Сутність і суспільне значення виробництва.

Питання до держіспиту з дисципліни «Організація виробництва»

1. Сутність і суспільне значення виробництва

2. Підприємство як виробнича система. Структура виробництва

3. Виробнича структура промислового підприємства. Види виробничої структури

4. Технологія і виробничий процес. Види виробничих процесів.

5. Технологічний процес, його склад та структура. Операція. Види операцій

6. Принципи раціональної організації виробничого процесу

7. Типи виробництва, їх ознаки та техніко-економічні характеристики.

8. Організація виробничого процесу у часі. Виробничий цикл та його структура.

9. Види поєднання операцій технологічного процесу та сфери їх ефективного застосування.

10. Методика розрахунку тривалості операційного циклу при застосуванні різних видів операцій.

11. Тривалість виробничого циклу складного виробу. Методи визначення тривалості циклу. Цикловий графік.

12. Економічна значимість, шляхи та резерви скорочення тривалості виробничого циклу.

13. Організація виробничого процесу у просторі.

14. Поняття методу організації виробництва та ознаки які його визначають.

15. Організація непотокового виробництва та сфери його застосування.

16. Методика визначення розміру партії запуску предметів праці у виробництво.

17. Організація потокового виробництва

18. Потокова лінія. Види потокових ліній та їх техніко-економічна характеристика.

19. Вибір виду та методика проектування потокових ліній. Основні параметри потокових ліній.

20. Організація автоматизованого виробництва.

21. Загальна характеристика трудових процесів. Організація праці як складова організації виробництва.

22. Сутність та об’єкти нормування праці. Система норм праці.

23. Сутність та принципи організації оплати праці.

Тарифна система оплати праці.

24. Аналіз трудових процесів і затрат робочого часу.

25. Сутність та завдання оперативного управління виробництвом. Системи оперативного регулювання виробництва.

26. Виробнича інфраструктура та її вплив на економіку підприємства.

27. Структура, мета та завдання ремонтного господарства.

28. Форма організації ремонтного обслуговування.

29. Системи управління ремонтами, їх характеристика.

30. Система планово-попереджувальних ремонтів (ППР). Нормативи системи ППР.

31. Поняття, класифікація та індексація інструменту.

32. Структура, мета та завдання інструментального господарства.

33. Планування забезпечення виробництва інструментом.

34. Склад, мета та завдання енергетичного господарства підприємства.

35. Планування енергозабезпечення підприємства. Енергетичний баланс.

36. Склад, мета та завдання транспортного господарства.

37. Планування транспортного обслуговування виробництва.

38. Організація та регулювання транспортного обслуговування виробництва.

39. Склад, мета та завдання складського господарства.

40. Модель управління запасами на підприємстві

41. Системи управління запасами на підприємстві

42. Шляхи удосконалення транспортного та складського обслуговування виробництва.

43. Якість продукції, технічний2 рівень продукції. Показники рівня якості продукції

44.Ефективність та шляхи підвищення якості продукції.

45. Організація технічного контролю якості продукції. Види та засоби технічного контролю якості продукції.

46. Сутність та складові комплексної підготовки виробництва нової продукції.

47. Організація перед проектних досліджень

48. Проектно-конструкторська підготовка виробництва.

49. Технологічна підготовка виробництва.

50. Організаційно-економічна підготовка виробництва.

 

Сутність і суспільне значення виробництва.

Джерелом існування, розвитку та підвищення життєвого рівня людини є виробнича діяльність.

Виробнича діяльність спрямована на задоволення потреб шляхом продукування споживчих благ, що створюються у виробництві

Виробництво - це процес створення матеріальних благ необхідних для існування і розвитку суспільства

В економічному аспекті – виробництво – це процес споживання засобів виробництва і робочої сили.

Але наявність цих елементів ще не означає, що може бути здійснений конкретний процес виробництва на конкретному підприємстві.

Очевидно що для цього повинні бути створені певні умови такого споживання засобів праці і робочої сили.

Виробництво є важливим компонентом функціонування будь-якої держави, тому що воно визначає її економічну безпеку, ста­лість фінансової системи і рівень життя людей.

Основна мета виробництва в ринкових умовах полягає в забезпеченні споживача не­обхідною йому продукцією у певні строки, заданої якості та комплектації, з мінімальними витратами для виготовлювача.

