Патентування, сертифікація та ліцензування

Патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприєм­ницької діяльності або його структурного (відокремленого) підрозділу займатися окремими видами підприємницької діяльності.

Відповідно до Закону України „Про патентування деяких видів підприємни­цької діяльності" об'єктом патентування є:

• торговельна діяльність (оптова і роздрібна торгівля, діяльність в торгово-виробничій сфері), що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами;

• діяльність із обміну готівкових валютних цінностей;

• діяльність із надання послуг у сфері грального бізнесу;

• діяльність із надання побутових послуг.

Торговий патент повинна купувати та сторона посередницької угоди, яка здійснює торгову діяльність за готівку в пунктах продажу товарів. Торговий па­тент не підтверджує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність.

Торговий патент на право провадження торговельної діяльності ви­дається суб'єктам підприємництва для ведення торговельної діяльності у пунктах продажу товарів (магазинах, кіосках, лотках, прилавках тощо). Торговий патент на право надання побутових послуг отримують су­б'єкти підприємництва або їх структурні підрозділи. До побутових послуг нале­жить заміна елементів живлення, послуги ломбардів, пошиття тентів, чохлів, пе­рукарські послуги тощо.

Торговий патент купляється суб'єктами підприємницької діяльності або їх відокремленими підрозділами також для здійснення операцій з торгівлі готівкови­ми валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти До торгівлі готівко­вими валютними цінностями належать продаж готівкової іноземної валюти, про­даж інших готівкових платіжних засобів в іноземній валюті (дорожніх, банківських та персональних чеків), операції з дебетування кредитних (дебетових) карток в обмін на валюту України, інших готівкових платіжних засобів, виражених у ва­люті України, а також в обмін на іншу іноземну валюту.

Платний торговий патент на право здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу купується для провадження діяльності, що пов'язана з облаштуванням казино, гральних автоматів з грошовим або майновим вигра­шем, проведенням лотерей та розіграшів.

Короткотерміновий торговий патент купується для проведення торговельної діяльності протягом обмеженого терміну (наприклад, для проведення ярмарків, разового продажу товарів, виставок-продажів).

Спеціальний торговий патент засвідчує право суб'єкта підприємницької дія­льності на особливий порядок оподаткування. Юридичні та фізичні особи — су­б'єкти підприємницької діяльності, які придбали спеціальний торговий патент, не мають права перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Суб'єкт підприємницької діяльності, який придбав спеціальний торговий патент звільняється від сплати: податку на додану вартість, прибуткового податку, пода­тку на прибуток підприємства, податку на землю, збору за спеціальне викорис­тання природних ресурсів, збору на обов'язкове соціальне страхування, комуна­льного податку, ринкового збору, збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі в сфері послуг.

Власники спеціального патенту можуть не застосовувати РРО.

Пільговий торговий патент дає право провадити торговельну діяльність ви­ключно з використанням товарів вітчизняного виробництва. До таких товарів належать: поштові марки, листівки, вітальні листівки, періодичні видання друко­ваних засобів масової інформації, проїзні квитки, товари народних промислів тощо. У пільговому торговому патенті обов'язково наводиться повний перелік товарів, що передбачається для реалізації.

Згідно із Законом України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності „ не підлягає патентуванню:

а) торговельна діяльність, яка здійснюється:

- на деяких спеціалізованих підприємствах у зв'язку з їх відомчою підпоряд­кованістю (Укоопспілка, військова торгівля, аптеки, що знаходяться в дер­жавній власності і торговельно-виробничі державні підприємства робочого постачання в селах, селищах і містах районного підпорядкування);

- суб'єктами підприємницької діяльності — фізичними особами (залежно від місця торгівлі і сплати інших податків і зборів) з лотків, прилавків і сплачу­ють ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продукцією в межах ринків усіх форм власності, здійснюють продаж вирощених в особистому підсоб­ному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках про­дукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва; сплачують державне мито за нотаріальне засвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік; сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподатку­вання фізичних осіб;

- суб'єктами підприємницької діяльності, створеними громадськими організа­ціями інвалідів, які мають податкові пільги згідно з чинним законодавством і здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного ви­робництва і продукцією, виготовленою на підприємствах Українського то­вариства сліпих та Українського товариства глухих. Податкові пільги для таких підприємств визначені Законами України „Про оподаткування прибу­тку підприємств", „Про податок на додану вартість" і можуть бути викори­стані ними тільки за умови, що протягом попереднього звітного (податково­го) періоду кількість інвалідів, які мають на підприємствах основне місце роботи, становить не менше 50 % від загальної чисельності працюючих і фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 % від суми ви­трат на оплату праці, що входять до складу валових витрат, виключно то­варами вітчизняного виробництва за певним переліком.

