Облік витрат і калькулювання собівартості продукції тваринництва




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Облік витрат і калькулювання собівартості продукції тваринництва



Метою обліку витрат на сільськогосподарських підприємствах є до­кументоване, своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних ви­трат на виробництво продукції для забезпечення контролю за викорис­танням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Облік витрат у сільськогосподарському виробництві повинен за­безпечувати оперативне, достовірне та повне надходження інформації щодо кількості та вартості одержаної продукції (виконаних робіт і наданих послуг), трудових, матеріальних та грошових витрат на виробництво продукції по підприємству в цілому та окремих його структурних підрозділах (брига­дах, цехах, фермах тощо).

Облік витрат сільськогосподарського виробництва ведеться відповідно до П(С)БО 16 „Витрати" та П(С)БО 9 „Запаси" у розрізі окремих об'єктів (вироб­ництв, видів або груп культур чи тварин) на рахунку 23 „Виробництво", до якого можуть відкриватись такі субрахунки:

231 „Рослинництво";

232 „Тваринництво";

233 „Допоміжне виробництво";

234 „Ремонт основних засобів".

За дебетом рахунку 23 відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції (робіт, послуг), за кредитом — суми фактичної виробничої собівартості заверше­ної виробництвом продукції (у дебет рахунків 27 „Продукція сільськогосподарсь­кого виробництва"), виконаних робіт і послуг (у дебет рахунку 90 „Собівартість реалізації" та ін.).

Для узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві призначено рахунок 24 „Брак у виробництві", за дебетом якого відображають витрати через виявлений зовнішній і внутрішній брак. За кредитом рахунку 24 відображають суми, що відносяться на зменшення витрат на брак, та суму, що списується на витрати виробництва як втрати від браку, суми зменшення втрат від бракованої продукції (вартість відходів від бракованої продукції, вартість утримання з вину­ватців браку та ін.).

Для обліку виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління окремими видами діяльності галузі сільського господарства (рослин­ництво, тваринництво, промислове виробництво), відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва призначено рахунок 91 „Загальновиробничі витрати".

На тому самому рахунку ведуть облік витрат на утримання сільськогосподар­ської техніки. Аналітичні рахунки відкривають за видами машин (трактори, зернові комбайни, спеціальні комбайни, ґрунтообробні, посівні машини тощо). До складу і витрат відносять оплату праці працівників, що займаються обслуговуванням конкре­тних машин (без оплати праці трактористів, які працюють на цих машинах), аморти­зацію, витрати на ремонт тощо. Наприкінці року ці витрати відносять на окремі об'єкти витрат прямо (по спеціальних машинах) або розподіляють пропорційно обся­гу виконаних робіт у фізичних обсягах, а по тракторах — в умовних еталонних гек­тарах (між сільськогосподарськими, транспортними та будівельними роботами).

За дебетом рахунку 91 відображаються суми визнаних витрат, за кредитом — щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунок 23 „Виробництво".

Для відображення загальногосподарських витрат, пов'язаних з управлінням та обслуговуванням підприємства, призначено рахунок 92 „Адміністративні ви­трати", за дебетом якого відображаються суми визнаних адміністративних ви­трат, а за кредитом — списання на рахунок 79 „Фінансові результати".

Для обліку витрат, пов'язаних із збутом продукції, товарів, робіт, послуг при­значено рахунок 93 „Витрати на збут", за дебетом якого відображаються суми визна­них витрат на збут, а за кредитом — списання на рахунок 79 „Фінансові результати".

На сільськогосподарських підприємствах за умови використання журналь­но-ордерної форми обліку для підприємств агропромислового комплексу існують деякі специфічні особливості в обліку окремих видів витрат.

Оплата праці в сільському господарстві нараховується виходячи з обсягів виконаних робіт чи виходу продукції або відпрацьованого часу на підставі відповідних первинних документів і відноситься на відпо­відні об'єкти витрат.

