Характеристика локальних потенціалів розвитку підприємства

Розглядаючи потенціал розвитку підприємства як функцію від локальних потенціалів розвитку, слід зауважити, що усі вище згадані види локальних потенціалів перебувають у постійній взаємозалежності та взаємозв'язку й таким чином визначають стан потенціалу розвитку економічної системи мікрорівня.

Розглянемо основні підходи до визначення кожного із локальних потенціалів детальніше.

Під виробничим потенціалом розуміють обсяг робіт в зведених одиницях вимірювання затрат праці (нормогодини), який може бути виконаний протягом деякого періоду часу основними працівниками виробництва на базі наявних виробничих фондів при дво- чи тризмінному режимі роботи та оптимальній організації праці і виробництва.

Виробничий потенціал підприємства відображає реальну, фактичну здатність створювати максимальний обсяг матеріальних благ та послуг з врахуванням конкретних ресурсних обмежень, збалансованості трудових і матеріальних ресурсів.

Таким чином, під виробничим потенціалом підприємства можна розуміти відносини, що виникають на підприємстві з приводу досягнення максимально можливого виробничого результату при найефективнішому використанні інтелектуального капіталу підприємства для впровадження новітніх технологій виробництва, наявної техніки з метою забезпечення високого рівня технологій, матеріальних ресурсів. Характер цих відносин визначається трансформаціями внутрішнього і зовнішнього середовищ підприємства, при яких роль виробничого потенціалу підприємства полягає в пошуку і реалізації внутрішніх джерел саморозвитку з метою забезпечення сталої роботи підприємства.

Спроможність підприємства своєчасно вносити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити несподівані потрясіння та підтримувати свою платоспроможність свідчить про його стійкий фінансовий стан.

Фінансовий стан – це комплексне поняття, що є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства та характеризується розміщенням і використанням фінансових ресурсів і джерел їх формування. На мікрорівні фінансовий стан визначає найважливіші характеристики конкурентоспроможності підприємства та його потенціал розвитку, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів усіх учасників фінансових відносин, як суто підприємства, так і його ділових партнерів.

Розрізняють також поняття фінансового потенціалу розвитку. Фінансовий потенціал розвитку підприємства включає сукупність наявних фінансових ресурсів підприємства, можливостей їх залучення у виробництво та ефективного управління для досягнення стратегічних цілей розвитку. Фінансовий потенціал розвитку функціонально визначається формулою:

,

де FDP – фінансовий потенціал розвитку;

- наявні фінансові ресурси, їх обсяг, умови залучення (у тому числі власні та запозичені), структура та динаміка капіталу, а також її відповідність стратегічній меті;

- можливості щодо залучення фінансових ресурсів у майбутньому (у коротко- та довготерміновому періодах), сукупність факторів, які обумовлюють таке залучення;

- ефективність використання фінансових ресурсів (поточна та прогнозована, яка визначає динаміку освоєння потенціалу та досягнення стратегічної мети підприємства), у тому числі прогнозовані та фактичні показники результатів діяльності.

Серед факторів, що впливають на фінансовий потенціал розвитку, виділяють динаміку ринку позичкового капіталу, настрої інвесторів, фіскальну політику, ефективність управлінської системи підприємства, власні управлінські ресурси, накопичену позитивну або негативну динаміку розвитку.

Маркетинговий потенціал підприємства є комплексною характеристикою, що являє собою сукупний потенціал маркетингових ресурсів і сукупний потенціал маркетингових зусиль підприємства, ефективне використання якого забезпечить досягнення корпоративних цілей. Він відображає потенційні можливості підприємства щодо розширення ринку збуту, спроможністю до адекватної реакції на умови збуту, що, у свою чергу, забезпечує управління та контроль за ринковими процесами.

З точки зору маркетингу, потенціал підприємства розглядається як сукупність прийомів, алгоритмів, методів та моделей організації ринкової діяльності підприємства. Ринковий потенціал, що вважається інтегральною характеристикою маркетингового ресурсного забезпечення підприємства, складається із наступних елементів: методологічний потенціал, трудовий потенціал, потенціал матеріальних ресурсів підприємства, потенціал ринкових інформаційних ресурсів. Ринковий потенціал розглядають у контексті можливостей застосування маркетингових заходів та інформаційно-аналітичних ресурсів для формування стратегії розвитку підприємства в ринкових умовах.

Маркетинговий потенціал підприємства доволі часто розглядають як складову в структурі загального потенціалу розвитку підприємства, вважаючи при цьому, що маркетингова складова є інструментом реалізації виробничого потенціалу, який дозволяє підприємству забезпечити своє довгострокове функціонування і досягнення стратегічних цілей на основі використання системи наявних ресурсів.

