Поняття філософії управління в широкому і вузькому розумінні

У сучасній науковій літературі, особливо в журнальних статтях, термін "філософія управління" поступово набуває дедалі більшого поширення. При цьому досить часто він використовується в контексті проблем таких досить близьких до його справжньої сутності дисциплін, які, однак, насправді стосуються скоріше сфери теорії і практики управління та практичної реалізації кращих здобутків світового ме­неджменту. Серед них - психологія управління та соціологія управлін­ня, організаційна (або корпоративна) культура та організаційна пове­дінка, психологія міжособистісних, в тому числі ділових, відносин, управлінська етика та діловий етикет тощо. Порушуючи певні тео­ретичні питання, які виходять за межі безпосередніх проблем технології здійснення управлінських функцій, хоча й спрямовані на істотне підвищення якості та ефективності управлінської діяльності, автори цих робіт, на наш погляд, не завжди виправдано відносять їх до сфери філософії управління.

У той же час, результати філософського осмислення та узагаль­нення складних актуальних проблем соціального управління істотною мірою стимулюють активний пошук ефективних шляхів їх розв'язання. Вони також: сприяють розвитку теорії і практики самого управління, розробці нових управлінських технологій та управлінської культури, адекватних потребам часу і нового етапу загальноцивілізаційного розвитку. Однак при цьому далеко не в кожному випадку використання терміну "філософія управління" виступає однаково доречним і виправ­даним. Так, коли М. В. Володькіна стверджує, що "концепція стратегіч­ного управління, яка являє собою сучасну управлінську філософію, ґрунтується на системному та ситуаційному підходах до управління" [15, с. 7], з цим певною мірою можна погодитись, хоча поняття "сучасної управлінської філософії" уявляється істотно більш широким, ніж концепція стратегічного управління.

Прикро, однак певну термінологічну плутанину містить і досить якісна та змістовна робота з психології менеджменту, підготовлена колективом фахівців Санкт-Петербурзького університету (Росія). Так, у розділі, який названо "Управлінські філософії і стратегіГ, вони спочатку зазначають, що стратегічно керовані організації спира­ються на філософію своєї діяльності. І тут же наводять визначення філософії організації. Будь-який неупереджений читач, а тим більш вдумливий студент у цій ситуації не зможе відразу й збагнути, про що ж тут йде мова: про філософію управління, філософію діяльності, чи про філософію організації? А коли йдеться все-таки про всі три філософії, то який зв'язок існує між; ними?

Однак повернімося до згаданого визначення. За словами авторів, "філософія організації являє собою сукупність смислів і цінностей існування організації, яка виражається у цінностях, що приймаються і реалізуються персоналом., та основаних на них нормах, які регулюють діяльність організації на всіх рівнях'' [87, с. 91].

Ця чітка, лаконічна, змістовна і коректна формула дійсно до­сить повно відображає сутність поняття філософії управління організацією, тобто один, порівняно вузький аспект загального по­няття філософії управління. Вона найімовірніше стосується практич­ної філософії управління і у такому значенні наближається до вже розглянутого вище її розуміння, викладеного К. Татеїсі. Санкт-Петер-бурзькі дослідники відзначають, що доки організація існує, їй зажди притаманна певна філософія, незалежно навіть від того, чи усвідом­люється це її керівниками, чи ні.

Цю думку вони аргументують тим, що, як правило, в будь-якій організації культивуються певна системи символів, які виражають найвищу цінність для її засновників та вищого керівництва, у чиїх руках зосереджуються численні владні засоби для підтримання еле­ментів організаційної філософії, які обрані та реалізуються саме ними.

Практична спрямованість і водночас певна обмеженість розгля­нутого поняття виявляється й у твердженні авторів про те, що „розвиваючи свою філософію, усвідомлюючи смисли своєї діяльності та їхню цінність, організації переслідують цілком утилітарні цілі, досягнення яких дозволяє отримувати конкретні результати, що сприяють їхньому довгочасному успіху". Вони наводять такі функції філософії організації:

- породження солідарності (усвідомлювані та сприймані персо­налом смисли і цінності діяльності узгоджують активність співробіт­ників, дають впевненість у взаємодії, викликають необхідний резонанс у зовнішньому середовищі);

- створення універсальних орієнтирів у поведінці та діяльності персоналу (цінності і смисли можуть бути конкретизовані і застосо­вані у найрізноманітніших практичних ситуаціях, навіть у тих, які не передбачені організаційними стандартами);

- породження глибинної усвідомленості діяльності кожного пра­цівника і організаційних субодиниць (відділів і служб);

- створення несуперечливого і упізнаваємого вигляду організа­ції у зовнішньому середовищі;

- отримання підстав для визначення обґрунтованих і доцільних критеріїв при найманні, атестації, мотивації і стимулюванні персо­налу; прийнятті рішень про створення нових продуктів, управлінні якістю тощо [87, с. 93].

