Стратегічний розвиток підприємства

 

Тема 15. Розвиток підприємств: сучасні моделі, трансформація та реструктуризація

Мета роботи: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про стратегічний розвиток підприємств та його форми.

 

План вивчення теми

 

1. Взаємодія із зовнішнім середовищем підприємства.

2. Стратегічний розвиток підприємств.

3. Форми стратегічного розвитку.

4. Диверсифікація та інтеграція у діяльності підприємств.

 

Методичні рекомендації

 

Зовнішнє середовище організації -- це не тільки середовище реалізації її продукту, але це ще і сфера, що постійно надає нові можливості для розвитку бізнес організації. Зовнішнє середовище це своєрідний чи особливий бізнес-ресурс організації [5].

В основному саме як своєрідний ресурс виступає певна час­тина так званої ближньої сфери зовнішнього середовища ор­ганізації. До цієї частини ближнього оточення організації можна віднести:

­ ринок робочої сили (трудові ресурси);

­ ринок капіталу (фінансові ресурси);

­ ринок технологій (технологічні ресурси);

­ ринок матеріалів (матеріальні ресурси);

­ ринок інформації (інформаційні ресурси);

­ ринок постачальників комплектуючих (кооперація);

­ ринок всіх інших факторів бізнесу організації.

Будь-який із зазначених ринків має дуже велике значення для ефективної діяльності організації. Тому якісний стратегічний аналіз кожного відзначеного ресурсу як фактора ближнього зовнішнього середовища, а також їх системний багатофакторний аналіз у цілому - це пріоритетна мета підсистеми стратегічного аналізу і всього стратегічного управління організацією.

Крім того, кожен фактор ближнього зовнішнього середови­ща організації повинен бути одним з центральних об'єктів ЇЇ спеціалізованого стратегічного дослідження. А ефективні сис­темні рішення з їхнього використання - це предмет особливих спеціалізованих стратегій.

Так, трудові ресурси і можливість залучення з ринку робо­чої сили - предмет стратегії управління персоналом організації. Ресурс кооперації - предмет виробничої стратегії. Ефективне ви­користання можливостей ринку капіталу - одна з ключових час­тин фінансової стратегії; ринковий технологічний ресурс - пред­мет технологічної стратегії і т.д.

Споживачі. Найважливіший сегмент ближнього зовнішньо­го середовища організації складають споживачі чи покупці її про­дукту-товару. Для будь-якого менеджера є очевидним, що і так­тичний і стратегічний аналіз покупця — це найважливіше завдання управління організацією.

Конкуренти. Іншим важливим сегментом ближнього зовнішнього середовища організації є її конкуренти.

Важливість стратегічного аналізу головних і основних конкурентів організації очевидна. Стратегічний аналіз конкурен­тів — це спеціальний об'єкт продуктово-маркетингової стратегії організації. А на забезпечення конкурентоспроможності націлені всі спеціалізовані стратегії організації.

Стратегія як єдине ціле, у кінцевому рахунку, зводиться до утримання, створення і розвитку стратегічних конкурентних пе­реваг даної конкретної організації.

Аналізувати ближнє оточення найбільш ефективно реко­мендується за допомогою SWOT-аналізу, що є, по суті, дуже універсальним аналітичним інструментом, сферами застосуван­ня якого можуть бути: стратегічний аналіз; загальний і цільовий тактичний аналіз; функціональний аналіз (наприклад, аналіз продукту, маркетинговий аналіз, фінансовий аналіз) і т.д.

Стратегія розвитку підприємства передбачає забезпечення стійких темпів його розвитку і функціонування. Вона також грунтується на використанні науково-технічних досягнень, тобто на комплексі інновацій. Однак для цілей організації і планування доцільний їхній окремий розгляд у рамках спеціально виділених стратегій нововведення.

Стратегій у підприємств може бути безліч, але всі вони базу­ються, в основному, на чотирьох стратегічних альтернативах, це:

1. Обмежене зростання фірми.

2. Зростання.

3. Скорочення.

4. Поєднання будь-яких трьох явищ [1].

Розглянемо коротко кожну з них.