б) реалізація продукції власного виробництва (при дотриманні певних умов);

в) заготівельна діяльність (за умови подальшої реалізації закупівельної про­дукції з розрахунками в безготівковій формі);

г) діяльність у сфері громадського харчування (за умови обслуговування виключно працівників того підприємства, організації, установи, де знаходиться даний пункт харчування).

Витрати на купівлю торгового патенту компенсують (зменшують) витрати із сплати до бюджету податку на прибуток, але не замінюють такі виплати. Отже, сплата вартості торгового патенту є авансовою компенсацією витрати із сплати до бюджету податку на прибуток. Але якщо підприємство не має у відповідному звітному податковому періоді суми податку на прибуток, нарахований для спла­ти до бюджету, то це не звільняє підприємство від списання вартості торгового патенту в такому звітному податковому періоді.

У разі придбання торгового патенту не з початку кварталу, місяця порядок розрахунку плати за торговий патент проводиться таким чином:

- при придбанні патенту до 15-го числа звітного місяця розмір плати за пер­ший звітний місяць визначається пропорційно кількості календарних днів місяця, починаючи з дня придбання торгового патенту.

- при придбанні патенту після 15-го числа звітного місяця розмір плати ви­значається так само, як і в попередньому випадку, з одночасною сплатою вар­тості торгового патенту за наступний звітний місяць, оскільки порядок, визначе­ний Законом „Про патентування", передбачає термін його оплати до 15-го числа місяця, що передує звітному місяцю.

Якщо протягом терміну дії торгового патенту суб'єкт підприємницької дія­льності припиняє діяльність, що підлягає патентуванню, то до 15-го числа місяця, що передує звітному, він повинен письмово повідомити відповідний державний податковий орган про припинення діяльності та повернути торговий патент до | державного податкового органу, що його видав.

Торговий патент повинен бути відкритим і доступним для огляду: на фронта­льній вітрині магазину, а в разі її відсутності — біля касового апарату.

Торговий патент є чинним на території органу, який здійснив реєстрацію суб'єк­та підприємницької діяльності чи з яким погоджено місцезнаходження його структур­ного (відокремленого) підрозділу за місцем видачі торгового патенту цьому суб'єкту. Сертифікація — це один з ефективних методів, що дозволяють на підставі випробувань продукції у спеціалізованих лабораторіях (центрах) забезпечити захист прав споживача шляхом надання йому достовірної та об'єктивної інформації про її властивості, характеристики і відповід­ність стандартам.

Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на це органами із сер­тифікації— підприємствами, установами й організаціями з метою:

• запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я і майна громадян та навколишнього природного середовища;

• сприяння споживачеві у компетентному виборі продукції;

• створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності у міжнаро­дній економічній, науково-технічній співпраці і міжнародній торгівлі.

Об'єктом сертифікації є продукція, призначена для продажу. В Україні існує обов'язкова і добровільна сертифікація продукції.

Обов'язкова сертифікація здійснюється в державній системі сертифікації за Переліком продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвер­дженим наказом Державного комітету України зі стандартизації, метрології і сер­тифікації.

Добровільну сертифікацію можуть здійснювати підприємства, на яких покла­дено функції органу з добровільної сертифікації і які надають Держстандарту Укра­їни інформацію для реєстрації виданих сертифікатів у встановленому порядку.

