Організація операційної діяльності та забезпечення якості продукції

Тема 11. Техніко-технологічна база і виробнича потужність підприємства

 

Мета роботи: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про поняття і значення техніко-технологічної бази виробництва, форми технічного розвитку підприємства

 

План вивчення теми

 

1. Форми технічного розвитку підприємства.

2. Діагностика стану технічного розвитку підприємств.

 

 

Методичні рекомендації

 

При вивченні першого питання слід визначати, що потенційні можливості розвитку і ефективності виробництва визначаються перш за все науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами.

Студенти мають засвоїти зміст науково-технічного прогресу, звернувши увагу на те, що йому властиві еволюційні та революційні форми удосконалення технологічних методів і засобів виробництва. Зміст сучасної НТР найбільш повно розкривається через її особливості. До ключових з них відносяться:

- перетворення науки у безпосередньо продуктивну силу;

- прискорення темпів розвитку сучасної науки і техніки;

- інтеграція науки з виробництвом;

- якісне перетворення усіх елементів процесу виробництва - засобів праці.

Спираючись на суть, зміст та закономірності сучасного розвитку науки і техніки, можна виділити характерні для більшості галузей народного господарства загальні напрямки НТП, а по кожному з них - пріоритетні на найближчу перспективу. Студенти повинні знати схему “Загальні і пріоритетні напрямки НТП” (див. “опорні схеми...”).

Вся сукупність сучасних напрямків НТП є фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства.

Технічний розвиток відображає процес формування і удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати господарської діяльності.

Студентам слід розглянути різноманітні форми технічного розвитку та оцінку технічного рівня підприємства.

Із сукупності форм технічного розвитку варто виділити такі, які характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з другого - її безпосередній розвиток шляхом удосконалення і нарощування, тобто студенти повинні скласти схему “Форми технічного розвитку підприємства”, у якій необхідно виділити такі напрямки:

- підтримування техніко-технологічної бази;

- розвиток техніко-технологічної бази.

На основі вивченого матеріалу необхідно зробити висновки за показниками про стан технічного розвитку підприємства та згрупувати ці показники за ознаками:

- ступінь технічної оснащеності праці;

- рівень прогресивності технології;

- технічний рівень устаткування;

- рівень механізації виробництва.

Заключним елементом розгляду цієї теми є розгляд процесу економічного управління технічним розвитком підприємства, який включає такі етапи: установлення цілей, підготовчий етап, варіантний вибір рішень, програмування робіт, супроводження реалізації програми.

При цьому цілі та пріоритети технічного розвитку мають визначатися відповідно до загальної стратегії підприємства на тому чи іншому етапі його функціонування.

На основі вивченого матеріалу студенти повинні уміти робити висновки щодо визначення стратегічних напрямків технічного розвитку підприємства, а також визначити недоліки існуючого порядку розробки програми технічного розвитку підприємства.

 

Питання до самоконтролю

 

1. Назвіть ефективні шляхи формування на підприємстві техніко-технологічної бази.

2. Охарактеризуйте форми технічного розвитку підприємства.

3. Доведіть необхідність постійного технічного розвитку підприємства. Наведіть приклади.

4. Охарактеризуйте основні показники технічного розвитку підприємства:

- ступінь технічної оснащеності праці;

- рівень прогресивності технології;

- технічний рівень устаткування;

- рівень комп’ютеризації та автоматизації виробничих процесів і управлінських рішень.

5. Визначити напрямки удосконалення системи показників технічного розвитку підприємства.

 

Тести

 

1. Основними показниками технічного рівня підприємства є:

а) ступінь технічної оснащеності праці;

б) рівень прогресивності технології;

в) технічний рівень устаткування;

г) рівень механізації й автоматизації виробництва.

 

2. Розвиток техніко-технологічної бази підприємства - це:

а) модернізація;

б) капітальний ремонт устаткування;

в) технічне переозброєння;

г) реконструкція;

д) розширення;

е) технічне доозброєння підприємства.

