Особливості нарахування, сплати та обліку фіксованого сільськогосподарського податку

В Україні до 31 грудня 2009 року діє Закон „Про фіксований сіль­ськогосподарський податок" від 17.12.1998 р. № 320, який передбачає для сільськогосподарських товаровиробників спрощену систему опо­даткування шляхом переходу на сплату фіксованого сільськогосподар­ського податку.

Фіксований сільськогосподарський податок — це податок, який не зміню­ється протягом вищезгаданого терміну і справляється з одиниці земельної площі. Сільськогосподарські товаровиробники, які сплачують фіксований сіль­ськогосподарський податок, не є платниками таких податків і зборів (обов'яз­кових платежів):

• податку на прибуток підприємств;

• плати (податку) за землю;

• податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і ме­ханізмів;

• комунального податку;

• збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бю­джету;

• збору на обов'язкове соціальне страхування;

• збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

• збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

• плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;

• збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).

Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України „Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. № 1251 -XII, сплачуються сільськогос­подарськими товаровиробниками на загальних підставах, визначених

законодавством. До них належать: податок на додану вартість, акцизний збір, прибутковий податок з громадян, мито, державне мито, рентні платежі, збір за забруднення навколишнього середовища.

Відповідно до статті 2 згаданого Закону платниками фіксованого сільськогосподарського податку можуть бути сільськогосподарські під­приємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробни­цтва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

До платників фіксованого сільськогосподарського податку належать також власники земельних ділянок та землекористувачі, у тому числі орендарі, які виро­бляють товарну сільськогосподарську продукцію, крім власників та землекорис­тувачів земельних ділянок, переданих для ведення особистого підсобного госпо­дарства, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городництва, сінокосіння та випасання худоби.

У разі, коли у звітному періоді валовий дохід від операцій з реалізації сіль­ськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки ста­новить менш як 75 відсотків загального обсягу реалізації, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах, тобто не може використовувати спрощену систему оподаткування шляхом сплати фіксованого сільськогосподарського податку.

До сільськогосподарських товаровиробників з точки зору можливості спла­ти фіксованого сільськогосподарського податку розпорядженням Кабінету Мініс­трів України від 10.05.99 р. № 391-р також віднесені рибницькі та рибальські, включаючи риболовецькі, господарства, що займаються риборозведенням, виро­щуванням товарної риби, виловом, переробкою та збутом власної рибопродукції. Згідно з „Положенням про порядок справляння та обліку фіксованого сіль­ськогосподарського податку", що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р. № 658, у разі реорганізації колективного сільськогоспо­дарського підприємства — платника фіксованого сільськогосподарського подат­ку — створені на його основі суб'єкти господарювання різних організаційно-пра­вових форм, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в рік реформування також є платниками цього податку.

При визначенні валового доходу сільськогосподарського підприємства з ме­тою встановлення частки реалізованої сільськогосподарської продукції необхідно керуватися нормами вищезгаданого Положення № 658, згідно з яким валовий дохід сільськогосподарського підприємства визначається як загальна сума дохо­ду платника податку від усіх видів його діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) еко­номічній зоні, так і за їх межами.

У валовий дохід від реалізації сільськогосподарської продукції власного ви­робництва включаються:

• вартість реалізованої продукції рослинництва і тваринництва власного ви­робництва;

• вартість реалізованої сільськогосподарської продукції, виробленої із сільсь­когосподарської сировини власного виробництва на власних переробних під­приємствах;

• вартість реалізованої продукції, виробленої з власної сировини на даваль­ницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного під­приємства;

• вартість наданих послуг (послуги машинно-тракторного парку, будівельних і ремонтних бригад, інші послуги), пов'язаних із сільськогосподарським ви­робництвом.

Об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським пода­тком є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподар­ському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди.

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гек­тара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оці­нки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики, затвер­дженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах:

• для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,5;

• для багаторічних насаджень — 0,3.

Для сільськогосподарських підприємств, які здійснюють діяльність у гірсь­ких зонах та на поліських територіях, в таких розмірах:

• для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,3;

• для багаторічних насаджень — 0,1.

Для сільськогосподарських товаровиробників, зареєстрованих після 1 січня 1998р., нарахування фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється на основі грошової оцінки сільськогосподарських угідь, що перебувають у його власності або надані йому в користування, у тому числі на умовах оренди.

