Фінансова криза на підприємстві: економічний зміст та причини виникнення

Фінансова криза на підприємстві: економічний зміст та причини виникнення

Фінансова криза - це фаза розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у цього підприємства потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності.

Для вибору найефективніших форм санації, прийняття правильних рішень щодо усунення негативних процесів передовсім необхідно ідентифікувати причини фінансової неспроможності суб'єкта господарювання.

Параметри (ознаки фін.кризи): джерело кризи-причини виникнення; вид кризи (криза стратегії – на п-ві зруйновано виробничий потенціал і відсутні довгострокові фактори успіху; криза прибутковості – збитки зменшують власний капітал, що призводить до незадовільної структури балансу; криза ліквідності – коли підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності); глибина кризи (фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління); фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації; кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням підприємства і призводить до його ліквідації).

Класифікація криз п-ва.

1.стратегічна криза - виробнича і як наслідок інноваційна,та фінансова і як наслідок інвестиційна;

2. тактична-криза поточної діяльності

- виробнича (недовиробництво, перевиробництво),

- фінансова (криза ліквідності - значна дебіторська заборгованість, недоступність зовнішніх джерел фінансування, низький рівень реалізованої продукції; криза платоспроможності - заначна кредиторська заборгованість; криза ефективності - низький рівень доходів, високий рівень витрат, спад виробництва).

Фактори, які можуть призвести до фінансової кризи на підприємстві, поділяють на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).

Екзогенні фактори фінансової кризи на підприємстві:спад кон'юнктури в економіці в цілому; зменшення купівельної спроможності населення; значний рівень інфляції; нестабільність господарського та податкового законодавства; нестабільність фінансового та валютного ринків; посилення конкуренції в галузі; криза окремої галузі; сезонні коливання;посилення монополізму на ринку; дискримінація підприємства органами влади та управління; політична нестабільність у країні місцезнаходження підприємства або в країнах підприємств — постачальників сировини (споживачів продукції); конфлікти між засновниками (власниками) тощо.

Вплив зовнішніх факторів кризи має здебільшого стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо менеджмент неправильно або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня або недосконало функціонує система раннього попередження та реагування, одним із завдань якої є прогнозування банкрутства.

До ендогенних факторів фінансової кризи можна віднести:1. Низька якість менеджменту.2. Дефіцити в організаційній структурі.3. Низький рівень кваліфікації персоналу.4. Недоліки у виробничій сфері.5. Прорахунки в галузі постачання.6. Низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції.7. Прорахунки в інвестиційній політиці.8. Брак інновацій та раціоналізаторства.9. Дефіцити у фінансуванні.10. Відсутність або незадовільна робота служб контролінгу.

Наслідки впливу зазначених причин і факторів на фінансово-господарський стан підприємства: зменшення кількості замовлень і контрактів з продажу продукції; неповне завантаження потужностей; підвищення собівартості та різке зниження продуктивності праці; істотне зменшення обсягів реалізації і, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції; збільшення розміру неліквідних оборотних засобів і наявність наднормативних запасів; втрата клієнтів і покупців готової продукції; виникнення внутрішньовиробничих конфліктів і підвищення плинності кадрів; підвищення тиску на ціни;

Економічна сутність санації підприємства.

Найдієвішим засобом запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація.

Термін “санація” походить від латинського “sanare” — оздоровлення, видужання.

Закон “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, прийнятий у 1999 році, розрізняє поняття “санація” та “досудова санація”. У цьому разі санація розглядається як система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу і (або) зміною організаційної та виробничої структури боржника. Досудова санація — система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здійснюваних власником боржника, інвестором, з метою запобігати його ліквідації, вдавшись до реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Санація – система санаційних заходів спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості та конкурентоспроможності п-ва-боржника в довгостроковому періоді.

Заходи фін-економічного характеру – відображають фінансові відносини, що виникають в процесі мобілізації і використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємства.

Санаційні заходи організаційно-правового характеру спрямовані на вдосконалення організаційної структури підприємства, організаційно правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих стосунків між членами трудового колективу тощо.

Виробничо-технічні санаційні заходи пов'язані насамперед з модернізацією та оновленням виробничих фондів, зі зменшенням простоїв та підвищенням ритмічності виробництва, скороченням технологічного часу, поліпшенням якості продукції та зниженням її собівартості, вдосконаленням асортименту продукції, що випускається, пошуком та мобілізацією санаційних резервів у сфері виробництва.

Санаційні заходи соціального характеру - створення та фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук і пропозиція альтернативних робочих місць, додаткові виплати з безробіття, надання звільненим працівникам позик тощо.

Можна стверджувати, що “санація” є ширшим поняттям, ніж “реструктуризація”. Реструктуризацію доцільно розпочинати на ранніх стадіях кризи. Вона спрямована переважно на подолання причин стратегічної кризи та кризи прибутковості. А санація включає в себе як реструктуризацію (заходи щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності), так і заходи фінансового характеру (спрямовані на відновлення ліквідності та платоспроможності).

