У структурі необоротних активів автотранспортного підприємства основну частину займають транспортні засоби.




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

У структурі необоротних активів автотранспортного підприємства основну частину займають транспортні засоби.



В бухгалтерському обліку автотранспорт відображається на субра­хунку 105 „Транспортні засоби". До цього рахунку можуть відкривати­ся аналітичні рахунки залежно від призначення транспортного засобу: „Транс­портні засоби для перевезення пасажирів", „Транспортні засоби для перевезення вантажів". Залежно від величини підприємства до цих аналітичних рахунків можуть відкриватись рахунки нижчого рівня. Наприклад, для вантажних транс­портних засобів ознакою для відкриття таких рахунків може бути вантажопід­йомність, а для пасажирів — пасажиромісткість.

Згідно з П(С)БО 7 „Основні засоби" об'єктом обліку є окремий основний засіб, тобто в нашому випадку окремий транспортний засіб.

На підприємство транспортні засоби можуть надходити внаслідок: придбання; як внесок до статутного капіталу; безоплатного отримання; обміну на інші активи.

Сьогодні досить багато автотранспортних підприємств, особливо тих, що займаються пасажирськими перевезеннями, залучають транспортні засоби шля­хом отримання їх в оренду від фізичних чи юридичних осіб.

Транспортні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною ва­ртістю, до якої входять:

§ вартість автомобіля (без ПДВ);

§ реєстраційні збори, мито та інші платежі;


§ витрати зі страхування ризиків доставки автомобіля;

§ інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням автомобіля.

Надходження транспортних засобів на підприємство оформляється Актом придбання-передачі (внутрішнього переміщення), Ф.№ОЗ-1.

При надходженні транспортного засобу на підприємства як внесок до стату­тного капіталу первісна вартість буде складатись з справедливої вартості, яка зазначена у статутних документах, та витрат, пов'язаних з реєстрацією та введен­ням його в експлуатацію.

При безоплатному отриманні транспортного засобу його первісна вартість буде складатись із справедливої вартості та витрат, пов'язаних з реєстрацією та введенням в експлуатацію автомобіля.

На суму справедливої вартості збільшуватиметься додатковий капітал, а при амортизації цього засобу додатковий капітал буде зменшуватись на величину амортизаційних відрахувань з одночасним відображенням доходу.

В бухгалтерському обліку надходження транспортних засобів відображаєть­ся аналогічно як придбання інших основних засобів з урахуванням таких особли­востей: при отриманні автомобіля дебетується рахунок 152 і кредитуються: раху­нок 377 — на суму реєстраційного збору, рахунок 651 — на суму збору до Пенсійного фонду, рахунок 641— на суму податку з власників транспортних за­собів, рахунок 655 — на величину страхових платежів.

Надходження основних засобів за бартерними договорами є однією з най­складніших операцій при відображенні в бухгалтерському обліку.

Активи, отримані внаслідок бартерної операції, зараховуються на баланс за вартістю, що залежить від того, якими активами відбувається обмін — подібни­ми чи неподібними.

При обміні подібними активами первинна вартість отриманого об'єкта основ­них засобів, в цьому випадку автомобіля, дорівнює залишковій вартості переда­ного автомобіля.

Якщо залишкова вартість переданого об'єкта більша, ніж його справедли­ва вартість, тоді первинною вартістю отриманого активу буде його справедли­ва вартість.

При обміні неподібними активами величина доходу дорівнює справедливій вартості отриманого активу, скоригованій на суму грошових коштів передану або отриману, а витратами підприємства буде залишкова вартість переданого активу.

Первісною вартістю транспортного засобу, отриманого внаслідок обміну на неподібний актив, є справедлива вартість переданого активу, змінена на величи­ну грошових коштів, яка була сплачена чи отримана під час обміну.

Відображення в бухгалтерському обліку операцій з обміну транспортних засо­бів відбувається аналогічно до обліку надходження основних засобів при бартері.

Автомобіль, як і будь-який інший засіб, в процесі експлуатації зно­шується, ламається. Для того, щоб надалі підприємство могло одержу­вати економічну вигоду від його використання, потрібно проводити такі процедури, як ремонт, технічне обслуговування, поліпшення. Витрати, пов'язані з виконанням цих процедур, в обліку відображаються по різно­му, залежно від їх виду.


