Методологічні аспекти оцінювання потенціалу розвитку підприємства

При підходах до оцінки потенціалу розвитку підприємства необхідно враховувати наступне:

· потенціал є категорією, що немає чітко окреслених меж, не визначається певною кількістю чинників, проте будь-яке управлінське рішення має конкретний вплив на трансформацію потенціалу у перспективі. При цьому елементи потенціалу розглядаються як такі види ресурсів, обсяги та структура яких змінюється лише в результаті прийняття відповідних стратегічних рішень;

· обґрунтована оцінка рівня потенціалу повинна базуватись на ідентифікації умов, в яких здійснюється діяльність підприємства. При цьому повинна бути узгоджена залежність між локальними потенціалами розвитку;

· потенціал підприємства є динамічною величиною, а тому визначається із певною похибкою.

Оцінювання потенціалу розвитку підприємства передбачає, насамперед, визначення умов та напрямків його проведення, що випливають із стратегічних цілей підприємства. Якщо, наприклад, такою ціллю є сталий розвиток підприємства, то потенціал можна розглядати як можливості такого розвитку, виражені деякою кількісною оцінкою. Проектування кількісної оцінки на якісну шкалу дозволяє проводити градацію рівня потенціалу розвитку підприємства. У такому контексті рівень потенціалу розвитку підприємства характеризує можливість досягнення поставлених цілей за наявних умов зовнішнього середовища і з урахуванням внутрішніх параметрів підприємства.

Відзначимо також, що оцінювання потенціалу розвитку підприємства, як правило, проводиться в умовах інформаційної невизначеності, а тому потребує використання різноманітних методів, які повинні задовольняти певні умови. Серед таких умов можна виділити наступні:

- забезпечення можливості розрахунку кількісних та якісних оцінок показників локальних потенціалів підприємства з використанням обмеженої кількості доступної інформації;

- витрати на формування інформаційної бази і використання методу мають бути виправданими;

- оцінка показників локальних потенціалів і загального потенціалу розвитку підприємства повинна бути адекватною.

Традиційним вважається вартісний підхід до оцінювання потенціалу підприємства, який базується на розрахунку вартості підприємства та втіленого у ньому потенціалу шляхом використання витратних, порівняльних або результатних методів.

Згідно з витратною концепцією оцінювання потенціалу підприємства вартість об'єкта оцінки залежить від ресурсної оцінки всіх складових цілісного земельно-майнового та соціально-організаційного комплексу підприємства, на підставі обліку всіх витрат, необхідних для його відтворення (заміщення) на конкретну дату в робочому стані.

Порівняльні методи (мультиплікаторів порівняння, статистичних коригувань, експертних методів) базуються на визначенні вартості об'єкта шляхом аналізу ринкових угод з аналогічними об'єктами.

Результатні методи (капіталізації доходу, дисконтування грошових доходів, залишкового доходу) оцінки потенціалу підприємства базуються на встановленні залежності між вартістю об'єкта і можливими кінцевими результатами його діяльності.

Системність і динамічність процесів виробництва та збуту продукції, зміна параметрів зовнішнього і внутрішнього середовищ функціонування підприємства зумовлюють використання при оцінюванні потенціалу розвитку підприємства як моделей з розподіленими лагами, дискретного вибору, авторегресійних, так і експертних методів.

Методи оцінювання потенціалу розвитку підприємства визначаються класифікаційною ознакою «інформаційна визначеність». На перетині областей інформаційної невизначеності та визначеності утворюється область інформаційної ймовірності (ризику).

Методи оцінювання потенціалу в умовах невизначеності базуються на об’єктивній інформації та суб’єктивних знаннях, що дає можливість оцінювати також стратегії розвитку підприємства в умовах ризику. Імовірнісні методи базуються на об’єктивній інформації щодо розподілу ймовірностей альтернативних варіантів результатів впровадження стратегій розвитку підприємства. Детерміновані методи базуються на об’єктивній інформації про зовнішнє середовище та внутрішні параметри підприємства, а також однозначності результатів впровадження стратегії його розвитку. При цьому виділяються наступні види оцінок потенціалу розвитку підприємства: суб’єктивні, об’єктивні, якісні, кількісні, абсолютні, відносні, векторні, скалярні, моментні, інтервальні, внутрішні, зовнішні, інтегральні, локальні.