Нарахування оплати праці та інших аналогічних витрат відобра­жається по кредиту пасивного рахунку 66 „Розрахунки з оплати праці". При цьо­му кредит рахунку 66 кореспондує з дебетом рахунків відповідних витрат. У разі, коли підприємства не використовують в обліку рахунки класу 8 „Витрати за еле­ментами", такими витратами згідно з П(С)БО 16 „Витрати" будуть: прямі вироб­ничі (рахунок 23 „Виробництво"), загальновиробничі (рахунок 91 „Загальновиробничі витрати"), на управління (рахунок 92 „Адміністративні витрати"), на збут (рахунок 93 „Витрати на збут").

Витрати на оплату праці, які не пов'язані з виробничою діяльністю підприєм­ства, відносяться до інших витрат операційної діяльності. Нарахування зазначе­них виплат у бухгалтерському обліку відображається по кредиту рахунку 66 „Роз­рахунки з оплати праці" у кореспонденції з дебетом рахунку 94 „Інші витрати операційної діяльності".

Аналогічно, але з оборотом по кредиту відповідного субрахунку підприємс­твами відображаються нарахування збору до Пенсійного фонду та внески на інші соціальні заходи (для тих підприємств, які не сплачують фіксованого сільськогос­подарського податку). Зазначені відрахування належать до тих же напрямків ви­трат, що й оплата праці, яка стала базою для їх нарахування.

Розрахунки з оплати праці у сільськогосподарських підприємствах ведуться на синтетичному рахунку 66 „Розрахунки з оплати праці" в розрізі субрахунків:

661 „Розрахунки за заробітною платою";

662 „Розрахунки з депонентами".

Сільськогосподарські підприємства можуть здійснювати нарахування опла­ти відпусток з використанням резерву оплати відпусток, який створюється з метою рівномірного розподілу витрат на оплату відпустки протягом звітного періоду. Резерв створюється шляхом щомісячного його нарахування за норма­тивом від фактичних витрат на оплату праці.

У бухгалтерському обліку нарахування резерву оплати відпусток відобра­жається оборотом по кредиту субрахунку 471 „Забезпечення виплат відпусток" у кореспонденції з дебетом відповідних витрат, на які віднесена нарахована за­робітна плата.

Для обліку операцій по рахунках 471 „Забезпечення виплат відпусток", 65 „Розрахунки за страхуванням", 66 „Розрахунки з оплати праці" призначений Журнал-ордер № 10.2 с.-г. та Зведена відомість № 10.2.1 с.-г. нарахування та розпо­ділу оплати праці та відрахувань від неї по об'єктах обліку, Відомість аналітич­ного обліку № 10.2.4 с.-г. по рахунку 65 „Розрахунки за страхуванням".

Кредитові обороти по кредиту рахунків 47, 65, 66 із Журналу-ордера 10.2 с.-г. переносять в Головну книгу.

Аналітичний облік розрахунків по оплаті праці ведеться в розрахунково-платіжних відомостях або в Книзі обліку розрахунків по оплаті праці.

Розрахунково-платіжну відомість відкривають на місяць на кожну бригаду, ферму та інші виробничі підрозділи. Ці відомості зберігають у спеціальних пап­ках окремо від первинних та інших документів. Наприкінці року їх підшивають в папки і передають на зберігання в архів.

У книзі обліку розрахунків по оплаті праці на кожного працівника відводять один рядок, на якому протягом року у відповідних графах записують за кожний місяць дані про нарахування, видачу оплати праці і утримань з неї.

Для видачі з каси сум, що належать працівникам, на підставі записів у книзі складають Платіжну відомість (ф. № П-53).

На підставі первинних документів з обліку праці, накопичувальних відомостей, журналів обліку витрат щомісячно складається „Зведена відомість нарахування та розподілу оплати праці та відрахувань від неї по об'єктах обліку" ф. № 10.2.1 с.-г. В цій відомості відображають кількість відпрацьованих людино-годин, суму нарахо­ваної оплати праці та відрахувань від неї відповідно до чинного законодавства за об'єктами обліку, виробничими підрозділами та в цілому по підприємству.

Проти кожної суми нарахованої оплати праці зазначають кореспондуючий рахунок. Ця відомість є підставою для записів у Виробничі звіти, Відомість ана­літичного обліку (ф. № 10.2.4 с.-г.) по рахунку 65 „Розрахунки за страхуванням".

Зведена відомість нарахування та розподілу оплати праці та відрахувань від неї по об'єктах обліку ф. № 10.2.1 с.-г. використовується для обліку фонду оплати праці по підприємству та виробничих підрозділів.

Для обліку розрахунків по субрахунку 662 „Розрахунки з депонентами" ве­дуть „Книгу обліку розрахунків з депонентами" ф. № 10.2.2 с.-г. Записи в книгу здійснюються на підставі складених касиром реєстрів невиданої заробітної плати в конкретному звітному періоді з посиланням на номер платіжної відомості.

Виплата депонованих сум здійснюється за видатковими касовими ордера­ми, про що робиться відмітка в Книзі обліку розрахунків з депонентами (ф. № 10.2.2 с.-г.). Залишки невиплачених сум депонованої заробітної плати в Книзі обліку розрахунків з депонентами повинні відповідати залишку Головної книги субрахунка 662 „Розрахунки з депонентами".

Для контролю за використанням фонду оплати праці і станом розрахунків по оплаті праці з робітниками і службовцями складається відомість ф. № 10.2.3 с.-г. „Зведена відомість по розрахунках з робітниками і службовцями". Ця відомість складається на підставі показників розрахунково-платіжних відомостей за звіт­ний місяць або книги розрахунків по оплаті праці.

У відомості узагальнюються дані в цілому по підприємству: про суму нара­хованої оплати праці за її видами, які включаються і не включаються до фонду оплати праці, суми оплати праці, виданої готівкою в поточному місяці, про розмі­ри депонованої оплати праці, а також суми утримань по їх видах. За даними цієї відомості виписують чек на одержання грошей з поточного рахунку банку, а та­кож для одержання даних для перерахування до бюджету податку з доходів фізи­чних осіб, утриманого із заробітної плати робітників і службовців та інші утри­мання. За тією самою відомістю складають довідки про використання фонду оплати праці.

Підсумок нарахованої оплати праці за відомістю ф. № 10.2.3 с.-г. звіряють з показниками Журналу-ордера № 10.2 с.-г. Суми виплат і утримань з оплати праці звіряють з Журналами-ордерами №№ 1 с.-г., 7 с.-г., 8 с.-г.

Нижче наведено схему запису в реєстрах обліку оплати праці (рис. 18.3.).

 

 

Товарно-матеріальні цінності власного виробництва минулих років від­носяться на витрати за їх первісною вартістю, а продукція власного вироб­ництва поточного року — за плановою собівартістю з коригуванням її в кінці року до рівня фактичних витрат, а покупні — за первісною вартістю. Оборотні малоцінні та швидкозношувані предмети списуються з балансу при передачі в експлуатацію; їх виключають зі складу активів з наступною організа­цією оперативного кількісного обліку за місцями експлуатації і відповідальними особами протягом терміну їх фактичного використання.

Роботи та послуги допоміжних виробництв списуються на відповідні об'єкти обліку виходячи з виконаного обсягу робіт та фактичної собівартості, яку визна­чають щомісяця (крім транспортних робіт тракторів і живої тяглової сили).

Прямі витрати на ремонт кожного складного об'єкта (трактора, машини та обладнання) групуються в журналі обліку витрат ремонтної майстерні на аналітич­них рахунках, відкритих за видами ремонтів (робіт), де роблять записи на підставі відомостей дефектів машин, лімітно-забірних карток, накладних, нарядів та ін. Витрати на ремонт інших сільськогосподарських машин та роботи, пов'язані з ви­готовленням виробів та інвентарю, обліковують за видами (групами) робіт.

У журналі обліку витрат ремонтної майстерні можуть обліковуватися і витра­ти з ремонту та технічного обслуговування, проведених безпосередньо в бригадах. На окремому аналітичному рахунку у розрізі статей обліковуються цехові витрати ремонтної майстерні.

Собівартість закінчених робіт майстерні складається з прямих витрат на ви­конання робіт та суми цехових витрат у встановленому відсотку.

