ОРГАНІЗАЦІЯ КОМПЛЕКСНОЇ ПІДГОТОВКИ ВИРОБНИЦТВА



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ОРГАНІЗАЦІЯ КОМПЛЕКСНОЇ ПІДГОТОВКИ ВИРОБНИЦТВА



Ключові поняття і терміни: винахід, відкриття, інновація, ліцензія, наукові дослідження, патент, патентоспроможність, підготовка виробництва.

4.1 Суть комплексної підготовки
виробництва

Промиcлове виробництво є складною динамічною системою, яка функціонує в умовах безперервної зміни всіх компонентів, що її складають, під впливом зовнішнього середовища, що постійно змінюється. При цьому центральним елементом цієї системи виступає процес трудової діяльності. Цей процес пов’язаний з витратами як розумової, так і фізичної енергії людини в масштабах, що визначаються потребами розширеного суспільного виробництва, тому повинні бути максимально раціональними щодо використовуваних методів та засобів праці.

Потреби інтенсивного розвитку та оновлення всіх елементів сучасного виробництва вимагають використання таких методів та засобів праці, які б давали змогу одержувати високоякісні продукти праці при найбільш економному використанні як трудових, так і матеріальних ресурсів. Саме з таких позицій і слід розглядати характерні особливості розвитку сучасного виробництва та зміцнення його зв’язків з наукою.

Процес праці включає в себе загалом два моменти: пізнавальну та конструктивну діяльність. При цьому доцільну діяльність людини в процесі праці можна поділити на такі різновиди:

інформаційно-пізнавальну діяльність, що включає ознайомлення з об’єктом, його вивчення, пізнання явищ та законів природи ;

ідеально-конструктивну діяльність, що охоплює створення ідеальної моделі майбутнього реального результату;

реально-конструктивну діяльність, що включає безпосереднє, практичне втілення цілі.

Саме в результаті взаємодії цих видів діяльності та злиття наукових досліджень, дослідно-промислових розробок та процесів виготовлення в єдиний процес і може бути здійснена необхідна підготовка виробництва та його ефективне функціонування.

Загалом підготовка виробництва являє собою комплекс взаємопов’язаних заходів щодо розробки та освоєння нової та удосконалення вже використовуваної техніки, технології та організації виробництва.

Говорячи про суть та зміст підготовки виробництва, необхідно чітко дотримуватись таких основних понять.

Нова продукція - це ті зароби, що вперше виробляються в країні, а також модернізовані види продукції, що мають нову якісну характеристику та відповідають вимогам сучасного рівня розвитку техніки. Сюди слід віднести і комплектуючі вироби, що виготовляються вперше і визначають основні технічні параметри нової продукції та поставляються в порядку кооперації підприємствам інших галузей.

Нова техніка - заново створені машини і обладнання, інструменти та інші елементи техніко-виробничої бази, що забезпечують при їх використанні підвищення ефективності виробництва.

Нова технологія - сукупність прийомів і методів виготовлення продукції та виконання робіт, що раніше даним підприємством не використовувались і які забезпечують певну інтенсифікацію виробництва.

Склад і характер заходів щодо комплексної підготовки виробництва та послідовність їх проведення значною мірою залежать від особливостей виробничого процесу, який, в свою чергу, визначається специфікою продукції, робіт чи послуг, використовуваної сировини і матеріалів, станом техніки і технології виробництва, а також рівнем його організації та управління.

Разом з тим незалежно від специфіки виробництва можна накреслити загальну схему, загальний склад робіт щодо комплексної підготовки виробництва. Сюди слід віднести: наукову, конструкторську, технологічну, організаційну, економічну, матеріальну та психологічну підготовку виробництва. Така принципова схема комплексної підготовки виробництва представлена на рисунку 4.1.

Залежно від призначення та поставлених завдань підготовку виробництва можна розділити на дві частини: передвиробничу та оперативну. При цьому зауважимо, що як при передвиробничій, так і при оперативній підготовці комплексно вирішуються всі питання підготовки виробництва.