Характерною особливістю економічного розвитку є його невизначеність, що зумовлюється як динамічністю економічних процесів (розвиток науково-технічного прогресу, зміна кон’юнктури ринку тощо), так і недостатністю, неповнотою або неточністю інформації щодо зміни внутрішніх чи зовнішніх чинників впливу на економічні процеси. В більшості випадків доводиться обмежуватися неповною інформацією, що призводить до виникнення відповідного ризику.

Традиційний метод оцінювання потенціалу розвитку підприємства складається з наступних етапів.

1. Формування групи оцінювальних показників.

2. Прогнозування значень оцінювальних показників.

3. Розрахунок інтегральної оцінки потенціалу.

4. Проектування оцінки на порівняльну шкалу.

Різними авторами пропонуються узагальнення та модифікації таких етапів. Зокрема, базуючись на означенні потенціалу розвитку підприємства, як такого, що відображає можливість досягнення поставленої мети в умовах фіксованого стану зовнішнього середовища, запропоновано наступні етапи методу оцінювання потенціалу розвитку підприємства:

1. Формування цільових групи оцінювальних показників, які описують мету розвитку підприємства.

2. Встановлення еталонних значень показників, які входять у цільові групи.

3. Прогнозування стану зовнішнього середовища.

4. Встановлення еталонних значень показників, які входять до груп складових оцінки потенціалу.

5. Розрахунок очікуваних значень показників, які входять до груп складових оцінки потенціалу.

6. Оцінювання рівня потенціалу шляхом встановлення відповідності між еталонними і очікуваними прогнозними значеннями.

Основними методами встановлення базових (еталонних, порогових) значень показників є такі: експертні методи, метод середніх значень і метод екстремальних значень.

Застосування експертних методів базується на використанні об'єктивної інформації щодо показників економічного розвитку однорідних підприємств, а також суб'єктивної інформації щодо міри впливу того чи іншого показника на досягнення мети підприємства.

Згідно з методом середніх значень з групи однорідних підприємств виокремлюється підгрупа найбільш успішних (конкурентоспроможних) підприємств, значення відповідних показників яких усереднюються за формулою середнього арифметичного.

Метод екстремальних значень враховує лише екстремальні значення показників підприємств, які є лідерами в певній галузі.

В цілому проблема оцінювання потенціалу розвитку підприємства передбачає вирішення низки завдань, до яких можна віднести:

- формування інформаційної бази даних параметрів внутрішнього і зовнішнього середовищ діяльності підприємства;

- здійснення прогнозів зміни параметрів внутрішнього і зовнішнього середовищ, а також коригування стратегій розвитку в перспективі;

- вибір методології оцінювання потенціалу розвитку підприємства;

- формування системи показників, що відображають складові потенціалу розвитку підприємства, та встановлення критеріїв їх пріоритетів;

- розробка методів розрахунку оцінок локальних складових потенціалу розвитку підприємства.

Оскільки потенціал розвитку підприємства визначається показниками локальних потенціалів, то вирішення наведених завдань передбачає також вирішення проблеми оцінювання локальних потенціалів.

В системі економічних оцінок виробничого потенціалу підприємства можна виділити наступні:

· потенційна річна виробнича потужність в розрахункових одиницях, розгорнута за видами основної та додаткової продукції;

· потенційний річний валовий обсяг продукції, що випускається, робіт, послуг, в гривнях;

· потенційна величина доданої вартості, умовно-чистої або кінцевої продукції, в гривнях;

· потенційний чистий річний доход (обсяг) виготовленої чистої продукції;

· потенційний річний балансовий прибуток від виробничої діяльності при можливих варіантах цінової стратегії підприємства, в гривнях;

· потенційний чистий прибуток після сплати податків, в гривнях.