Обов'язкова сертифікація визначена рядом законодавчих документів:

• Законом України „Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сиро­вини": харчові продукти, продовольча сировина, супутні матеріали, технологічне об­ладнання для їх виробництва, а також послуги у сфері громадського харчування;

• Законом України „Про захист прав споживачів": товари (роботи, послуги), на які нормативними актами встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я споживачів, їх майна, навколишнього природного сере­довища. Реалізація і використання таких товарів (у т.ч. імпортних), виконання робіт і надання послуг без сертифікатів відповідності забороняється;

• Законом України „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спир­том етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виро­бами": спирт етиловий, коньячний і плодовий, алкогольні напої і тютюнові вироби;

• Законом України „Про транспорт": транспортні засоби повинні відповіда­ти вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стандартам;

• Законом України „Про оборот в Україні наркотичних засобів, психотроп­них речовин, їх аналогів і прекурсорів": імпорт, експорт або транзит наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

• Законом України „Про зв'язок": усі технічні засоби й обладнання, які за­стосовуються в мережах зв'язку загального користування;

• Законом України „Про лікарські засоби": реалізація лікарських засобів на території України, сертифікат якості видається виробником;

• Законом України „Про державне регулювання імпорту сільськогосподар­ської продукції": сільськогосподарська продукція, що ввозиться на митну терито­рію України;

• Законом України „Про металобрухт": експорт сплавів і зливків кольоро­вих металів.

Як видно з проведеного аналізу законодавчих документів, сертифікат є не­від'ємною частиною майже кожного товару. Причому, згідно з одними документа­ми вимагається сертифікат якості, а згідно з іншими — сертифікат відповідності.

Сертифікат якості — один з найбільш поширених супровідних документів, які засвідчують якість товару, містить показники якості, технічні характеристики, пе­редбачені договором. Видається, як правило, підприємством-виробником або екс­портером. Складається в декількох примірниках, з яких один направляється з ван­тажем, другий пред'являється разом з рахунком та іншими документами для оплати.

Сертифікат відповідності — документ, виданий спеціально уповноваженим на це органом (таким органом є Держстандарт України або будь-який інший орган, уповноважений на це), який засвідчує, що продукція або послуга належно ідентифі­кована і відповідає конкретному стандарту або іншому нормативному документу.

Обидва документи і сертифікат якості і сертифікат відповідності призначені для посвідчення будь-якого товару на відповідність обов'язковим вимогам норма­тивних документів.

Господарюючі суб'єкти, відповідно до чинного законодавства, для здійснен­ня торговельної діяльності окремими видами товарів зобов'язані мати ліцензії.

Ліцензія (спеціальний дозвіл) — це державне свідоцтво, що засвідчує дозвіл на право здійснення суб'єктом підприємницької діяльності окре­мих видів діяльності, яке видається органами державного управління.

Ліцензії необхідно отримувати при реалізації таких товарів:

• лікарських засобів;

• особливо небезпечних хімічних речовин;

• алкогольних напоїв;

• тютюнових виробів;

• виробів з використанням дорогоцінних металів і коштовного каміння;

• спортивної, мисливської, вогнепальної зброї і боєприпасів до неї, а також холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 мм і швидкістю польо­ту кулі понад 100 метрів за секунду;

• спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та засобів для виконання спеціа­льних операцій і оперативно-розшукових заходів.

Перелік видів діяльності, для здійснення яких необхідно отримати ліце­нзії такий:

• оптова реалізація спирту етилового і плодового;

• оптова та роздрібна реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

• оптова та роздрібна реалізація лікарських засобів;

• реалізація особливо небезпечних хімічних речовин;

• оптова та роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами;

• реалізація виробів з використанням дорогоцінних металів і коштовного ка­міння;

• здійснення операцій з металобрухтом;

• виробництво, ремонт та реалізація спортивної, мисливської, вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а також холодної зброї, пневматичної зброї калі­бру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду;

• виготовлення та реалізація спеціальних засобів, заряджених речовинами сльо­зоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та за­собів для виконання спеціальних операцій і оперативно-розшукових заходів. Підприємству для одержання ліцензії необхідно подати до органу, уповнова­женого видавати ліцензії, заяву, копії свідоцтва про державну реєстрацію та за­сновницьких документів, інші документи, подання яких передбачено відповідни­ми галузевими інструкціями.