Витрати на експлуатацію вантажного автотранспорту групуються в накопи­чувальній відомості, записи в якій здійснюються на підставі дорожніх листів, то­варно-транспортних накладних тощо. Витрати відносяться на споживачів послуг автотранспорту виходячи з обсягу виконаних робіт в тонно-кілометрах та їх фак­тичної собівартості. При цьому витрати на перевезення людей та на роботу спеці­альних машин списуються на відповідні об'єкти на підставі даних про кількість машино-годин (днів).

У разі ведення окремого обліку витрат на вантажні та пасажирські переве­зення і на роботу спеціальних машин виникають цехові витрати автотранспорту, які розподіляються пропорційно до машино-днів роботи.

Вартість транспортних робіт, виконаних тракторами, до складу якої входить оплата праці, пальне та інші витрати, відноситься на відповідні об'єкти обліку виходячи з обсягу перевезень та планової собівартості одного еталонного гектара роботи з коригуванням її в кінці року до рівня фактичних витрат.

Нараховану суму амортизації основних засобів та нематеріальних активів всі сільськогосподарські підприємства відображають як збіль­шення суми витрат підприємства і зносу необоротних активів.

Амортизація основних засобів на сільськогосподарських підприєм­ствах може нараховуватись із застосуванням одного із таких методів: прямолінійного; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення зали­шкової вартості; кумулятивного; виробничого.

Сільськогосподарські підприємства можуть використовувати норми і мето­ди нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством.

Нарахування амортизації здійснюється щомісячно і починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів став придатним для кори­стування. Припиняється нарахування амортизації з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єктів основних засобів.

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років.

Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством са­мостійно. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нараху­вання здійснюється згідно з П(С)БО 7 „Основні засоби".

Усі продуктивні тварини, які обліковуються в складі основного стада, також амортизуються.

Пунктом 22 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 7, за­твердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, передбачено, що об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі). Це означає, що вартість продуктивних тварин основного стада тепер підлягає амортизації. При цьому можуть застосовуватися будь-який з пе­редбачених П(С)БО 7 методів нарахування амортизації, а також норми і методи нарахування амортизації, передбачені Законом України „Про оподаткування при­бутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/ 97-ВР.

У бухгалтерському обліку сільськогосподарські підприємства суму аморти­зації продуктивної худоби відносять на собівартість одержаної від продуктивних тварин продукції. Тобто сума амортизації корів основного стада розподілятиметься між вартістю приплоду і молока; овець — між вартістю приплоду, молока і вов­ни; свиней — відноситись на вартість приплоду.

Нарахування амортизації основних засобів, у тому числі і продуктивних тварин, відповідно до П(С)БО7, здійснюється протягом строку їх корисного вико­ристання (експлуатації), який підприємство визначає самостійно, одночасно з вве­денням основних засобів в експлуатацію.

На сільськогосподарському підприємстві надходження худоби до основного стада може бути результатом переведення тварин з інших вікових груп, купівлі в інших господарств або у населення. У будь-якому разі на підприємстві створюється комісія, до якої, крім керівника (або його заступника) і представника бухгалтерії, обов'язково входять працівники зооветеринарної служби. Після детального огляду тварини комісія складає Акт на переведення тварин з групи до групи або Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, які і є підставою для зарахування тварин до основного стада, тобто до складу основних засобів.

При визначенні строку корисного використання продуктивної худоби слід обов'язково враховувати такі фактори:

- вік тварини при надходженні;

- продуктивність;

- фізичний стан (жива вага, стан здоров'я тощо).

У разі зміни очікуваних економічних вигод від використання тварини вна­слідок зміни одного з таких факторів строк корисної експлуатації може перегля­датися. Амортизація в такому випадку нараховується виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни цьо­го строку (п.25 П(С)БО 7).

Первинна вартість тварин залежатиме від того, яким шляхом тварини по­трапили до основного стада. У разі купівлі тварин в інших підприємств або населення — це договірна ціна купівлі, а при переведенні з інших вікових груп всередині підприємства — планова собівартість живої маси, яка в кінці року доводиться до фактичної.