 

3. Підтримання техніко-технологічної бази підприємства це:

а) капітальний ремонт устаткування;

б) технічне переозброєння;

в) реконструкція;

г) технічне доозброєння підприємства.

 

4. Процес економічного управління технічним розвитком підприємства включає етапи:

а) установлення цілей;

б) підготовчий;

в) варіантний вибір рішень;

г) програмування робіт;

д) супроводження реалізації програми.

 

5. Підтримання техніко-технологічної бази підприємства це:

а) капітальний ремонт устаткування;

б) технічне переозброєння;

в) реконструкція;

г) технічне доозброєння підприємства.

 

6. Процес економічного управління технічним розвитком підприємства включає етапи:

а) установлення цілей;

б) підготовчий;

в) варіантний вибір рішень;

г) програмування робіт;

д) супроводження реалізації програми.

 

7. Який вид потужності підприємства визначається періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва:

а) проектна потужність;

б) поточна;

в) резервна.

 

 

8. Основними елементами, що визначають величину виробничої потужності підприємства, є:

а) склад устаткування та його кількість;

б) техніко-економічні показники використання машин та устаткування;

в) фонд часу роботи устаткування;

г) номенклатура продукції, що впливає на трудомісткість продукції при даному складі устаткування.

 

9. Шляхи кращого використання виробничих потужностей ‑ це:

а) збільшення екстенсивного завантаження;

б) підвищення інтенсивного навантаження.

 

10. Для визначення виробничої потужності підприємства використовуються такі показники обліку основних фондів:

а) кількість одиниць обладнання;

б) рік випуску обладнання;

в) площа виробничих цехів;

г) загальна площа території підприємства;

д) потужність обладнання;

е) продуктивність обладнання;

ж) об’єм місткостей для транспортування рідин.

 

11. Виробнича потужність підприємства - це:

а) перелік всіх асортиментованих позицій продукції підприємства;

б) продуктивність всього обладнання підприємства;

в) пропускна здатність основних виробничих цехів підприємства;

г) максимальний обсяг продукції, що виотовлений основними цехами;

д) максимально можливий обсяг випуску продукції підприємством протягом встановленого проміжку часу за певних організаційно-технічних умов.

 

12. На величину виробничої потужності підприємства впливають такі чинники:

а) кількість встановленого обладнання;

б) форма власності підприємства;

в) режим роботи підприємства;

г) продуктивність обладнання;

д) вікова структура персоналу;

е) територіальне розміщення підприємства;

ж) структура основних фондів;

з) кваліфікація робітників.

 

13. „Вузьке місце” на виробництві - це:

а) ускладнення щодо вільного пересування пожежного транспорту територією підприємства;

б) незабезпеченість основних цехів найважливішими видами обладнання;

в) відставання пропускної здатності окремих груп обладнання від пропускної здатності ведучої групи обладнання;

г) відставання темпів росту заробітної плати від темпів росту фондоозброєності праці.

 

14. При обчисленні виробничої потужності одиниці обладнання або потокової лінії до розрахунку приймається фонд часу їхньої роботи:

а) календарний;

б) річний;

в) змінний;

г) корисний;

д) середній.

 

15. Вихідна виробнича потужність визначається як:

а) виробнича потужність, яка забезпечувалась ліквідовуваними основними фондами;

б) виробнича потужність на кінець розраховуваного періоду;

в) виробнича потужність, яку приймають до розрахунку виробничої програми підприємства;

г) виробнича потужність, що є базою для обчислення темпів росту обсягу випуску продукції підприємства.

 

 

Література

38, 42, 43, 45, 51, 53

 

Тема 12. Організація виробництва і забезпечення якості продукці ї

Мета роботи: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про поняття та основні елементи виробничого процесу і його класифікацію, типи виробництва та характеристику робочих місць за техніко-технологічними ознаками у різних організаційних типах виробництва, а також систематизація знань про показники, що характеризують якість і конкурентоспроможність продукції та їх шляхи підвищення.

 

План вивчення теми

 

1. Поняття й основні елементи виробничого процесу.