Ринкова економіка ставить перед виробництвом конкретні завдання: * випуск конкурентоспроможної продукції;* підтримання оптимальності функ­ціонування з найменшими витратами; * підвищення гнучкості реагування на зміни попиту; * підвищення мобільності проектування та осво­єння нової продукції; * забезпечення високої куль­тури трудової діяльності персоналу; * підвищення рівня організації виробництв

Економічний результат діяльності підприємства, його фінансовий стан і майбутній розвиток залежать від того, наскільки раціонально організовано виробництво, чи відпо­відає воно сучасним вимогам оптимальності, гнучкості, мобільності, високої культури, екологічності, конкурентоспроможності.

Виробництво можна охарактеризувати як систему, де здійснюється цілеспрямований процес перетворення вхідних елементів у корисну продукцію.

Іншими словами, виробництво являє собою певну технологію, відповідно до якої здійснюється трансформація вкладених ресурсів у кінцевий результат— продукцію.

Сутність організації виробництва

Перехід на ринкові від­носини суттєво змінює погляд на організацію виробництва, яка створює умови для найефективнішого використання техніки, предметів праці та людей у процесі виробництва і тим самим сприяє підвищенню його результативності.

Під організацією виробництва розуміється координація й оптимізація в часі та просторі всіх матеріальних, трудових еле­ментів виробництва з метою випуску в певні строки необхідної споживачам продукції з найменшими витратами за умови належ­ної якості й отримання достатнього прибутку від її реалізації для подальшої продуктивної діяльності.

Методика розрахунку тривалості операційного циклу при застосуванні різних видів операцій.

Види: 1).послідовний. Ознаки: тривалість технол. і вир. циклу є найбільщі; предмети праці обробляються на кожній операції після закінчення всієї обробки на попередній операції; відносно проста орг-я в-ва. Тр=(tі*n)/Ci, n – к-ть деталей в партії; Тоц=(n*Sum(m, i=1)(ti))/Ci; m – к-ть операцій. 2).Паралельний: предмети праці між операціями передаються поштучно або невеликими транспортними партіями; тривалість техн. і вир. циклу на всіх операціях мінім.; є перерви в межах обробки партії; використовують в масовому та крупно серійному в-ві. Тоц=P*Sum(m, i=1)(ti/Ci)+(n-P)*(ti/Ci)max operation. 3).Паралельно-послідовний: предмети передаються поштучно або невеликими партіями; відчутні перерви в межах обробки однієї партії на операції; використовують у випадках обробки деталей вел. партіями та значній трудомісткості операції; крупно серійне, середньо серійне. Тоц=Тоц(послідовний)-(n-P)*Sum(m, i=1)(ti/Ci) min operation.

 

Додаток Б

Сутність та принципи організації оплати праці.

Планування забезпечення виробництва інструментом.

Забезпечення в-ва інструментом здійснюється в такій послідовності:

1) визначається номенклатура застосовуваного інст-ту;

2) розрахунок витрат інст-ту, який здійснюється по кожному його типорозміру з використанням 3-х можливих методів:

- статистичний передбачає визначення обсягу витрат інст-ту на основі статистичних звітних даних за попередні періоди з урахуванням зміни обсягів в-ва;

- за нормами оснащення робочих місць ─ передбачає розрахунок витрат інст-ту відповідно до норм типового оснащення р.місць та терміну його використання;

- за нормами витрат ─ є найбільш точним. використовується в умовах масового, крупносерійного в-ва. при цьому витрати інст-ту розрах-ся точно за формулою:

, де

Ni ─ кількість інст-ту;

t_i ─ норма часу обробки певним інструментом;

n ─ номенклатура продукції;

Тст ─ час стійкості інст-ту (час роботи між 2-ма переточеннями);

Чпер ─ число переточувань;

Кв.з. ─ коефіцієнт випадкового зменшення інст-ту (0,02-0,15).

3) визначення оборотного фонду інст-ту по п-ву та планових його потреб на певний період. Оборотний фонд інст-ту складається із його запасів в цн.-інст. складі, а також інст-ту, що знаходиться в цехах.

Потреба п-ва в інст-ту визначається за такою формулою: Пі=Ві+Оф, Ві ─ витрати п-ва; Оф ─ кількість інст-ту, яка має знаходитись в обороті.

 

 

Планування енергозабезпечення підприємства. Енергетичний баланс.