1. Обмежене зростання. Такої альтернативи дотримується більшість фірм. Для таких стратегій характерне встановлення цілей від досягнутого рівня, скоригованого з урахуванням рівня інфляції.

Організації часто вибирають цю альтернативу тому, що це найлегший, зручний і найменш ризикований спосіб дії.

Якщо організація працює стабільно і її піднесення неухильно спостерігалося в минулому, то навіщо якісь істотні зміни, ризик?

Дану альтернативу застосовують звичайно в зрілих і ста­більних організаціях, а також у фірмах зі статичною технологією, коли підприємство, в основному, задоволене своїм становищем.

2. Зростання. Стратегія зростання здійснюється шляхом значного щорічного підвищення рівня короткострокових і довгострокових цілей над рівнем показників попереднього року.

Ця альтернатива також застосовується досить часто, особ­ливо в галузях з великою динамікою і швидкомінливою техно­логією.

Ії можуть дотримуватися керівники, що прагнуть до диверсифікованості своїх фірм, щоб залишити ринки, які перебувають у стагнації.

У хиткій фірмі відсутність зростання може викликати банкрутство, а в статичній галузі відсутність зростання чи невдача диверсифікованості можуть привести до атрофії ринків і втрати прибутків.

Багато керівників помилково вважають благом швидке ко­роткострокове зростання, що може виявитися руйнуванням (спо­чатку може спостерігатися різкий скачок, потім стагнація і руй­нування).

Зростання може бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішнє характеризується розширенням асортименту товарів і обсягом їхнього випуску. Зовнішнє — може бути виражене у суміжних га­лузях у формі вертикального і горизонтального зростання (на­приклад: виробник отримує оптову фірму-постачальника чи одна фірма отримує іншу).

Зростання може приводити до утворення конгломератів, тобто до об'єднання фірм у ніяк не пов'язаних галузях вироб­ництва.

Сьогодні найбільш визнаною формою зростання є злиття корпорацій.

3. Скорочення. Цю альтернативу рідше за все вибирають ке­рівники. І найчастіше цю альтернативу називають стратегією ос­таннього засобу.

Рівень цілей тут встановлюється нижчий від досягнутого в минулому. Фактично, скорочення може означати здоровий шлях раціоналізації і переорієнтації виробництва. У рамках цієї аль­тернативи може бути кілька варіантів:

­ ліквідація;

­ відсікання зайвого;

­ скорочення і переорієнтація.

Розглянемо коротко зміст кожного варіанта розвитку.

Ліквідація. Найбільш раціональним є повний розпродаж ма­теріальних запасів і активів організації (з метою розрахунку з кредиторами і започаткування нової справи).

Відсікання зайвого. Іноді фірми вважають вигідним відокре­мити від себе деякі підрозділи чи види діяльності. Можливий варіант продажу фірми з метою погашення боргів і одержання грошей для вкладення в більш вигідну справу.

Скорочення і переорієнтація. При застої багато підприємств вважають за необхідне скоротити частину своєї діяльності в спро­бі збільшити прибуток, тобто спочатку фірма зазнає неминучих

Сучасне поняття ділової стратегії грунтується на уявленні про неї як про один з процесів управління організацією з ураху­ванням перспективи розвитку подій і адекватної поведінки самої організації. При цьому мається на увазі, що стратегія повинна:

­ відбивати управлінську філософію фірми;

­ орієнтувати виробничу діяльність на запити споживачів;

­ враховувати впливи зовнішнього і внутрішнього середовища організації;

­ складатися з різноманітного етапу розробки й етапу реалізації;

­ відповідати виклику оточення і дозволяти домагатися конкурентних переваг;

­ спиратися на людський потенціал як основу організації;

­ відбивати природоохоронні заходи фірми й екологічні наслідки прийнятих рішень.

Зазначені принципи у своїй сукупності дозволяють підпри­ємству виживати і досягати своєї мети у довгостроковій перспек­тиві.

У той же час стратегія розглядається як довгостроковий якісно визначений напрямок розвитку підприємства, що сто­сується сфери, засобів і форм його діяльності, системи взаємин усередині організації, а також її позиції в навколишньому середо­вищі.