Можна виділити наступні напрямки дослідження маркетингового потенціалу:

· за ступінню реалізації (досягнутий і перспективний маркетинговий потенціал);

· за функціями маркетингу (маркетинговий потенціал, що характеризує здатність маркетингової системи виконувати свої основні функції);

· за методами дослідження (результативний, діагностичний, системний підходи до оцінки маркетингового потенціалу підприємства);

· за критеріями оцінки (маркетинговий потенціал загального управління і організації, маркетинговий потенціал персоналу, потенціал маркетингового інструментарію, потенціал фінансово-матеріальних ресурсів маркетингу);

· за критеріями життєвого циклу (підходи до оцінки маркетингового потенціалу в розрізі життєвого циклу продукції та в розрізі фаз життєвого циклу підприємства).

Оцінка маркетингового потенціалу за критерієм життєвого циклу продукції відображає рівень здатності маркетингової системи на стадіях науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, виробництва, реалізації, споживання.

Оцінка маркетингового потенціалу в розрізі фаз життєвого циклу підприємства відображає рівень здатності маркетингової системи на стадіях його життєвого циклу: становлення, розвитку, стабілізації та стагнації.

Трудовий потенціал підприємства характеризується кількісним і якісним складом персоналу. При його оцінці важливе значення мають рівень професійної і кваліфікаційної приналежності персоналу, мотивація і творча активність кадрів, реальна можливість кар'єрного зростання.

Ринкові умови ставлять перед підприємством завдання, пов’язані з необхідністю виявлення додаткових джерел підвищення ефективності діяльності і збільшення прибутковості підприємства. Як правило, аналіз якісних характеристик трудового потенціалу зводиться до оцінки рівня професійної і кваліфікаційної підготовки персоналу, необхідного для виконання певних видів робіт. Система компонентів і показників аналізу якості трудового потенціалу включає при цьому освітні показники, вікові критерії, показники плинності і вибуття кадрів, охорони здоров’я тощо.

Кількісно трудовий потенціал дорівнює добутку чисельності працездатного населення на тривалість праці. Кількісна характеристика трудового потенціалу визначається чисельністю працівників і середньою тривалістю робочого часу. Якісна характеристика трудового потенціалу виражається професійною і кваліфікаційною придатністю до виконання робіт.

В умовах сучасних темпів впровадження НТП сформувалося визначення потенціалу кадрів підприємства з інноваційною складовою. Так, інноваційний потенціал кадрів підприємства – це спроможність кадрів до позитивно-критичного сприйняття нової інформації, до приросту загальних та професійних знань, генерації нових конкурентоспроможних ідей, знаходження рішень нестандартних завдань, нових методів вирішення традиційних завдань; використання знань для передбачення та практичної реалізації нововведень.

Інтегральна оцінка інноваційного потенціалу кадрів організації визначається:

· ставленням персоналу до майбутніх змін та тих, що відбуваються;

· ставленням керівників до інновацій та їхніми здібностями до роботи в умовах, що змінюються;

· станом процесів демократизації управління та інформаційного забезпечення інновацій;

· рівнем професійної та економічної підготовки персоналу;

· станом соціально-психологічного клімату трудового колективу;

· мірою задоволення новими умовами, змістом та оплатою праці.

Мотиваційний потенціал являє собою сукупність рушійних стимулів до активної трудової діяльності колективу підприємства з метою забезпечення виживання підприємства та його подальшого розвитку в конкурентному середовищі.

Дослідження мотиваційного потенціалу підприємства полягає у пошуку в мотиваційній сфері персоналу підприємства факторів, які характеризують певний набір цінностей (особистісних, трудових), а також систематизація цих факторів і структуризація мотиваційної сфери на їх основі.

В умовах ринкової економіки зростають вимоги до якості продукції, а отже, і до персоналу, що у свою чергу вимагає відслідковувати мотиваційну структуру працівників з метою формування її у відповідності зі стратегією розвитку підприємства.

Запропоновано формалізувати мотиваційну структуру працівників у вигляді просторової моделі векторів мотиваційних типів. В такій моделі осі всіх мотиваційних типів виходять з однієї точки, розміщені в одній площині і кути між ними рівні. Величина цих кутів залежить від кількості факторів. На осях відкладають координати середніх значень трудових цінностей, що входять в мотиваційний тип.