Оцінка фінансового потенціалу підприємства базується на досягненні максимально можливого фінансового результату за умов:

1. Наявності власного капіталу, достатнього для виконання умов ліквідності і фінансової стійкості.

2. Можливості залучення капіталу в обсязі, необхідному для реалізації ефективних інвестиційних проектів.

3. Рентабельності вкладеного капіталу.

4. Наявності ефективної системи управління фінансами, яка забезпечує прозорість поточного і майбутнього фінансового стану.

Фінансовий потенціал являє собою сукупність фінансових ресурсів і характеризується системою показників, що відображають наявні та залучені кошти, реальні й потенційні можливості їх використання для фінансування майбутньої діяльності й забезпечення оптимізації стратегічного шляху розвитку організації.

Наприклад, за визначальні параметри фінансового потенціалу можна вибрати наступні показники:

– ефективність використання оборотних засобів;

– забезпеченість основних фондів оборотними засобами;

– забезпеченість одного працівника оборотними засобами;

– ефективність використання оборотних засобів при забезпеченості матеріалами;

– інвестиційна ємність одиниці випущеної продукції;

– інвестиційна забезпеченість виробничих фондів;

– інвестиційна озброєність працівників;

– інвестиційне забезпечення матеріальних потоків.

Оцінка маркетингового потенціалу кількісними методами відображає рівень здатності маркетингової системи підприємства за допомогою фінансових показників, які характеризують прибутковість діяльності підприємства, а також показники конкурентноздатності підприємства і його продукції.

Існує велика кількість методів вивчення факторів організаційного порядку, які дозволяють неопосередковано оцінити окремі сторони ефективності управління маркетингом на підприємстві:

1. Концепцію ефективності управління маркетингом запропоновано розглядати як ефективність трьох рівнів (параметрів) управління маркетингом:

1) управління діяльністю;

2) управління функцією;

3) управління попитом.

Однак, визначивши достатньо повно структуру системи управління маркетингом, автор не структурував її однозначно і не запропонував методики оцінки її ефективності.

2. Методика оцінки ефективності системи управління маркетингом промислового підприємства доповнює рівні управління маркетингом їх структурними складовими. Ціллю такої методики є визначення величини розриву між поточним і бажаним рівнем розвитку системи управління маркетингом підприємства в умовах переходу до ринкових відносин, в той час як в ринкових умовах низка факторів втрачає свій вплив на ступінь ефективності управління маркетингом. Запропонована методика має ряд переваг, а саме: спрямованість виключно на вивчення маркетингової складової процесу управління підприємством; придатність методики для використання її як окремими підприємствами, так і при комплексному вивченні тенденцій в галузі, регіоні; можливість самостійного використання методики підприємствами, оскільки в ній відсутні узагальнення та обмеження; структурованість. яка дозволяє чітко виділити і сформулювати проблеми в управлінні маркетингом, які необхідно вирішити.

3. Комплексна методика оцінки стану маркетингу на підприємстві, полягає в тому, що стан маркетингу характеризується через:

1) оцінку позицій служби маркетингу на підприємстві;

2) оцінку повноти виконання службою маркетингу маркетингових задач;

3) оцінку планування маркетингу.

Дослідження полягає в тому, що на основі опитування менеджерів визначається бальна оцінка окремих характеристик маркетингу, що, на нашу думку, є основним недоліком запропонованої методики, оскільки враховується тільки суб’єктивна оцінка стану маркетингу на підприємстві.

4. Експрес-оцінка маркетингового потенціалу підприємства полягає у визначенні наступних показників:

1) масштаб ринку;

2) обсяг продаж;

3) конкуренція;

4) наявність портфеля замовлень;

5) витрати на рекламу.

Кожен із показників визначається за шкалою оцінки факторів (-1, 0, +1), після чого їм присвоюються певні вагові значення. Загальна величина маркетингового потенціалу є сумою отриманих значень показників. Така методика є недосконалою, оскільки оцінка показників має відносний характер, шкала оцінки факторів є замалою, вагові коефіцієнти визначається індивідуально для кожного підприємства, та й кількості самих показників для оцінки маркетингового потенціалу недостатньо.