Варіанти енергозбереження: 1) зовнішній (зі сторони); 2) внутрішній (власними силами); 3) комбінований. Планування енергозабезпечення здійснюється шляхом розробки енергобалансу п-ва. Енергобаланс розробляється по кожному виду енергії і включає витратну частину та приходну частину. Роз-ся енергобаланс починаючи з його втратної частини в такій послідовності: 1) розраховується потреба в усіх видах енергії для осн. та допоміжного вир-ва. Витрати елекктроенргії: В_ел. = (Р_уст.*F*К_ч*К_п)/(К_к.д.*К_втр.) Р_уст. – Установлена потужність; F – фонд часу роботи устаткування; К_ч – коеф. завантаж. облад. по часу; К_п - коеф. завантаж. облад. по потужності; К_втр. – коеф. втратв мережі. 2) розрахов. витрати енергії на господ. побут. потреби. 3) розрах.. втрати енергії в мережах і трансформуючих установах. 4) визнач.. сумарні потреби енергії даного п-ва. Розробка приходної частини енергобалансу включає: 1) визначення вироб.. ресурсів власних генеруючих установ; 2) виз-ня можливості та обсяги отримання енергії зі сторони. 3) проектування режимів роботи власних генеруючих установок 4) визначення розміру покриття потреби в енергії за рахунк власного вир-ва, оторимання зі сторони та використання вторинних енергоресурсів. 5) визначення кількості енергії, яка може бути відпущена на сторону.

 

 

Планування транспортного обслуговування виробництва.

Більшість питань планування та організації транспортного обслуговування розв’язується на етапах проектування підприємства:

1)аналізуються вантажопотоки 2)вибираються види транспортних засобів 3)визначається кількість транспортних засобів.

1. Аналіз вантажопотоків

В основі організації перевезень в масштабі підприємства, його окремих цехів і складів лежать вантажооборот і вантажопотоки.

Вантажопотік - кількість вантажів (у шт., тонах), що переміщуються в

заданому напрямку на певну відстань за певний проміжок часу.

Розміри та маршрути окремих потоків вантажів визначаються на базі виробничої програми підприємства, норм витрат матеріалів та відстані перевезень.

Вантажооборот - це загальна кількість вантажів, що переміщуються по території підприємства чи його підрозділів за певний проміжок часу.

Вантажооборот - це сума всіх вантажопотоків.

На основі даних цієї таблиці розробляють схему вантажопотоків цехів і підприємства в цілому.

Схема вантажопотоків показує розподіл і напрямок руху вантажів по підприємству.

2. Вибір видів транспортних засобів

Класифікація транспортних засобів (транспорту).

1.За характером і місцем перевезень: * зовнішній;

* міжцеховий; * внутрішньоцеховий.

2.За видами транспортних засобів: * залізничний;

* безрейковий; * механічний;.

3.За принципом дії: * періодичної дії; * неперервної дії.

4. За напрямком переміщення вантажів: * горизонтальний; * вертикальний; * ухильний;* горизонтально-вертикальний.

5. За строком дії: * постійний; * тимчасовий.

Вибір видів транспортних засобів здійснюється в залежності від характеру вантажів: * сипучі вантажі;

наливні (рідкі) вантажі;* штучні вантажі.

Кожен з цих вантажів має свої особливості перевезення, навантаження та розвантаження.

Транспортні засоби повинні відповідати цим особливостям і забезпечити перевезення вантажів без втрат, при найбільш повному використанні вантажопідйомності та швидкості пробігу.

3. Визначення кількості транспортних засобів

Кількість транспортних засобів, зайнятих на регулярних вантажопотоках: N = B/П*Кн = (В/ Пг*Fд) * К В - вантажооборот за розрахунковий період часу (тон, шт.) П - продуктивність транспортного засобу за цей же період часуКн - коефіцієнт нерівномірності перевезень Пг - годинна продуктивністьзасобу (тон, шт./год) Fд - ефективний (дійсний) фонд часу роботи транспортного засобу.

Питання до держіспиту з дисципліни «Організація виробництва»

1. Сутність і суспільне значення виробництва

2. Підприємство як виробнича система. Структура виробництва

3. Виробнича структура промислового підприємства. Види виробничої структури

4. Технологія і виробничий процес. Види виробничих процесів.

5. Технологічний процес, його склад та структура. Операція. Види операцій

6. Принципи раціональної організації виробничого процесу

7. Типи виробництва, їх ознаки та техніко-економічні характеристики.

8. Організація виробничого процесу у часі. Виробничий цикл та його структура.

9. Види поєднання операцій технологічного процесу та сфери їх ефективного застосування.

10. Методика розрахунку тривалості операційного циклу при застосуванні різних видів операцій.

11. Тривалість виробничого циклу складного виробу. Методи визначення тривалості циклу. Цикловий графік.

12. Економічна значимість, шляхи та резерви скорочення тривалості виробничого циклу.

13. Організація виробничого процесу у просторі.

14. Поняття методу організації виробництва та ознаки які його визначають.

15. Організація непотокового виробництва та сфери його застосування.

16. Методика визначення розміру партії запуску предметів праці у виробництво.