Згідно з Положенням „Про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транс­портних засобів, автомобільного транспорту", затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998р. №102, технічне обслуговування — де операція або комплекс операцій із підтримання працездатності або справності автомобіля під час використання його за призначенням, зберігання і транспортування.

Згідно з цим Положенням, ремонт — це комплекс операцій з відновлення справності або працездатності, відновлення ресурсу автомобіля або його складо­вих частин. Ремонт поділяється на поточний та капітальний. Поточний ремонт проводиться для забезпечення або відновлення працездатності автомобіля і поля­гає в заміні і (або) відновленні окремих його частин. Капітальний ремонт прово­диться для відновлення справності і повного або близького до повного відновлен­ня ресурсу автомобіля із заміною або відновленням будь-яких частин, у тому числі базових. При цьому, згідно з вищевказаним Положенням, заміна шин і акумуля­торних батарей не відноситься до ремонту.

Для того, щоб з'ясувати, що таке поліпшення транспортного засобу, потріб­но звернутися до П(С)БО 7 „Основні засоби". Згідно з п. 14 П(С)БО 7, поліпшення об'єкта основних засобів - це модернізація, модифікація, добудова, дообладнан­ня, реконструкція тощо, що призводить до збільшення майбутніх економічних ви­год, первісно очікуваних від використання об'єкта.

З вищевикладеного можна зрозуміти, що навіть не кожний капітальний ре­монт буде поліпшенням транспортного засобу. Наприклад, заміна двигуна авто­мобіля буде ремонтом, але не буде поліпшенням. Але якщо робочий об'єм нового двигуна є більшим за робочий об'єм старого двигуна та призводить до збільшен­ня потужності транспортного засобу, а отже й економічних вигод, первісно очіку­ваних від його використання, то цей ремонт буде відноситись до поліпшення.

Згідно з П(С)БО 7 „Основні засоби" витрати, що здійснюються для підтри­мання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбут­ніх економічних вигод від цього використання, включаються до складу витрат. Отже, вартість технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів буде збільшувати витрати підприємства.

До технічного обслуговування можна віднести виконання робіт з миття кузо­ва автомобіля, чищення салону, санітарної обробки, заправляння експлуатацій­ними рідинами.

У бухгалтерському обліку витрати, пов'язані з проведенням технічного об­слуговування та ремонту автомобіля, відображаються так: якщо цей транспорт­ний засіб виробничого призначення, тоді дебетується 23 рахунок, загальновиробничого — дебетується рахунок 91, адміністративного — дебетується 92 рахунок, збутового — дебетується рахунок 93.

Згідно з П(С)БО 7 „Основні засоби" витрати, пов'язані з поліпшенням транспортного засобу, збільшують первісну вартість цього засобу. В бухгалтерсь­кому обліку це буде відображено так: спочатку згадані витрати групуються на дебеті рахунку 152, а потім — списуються на дебет рахунку 105.

Автомобіль, як і будь-який інший основний засіб, у процесі господарської діяльності зношується, а отже, підлягає амортизації. Для нарахування аморти­зації підприємство на власний вибір може застосовувати один із шести методів:


прямолінійний; виробничий; кумулятивний; зменшення залишкової вартості; при­скореного зменшення залишкової вартості; податковий.

В податковому обліку амортизують витрати, які прямо пов'язані з придбан­ням автомобіля, який використовується для виробничих цілей.

Амортизації підлягають також витрати, пов'язані з придбанням легкових ав­томобілів, які призначені для надання платних послуг по транспортному або турис­тичному обслуговуванню сторонніх громадян чи організацій.

Автотранспортне підприємство має право продавати і передавати іншим підприємствам, обмінювати і передавати безоплатно, списувати з балансу транспортні засоби, на які воно має право власності.

Вибуття автомобілів відбувається внаслідок:

o реалізації за грошові кошти;

o обміну на інші активи;

o ліквідації непридатних для використання автомобілів;

o безоплатна передача іншому підприємству;

o передачі іншому підприємству як внесок до статутного капіталу;

o ліквідації у результаті дії обставин, незалежних від підприємства.