Якщо мета визначає те, до чого прагне організація, що вона хоче одержати в результаті своєї діяльності, то стратегія дає від­повідь на питання, яким чином, за допомогою яких дій вона зуміє стратегія розвитку підприємства передбачає забезпечення стійких темпів його розвитку і функціонування. Вона також грунтується на використанні науково-технічних досягнень, тобто на комплексі інновацій. Однак для цілей організації і планування доцільний їхній окремий розгляд у рамках спеціально виділених стратегій нововведення.

Не звертаючи уваги на розмаїтість проявів диверсифікаційних процесів, можна затверджувати, що диверсифікованість виробництва є одним з видів корпоративної стратегії підприємства, спрямованої на розширення номенклатури продукції і каналів збуту з метою зменшення ризику спеціалізації, завоювання нових ринків збуту, одержання додаткового прибутку, поширення господарської діяльності підприємства на сфери економіки, що не зв'язані прямою виробничою кооперацією і не конкурують один з одним. Диверсифікованість виробництва спрямована на досягнення більшої фінансової стабільності господарських структур, запобігання коливань одержання прибутку, збільшення джерел прибутку, розширюючи види виробництва, скорочуючи тим самим негативні наслідки збитковості основного виробництва. Цей процес допомагає вирішувати проблеми пошуку платоспроможного покупця і швидкої реалізації пропонованої конкурентноздатної продукції. Але, на жаль, у вітчизняній літературі мало приділено цьому процесу уваги. Ґрунтуючись на існуючих трактуваннях у науковій літературі можна представити таку класифікацію диверсифікаційних процесів.

Диверсифікованість діяльності підприємства є формою реалізації корпоративної стратегії. Головною комерційною метою диверсифікованості є збільшення прибутку за рахунок використання ринкових шансів і встановлення конкурентних переваг. Але реальні шляхи одержання конкурентних переваг, а отже і спонукальні мотиви диверсифікованості різні (рис. 15.1. “Мотиви диверсифікаційних процесів”).

 

Мотиви диверсифікаційних процесів

 

Економія за масштабом виробництва, економічна обмеженість ресурсів

Перенасичення капіталом в традиційних галузях

Проблеми у виробничій системі, бажання найбільш повно завантажити невикористані потужності, зберегти поточний потенціал

Розподіл між великим обсягом виробництва, фінансова стійкість

Диверсифікація

Доступ до нових технологій, ринків, ресурсів

Антимонопольне законодавство

Спільна діяльність (збут, маркетинг тощо)

Соціальні аспекти

Найбільш повне задоволення замовників

 

 

Вертикальна інтеграція, чи зв'язна вертикальна диверсифікованість - це процес придбання або включення до складу підприємства нових виробництв, що входять у технологічний ланцюжок випуску продукту на ступінях до чи після виробничого процесу. Вертикальна інтеграція полягає в тім, що підприємство віддає перевагу створенню необхідних для виробничого процесу товари і послуги самостійно, усередині підприємства замість того, щоб купувати їх на ринку в інших виробників.

Горизонтальна інтеграція, чи зв'язана горизонтальна диверсифікованість - це об'єднання підприємств, що працюють і конкурують в одній області діяльності. Головною метою горизонтальної інтеграції є посилення позицій фірми в галузі шляхом поглинання визначених чи конкурентів установлення контролю над ними. Найчастіше важливою причиною горизонтальної диверсифікованості є географічне розширення ринків; у цьому випадку поєднуються компанії, що роблять однотипну продукцію, але виступають на різних регіональних ринках.

 

Питання для самоконтролю студентів

 

1. Охарактеризуйте головні організаційні заходи стратегічного розвитку підприємств.

2. Обґрунтуйте форми стратегічного розвитку.

3. Виявіть та обґрунтуйте основні економічні параметри стратегічних бізнес-одиниць.

4. Обґрунтуйте механізм формування вертикально та горизонтально інтегрованих бізнес-структур.

5. Чому, з Вашої точки зору, у системі виживання і виходу з економічної кризи головною є диверсифікація та інтеграція у діяльності підприємств?