Класична модель фін санації

1 блок – п-во у кризовому стані;

2 блок – аналіз причин виникнення кризового стану;

3 блок – чи можливе проведення санації?

Якщо ні, то проводяться заходи щодо ліквідації п-ва,

а якщо так, то впроваджують наступні блоки:

- визначення мети санації;

- формування стратегії санації;

- розробка санаційних заходів;

- розробка програми санації;

- розробка проекту санації;

- реалізація санаційних заходів та контроль.

Під час аналізу здійснюється експертна діагностика фін-госп стану п-ва, визначаються його сильні та слабкі сторони. На підставі рез-тів причинно-наслідкового аналізу робиться висновок про санаційну спроможність п-ва та про доцільність проведення санації.

Проект санації розробляється на основі санаційної програми та містить:

- техніко-ек обґрунтування санації;

- розрахунок обсягів фін ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей;

- конкретні графіки та методи мобілізації фін капіталу;

- строки освоєння інвестицій та їх окупність;

- оцінка ефективності санаційних заходів;

- прогнозовані результати виконання проекту.

План фінансового оздоровлення підприємства.

План санаційних заходів - це план заходів з фінансового оздоровлення чи попередження фінансової кризи на П, розробка якого здійснюється фін. і контролінговими службами, арбітражними керуючими, представниками потенційного санатора, незалежними аудиторськими і консалтинговими фірмами.

Основні параметри плану С: обсяг потреб у капіталі і напрямки його вкладення, джерела фінансування санаційних заходів, фактор ризику.

Структура плану санації:

1.Вступ містить загальну характеристику об 'єкта планування: відомості про правову форму організації бізнесу, форму власності, організаційну структуру, сфери діяльності, коротку історичну довідку про розвиток підприємства. Визначаються мета складання плану, його замовник та методи розробки.

Розділ 1 аналіз вихідних даних: здійснюється оцінка навколишнього середовища, аналіз фін.-госп. стану, аналіз причин фінансової кризи та слабких місць, оцінювання наявного потенціалу розвитку підприємства за напрямами: - фінансове забезпечення та можливості мобілізації фінансових ресурсів; - наявність кваліфікованого персоналу і якість менеджменту; - наявність надійних джерел постачання сировини та матеріалів, ринків збуту продукції, виробничий потенціал та ефективність організаційної структури.

Розділ 2. Антикризова стратегія та оперативна програма:

1)Стратегічні цілі санації;

2)Оперативна програма, яка включає заходи спрямовані на покриття поточних збитків. Відновлення платоспроможності та ліквідності підприємства:

- рефінансування дебіторської заборгованості

- мобілізація прихованих резервів за рахунок продажу окремих позицій активів

- зменшення (збільшення) статутного капіталу

- реструктуризація кредиторської заборгованості

- заморожування інвестиційних вкладів та зворотній лізинг.

Розділ 3. Система планів – конкретний план заходів з відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства в довгостроковому періоді:

1)План маркетингу та оцінка ринку збуту:

- ринкові фактори. Які впливають на збут

- мотивац3ія споживачів

- основні споживачі продукції

- перспективне збільшення реалізації

- аналіз конкурентів

- галузеві ризики

- можливості та напрямки розширення ринків збуту

2)План виробництва:

- планові обсяги виробництва продукції

- розрахунок показників майнового стану та визначення потреби в основних засобах

- витрати пов’язані з модернізацією та реконструкцією основних засобів

- вузькі місця у виробничому процесі

- постачальники сировини та стан відносин між ними

- технологія та впровадження інноваційних технологічних ліній, обладнання

3)Організаційні плани:

- орг. Структура

- можливості зміни в структурі управління

- можливості реструктуризації, реорганізації та перепрофілювання

- аналіз управління та кадрового персоналу

4)Система бюджетів:

- бюджет продажу

- бюджет виробництва

- план інвестицій

- план прибутків та збитків

- графіки грошових надходжень та видатків

- фін.план

- управлінський баланс

Розділ 4. Ефективність антикризового управління:

- організація реалізації плану санації

- критерії оцінки ефективності

- оперативний антикризовий контролінг

- аналіз імовірних ризиків в процесі виконання плану

- суми можливих збитків або додаткових прибутків

Рівняння фін. рівноваги

Базова модель

Надходження =Витрати

Початковий стан резервів + Виручка від реалізації продукції + Надходження від інвестиційної діяльності + Надходження від фін. діяльності = Поточні виплати в рамках операційної діяльності + Інвестиції + Погашення заборгованості + Виплата дивідендів + Кінцевий обсяг резервів

Модифікація 1

Початковий стан резервів ліквідності + Надходження від фін. діяльності = Інвестиції + Погашення заборгованості (основна сума) + Виплата дивідендів + Формування резервів

Модифікація 2

Мобілізація фін. капіталу = Використання фін. капіталу

Резерви ліквідності + Самофінансування + Акціонерний (пайовий) капітал + Позиковий капітал = Інвестиції (реальні, фінансові) + Погашення заборгованості (основна сума) + Виплата дивідендів + Формування резервів + Поповнення оборотних коштів

Використання моделей фін. рівноваги з метою забезпечення платоспроможності та ліквідності п-ва в кризі спрямоване на збільшення вхідних грошових потоків (мобілізація внутрішніх резервів самофінансування, рефінансування ДЗ, стимулювання збуту основної продукції, залучення додаткового акціонерного (пайового) капіталу, одержання нових позик тощо) та зменшення вихідних.