Цей перелік особливо відчутно дає підстави стверджувати про суто практичну спрямованість філософії організації та розуміння її сутності авторами цитованої роботи. Ми аніскільки не прагнемо якось принизити роль такого розуміння, не зводимо філософію орга­нізації до положення якоїсь другорядності у порівнянні з теоретич­ним, світоглядним і методологічним характером загальної філософії управління. Хотілося б лише підкреслити, що вона являє собою іншу філософію, практичну філософію, яка дещо ближче стоїть до теорії і практики менеджменту, до його психологічних і соціологічних пи­тань, ніж до системи дійсно філософських знань.

Нам більше імпонує обережний підхід всесвітньовідомого фа­хівця з менеджменту Богдана Гаврилішина. Зверніть увагу на те, як у "Передньому слові" до книги Б. Будзана "Менеджмент в Україні" він пише, що автор "розробляє концепцію оволодіння українськими керівниками сучасною управлінською мовою та набуття ними рішу­чості зміни менеджменту і якості функціонування як власних під­приємств, так і України загалом" [12, с. 9]. Високий авторитет цього вченого, здавалося б, цілком дозволяє йому говорити про необхід­ність оволодіння керівниками сучасною управлінською філософією, тим більше, що саме її принципи він і має на увазі. Однак досить відповідально підходячи до цього предмета, Б. Гаврилішин вважає за необхідне обмежитись більш нейтральним, однак досить ємним терміном "управлінська мова".

Саме такої ретельності інколи бракує окремим молодим дослід­никам. Як приклад, можна навести роботу В. Лисого [56]. Вже сама її назва "Створення нової філософії управління на промисловому підпри­ємстві за допомогою ділової гри" свідчить про легковажність підходу автора до розуміння сутності філософії управління та про явну недооцінку ним ролі, місця і можливостей філософії управління у форму­ванні сучасної теорії, методології й технології соціального управління.

На наш погляд, навіть у самій цій назві, як і у тексті самої стат­ті, виявляються низька філософська культура і методологічна осві­ченість автора та недостатнє розуміння ним глибокої світоглядної сутності і змісту філософії управління, якщо він всерйоз вважає, що філософію начебто можна "створити" за допомогою ділової гри.

Звертає на себе увагу і певна непослідовність автора. Так, спо­чатку він стверджує, що "розробка офіційної (очевидно, мається на увазі, що існує ще й якась "неофіційна філософія" - коментар наш) філософії управління підприємством - лише перший крок на шляху до створення нової організаційної культури", а трохи пізніше прямо ото­тожнює ці два поняття, які насправді досить чітко розрізняються, заявляючи, що "формулювання організаційної культури, або "філософії управління", створює ефект "соціального полегшення" [56, с.79]. Тут також виникають певні проблеми термінологічного характеру. Викли­кає, зокрема, запитання, який сенс автор вкладає в поняття "форму­лювання організаційної культури".

Щоправда, у цитованій роботі мова йде про філософію управ­ління підприємством, що трохи зміщує акцент у розумінні цього терміну убік практики і дозволяє припустити, що мова йде скоріше про формування деякої політики та ідеології управління конкретною організацією як соціальною системою. В такому ж разі під управлін­ською політикою уявляється цілком доречним розуміти сукупність принципів керування і цілісну систему організаційної культури, які визначають ефективність функціонування цієї організації, спрямо­ваного на досягнення її цілей відповідно до системи заздалегідь обраних критеріїв.