Реалізація транспортних засобів за кошти оформляється договором купівлі-продажу, а списання з балансу відбувається на підставі Акта приймання-передачі основних засобів (Ф. № ОЗ-1) і оформляється відповідними записами в реєстрах аналітичного обліку.

Операції з продажу автомобілів є об'єктом оподаткування ПДВ.

Транспортні засоби можуть вибувати внаслідок обміну на подібні та непо­дібні активи. У бухгалтерському обліку ці події відображаються аналогічно до обмінних операцій з іншими основними засобами.

Автомобілі можуть вибувати з підприємства шляхом їх безоплатної пере­дачі іншим особам, як юридичним, так і фізичним. У такому разі дохід дорівню­ватиме нулю, а всі витрати, пов'язані з такою передачею, відображаються на суб­рахунку 976 „Списання необоротних активів". При безоплатній передачі у підприємства виникає податкове зобов'язання з ПДВ. У бухгалтерському обліку ці операції відображаються аналогічно безоплатній передачі основних засобів.

Автотранспортне підприємство може передавати транспортний засіб як інве­стиції у статутний капітал інших підприємств та організацій. У бухгалтерсько­му обліку такі внески є фінансовими інвестиціями, облік яких регламентує П(С)БО 12.

Вартість придбаної інвестиції дорівнює справедливій вартості переданого автомобіля. Якщо справедлива і залишкова вартості переданого транспортного засобу відрізняються, то у підприємства виникають доходи або витрати, пов'язані з придбанням фінансової інвестиції. Ця різниця відображається відповідно у складі інших доходів або витрат звичайної діяльності.

Передача автомобіля до статутного капіталу не є об'єктом оподаткування

ПДВ.

У податковому обліку передача автомобіля до статутного капіталу іншого підприємства в обмін на корпоративні права вважається прямою інвестицією. Ця операція тотожна продажу автомобілів, а отже, вимагає зменшення сукупної


балансової вартості 2 групи основних фондів на суму балансової вартості такого транспортного засобу.

За умов непридатності транспортного засобу для його подальшого ефек­тивного і безпечного використання внаслідок морального і фізичного зносу, а також при недоцільності його ремонту чи модернізації підприємство може при­йняти рішення про ліквідацію такого автомобіля. Ця операція оформляється Актом на списання транспортного засобу (Ф. № ОЗ-4). Його складає комісія, до якої входить обов'язково представник бухгалтерії і спеціаліст з автотранс­портної техніки. На підставі Акта роблять відмітки в інвентарному списку основних засобів (Ф. № 03-9) і в описі інвентарних карток (Ф.№ ОЗ-7) та вилучають інвентарну картку (Ф. № ОЗ-6) з картотеки.

У бухгалтерському обліку ліквідація автомобіля з ініціативи підприємства відображається відповідно до П(С)БО 7.

Запасні частини, комплектуючі та інші агрегати, отримані при ліквідації транспортного засобу, оприбутковуються на баланс за ціною можливої реалізації, при цьому в складі валових доходів і валових витрат вони не відображаються. При подальшій їх реалізації у підприємства виникатимуть валові доходи та зобо­в'язання з ПДВ.

У бухгалтерському обліку витрати, пов'язані із списанням автомобіля за рі­шенням підприємства, відображаються за дебетом рахунку 976, а запасні части­ни відносяться на дебет 20 рахунку.

Ліквідація автомобіля може відбуватися з причин, незалежних від підприєм­ства, тобто внаслідок крадіжки або дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка привела до невиправного пошкодження транспортного засобу.

У разі викрадення автомобіля необхідно провести інвентаризацію для засві­дчення нестачі ТМЦ. Результати інвентаризації оформляються актом, на основі якого робляться записи в бухгалтерії. Вартість транспортного засобу (його зали­шкова вартість) списується на витрати підприємства. Проте такий автомобіль продовжують обліковувати на позабалансовому рахунку 072 „Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей" до моменту остаточного відшкодування або до закінчення строку позовної давності (3 роки).