План санації (реорганізації) боржника у ході провадження справи про банкрутство.

План санації має містити перелік заходів з відновлення платоспроможності боржника; умови участі інвесторів (санаторів), якщо вони є, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів (зокрема переведенням боргу чи його частини на інвестора); строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов’язань.

План санації:

1 розділ – мета та завдання плану. Мета,реєстр кредиторів.

2 розділ – розвиток під-ва до порушення справи про банкрутство. Історична довідка, правові відносини (форма організації звітності, учасники засновники під-ва, відносини з кредиторами, податковими органами); управління фінансами і виробничо-збитова сфера, організ. структура та управління.

3 розділ – аналіз під-ва

Аналіз причин фін. кризи, економічний аналіз, фінансовий аналіз, оцінка вартості майна під-ва, висновки за резул. санац. аудиту.

4 розділ – заходи щодо санації боржника: вжиті заходи після порушення справи про банкрутство; заплановані заходи, щодо санації (маркетинг, ринки збуту, план вир-ва, організ. план, сис-ма фін. планів)

5 розділ – реалізація плану та задоволення претензій кредиторів (прогноз. показники, реалізація плану та ефектив., порядок задоволення претензій, контроль за виконанням плану)

Фінансова криза на підприємстві: економічний зміст та причини виникнення

Фінансова криза - це фаза розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у цього підприємства потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності.

Для вибору найефективніших форм санації, прийняття правильних рішень щодо усунення негативних процесів передовсім необхідно ідентифікувати причини фінансової неспроможності суб'єкта господарювання.

Параметри (ознаки фін.кризи): джерело кризи-причини виникнення; вид кризи (криза стратегії – на п-ві зруйновано виробничий потенціал і відсутні довгострокові фактори успіху; криза прибутковості – збитки зменшують власний капітал, що призводить до незадовільної структури балансу; криза ліквідності – коли підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності); глибина кризи (фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління); фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації; кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням підприємства і призводить до його ліквідації).

Класифікація криз п-ва.

1.стратегічна криза - виробнича і як наслідок інноваційна,та фінансова і як наслідок інвестиційна;

2. тактична-криза поточної діяльності

- виробнича (недовиробництво, перевиробництво),

- фінансова (криза ліквідності - значна дебіторська заборгованість, недоступність зовнішніх джерел фінансування, низький рівень реалізованої продукції; криза платоспроможності - заначна кредиторська заборгованість; криза ефективності - низький рівень доходів, високий рівень витрат, спад виробництва).

Фактори, які можуть призвести до фінансової кризи на підприємстві, поділяють на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).

Екзогенні фактори фінансової кризи на підприємстві:спад кон'юнктури в економіці в цілому; зменшення купівельної спроможності населення; значний рівень інфляції; нестабільність господарського та податкового законодавства; нестабільність фінансового та валютного ринків; посилення конкуренції в галузі; криза окремої галузі; сезонні коливання;посилення монополізму на ринку; дискримінація підприємства органами влади та управління; політична нестабільність у країні місцезнаходження підприємства або в країнах підприємств — постачальників сировини (споживачів продукції); конфлікти між засновниками (власниками) тощо.

Вплив зовнішніх факторів кризи має здебільшого стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо менеджмент неправильно або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня або недосконало функціонує система раннього попередження та реагування, одним із завдань якої є прогнозування банкрутства.

До ендогенних факторів фінансової кризи можна віднести:1. Низька якість менеджменту.2. Дефіцити в організаційній структурі.3. Низький рівень кваліфікації персоналу.4. Недоліки у виробничій сфері.5. Прорахунки в галузі постачання.6. Низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції.7. Прорахунки в інвестиційній політиці.8. Брак інновацій та раціоналізаторства.9. Дефіцити у фінансуванні.10. Відсутність або незадовільна робота служб контролінгу.

Наслідки впливу зазначених причин і факторів на фінансово-господарський стан підприємства: зменшення кількості замовлень і контрактів з продажу продукції; неповне завантаження потужностей; підвищення собівартості та різке зниження продуктивності праці; істотне зменшення обсягів реалізації і, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції; збільшення розміру неліквідних оборотних засобів і наявність наднормативних запасів; втрата клієнтів і покупців готової продукції; виникнення внутрішньовиробничих конфліктів і підвищення плинності кадрів; підвищення тиску на ціни;