Передвиробнича підготовка - це комплекс заходів щодо освоєння нових видів продукції різного призначення. Вона включає науково-дослідницькі, проектно-конструкторські, дослідні та інші види робіт, що необхідні для організації освоєння та виробництва нових виробів.

Оперативна підготовка - це комплекс робіт, пов’язаних з поточною діяльністю підприємства щодо виготовлення вже, освоєної продукції. Вона включав заходи щодо попереднього забезпечення необхідних умов ресурсів для виконання оперативних виробничих планів. Це наладка обладнання, підбір матеріалів та інструментів, комплектування необхідної технічної та нормативної документації.

Оперативна підготовка повинна бути своєчасною, комплексною та активною. Це означає, що вона повинна вестись з певним випередженням по відношенню до планових строків виконання робіт, що всі необхідні умови для нормальної організації виробництва повинні бути створені відповідними службами для виконавців без спеціального нагадування, що підготовкою виробництва повинні бути охоплені всі підрозділи, які зайняті виконанням оперативного завдання щодо випуску продукції, надання послуг чи проведення певних робіт.

Як передвиробнича, так і оперативна комплексна підготовка виробництва повинна охоплювати всі названі вище етапи.

Істотною особливістю циклу “наука - техніка – виробництво” є те, що всі ці ланки являють собою безперервний в часі процес послідовного перетворення одного і того ж предмету праці, що проводяться на різних стадіях його життєвого циклу в різних формах: знання, модель, натурний об’єкт. У зв’язку з цим для забезпечення якнайшвидшого освоєння досягнень науки необхідно дотримуватись певних принципів: системності, сумісності, керованості та наступності.

Ці принципи є основоположними при формуванні будь-яких систем, про що детально йшлося в 1.2. Не вдаючись в деталі, зробимо лиш декілька загальних зауважень.

Принцип системності передбачає чітке визначення мети системи, її складу, структури та засобів забезпечення, розуміючи під системою процес підготовки виробництва.

Принцип сумісності стосовно системи підготовки виробництва означає забезпечення інформаційної, технологічної, технічної та організаційної взаємодії всіх складових елементів, а також забезпечення сумісності системи підготовки виробництва з іншими компонентами виробничої системи.

Принцип керованості означає, що цільова функція управління системою підготовки виробництва повинна бути виражена через такі параметри, які забезпечили б планування, облік, контроль та регулювання цієї системи.

Принцип наступності означає можливість і необхідність діалектичного зв’язку при виборі компонентів та формуванні структури об’єкта розробки, при якому максимально утримуються всі прогресивні науково-технічні рішення. Нові рішення включаються в об’єкт в такому обсязі, який необхідний в нових умовах.

Додержання цих принципів є вирішальною умовою перетворення системи комплексної підготовки виробництва в структурно та функціонально завершений механізм самовдосконалення системи, розвиток якої стимулюється все зростаючими потребами та вимогами споживача щодо якості вироблюваної продукції.

4.2. Організація наукової підготовки
виробництва

Загалом наукова підготовка виробництва - це сукупність взаємопов’язаних процесів наукового пошуку та обґрунтування можливих напрямів розвитку принципово нової техніки і технології, в результаті здійснення яких невизначеність загальної цілі та умов підготовки промислового виробництва послідовно зменшується до норм, яких достатньо для розгортання конструкторських розробок.

З точки зору потреб промислового підприємства наукова підготовка виробництва включає такі елементи:

вивчення можливостей реалізації досягнень науково-технічного прогресу відповідно до профілю діяльності підприємства;

визначення перспектив розвитку виробництва продукції, оновлення основних фондів, структури та інших елементів відповідно до тенденції зміни продукції;

вивчення попиту на нову продукцію, визначення районів її споживання та джерел вихідної сировини, матеріалів та комплектуючих виробів;

рекомендації до складання технічного завдання та характеристику властивостей нової продукції.

Для практичного розв’язання питань, які стоять на даному етапі підготовки виробництва, проводяться пошукові дослідження, виконуються науково-дослідницькі та дослідно-промислові розробки.