Цей новий термін, позначений як філософія управління підпри­ємством, дозволяє говорити про необхідність і доцільність уведення до наукового обігу двох різних і відносно самостійних понять, пов'язаних з філософією управління. Одне, більш загальне, зміст якого стосується найбільш загальних закономірностей і принципів соціального управлін­ня, його світоглядних та методологічних аспектів, уявляється доцільним називати відповідно філософією управління в широкому розумінні Саме це поняття, на нашу думку, й відповідає сутності та змісту власне філософії управління як специфічної галузі філософської думки, яка вивчає природу, сутність, методологічну та світоглядну основи феномену соціального управління.

Друге ж з цих понять, більш обмежений зміст якого стосується принципів управління та корпоративної культури конкретного під­приємства, фірми чи іншої соціальної системи, формування і реалі­зації управлінської політики і стилю керівництва тощо, уявляється доцільним називати філософією управління у вузькому розумінні. Воно не може розглядатись як певна галузь філософської науки, являючи собою відображення одного з аспектів практичної філосо­фії. Тут слово "філософія" вживається скоріш у переносному значенні як синонім певного узагальнення управлінської практики з метою її ж подальшого власного удосконалення. Вважаємо, що основні ха­рактерні відмінності між цими двома поняттями можна проде­монструвати за допомогою таких визначень.

Під філософією управління у широкому розумінні варто вва­жати спеціальну галузь загальної філософської науки, невід'ємну складову частину соціальної філософії, предмет вивчення якої станов­лять сутність, зміст і найбільш загальні закони та закономірності со­ціального управління як надзвичайно складного суспільного феномену і водночас могутнього системного засобу забезпечення ефективної життє­діяльності та розвитку будь-яких соціальних систем, включаючи й суспільство в цілому на чітких світоглядних і методологічних принципах.

Філософією управління у вузькому розумінні, або філософією управління конкретною соціальною системою - підприємством, орга­нізацією чи фірмою, - варто вважати деякий цілісний комплекс взаємообумовлених принципів, норм і традицій, що лежать в основі кор­поративної культури цієї організації чи підприємства та характеру участі працівників в управлінні й обговоренні проблем і перспектив розвитку, а також формують психологічний клімат, систему міжособистісного спілкування і переважний стиль керівництва.

Таким чином, на відміну від В. Лисого, ми вважаємо, що філо­софія управління підприємством, тобто філософія управління у вузько­му розумінні, аж ніяк не може ототожнюватися з корпоративною культурою. У той же час корпоративна культура, поряд з психологічним кліматом, який сформувався і підтримується на підприємстві чи в організації, зі стилем керівництва, з традиціями, системою цінностей і характером міжособистісних відносин, а також; деяких інших чинни­ків, виступає лише одним із проявів філософії управління, окремим, частковим, хоча й надзвичайно важливим, але все ж таки тільки її наслідком. Таким чином, корпоративна культура являє собою скоріше своєрідну похідну від філософії управління, навіть у вузькому її ро­зумінні, ніж якусь складову частину цієї філософії. Тим більше, поняття корпоративної культури аж ніяк не може вважатись синонімом поняття філософії управління відповідною соціальною системою.

Водночас вважаємо за необхідне підкреслити, що термін "філосо­фія управління у вузькому розумінні" ні в якому разі не означає пев­ного приниження ролі та значення його змісту і призначення. Навпаки, на нашим глибоким переконанням, з подальшим розвитком ринкових відносин і усвідомленням переважною більшістю керівників необхід­ності наукового підходу до організації та практичного здійснення управління, всебічного наукового обґрунтування процесів підготовки і прийняття відповідальних управлінських рішень.

Роль філософії управління підприємством, або ж корпоративної філософії, на нашим переконанням, дедалі більше зростатиме, а її сутність і зміст наповнюватимуться загальними принципами філософії управління у її широкому розумінні. Це істотно підноситиме рівень культури управління та підвищуватиме загальну ефективність функціонування відповідних соціальних систем. Однак, це буде можливо лише за умови формування принципово нової національної гуманітарно-технічної та управлінської еліти та її широкої і активної участі в управлінні політичними і соціально-економічними процесами в країні.

