Тема 1: визначення беззбиткового обсягу виробництва і реалізації продукції рослинництва

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

для практичних занять студентів факультету економіки та менеджменту з дисципліни „Організація та планування діяльності аграрних підприємств”

6.030601 „Менеджмент”

ОКР «Бакалавр»

 

Полтава – 2012

Укладач: кандидат економічних наук, старший науковий співробітник, Русанова Г.М.

 

Рецензент: Сердюк О.І. кандидат економічних наук, доцент

 

Методичні рекомендації схвалено та рекомендовано до видання:

- кафедрою бізнес-адміністрування та права,

протокол № __ від ________2012 року

 

- методичною радою напряму підготовки «Менеджмент»,

протокол № __ від ________ 2012 року

 

 

ВСТУП

 

Мета курсу «Організація та планування діяльності аграрних підприємств» озброїти майбутніх спеціалістів науковими знаннями з ефективної організації сільськогосподарського виробництва в умовах багатоукладної економіки і розвитку ринкових відносин.

Завдання, які стоять перед студентами при вивченні дисципліни:

- придбання студентами теоретичних і практичних навичків організації і планування сільськогосподарського виробництва в підприємствах різних форм господарювання;

- набуття студентами високої професійної майстерності, самостійності в пошуках невикористаних резервів збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, підвищення її якості, зменшення трудових і матеріальних витрат, забезпечення самоокупності та самофінансування підприємств, кооперативів, фермерських господарств та ін.

 

 

1. Основні завдання та вміння, що одержують студенти при вивчення дисципліни

В сучасних умовах особливе значення має знання організаційно-економічних, правових і соціальних основ нових видів підприємств, форм господарювання, внутрішньогосподарських виробничих відносин в умовах підприємництва і конкуренції товаровиробників.

Вивчення дисципліни дає можливість майбутнім спеціалістам вірно спланувати обсяг виробленої підприємством продукції і надання послуг, визначити розміри матеріальних і трудових витрат, самостійно визначити розмір і склад орендного колективу, проаналізувати результати виробничої діяльності підприємства, виробничого підрозділу, фермерського господарства, обґрунтувати економічну ефективність виробництва.

 

Тема 1: ВИЗНАЧЕННЯ БЕЗЗБИТКОВОГО ОБСЯГУ ВИРОБНИЦТВА І РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

 

1. Визначити мінімальні обсяги реалізації озимої пшениці та цукрових буряків, що забезпечують беззбитковість їх виробництва.

2. Обґрунтувати урожайність озимої пшениці для отримання певної величини прибутку.

Необхідні дані

1. Обсяги та витрати на виробництво продукції, ціни й собівартість 1 ц реалізованої продукції (табл. 1).

2. Прибуток, постійні витрати на 1 га посіву озимої пшениці, змінні витрати на виробництво додаткового центнера зерна, маржинальний дохід від 1 центнера зерна та кількість продукції, яка залишається на виробничі потреби (табл. 2).

1. Обсяги та витрати на виробництво продукції, ціни й собівартість 1 ц реалізованої продукції

Показники	Види продукції
озима пшениця	цукрові буряки
Валове виробництво продукції, ц	25 539,00
Виробничі витрати, тис. грн. - всього	584,33	1368,49
ут.ч.: змінні	380,02	1036,34
Ціна 1 ц продукції, грн.	55,00	15,60
Собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн.	23,48	9,83

Вихідні дані для визначення урожайності озимої

пшениці з метою одержання певної величини прибутку від реалізації зерна (в розрахунку на 1 га)

Показники	200_р. (факт.)	200_р. (проект 1)	200_р. (проект 2)
Прибуток, грн.	1002,34	1130,72	1500,00
Постійні витрати на виробництво товарної продукції, грн.	273,48	273,48	273,48
Маржинальний дохід від 1 ц продукції, грн.	40,12	40,12	40,12
Змінні витрати у повній собівартості одиниці продукції, грн./ц	14,88	14,88	14,88
Кількість продукції, яка залишається на виробничі потреби, ц	5,0	5,0	5,0

Методика виконання

В процесі планування виробництва в сільськогосподарських підприємствах необхідно приймати рішення щодо раціонального розміру виробництва продукції та її асортименту. Для цього використовують метод «витрати обсяг прибуток» або його ще називають аналізом беззбитковості. Сутність цього методу полягає в пошукові критичного обсягу реалізації продукції, при зменшенні якого підприємство починає зазнавати збитків.

Для визначення мінімального обсягу реалізації продукції, що забезпечує беззбитковість виробництва, необхідно знати: 1) ціну реалізації одиниці продукції; 2) обсяг постійних витрат на виробництво продукції; 3) величину змінних витрат на одиницю продукції;

Сукупні витрати (ТС) це сума витрат на всі види ресурсів, залучених до виробництва даного виду продукції.

Постійні, або умовно-постійні (FC) витрати це витрати, які у короткостроковому періоді не залежать від обсягу виробництва продукції. До них належать: амортизаційні відрахування будівель, техніки та обладнання, які використовуються у відповідній галузі рослинництва; орендна плата; загальновиробничі витрати, що віднесені на відповідну галузь; частина витрат на ремонт необоротних активів, витрати по використанню капіталу, страхові відрахування тощо.

Змінні витрати (VC) це витрати, величина яких визначається обсягом одержаної продукції або залежить від обсягу виконаних робіт і визначається для короткострокового періоду як різниця сукупних та постійних витрат. Це прямі витрати на оплату праці, насіння, паливо та мастильні матеріали, добрива тощо.

Маржинальний дохід (MR) ціна реалізації одиниці продукції за мінусом змінних витрат на її виробництво.

Зауважимо, що для окремого виду продукції маржинальний дохід та змінні витрати на одиницю продукції є величиною постійною, а постійні витрати на одиницю продукції поступово зменшуються із збільшенням обсягів виробництва.

Визначення критичного (беззбиткового) обсягу виробництва і реалізації продукції у натуральному вираженні () здійснюється за формулою:

або ,

де:

Q" - беззбитковий обсяг продажу продукції, ц;

Р - ціна одиниці продукції, грн./ц;

FC - постійні витрати на виробництво продукції, грн.;

VC - змінні поточні витрати на виробництво продукції, грн./ц;

MR - маржинальний дохід від 1 ц реалізованої продукції, грн./ц.

 

Виручка від реалізації такого обсягу продукції та витрати на її виробництво тотожні і дорівнюють:

.

 

Класифікація витрат на постійні та змінні є умовною і буде відмінною для планування екстенсивного або інтенсивного типів нарощування обсягів виробництва продукції рослинництва. У першому випадку розширення площ посіву сільськогосподарських культур вимагатиме пропорційного збільшення витрат практично всіх видів виробничих ресурсів за незмінної їх урожайності і змінними будуть всі прямі витрати на виробництво продукції рослинництва.

В другому випадку аналіз беззбитковості дозволить оцінити ефективність нової технології вирощування сільськогосподарських культур для однакових площ їх посіву. До змінних витрат тут слід віднести ті витрати, фактори яких забезпечать інтенсифікацію виробництва і збільшення валової продукції.

Невід'ємною складовою аналізу виступають граничні витрати (МС), які розраховуються як приріст витрат при зміні обсягу виробництва на одиницю:

 

.

Оскільки при зміні обсягів виробництва змінюється лише змінна частина витрат, то з попередньої формули випливає вираз граничних витрат через змінні витрати:

.

Якщо в умовах екстенсивного розвитку рослинництва для збільшення обсягу продукції на кожну додаткову одиницю необхідне пропорційне (лінійне) збільшення змінних витрат, то інтенсивному розвитку виробництва властива нелінійна залежність граничних витрат від обсягів виробництва. Це пояснюється тим, що до певного рівня виробництва діє закон спадних граничних витрат, а далі - закон зростаючих граничних витрат.

Існує певний обсяг виробництва, який є оптимальним з позиції витрат на виробництво додаткової одиниці продукції, після досягнення якого кожна додаткова одиниця продукції обходиться все дорожче.

В рослинництві прикладом цього є зростання урожайності сільськогосподарської культури від внесення добрив до певного рівня, після якого додатково внесені поживні речовини майже не дають приросту врожайності або навіть обумовлюють її зниження.

Отже, аналіз граничних витрат, застосований комплексно по відношенню до всіх видів виробничих витрат

дозволяє встановити оптимальний обсяг і склад виробництва продукції з позицій доходів та витрат підприємства, а також визначити найбільш ефективні технології та інтенсивності виробництва.

Метод аналізу беззбитковості можна використати також для визначення обсягу виробництва і продажу, необхідного для отримання певної (наперед встановленої) величини прибутку.

В сільськогосподарському підприємстві в останньому звітному році урожайність озимої пшениці становила 36,8 ц/га, а величина прибутку від реалізації зерна в розрахунку на 1 га посівів цієї культури склала 1002,34 грн. На перспективу в підприємстві планується одержати спочатку 1130,72 грн., а потім 1500,00 грн. прибутку з кожного гектара посіву товарної озимої пшениці.

Необхідно дослідити можливість інтенсифікації виробництва зерна та його ефективність. Припускається лінійна залежність граничних і змінних витрат у розрахунку на 1 ц від урожайності озимої пшениці. Також передбачається, що рівень цін на зерно та на ресурси, необхідні для його виробництва, суттєво не зміняться (табл. 2).

Тоді рівень урожайності для отримання наперед заданої величини прибутку в розрахунку на 1 га посіву сільськогосподарської культури визначають за формулою:

 

,

де:

В - розрахункова врожайність сільськогосподарської культури, ц;

R - величина прибутку в розрахунку на 1 га, грн.;

FCt - постійні витрати на виробництво товарної продукції в розрахунку на 1 га, грн.;

MR - маржинальний дохід від 1 ц продукції, грн.;

К - кількість продукції, яка залишається на виробничі потреби в розрахунку на 1 га, ц.

Для оцінки ефективності відібраних проектів визначають рівень рентабельності виробництва відношенням прибутку з 1 ц (з урахуванням того, що ціна реалізації 55,0 грн./ц) до повної собівартості 1 ц реалізованої продукції.

 

 

Необхідні дані

1. Обсяги та витрати на виробництво продукції, ціни й собівартість 1 ц реалізованої продукції (табл. 1).

2. Прибуток, постійні витрати на 1 корову, змінні витрати на виробництво додаткового центнера зерна, маржинальний дохід від 1 центнера зерна та кількість продукції, яка залишається на виробничі потреби (табл. 2).

2. Прибуток, постійні витрати на 1 корову, змінні витрати на виробництво додаткового центнера молока, маржи-нальний дохід від 1 ц молока та кількість продукції, яка залишається на виробничі потреби (табл. 2).

Методика виконання

В процесі планування виробництва в сільськогосподарських підприємствах необхідно приймати рішення щодо раціонального розміру виробництва продукції та її асортименту. Для цього використовують метод «витрати обсяг прибуток» або його ще називають аналізом беззбитковості. Сутність цього методу полягає в пошукові критичного обсягу реалізації продукції, при зменшенні якого підприємство починає зазнавати збитків.

Для визначення беззбиткового обсягу виробництва необхідно знати:

1) ціну реалізації одиниці продукції. Припускається, що все молоко буде реалізовано за вказаною ціною незалежно від напрямів його використання;

2) обсяг постійних витрат на виробництво продукції, які в короткий проміжок часу не пов'язані безпосередньо з обсягом виробництва і продажу продукції. До постійних витрат у тваринництві відносять: амортизаційні відрахування будівель, техніки та обладнання, які використовуються у відповідній галузі тваринництва; орендна плата; загальновиробничі витрати, що віднесені на відповідну галузь; частина витрат на ремонт необоротних активів, витрати по використанню капіталу, страхові відрахування тощо;

3) величину змінних витрат на одиницю продукції, до яких у тваринництві належать: прямі витрати на оплату праці, корми, паливо та мастильні матеріали, транспортні витрати тощо.

Поділ витрат на змінні та постійні залежить від характеру розвитку тваринництва екстенсивного чи інтенсивного його типу. За умов екстенсивного розвитку тваринництва збільшення обсягів виробництва продукції зумовлюється збільшенням поголів'я тварин, і до змінних витрат будуть віднесені всі прямі та частина непрямих витрат.За інтенсивного розвитку тваринництва нарощування обсягів виробництва відбувається шляхом підвищення продуктивності тварин, і до змінних витрат слід включати лише ті, які обумовлюють інтенсифікацію виробництва (витрати на корми, транспорт, оплату праці тощо). При цьому недоліки, викликані умовністю поділу витрат на змінні та постійні багаторазово перекриваються аналітичними перевагами, які надає аналіз беззбитковості.

Визначення критичного (беззбиткового) обсягу виробництва і реалізації продукції у натуральному вираженні () здійснюється за формулою:

або ,

де:

Q" - беззбитковий обсяг продажу продукції, ц;

Р - ціна одиниці продукції, грн./ц;

FC - постійні витрати на виробництво продукції, грн.;

VC - змінні поточні витрати на виробництво продукції, грн./ц;

MR - маржинальний дохід від 1 ц реалізованої продукції, грн./ц.

Беззбитковий обсяг виробництва і реалізації молока за даними табл. 1 визначається шляхом ділення загальної суми постійних витрат на маржинальний дохід від 1 ц продукції. Останній включає прибуток від реалізації 1 ц молока та частку постійних витрат, яка припадає на виробництво 1 ц молока.

Маржинальний дохід від 1 ц молока розраховується відніманням змінних витрат у повній собівартості 1 ц молока від ціни його реалізації. При цьому припускається, що до змінних також відносяться витрати на реалізацію продукції, тобто комерційні витрати. Отже, змінні витрати, в свою чергу, визначаються відніманням постійних витрат у розрахунку на 1 ц продукції від повної собівартості 1 ц реалізованої продукції.

Маржинальний аналіз використовують також для оцінки маси прибутку, яку одержить підприємство при збільшенні обсягів виробництва або зменшенні постійних витрат на задану величину. Для цього виходять з тотожності, за якою загальний маржинальний дохід, або іншими словами вклад на покриття, дорівнює сумі постійних витрат та прибутку:

 

,

де:

MR - загальний маржинальний дохід, або вклад на покриття, грн.

FС - постійні витрати, грн.;

R - прибуток.

Звідси при зміні обсягу виробництва на ( Q) або зміні постійних витрат на ( FC) прибуток визначається за формулами:

 

;

 

,

де:

MR - маржинальний дохід у розрахунку на одиницю продукції, грн./ц;

Q - фактичний обсяг виробництва у натуральному вираженні, ц;

FC - сума фактичних постійних витрат, грн.

На основі розрахованого рівня беззбитковості можна визначити запас фінансової міцності та операційний важіль.

Показник запасу фінансової міцності дозволяє за фактичними даними оцінити додатковий до рівня беззбитковості обсяг реалізації:

,

де:

Z - запас фінансової міцності;

Q - фактичний обсяг реалізації продукції, ц;

Q' - точка беззбитковості, ц;

Операційний важіль є коефіцієнтом еластичної залежності між прибутком та виручкою і показує на скільки відсотків зміниться прибуток залежно від зміни обсягів реалізації на 1%:

,

де:

O - операційний важіль.

За даними табл. 2 необхідно оцінити можливість інтенсифікації виробництва молока та його ефективність. Проектна продуктивність корів для отримання заданого розміру прибутку визначається відношенням вкладу на покриття на 1 корову до маржинального доходу з 1 ц молока з урахуванням внутрішньогосподарського використання молока:

 

,

 

де:

В - розрахункова продуктивність корів, ц;

R - величина прибутку в розрахунку на 1 гол., грн.;

FCt - постійні витрати на виробництво товарної продукції в розрахунку на 1 гол., грн.;

MR - маржинальний дохід від 1 ц продукції, грн.;

К - кількість продукції, яка залишається на виробничі потреби в розрахунку на 1 гол., ц.

Для оцінки ефективності відібраних проектів визначають рівень рентабельності виробництва відношенням прибутку з 1 ц (з урахуванням того, що ціна реалізації 99,0 грн./ц) до повної собівартості 1 ц реалізованої продукції.

 

 

Необхідні дані

1. Відповідно до укладених договорів оренди земельних паїв передбачено виплату 1080,0 грн. за один земельний пай (3% від його вартості), з них натуральна оплата складає 50%. Відпускна ціна дорівнює закупівельним цінам 1 ц продукції рослинництва. Розмір виплати продукції по культурах становить:

– озима пшениця 33%

– ячмінь 57%

– соняшник 10%

2. Кількість орендодавців складає 784 чоловік.

3. Поживність кормів.

4. Норми витрати кормів на 1 голову по статевовікових групах тварин.

5. Примірний склад концентрованих, соковитих, грубих і зелених кормів.

6. Закупівельна ціна 1 ц, озимої пшениці 90 грн., ячменю 80 грн., соняшника 200 грн.

7. Площа ріллі 2352 га.

8. Урожайність озимої пшениці 43 ц з 1 га, ячменю 30 ц з 1 га, соняшнику 20 ц з 1 га.

9. Площа посівів сільськогосподарських культур на товарні цілі:

зернові 350 га;

цукрові буряки 250 га;

соняшник 340 га.

Методика виконання

1. Визначається розмір натуральної оплати за оренду 1 земельного паю. Після визначення обсягу продукції (по видах), що планується видавати орендодавцям за земельні паї, розраховуються площі посіву с.-г. культур (оз. пшениці, ячменю, соняшнику) необхідні для забезпечення виробництва цих обсягів.

2. Розраховується вихід поживних речовин в кормових одиницях і перетравного протеїну з 1 га площі сільськогосподарських культур (табл. 1).

Для визначення виходу кормових одиниць з 1 га потрібно помножити вміст кормових одиниць в одиниці корму на урожайність відповідної культури. Аналогічно розраховують вихід перетравного протеїну з 1 га площі.

Для визначення виходу кормо-протеїнових одиниць з 1 га використовують формулу:

, (1)

де: К_од вихід кормових одиниць з 1 га площі,

Пвихід перетравного протеїну з 1 га,

10 коефіцієнт переводу перетравного протеїну в кормові одиниці.

3. Розраховується річна потреба в кормах для галузі скотарства (табл. 2).

Для визначення потреби в кормах в кормових одиницях для різних статево-вікових груп тварин потрібно потребу на 1 голову помножити на кількість голів. Для визначення потреби в кормах по статево-вікових групах в кормо-протеїнових одиницях використовується формула:

(2),

де: К потреба в кормах в ц кормових одиниць,

Р вміст перетравного протеїну в кормах,

10 коефіцієнт переводу перетравного протеїну в кормові одиниці.

Підсумовують визначену потребу в кормах для галузі молочного скотарства.

4. Розраховують площі посіву кормових культур для галузі молочного скотарства (табл. 3).

Враховуючи структуру кормів визначають потребу в кожному виді корму (в кормопротеїнових одиницях). Визначають площі посіву с.-г. культур, необхідні для забезпечення галузі молочного скотарства кормами. Для цього потребу в кормах по видах (в кормопротеїнових одиницях) ділять на вихід з 1 га кормів в кормопротеїнових одиницях (з табл. 1).

5. Проводять розрахунок річної потреби в кормах для галузі свинарства (табл. 4). Розрахунки проводять аналогічно розрахункам по галузі молочного скотарства.

6. Визначають площі посіву кормових культур для галузі свинарства (табл. 5). Враховуючи структуру кормів визначають потребу в кожному виді корму (в кормопротеїнових одиницях). Визначають площі посіву с.-г. культур, необхідні для забезпечення галузі свинарства кормами. Для цього розраховану потребу в кормах по видах (в кормопротеїнових одиницях) ділять на вихід кормів з 1 га в кормопротеїнових одиницях (з табл. 1).

7. Співставляють площі посіву необхідні для забезпечення тваринництва кормами з наявними площами, відведеними під кормовиробництво. Незабезпечену потребу в кормах покривають за рахунок покупних кормів.

Свинарства

Статеві та вікові групи тварин	Поголів’я, гол.	Потреба на 1 гол., ц. к. од.	Потреба РР на 1 кг. к. од., г	Потреба кормів всього, ц. к. од.	Потреба всього РР, кг	Потреба кор. прот. одиниць, ц
Кнури-плідники		16,8
Свиноматки:
основні		23,9
перевіряємі		23,9
Ремонтний молодняк		14,6
Поголів’я на відгодівлі		12,04
Разом		х	х

Для галузі свинарства

Корми	Структура, %	Всього потреба, ц. кор.прот. од.	Вихід з 1 га, ц. кор.прот. од.	Потрібно площі, га
Концентровані	85,0
в т.ч. кукурудза
ячмінь
горох
Соковиті	7,0
Силос кукурудзяний	7,0
Зелені	7,0
багаторічні трави	3,5
кукурудза	3,5
Разом	99,0

В структурі раціону свиней 1% займає молоко

 

Тема 4: ЗЕМЕЛЬНІ УГІДДЯ ПІДПРИЄМСТВА, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ І ПОЛІПШЕННЯ

1. Визначити структуру земельних угідь, площу землі в обробітку та обчислити площу умовної ріллі.

Необхідні дані

1. Наявність земельних угідь на початок планового року

2. Наявність земельних ділянок, які необхідно з метою
поліпшення перевести в інші види угідь.

На підставі обстеження земельних угідь та перспективного плану розвитку галузей у плановому році в господарстві передбачається здійснити такі заходи:

- посадити ліс у ярах та балках (за рахунок інших угідь) 6 га;

- провести розкорчовування чагарників;

- залужити (створити сіножаті) 2 га;

- перевести у ріллю 3 га.

3. Коефіцієнт перерахунку сільськогосподарських угідь на умовну ріллю.

 

1. Наявність земельних угідь у господарстві на початок планового

року, га.

Земельні угіддя	Площа, га
Сільськогосподарські угіддя У тому числі: рілля сіножаті пасовища багаторічні насадження Ліси чагарники полезахисні лісосмуги Ставки і інші водойми Присадибні ділянки індивідуального користування Інші угіддя (включаючи яри і балки)	80,6 12,4 9,3   87,5
Всього	4801,8

 

Методика виконання

Структура земельних угідь визначається як відношення окремих угідь до загальної їх площі.

До площі землі в обробітку включають ріллю та міжряддя багаторічних насаджень. Із загальної площі останніх у господарстві використовують під посів половину площі. Вмолодих неплодоносних садах можна використовувати до 70 % площ, у плодоносних до 50 %. При відсутності чистих парів площа посіву сільськогосподарських культурдорівнюватиме площі землі в обробітку.

Для здійснення аналізу господарської діяльності, порівняння показників окремих господарств, виробничих підрозділівз розрахунку на одиницю площі всі угіддя переводять у площу умовної ріллі за спеціальними коефіцієнтами. Для господарств лісостепової зони України приблизні коефіцієнти такі: рілля1; сіножаті 0,25; пасовища 0,1; 6агаторічніплодові насадження 0,4.

Площі докорінного i поверхневого поліпшення окремих ділянок i витрати на його проведення відображають у розділі плану економічного i соціального розвитку господарства «Заходи щодо поліпшення земель».

Вапнування ґрунтів здійснюють за рахунок держави, аповерхневе поліпшення природних кормових угідь за рахунок підприємства. Витрати з розрахунку на 1 га визначають підсумовуванням витрат по всіх статтях, пов'язаних з цимипроцесами. Розрахунки здійснюють у відповідних таблицяхз використанням даних таблиці 1.

При плануванні лісонасаджень в ярах i балках у графі «Підзакладання нових насаджень» по рядку «Інші угіддя, включаючи яри i балки» проставляємо 6 га. На кінець планового року площа їх зменшиться на 6 га, а площа лісів збільшиться на таку ж величину.

 

2. План трансформації земельних угідь

Земельні угіддя	Площа на початок року, га	Під закладання нових насаджень	Розкорчовування чагарників	Площа на кінець року, га	Структура, %
у сіножаті	у ріллі
Сільськогосподарські угіддя У тому числі: рілля сіножаті пасовища багаторічні насадження Ліси Чагарники Полезахисні лісосмуги Ставки і інші водойми Присадибні ділянки індивідуального користування Інші угіддя (включаючи яри і балки)	80,6 12,4 9,3   87,5
Всього	4801,8

Визначити площу землі в обробітку:

 

3. Площа умовної ріллі

Земельні угіддя	Площа, га	Коефіцієнт	Площа умовної ріллі, га
Рілля Сіножаті Пасовища Багаторічні насадження
Разом		×

 

 

Тема 5: ВИЗНАЧЕННЯ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА ТА ПОЄДНАННЯ ГАЛУЗЕЙ

 

Необхідні дані

1. Склад і структура товарної продукції підприємства.

2. Значення коефіцієнтів спеціалізації (0,20 низький рівень спеціалізації; 0,21-0,40 середній; 0,41-0,60 високий рівень; 0,60 і більше для поглибленої спеціалізації).

1. Склад і структура товарної продукції господарства за 200_ 200_ роки, ц

Назва галузі та продукції	Роки
200_	200_	200_
Рослинництво, ц. в т. ч. зерно цукровий буряк соняшник баштанні культури інша продукція Тваринництво, ц. реалізація в живій масі: ВРХ свиней Продукція: молоко вовна яйця, шт. інша продукція	25012,1 41385,2 6950,2   2424,8     557,7 13,1   16012,6   40,2	12111,4 30671,4 9446,5   15967,5     516,9 236,4   22870,2   137,4	13502,2 64579,5 11173,5   9191,7     649,4 378,6   33311,9   59714,3 195,9
Всього

 

Методика виконання

Для визначення виробничого напрямку господарства визначають обсяг товарної продукції в середньому за три роки в натуральних одиницях. Помноживши ці показники на порівняльні ціни, визначимо вартість товарної продукції. Потім визначають питому вагу вартості кожного виду продукції до загального підсумку і проставляють місце продукції за питомою вагою.

Рівень спеціалізації господарства визначають за формулою:

 

,

 

де К_с коефіцієнт спеціалізації;

P_i частка і-тої галузі в сумі виручки від реалізації продукції, %;

і порядковий номер галузі в ранжерованому ряді за її частиною у виручці;

n кількість видів продукції.

 

Тема 6: Планування обсягів виробництва продукції рослинництва

 

1. Визначати обсяг виробництва продукції рослинництва.

Необхідні данні

Насіннєвий фонд розраховується згідно посівних площ за попередній рік. Страхові запаси насіння зернових культур (озимих та ярих) визначаються з розрахунку 15% загальної їх потреби і розподіляється серед культур в %: ячмінь ярий – 70, просо – 5, гречка – 5, горох – 10, овес – 10.

Перехідний фонд планується по озимих культурах в розмірі 60% їх річної потреби.

Методика виконання

Загальна потреба в продукції рослинництва визначається обсягом реалізації та внутрішньогосподарських потреб в ній.

Основними напрямками реалізації продукції рослинництва можуть бути:

– реалізація продукції за договорами з заготівельними, переробними, торгівельними та іншими організаціями;

– реалізація продукції через власні магазини, систему громадського харчування, на міських ринках тощо.

Внутрішньогосподарські потреби в продукції рослинництва передбачають:

– створення насіннєвого і фуражного фондів;

– видача і продаж продукції працівникам підприємства;

– використання для переробки на підсобних промислових виробництвах підприємства;

– виділення у фонд допомоги тощо.

Потребу в насінні переносять з попередньої таблиці.

Згідно договорів оренди власникам земельних паїв необхідно виділити на кожний гектар орендованої землі (2110 га) 1 ц зерна озимої пшениці, 1 ц зерна кукурудзи, 0,1 ц гречаної крупи і 0,24 ц насіння соняшнику.

Працівникам підприємства передбачається видати в рахунок оплати праці та продати 4550 ц зерна озимої пшениці. У фонд допомоги необхідно виділити 200 ц озимої пшениці, 200 ц картоплі, 70 ц капусти, 10 ц моркви і 15 ц столових буряків.

Через систему громадського харчування передбачається реалізувати 10 озимої пшениці, 10 ц гречки, 100 ц картоплі, 10 ц капусти, по 2 ц огірків, моркви і столових буряків. Крім того, підприємство планує продати на ринку по 20 ц пшона та гречаної крупи.

Потребу в кормах визначають за замовленням зоотехніка

Планування обсягу виробництва продукції рослинництва в підприємстві, ц

Культури	Договірні зобов’язання по продажу продукції	За договорами оренди власникам земельних паїв	Насіннєвий фонд	Потреба в кормах	Фонд натуральної оплати	Фонд допомоги	Громадське харчування	Всього
Озима пшениця				–
Озиме жито	–			–
Ячмінь
Овес	–			–
Кукурудза
Горох	–
Просо
Гречка
Всього зернових та бобових
Цукрові буряки
Соняшник
Картопля
Овочі
Баштанні
Кукурудза на силос
Кукурудза на корм
Кормові буряки
Однорічні трави на зелений корм
Багаторічні трави: на сіно
на зелений корм
на сінаж

Тема 7: ПЛАНУВАННЯ УРОЖАЙНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР, ПОСІВНИХ ПЛОЩ ТА ЇХ СТРУКТУРИ

 

1. Визначати планову урожайність сільськогосподарських культур.

2. Визначити посівні площі та їх структуру.

Необхідні дані

Фактична врожайність сільськогосподарських культур по підприємству за останні 3-4 роки береться за даними звітів. Аналізують фактори, які впливають на врожайність культур за попередні 3-4 роки. Розробляють агротехнічні заходи, спрямовані на підвищення врожайності культур у плановому році.

За узагальненими даними науково-дослідних установ використання 1 кг поживних речовин при необхідному їх співвідношенні в зоні Лісостепу України забезпечує таку окупність добрив приростом урожаю (табл. 1).

Методика виконання

В робочу таблицю заносять показники досягнутого рівня урожайності сільськогосподарських культур в підприємстві в середньому за попередні 5 років та урожайні дані продуктивності сільськогосподарських культур в кращих підприємствах та держсортодільницях.

Планову урожайність розраховуємо шляхом збільшення досягнутого рівня за попередні 5 років на 10-15%. За рахунок заходів розроблених агрономом і спрямованих на ріст урожайності.

Площа посіву розраховується шляхом ділення запланованого обсягу виробництва (попереднє завдання) на планову урожайні