Якщо автомобіль застрахований і винну особу не встановлено, тоді стра­хова компанія компенсує підприємству збитки відповідно до договору страху­вання. Невідшкодована вартість транспортного засобу списується на витрати підприємства.

При встановленні винної особи розмір збитку розраховується згідно з По­рядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 116. При ДТП автомобіль може зазнати і незначних пошкоджень, які виправля­ються після проведення ремонту.

Внаслідок ДТП, якщо автомобіль не ліквідовується, його балансова вар­тість залишається незмінною, оскільки цей ремонт не збільшує майбутніх еконо­мічних вигод.


Після аварії на суму заподіяної шкоди дебетується позабалансовий рахунок 072, а при встановленні винної особи цей рахунок кредитується із одночасним відображенням доходу.

Суму, витрачену на відновлення транспортного засобу, включають до скла­ду витрат того звітного періоду, в якому вони здійснені.

Багато автотранспортних підприємств через складне фінансове становище, а також внаслідок деяких інших обставин не можуть придбати транспортні засоби, а тому беруть їх в тимчасове користування на умо­вах оренди.

Оренда— це термінове платне користування майном на підставі договору, яке необхідне орендарю для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Основним документом, який регламентує орендні взаємовідносини, є дого­вір оренди. Він складається в письмовій формі і містить відомості про об'єкт оренди (вартість, технічний стан тощо), суму та термін внесення орендної плати, термін дії договору.

Сторонами за договором оренди є орендодавець і орендар.

Орендодавець— юридична або фізична особа, яка надає майно в тимчасове користування за відповідну плату.

Орендар— юридична або фізична особа, яка отримує тимчасове право ко­ристування орендованим майном за відповідну плату.

У договорі зазначають вартість об'єкта оренди. Погоджена вартість транс­портного засобу, який передається в оренду, може визначатись як:

Ø залишкова вартість автомобіля за даними бухгалтерського обліку орендодавця;

Ø ринкова вартість аналогічного автомобіля;

Ø вартість, визначена експертною оцінкою.

Договір оренди автомобіля з підприємством недержавної форми власності укладається у довільній формі, з урахуванням вимог до оформлення договорів. До договору додаються:

ü акт прийому-передачі (ф № ОЗ-1);

ü технічний паспорт (талон) автомобіля;

ü акт технічного стану автомобіля на момент передачі.

При врегулюванні орендних відносин з державним підприємством необхід­но використовувати Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухо­мого або іншого) майна, що знаходиться в державній власності, який затвердже­ний наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 року №1774. До цього договору додаються:

v акт оцінки автомобіля;

v акт прийому-передачі (ф. № ОЗ-1);

v технічний паспорт (талон) автомобіля;

v акт технічного стану автомобіля;

v розрахунок орендної плати.

Орендодавець може надавати транспортний засіб в операційну або фінансо­ву оренду. Саме вид оренди і визначає особливості відображення цих операцій в бухгалтерському обліку.


При операційній оренді об'єкт оренди перебуває на балансі орендодавця, а орендар відображає вартість отриманого автомобіля на позабалансовому рахун­ку 01 „Орендовані необоротні активи" на суму, яка зазначена в договорі.

Амортизацію на орендований автомобіль нараховує орендодавець, суму оде­ржаної орендної плати він відносить до валових доходів, а суму ПДВ — до скла­ду податкових зобов'язань.

Орендар відносить сплачену орендну плату на валові витрати, а суму ПДВ — до податкового кредиту. Витрати на ремонт і модернізацію орендова­ного автомобіля відносяться на рахунки витрат підприємств (23, 91, 92, 93), тобто на витрати періоду. Витрати на поліпшення транспортного засобу відо­бражаються як капітальні інвестиції на створення інших необоротних активів і підлягають амортизації в бухгалтерському обліку.

При фінансовій оренді орендодавець передає орендарю транспортний засіб на умовах оренди з правом його подальшого викупу.

У такому разі автомобіль передається на баланс орендаря, в якого виникає довгострокова кредиторська заборгованість за договором оренди. В свою чергу орендодавець має довгострокову дебіторську заборгованість.

