Розділ 4 Філософські аспекти взаємозв'язку управління та інформації

Однією з найбільш характерних особливостей феномену управління взагалі та соціального управління зокрема виступає істотна залежність його ефективності від наяв­ності у суб'єкта управління необхідної для його раціонального здійс­нення інформації. Дійсно, для того, щоб сформувати та реалізувати певний управлінський вплив на об'єкт управління, відповідний суб'єкт повинен чітко уявляти поточний стан цього об'єкта і характер його функціонування, а також міру їхньої відповідності бажаним чи заздалегідь визначеним цілям.

Керівникові, який виступає суб'єктом управління певною соціальною системою, постійно потрібна своєчасна, максимально повна і достовірна інформація про цю систему, зміни її стану та причини цих змін, про характер процесів, які відбуваються у цій системі. Крім того, керівникові необхідні відомості про наявні у нього ресур­си і обмеження щодо реальних можливостей і умов їхнього вико­ристання, про стан зовнішнього середовища та його реальні й мож­ливі впливи, здійснювані на об'єкт управління, на характер і умови реалізації розроблених ним управлінських впливів.

Інформація сама по собі являє собою досить складне і надзви­чайно цікаве явище як з точки зору її розуміння і можливостей прак­тичного використання, так і з позицій світоглядного аналізу її приро­ди і сутності. Сьогодні відбувається істотне зростання обсягів інфор­мації разом з усвідомленням її визначальної ролі, має місце бурхливий розвиток комп'ютерної техніки та інформаційних технологій, їхнє широке застосування і дедалі більше поширення на найрізно­манітніші сфери людської діяльності й самого буття людини, включа­ючи її побутову і дозвільну діяльність, створили передумови для фор­мування принципово нового етапу в історії людської цивілізації, який не випадково отримав назву інформаційного суспільства.

Відносини між; людьми, пов'язані з характером і способами отримання, обробки, розподілу, поширення і використання інформа­ції та її змістом, значною мірою починають визначати політичну і соціально-економічну ситуацію в суспільстві. Вони починають безпо­середньо впливати на його соціальну структуру, розподіл владних функцій і повноважень, суспільну динаміку. Ці процеси також акти­візують загальний інтерес до сутності феномену інформації та її при­роди, підвищують увагу до тієї ролі інформації, яку вона відіграє у життєзабезпеченні та розвитку суспільства, в тому числі й до її ролі у ефективному здійсненні управління соціальними системами.

Таким чином, уявляється цілком природним, що філософський аналіз сутності феномену управління не може бути досить глибоким, повним і плідним без урахування важливого значення його інфор­маційного забезпечення, без усвідомлення і належного філософського осмислення природи і сутності самого феномену інформації, філософ­ських аспектів взаємозв'язку та взаємодії управління та інформації. Тим більше, що інформаційні технології сьогодні інтенсивно впровад­жуються у педагогічну теорію і практику, в тому числі й у процес професійної підготовки управлінських кадрів. Внаслідок цього сучас­ний фахівець і, безумовно, керівник нової формації, не може вважа­тись справжнім професіоналом, якщо в процесі його підготовки у нього не було сформовано належної інформаційної культури.

У зв'язку з цим надзвичайно доречним уявляється навести слова видатного російського філософа М. О. Бердяєва про те, що "філософія завжди була проривом з безглуздого, емпіричного світу, який прине­волює і силує нас з усіх боків, до світу смислу". Це означає, що праг­нення осмислити сутність інформації виступає не тільки певним тео­ретичним, філософським завданням, а й розкриває можливості подаль­шого плідного дослідження проблем філософії управління. Справа в тім, що однією з найхарактерніших особливостей інформації слід вва­жати її функцію потужного джерела і водночас дійового інструмента пізнання і наукового дослідження.

Поняття інформації є настільки звичним, настільки, здавалося б, зрозумілим кожному на інтуїтивному рівні, що при спробі формулю­вання його наукового визначення та філософського узагальнення вини­кають певні труднощі. Вони зумовлені саме почуттям повсякденного користування різними видами інформації без особливих роздумів над її сутністю, що створює ілюзію загального розуміння та відсутності необхідності у якихось додаткових зусиллях збагнути й без того начебто ясне і звичне явище.