У випадку, коли у звітному періоді відбувається зміна площ сільськогоспо­дарських угідь, у зв'язку з набуттям права землевласника або землекористувача відповідно землевласник чи землекористувач зобов'язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року і протягом місяця надати розрахунки до органів державної податкової служби за місцем роз­ташування земельної ділянки та до органу державної податкової служби за міс­цем знаходження платника податку.

Якщо у сільськогосподарських товаровиробників нарахована у 1997 році сума податків і зборів (від сплати яких звільняється сільськогосподарське підпри­ємство — платник фіксованого сільськогосподарського податку) перевищує роз­раховану до сплати суму фіксованого податку більш як у три рази, то до суми фіксованого податку застосовуються такі коефіцієнти:

• у разі перевищення у три-чотири рази — 1,5;

• у разі перевищення більш як у чотири рази — 2.

Під час визначення об'єкта оподаткування та ставок фіксованого податку необхідно окремо звернути увагу на такі особливості:

• сільськогосподарські підприємства, створені внаслідок реорганізацій ко­лективних сільськогосподарських підприємств — платників фіксованого сільсь­когосподарського податку, не застосовують підвищуючі коефіцієнти при визна­ченні суми фіксованого сільськогосподарського податку;

• у разі, коли платник фіксованого сільськогосподарського податку здає сіль­ськогосподарські угіддя в оренду, орендовані площі не можуть включатися до розрахунку сплати фіксованого сільськогосподарського податку орендаря.

• у разі, коли сільськогосподарські угіддя здаються в оренду не платником фіксованого сільськогосподарського податку, орендовані площі включаються до розрахунку суми фіксованого сільськогосподарського податку орендарями.

Сільськогосподарські підприємства визначають суму фіксовано­го сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмі­рах, передбачених вищезгаданим Законом України „Про фіксований сільськогосподарський податок", і подають загальний розрахунок фі­ксованого сільськогосподарського податку на всю площу сільськогос­подарських угідь органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації до 1 лютого поточного року. У той же термін платник податку подає розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку окремо по кожній зе­мельній ділянці органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки.

Під час розрахунку суми фіксованого сільськогосподарського податку необ­хідно застосовувати „Порядок розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку та заповнення форми розрахунку", затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 27.04.99 р. №230.

Сплата податку проводиться щомісячно (починаючи з лютого) протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квар­тал від річної суми податку, у таких розмірах:

• у І кварталі — 10 відсотків;

• у II кварталі — 10 відсотків;

• у III кварталі — 50 відсотків;

• у IV кварталі — 30 відсотків.

Сільськогосподарські підприємства мають право самостійно визначати спо­сіб сплати фіксованого сільськогосподарського податку — або у грошовій формі або у вигляді поставок сільськогосподарської продукції.

У разі сплати фіксованого сільськогосподарського податку в грошовій формі платники фіксованого сільськогосподарського податку перераховують кошти на окре­мий рахунок відділення Державного казначейства в районі за місцем розташування земельної ділянки, відкритий на балансовому рахунку 2512 „Кошти державного бю­джету цільового характеру" (код бюджетної класифікації 16040000 „Фіксований сіль­ськогосподарський податок"). Узгодження суми фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється шляхом подання Розрахунку фіксованого сільськогосподарсь­кого податку за однією із форм, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України „Про заходи щодо забезпечення виконання Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок" від 27.04.1999 р. № 230.

Нарахування належної до сплати суми фіксованого сільськогоспо­дарського податку відображається на окремому аналітичному рахунку по дебету рахунку 91 „Загальновиробничі витрати" з подальшим розпо­ділом по кредиту цього рахунку на витрати виробництва (дебет окремих аналітичних рахунків) пропорційно прямій заробітній платі та кредиту рахунку 64 „Розрахунки за податками й платежами" (окремий аналітичний рахунок).

У формі №2 „Звіт про фінансові результати" нараховані суми фіксованого сільськогосподарського податку включаються по коду 040 та „Довідково" пока­зуються по дописаних кодах 041 „Сума нарахованого фіксованого сільськогоспо­дарського податку" та 042 „Сума фактично сплаченого фіксованого сільськогос­подарського податку".

Суми нарахованого (внесеного) фіксованого сільськогосподарського подат­ку включаються до складу валових витрат сільськогосподарського підприємства.