Відповідно амортизацію нараховує орендар, а суму орендної плати він від­носить на витрати.

Нині досить широко використовується оренда транспортних засобів у фізич­них осіб.

При оренді автомобіля у фізичних осіб для автотранспортних підприємств зберігається порядок бухгалтерського обліку та оподаткування, які розглядались раніше.

Особливості полягають у відображенні сплати орендних платежів та їх опо­даткуванні.

Досить часто у своїй господарській діяльності АТП використовують автомо­білі власних працівників. Розмір орендної плати, яку отримає працівник, вклю­чається до його сукупного оподаткованого доходу. З доходу вираховують суму компенсаційних виплат (амортизаційні відрахування) за знос транспортного засо­бу. Розмір і порядок таких виплат визначається власником підприємства за погодженням з працівником.

Орендувати автомобіль можна і в громадянина, який не перебуває у трудо­вих відносинах з підприємством-орендарем. В такому випадку відносини сторін оформляють у звичайному порядку. В бухгалтерському обліку орендаря операції відображаються аналогічно, як і при оренді транспортного засобу у приватного підприємця. Відмінність полягає в оподаткуванні доходу орендодавця, з якого підприємству потрібно утримати податок з доходів фізичних осіб.

Оподаткування сплати орендних платежів фізичній особі — суб'єкту підпри­ємницької діяльності регулюється Декретом Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян".

Особливості обліку оренди транспортних засобів у пов'язаних осіб поля­гають у визначенні суми орендної плати, яку можна віднести на витрати під­приємства.


У бухгалтерському обліку операції з пов'язаними сторонами регламентує П(С)БО 23, відповідно до вимог якого оцінку активів і зобов'язань слід здійсню­вати одним з можливих методів:

· порівнюваної неконтрольованої ціни;

· ціни перепродажу;

· „витрати плюс";

· балансової вартості.

Найоптимальнішим є перший метод, за яким орендна плата визначається на рівні плати за аналогічні орендні послуги, які надаються непов'язаним орендода­вцям за звичайних умов діяльності.

Бухгалтерський облік таких операцій не відрізняється від обліку звичайних.

Згідно з податковим законодавством орендна плата, яка сплачується пов'я­заній особі за орендоване майно, відноситься на валові витрати підприємства-орендаря, виходячи з договірної ціни, але не більше за звичайну ціну.

Якщо договірна ціна перевищує звичайну, то ця різниця не підлягає вклю­ченню до складу валових витрат. В орендодавця, якщо він є платником ПДВ, база оподаткування цим податком визначається виходячи з фактичної ціни опе­рації, але не нижче за звичайну ціну.

Звичайна ціна — це ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, яка може бути одержана при продажу їх особам, не пов'язаним з продавцем у звичай­них умовах ведення господарської діяльності.

 

Облік запасів на АТП

У структурі витрат АТП питома вага вартості витрачених палива і мастильних матеріалів (далі ПММ) є досить вагомою, тому слід зверну­ти особливу увагу на їх облік.

До ПММ належать: паливо, оливи (моторні, трансмісійні, спеці­альні), консистентні мастила і спеціальні рідини.

У бухгалтерському обліку наявність і рух палива відображається на субра­хунку 203 „Паливо" рахунку 20 „Виробничі запаси". Для цілей аналітичного обліку до цього рахунку рекомендується відкривати аналітичні рахунки чи суб­рахунки нижчих порядків хоча б за двома класифікаційними ознаками.

За місцем зберігання палива можна відкрити такі субрахунки:

2031 „Паливо на складі";

2032 „Паливо в баках автомобілів";

♦ 2033 „Паливо по талонах";

Відповідно до цих субрахунків можна відкрити субрахунки чи аналітичні рахунки наступного порядку за видами палива. Наприклад, до рахунку 2031 "„Па­ливо на складі" можна відкрити такі субрахунки:

20311 „Бензин А-95 на складі";

20312 „Бензин А-92 на складі";

20313 „Бензин А-76 на складі";

♦ 20314 "„Дизельне паливо на складі";


Аналогічно відкриваються субрахунки до інших рахунків

У бухгалтерському обліку надходження ПММ відображається за первісною вартістю згідно з П(С)БО 9 «запаси». При цьому дебетується відповідний рахунок.

Придбання ПММ для підприємства може відбуватись кількома способами.

Підприємство може закупити ПММ у їх виробників чи продавців і заправляти автомобілі через автозаправочні пункти самого підприємства. Ці операції відображаються такими проведеннями:

 

 

Слід звернути увагу на те, що податковий кредит з ПДВ буде виникати не завжди. Так якщо бензин був придбаний з метою його використання легковим автомобілем, то50 % ПДВ включається до податкового кредиту. Якщо підприємство займається наданням транспортних послуг легковими автомобілями, то податковий кредит буде виникати в повній сумі ПДВ.

Інший шлях придбання ПММ підприємством – це придбання по талонах. Підприємство укладає договір з продавцем ПММ, згідно з яким останній зобов’язується обслуговувати це підприємство, видавати талони на суму передоплати, заправляти транспортний засіб при пред’явленні талона.

Придбання ПММ по талонах буде відображатись в обліку за такою кореспонденцією рахунків:

 


Ще один шлях придбання ПММ — придбання ПММ водієм у дорозі за кош­ти, видані під звіт. При цьому водій обов'язково повинен відзвітуватися за витра­чені кошти. Тобто він повинен додати до авансового звіту розрахунковий доку­мент (касовий чек тощо) та податкову накладну, якщо вартість придбаного палива більша 20 грн.

У бухгалтерському обліку придбання ПММ водієм у дорозі буде відобража­тись за такою кореспонденцією рахунків:

 

 

На місцях зберігання ПММ їх облік в натуральному вираженні ведеться в одиницях маси. Кількісний облік ПММ матеріально відповідальна особа веде в картках складського обліку, в які й заносяться дані з надходження та вибуття ПММ на підставі первинних документів.

На відміну від оприбуткування відпуск палива здійснюється в оди­ницях об'єму. А оскільки кількісний облік ПММ на складі здійснюється в одиницях маси, то періодично проводиться замірювання густини ПММ.

Видача ПММ зі складу проводиться на підставі вимог, лімітно-за­бірних карток чи інших видаткових документів.

Кількість виданого водієві палива фіксується у відомості обліку видачі па­лива та у подорожньому листі.

На підставі первинних документів, за якими здійснювалися приймання на склад та видача з нього ПММ, матеріально відповідальна особа складає звіт про рух ПММ, який разом з вищезгаданими первинними документами здає в бухгалтерію.

У бухгалтерії ці документи перевіряють і на основі них складають накопичу­вальні відомості про приймання і видачу ПММ.

Списання ПММ у податковому і бухгалтерському обліку для виробничих і неви­робничих цілей здійснюється на підставі подорожніх листів згідно з нормами витрачан­ня палива, затвердженими наказом Міністерства транспорту України „Про затвер­дження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорт" від 10.02.1998 року №43. Для вантажних автомобілів застосовуються подорожні листи форми № 1 (використовуються для міжнародних перевезень), або подорожні листи фо­рми № 2 (використовуються для перевезень у межах України). Для легкових — подо­рожні листи типової форми № 3. Крім того, потрібний акт на списання цих матеріалів, затверджений керівником підприємства і підписаний уповноваженою комісією. Вар­тість витраченого палива в бухгалтерії відносять на відповідний рахунок витрат.

На підставі фактичного пробігу, який визначають за подорожніми листами та Нормами витрат для конкретного автомобіля визначається фактичне витрачання палива за день, яке розраховується відніманням від суми залишку палива при


виїзді та виданого палива залишку при поверненні. Якщо в дорозі водій придбав паливо, то куплену кількість палива потрібно додати до фактичних витрат.

Фактичні витрати палива порівнюються з нормами, котрі розраховуються на підставі даних спідометра та Норм витрат.

Витрати на ПММ, що пов'язані безпосередньо з веденням виробництва, від­повідно до пп. 5.2.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" можна включити до складу валових витрат (але в межах Норм витрат).