2. Характеристика типів виробництва та її порівняння за ступенем ефективності.

3. Характеристика робочих місць за техніко-технологічними ознаками виробництва.

4. Конкурентоспроможність продукції підприємства її показники.

5. Якість продукції (послуг) як основа конкурентоспроможності продукції підприємства.

6. Показники й методи оцінки якості продукції (послуг).

Методичні рекомендації

 

Виробництво продукції - один із головних напрямів діяльності підприємства, а ефективна виробнича діяльність підприємства грунтується на оптимально організованому виробничому процесі. Відповідно особливості діяльності підприємств, специфіка технічних і організаційних рішень істотно залежать від типу виробництва.

Розпочинати вивчення даної теми доцільно з блоку питань, які дозволяють формувати у студента бачення щодо сутнісної характеристики, структури та принципів організації виробничих процесів. По-перше, розгляд проблем цього блоку доцільно почати з вивчення понять “виробництво”, “виробничий процес”, “елементи виробничого процесу” тощо, звертаючи увагу на відмінності між загальним тлумаченням виробництва та виробничого процесу. Необхідно з’ясувати характерні особливості, покладені в основу поділу виробничого процесу на елементи, дати характеристику кожному такому елементу окремо.

Другий блок проблемних питань теми стосується організаційних типів виробництва, тому вивчення цього блоку питань слід розпочинати з розгляду питань, які розкривають необхідність виокремлення та дефініції типів виробництва. З цього питання студенту слід розрізняти такі типи виробництва: одиничний; серійний; масовий.

При вивченні цього питання студенту слід визначити особливості кожного типу виробництва і зробити їх порівняльний аналіз, звернувши увагу на такі характеристики:

- широта номенклатури виробів;

- постійність виготовлення виробів;

- рівень спеціалізації робочих місць;

- рівень спеціалізації устаткування;

- принцип розташування робочих місць;

- рівень кваліфікації робітників.

Конкретний тип виробництва істотно впливає на його організаційно-технічну побудову і ефективність. Розглядаючи це питання слід засвоїти, що від типу виробництва залежить виробнича структура підприємства і його підрозділів, вибір технологічних процесів, устаткування і оснащення, методів організації виробництва та управління. Далі, використувуючи поділ за типами виробництва, можна дати характеристику прояву відповідних технічних та економічних особливостей виробничих процесів, що мають місце на конкретному підприємстві.

Вивчення треттього питання необхідно розпочати з характеристики виробничих підрозділів. Їх важливою кількісною характеристикою є рівень спеціалізації робочих місць, який обчислюється за допомогою коефіцієнта закріплення операцій.

Студентам необхідно засвоїти методику обчислення коефіцієнта закріплення операцій, звернувши увагу на те, що кожен тип виробництва характеризується визначеною кількістю технологічних операцій, яка припадає на одне робоче місце за місяць.

Практично немає підприємств з однорідним типом виробництва. Тому тип виробництва дільниці, цеху, підприємства визначається переважаючим на них типом виробництва на робочих місцях.

Можна зробити висновок, що важливою передумовою підвищення ефективності виробництва є збільшення його серійності, перехід при можливості від одиничного до серійного, а від серійного до масового виробництва.

Досягти це можливо при розширенні збуту і збільшенні серій виробів, уніфікації їх деталей і агрегатів, впровадженні групових методів обробки.

Вивчаючи тему, насамперед слід засвоїти поняття “якість продукції” та “конкурентоспроможність продукції”, їх зв’язок та відмінності від поняття “споживна вартість.”

Конкурентоспроможність (КС) можна визначити як спроможність деякого класу об'єктів (товар, підприємство, країна) займати визначену ринкову нішу. Конкурентоспроможність характеризує ступінь відповідності окремого класу об'єктів визначеним ринковим потребам: пропозиції (товару) - попиту на нього, підприємства - можливості забезпечити конкурентні переваги, країни - економічній та соціальній моделі.