Обираючи метод амортизації, необхідно пам'ятати, що продуктивна худо­ба — це живі організми й одержання продукції від неї у різні періоди часу буде неоднаковим. Продуктивність тварин залежить від цілого ряду факторів: умов утримання, раціону годування, фізичного стану тварини, її віку, погодних умов, пори року тощо.

Враховуючи ці особливості, з п'яти методів нарахування амортизації, запро­понованих П(С)БО 7 для амортизації продуктивної худоби, доцільніше застосову­вати виробничий метод.

Для узагальнення інформації про нараховану амортизацію Планом рахун­ків передбачено рахунок 131 „Знос основних засобів". По кредиту цього рахунку відображається нарахування амортизації та індексації зносу, по дебету — змен­шення суми зносу. Нарахування амортизації продуктивної худоби буде оформля­тися проведенням: Дт 232 Кт 131 „Знос основних засобів".

Для нарахування амортизації необоротних активів сільськогосподарські підпри­ємства за умови використання журнально-ордерної форми обліку для підприємств агропромислового комплексу складають „Розрахунок нарахування амо­ртизації основних засобів та інших необоротних активів за прямолінійним методом" на початок року ф. № 10.2.5 с.-г. Розрахунок використовують для визначення річної і місячної суми амортизації на 1 січня. Необоротні активи групують за групами та видами об'єктів, а також передбачають розподіл амортизації за об'єктами обліку.

В наступні звітні періоди суму амортизації необоротних активів за січень коригують, враховуючи зміни в їх складі за попередній місяць. При цьому що­місячно складають „Відомість нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів, які надійшли або вибули" ф. № 10.2.6 с.-г. В цій відомості зазначають вид основних засобів за класифікаційними групами та кореспондуючими рахунками, суму амортизації по об'єктах, що надійшли і ви­були. По об'єктах, що надійшли, сума амортизації донараховується до попере­днього місяця, а по вибулим — вираховується.

На підставі „Розрахунку нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів" ф. № 10.2.5 с.-г. та відомості ф. № 10.2.6 с.-г. укладають „Відомість нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів за місяць" ф. № 10.2.7 с.-г. В ній записують розподіл амортизації по об'єктах обліку, нараховану суму амортизації за минулий місяць, зміни :уми амортизації по об'єктах, що надійшли й вибули, та суму амортизації, нарахованої в поточному місяці.

Нарахування амортизації основних засобів за методом, передбаченим пода­тковим законодавством за класифікаційними групами, здійснюють у Відомості нарахування амортизації основних засобів № 10.2.8 с.-г, яка відкривається на рік. У цій відомості за класифікаційними групами основних засобів і їх видами щомісяця нараховують суму амортизації та зазначають розподіл зносу за об'єкта­ми обліку (субрахунками і аналітичними рахунками).

Синтетичний облік за рахунком 13 „Знос необоротних активів" ведеться в Журналі-ордері № 10.2 с.-г. Записи за кредитом цього рахунку здійснюють на підставі відомості № 10.2.7 с.-г. або № 10.2.8 с.-г. Кредитовий оборот за рахун­ком 13 переносять в Головну книгу.

Нижче наведена схема запису в реєстрах обліку амортизації основних засо­бів та інших необоротних активів (гас. 18.4).

 

 

Для обліку витрат сільськогосподарського підприємства за умови ви­користання журнально-ордерної форми обліку для підприємств агропроми­слового комплексу, що затверджена наказом Мінагрополітики України від 07.03.2001р. №49, окрім Журналу-ордера № 10.1 с.-г. передбачено викори­стовувати також Журнал-ордер № 10.2 с.-г. та Журнал-ордер № 10.3 с.-г.

Журнал-ордер № 10.3 с.-г. призначений для відображення кредитових оборо­тів щодо виходу продукції, робіт і послуг (списання для відповідних споживачів) з кредиту рахунків 23 „Виробництво" (за видами виробництв), 24 „Брак у вироб­ництві", 39 „Витрати майбутніх періодів", 91 „Загальновиробничі витрати", 92 „Адміністративні витрати", 93 „Витрати на збут".