Оцінка маркетингового потенціалу підприємства на основі використання циклічного, системного (детального) і діагностичного підходів відображає побудову схем циклічного, системного і діагностичного аналізу маркетингового потенціалу підприємства та обмежується тільки рекомендаціями. Зокрема, діагностичний підхід до оцінки маркетингового потенціалу підприємства відображає рівень здатності маркетингової системи за допомогою експертних методів. Однак в даній роботі не показано конкретну систему показників, за допомогою яких можна оцінити стан маркетингової діяльності.

Більшість підприємств не проводять комплексної оцінки якісних характеристик трудового потенціалу. Однією з головних причин цього є відсутність доступної моделі оцінки – програми обліку і звітності, що відображала б якісні структуру трудових ресурсів підприємства. На перешкоді стає також наявність певних труднощів в проведенні комплексної оцінки трудового потенціалу, які пов’язані з різноманітністю його компонентів і відсутністю внутрішні нього взаємозв’язку між окремими показниками. Таким чином, важливою задачею є розробка класифікатора якісних характеристик трудового потенціалу підприємства.

Першим кроком по розробці такого класифікатора є групування якісних факторів трудового потенціалу за ознаками: організаційні, соціальні, мотиваційні, освітні, інтелектуальні.

Однією з особливостей трудового потенціалу є система показників, якою він характеризується. Вона має містити в собі функціональну, часову та просторову структуру, оцінку з позиції людських ресурсів та оцінку з позиції людського фактора виробництва.

Вибір показників і методів оцінки трудового потенціалу потребує класифікації факторів, що впливають на його рівень. На рівні підприємства розглядають об’єктивні (природні умови, розміри виробництва, його структура і комбінація) і суб’єктивні умови виробництва (техніка і технологія виробництва, організація управління виробництва і праці, методи мотивації, оплати і нормування праці).

Трудовий потенціал в структурі виробничого потенціалу можна характеризувати системою показників, що базується на амортизаційному підході і включає в себе основну і додаткову заробітну плату, відрахування в соціальні фонди, прибуток від використання трудового потенціалу.

Найпоширенішим узагальнюючим показником, який використовується для кількісної оцінки трудового потенціалу з використанням робочого часу є кількість часу - людино-років, які можуть відпрацювати працівники підприємства до виходу на пенсію. Динаміка цього показника, що відображає не тільки чисельність працівників підприємства, а й їх статево-вікову структуру, відтворює процес старіння колективу підприємства (особливо, якщо його кадрова політика тривалий час була орієнтована на стабілізацію колективу).

Ще одним напрямом є використання для оцінки трудового потенціалу умовно-натуральних показників. Вихідними даними для них є результати спеціальних досліджень, розраховані коефіцієнти, що характеризують потенційні виробничі можливості кожної статево-вікової групи працівників. Трудовий потенціал підприємства в цілому визначається як середньозважена кількість цих коефіцієнтів, де вагами служить частка тієї чи іншої статево-вікової групи у загальній чисельності. Недоліком цього методу є вузька сфера для застосування: його використання можливе лише при значних змінах у статево-віковій структурі працівників, що на рівні підприємства за невеликий проміжок часу (1-5 років) зустрічається рідко.

Якісна характеристика трудового потенціалу передбачає оцінку:

· фізичного та психологічного потенціалу працівників підприємства (здібність та схильність до праці, стан здоров’я, фізичного розвитку тощо);

· обсягу загальних та спеціальних знань, трудових навичок та вмінь, що обумовлюють спроможність до праці певної якості (освітній та кваліфікаційний рівні, фундаментальність підготовки тощо);

· якість членів колективу як суб’єктів господарської діяльності (відповідальність, свідома зрілість, зацікавленість тощо).

