Облік витрат і калькулювання собівартості продукції рослинництва

Загальна методологія обліку витрат і калькулювання собівартості продукції рос­линництва і тваринництва є тотожною. Проте рослинництво має певні особливості.

У рослинництві виробничі витрати групують окремо по рільництву, овочів­ництву, луківництву, вирощуванню трави на сіно, садівництву з виділенням ви­трат на врожай поточного року і на врожай майбутніх років.

Усі прямі витрати на рослинництво відображаються на субрахунку 231 „Ро­слинництво" у розрізі аналітичних рахунків: „Витрати на вирощування карто­плі", „Витрати на вирощування буряку кормового" тощо.

За дебетом субрахунку 231 „Рослинництво" протягом року відображають прямі витрати на рослинництво з кредиту рахунків (субрахунків) 208 „Матеріали сільсь­когосподарського призначення", 66 „Розрахунки з оплати праці", 65 „Відрахуван­ня на соціальні заходи тощо", 91 „Загальновиробничі витрати" тощо. Зібрані на цьому рахунку витрати становлять фактичну собівартість продукції рослинництва.

Значну частину основних витрат, що стосуються вирощування сільськогос­подарських культур, протягом року неможливо віднести на той чи інший об'єкт калькулювання. Тому такі витрати попередньо обліковують протягом року у складі загальновиробничих, а потім відносять на певні види сільськогосподарських куль­тур шляхом розподілу. У разі, якщо сільськогосподарське підприємство займа­ється одночасно і рослинництвом, і тваринництвом, складається один розрахунок розподілу загальновиробничих витрат.

Витрати і вихід продукції рослинництва обліковують на субрахунку рахунку 231. На дебеті цього субрахунка показують витрати на виробництво, а по кредиту — вихід продукції; дебетове сальдо відображає незавершене виробництво у рослин­ництві. Аналітичний облік витрат і виходу продукції рослинництва здійснюють від­повідно до передбачених об'єктів в Особових рахунках підрозділу (орендаря) або у „Виробничому звіті по рослинництву". При калькулюванні собівартості окремих видів продукції рослинництва діє загальний принцип: для розрахунку собівартості продукції беруться всі витрати на вирощування цієї культури за мінусом вартості побічної продукції. При цьому побічна продукція враховується лише в тому обсязі, який використовується в господарстві.

 

18.4.4. Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) на сільськогосподарських підприємствах

Калькулювання собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) у сільському господарстві здійснюється для визначення ефективності запланованих і фактично здійснених агротехнічних, технологічних, організаційних і економічних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення виробництва та для обґрунтування ці­нової політики підприємства.

Точність та обґрунтованість калькуляційних розрахунків є важливою перед­умовою об'єктивності цілого ряду важливих економічних показників.

Собівартість окремих видів сільськогосподарської продукції визначається виходячи з витрат, віднесених на відповідну культуру (групу культур) чи вид (гру­пу) тварин.

Фактична собівартість продукції (робіт та послуг) в сільськогосподарських підприємствах розраховується в цілому за рік, крім продукції (робіт, послуг) до­поміжних виробництв, фактична собівартість яких визначається щомісяця.

Об'єктами калькуляції у сільському господарстві є конкретні види продукції, робіт та послуг.

У рослинництві, крім сільськогосподарської продукції, об'єктами обліку ви­трат можуть бути роботи, виконані в поточному році під урожай майбутнього року.

Розрахунок собівартості продукції (робіт, послуг) на сільськогосподарських підприємствах повинен здійснюватись в такій послідовності:

а) розподіляються між окремими об'єктами планування та обліку витрати з утримання необоротних активів;

б) визначається собівартість робіт та послуг допоміжних виробництв;

в) розподіляються загальні витрати: на зрошення та осушення земель, вклю­чаючи витрати на утримання меліоративних споруд, на вапнування та гіпсування ґрунтів та на утримання полезахисних смуг;

г) списується частина витрат бджільництва на сільськогосподарські культу­ри, що запилюються;