Первинні документи, накопичувальні та групувальні відомості, бухгалтерські довідки, Зведена відомість нарахування та розподілу оплати праці та відрахувань від неї за об'єктами обліку № 10.2.1 с.-г, Відомість нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів № 10.2.7 с.-г., або Відомість нарахування амор­тизації основних засобів, які передбачені податковим законодавством № 10.2.8 с.-г. тощо, є підставою для заповнення Виробничих звітів (реєстрів аналітичного обліку).

Для обліку основних виробництв (рахунок 23 „Виробництво") передбачено ведення Виробничого звіту № 10.3а с.-г; допоміжних виробництв, витрат на утри­мання та експлуатацію машин та обладнання (рахунок 23 „Виробництво"), облі­ку капітальних інвестицій (рахунок 15 „Капітальні інвестиції"); витрат на збут (рахунок 93 „Витрати на збут") та інших виробництв — Виробничий звіт № 10.36 с.-г; загальновиробничих витрат — Виробничий звіт № Ю.Зв с.-г.; адміністрати­вних витрат — Виробничий звіт № 10.3г с.-г.

Виробничі звіти складаються за місяць і наростаючим підсумком з початку року за об'єктами аналітичного обліку по відповідних статтях витрат.

Дані Виробничих звітів за кредитом аналітичних рахунків виробництв у ме­жах структурних підрозділів та галузей виробництв переносяться до Зведеної ві­домості № Ю.Зд с.-г. до Журналу-ордера № 10.3 с.-г.

Підсумки Зведеної відомості з деталізацією сум за синтетичними рахунками (субрахунками) переносять до Журналу-ордера № 10.3 с.-г., а обіги з кредиту з Журналу-ордера — до Головної книги.

Оборотна відомість за рахунками витрат виробництв № 10.3 с.-г. передба­чає відображення початкового залишку, обігу з дебету і кредиту, залишок на кі­нець (початок) звітного періоду для кожного об'єкта аналітичного обліку. Оборо­тна відомість складається на підставі даних Виробничих звітів.

Нижче наведено схему запису в реєстрах обліку витрат виробництва (рис. 18.5).

 

Ще однією особливістю обліку витрат на сільськогосподарських підприємс­твах є його відмінність у тваринництві та рослинництві — підгалузях сільського господарства.

Так, облік витрат на виробництво у тваринництві здійснюється у два цикли, для чого можуть відкриватися окремі субрахунки:

2321 „Облік витрат на відгодівлю тварин і птиці";

2322 „Облік витрат на забій тварин і птиці".

За такої схеми усі витрати, пов'язані з відгодівлею тварин чи птиці, відобра­жаються по дебету субрахунку 2321 з кредиту різних рахунків (208, 65, 66, 13, 68, 91 тощо). Після закінчення звітного періоду і визначення приросту ваги тварин (приклад наведений у табл. 18.4) зібрані на субрахунку 2321 витрати додаються до первісної вартості тварин і птиці проведенням за дебетом рахунку 21 та креди­том субрахунку 2321. Витрати на утримання основного стада також можуть нако­пичуватись на субрахунку 2321 та у момент отримання приплоду списуються з цього субрахунку у дебет субрахунку 211.

Субрахунок 2322 використовується для обліку витрат, пов'язаних із забит­тям тварин та птиці.

Забій тварин і птиці сільськогосподарські підприємства можуть здійснювати як на власних спеціально обладнаних забійних пунктах, так і на інших підприєм­ствах (організаціях).

На дебеті цього субрахунку накопичуються усі витрати, пов'язані із забит­тям тварин і птиці з кредиту рахунків:

21 — на собівартість тварин, що забиті;

66 і 65 — на суму заробітної плати працівників, що здійснюють забій, та відрахувань на соціальні заходи, що відносяться до цієї заробітної плати;

68 — на вартість послуг сторонніх підприємств чи організацій тощо.

Фактична собівартість продукції, отриманої від забою, складається з вартості їх живої ваги і витрат на забій. Оприбуткування отриманої готової продукції відо­бражається бухгалтерським проведенням за дебетом рахунку 27 з кредиту 2322.

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.204.42.98 (0.013 с.)