Конкурентоспроможність товару - сукупність якісних і вартісних характеристик товару, що забезпечує задоволення конкретної потреби (здатність товару бути виділеним споживачем з-поміж аналогічних товарів, які пропонуються на ринку фірмами-конкурентами).

Конкурентоспроможність товару є проявом конкурентоспроможності підприємства, що, своєю чергою, відображає конкурентоспроможність країни в цілому.

Конкурентоспроможність можна визначити як відповідність певного класу об'єктів (товар, підприємство, країна) певним ринковим потребам: країни - економічній і соціальній моделі, підприємства - здатності забезпечити конкурентні переваги, то­вару - потребам споживачів.

Оскільки конкурентні переваги підприємства є основою для формування його конку­рентоспроможності, розгляньмо їх детальніше.

Конкурентна перевага - це характеристики товару, що забезпечують фірмі пере-вершення конкурентів на цільовому ринку, а споживачеві - оптимальне поєднання споживчих характеристик товару.

Не кожна сильна сторона фірми перетворюється на конкурентну перевагу, а лише та, що відповідає дуже важливому для даного ринку показнику. Виділяють три основні конкурентні переваги:

- організаційні - високий рівень мобільності фірми, її розмір, набутий досвід діяльності, фінансова могутність, ефективність менеджменту;

- функціональні -показники діяльності функціональних підрозділів фірми маркетинг (імідж фірми та кількість цільових ринків, знання спожива­чів, товарна, цінова, комунікаційна стратегія та стратегія розподілу, висо­кий рівень сервісного обслуговування, переваги в поінформованості - як результат маркетингових досліджень);

- виробництво -переваги в техноло­гії, ефективність, мобільність виробництва, якість товарів, економія на мас­штабах виробництва, висока кваліфікація персоналу;

- переваги, засновані на взаємовідносинах із зовнішніми організаціями (на набутому досвіді роботи фірми з фінансовими організаціями, торговельними посередниками, конкурентами, постачальниками, органами влади, політичними організаціями), передбачають впливові контакти в галузі, підтримку уряду, доступ до фінансових, матеріальних ресурсів.

Фактори, що впливають на конкурентоспроможність товару (рис. 4.6),можуть бути представлені у вигляді ланцюжка: ціна - якість - сервіс - маркетингове оточення.

Якість товару - це сукупність властивостей і характеристик товару (послуги), які дають можливість задовольняти певну потребу.

У сучасних умовах на світовому ринку все більш велику роль відіграє якість продукції, яка формує імідж, репутацію фірми, тому студенту необхідно зрозуміти показники і методи оцінки якості продукції.

Залежно від призначення певні види продукції мають свої специфічні показники якості, які поділяються на диференційовані (окремі) та загальні показники якості всього обсягу продукції, що виробляє підприємство.

Необхідно звернути увагу на такі окремі показники якості продукції, які характеризують призначення, надійність, безпеку, екологічні, економічні, естетичні, ергономічні та ін. показники.

Для визначення рівня якості виготовлюваних або освоюваних виробництвом нових виробів застосовують методи: об’єктивний, органалітичний (використовують для визначення абсолютного рівня якості), диференційний і комплексний (відносного рівня якості окремих видів продукції). Студенту необхідно розглянути ці методи.

Підвищення якості продукції у кінцевому підсумку еквівалентне збільшенню її виробництва з меншими загальними витратами суспільної праці. Отже йдеться про багатоспрямований вплив підвищення якості продукції не лише на виробництво і його ефективність, але й на імідж підприємства в цілому.

Особливу увагу необхідно приділити вивченню економічних стимулів підвищення якості продукції. Вони включають: узгоджену систему прогнозування і планування якості продукції; встановлення прийнятих для продуцентів і споживачів цін на ті види товарів, які пропонуються на ринку; достатньо дійову систему мотиваціїпраці всіх категорій персоналу щодо виготовлення конкурентоспроможної продукції та інші заходи щодо запровадження адекватної ринковим умовам господарювання кадрової політики та сучасної системи управління персоналом.