На просте питання, що ж, власне, являє собою інформація, майже кожна людина відповість, що інформацією слід вважати будь-які відомості, які передаються одними людьми іншим. Ця передача може здійснюватись усним, письмовим, візуальним чи іншим способом. Серед цих способів можна назвати, зокрема, певні умовні сигнали, технічні засоби тощо. Таке розуміння інформації має досить давню історію і протягом тривалого часу цілком задовольняло переважну більшість людей. Однак десь з середини двадцятого століття бурхливий розвиток науки і техніки зумовив стрімке зростання як загальних обсягів інформації, так і різних її видів та способів передачі.

Вказані обставини разом із зростаючими реальними потребами суспільної практики викликали необхідність у науковому підході до осмислення сутності інформації, до визначення її природи, встанов­лення принципових можливостей кількісної оцінки її міри, виявлен­ня об'єктивних закономірностей виникнення і розповсюдження ін­формації та чіткого трактування змісту вказаних закономірностей. З'явилась потреба визначення шляхів і способів їхнього урахування в практичній діяльності з використанням інформації. Відповідно до цих пошуків і потреб виникла й необхідність створення відповідного понятійно-категоріального апарату теорії інформації.

У той же час, в процесі реалізації такого підходу до вивчення інформації виникають два принципово різних класи проблем, які відповідно вимагають різних методів аналізу і являють собою різний предмет дослідження. Один клас містить проблеми прикладного, інколи навіть суто технічного характеру, пов'язані з необхідністю визначення кількісних чи якісних параметрів інформації, з організацією ефектив­них шляхів і засобів передачі та поширення, або навпаки, прихову­вання інформації, з розробкою, впровадженням і плідним використан­ням інформаційних технологій. Інший же клас проблем пов'язаний з необхідністю теоретичного, світоглядного осмислення природи і сут­ності інформації та найбільш загальних закономірностей її виникнення, існування та функціонування у взаємодії з іншими природними та суспільними явищами.

Необхідність у цих дослідженнях викликається не тільки теоре­тичною та методологічною важливістю їхніх можливих результатів, а й істотним прискоренням процесів зростання обсягів інформації, посиленням її впливу на всі сфери суспільного і навіть приватного життя людини, а також: величезним різноманіттям форм і способів поширення інформації, її матеріальних носіїв тощо. Зокрема, остан­ня обставина часто створює певні перешкоди на шляху осмислення сутності тих чи інших повідомлень, відокремлення їхнього змісту від характеру носія інформації. Нарешті, результати таких досліджень відкривають принципово нові горизонти для можливості розробки, впровадження і максимально ефективного використання перспек­тивних інформаційних технологій.

Однак розглянутими моментами не вичерпуються численні філософські аспекти проблем дослідження феномену інформації, в першу чергу різних питань, пов'язаних з проблемами управління вза­галі та соціального управління, зокрема. Істотний інтерес дослідників викликають ті глибинні питання світоглядного характеру, які відобра­жають результати сучасних пошуків, орієнтованих на виявлення співвідношення інформації та невизначеності, закономірності, детермі­нованості та випадковості. Вони частково перетинаються з проблема­ми можливостей і обмежень наукового прогнозування і передбачення, зумовлюють появу і активну розробку таких, на перший погляд, екзо­тичних наукових дисциплін, як нечітка логіка тощо.

Цілком зрозуміло, що філософська постановка подібних проблем та їх дослідження мають не тільки важливе методологічне значення, а й суто практичну спрямованість, оскільки від способу і характеру їхнього розв'язання безпосередньо залежать вибір напрямів подальших фун­даментальних і прикладних досліджень інформації та використання їхніх результатів. Слід також; зазначити, що ці загальнотеоретичні проб­леми мають свої особливості та характерні прояви стосовно взаємо­зв'язку та взаємозумовленості між характером суспільних явищ різних феноменів, притаманних соціальним системам, та інформаційними потоками, пов'язаними з процесами функціонування і розвитку таких систем та управління цими процесами.