Значення філософії управління підприємством полягає і в тому,- що за допомогою її принципів, як свідчить досвід управлінської прак­тики, в будь-якому колективі самими працівниками, що тривалий час працюють разом, може створюватися особлива емоційна атмосфера самомотивації ефективної діяльності та її самостимулювання. Вона зумовлена тим, що в таких колективах існує чітка і всім зрозуміла система цінностей і цілей, на досягнення яких спрямовані зусилля колективу і кожного окремого працівника. Це сприяє згуртованості персоналу, перетворенню його на колектив однодумців, налаштованих на успішне вирішення стратегічних завдань, на досягнення головної мети, якій звичайно підпорядковані всі матеріальні, інтелектуальні, фізичні та інші особистісні ресурси працівників.

Такий погляд на філософію управління у її вузькому розумінні, тобто на філософію управління підприємством чи іншою конкретною соціальною організацією цілком збігається і з позицією авторів робо­ти [87], які вважають філософію (у їхньому розумінні) і стратегії найпотужнішими управлінськими інструментами, що забезпечують довгочасний поступальний розвиток організації у мінливому зовніш­ньому середовищі.

За їхнім переконанням, в організаціях, де філософія і стратегії чітко усвідомлені керівництвом, їхні основні положення мають бути документально зафіксовані у певних кодексах, меморандумах, поло­женнях тощо, і знаходять відображення у тих чи інших елементах фірмового стилю, в тому числі в емблемах, оформленні приміщень, рекламній продукції. Цікавими виглядають і міркування авторів від­носно того, що, по-перше, організаційні стратегії являють собою сукупності довгочасних цілей організації, спрямованих на втілення її філософії, а по-друге, що, на відміну від філософії організації, стратегічне управління не завжди притаманне організаціям. Саме у цьому, на їх погляд, полягає істотна відмінність стратегій від філософії організації.

Вважаємо за необхідне відзначити також, що в рамках корпора­тивної філософії (вживатимемо цей термін як певний синонім понять філософії управління підприємством або філософії управління у вузь­кому розумінні) мають розглядатись і проблеми конкретизації та прак­тичного розв'язання певних загальнофілоссфських та соціально-філософ­ських питань. їхніми прикладами можуть слугувати проблеми діалек­тики співвідношення загального і часткового стосовно цілей, інтересів і мотивів різних учасників спільної діяльності, проблеми співвідношення свободи і необхідності, економічної доцільності та моральної відпові­дальності тощо.

Подібні проблеми виникають і стосовно аксіологічних аспектів спільної діяльності, серед яких можна назвати такі, як формування почуття цінності професійної діяльності, гордість за свою належність до колективу фірми чи певного її підрозділу, відчуття унікальності своєї особистості, суспільної потреби у твоїх здібностях і творчому потенціалі та можливостей і бажання його реалізації, відчуття поваги до себе з боку колег та керівництва. Іншими словами, філософія управління у її вузькому розумінні здатна відігравати роль важливого чинника мотивації істотного каталізатора підвищення активності конкретного працівника та усвідомлення ним можливості макси­мально повної своєї особистісної самореалізації саме в даному колек­тиві як соціальній системі.

Важливо підкреслити, що успішне розв'язання розглянутих проб­лем сьогодні вже не просто виявляється бажаним супроводженням виробничого процесу, а й виступає одним з найбільш важливих чинни­ків, які безпосередньо забезпечують високу ефективність самого вироб­ництва. Через усвідомлення визначальної ролі особистісного фактора в сучасних умовах теорія і практика соціального управління дійшли висновку щодо необхідності створення таких соціально-психологічних умов виробничої діяльності кожного працівника, які б максимально сприяли розкриттю його особистості, формували у нього відчуття твор­чого характеру його діяльності та її високої суспільної значущості. Формування ж таких умов, в свою чергу, вимагає філософського осмислення цілей і стратегії розвитку відповідної соціальної системи, вибору адекватних їм моделей і методів управління. А саме такі якості й мають бути притаманні нашій національній гуманітарно-технічній та управлінській еліті, саме вони повинні формуватися нею у працівників. Фахова та світоглядна підготовка нової управлінської еліти (справжньої еліти, а не тих "слуг народу", які самі привласнили собі статус еліти, не маючи у переважній більшості випадків жодних підстав для цього) мають прищепити кожному представнику цієї еліти системний інноваційний характер мислення, його стратегічну спрямо­ваність. У зв'язку з цим істотно зростає значення філософської рефлексії таких категорій, як місія соціальної системи, її перспективна мета чи сукупність цілей, а також ті поточні завдання, вирішення яких на кожному конкретному етапі виявляється необхідною передумовою до­сягнення визначених цілей. Аналіз цих категорій, які традиційно вва­жаються притаманними теорії і практиці стратегічного управління, потрібен не тільки з позицій загальної філософії управління в широкому її розумінні, айв коленому конкретному випадку при формуванні кор­поративної філософії управління та відповідної корпоративної культури. Більш того, без глибокого аналізу цих категорій практично неможливо забезпечити ефективну реалізацію у їхній органічній цілісності таких трьох основних завдань стратегічного управління:

1) управління розвитком продукції (який визначається зовніш­нім ринковим середовищем, насамперед мінливим характером попи­ту і переваг споживачів, що потребує активної розробки і впровад­ження нових технологій);

2) управління розвитком персоналу (необхідним для забезпе­ченням його інноваційної спрямованості та ефективного оволодіння ним вказаними технологіями);

3) управління розвитком самої організації, оскільки її структура має бути настільки гнучкою, щоб своєчасно і адекватно реагувати на зміни кон'юнктури і забезпечувати високу життєздатність відповід­ної фірми чи іншої соціальної системи.

При цьому уявляється цілком очевидним, що для раціонального і ефективного розв'язання цих завдань необхідною умовою має бути також; і належна організація постійного моніторингу характеру і динаміки змін зовнішнього середовища, оскільки в умовах жорсткої конкуренції виживатиме тільки та система чи той підприємець, який виявляється здатним передбачати розвиток подій на два кроки вперед. А можливість передбачення забезпечується наполегливою й системною інформаційно-аналітичною роботою, науковою методоло­гією якою також виступає філософія управління.

Аналіз множини розглянутих вище категорій дозволяє не тільки визначити основні прояви основних взаємозв'язків та взаємозалежностей між ними, а й дійти висновку про глибинні корені і взаємозу­мовленість цих зв'язків. Насамперед це стосується питань походження деяких характерних рис і особливостей організаційної філософії та корпоративної культури, притаманних різним школам менеджменту. Так, для американської, і певною мірою західноєвропейської моделі менеджменту, характерними є раціоналізм, прагматизм, орієнтація на професіоналізм та індивідуальність тощо. їхнім ідейним підґрунтям виступає філософія протестантизму, яка знайшла своє концентроване викладення у дослідженнях етичної системи М. Вебера з такими її ціннісними орієнтаціями, як діловий успіх, ощадливість, працелюб­ність, розважливість, чесність у ділових стосунках, пріоритет загально­людських цінностей тощо.

В основі японської організаційної культури, значною мірою по­ширеної також; у Китаї, Кореї, В'єтнамі, Сінгапурі, лежать традиції конфуціанської філософії, яка проголошує цінності колективізму, кор­поративності та сприяє втіленню їх у практичну діяльність організацій. Водночас ця культура прагне запозичити й кращі досягнення західного менеджменту, плідно пристосовуючи їх до своїх культурно-історичних особливостей, своєї ментальності та ціннісної парадигми.

Таким чином, філософія управління підприємством виявляється не тільки надзвичайно необхідною, а й найбільш адекватною сучасно­му етапу розвитку суспільного виробництва. Більш того, вона однаково придатна як для великого підприємства, про що переконливо свідчить успішний досвід всесвітньо відомих велетенських японських корпо­рацій, так і для невеликих фірм, де внаслідок обмеженості штатного розкладу кожному працівникові дійсно випадає необхідність виконува­ти певну множину функцій без додаткового нагадування.

Умілому керівникові при цьому достатньо обмежуватись діяльніс­тю рекомендаційного характеру, не прагнути занадто чітко визначати коло обов'язків кожного працівника, оскільки кожен з них знає й гото­вий робити саме те, що потрібно фірмі саме в цей момент. Керівник же при цьому отримує змогу зосередити свої сили, час, енергію та інтелек­туальний потенціал на вирішенні стратегічних завдань організації.

Філософія управління у вузькому розумінні сприяє формуванню та усвідомленню кожним працівником того, що його власний добробут визначальним чином залежить від результатів діяльності фірми, які, в свою чергу, залежать від ефективності його праці, від його відношення до виконання своїх обов'язків. Тому вона виступає, таким чином, надійною основою формування належного психологічного клімату в колективі, основним чинником високої продуктивності праці кожного та ефективності діяльності фірми загалом. Завдяки цьому філософія управління у вузькому її розумінні виступає важливою теоретичною основою і своєрідною сукупністю принципів практичної управлінської діяльності керівників, особливо керівників середнього й нижчого рівнів управлінської ієрархії, а також основою діяльності виконавців.

Філософія ж управління у широкому розумінні являє собою одну з галузей сучасної соціальної філософії, предмет дослідження якої скла­дають найбільш загальні проблеми феномену соціального управління та його природи, осмислення напрямів їхнього розвитку відповідно до тенденцій розвитку самого суспільства. Тому вона виступає теоретич­ною і методологічною основою філософії корпоративного управління, або філософії управління у вузькому розумінні.

Надалі, якщо це не обговорюється спеціально, під філософією управління будемо мати на увазі значення цього терміну саме у ши­рокому його розумінні відповідно до наведеного вище визначення.

 

Контрольні запитання і завдання

1. Чи може управління вважатися фундаментальною властивістю об тивної реальності?

2. Розкрийте сутність існуючих підходів до розуміння сутності упр ління з позицій наявності і відсутності його цілей.

3. Розкрийте сутність відмінностей існуючих підходів до розумінн пояснення сутності управління з позицій визнання необхідне існування суб'єкта управління.

4. Поясність сутність і зміст поняття самоорганізації системи та по: жіть її загальність.

5. В чому полягає принципова відмінність між самоорганізацією сс альних систем та управлінням ними?

6. Поясність, чому з впевненістю про управління можна говорити ті ки стосовно технічних і соціальних систем і природних систем функціонування яких втручається людина.

7. Чому управління соціальною системою вимагає визначення й цілей, сутності і основних напрямів у нерозривній єдності зі стра гічними цілями суспільства.

8. Обґрунтуйте з позицій філософії управління, яким чином мав обиратися чи визначатися цілі управління соціальними системами

9. Як визначає сутність управління А. Г. Спіркін?

10. Наведіть чотири стадії загальної структури управлінського циклу А. П. Алексеєвим.

11. Наведіть імена найбільш відомих філософів і соціологів, які досліджували проблеми соціального управління.

12. У чому полягають ідеї Д. Белла стосовно зміни характеру управлії в постіндустріальному суспільстві?

13. Наведіть висвітлення стану проблем філософії управління в сучас: літературі.

14. Покажіть місце філософії управління у загальній системі філософських знань та розкрийте її зв'язок з іншими формами суспіль свідомості.

15. Що слід розуміти під філософією управління?

16. Розкрийте сутність і зміст поняття системи. Наведіть приклади основних підходів до визначення системи.

17. Дайте ваше бачення сутності феномену соціальної системи її основних особливостей.

18. Розкрийте сутність і зміст поняття управління і наведіть його структуру.

19. Наведіть стислий порівняльний аналіз сутності понять організації та соціальної системи.

20. Покажіть взаємозв'язок між поняттями влади та управління со­ціальними системами.

21. У чому виявляється подвійний характер управлінського статусу ке­рівника проміжного рівня в ієрархічних системах управління?

22. Поясність, що являють собою прямі зв'язки між суб'єктом та об'єктом управління і яким є їхнє призначення.

23. Доведіть необхідність і доцільність організації зворотних зв'язків у сис­темах соціального управління і покажіть їхні функції та призначення.

24. Сформулюйте, що слід вважати предметом філософії управління і наведіть загальну структуру поняття предмету дослідження філосо­фії управління.

25. Наведіть основні завдання, що постають перед філософією управ­ління і які відрізняють її від загальної теорії" соціального управління.

26. Наведіть основні принципи практичної філософії управління за К. Татеїсі.

27. Розкрийте діалектику взаємодії між філософією управління та управлінською практикою.

28. Наведіть основні засади японської філософії управління та управлін­ської практики японських компаній.

29. Чим зумовлена доцільність уведення понять філософи управління в широкому та вузькому розумінні?

30. Сформулюйте ваше бачення сутності філософії управління у широ­кому розумінні.

31. Сформулюйте ваше бачення сутності філософії управління у вузь­кому розумінні.

32. Наведіть основні функції так званої філософії організації, або прак­тичної філософії управління.