Застосування реєстраторів розрахункових операцій

Відповідно до законодавства реєстратори розрахункових операцій (РРО) повинні застосовуватися:

• фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності;

• юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокре­мленими підрозділами) суб'єктами підприємницької діяльності, що здій­снюють операції з розрахунками в готівковій і / або безготівковій формі (із засто­суванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками і суб'єктами підприємницької діяльності, що здійсню­ють операції купівлі-продажу валюти.

Водночас законодавством передбачені винятки з цієї норми. РРО можуть не застосовуватись, якщо:

• розрахунки здійснюються через касу підприємства з оформленням прибут­кових і видаткових касових ордерів і видачею квитанцій, оформлених у встанов­леному порядку (приміщення каси підприємства повинно бути ізольоване й обла­днане відповідним чином);

• специфіка окремих форм діяльності у сфері торгівлі, громадського харчу­вання і послуг дозволяє здійснювати розрахунки без застосування РРО з викорис­танням розрахункових квитанцій (РК).

РРО застосовується для здійснення розрахунків за продані товари. Докумен­том, який підтверджує факт здійснення продажу, є касовий чек. При проведенні реєстрації операції з продажу касир зобов'язаний отримати від покупця гроші за товар, здійснити операцію закриття чека в РРО, роздрукувати його і видати поку­пцеві чек і здачу разом з товаром.

Власник РРО повинен забезпечити окремий облік найменувань, цін і кіль­кості наданих послуг кожного найменування, а також щоденне виконання в кінці робочого дня денного звіту з обнулінням інформації в оперативній пам'яті (Z-звіту) та її занесенням до фіскальної пам'яті РРО.

Без застосування РРО, але з використанням розрахункової книжки можливе здійснення:

• роздрібної торгівлі з транспортних засобів (крім торгівлі з причепів-фургонів, причепів-дач, напівпричепів, які використовуються як стаціонарні пункти), автоцис­терн, цистерн, бочок, бідонів, лотків, прилавків, корзин, ручних візків (за винятком тих, які знаходяться в стаціонарних приміщеннях, крім приміщень ринків);

• реалізації штучних товарів через торгові автомати;

• реалізації товарів та продукції на підприємствах споживчої кооперації у сфері торгівлі та громадського харчування, які розташовані в сільській місце­вості, де середньомісячний товарообіг в національній валюті України кожного із зазначених об'єктів за останні 12 місяців не перевищує суму 20 тис. грн.;

• послуг населенню;

• видачі талонів, квитанцій та білетів (з нанесеними друкарським способом серій, номерів та номінальної вартості): на відвідування культурно-спортивних показових закладів та організацій; при проведенні екскурсій; в бібліотеках; при паркуванні автотранспорту; в пасажирському транспорті міського сполучення, а також жетонів і електронних карток в метро; при оформленні на залізничних ста­нціях вантажних перевезень.

 

Облік придбання товарів

Товари — матеріальні цінності, які придбані і зберігаються на підприємстві з метою подальшого продажу. Товаром можуть бути продукти як фізичної так і розумової праці, послуги, сама здатність до праці, земля та її надра — все, що має споживчу та продажну вартість і може обмінюватись на інший товар (гроші) власником.

Здебільшого підприємства торгівлі купують товари для їх подаль­шої реалізації. В обліку товари можуть відображатися за роздрібними чи первісними цінами.

Одиницею бухгалтерського обліку товарів є їх найменування або однорідна група (вид). Придбання товарів, як правило, оформлюється дого­вором, який складається між постачальником та покупцем. У договорі обу­мовлюється номенклатура і вартість товару, термін поставки та термін опла­ти, а також зобов'язання, які несуть підприємства. Надходження товарів відображається на підставі накладних, товарно-транспортних накладних ти­пової форми.

При одержанні товару необхідно перевірити відповідність його фактичної кількості та якості до даних супровідних документів і умов договору.