Як зазначав у зв'язку з цим видатний фізико-хімік і філософ сучасності, основоположник теоретичної синергетики І. Пригожий, ми стаємо сьогодні свідками "кінця визначеності". Це означає, що навіть малі кількісні зміни параметрів відкритих динамічних структур здатні викликати в них істотні якісні зміні. При цьому існує цілий кластер можливих напрямків таких змін, які до того ж можуть набувати каскадного характеру. В результаті можуть виникати принципово нові, принципово непередбачувані заздалегідь макроструктури. Іншими сло­вами, прогнозування, яке спирається виключно на визначеність і детермінованість, поступово втрачає свій сенс. Ми не знаємо з належ­ною вірогідністю, що може відбуватись, тобто майбутнє лишається відкритим для сучасної людини.

Таким чином, світ перебуває сьогодні у процесі свого станов­лення, учасниками якого, інколи навіть мимоволі, зробились і ми самі. Як підкреслює у зв'язку з цією ситуацією О. Князева, дослідниця науко­вої творчості І. Пригожина, "ми живемо в епоху флуктуацій і біфур­кацій, коли індивідуальні дії стають істотними. Тому кінець визна-ченостей в науці означає початок особистої відповідальності людини за долю природи і людства" [39, с. 9].

Така ситуація посилює загальний інтерес дослідників до сутнос­ті інформації та її природи, до виявлення залежності процесів, що відбуваються у природі та людському суспільстві від інформаційних процесів, що їх супроводжують та генеруються ними.

СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЇ

У попередньому розділі в процесі філософського аналізу такого фундаментального поняття, яке являє собою система, було детально розглянуто різноманітні зв'язки між елементами системи, їх роль, призначення та основні види. Необхідно додати, що ці зв'язки дійсно можуть мати різне призначення і виконувати різні функції, а формою їхньої фізичної реалізації може виступати передача енергії, речовини або інформації. При цьому принциповим моментом слід вважати, що незалежно від цієї форми, будь-який зв'язок врешті-решт пов'язаний з передачею інформації. Тому в кібернетиці та загальній теорії систем і розглядається саме інформаційний зміст зв'язків, який полягає у їхньому використанні для можливості передачі відомостей про той чи інший стан елементів системи або про характер їхнього функціонування у складі цієї системи.

Під інформацією прийнято розуміти будь-які відомості про різні об'єкти, системи, явища, процеси, ситуації тощо. При цьому, якщо множина станів М\{А) одного об'єкта А перебуває у певній відповідності з множиною станів Мг(В) іншого об'єкта В (рис. 26), то це означає, що об'єкт А містить інформацію про об'єкт В або виступає носієм ін­формації про нього.

Рис. 26. Відповідність станів об'єкта А станам об'єкта В як інформаційний зв'язок між ними

Підкреслимо, що в реальних складних сис­темах ланцюжок з та­ких носіїв може не об­межуватись лише дво­ма об'єктами.

Матеріальний носій інформації, який висту­пає засобом її перенесення у просторі та часі, називається сигналом.

Характерно при цьому, що вид сигналів не залежить від змісту інформації і визначається угодою між особами, які передають і які сприймають цю інформацію. Завдяки такій ситуації самі сигнали можуть легко перетворюватись з одного виду на інший без зміни змісту самої інформації та зберігатись протягом досить тривалого часу у тій чи іншій формі за допомогою різних носіїв з метою можливості використання цієї інформації у майбутньому.

Як уже відзначалось вище, управління об'єктом будь-якої природи являє собою цілеспрямований керівний вплив на нього, здійснюваний з боку суб'єкта управління з метою забезпечити бажаний стан чи харак­тер його функціонування згідно із заздалегідь визначеними цілями. У свою чергу, для того, щоб сформувати необхідний вплив і здійснити його саме в потрібний момент часу, треба знати дійсний стан об'єкта та його відповідність бажаному стану або характер функціонування об'єк­та та його відповідність очікуваному характеру з позицій забезпечення можливості ефективного досягнення встановлених цілей. Ці знання і являють собою інформацію про об'єкт управління, яка необхідна суб'єктові управління для правильного та своєчасного формування і реалізації відповідних керівних впливів та для здійснення інших функцій управлінської діяльності.