При цьому відповідно до пп. 5.4.10 Закону про оподаткування прибутку вар­тість ПММ для легкових автомобілів можуть віднести до складу валових витрат (в межах Норм витрат) лише підприємства, надання транспортних послуг для яких є основною діяльністю. Для інших підприємств віднесення до складу валових витрат затрат на ПММ для легкових автомобілів дозволено лише в межах 50 %.

Вартість перевитрачання бензину списується за рахунок водія, якщо встано­влено його провину, або за рахунок власних коштів підприємства, якщо провину водія не виявлено.

Запасні частини входять до складу виробничих запасів підприємст­ва. Тому в бухгалтерському обліку наявність та рух запасних частин від­бувається згідно з П(С)БО 9 „Запаси" та відображається на субрахунку 207 „Запасні частини".

Аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями їх зберігання в роз­різі однорідних груп.

В основному запасні частини використовуються під час ремонту транспорт­них засобів. При цьому вартість використаних запчастин відноситься на: збільшення первісної вартості транспортного засобу, якщо ремонт призвів до збільшення економічних вигод, очікуваних від використання транспортного
засобу; витрати підприємства, якщо ремонт не призвів до збільшення економічних вигод від використання автомобіля.

Основою для списання запасних частин на технічне обслуговування транс­портного засобу є лімітно-забірні картки або вимоги. На кожному первинному документі повинен бути вказаний ліміт відпуску у вартісному та числовому ви­раженні. Після цього лімітно-забірна картка передається на склад, де відбуваєть­ся видача зазначеної кількості необхідних запасних частин.

У цілому облік запасних частин ведеться аналогічно до обліку інших запа­сів, окрім акумуляторних батарей та автомобільних шин, облік яких ведеться пооб'єктно. Кожній шині та акумуляторній батареї присвоюється індивідуальний номер і заводиться картка для оперативного обліку.

Облік акумуляторних батарей ведеться за типами і марками авто­мобілів, місцями їх зберігання і технічним станом (нові, відремонто­вані, підлягають ремонту тощо).

Облік автомобільних шин ведеться за видами, сортами, розмірами та технічним станом (нові, вживані, підлягають ремонту). Списання автомобільних шин відбувається згідно з Нормами експлуатаційного пробігу автомобільних шин, затвердженими наказом Мінтрансу України від 08.12.1997 р. № 420.


Норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин призначені для планування, визначення рівнів тарифів та раціональних витрат матеріальних ресурсів тощо. Норми обов'язкові для використання автотранспортними підприємствами незалежно від форм власності та відомчої підпорядкованості.

Сумарне процентне зниження норм експлуатаційного пробігу автомобільних шин, які включають всі перелічені фактори, не повинне перевищувати 25%.

Відпуск автошин для заміни відбувається на вимогу, до якої додається кар­тка обліку роботи автомобільної шини на зняту автошину, на основі якої запов­нюється накладна складу на приймання цієї шини.

Автошина, зняті для ремонту чи утилізації, оприбутковуються на склад за накладною, до якої додається картка обліку роботи автомобільної шини.

Списання акумуляторної батареї для встановлення на транспортний засіб відбувається тільки в обмін на зняту і за наявності акта, який підтверджує немо­жливість подальшого використання знятої.

Надходження акумуляторної батареї, непридатної для подальшого викорис­тання, відображається лише в аналітичному обліку.

Наказом Мінтрансу України від 08.12.1997 р. № 417 затверджено Правила нагляду та підтримання в робочому стані стартерних свинцево-кислотних акуму­ляторних батарей НД 7214 у 95120-157-97.

Відповідно до цих Правил встановлено строки служби акумуляторних бата­рей, згідно з якими відносяться до валових витрат затрати на їх заміну.

Тобто якщо на підприємстві є вантажний автомобіль, то затрати на заміну його акумулятора можна віднести до валових витрат тільки при терміну служби батареї 2,5 роки або експлуатації її в пробігу автомобіля понад 110 тис. км, при цьому пробіг автомобіля з цим акумулятором необхідно підтвердити подорожні­ми листами.

У бухгалтерському обліку операції з придбання і відпуску акумуляторних батарей і автошин відображаються так:

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.156.34 (0.024 с.)