17. Організація потокового виробництва

18. Потокова лінія. Види потокових ліній та їх техніко-економічна характеристика.

19. Вибір виду та методика проектування потокових ліній. Основні параметри потокових ліній.

20. Організація автоматизованого виробництва.

21. Загальна характеристика трудових процесів. Організація праці як складова організації виробництва.

22. Сутність та об’єкти нормування праці. Система норм праці.

23. Сутність та принципи організації оплати праці.

Тарифна система оплати праці.

24. Аналіз трудових процесів і затрат робочого часу.

25. Сутність та завдання оперативного управління виробництвом. Системи оперативного регулювання виробництва.

26. Виробнича інфраструктура та її вплив на економіку підприємства.

27. Структура, мета та завдання ремонтного господарства.

28. Форма організації ремонтного обслуговування.

29. Системи управління ремонтами, їх характеристика.

30. Система планово-попереджувальних ремонтів (ППР). Нормативи системи ППР.

31. Поняття, класифікація та індексація інструменту.

32. Структура, мета та завдання інструментального господарства.

33. Планування забезпечення виробництва інструментом.

34. Склад, мета та завдання енергетичного господарства підприємства.

35. Планування енергозабезпечення підприємства. Енергетичний баланс.

36. Склад, мета та завдання транспортного господарства.

37. Планування транспортного обслуговування виробництва.

38. Організація та регулювання транспортного обслуговування виробництва.

39. Склад, мета та завдання складського господарства.

40. Модель управління запасами на підприємстві

41. Системи управління запасами на підприємстві

42. Шляхи удосконалення транспортного та складського обслуговування виробництва.

43. Якість продукції, технічний2 рівень продукції. Показники рівня якості продукції

44.Ефективність та шляхи підвищення якості продукції.

45. Організація технічного контролю якості продукції. Види та засоби технічного контролю якості продукції.

46. Сутність та складові комплексної підготовки виробництва нової продукції.

47. Організація перед проектних досліджень

48. Проектно-конструкторська підготовка виробництва.

49. Технологічна підготовка виробництва.

50. Організаційно-економічна підготовка виробництва.

 

Сутність і суспільне значення виробництва.

Джерелом існування, розвитку та підвищення життєвого рівня людини є виробнича діяльність.

Виробнича діяльність спрямована на задоволення потреб шляхом продукування споживчих благ, що створюються у виробництві

Виробництво - це процес створення матеріальних благ необхідних для існування і розвитку суспільства

В економічному аспекті – виробництво – це процес споживання засобів виробництва і робочої сили.

Але наявність цих елементів ще не означає, що може бути здійснений конкретний процес виробництва на конкретному підприємстві.

Очевидно що для цього повинні бути створені певні умови такого споживання засобів праці і робочої сили.

Виробництво є важливим компонентом функціонування будь-якої держави, тому що воно визначає її економічну безпеку, ста­лість фінансової системи і рівень життя людей.

Основна мета виробництва в ринкових умовах полягає в забезпеченні споживача не­обхідною йому продукцією у певні строки, заданої якості та комплектації, з мінімальними витратами для виготовлювача.

Ринкова економіка ставить перед виробництвом конкретні завдання: * випуск конкурентоспроможної продукції;* підтримання оптимальності функ­ціонування з найменшими витратами; * підвищення гнучкості реагування на зміни попиту; * підвищення мобільності проектування та осво­єння нової продукції; * забезпечення високої куль­тури трудової діяльності персоналу; * підвищення рівня організації виробництв

Економічний результат діяльності підприємства, його фінансовий стан і майбутній розвиток залежать від того, наскільки раціонально організовано виробництво, чи відпо­відає воно сучасним вимогам оптимальності, гнучкості, мобільності, високої культури, екологічності, конкурентоспроможності.

Виробництво можна охарактеризувати як систему, де здійснюється цілеспрямований процес перетворення вхідних елементів у корисну продукцію.

Іншими словами, виробництво являє собою певну технологію, відповідно до якої здійснюється трансформація вкладених ресурсів у кінцевий результат— продукцію.

Сутність організації виробництва

Перехід на ринкові від­носини суттєво змінює погляд на організацію виробництва, яка створює умови для найефективнішого використання техніки, предметів праці та людей у процесі виробництва і тим самим сприяє підвищенню його результативності.

Під організацією виробництва розуміється координація й оптимізація в часі та просторі всіх матеріальних, трудових еле­ментів виробництва з метою випуску в певні строки необхідної споживачам продукції з найменшими витратами за умови належ­ної якості й отримання достатнього прибутку від її реалізації для подальшої продуктивної діяльності.