Поняття інформації уявляється цілком зрозумілим на повсякденно-побутовому рівні, однак аналіз численних спроб його філософських дефініцій свідчить про відсутність єдиного підходу до її розуміння. У той же час надзвичайну цікавість інформація викликає вже своєю природою. Дійсно, з одного боку, інформація не є матеріальною субстанцією, хоча й виступає як породження матеріальних об'єктів, передається за допомогою матеріальних носіїв, а її використання завдає відчутного впливу також на матеріальні об'єкти. З іншого ж боку, інформація здатна тривалий час існувати поза цими об'єктами й незалежно від них, тобто відокремлюючись від них. Являючи собою особливий вид об'єктивної реальності, інформація може істотно залежати від індивідуального характеру її сприйняття та інтерпретації кожним конкретним суб'єктом.

Нарешті, інформації притаманні такі незвичні для матеріального світу властивості, як можливість нескінченного відтворення. Так, скільки б людей не прочитали одне й те саме повідомлення, кількість інформації в ньому лишається незмінною, хоча безліч людей також стали носіями такої ж кількості інформації. Однак тут необхідно підкреслити одне істотне положення яке полягає в тім, що чим більше людей знайомляться з тією чи іншою інформацією, тим меншою стає її цінність. Адже недарма існує вислів відносно того, що хто володіє інформацією, той володіє світом.

Слід відверто визнати, що інформація як одне з фундаментальних понять сучасної науки і суспільного життя, важко піддається чіткому й однозначному науковому визначенню. Звичайно вважається, що вона означає повідомлення, ознайомлення про стан справ, відомості про що-небудь, які передаються людьми один одному чи групі людей. Однак в першу чергу внаслідок розвитку кібернетики, теорії інформації та інформаційних технологій істотно розширилися сутність і зміст цього поняття

У сьогоднішньому його розумінні наукове поняття інформації включає також обмін даними, певними відомостями не тільки між людьми та соціальними групами, а й між людиною та автоматом, між різними автоматами, і навіть обмін сигналами у тваринному і рослинному світі. Під інформацією мається на увазі й передача певних ознак від однієї клітини до іншого тощо. Інформацією вважаються також; і ті дані, які людина може отримувати від неживих природних об'єктів і які стосуються їхнього стану, або скоріше зміни цього стану.

У будь-якому разі, інформація являє собою одну з основних влас­тивостей об'єктивного світу, подібну до енергії, і у такому розумінні вона виступає тісно пов'язаною із властивістю самоорганізації систем.

Тому наукове пізнання об'єктивної реальності відрізняється від повсяк­денно-побутового чи практично-перетворюючого її пізнання не джере­лами використовуваної інформації, а глибиною її усвідомлення, харак­тером обробки та інтерпретації.

Джон Стюарт Міль (1806-1873) у своїй "Системі логіки" зазначав, що "встановлюємо ми науковий принцип, чи одиничний факт, чи звертаємось ми при цьому до дослідів, чи до умовиводів, - будь-яка ланка у ланцюгові висновків має за своєю сутністю індуктивний характер". Онтологічною природою індукції він вважав притаманну всім речам схожість. Основою ж схожості виступає їхня властивість, що полягає у об'єктивно притаманній їм інформації. Однак це поняття в ті часи ще не було відоме науці.

Інтуїтивне ж відчуття об'єктивності інформації та її обмеженості джерелом походження було завжди притаманне видатним мислителям. З цього приводу уявляється доцільним навести думку відомого анг­лійського філософа Герберта Спенсера (1820-1903) відносно того, що наука має справу виключно з явищами, причини і основи яких прин­ципово не підлягають пізнанню. Він підкреслював, що "як би людський розум не витончувався, він ніколи не пізнає того, що виходить за межі досвіду, оскільки поза досвідом існує непізнаванне". Таким чином, людина здатна пізнавати зовнішній світ тільки на підставі тієї інфор­мації, яка визначається її попередніми знаннями, інтелектом і світоглядними позиціями самої людини.