 

Тести для самоконтролю

 

1. Вертикальна диверсифікованість – це:

а) процес придбання або включення до складу підприємства нових виробництв, що входять у технологічний ланцюжок випуску продукту на ступінях до чи після виробничого процесу;

б) об'єднання підприємств, що працюють і конкурують в одній області діяльності.

 

2. Горизонтальна диверсифікованість – це:

а) процес придбання або включення до складу підприємства нових виробництв, що входять у технологічний ланцюжок випуску продукту на ступінях до чи після виробничого процесу;

б) об'єднання підприємств, що працюють і конкурують в одній області діяльності.

3. Головною комерційною метою диверсифікованості є:

а)об'єднання підприємств, що працюють і конкурують в одній області діяльності

б)збільшення прибутку за рахунок використання ринкових шансів і встановлення конкурентних переваг

в)процес придбання або включення до складу підприємства нових виробництв, що входять у технологічний ланцюжок випуску продукту на ступінях до чи після виробничого процесу

 

4. Стратегія розглядається як:

а) довгостроковий якісно визначений напрямок розвитку підприємства, що сто­сується сфери, засобів і форм його діяльності, системи взаємин усередині організації, а також її позиції в навколишньому середо­вищі;

б)сукупність принципів, що дозволяють підпри­ємству виживати і досягати своєї мети у довгостроковій перспек­тиві;

в)можливість збільшення прибутку за рахунок використання ринкових шансів і встановлення конкурентних переваг.

Література

43, 45, 49, 50, 51, 53

 

Тема 16. Економічна безпека та антикризова діяльність

 

Мета роботи: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про інструменти управління економічною безпекою підприємства і шляхи його виходу з економічної кризи.

 

План вивчення теми

 

Інструменти управління економічною безпекою підприємств.

Комерційна таємниця, як фактор економічної безпеки підприємства.

Шляхи виходу підприємства з економічної кризи.

 

Методичні рекомендації

 

При вивчанні питань теми насамперед треба визначити головні терміни:

- економічна безпека

- кризова ситуація

- комерційна таємниця

- недобросовісна конкуренція

- захисна і наступальна тактика виходу з економічної кризи

- екосесент

Серед різноманітних наукових напрямків існує наука про економічну безпеку підприємств - екосесент (economic security of enterprise). Екосесент - це наука про економічний стан підприємства, стійкий проти зовнішніх та внутрішніх змін фінансово-господарського середовища, не віднесених до форс-мажорних обставин.

При вивченні першого питання студентам слід дати характеристику зовнішніх та внутрішніх загроз економічній безпеці підприємств. До перших слід віднести діяльність зарубіжних фірм, спрямовану на просякнення в економіку держави організованих злочинних формувань та їх капіталу, введення інституту економічних санкцій проти окремої держави та інші.

Внутрішні загрози економічній безпеці суб’єктів господарювання складаються із:

- зростання економічної злочинності;

- поширення масштабів корупції в органах державної влади та їх прямого втручання у фінансово-господарську діяльність фірм;

- неудосконаленої системи захисту промислових секретів і наукових таємниць;

- розвитку негативних тенденцій у сфері приватизації;

- недобросовісної конкуренції.

Причиною краху фірм можуть бути помилки в оцінці валютних ризиків, кон’юнктурних прогнозів, а також неправомірні дії філій, які укладають угоди від імені фірми.

Криза неплатежів не тільки підриває економічну безпеку підприємств, але і зупиняє будь-яке виробництво.

При розгляді проблеми економічної безпеки студентам важливо знайти ті інструменти, які дозволять підприємству впевнено відчувати себе у ринковій стихії. До них відноситься робота за визначеними правилами та економічна грамотність менеджерів.

Економічна безпека підприємств залежить, насамперед, від його виробничого потенціалу. Важливе значення має також існуюча на підприємстві система управління.

З метою підвищення економічної безпеки вітчизняним суб’єктам господарювання було б корисно впровадити британський досвід регулярного інформування колективу працівників про основні показники діяльності за певний період. Така практика має позитивні результати, оскільки мова йде про добробут кожного.