д) списуються з витрат основного виробництва суми надзвичайних втрат; є) розподіляються бригадні, фермські, цехові та загальновиробничі витрати; є) визначається загальна сума виробничих витрат по об'єктах обліку;

ж) визначається собівартість продукції рослинництва;

з) визначається собівартість продукції підсобних промислових виробництв з переробки рослинницької продукції;

і) розподіляються витрати з утримання кормоцехів (за рішенням власника, що має бути затверджено наказом про облікову політику підприємства, розподіл витрат може виконуватися щомісяця);

ї) визначається собівартість продукції тваринництва;

й) визначається собівартість продукції інших промислових виробництв;

к) визначається собівартість товарної продукції рослинництва, тваринницт­ва та підсобних промислових виробництв.

 

Облік готової продукції, доходів і фінансових результатів

Продукція від забою тварин оприбутковується на склад на підстави Акта про забій тварин проведенням по дебету рахунку 27 „Продукція сільськогосподарсько­го виробництва" з кредиту субрахунка 2322 за фактичною собівартістю (протягом місяця за плановою собівартістю з перерахунком після закінчення місяця).

Синтетичний облік продукції рослинництва, призначеної для продажу, ве­деться на рахунку 27 „Продукція сільськогосподарського виробництва". Якщо продукція рослинництва повністю призначена для власних потреб господарст­ва, то вона обліковується на рахунку 208 „Насіння і корми". Облік продукції рослинництва протягом року ведеться за плановою собівартістю. Після закін­чення року складається розрахунок і визначається фактична собівартість про­дукції рослинництва, а різниця відображається шляхом коригування попере­дніх проведень.

Надходження зібраного врожаю у рослинництві (зерна, картоплі, овочів, фру­ктів, сіна та ін.) відображається в обліку записом по дебету рахунку 27 „Проду­кція сільськогосподарського виробництва" або субрахунку 208 „Матеріали сіль­ськогосподарського призначення" з кредиту субрахунку 231 „Рослинництво" у розрізі аналітичних рахунків.

Доходи від реалізації продукції сільського господарства формуються за за­гальноприйнятою методикою. Аналогічно визначається собівартість реалізованої продукції та фінансові результати діяльності.

18.5.Облік формування власного капіталу та залучення майна колишніх членів колективних сільсько­господарських підприємств

Загальні положення

З метою забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформу­вання аграрного сектора економіки, створення сприятливих умов для розвит­ку підприємництва і орендних відносин на селі Постановою Кабінету Мініст­рів України „Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" від 28.02.2001р. №177 затверджені:

• Методика уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колек­тивних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих.

• Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільського­сподарських підприємств та їх документального посвідчення.

• Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки. Відповідно до цих нормативних документів проводиться уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, а також визначаються розміри паїв членів цих підприємств, у тому числі реорганізованих, у яких не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства, з ме­тою визначення або уточнення розмірів майнових паїв колишніх членів цих підпри­ємств з урахуванням майна, що призначалося, але не використано для погашення заборгованості із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів у зв'язку із списанням цієї заборгованості відповідно до законодавства.

Отже, формування власного капіталу сільськогосподарських підприємств може відбуватися як за загальноприйнятими, так і за специфічними, притаманни­ми лише цим підприємствам, правилами, що передбачено вище згаданими нор­мативними документами.

Особливості відображення господарських операцій з формування власного капіталу сільськогосподарських підприємств в системі бухгалтерського обліку визначені в „Методичних рекомендаціях щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій з формування власного капіталу та залучення майна колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств новоствореними сільсь­когосподарськими підприємствами, що затверджені наказом Міністерства аграр­ної політики України від 2 липня 2001р. №190, які застосовуються при відобра­женні в обліку операцій з:

• паювання майна і реорганізації колективних сільськогосподарських підпри­ємств (далі — КСП);

• формування власного капіталу в сільськогосподарських підприємствах різ­них організаційно-правових форм;

• залучення майна колишніх членів КСП новоствореними сільськогосподар­ськими підприємствами за цивільно-правовими угодами;

• врегулювання майнових відносин у реорганізованих підприємствах.