У зв'язку з наведеним досить широким сучасним трактуванням поняття інформації його слід відносити до будь-якого повідомлення, яке нерозривно пов'язане з управлінням, тобто включає сигнали у єдності їхньої синтаксичної, граматичної, семантичної і прагматичної характеристик. Вважається інформацією і передача, що виступає відображенням різноманіття в будь-яких об'єктах і процесах як живої, так і неживої природи, іншими словами, порушення їхньої одно­манітності стосовно того, хто сприймає відповідне повідомлення.

Для усвідомлення сутності інформації важливо також підкрес­лити, що існує багато її видів. Серед них можна назвати наукову, навчальну, емпіричну та інші види інформації. Зрозуміло, що цей поділ певною мірою є умовним і не вичерпує всієї множини видів інформації, а кожний вид може мати свою власну структуру. Зокре­ма, наукову інформацію поділяють на природознавчу, технічну, соціальну, гуманітарну, економічну тощо.

Стосовно наукової інформації можна дати таке її визначення, як результат пізнавальної діяльності, або як здобуті з ентропійного стану нові відомості про природні чи соціальні явища зовнішнього світу. Емпіричною прийнято вважати інформацію, яка виступає результатом почуттєвого сприйняття людиною явищ зовніш­нього світу і обмежена практичним досвідом без будь-якого логіко-теоретичного узагальнення фактів і явищ. Емпірична інформація може застосовуватись для розв'язання як суто утилітарних, так і науковопізнавальних завдань у вигляді певних даних чи аргументів.

Навчальною вважається інформація, що містить відомості науко­вого, технічного, культурного чи виховного характеру і при цьому виконує функції пояснення та використовується для передавання від одного покоління до іншого узагальненого і науково обґрунтованого суспільного досвіду, нагромаджених людством чи певною спільнотою знань про природні та суспільні явища. Звичайно ці відомості мають бути систематизовані та адаптовані відповідно до інтелектуального рівня та вікових особливостей тих, кому вони адресовані. Навчальна інформація, у свою чергу, за своїм змістом і характером може бути змістовною, методичною або інструктивною.

Розглянемо найбільш поширені сучасні підходи до визначення і тлумачення сутності інформації. Так, автори філософського енцикло­педичного словника вважають, що "інформація - поняття, яке вико­ристовується у філософії з давніх часів і отримало останнім часом нове, більш широке значення завдяки розвитку кібернетики, де воно виступає однією з центральних категорій поряд з поняттями зв'язку та управління". За словами авторів словника, "поняття інформації стало загальним для всіх часткових наук, а інформаційний підхід, який містить у собі сукупність ідей і комплекс математичних засобів, перетворився на загальнонауковий засіб дослідження". Вказується при цьому, що традиційне розуміння інформації як відомостей зберігалось аж до середини XX століття. У зв'язку з розвитком комунікаційних засобів були здійснені перші спроби вимірювання кількості інформації з використанням імовірнісних методів. Пізніше з'явились інші варіанти математичної теорії інформації - топологічний, комбінаторний тощо, які отримали загальну назву синтаксичних теорій.

Змістовний (смисл) та аксіологічний (цінність) аспекти інфор­мації досліджуються в рамках семантичної і прагматичної теорій. Розвиток поняття інформації в сучасній науці призвів до появи різних її світоглядних, особливо філософських інтерпретацій. Серед них можна назвати трансцендентальну, тобто надприродну сутність інформації у неотомізмі; інформацію як суб'єктивний феномен у неопозитивізмі та екзистенціалізмі тощо [111, с. 185-186].

Філософський словник за редакцією А. П. Алексеєва наводить такі варіанти можливого трактування сутності поняття інформації: "1) пові­домлення, опис фактів; 2) новини, нові відомості; 3) зменшення невиз­наченості в результаті повідомлення; 4) передача, основа зв'язку і управління у живій природі і машинах" [45, с. 140]. Вважаємо за необхідне зауважити, по-перше, що наша позиція відносно управління у живій природі є дещо іншою, про що докладно говорилось у другому розділі, а по-друге, що інформація являє собою невід'ємну "основу зв'язку і управління" також і в соціальних системах. Варто звернути увагу на те, що автори словника також вказують на можливість певного поширення визначення інформації шляхом включення її розуміння як "відображеного різноманіття".