Рушійною силою економічної безпеки є конкуренція. В умовах конкуренції підприємство корегує свою діяльність, беручи за зразок кращий вітчизняний та зарубіжний досвід. Але слід визначити, що це не відноситься до недобросовісної конкуренції у всіх її різноманітних формах.

Розглядаючи друге питання, студенти повинні засвоїти, що комерційна таємниця є засобом захисту від недобросовісної конкуренції і забезпечення економічної безпеки підприємства.

Слід визначити основні положення комерційної таємниці:

- це будь-яка ділова інформація, що має дійсну або потенційну цінність для підприємства з комерційних питань, витік якої може завдати шкоди підприємству;

- вона не є загальновідомою або загальнодоступною на законних підставах, тому фірмою здійснюються належні заходи для збереження її конфіденційності;

- ця інформація не є державним секретом (поняття державної таємниці визначено Законом України “Про державну таємницю” від 21.04.94 р.) і не захищається авторськими правами;

- ця інформація не стосується негативної діяльності підприємства, яка може завдати шкоди суспільству (наприклад, порушення законів, забруднення навколишнього середовища тощо).

Далі студенту слід звернути увагу на те, що отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця визначають шляхи недобросовісної конкуренції.

Заподіяна шкода може виявитись у таких формах:

- розірвання ділових стосунків з партнерами;

- зрив переговорів, втрата можливостей укладання угод;

- невиконання договірних зобов’язань;

- необхідність проведення додаткових ринкових досліджень та інших заходів, пов’язаних з додатковими фінансовими витратами;

- втрата можливості патентування та продажу ліцензій;

- зниження конкурентоспроможності продукції або обсягів її продажу;

- втрата репутації (іміджу) фірми;

- звільнення спеціалістів підприємства.

Наслідком такої шкоди є зниження рівня економічної безпеки підприємства. Тому, розглядаючи питання про відповідальність за порушення умов збереження комерційної таємниці, слід зазначити, що найчастіше, як міру покарання, призначають позбавлення волі або штраф, а також звільнення з роботи і зобов’язання відшкодувати збитки підприємству.

На завершення вивчання цього питання студентам слід звернути увагу на заходи щодо збереження комерційної таємниці.

При підготовці третього питання треба охарактеризувати реакцію керівництва фірми на економічну кризу, виділивши такі її фази, як шок, оборонний відступ, аналіз кризи, адаптація та зміна поведінки.

Слід зазначити, що кризову ситуацію слід розглядати те тільки як збіг несприятливих обставин, але і як загальну закономірність, властиву ринковій економіці.

Оздоровлення фінансового становища залежить від цільового вибору програми виходу з економічної кризи. Вона повинна містити найбільш ефективні заходи, необхідні конкретному підприємству для виходу з конкретної кризової ситуації.

Вивчання досвіду подолання кризових ситуацій дозволяє виділити дві основі тактики: захисну та наступальну.

Захисна тактика заснована на скороченні всіх витрат, пов’язаних з виробництвом і збутом, утриманням основних фондів та персоналу, що призведе до скорочення виробництва у цілому. Вона обмежена, як правило, відповідними оперативними заходами: пошуком внутрішніх резервів, ліквідацією збитків, узгодженням справ з кредиторами (відстрочка боргів) та з постачальниками, кадровими змінами.

Студентам слід засвоїти, що більш ефективною є наступальна тактика, пов’язана з проведенням не стільки оперативних, скільки стратегічних заходів. У цьому випадку здійснюється програма завоювання нових ринків збуту, впровадження нових технологій, модернізації виробництва.

При необхідності коригуються основні принципи діяльності підприємства, у зв’язку з чим переглядається виробнича програма, оновлюється номенклатура продукції; використовуються й інші заходи, направлені на підвищення економічної безпеки підприємства.

 

Питання для самоконтролю студентів

 

1. Що таке економічна безпека в системі діяльності фірми за ринкових умов господарювання?

2. Обґрунтуйте функціональні цілі економічної безпеки фірми.