Відрізки координат на осях є векторами мотиваційних типів, а область простору, обмежена лініями мінімальних і максимальних значень, являє собою область можливих значень. За координатами середніх значень значимостей на кожній осі будується многокутник, що є областю фактичних значень мотиваційних типів. Таку область можна будувати як для окремого працівника, так і для всього персоналу підприємства.

За мотиваційний потенціал береться відношення площ області фактичних значень і області максимальних значень мотиваційних типів. Мотиваційний потенціал відображає можливий рівень реакції працівника на мотиваційний вплив, який спрямовано на певну частину або всю його мотиваційну сферу, на певні трудові цінності.

Мотиваційний потенціал оцінюється або в частках одиниці, або у відсотках, і показує мотиваційну активність працівника, а також ступінь його реагування на зміни в системі методів мотивації. Для менеджерів підприємства вигідно, щоб для усього персоналу середнє значення мотиваційного потенціалу було близьким до одиниці. Це обумовлено тим, що при низьких значеннях мотиваційного потенціалу спостерігається низька ефективність засобів, витрачених на мотивацію працівників внаслідок слабкої мотиваційної реакції, в той час, як при високих значеннях спостерігається висока ефективність. Низьке значення мотиваційного потенціалу також свідчить про те, що працівник має низьку значимість за більшістю трудових цінностей, що характеризує його як байдужого до процесу виробництва. Проте високий рівень мотиваційного потенціалу не означає, що на мотивацію працівника у потрібному напрямку необхідно затратити менше ресурсів. У цьому зв’язку доцільно проводити дослідження ціннісних орієнтацій працівників, з’ясувати мотиваційний потенціал всього персоналу, побудувати криву розподілу і обчислити середнє значення мотиваційного потенціалу по всьому підприємству.

Далі можна задавати цільові значення і цільовий характер розподілу мотиваційного потенціалу. Важливе значення має не тільки величина мотиваційного потенціалу, але і напрям результуючого вектора мотиваційних типів, який характеризує пріоритет у мотиваційній сфері працівника тих чи інших мотиваційних типів. Напрям результуючого вектора можна задати кутом до вектора першого мотиваційного типу. Тоді в залежності від кількості мотиваційних типів і значення кута можна визначити пріоритетні в мотиваційній сфері мотиваційні типи.

Соціальний потенціал обумовлює здатність до оптимізації кількісного та якісного складу персоналу й побудови відповідних відносин «персонал-керівництво-власник». Соціальний потенціал підприємства можна характеризувати наступною групою показників:

· потенціал працевлаштування підприємства (потенційна чисельність персоналу підприємства – загальна і за категоріями працівників, з урахуванням або без урахування його інфраструктури);

· потенційна середньомісячна заробітна плата працівників підприємства з нарахуваннями і доплатами – загальна і в тому числі за категоріями працівників;

· потенційний склад і потенційні розміри соціального пакету для працівників, службовців і управлінської команди підприємства;

· інвестиційний потенціал підприємства в розрізі внутрішніх (власних) і за необхідності залучених зовні грошових засобів;

· податковоплатіжний потенціал підприємства – загальний і в тому числі за видами податків (з прибутку, з майна та інші);

· природоохоронний потенціал підприємства (потенційні річні витрати на захист навколишнього середовища від забруднень атмосферного повітря, води, ґрунтів).

Інформаційний (комунікаційний) потенціал підприємства характеризується сукупністю його потенційних можливостей удосконалення і розширення внутрішніх та зовнішніх інформаційних зв'язків, а також якісним і кількісним покращанням оброблення інформаційних ресурсів з метою удосконалення інформаційного забезпечення системи управління підприємством для прийняття ефективних управлінських рішень. Кількісно ефективність реалізації інформаційного потенціалу проявляється в покращенні показників виробничої і комерційної діяльності підприємств, зокрема, удосконаленні виробничих процесів та прискоренні просування товарів до споживачів, зростанні прибутковості і підвищенні гнучкості та результативності їх функціонування.

Інноваційний потенціал визначається спроможністю підприємства розробляти та впроваджувати інноваційні проекти, які визначатимуть позиції підприємства щодо науково-технічного рівня впуску продукції.

Інноваційний потенціал часто ототожнюють з науковим, інтелектуальним чи науково-технічним потенціалом. Його можна розглядати як складову інноваційного простору, яка включає в себе особисті і ділові якості керівників, професійну та економічну підготовку, професійні досягнення, матеріально-технічне і фінансове забезпечення.

Інноваційний потенціал містить невикористані, приховані можливості накопичених ресурсів, що можуть бути задіяні для досягнення стратегічних цілей підприємства.