Оскільки сьогодні поняття інформації найчастіше пов'язується з кібернетикою та обчислювальною технікою, наведемо також її тлумачення стосовно термінів "обробка інформації", "інформаційна технологія" та "теорія інформації" згідно з тлумачним словником з обчислювальних систем. Там під інформацією прийнято розуміти "сукупність символів. В свою чергу, символи можна визначити як образи, які несуть смислове навантаження, що й виступає ще одним визначенням інформації". За словами авторів словника, "певна кількість інформації може розглядатись з трьох основних точок зору:

а) з поведінської точки зору створення порції інформації здійс­нюється за якоюсь причиною, а отримання цієї інформації може привести до певного результату (дії чи мислительної операції, що спостерігаються);

б) з математично-лінгвістичної точки зору порція інформації може бути описана шляхом її зіставлення з іншою інформацією, зазначення її смислу і структури;

в) з фізико-технічної точки зору розглядаються фізичні аспекти прояву інформації - її матеріальний носій, розв'язувальна здатність і точність, з якою вона фіксується, кількість інформації, яка виробля­ється, передається чи приймається тощо".

Автори словника зазначають також;, що "інформацію молена створювати, передавати, запам'ятовувати, шукати, приймати, копію­вати (в тій же чи в іншій формі), обробляти, руйнувати. Інформативні зразки можуть створюватися у найрізноманітніших формах: у формі світлових, звукових чи радіохвиль, електричного струму чи напруги, магнітних полів, знаків на паперовому носієві. В принципі, інформацію може переносити будь-яка матеріальна структура або потік енергії" [104, с. 229-230].

Звертаючись до проблем взаємовідносин управління та інфор­мації, В. Г. Афанасьєв підкреслює, що "під інформацією звичайно розуміють відомості про навколишній світ, про внутрішній стан сис­теми та зовнішні умови, які керівна система використовує у здійс­ненні управлінських процесів". Посилаючись на думку І. І. Жукова та В. М. Глушкова, він зазначає, що "у науковому плані інформація охоплює як ті відомості, які є в наявності у людей, так і відомості, які існують незалежно від людей".

За словами вченого, "для того, щоб відомості могли бути вико­ристані в управлінні, вони повинні набути форми сигналів. Сигналь­на форма інформації - неодмінна риса процесів управління, Несамоврядним системам сигнальна форма інформації не притаман­на. Сигнал - це фізичний процес, який несе у собі інформацію. Сигнал і являє собою той енергетичний вплив, який є необхідним і достатнім, щоб самоврядна система могла функціонувати, не руйнуючись, а зберігаючи свої істотні характеристики" [2, с. 27-28].

Цікаво, що кількість інформації, яку несе сигнал, не є істотною. Вона може бути надзвичайно малою, однак роль сигналу полягає у тому, що фактично він несе керівний вплив, змушує систему певним чином реагувати, тобто відзиватись на нього, перебудовуватись від­повідним чином. При цьому підсилений спеціальними енергетичними установками, що входять до структури системи, цей сигнал спромож­ний впливати належним чином на об'єкти, які суттєво переважають його за своїми енергетичними характеристиками, за масою та іншими параметрами. Істотним моментом слід вважати те, що сигнал несе команду системі, і коли ця команда нею сприйнята, система реагує на неї, відповідаючи тими чи іншими реакціями.

В. Г. Афанасьєву належить важливе методологічне зауваження стосовно того, що "сигналізація як фізичний процес має місце і в не­живій природі, однак там вона не несе інформації, необхідної для управління, тобто позбавлена тієї командної функції, яка їй прита­манна у самоврядних системах" [2, с. 28].

Науково-технічний і соціальний прогрес, в першу чергу ті його напрями і процеси, які пов'язані з використанням інформації, з розроб­кою і використанням засобів зв'язку, комп'ютерної техніки та інфор­маційних технологій, зумовили становлення та інтенсивний розвиток теорії інформації як самостійної наукової дисципліни. ЇЇ розвиток спо­чатку відбувався у таких трьох напрямах. Першим, напрямом стала розробка математичного апарату, необхідного для опису основних влас­тивостей інформації. Другим важливим напрямом стали дослідження шляхів і засобів визначення цінності інформації. Справа в тім, що визначення кількості інформації виявилось набагато більш легким завданням, ніж якості, а тим більше кількісної оцінки її цінності. Нарешті, третій напрям розвитку теорії інформації полягав у пошуку шляхів плідного використання інформаційних методів у біології, лінгвіс­тиці, психології, соціології, педагогіці та в інших нетрадиційних для математичного опису дисциплінах.