Наукові дослідження спрямовані переважно на пошуки найдоцільніших шляхів практичного використання результатів фундаментальних досліджень в народному господарстві і проводяться в тих випадках, коли на основі аналізу готових наукових та технічних рішень стає очевидним, що їх замало для виконання розробок.

Пошукові дослідження включають важливий елемент дослідницького прогнозу - наукове передбачення, тобто довготермінове або навіть наддовготермінове прогнозування розвитку техніки.

Завершальним етапом пошукового дослідження є оцінка наявних ресурсів для проведення науково-дослідницьких розробок.

Науково-дослідницька розробка порівняно з пошуковим дослідженням носить значно конкретніший характер і спрямована на створення певного виду виробу чи технологічного процесу, на перевірку принципово нових технічних рішень на експериментальних зразках і в лабораторних умовах. Однак і на цьому етапі можливі багатоваріантні рішення науково-технічної проблеми.

Результати наукових досліджень є засобом наукового обґрунтування планових і проектних рішень і використовуються на наступних етапах підготовки виробництва.

Наукова підготовка виробництва в нафтогазовому комплексі та на підприємствах системи геологорозвідувальної служби проводиться в двох формах. Це зумовлено тим, що всі науково-дослідницькі організації прийнято ділити на дві групи.

Одна група - це спеціалізовані головні науково-дослідницькі організації галузевого підпорядкування, що вирішують комплекс питань, пов’язаних з технічною .політикою галузі. Система галузевих науково-дослідницьких організацій побудована за принципом спеціалізації.

Наприклад: Український інститут з проектування об'єктів газової промисловості (Укргазпроект), Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості (УкрНДІНП “Масма”), Український державний геологорозвідувальний інститут (УкрДГРІ), Український науково-дослідний інститут природних газів (УкрНДІгаз), науково-дослідний інститут технології буріння (НДІТБ) та інші.

Крім того, певну роботу щодо наукової підготовки виробництва на підприємствах нафтогазового комплексу виконують академічні та навчальні заклади, наприклад: інститут геологічних наук НАН України (ІГН НАНУ), інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України (ІГГТК НАНУ) інститут геофізики НАН України (ІГ НАНУ), Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (ІФНТУНГ).

Таким чином, основна частина наукової підготовки виробництва здійснюється за межами промислового підприємства через систему спеціалізованих організацій.

До другої групи відносяться комплексні територіальні науково-дослідницькі та проектні інститути (НДПІ). Вони можуть входити до складу різних об’єднань, підприємств і вирішувати комплексно питання проектування, удосконалення техніки в конкретному районі.

Організації першої та другої груп здійснюють переважно передвиробничу наукову підготовку, працюючи в тісному контакті. Водночас вони можуть брати участь і в оперативній підготовці виробництва, співпрацюючи з відповідними підрозділами підприємств. Такими підрозділами можуть бути різні лабораторії, організовані за функціональним принципом.

Науково-дослідницький етап має особливо важливе значення при розробці нових нафтових і газових родовищ. При цьому вивчаються особливості залягання покладів нафти і газу, оцінюється їх місце і значення в перспективах розвитку галузі, вибирається та забезпечується черговість введення родовищ в розробку, оцінюються строки розробки, темпи відбору запасів і т.д. В результаті науково-дослідницької роботи складаються рекомендації для проектування розробки родовищ та їх наступної експлуатації.

Що стосується оперативної наукової підготовки, то вона проводиться на родовищах, що вже введені в розробку. Науково-дослідницький етап у цьому випадку набагато вужчий, конкретніший, скерований на досягнення конкретних цілей. Разом з тим, зібрані матеріали можуть використовуватися для розробки рекомендацій щодо проектування розробки родовищ.

Важливою складовою наукової підготовки виробництва, яка забезпечила б належну оперативність цього процесу та створила необхідні передумови для його планування, є система оцінки науково-дослідницьких робіт. Для того, щоб дати оцінку рівня організації та ефективності наукової підготовки виробництва необхідно чітко сформулювати кінцевий продукт певного етапу досліджень та організації його використання. В таблиці 4.1. наведено основні етапи організації використання наукових результатів у виробництві.

Таблиця 4.1. Типові етапи використання наукових результатів у виробництві

Етапи циклу Формалізований продукт Організація використання результатів
Фундаментальні дослідження Ідеї, теорії, гіпотези, відкриття Оцінка очікуваних можливостей використання публікації. Початок нагромадження інформації
Прикладні дослідження Методи, рекомендації Розробка техніко-економічних характеристик

Специфікою наукових досліджень є те, що їх ефект можна виміряти тільки через кінцевий етап науково-виробничого циклу, коли розробки вже запроваджено і вони дають певну віддачу. При цьому слід враховувати новизну наукових результатів, їх цінність та реалізацію.

Під новизною розуміють будь-яке нове знання, отримане в результаті проведених досліджень: відкриття, нова теорія, новий метод роботи, нові рекомендації тощо.

Цінність результатів - це ті наслідки, які дають наукові дослідження приїх реалізації. Такими наслідками можуть бути економічні, соціальні, екологічні, наукові тощо. Економічна цінність проявляється у вигляді економічного ефекту. Соціальна цінність пов’язана з полегшенням праці, поліпшенням умов праці тощо. Екологічна цінність проявляється в зменшенні шкідливих викидів в атмосферу, забрудненні водойм, поліпшенні використання природних ресурсів та ін. Наукові наслідки означають розширення знань про природу, суспільство, нашого мислення і т.д.

Реалізація наукових результатів - це можливість їх запровадження у виробництво.

Серед показників, що характеризують рівень організації та ефективності наукової підготовки виробництва можна назвати такі.

1. Рівень наукового потенціалу - показник, що характеризує творчі можливості відповідного дослідницького підрозділу та визначається за формулою

, (4.1)

де: - фонд заробітної плати працівників з науковими ступенями; - фонд заробітної плати працівників, що не мають наукових ступенів.

Визначення рівня наукового потенціалу через фонд заробітної плати пояснюється тим, що саме в заробітній платі відбивається як кількість, так і якість праці.

2. Темпи приросту наукових знань, або швидкість нагромадження наукової інформації - показник, що характеризує інтенсивність розвитку науки, визначається за формулою середнього абсолютного приросту

. (4.2)

де - обсяг наукової інформації на початок і кінець періоду дослідження; - тривалість періоду дослідження в прийнятих одиницях.

Цей же показник можна виразити і через темп приросту, як відношення абсолютного приросту до попереднього або початкового рівня

. (4.3)

3. Важливим показником, що характеризує рівень наукових досліджень і, значить, рівень наукової підготовки виробництває наукомісткість. Цей показник можна визначати і стосовно капіталовкладень, і випущеної продукції.

а) наукомісткість по капіталовкладеннях визначається як відношення витрат на науку до загальної величини капіталовкладень, тобто це витрати на науку, що припадають на 1 грн. капіталовкладень

. (4.4)

де: - витрати на наукові дослідження, пов’язані з певним об’єктом, грн.; К - капітальні вкладення на той же об'єкт, грн.

.Для більшої деталізації замість загальної суми капіталовкладень можна брати величину капіталовкладень, пов’язану з активною частиною основних фондів, і тоді формула(3.4) набубе вигляду

, (4.5)

де: - наукомісткість активної частини капіталовкладень; - активна частина капіталовкладень, грн.

Визначаючи наукомісткість капіталовкладень, слід мати на увазі, що не всі витрати на науку мають економічну природу, ідентичну капіталовкладенням, і тому в розрахунки потрібно включати тільки частину з них, а саме: витрати на проведення науково-технічних заходів, наприклад, придбання нової техніки. Тоді вказані показники наберуть такої форми

та , (4.6)

де: - витрати на придбання нової техніки, грн.

б) Наукомісткість по продукції визначається як відношення витрат на науку до обсягу випущеної продукції (валової, товарної тощо). Цей показник показує кількість витрат на науку, що припадають на одинцю продукції

. (4.7)

де: - випуск продукції в прийнятих одиницях вимірювання (натуральних, вартісних).

в) оберненим показником до показника наукомісткості є показник науковіддача, що визначається у вигляді

. (4.8)

де: - обсяг валової або товарної продукції, грн.

4. Для характеристики ролі галузевої науки або окремих наукових підрозділів можна скористатись показником питомої ваги таких підрозділів в загальних витратах на наукові дослідження

. (4.9)

де: - витрати на наукові дослідження галузевими структурами, грн. ; - загальні витрати на наукові дослідження по даному об’єкту, грн.

Крім наведених, можна використати і інші показники, наприклад, кількість зайнятих у сфері наукової підготовки виробництва, тривалість періоду розробок, кількість публікацій в розрахунку на одного зайнятого в сфері наукової підготовки виробництва, патентоспроможність пропозицій, кількість ліцензій тощо.

 

 

4.3. Організація конструкторської
та технологічної підготовки виробництва

Процес оновлення виробництва, його удосконалення включає не тільки освоєння нових виробів та зняття з виробництва застарілих, але й модернізацію тої продукції, що вже випускається. При цьому виникає необхідність певної перебудови, що завжди вступає в певне протиріччя з намаганням підприємства зберегти сформовану номенклатуру, досягнутий рівень техніко-економічних показників виробництва та заохочувальних фондів.

Щоб якоюсь мірою зняти таке протиріччя, необхідна значна робота з технічної підготовки нового виробництва. Технічна підготовка виробництва є одною з найважливіших ланок в процесі створення та освоєння нових виробів і займає значну питому вагу в загальному циклі (в машинобудуванні, наприклад - до 70%).

Під технічною підготовкою виробництва розуміють комплекс заходів, спрямованих на створення нових або удосконалення виробів, що випускаються, розробку прогресивних методів виробництва, його механізації та автоматизації. Функціонально технічна підготовка виробництва поділяється на комплекс необхідних конструкторських і технологічних заходів, які щонайтісніше пов’язані між собою. При цьому конкретний зміст робіт з технічної підготовки виробництва може різко відрізнятись залежно від конкретних виробничих умов.

Нафтогазовий комплекс є надзвичайно складним і для виконання поставлених завадань охоплює велику різноманітність підприємств, що спеціалізуються по пошуках та розвідці нафтових і разових родовищ, бурінні нафтових і газових свердловин, видобутку нафти і газу та їх транспортуванні. Крім того. слід виділити велику кількість машинобудівних, ремонтних, будівельних та інших видів підприємств. У зв’язку з цим і об’єкти проектування надзвичайно різноманітні.

Процес технічної підготовки виробництва на підприємствах галузі складний і тому ми обмежимось тільки загальною характеристикою задач та принципів його організації.

Як ми вже відзначали технічна підготовка охоплює два етани - конструкторський та технологічний, зміст яких принципово відрізняється.

Конструкторська підготовка виробництва. Під конструкторською підготовкою виробництва розуміють сукупність взаємопов’язаних процесів оптимізації номенклатури та конструювання об’єктів виробництва, реалізація яких послідовно підвищує ймовірність досягнення кінцевої мети підготовки виробництва до норм, достатніх для розробки та використання найраціональнішої технології їх виготовлення.

Сучасну конструкторську підготовку виробництва складають поряд з традиційними процесами дослідно-конструкторських розробок процеси інженерного прогнозування, параметричної оптимізації розроблюваних видів техніки та їх конструктивних елементів, забезпечення технологічності конструкцій проектованих зразків і т.п. Ускладнення циклу конструкторської підготовки виробництва зумовлене розширенням сфери використання одних і тих же видів техніки, збільшенням різноманітності умов їх використання, ускладненням конструкції виробів, збільшенням їх номенклатури та ін. Названі фактори значно ускладнюють процес створення нової техніки та підготовки її до промислового випуску.

Інженерне прогнозування - це процес отримання з певною ймовірністю обґрунтування інформації про необхідні кількісні та якісні зміни істотних властивостей об’єктів розробки, шляхи та методи їх реалізації в найближчий період їх розвитку ,враховуючи результати наукових досліджень.

Інженерне прогнозування розкриває потенційно можливі шляхи розвитку техніки та відрізняється від наукового передбачення вибором конкретних джерел Інформації. що забезпечують безперервність прогнозування в межах середньотермінового та короткотермінового періоду.

Параметрична оптимізація об’єктів виробництва є обов’язковим елементом процесу створення багатьох видів техніки. Суть цієї розробки полягає в тому, що на вихіднихетапахрозвитку нової техніки на основі всебічного вивчення потреб,аналізунаявних технічних рішень і технологічних можливостей в даній галузі виробництва та експлуатації розробляється номенклатура об’єктів техніки, що здатна повністю задовольнити поточні та перспективні потреби в них.

В основі параметричної оптимізації лежить параметричний або типорозмірний ряд, основним параметром якого виступає розмір виробу.

Економічна суть параметричного ряду полягає в тому, що його реалізація пов’язана з певними економічними наслідками, зумовленими реалізацією цільової функції виду “витрати – ефект”. Прикладами параметричних рядів в нафтогазовому комплексі можуть бути типорозміри верстатів-качалок (7 типорозмірів СК, 6 типорозмірів СКД), типорозміри башмаків обсадних колон (16 типорозмірів БКМ), типорозміри крон-блоків (5 типорозмірів УКБА) тощо. Побудова параметричного ряду є задачею оптимізаційного типу при якому вибір оптимального варіанту проводиться за певним економічним критерієм.

Дослідно-конструкторські роботи є здебільшого складним процесом розробки одного чи декількох виконань виробів, що поєднують вдалі конструкторські розробки з великою кількістю розрахунково-експериментальних досліджень, виготовленням обект1в техніки та їх експериментальною перевіркою ти відпрацюванням в процесі освоєння промислового виробництва.

З дослідно-конструкторською розробкою тісно пов’язане відпрацювання конструкції на технологічність, що має на меті забезпечити найбільшу придатність конструкції до промислового освоєння і виготовлення, а також технічного обслуговування і ремонту.

Залежно від конкретних виробничих умов процес конструкторської підготовки можна умовно поділити на декілька послідовних етапів:

- розробку та складання технічного завдання на проектування, що визначає технічні, експлуатаційні та виробничі вимоги до продукції. Технічне завдання включає призначення виробу, принципи його роботи, основні технічні характеристики, конструктивні особливості тощо ;

- ескізне проектування. Даний документ включає принципові конструктивні рішення, які дають загальне уявлення про будову та принципи роботи виробу, а також основні параметри і габаритні розміри ;

- технічне проектування, в якому приймаються остаточні технічні рішення, які дають повну уяву про будову розроблюваного виробу, та вихідні дані для розробки робочої документації. На даному етапі уточнюються загальні креслення, креслення окремих вузлів та найвідповідальніших деталей, а за необхідності можуть створюватись і макети виробів;

- розробка робочої документації щодо виготовлення, складання та експлуатації виробу. В процесі розробки робочої конструкторської документації розвиваються та конкретизуються дані технічного проекту, визначаються форми, розміри та матеріали всіх деталей, виготовляються робочі, складальні та монтажні креслення, розробляються інструкції щодо випробування виробу, його монтажу та експлуатації.

При проектуванні нескладних виробів виділяти перераховані етапи недоцільно. Так наприклад, можна об’єднати ескізне та технічне проектування, часом технічне та робоче проектування і т.п.

Все сказане повністю стосується машинобудівних підприємств, а також ремонтних підприємств та підрозділів. Разом з тим специфіка виробничих процесів накладає певний відбиток і на організацію проектно-конструкторської підготовки на підприємствах галузі.

Однією з важливих проблем і особливостей розвитку нафтогазової промисловості є проблема зниження пластових тисків і зниження в зв’язку з цим дебітів свердловин. Для нейтралізації цього негативного фактора необхідно постійно нарощувати потужності на основі введення в експлуатацію нових родовищ та удосконалення розробки старих.

При проведенні проектно-конструкторської підготовки цього виробництва передбачається складання комплексних схем і проектів розробки родовищ або окремих покладів, в основу яких покладені принципи раціональної експлуатації природних ресурсів, В цьому в загальних рисах полягає суть передвиробничої проектно-конструкторської підготовки виробництва в нафтогазовидобувних підприємствах.

В процесі оперативної підготовки виробництва на даному етапі розробляється додаткова проектна документація, яка потрібна для виробничої діяльності нафтогазовидобувних підприємств. Сюди відносяться проектно-конструкторські роботи, пов’язані з уточненням технологічних схем, реконструкцією обладнання, зміною оснастки і т.п.

Проектно-конструкторську підготовку в нафтогазовій промисловості виконують здебільшого територіальні НДПІ, тобто такі роботи проводяться за межами підприємств. Тут розробляються схеми і проекти розробки родовищ, покладів, окремих пластів, проекти облаштування площ та будівництва окремих нафтогазопромислових об’єктів.

Що стосується нескладних об’єктів, то проектування ведеться силами конструкторських підрозділів (бюро) підприємств.

Технологічна підготовка виробництва. Складовою частиною технічної підготовки виробництва є технологічна підготовка, що являє собою сукупність взаємопов’язаних процесів технологічного проектування і оснащення виробництва, які забезпечують технологічну готовність підприємства до випуску продукції, виконання робіт, надання послуг заданої якості у встановлені строки, при заданому обсязі та встановлених матеріальних і трудових ресурсах, тобто забезпечують вибір оптимальних шляхів і способів реалізації загальної мети в конкретних виробничих умовах.

В традиційному розумінні ці процеси наступають після конструкторської підготовки виробництва. Але з метою забезпечення належної ефективності випуску продукції, виконання робіт чи надання послуг технологічна підготовка повинна починатись практично одночасно з конструкторською підготовкою.

Кожний крок конструктора повинен супроводжуватись відповідним кроком технолога, котрий оцінює технологічні можливості виробництва щодо виготовлення розроблюваних конструкцій виробів, проводить технологічний контроль конструкторської документації та розробляє необхідні рекомендації конструктору щодо поліпшення конструктивного виконання виробів.

Основними завданнями технологічної підготовки виробництва можна вважати:

- застосування раціональних технологічних методів для заготовчих, оброблювальних та збиральних операцій, що дають змогу інтенсивніше та економічніше здійснювати їх у виробничих умовах ;

- забезпечення наступності технологічних рішень, що дає змогу значно скоротити строки та розширити масштаби розповсюдження прогресивних технологічних методів, реалізувати ресурсозбереження та перейти на вищий рівень гнучкості і автоматизації виробництва.

Технологічна підготовка виробництва полягає саме в комплексному розв’язанні названих завдань.

Загалом технологічна підготовка виробництва включає:

проектування технологічних процесів ;

розрахунок нормативів з усіх видів ресурсів ;

визначення потрібної оснастки та організацію її проектування і виготовлення;

визначення системи контролю.

В основі проектування технологічних процесів повинні лежати такі чотири принципи: прогресивність, динамічність, спадковість та системність.

Принцип прогресивності технологічних рішень означає, що проектування технологічних процесів повинно базуватись на сучасних науково-технічних досягненнях, що забезпечують найбільше зростання продуктивності праці та ефективне використання всіх видів ресурсів.

Принцип динамічності технологічного процесу означає, що склад та структура проектованого технологічного процесу повинні бути орієнтовані на можливість його оперативного переналагодження при зміні об’єктів виробництва.

Принцип технологічної спадковості означає, що при проектуванні технологічного процесу враховується можливість його генетичного перетворення в міру оновлення об'єктів виробництва.

Принцип системності вимагає, щоби при проектуванні технологічного процесу використовувався системний підхід до формування його складу, структури та всіх видів забезпечення.

Проектування технологічних процесів обов’язково передбачає визначення витратних норм і нормативів з всіх видів ресурсів, що беруть участь в даному технологічному процесі. При формуванні нормативної бази потрібно чітко виділити два поняття: норма і норматив.

Під нормами розуміють максимально допустимі величини абсолютних витрат матеріальних, енергетичних, трудових та інших ресурсів для виготовлення одиниці продукції (виконання робіт, надання послуг) встановленої якості в конкретних умовах виробництва.

Під нормативами слід розуміти показники, що характеризують відносну величину (рівень) використання знарядь і предметів праці, їх витрат на прийняту одиницю.

Система норм і нормативів повинна охоплювати всі елементи, що складають виробничий процес: норми і нормативи використання сировини і матеріалів, норми і нормативи витрат паливно-енергетичних ресурсів, норми і нормативи використання обладнання, норми і нормативи використання трудових ресурсів. Щоби норми і нормативи повністю відігравали свою роль мірила рівня розвитку виробництва вони повинні розраховуватись на основі аналізу розвитку науково-технічних досягнень в галузі.

Завершальним елементом технологічної підготовки виробництва є проектування та освоєння засобів технологічного оснащення. До засобів технологічного оснащення загалом входять: технологічне обладнання, технологічна оснастка, засоби механізації та автоматизації виробничих процесів.

Залежно від новизни об’єктів і засобів виробництва технологічна оснастка виробничих процесів здійснюється за однією з таких форм:

оснащення виробництва - забезпечення заново створюваного виробництва новими технічними засобами, необхідними для випуску принципово нових видів продукції ;

переоснащення виробництва - докорінна реконструкція виробництва, що базується на такому істотному оновленні засобів технологічного оснащення, при якому досягається передбачуване збільшення кількості та поліпшення якості продукції, що випускається;

переналагодження виробництва - переведення діючого виробництва в новий стан шляхом перекомпонування наявних засобів технологічного оснащення в обсязі, достатньому для переходу на випуск продукції в новому виконанні.

В умовах підприємств нафтової і газової промисловості технологічна підготовка виробництва має принципове значення, оскільки проводиться найчастіше силами самих підприємств. Це пов’язано ще й з тим, що конструкторська підготовка зводиться здебільшого до визначення складу обладнання та загального проектування - фізичного розміщення обладнання на виробничих площах.

Технологічна підготовка виробництва на бурових підприємствах включає проектування всіх елементів процесу спорудження свердловин, визначення оптимального режиму роботи обладнання, його потужності, розрахунок потреб в необхідних видах ресурсів і т.п. Результатом такої роботи є геологічні наряди, режимно-технологічні карти, нормативні карти та інша технологічна документація.

Технологічна підготовка виробництва в нафтогазовидобувних підприємствах включає використання прогресивних способів видобутку нафти, що підвищували б нафтовіддачу пластів, удосконалення технологічних процесів осушки газу. підготовки нафти тощо.

До технологічної підготовки виробництва на газопровідному транспорті відноситься комплекс робіт, в якому значне місце належить підготовці газу до транспортування (очистка, осушка, охолодження та ін.). Специфічною особливістю технологічної підготовки в нафто- і продуктопроводному транспорті є відпрацювання технологічних процесів послідовної перекачки різних сортів нафти та видів нафтопродуктів.

Доволі специфічним видом проектно-конструкторської підготовки виробництва на підприємствах галузі є проекти геолого-пошукових та геологорозвідувальних робіт, проекти спорудження нафтових і газових свердловин, комплексні схеми та проекти розробки родовищ.

В усіх випадках проект включає комплекс технічної документації, куди входять пояснювальні записки, технічні розрахунки, економічні обґрунтування прийнятих рішень, креслення та інші види документів. Обов’язковою складовою частиною проектної документації є різні кошторисно-фінансові розрахунки, що відображають загальну кошторисну вартість об’є



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; просмотров: 162; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.227.97.219 (0.038 с.)