3. Що таке комерційна таємниця підприємства? Яким обмеженням вона повинна відповідати?

4. Яку шкоду підприємству може завдати розголошення комерційної таємниці? Які міри покарання призначаються за такі дії?

5. Які заходи слід передбачати для збереження комерційної таємниці?

6. Назвіть основні види тактики оздоровлення фінансового становища підприємства.

7. Яка тактика є найбільш ефективною та чому?

8. Назвіть внутрішні й зовнішні загрози економічній безпеці підприємств та визначте основні інструменти їх подолання.

9. Обґрунтуйте доцільність створення та функціонування служби безпеки фірми за ринкових умов господарювання?

 

Тести

 

1. Економічна безпека фірми:

а) це такий стан корпоративних ресурсів і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам;

б) виробничо-комерційна діяльність підприємства, спрямована на визначення та задоволення потреб у його продукції (послугах) з метою одержання прибутку за допомогою обміну;

в) нова підприємницька філософія, система поглядів на сучасне суспільство і суспільне виробництво, в основу якої покладені соціально-етичні та моральні норми ділового спілкування.

2. Головна мета економічної безпеки фірми полягає в тім:

а) щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціонування в сучасних умовах і високий потенціал розвитку в майбутньому;

б) щоб гарантувати ефективну організації безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів;

в) щоб гарантувати визначення та досягнення місії та інших цілей підприємства.

 

3. Служба безпеки фірми за ринкових умов господарювання:

а) створюється з метою захисту відомостей, що вважаються комерційною таємницею даної фірми;

б) запобігання необґрунтованому допуску до відомостей, які становлять комерційну таємницю;

в) виявлення та локалізація можливих каналів відтоку конфіденційної інформації в процесі звичайної діяльності та екстремальних ситуацій;

г) всі відповіді вірні;

д) вірних відповідей немає.

4. Економічна безпека підприємства — це:

а) застосування принципу дотримання критичних строків кредитування, створення в структурі інформаційного центру спеціальної групи фінансових працівників, яка б контролювала нарахування та сплату податків і зборів;

б) вдосконалення систем розрахунків, підвищення продуктивності праці, стимулювання "ресурсного" напрямку науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт;

в) захищеність його діяльності від негативного впливу зовнішнього середовища, а також здатність швидко усунути виниклі загрози або пристосуватися до наявних умов, що негативно впливають на його діяльність.

5. Одним із джерел негативного впливу на економічну безпеку під­приємства можуть бути:

а) свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб'єктів господарювання;

б) ступінь спрацювання основних виробничих засобів;

в) коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними джерелами.

 

6. До чинників технологічної безпеки підприємства належать:

а) середня зарплата наукового керівника;

б) капіталовкладення;

в) тривалість робочого тижня;

г) введення в дію нових основних виробничих засобів.

7. До шляхів зміцнення ресурсної безпеки підприємства можна від­нести:

а) вдосконалення систем розрахунків та підвищення продуктивності праці;

б) створення у структурі інформаційного центру спеціальної групи фінансових працівників, яка б контролювала нарахування та сплату податків та зборів;

в) розвиток соціальної інфраструктури підприємства та підвищення матеріальної відповідальності працівників за результати своєї праці.

8. Соціальну безпеку підприємства можуть характеризувати такі чинники:

а) розмір мінімальної заробітної плати;

б) розмір заборгованості перед кредиторами;

в) можливість заміни та якість ресурсів.

[Література]

41, 45, 49, 50, 51, 53

Контрольні заходи

Перелік питань до іспиту

1. Назвіть та охарактеризуйте форми підприємницької діяльності.

2. Обґрунтуйте роль підприємства як юридичної особи і первинної ланки виробничої сфери.

3. Виділить проблеми визначення і обґрунтування цілей діяльності та охарактеризуйте принципи підприємницької діяльності

4. Покажіть значення юридичних актів, що слугують базою функціонування підприємства.

5. Надайте структури видів підприємств за формою власності в Україні.

6. Назвіть та охарактеризуйте форми підприємницької діяльності.

7. Охарактеризуйте принципи підприємницької діяльності.