Розвиток теорії інформації та все більш глибоке усвідомлення її ролі і значення в завданням управління системами різної природи сприяли тому, що вона згодом стала розглядатись як важлива скла­дова частина кібернетики. Ця обставина, в свою чергу, зумовила істотний вплив теорії інформації на процеси створення й неперерв­ного удосконалення електронно-обчислювальної техніки-, розробку і широке впровадження інформаційних технологій.

Важливий клас інформації, особливо цікавий у зв'язку з пред­метом філософії управління соціальними системами, становить так звана соціальна інформація. Автори "Філософського словника соці­альних термінів" на чолі з В. П. Андрущенком визначають її сутність як "сукупність знань, відомостей, даних і повідомлень, які форму­ються і відтворюються у суспільстві та використовуються індивіда­ми, групами, організаціями, класами, соціальними інститутами для регулювання суспільних відносин, громадських зв'язків, а також; взаємин між особами, суспільством і природою".

Автори підкреслюють, що за своїм змістом соціальна інформація істотно відрізняється від економічної, технічної, природознавчої та багатьох інших різновидів науково-технічної інформації і являє собою "багаторівневе знання, яке характеризує громадські процеси (політичні, економічні, соціальні, культурологічні, духовні, демографічні тощо), конкретні процеси, що відбуваються у різних частинах суспільного організму (підприємства, родини, регіони та ін.), а також інтереси, прагнення й думки різних соціальних, професійних, демографічних, територіальних утворень". Функціонування соціальної інформації здійс­нюється, за їхніми словами, за допомогою різних каналів і засобів її поширення і зберігання - як інституціолізованих, так і неінституціолізованих [115, с. 345].

Цікавою особливістю практичної діяльності людей виступає їхнє прагнення використовувати певні речі чи явища для своїх потреб, не турбуючись особливо про глибоке усвідомлення сутності та природи цих речей і явищ. І на цьому прагматичному рівні люди звичайно задовольняються тими знаннями про них та тими якіс­ними чи кількісними характеристиками, які виявляються достатніми для практики. Подібне становище склалося і з інформацією. Лишаю­чи філософам пошук її сутності, практики успішно користуються багатющими можливостями, які відкриває інформація.

Виходячи саме з прикладних завдань, було розроблено і запропоно­вано кількісні та якісні характеристики інформації. Виявилось, зокрема, що будь-яку інформацію можна характеризувати за допомогою таких трьох параметрів: за її змістом, кількістю та цінністю. Кількість інфор­мації визначається переважно методами математичної статистики. Сутність же її, згідно з формулою, запропонованою свого часу К. Шенно-ном, полягає у кількісному зменшенні міри невизначеності випадкової величини в результаті відповідного повідомлення, яке містить результат спостереження іншої випадкової величини. За А. М. Колмогоровим, кіль­кість інформації визначається мірою складності алгоритму, за допомо­гою якого відповідну систему можна перевести з одного стану в інший.

Важливим поняттям теорії інформації виступає ентропія випадкової величини X, яка у випадку дискретного її характеру визначається через ймовірність рч того, що ця величина набуде конкретного значення л; з множини можливих її значень X. Тоді ентропія Н(Х) і кількість інформації І(Х,Х) визначаються за формулою

 

де IС N, причому N - множина всіх натуральних чисел.

Одиницею вимірювання кількості інформації та ентропії є біт, який являє собою двійкову одиницю. Ентропію в один біт має джерело інформації або випадкова величина з двома рівноймовірними повідом­леннями чи відповідно двома рівноймовірними значеннями «так» і «ні».