Таким чином, як правило, інноваційний потенціал розглядається у контексті сукупності ресурсів, серед яких найчастіше виділяють кадрові, інформаційно-методологічні, організаційні і матеріально-технічні складові. Окремо можна виділити фінансові ресурси, які забезпечують умови реалізації інших елементів, зокрема, надходження коштів для виконання інноваційних завдань, створення стимулів та умов для розробки інноваційних проектів відповідно до цілей розвитку підприємства. Фінансова складова інноваційного потенціалу повинна сприяти ефективному формуванню витрат на інноваційну діяльність, реалізувати необхідну величину надходжень фінансових ресурсів для проведення етапів інноваційного процесу. Модель фінансування інноваційної діяльності має такі джерела:

· власні кошти підприємств (амортизаційні відрахування. Мобілізація внутрішніх активі, виручка від реалізації продукції, нерозподілений прибуток та інші грошові надходження);

· кредитні ресурси (кредити банків, фінансовий лізинг, кошти фондів фундаментальних досліджень);

· бюджетні кошти (державного і місцевого бюджетів);

· вітчизняні та іноземні інвестиції (гранти, міжнародні програми, кошти іноземних інвесторів, іноземних наукових фондів).

Основою інноваційного потенціалу є матеріально-технічні ресурси, які визначають техніко-технологічні можливості інноваційної діяльності, її масштаби та темпи. У цьому зв’язку актуальною є орієнтація на створення не матеріаломістких нововведень, що дає змогу максимально ефективно використовувати наявну сировинну базу, нові види матеріалів, забезпечення екологічних вимог функціонування підприємства.

Кадрова складова інноваційного потенціалу характеризується такими показниками як загальна чисельність працівників, зайнятих у науково-дослідних та дослідницько-конструкторських роботах, структурний розподіл працівників за видами діяльності, за кваліфікаційними групами.

Аналізуючи техніко-технологічний потенціал підприємства, потрібно виходити з особливостей його діяльності, техніко-економічних показників. Технологічний розвиток підприємства розглядається як його можливість розвиватися за допомогою нагромаджених знань і здатності спеціалістів розробляти та впроваджувати технологічні рішення. Формування стратегії фінансування технічного розвитку підприємства передбачає визначення обсягів коштів і раціональний їх розподіл за напрямками технічного розвитку, удосконалення уже освоєної та створення нових видів продукції, покращення її якості, впровадження новітніх технологічних процесів, засобів автоматизації та механізації виробництва.

Серед чинників, які впливають на процес фінансування техніко-технологічного розвитку підприємства, можна виділити внутрішні і зовнішні. До внутрішніх чинників відносять специфіку виробничої діяльності підприємства, його розмір, стан основних виробничих фондів, наявного устаткування, а також рівень витрат на виробництво продукції, її відповідність світовим стандартам, фінансова стійкість підприємства. До зовнішніх чинників належать співвідношення попиту і пропозиції, прогноз змін платоспроможного попиту на продукцію, вимоги до якості продукції, напрямки вдосконалення технології виробництва та конструктивних параметрів продукції, рівень відсоткової ставки за кредити.

Науково-технічний потенціал підприємства визначають за допомогою такого показника як питома вага витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи у загальній їх сумі. В процесі розробки та реалізації стратегій інноваційного розвитку підприємства необхідно оцінити рівень науково-технічного потенціалу. Витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи пов’язані з показниками рентабельності, тому потрібно визначити частку її зростання внаслідок ефективної науково-дослідної та дослідно-конструкторської діяльності.

Показником ефективного функціонування розвитку підприємства можна вважати кількість інновацій з врахуванням їх новизни, яку можна визначити за допомогою детального аналізу властивостей інноваційної ідеї та порівняння її з іншими.

Зрозуміло, що загальний потенціал розвитку підприємства є динамічною величиною, що залежить від умов зовнішнього середовища, в якому функціонує підприємство. Тому важливо забезпечити поєднання і координацію локальних потенціалів в їх взаємозв’язку із технологією виробництва, ринковою інфраструктурою, державними нормативними актами тощо. Таким чином, постає завдання формування структурованого потенціалу з якісно новими властивостями його прояву за реалізації певних стратегій розвитку підприємства.

Аналіз різних підходів до визначення суті та методів оцінки локальних потенціалів розвитку підприємства дозволяє формувати підходи до оцінювання загального потенціалу розвитку, проведення прогнозних розрахунків з метою формування стратегій розвитку підприємства в ринкових умовах.