9. Обґрунтуйте переваги та недоліки у діяльності лізингових підприємств.

11. Наведіть приклад компанії, яка, на Вашу думку, є товариством з обмеженою відповідальністю. Опишіть її переваги та недоліки.

12. Охарактеризуйте мотивацію створення підприємства з іноземним капіталом.

13. Обґрунтуйте, які іноземні інвестиції найбільш вигідні для України: прямі чи портфельні.

14. Дайте характеристику зовнішньому середовищу підприємств в Україні, покажіть їх адаптацію до умов ринкової економіки.

15. Наведить класифікацію зовнішнього середовища.

16. Висвітлить вплив факторів зовнішнього середовища на положення та діяльність підприємства, на його стратегію.

17. Покажить вплив зовнішніх чинників на результативність виробництва.

18. Методика діагностики галузі. Ємність ринку. Конкурентне середовище в галузі. Галузеві ключові фактори успіху. Аналіз привабливості галузі.

19. Покажіть пріоритети, узгодженість і взаємодію методів управління підприємствами.

20. Охарактеризуйте функції управління підприємством, покажіть їх адаптацію до умов ринкової економіки.

21. Охарактеризуйте організаційно-розпорядчі методи управління, наведіть приклади.

22. На базі прикладів покажіть соціальні методи управління.

23 Покажіть роль держави і підприємств у формуванні ринкових відносин в України.

24. Доведіть необхідність і принципи формування вищих органів управління підприємствами.

25. Покажіть зарубіжний досвід централізованого управління первинними ланками національної економіки.

26. Охарактеризуйте принципи, методи планування діяльності та розвитку підприємства.

27. Охарактеризуйте систему планів підприємства в Україні

28. Охарактеризуйте стратегічне планування на підприємстві: сутність, основні етапи, методи вибору стратегії підприємства.

29. Покажіть сутність і призначення бізнес-планування.

30. Покажіть стадії формування бізнес-плану.

31. Розкрийте сутність ринку через його функції

32. Охарактеризуйте ринок залежно від ступеня розвиненості ринкових відносин.

33. Охарактеризуйте ринок за характером продажу.

34. Охарактеризуйте структуру ринку за адміністративно-територіальною ознакою або за географічним положенням.

35. Інфраструктура ринку і система інститутів.

36. Покажіть класифікацію об'єктів ринкових відносин відповідно до чинного законодавства виділяють

37. Наведіть приклади і проаналізуйте методи оцінки й підбору персоналу підприємств.

38. Дайте характеристику системі розрахунків підвищення продуктивності праці за рахунок дії певної сукупності та окремих чинників.

39. Сформулюйте резерви підвищення продуктивності праці та шляхи їх використання за сучасних умов господарювання.

40. Вибір оптимальних форм і систем оплати праці на підприємствах різних форм власності.

41. Світовий досвід використання моделей мотивації трудової діяльності у підприємницькій діяльності фірм.

42. Формування внутрішньофірмової політики оплати праці.

43. Вибір форм і систем оплати праці на підприємствах різних форм власності.

44. Проаналізуйте взаємозв’язок засобів виробництва і виробничих фондів.

45. Проаналізуйте відмінні ознаки основних і оборотних фондів.

46. Покажіть роль виробничих основних (оборотних) фондів у здійсненні процесу виробництва продукції.

47. Охарактеризуйте класифікацію основних фондів за певними ознаками.

48. Обґрунтуйте існуючі проблеми ефективного використання оборотних фондів підприємств і можливі шляхи їх розв’язання.

49. Обґрунтуйте сучасні проблеми амортизаційної політики держави і підприємств різних форм власності.

50. Охарактеризуйте існуючі проблеми ефективного використання оборотних коштів підприємства.

51. Покажіть шляхи розв’язання проблеми ефективного використання оборотних коштів.

52.Наведить характеристику нематеріальних ресурсів підприємства.

53. Обґрунтуйте вплив нематеріальних ресурсів на конкурентоспроможність продукції підприємства.

54. Охарактеризуйте об’єкти промислової власності.