Залежно від умов поставки, застережених у договорі, приймання товару здій­снюється:

- на складі підприємства-покупця, якщо доставка товару здійснюється підприємством-продавцем;

- на складі підприємства-продавця, якщо доставка товару здійснюється підприємством-покупцем;

- у місці розвантаження транспортних засобів, розпечатування опломбова­них транспортних засобів та контейнерів або на складі перевізника, якщо достав­ка здійснюється підприємствами залізничного, повітряного, водного, автомобіль­ного транспорту.

Приймання товарів на складі здійснюється матеріально відповідальною осо­бою на підставі товаросупровідних документів.

У випадку відсутності таких документів або деяких з них приймання то­вару не призупиняється, а складаються акти про фактичну наявність отрима­ного товару із зазначенням документів, яких не вистачає. При одержанні това­ру в тарі, крім перевірки ваги брутто і кількості місць, можливе розкриття тари з метою перевірки ваги нетто і кількості одиниць товару. Якщо тара або упаковка пошкоджені, то перевірка ваги нетто і кількості одиниць товару є обов'язковою.

При одержанні товару без тари, у відкритій тарі, пошкодженій тарі його приймання має бути здійснене в момент одержання від постачальника, розва­нтаження транспортних засобів, розпечатування опломбованих транспортних засобів або контейнерів, але не пізніше терміну, передбаченого для розванта­ження.

Якщо товар надійшов у справній тарі, то його приймання має бути здій­снене:

- за вагою брутто і кількістю місць товару — в момент одержання від поста­чальника, розвантаження транспортних засобів, розкриття опломбованих транс­портних засобів або контейнерів;

- за вагою нетто і кількістю одиниць — у момент розкриття тари або упако­вки, але не пізніше 10 днів. Товар, який швидко псується, має бути прийнято не пізніше 24 годин з моменту його одержання.

Основним документом, що регулює порядок бухгалтерського обліку руху товарів, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 „Запаси", затверджене наказом Міністерства фінансів від 20.10.99 р. № 246.

Відповідно до П(С)БО 9 товари відносяться до запасів і є оборотними акти­вами підприємства. Для того, щоб придбаний товар було визнано активом, пови­нні бути дотримані такі вимоги:

• по-перше, використання таких товарів у майбутньому має принести певні економічні вигоди;

• по-друге, вартість товарів має бути достовірно визначена.

Іншими словами, товар є активом, якщо є ймовірність того, що він буде в майбутньому реалізований.

Формування первісної вартості залежить від того, яким чином товари надійшли на підприємство торгівлі. Але найчастіше формою розраху­нків за товари на підприємствах оптової торгівлі є оплата грошовими коштами.

Відповідно з П(С)БО 9 поняття собівартості придбаного товару може бути застосоване щодо товарів, придбаних за грошові кошти, і являє собою їх первіс­ну вартість.

Первісна вартість товарів включає такі витрати:

- суми, сплачені постачальнику товару, за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням товарів. Визначимо, що є транспортними витратами торговельного підприємства, по­несеними у зв'язку з придбанням товарів. До складу таких витрат належать:

1) вартість транспортних послуг на доставку товару сторонніми організаціями;

2) витрати підприємства на доставку товару власними силами (власним або орендованим транспортом).

До останніх витрат відносяться:

- витрати, безпосередньо пов'язані з транспортуванням (вартість бензину в кількості, необхідній для подолання транспортним засобом відстані від підприємства-покупця до підприємства-продавця і від підприємства-продавця до підприємства-покупця; вартість інших матеріалів, необхідних для руху транспортного засобу; інші витрати, понесені підприємством для забезпечення нормальної робо­ти транспортного засобу під час поїздки за товаром);

- витрати, пов'язані з виплатою компенсації витрат водія під час поїздки за товаром (витрати на відрядження водія, безпосередньо пов'язані з доставкою товару);

- інші витрати, пов'язані з доставкою товару (витрати експедитора, відря­дженого за товаром; інші витрати, що відносяться до витрат на відрядження від­повідно до законодавства).

Для обліку руху товарів та їх залишків на підприємстві використовується рахунок 28 „Товари".