Досягти успіху у вирішенні задач, пов’язаних з підвищенням якості продукції, можливо у разі їх економічного обгрунтування, тому студенту слід вивчити методику визначення економічної ефективності підвищення якості продукції, яка характеризується розміром додатково отриманого прибутку від виробництва та реалізації продукції підвищеної якості.

Студенту з питань цієї теми необхідно вміти характеризувати елементи і механізми управління якістю продукції.

Розглядаючи системний підхід до управління якістю та конкурентоспроможністюпродукціїї слід звернути увагу на технічну та функціональну якість.

До показників, що характеризують якість товару, відносять:

- показники призначення, до яких належать класифікаційні показники, по­казники складу, структури та показники, що характеризують сферу використання, технічну досконалість товару (продуктивність, потужність, швидкість);

- показники надійності - оцінюють можливість функціонування виробів про­тягом заявленого продавцем терміну (довговічність, ремонтопридатність, безвідмовність функціонування протягом визначеного часу, можливість зберігання). Останні показники характеризують гарантійний термін експлуатації та зберігання;

- показники технологічності -оптимізації ресурсів - матеріальних, фінансових, людських і часу - у процесі технологічної підготовки виробництва, виготовлення та використання товару (ступінь споживання палива, сирови­ни, трудомісткість виготовлення товару, виробнича собівартість виробу). Технічна якість відображає виробничий аспект параметрів того чи іншого товару, які можна виміряти кількісно і порівняти з відповідними стандартами.;

- показники ергономічності -характеризують відповідність технічних і конструктивних рішень виробу комплексу вимог щодо пристосування до біологічних особливостей людини та характеристик середовища, в якому товар використовується, до них відносять гігієнічні показники;

- показники естетичності (наприклад, дизайн) характеризують виразність, раціональність форми, цілісність композиції, збереження товарного вигляду протягом всього періоду експлуатації;

- показники уніфікації -визначають ступінь досконалості конструкції виробів;

- показники транспортабельності - визначають пристосованість продукці до транспортування і зберігання (середня вартість пакування продукції в тару середня трудомісткість підготовки одиниці продукції до перевезень тощо);

- показники екологічності -характеризують рівень негативного вплив' на довкілля під час експлуатації (вміст шкідливих домішок, ймовірністі викиду шкідливих газів, випромінювання під час транспортування та ви користання продукції);

- показники безпеки - вогнегасність, надійність електроізоляції тощо.

Рівень якості товару оцінюють за допомогою "жорстких" і "м'яких" параметрів.

Кожний "жорсткий" параметр має конкретну величину, яка виражається в кілограмах, міліметрах та інших одиницях і оцінюється у формі відсоткрвого відношення фактичної величини параметра до величини, яка характеризує задоволення потреби на 100%.

"М'які" параметри не мають кількісних характеристик. їх оцінюють у цифровій (бальній) формі. Підставою для присвоєння параметрові (наприклад, дизайн, зручність користування) того чи іншого бала можуть бути оцінки групи експертів за обраною ними шкалою - п'ятибальною або десятибальною.

При цьому залежно від ступеня задоволення потреб споживачів можна виокремити чотири рівня якості товару.

Функціональна якість відображає маркетинговий аспект товару, оскільки пов’язана із сприйняттям товару споживачами з позицій порівняння ними своїх сподівань щодо товару з рівнем справджування цих сподівань.

У сучасних умовах механізм управління якістю продукції включає: стандартизацію і сертифікацію виробів; державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення; внутрішньовиробничий технічний контроль якості.

 

Питання до самоконтролю

 

1. Які існують типи виробництва?

2. Який тип виробництва потребує висококваліфікованих робітників-універсалів?

3. При якому типі виробництва коефіцієнт закріплення операцій буде:

- більше 40;

- від 20 до 40;

- від 10 до 20;

- від 1 до 10;

- дорівнює 1.

4. Які підприємства виготовлюють продукцію одиничними екземплярами.

5. Які елементи утворюють виробничий процес?

6. Який тип виробництва є найбільш ефективним?