У оцінках інноваційного потенціалу використовують переважно статистичні показники, що в основному стосуються характеристики виробничо-технічної, технологічної та інших складових потенціалу розвитку підприємства. При цьому інноваційна складова відображається опосередковано. Аналіз методологічних підходів до оцінки інноваційного потенціалу підприємства свідчить про наступне:

- на формування статистичної інформаційної бази необхідні значні витрати часу та фінансів і проведення спеціальних додаткових досліджень;

- оцінка показників переважно суб’єктивна і не завжди адекватна для окремо взятого підприємства;

- в переважній більшості інформація про об’єкт дослідження є нечіткою і неструктурованою;

- методологія оцінки інноваційного потенціалу не орієнтована на управління, а лише статично фіксує розмір та рівень використання інноваційного потенціалу;

- методи оцінки інноваційного потенціалу, як правило, не враховують ступінь залучення підприємства до інноваційного процесу та специфіку його діяльності.

Оцінку інноваційного потенціалу підприємства доцільно проводити шляхом визначення критеріїв, показників, процедур оцінювання відповідно до вирішуваної проблеми. Оцінювання може мати такі етапи:

· формування базової системи показників оцінки інноваційного потенціалу підприємства та сукупності факторів і критеріїв, що характеризують проблемне завдання;

· доповнення базової системи додатковими показниками та допоміжними процедурами оцінювання інноваційного потенціалу підприємства, які можуть змінюватися в залежності від завдання.

Репрезентативність оцінки інноваційного потенціалу підприємства забезпечується введенням вагових коефіцієнтів для кожних груп показників, що встановлюються методом експертної оцінки. Якісні оцінки домінування параметрів трансформують у кількісні за певною шкалою.

Оцінку інноваційної діяльності підприємства можна здійснювати за допомогою показників впровадження нових технологічних процесів, автоматизації виробництва за розробки та освоєння нових видів продукції.

Запропоновано наступний методичний підхід до оцінки резервів потенціалу розвитку підприємства. Комплексний резерв потенціалу розвитку підприємства дорівнює середньоквадратичній різниці по кожному з функціональних потенціалів:

,

де – резерв узагальнюючого потенціалу і -го підприємства; - максимальне значення k -го функціонального потенціалу серед обраної групи підприємств; - значення k -го функціонального потенціалу і -го підприємства; m – кількість функціональних потенціалів.

Для врахування вагомості того чи іншого виду потенціалу при характеристиці загального потенціалу діяльності підприємства вводиться оцінка k -го потенціалу і розглядається зважений критерій:

Оцінки залежать від багатьох факторів, які не завжди можна аналітично виразити кількісно, тому для їхнього визначення доцільно застосувати метод експертних оцінок. Для цього формується група експертів, кожний з яких дає свою оцінку показнику за визначеною шкалою.

За умови рівнозначності всіх експертів оцінка визначається як середнє арифметичне оцінок експертів: ,

де - значення k -ї оцінки, даної j -м експертом.

Якщо експерти нерівнозначні, то визначається вага j -го експерта за ітераційною процедурою: спочатку складається матриця взаємних оцінок l -тим експертом j -го експерта за визначеною шкалою. На основі цих оцінок обчислюються загальні оцінки j -го експерта як сума отриманих ним оцінок . Вага кожного експерта визначається як відношення загальної оцінки до суми всіх оцінок: .

Після першої ітерації обчислюється нова матриця оцінок з елементами та нові значення загальних оцінок експертів , а також нові значення ваги експерта: .

Процес ітерацій закінчується тоді, коли оцінки і у послідовній ітерації не відрізняються між собою. На основі отриманих ваг експертів обчислюються оцінки : .

Для аналізу і прогнозування загального потенціалу розвитку підприємства, що функціонально визначається набором його локальних потенціалів, які у свою чергу визначаються кількісними та якісними показниками, можна використати апарат нейронечітких технологій, що поєднують у собі елементи нечіткої логіки та нейронних мереж, тим самим даючи змогу розглядати процес розвитку підприємства в контексті потенціалу його розвитку за наявності неповної і нечіткої статистичної інформації, складних функціональних залежностей між його складовими.