Рахунок 28 „Товари" має такі субрахунки:

281 „Товари на складі"

282 „Товари в торгівлі"

283 „Товари на комісії"

284 „Тара під товарами"

285 „Торгова націнка"

На субрахунку 281 „Товари на складі" ведеться облік руху і наявності това­рних запасів, що знаходяться на оптових і розподільних базах, складах, овоче­сховищах тощо.

На субрахунку 282 „Товари в торгівлі" ведеться облік руху і наявності то­варів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі (у магазинах, ятках, кіосках тощо).

На субрахунку 283 „Товари на комісії" ведеться облік товарів, переданих на комісію за договорами комісії та іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають переходу права власності на ці товари до оплати їх вартості.

На субрахунку 284 „Тара під товарами" ведеться облік руху і наявності тари під товарами і порожньої тари.

На субрахунку 285 „Торгова націнка" підприємства, що ведуть облік у продажних цінах, відображають суми торгової націнки на товари.

Субрахунки 281 „Товари на складі", 282 „Товари в торгівлі", 283 „Товари на комісії", 284 „Тара під товарами" є активними. За дебетом відображається збільшення вартості товарів, за кредитом — зменшення. Субрахунок 285 „Торго­ва націнка" є регулюючим субрахунком рахунку 28 „Товари". За кредитом суб­рахунку відображається збільшення суми торгових націнок, за дебетом — змен­шення (списання).

 

 

 

При виявленні нестачі товару або невідповідності його якості до умов договору приймання товару призупиняється з метою з'ясування причин таких фактів. Факт виявлення нестачі товару або невідповідності його якості має бути заактовано. Одночасно з призупиненням приймання това­ру слід викликати представника постачальника з метою підписання двосторон­нього акта. Акт про факт нестачі може бути підписаний однією стороною — оде­ржувачем, якщо на те є згода іншої сторони — постачальника.

Нестача товару, виявлена при прийманні, може стати наслідком таких причин:

- природних втрат у дорозі;

- вини особи, яка здійснює поставку товару;

- вини підприємства-продавця.

Невідповідність якості отриманого товару до якості, застереженої в дого­ворі, може відбутися з вини підприємства-продавця. При виявленні нестачі при­дбаного товару при одержанні на склад відповідальність покладається на того учасника договору, до обов'язків якого входить доставка таких цінностей.

Якщо доставки товару було здійснене підприємством-продавцем або сто­ронньою організацією (автотранспортним підприємством), то на суму виявленої нестачі підприємством-покупцем пред'являється претензія на адресу таких поста­чальників. Якщо доставка товару здійснювалося власним транспортом підприємства-покупця, то вся відповідальність за нестачу матеріальних цінностей по­кладається на відповідальну особу такого підприємства.

При одержанні товару на склад сума нестачі, що трапилася в дорозі в межах норм природного убутку, включається до первісної вартості такого товару. В цьо­му випадку претензія до постачальника не пред'являється.

 

 

Якщо є впевненість у тому, що нестачу буде відшкодовано, то суму нестачі може бути відображено як суму заборгованості за претензіями без списання на витрати. Якщо при цьому було здійснено передоплату за товари, то сума подат­кового кредиту в цьому випадку не зменшується.

Якщо підприємство не впевнене в тому, що суму нестачі буде колись пога­шено, то така нестача списується на витрати звітного періоду з одночасним відо­браженням заборгованості на забалансовому рахунку. При цьому у випадку здій­снення передоплати не слід забувати про коригування суми раніше відображеного податкового кредиту щодо ПДВ. Якщо з'являється ймовірність погашення суми нестачі постачальником матеріальних цінностей, то в обліку на суму такої нестачі визнається дохід і сума заборгованості списується із забалансового рахунку.

 

Облік реалізації товарів

Основною діяльністю підприємства торгівлі є операції з купівлі-продажу то­варів, які забезпечують основну частину доходу. Поряд з оцінкою придбаних то­варів підприємство торгівлі також здійснює оцінку вибуття товарів, тобто визна­чення собівартості проданих товарів.

Оцінка товарів, які вибувають, може проводитися за такими методами:

• за собівартістю перших за часом надходження запасів (FIFO);

• за собівартістю останніх за часом надходження запасів (LIFO);

• за середньозваженою собівартістю;

• за цінами продажу;

• за нормативними витратами;

• за ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів.