Змістовний та аксіологічний аспекти виміру інформації досліджуються переважно семантичною теорією. Сутність семантичного підходу до визначення відповідних параметрів полягає в тому, що інформація являє собою осмислені тексти, які складаються із сим­волів певної мови. Існує система, у якій ці символи розрізняються між: собою і виступають осмисленими. Ця система розглядається як носій інформації, а осмислення передбачає, що символи відомі сис­темі, яка сприймає інформацію. Для цього остання повинна мати у своїй структурі спеціальну підсистему, яка б дозволяла пояснювати кожне поняття за допомогою інших понять - так званий тезаурус Інформація сприймається системою-приймачем за допомогою лан­цюжка трансляцій, тобто шляхом перекладу тезаурусом символів мо­ви носія інформації на мову її приймача.

Близькими за характером уявляються і проблеми філософської герменевтики як вчення про правильне розуміння повідомлення -художнього, політичного, ділового, юридичного, релігійного тощо. Один з класиків герменевтики В. Дільтей (1833-1911) вважав, що коли пред­метом гуманітарних наук виступає духовне життя, то їхнім методом пізнання стає розуміння як справжнє переживання. Таким чином, зміст інформації та її цінність визначаються мірою її розуміння.

Однак існують і теорії кількісної оцінки цінності інформації за допомогою математичного апарату. Зокрема, О. О. Харкевич запропо­нував визначати цінність інформації через величину приросту імовір­ності досягнення конкретної мети за рахунок використання даної інформації. На жаль, уявляється досить проблематичною можливість використання цього підходу в системах соціального управління, оскіль­ки досягнення їхніх цілей звичайно досить віддалене від прийняття більшості управлінських рішень. За цих умов вплив тієї чи іншої інформації на міру їх досяжності здебільшого можна оцінити тільки на якісному рівні. До того ж, цінність соціальної інформації значною мірою є суб'єктивною характеристикою, оскільки вона істотно зале­жить від того, як її оцінює та чи інша людина, яка сприймає цю інформацію і наскільки вона користується нею.

Слід зауважити, що в теорії інформації використовуються пе­реважно кількісні аспекти інформації, необхідні для технічних сис­тем. Такі ж аспекти, як смисл, якість, істинність, цінність інфор­мації, її корисність, старіння за часом тощо, які набувають визна­чального значення при управлінні соціальними системами, на жаль, вивчені ще недостатньо. Тому можливість ефективного їх викорис­тання являє собою справу віддаленого майбутнього.

У дослідженнях, пов'язаних з теорією інформації, теорією управ­ління і з філософськими аспектами інформації та їхнім осмисленням, існує низка проблем, які викликають суперечливі висловлювання фа­хівців. Вони пов'язані з різними підходами до розуміння сутності та природи інформації, її походження, до пояснення характеру відно­шення між різними матеріальними об'єктами та інформацією. Існують також проблеми точності, повноти та достовірності інформації. Сто­совно теорії управління характерними є проблеми своєчасного над­ходження інформації та можливості формування і реалізації раціо­нальних управлінських дій і рішень в умовах інформаційної невизна­ченості чи неповноти тощо.

Становлення і розвиток інформаційного суспільства ставить сьо­годні перед дослідниками і користувачами і багато відносно нових проблем морально-етичного, культурологічного, освітнього, соціально-психологічного та іншого характеру. Так, істотне поширення масштабів і обсягу інформаційної діяльності та застосування інформаційних тех­нологій зумовлює необхідність відповідних змін у суспільних вимогах до змісту професійної компетентності, загальної і професійної культури та особистісних якостей фахівців. Відповідно змінюється характер сус­пільного виробництва і зміст спільної праці людей та управління ними. Ці обставини викликають необхідність перегляду професійно-кваліфікаційної і освітньої структури працівників та системи їхньої під­готовки.

Так званий "інформаційний вибух" викликав істотні зміни у сфері духовного виробництва й культури, прискорив процеси глобалізації. Разом з процесами загальної демократизації суспільного життя він істотно обмежив можливості органів державної влади контролювати інформаційні потоки та обмежувати доступ громадян до інформа­ційних ресурсів. В той же час, розвиток засобів масової інформації і телекомунікації, насамперед зумовлений ринковими умовами, вносить суттєві й далеко неоднозначні зміни у життя сучасного суспільства, у освітню сферу, навчання і виховання молодого покоління.