7. Наведіть приклади:

- індивідуального типу виробництва;

- серійного типу виробництва;

- масового типу виробництва.

8. Вкажіть напрямки підвищення серійності (масовості) виробництва.

9. Як обчислюється рівень спеціалізації робочих місць?

10. Розкрийте методику обчислення виробничого циклу при:

- послідовному поєднанні операцій;

- паралельному поєднанні операцій;

- паралельно-послідовному поєднанні операцій.

11. Стисло охарактеризуйте особливості обчислення виробничого циклу складного циклу.

12. Обміркуйте економічне значення і напрямки скорочення виробничого циклу.

13. Назвіть два методи організації виробництва. Розкажіть про них та виділить їх характерні ознаки.

14. Виділіть особливості організації і параметри потокових ліній.

15. Які існують тенденції розвитку потокового виробництва?

16. Обміркуйте значення Якості продукції (послуг) як основа конкурентоспроможності продукції підприємства.

17. Розкрийте методику обчислення показників й методів оцінки якості продукції (послуг).

18. Охарактеризуйте складові елементи і принципи здійснення стандартизації продукції.

19. Охарактеризуйте технічні, організаційні та соціальні заходи для підвищення якості й конкурентоспроможності продукції (послуг) вітчизняних товаровиробників

 

Тести

 

1. Структурною одиницею виробничого процесу є:

а) технологічний процес;

б) операція.

 

2. Складовим елементом виробничого процесу є:

а) технологічний процес;

б) операція.

 

3. Обмеження різноманітності елементів виробничого процесу, передусім зменшення номенклатури продукції, яка виготовляється на кожній дільниці підприємства, це принцип:

а) спеціалізації;

б) паралельності;

в) прямоточності;

г) ритмічності;

д) гнучкості;

е) автоматичності;

є) гомеостатичності;

ж) пропорційності;

з) безперервності.

 

4. Принцип, при якому предмети праці в процесі обробки повинні мати найкоротші маршрути по всіх стадіях і операціях виробничого процесу без зустрічних і зворотних переміщень - це принцип:

а) спеціалізації;

б) паралельності;

в) прямоточності;

г) ритмічності;

д) гнучкості;

е) автоматичності;

є) гомеостатичності;

ж) пропорційності;

з) безперервності.

 

5. Передбачає економічно обґрунтоване вивільнення людини від безпосередньої участі у виконанні операцій виробничого процесу принцип:

а) спеціалізації;

б) паралельності;

в) прямоточності;

г) ритмічності;

д) гнучкості;

е) автоматичності;

є) гомеостатичності;

ж) пропорційності;

з) безперервності.

 

6. Який принцип полягає в тому, що робота всіх підрозділів підприємства і випуск продукції повинні здійснюватися за певним ритмом:

а) спеціалізації;

б) паралельності;

в) прямоточності;

г) ритмічності;

д) гнучкості;

е) автоматичності;

є) гомеостатичності;

ж) пропорційності;

з) безперервності.

 

7. Який принцип вимагає, щоб перерви між суміжними технологічними операціями були мінімальні або зовсім ліквідовані:

а) спеціалізації;

б) паралельності;

в) прямоточності;

г) ритмічності;

д) гнучкості;

е) автоматичності;

є) гомеостатичності;

ж) пропорційності;

з) безперервності.

 

8. Тип виробництва, який полягає в тому, що наступна операція починається тільки після закінчення обробки всіх предметів праці на попередній операції:

а) послідовний;

б) паралельний;

в) паралельно-послідовний.

 

9. Тип виробництва, який характеризується тим, що предмети праці після закінчення попередньої операції відразу передаються на наступну операцію і обробляються:

а) послідовний;

б) паралельний;

в) паралельно-послідовний.

 

10. Тип виробництва, що характеризується широкою номенклатурою продукції, малим обсягом випуску однакових виробів:

а) одиничне;

б) серійне;

в) масове;

г) дослідне.

 

11. Обсяг партій предметів є оптимальним, коли:

а) витрати мінімальні;

б) витрати максимальні.