Для оцінки вартості вибулих товарів, які мають однакове призначення та одна­кові умови використання, застосовують тільки один із наведених вище методів. Так, для дорогих товарів можна обрати метод ідентифікованої собівартості, для товарів, рівень націнки яких відрізняється від рівня націнки товарів основної маси — серед­ньозваженої собівартості, а для решти товарів — метод цін продажу.

Як правило, на підприємствах оптової торгівлі товари, що вибули, оцінюються за методом середньозваженої собівартості. Вибір такого ме­тоду зумовлений передусім особливостями аналітичного і синтетичного обліку товарів в оптовій торгівлі. В аналітичному обліку, як правило, підприємства оптової торгівлі облік товарів ведуть у розрізі груп або видів, у синтетичному обліку товари значаться за первісною вартістю.

Сутність методу оцінки товарів, що вибули, за методом середньозваженої собівартості полягає в такому. За підсумками місяця визначається середньозва­жена вартість одиниці товарів кожної групи або виду. Собівартість товарів, що вибули (продані), розраховується як добуток кількості таких товарів на середньо­зважену вартість одиниці товару.

 

 

 

Сума витрат дорівнює сумі собівартості проданих товарів і витрат обігу.

Оцінка за цінами продажу Ґрунтується на застосуванні середнього відсотка торговельних націнок. Відповідно до П(С)БО 9 „Запаси" цей метод застосовують підприємства, які мають значну і змінювану номен­клатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Метод за ціна­ми продажу може успішно застосовуватися окремо до кожної групи товарів з приблизно однаковою націнкою. Для кожної групи товарів буде обчислюватися окремий відсоток торгової націнки.

Для обліку торгової націнки планом рахунків передбачено пасивний субра­хунок 285 „Торгова націнка". За кредитом субрахунка 285 відображається збіль­шення суми торгових націнок, за дебетом — зменшення (списання). Списання за розрахунками суми торгової націнки на реалізовані товари відображається за дебетом субрахунка 285 і кредитом субрахунків 281 і 282. У звітність включаєть­ся згорнуте за всіма субрахунками сальдо рахунку 28.

При використанні методу цін продажу собівартість реалізованих товарів ви­значається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих това­рів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реа­лізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки.

Середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку то­ргових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вар­тості отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вар­тості залишку товарів на початок звітного місяця і продажної (роздрібної) вартості отриманих у звітному місяці товарів.

Середній відсоток торговельної націнки розраховується за формулою:

 

 

 

Різниця між продажною і купівельною вартістю товарів у торговельного під­приємства складається з торгової націнки та податку на додану вартість (ПДВ), який сплачено постачальникам при купівлі товарів. Хоча суму ПДВ відобража­ють як податковий кредит, однак його включають одночасно до продажної ціни товарів, оскільки останню визначають з урахуванням ПДВ, тобто вже як подат­кових зобов'язань.

Для визначення середнього відсотка торговельної націнки потрібно визначи­ти продажну (роздрібну) вартість отриманих у звітному місяці товарів (обороти за дебетом рахунку 282 „Товари в торгівлі").

Вартість товарів, які надійшли протягом звітного періоду, буде складатися:

• із суми вартості постачальника (без ПДВ)— 7916,67 грн. та витрат на вантажно-розвантажувальні роботи та транспортування товару — 1000 грн.;

• із суми ПДВ, сплачених постачальнику — 1583,33 грн.;

• із суми торговельної націнки — 3500 грн.

Загальна вартість товарів, які надійшли протягом звітного періоду, буде скла­дати: 7916,67 + 1000 + 1583,33 + 3500 = 14000 грн.

Після цього, маючи усі необхідні дані, можна визначити середній відсоток торговельної націнки:

Сума торговельної націнки на реалізований товар складе:

(36000 х 28,6%): 100% = 10296 грн. Собівартість реалізованого товару:

36000-10296 = 25704 грн.

Для зручності надамо розрахунок середнього відсотка торговельної націнки в таблиці 19.2.