55. Наведіть приклади оцінки нематеріальних активів фірми.

56. Види застосовуваних на підприємстві цінних паперів, порядок їх випуску та обігу.

57. Роль і значення фінансових інвестицій у діючій системі господарювання.

58. Чи адекватні терміни: інвестиції; капітальні вкладення? Обґрунтуйте різницю між ними

59. Вкажіть джерела фінансування капітальних вкладень.

60. Чим відрізняються еволюційна та революційна форми НТП?

61. Охарактеризуйте кожен з чинників підвищення ефективності інвестицій.

62. Наведить характеристику інноваційних процесів на підприємствах в Україні.

63. Охарактеризуйте види інноваційних процесів.

64. Покажить сутність, загальні та пріоритетні напрями науково-технічного прогресу.

65. Обґрунтуйте методологічні засади визначення ефективності технічних нововведень

66. Назвіть ефективні шляхи формування на підприємстві техніко-технологічної бази.

67. Охарактеризуйте форми технічного розвитку підприємства.

68. Доведіть необхідність постійного технічного розвитку підприємства. Наведіть приклади.

69. Охарактеризуйте основні показники технічного розвитку підприємства:

70. Визначити напрямки удосконалення системи показників технічного розвитку підприємства.

71. Які існують типи виробництва? Який тип виробництва потребує висококваліфікованих робітників-універсалів?

72. Які підприємства виготовлюють продукцію одиничними екземплярами.

73. Які елементи утворюють виробничий процес?

74. Який тип виробництва є найбільш ефективним?

75. Вкажіть напрямки підвищення серійності (масовості) виробництва.

76. Як обчислюється рівень спеціалізації робочих місць?

77. Розкрийте методику обчислення тривалості виробничого циклу при:

- послідовному поєднанні операцій;

- паралельному поєднанні операцій;

- паралельно-послідовному поєднанні операцій.

78. Назвіть два методи організації виробництва. Розкажіть про них та виділить їх характерні ознаки.

79. Які існують тенденції розвитку потокового виробництва?

80. Обміркуйте значення якості продукції (послуг) як основи конкурентоспроможності продукції підприємства.

81. Розкрийте методику обчислення показників й методів оцінки якості продукції (послуг).

82. Охарактеризуйте технічні, організаційні та соціальні заходи для підвищення якості й конкурентоспроможності продукції (послуг) вітчизняних товаровиробників

83. Пояснить для чого складаються калькуляції на продукцію і яка їх роль в управлінні витратами?

84. Охарактеризуйте які види калькуляцій розробляються на промисловому підприємстві та яке їх призначення?

85. Пояснить в якому випадку методи обчислення собівартості продукції за повними і неповними витратами призводять до різної величини операційного прибутку за певний період часу?

86. Розкрийте як обчислюється собівартість одиниці продукції в однопродуктовому виробництві?

87. Розкрийте у чому специфіка і проблема калькулювання у багатопродуктовому виробництві?

88. Пояснить як можна розподілити адміністративні витрати і витрати на збут у разі калькулювання за повними витратами?

89. З'ясуйте можливі методи визначення собівартості окремих продуктів у сукупному (комплексному) виробництві.

90. Дайте характеристику операційних витрат і витрат, пов'язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

91. Товарна політика підприємства. Товар та його характеристика та класифікація.

92. Поняття, роль і функції ціни в ринковій економіці.

93. Види цін та сфери їх застосування.

94. Методи встановлення ціни

95. Що таке беззбитковий або критичний обсяг виробництва? Як він обчислюється?

96. За рахунок яких факторів можна досягти економії витрат підприємства?

97. Зміст та форми фінансової діяльності підприємств

98. Проаналізуйте сутність та відмінність між прибутком і дохідністю.

99. Охарактеризуйте джерела формування загальної величини прибутку (доходу) підприємства.

100. Складіть типову схему використання прибутку підприємства. Наведіть приклад.

101. Дайте загальну характеристику рентабельності ресурсів, продукції, виробництва.

102. Покажіть динаміку та проаналізуйте шляхи підвищення рентабельності на підприємствах різних галузей господарства України.