 

12. Лінія, на якій обробляються або складаються вироби одного типопараметра протягом певного часу - це:

а) однопредметна;

б) багатопредметна.

 

13. Потокова лінія, на якій послідовно або одночасно виробляються декілька типорозмірів виробів - це:

а) однопредметна;

б) багатопредметна.

 

14. За номенклатурою вироби поділяються на:

а) односерійні та багатосерійні;

б) регламентовані та вільного ритму;

в) переривані та безперервні.

 

15. За способом підтримання ритму потокові лінії поділяються на:

а) односерійні та багатосерійні;

б) регламентовані та вільного ритму;

в) переривані та безперервні.

 

16. Сукупність взаємопов’язаних дій людей, засобів праці та предмети, потрібні для виготовлення продукції - це:

а) технологічний процес;

б) виробничий процес.

 

17. За призначенням виробничі процеси поділяються на:

а) дискретні й безперервні;

б) ручні і механізовані;

в) вірної відповіді немає.

 

17. Допоміжні процеси - це:

а) процеси безпосереднього виготовлення основної продукції підприємства;

б) процеси виготовлення продукції, яка використовується на самому підприємстві для забезпечення нормального протікання основних процесів;

в) процеси, що забезпечують нормальні умови здійснення основних і допоміжних процесів.

 

18. Дискретний процес - це:

а) перервний;

б) безперервний.

 

19. Принцип на означення того, що предмети праці в процесі обробки повинні мати найкоротші маршрути у всіх стадіях і операціях виробничого циклу, називається принципом:

а) безперервності;

б) пропорційності;

в) прямоточності.

 

20. Постійне виконання однієї операції над одним предметом праці характеризує тип виробництва:

а) масового;

б) одиничного;

в) серійного.

 

21. Поєднання операцій, при якому предмети праці після закінчення попередньої операції відразу передаються на наступну і обробляються, називаються:

а) змішаним;

б) паралельним;

в) послідовним.

 

22. Метод, при якому предмети праці проходять обробку партіями, що періодично повторюються, називається:

а) предметно-груповий;

б) одинично-технологічний;

в) партіонно-технологічний.

 

23. За номенклатурою виробів потокові лінії поділяють на:

а) перервні і безперервні;

б) однопредметні і багатопредметні;

в) промислові і сільськогосподарські.

 

24. Такт потокової лінії - це:

а) інтервал часу, за який сходять з лінії вироби, що слідують один за одним;

б) час, за який предмети праці передаються транспортними партіями.

25.Конкурентоспроможність продукції - це:

а) здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспро­можної продукції, що має попит;

б) способи встановлення кількості матеріальних ресурсів, потріб­них для виготовлення якісної продукції;

в) сукупність її властивостей, що відображає міру задоволення кон­кретної потреби споживачів проти наявної на ринку аналогічної продукції.

 

26. Якість продукції - це:

а)суспільна оцінка, що характеризує ступінь задоволення потреб у
конкретних умовах споживання тієї сукупності властивостей, що
явно виражені або потенційно закладені в товарі;

б) сукупність властивостей, які відображають безпеку, новизну,
довговічність, надійність, економічність, ергономічність, естетич­
ність, екологічність продукції тощо, які надають їй здатність за­
довольняти споживача відповідно до її призначення;

в) це кількісна характеристика міри придатності того чи іншого виду продукції для задоволення потреб споживачів.

27.Сертифікація - це:

а) встановлення, забезпечення і дотримання необхідного рівня якості продукції при її розробці, виготовленні та експлуатації, що досягається шляхом систематичного контролю за якістю і цілеспрямованого впливу на умови й фактори, від яких вона залежить;

б) механізм підготовки документа, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги;

в) система мір і дій, що підтверджують відповідність фактичних характеристик продукції вимогам міжнародних стандартів, технічних умов і інших нормативних документів, що діють на світовому ринку в тій чи іншій країні-імпортері продукції чи послуг

 

 

Література

38, 42, 43, 45, 51, 53

 

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ V