Облік переробки давальницької сировини на сільськогосподарських підприємствах

Відповідно до Цивільного кодексу України, виконання підприємством пев­ної роботи за завданням замовника у тому числі може здійснюватися із його (за­мовника) матеріалів.

Приймання сільськогосподарським підприємством давальницької сировини за кількістю та якістю від замовників має проводитися згідно з вимогами Інструкції з обліку продукції і матеріалів у сільськогосподарських підприємствах, що за­тверджена Міністерством сільського господарства СРСР від 15.07.80 р. №269-1.

У більшості випадків розрахунки за переробку давальницької сировини із сіль­ськогосподарськими підприємствами здійснюються не грошовими коштами, а час­тиною виробленої готової продукції або отриманої сировини, тобто за бартером. Оскільки давальницька сировина, готова продукція, виготовлена з неї, і послуги з переробки давальницької сировини мають різне функціональне призначення і різну справедливу вартість, у цьому випадку має місце бартер неподібними активами.

Згідно з пунктом 13 П(С)БО 9 „Запаси" первісною вартістю запасів, придбаних в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.

Сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою варті­стю активів (робіт, послуг), отриманих або таких, що підлягають отриманню під­приємством, яка зменшується або збільшується відповідно на суму переданих або отриманих грошових коштів та їх еквівалентів (п.23 П(С)БО 15 „Дохід").

Якщо справедливу вартість активів (робіт, послуг), що отримані або підляга­ють отриманню за бартерним контрактом, достовірно визначити неможливо, дохід визнається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг (крім грошових кош­тів та їх еквівалентів), переданих за цим бартерним контрактом (п. 24 П(С)БО 15).

Необхідно зазначити, що при розрахунках з фізичними особами — неплатни­ками ПДВ сільськогосподарське підприємство втрачає право на податковий кредит з ПДВ при отриманні від таких фізичних осіб сировини або готової продукції в рахунок оплати послуг з переробки.

Датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ при бартерних операціях вважається та подія, яка відбулася раніше (пп. 7.3.4 Закону про ПДВ), а саме:

• при розрахунках частиною сировини замовника — дата оприбуткування ча­стини сировини;

• при розрахунках частиною готової продукції — дата оформлення докумен­та, що підтверджує факт виконання послуг з переробки.

Прийнята від населення давальницька сировина за договірною вартістю об­ліковується на субрахунку 022 „Матеріали, прийняті для переробки" забалансового рахунку 02 „Активи на відповідальному зберіганні".

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського об­ліку активів капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та орга­нізацій від 30.11.99 р. №291 облік затрат на переробку давальницької сировини здійснюється на рахунках обліку витрат виробництва (за винятком вартості дава­льницької сировини) із застосуванням рахунків класу 8 „Витрати за елементами" і/ або класу 9 „Витрати діяльності".

Розглянемо на умовних числових прикладах порядок відображення в обліку сільгосппідприємства — неплатника фіксованого сільськогосподарського подат­ку операцій з переробки давальницької сировини, отриманої від фізичних осіб — неплатників ПДВ відповідно до вимог П(С)БО 9, П(С)БО 15 і П(С)БО 16 „Витра­ти", а також Інструкції №291.

 

 

 

Розділ 19. ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ У ТОРГІВЛІ

Загальні положення

Торговельна діяльність — це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживан­ня з метою отримання прибутку.

Бухгалтерський облік торговельної діяльності підприємства повинен забез­печувати:

• правильність оформлення первинних документів на придбання і продаж та переміщення всередині підприємства товарів, грошових та інших докумен­тів;

• правильність відображення первинних документів у реєстрах синтетичного та аналітичного обліку;

• контроль за виконанням договорів поставок та інших зобов'язань, правиль­ністю розрахунків з постачальниками і замовниками;

• контроль за правильним використанням та зберіганням товарно-матеріаль­них цінностей та фінансових ресурсів;

• формування повної та достовірної інформації про господарські процеси і результати діяльності підприємства, необхідні для оперативного керівницт­ва та управління, а також для її використання зацікавленими особами.

Торговельна діяльність в Україні регулюється Законами України „Про захист прав споживачів", „Про споживчу кооперацію", „Про зов­нішньоекономічну діяльність", „Про забезпечення санітарного та епіде­міологічного добробуту населення", „Про патентування деяких видів під­приємницької діяльності", „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування", „Про ліцензуван­ня певних видів господарської діяльності" та ін.

Суб'єкти підприємницької діяльності — юридичні особи для здійснення тор­говельної діяльності повинні мати:

• свідоцтво про державну реєстрацію;

• дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі (рішення сесії місцевої ради народних депутатів) або договір оренди приміщення;

• ліцензії або їх копії, затверджені відповідним органом, який видав ліцензію;

• торговий патент на кожну торговельну точку — звичайний або пільговий залежно від асортименту або виду товару;

• квитанцію про сплату ринкового збору за торгівлю на території ринку у разі, якщо суб'єкт підприємницької діяльності проводить торгівлю не в ста­ціонарному приміщенні;

• відповідні документи на товар: накладні, сертифікат якості та інші докуме­нти, що підтверджують походження товару;

• реєстратор розрахункових операцій, який використовується при торгівлі в стаціонарних приміщеннях, а в окремих, передбачених законодавством ви­падках — розрахункову книжку.

Суб'єкти підприємницької діяльності — фізичні особи при здійсненні роздрі­бної торгівлі повинні мати:

• свідоцтво про державну реєстрацію підприємця, що видається органом міс­цевого самоврядування за місцем прописки громадянина;

• дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі або договір оренди приміщення;

• квитанцію про сплату ринкового збору (за торгівлю на ринку);

• торговий патент на кожну торговельну точку — звичайний або пільговий залежно від асортименту або виду товару. Підприємці, які здійснюють торговель­ну діяльність з лотків, при цьому сплачують ринковий збір на території ринку, можуть сплачувати фіксований податок шляхом придбання патенту;

• електронний контрольно-касовий апарат — у стаціонарних приміщеннях або розрахункову книжку в окремих, передбачених чинним законодавством, ви­падках;

• книгу обліку доходів і витрат;

• накладні та документи про проходження товару.

Громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, здійснюючи роздрібну тор­гівлю, повинні мати при собі такі документи:

• паспорт;

• одноразовий патент на торгівлю, який видається державними податковими органами на 3 або 7 днів, але не більше 4-х разів на рік (продаж автотранс­портних засобів при наявності такого патенту дозволено один раз на рік);

• квитанцію про сплату ринкового збору, якщо торгівля проводиться на ринку;

• довідку місцевих Рад народних депутатів про вирощену продукцію (якщо реалізується така продукція) з власного підсобного господарства, присадиб­них, дачних ділянок при реалізації продукції рослинництва, бджільництва, тваринництва, продажу нутрій, птиці як у живому вигляді, так і продукції їх забою у сирому вигляді та у вигляді первинної обробки. При наявності від­повідної довідки одноразовий патент на торгівлю не купується.