Організація складського господарства

Складське господарство - це комплекс складів, допоміжних пристроїв та обслуговуючих підрозділів, що здійснює приймання матеріальних ресурсів, їх розміщення, зберігання, облік, перевірку стану, підготовку до виробничого споживання та від­пускання споживачу.

До складського господарства належать:

територія, призначена для розміщення матеріальних ресурсів в період їх перебування в запасі;

споруди для забезпечення схоронності товарно-матеріальних цінностей (складські будівлі, резервуари тощо);

комплекс спеціальних пристроїв та обладнання для зберігання, пересування, штабелювання та укладання матеріалів та готової продукції (стелажі, підйомно-транспортне обладнання тощо), а також для їх підготовки до виробничого використання;

вагове та вимірне обладнання;

протипожежні засоби та обладнання;

система інформації та управління, що необхідна для обліку, контролю, регулювання та здійснення товарообороту.

Складське господарство промислових підприємств призначено для комплексного забезпечення матеріальними ресурсами всього виробництва і є необхідною підготовчою та заключною стадією виробничого процесу. Сучасне промислове підприємство має розгалужене складське господарство, яке забезпечує приймання та зберігання запасів готової продукції, сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, обладнання, запасних частин, незавершеного виробництва, комплектуючих виробів, відходів та інших видів засобів і предметів праці.

Правильна організація складського господарства сприяє прискоренню обертання оборотних засобів, скороченню тривалості виробничого циклу, організації ритмічної роботи всіх ланок виробництва. До організації складського господарства відноситься: вибір типу складів, визначення потреб у складських приміщеннях, розміщення складів та їх обладнання, визначення системи складського обслуговування.

Широкий асортимент матеріальних цінностей, що підлягають складуванню, кількість складів та їх різноманітність надзвичайно велика.

Залежно від ролі у виробничо-господарській діяльності розрізняють склади постачальницькі, виробничі та збутові.

Постачальницькі або матеріальні склади призначені для зберігання матеріальних цінностей, що поступають від зовнішніх постачальників. Це може бути сировина, матеріали, паливо, напівфабрикати тощо.

Виробничі склади призначені для зберігання напівфабрикатів власного виробництва, інструментів, запасних частин для обладнання, різної технологічної оснастки.

Збутові склади призначені для зберігання готової продукції та відходів виробництва.

За рівнем спеціалізації склади поділяютьна універсальні та спеціалізовані.

Універсальні склади призначені для зберігання широкої номенклатури матеріальних ресурсів, що мають різне призначення. Ними найчастіше бувають центральні матеріальні склади, де кількість назв може досягати кількох тисяч.

Спеціалізовані склади призначені для зберігання певних видів однорідних матеріалів. Доних відносяться склади твердого та рідкого палива, паливно-мастильних матеріалів, будівельних, лісових матеріалів і т.п.

За технічним влаштуванням розрізняють склади відкриті, напівзакриті, закриті та спеціальні.

До відкритих складів відносять споруди у вигляді різних естакад, відкритих бункерів, траншей, майданчиків, підготовлених належним чином до проведення складських робіт та зберігання матеріальних ресурсів. Відкриті склади використовують переважно для зберігання великогабаритної продукції: лісоматеріалів, твердого палива, залізобетонних виробів та конструкцій, матеріалів в контейнерах, прокату чорних металів (балок, швелерів, рейок, труб, сортового прокату, груболистової сталі тощо) та ін.

Напівзакриті склади - це споруди, що мають навіс, одну, дві або три стіни чи огорожу. Напівзакриті склади призначені переважно для зберігання різних будівельних матеріалів, пиломатеріалів, дрібносортного прокату чорних металів, вогнетривкої цегли та іншої продукції.

Закриті склади - це будівлі та споруди, що мають покрівлю та огорожу з усіх боків. Вони призначені для зберігання матеріальних цінностей, що потребують захисту від атмосферних впливів. На закритих складах найчастіше зберігаються: тонколистова сталь, металева та транспортна стрічка, дріт в мотках, кабельна продукція, гумотехнічні вироби, пластмасові вироби, текстильна продукція, хімічна продукція, дрібні металовироби, вимірні прилади, інструмент та технологічна оснастка, обладнання та ін.

Спеціальні склади - це склади переважно закритого типу (наземного або підземного влаштування), призначені для зберігання певних специфічних видів матеріальних ресурсів: рідкого палива, мастильних матеріалів, твердого палива, вибухових матеріалів і т.п., які ротребують особливих вимог.

В практиці організації складського господарства можливі й інші класифікаційні ознаки складів, наприклад, за потужністю, за швидкістю обертання матеріалів, конструктивними матеріалами, вогнестійкістю та ін.

Незалежно від типу складу всі роботи, які здійснюються на складах, можна звести до наступних основних операцій: приймання матеріальних ресурсів, їх розміщення, зберігання, підготовки до виробничого використання, відпускання виробничим та іншим підрозділам підприємства та облік матеріальних цінностей.

Всі матеріальні ресурси, що поступають на склад проходять кількісне та якісне приймання. Кількісне приймання полягає у перевірці відповідності фактичної наявності матеріалу вказаного в супроводжувальних документах. Початкова перевірка вантажів, що поступають від зовнішніх постачальників, проводиться представником підприємства в пункті прибуття (залізничній станції, пристані тощо). Якщо виявляється розбіжність між фактичною кількістю та кількістю вказаною у документах, складається так званий комерційний акт для пред’явлення претензії винуватцю недостачі (постачальнику або транспортній організації).

Якісне приймання проводиться органами технічного контролю та відповідними лабораторіями. Якісною перевіркою встановлюється відповідність одержаних матеріалів чинним стандартам або технічним умовам. При невідповідності матеріалу стандартам (технічним умовам) викликається представник постачальника та складається акт про непридатність отриманих матеріалів. Якщо представник постачальника не має можливості приїхати, то акт про непридатність складається з участю незацікавленої організації. До вирішення питання про подальшу судьбу такого матеріалу він перебуває на відповідальному зберіганні у споживача.

Прийняті на склад матеріали розміщуються з дотриманням належних вимог обліку та зберігання. При цьому кожний матеріал повинен розміщатись на складі так, щоб забезпечити збереження кількості та якості матеріального ресурсу.

На багатьох промислових підприємствах (в тому числі іна підприємствах нафтогазового комплексу) при матеріальних складах організовуються спеціальні дільниці підготовки матеріальних ресурсів до виробничого використання. Одним із видів такої підготовки є нарізання різьби на обсадних трубах, комплектування бурильних труб, напівфабрикатів перед відпусканням їх виробничим підрозділам.

Для забезпечення нормальної роботи підприємства дуже важливо організувати оперативне регулювання запасів. З цією метою встановлюється контроль за станом гарантійних запасів на складах. Якщо частина гарантійних запасів починає видаватись в цехи, то це означає, що нормальний хід виробництва може бути порушеним. Може виникнути й інша ситуація, коли встановлені розміри запасів зростають. В обох випадках виникає потреба у прийнятті відповідного управлінського рішення. Таким чином, складине тільки виконують функції зберігання та підготовки матеріалів до виробничого використання, але й допомагають оперативно регулювати їх споживання,

Облік матеріальних цінностей на складах ведеться за допомогою спеціальної картотеки - системи карточок, що складаються окремо на кожний номенклатурний номер матеріального ресурсу. В кожній карточці крім інформації, що стосується даного конкретного матеріалу, показується рух матеріалу (прихід та витрати) та його залишок. На підставі даних такого обліку можна визначити очікувані залишки запасів матеріальних ресурсів на початок відповідного періоду

, (7.69)

де Z_оч - величина очікуваних залишків запасів матеріальних ресурсів на початок даного (планового) періоду, натуральних одиниць; Z_фп - фактична величина запасу на початок поточного періоду; Q_оп - очікувана величина поступлень до початку даного періоду; Q_ов - очікувана величина витрат до початку даного періоду.

Виробничі запаси на складах безперервно змінюються і це суттєво впливає на організацію роботи складського господарства. Для оцінки рівня організації та ефективності діяльності складського господарства потрібна певна система показників, яку умовно можна поділити на дві групи: показники організаційно-технічного рівня та показники ефективності.

До показників, що характеризують організаційно-технічний рівень складського господарства, можна віднести: складський оборот, пропускну здатність складу, складський запас, коефіцієнт обертання запасів, коефіцієнт нерівномірності поступлення та відпускання ресурсів, тривалість зберігання запасів на складах та інші.

1. Складський оборот - це обсяг матеріальних ресурсів (товарів), що відправляється зі складу у виробничі підрозділи підприємства за рік. Його розмір залежить від поступлення товарів на склад та співвідношення залишків запасів на початок та кінець даного періоду (року)

, (7.70)

де Q_со - обсяг складського обороту, натуральних одиниць; Q_пр - обсяг поступлення за рік; Z_сп - залишок запасів на складі на початок року; Z_cк - залишок запасів на складі на кінець року.

Обсяг складського обороту, що визначений в грошовому виразі називають складським товарооборотом (складською реалізацією).

Крім складського обороту слід розрізняти і внутрішньоскладський оборот, який залежить від коефіцієнтів переробки відповідних ресурсів на складі

, (7.71)

де Q_вс - внутрішньоскладський оборот; к_пер - коефіцієнт переробки матеріальних ресурсів (товарів) на складі.

Такі розрахунки потрібно вести по окремих групах та видах матеріальних ресурсів. Це пов’язано з тим, що кожний вид ресурсів має певну форму та вагу, залежно від яких кожна одиниця залежить від різних умов їх зберігання та переробки.

2. Складський запас - запас матеріальних ресурсів що постійно знаходиться на складі і призначений для забезпечення нормальної роботи підприємства. Обсяг запасів на складах є величиною дуже динамічною і безперервно змінюється. Підвищення або зниження загального запасу залежить від обсягу поступлень та відпускання (видавання) даного ресурсу. Тому в роботі складського господарства використовують величину середнього запасу, який є основою для багатьох техніко-економічних розрахунків. Величину середнього запасу визначають зазвичай за формулою середньої хронологічної

, (7.72)

де: - середній загальний запас, натуральних одиниць; Z_з1,Z_з2,Z_з3…Z_зт - загального запасу на окремі дати звітного періоду; т - кількість дат звітного періоду, станом на які є дані про величину загальних запасів.

Дані про залишки запасів, що приймаються для розрахунків, беруть найчастіше в помісячному розрізі (рідше поквартально).

3. Коефіцієнт обертання запасів - показник, який характеризує швидкість оновлення матеріальних ресурсів на складах. Чим швидше відбувається таке оновлення, тим більше обертів здійснюють матеріальні ресурси (запаси). Показник обертання складських запасів можна розрахуватиза формулою

, (7.73)

Коефіцієнт обертання складських запасів показує частоту обороту запасів протягом певного періоду і є величиною обернено пропорційною тривалості зберігання запасів на складі.

4. Тривалість зберігання запасу -показник, що характеризує час пролежування запасів на складах підприємства, тобто непродуктивний час (час пролежування) перебування їх на підприємстві

, (7.74)

де: q_дв - середньодобове видавання матеріального ресурсу зі складу.

Два останні показники безпосередньо впливають на обсяг річного обороту кожного складу, їх оцінку та аналіз доцільно проводити в комплексі з іншими показниками, зокрема такими, як обсяг запасів та складський оборот.

5. Коефіцієнт нерівномірності - показник, що визначаєтьсяза поступленням та відпусканням матеріальних ресурсів і характеризує рівень організації матеріально-технічного постачання на підприємстві.

Коефіцієнт нерівномірності поступлення матеріальних ресурсів на склад можна визначити за формулою

, (7.75)

де q_дпmax - максимальна величина поповнення запасу за добу; - середня величина поповнення запасу за добу.

Аналогічно можна визначити коефіцієнт нерівномірності видавання ресурсу зі складу

, (7.76)

де q_двmax - максимальнавеличина ресурсу, що відпускається за добу; - середня величина ресурсу, що відпускається за добу.

При визначенні коефіцієнтів нерівномірності можна використати дані про максимальний та середній запас ресурсу, максимальний та середній обсяг будь-якої операції за добу чи інший період часу.

6. Потужність складу - здатність складу забезпечувати максимально можливий оборот матеріально-технічних ресурсів за певний період часу за умови дотримання нормативів та технологічних процесів, передбачених проектом або прийнятих в процесі експлуатації. Потужність складу характеризує його пропускну здатність та визначається за формулою

, (7.77)

де F - складська площа, де зберігається даний вид матеріальних ремсурсів,м²; -навантаження, кількість даного виду ресурсу, яка одночасно зберігається на 1 м²; Т_пл - тривалість планового періоду, діб; - норма складських запасів (середній загальний запас) даного виду ресурсу, діб.

Для повного використання складу потрібно, щоби пропускна здатність окладу дорівнювала річному обороту. Однак, враховуючи динамічний характер складського обороту, це співвідношення дотримується не завжди. Для характеристики рівня використання потужності складу використовується спеціальний показник.

7. Коефіцієнт використання потужності - показник, що характеризує рівень використання потужності (пропускної здатності складу) і визначається за формулою

. (7.78)

При повному використанні складу коефіцієнт використання буде дорівнюватись одиниці.

Між коефіцієнтом використання потужності та коефіцієнтом нерівномірності існує певний взаємозв’язок. Форму цього взаємозв’язку можна вивести із таких міркувань.

Обсяг матеріальних ресурсів, що проходять через склад протягом року залежить від пропускної здатності та коефіцієнта нерівномірності

. (7.79)

Співвідношення між складським оборотом та пропускною здатністю складу, як видно із рівняння (7.79) повинно дорівнювати

. (7.80)

Порівнюючи формулу (7.78) та (7.80) можна побачити, що:

. (7.81)

Таким чином, коефіцієнт використання потужності, або пропускної здатності, складу є величиною оберненою коефіцієнту нерівномірності. Звідси випливає дуже важливий висновок, що має велике практичне значення для забезпечення нормальної роботи складу: чим більший коефіцієнт нерівномірності поступлення матеріальних ресурсів на склад, тим меншим буде їх оборот.

До показників, що характеризують ефективність функціонування складського господарства, слід віднести: витрати на одиницю основних фондів складів, витрати на одиницю роботи складу, оборот на 1 м² площі складу, собівартість складування.

1. Витрати на одиницю основних фондів характеризують собівартість обслуговування основних фондів і визначаються за співвідношенням

. (7.82)

де С_з - загальні витрати складу, грн.; Ф - балансова вартість основних фондів складу, грн.

2. Витрати на одиницю роботи складу характеризують собівартість одиниці складського обороту і визначаютьсяза співвідношенням

. (7.83)

3. Оборот на 1 м² площі складу характеризує інтенсивність складського обороту (вантажообороту) і визначається за співвідношенням

. (7.84)

4. Собівартість складування характеризує величину витрат, що пов’язані із заготовлюванням та утриманням на складі одиниці певного виду ресурсу. При цьому слід враховувати, що різні витрати можуть бути пов’язані із складуванням по-різному: є витрати умовно-постійні і та умовно-змінні.

При оцінках ефективності функціонування складського господарства можна використати й інші показники: ефективність використання підйомно-транспортного обладнання в часі, вантажопідйомності; рівень централізації доставки вантажів; рівень механізації робіт і т.п.

В результаті аналізу обраної системи показників діяльності складського господарства виявляються резерви можливого поліпшення цієї сфери діяльності та розробляються заходи щодо їх реалізації. Ці заходи можна розділити на три групи. До першої групи відносяться заходи, пов’язані з поліпшенням організації праці та виробництва. До другої групи - заходи із удосконалення конструкції та планування складів, підвищення їх пропускної здатності тощо. До третьої групи - заходи із удосконалення технології складських та навантажувально-розвантажувальних робіт, централізованої доставки ресурсів і т.п.

7.7 Організація доставки матеріальних
ресурсів у виробничі підрозділи

Заключним та кінцевим етапом стосовно управління матеріальними ресурсами є організація доставки матеріальних ресурсів в цехи та на робочі місця, а також готової продукції споживачам.

Основними завданнями даного етану є:

повне, своєчасне та комплексне забезпечення необхідними матеріалами виробничих цехів та служб підприємства;

належна підготовка матеріальних ресурсів до виробничого споживання (комплектування, дозування тощо);

звільнення цехів та дільниць виробництва від виконання функцій, пов’язаних з організацією постачання їх матеріалами;

сприяння правильному витрачанню матеріалів відповідно до встановлених норм, раціональному використанню відходів та тари;

сприяння раціональній організації роботи внутрівиробничого транспорту та правильному використанню транспортних засобів при доставці матеріальних ресурсів та готової продукції зі складів підприємства як своїм виробничим підрозділам, так і іншим, зовнішнім споживачам;

комплектування готової продукції для відправлення її споживачам.

На промислових підприємствах використовують два методи забезпечення виробничих підрозділів матеріальними ресурсами:

1) централізований метод - активний, коли ресурси доставляють на склади за певним графіком. При цьому транспорт використовується найраціональніше.

2) децентралізований - коли ресурси зі складів підприємства цехи одержують самостійно.

На практиці більш поширеним є централізований метод. При цьому методі доставку зі складів підприємства споживачам можна здійснювати за такими схемами: маятниковою, променевою та кільцевою (див. рис.6.2)

Маятникова система, як відомо, стосується випадку, коли є один постачальник (склад) та один споживач, тобто зв’язок здійснюється між і двома пунктами. При цьому залежно від форми зв’язку між цими пунктами можна виділяти такі різновиди даної схеми: маятникову односторонню, маятникову двосторонню та маятниковузмішану.

Незалежно від різновиду даної системи загальну кількість транспортних засобів для перевезення вантажів визначають за формулою

, (7.85)

де Q_зм - кількість матеріальних ресурсів, які необхідно перевезти за зміну, натуральних одиниць; t_вн- пробіг транспорту з вантажем, хв.; t_бв - пробіг транспорту без вантажу, хв.; t_н - час одного навантаження, хв.; t_р - час одного розвантаження, хв.; t_з- час можливих затримок в дорозі, що приймається в розмірі 0,15 (t_вн+t_дв), хв.; q_вп -вантажопідйомність транспорту, т; к_в - коефіцієнт використання вантажопідйомності; Т - фонд робочого часу, годин.

Дана система доставки досить широко використовується в практичній діяльності підприємств, оскільки доставка здійснюється з певного складу (пункту).

Променева система (схема) використовується в тих випадках, коли споживачів кілька і забезпечуються вони одним постачальником, або навпаки - кілька постачальників забезпечують споживача різними матеріалами. Залежно від цього розрізняють два варіанти даної системи: променеву відцентрову та променеву доцентрову (див. рис.6.2 в та 6.2 г)

Кількість транспортних засобів, що обслуговують променеву систему перевезень, визначають як суму їх по кожному променю

, (7.86)

де т - кількість променів.

Кільцева система (схема) використовується у випадках, коли кілька постійних пунктів з’єднані послідовною доставкою від одного пункту до іншого з обов’язковим поверненням транспорту у вихідний пункт.

Залежно від напряму руху вантажів розрізняють два варіанти кільцевої системи: кільцеву із згасаючим вантажопотоком, та кільцеву із наростаючим вантажопотоком (див. рис. 6.2 д та 6.2 е)

Кількість транспортних засобів при кільцевій системі із згасаючим вантажопотоком визначають за формулою

, (7.87)

де Т_пр - час пробігу транспорту по всьому кільцю, хв.; т_р - кількість пунктів розвантаження.

Кількість транспортних засобів при кільцевій системі із наростаючим вантажопотоком визначають за формулою

, (7.88)

де т_н - кількість пунктів навантаження.

Суть управління доставкою матеріальних ресурсів полягає у виборі та обґрунтуванні системи перевезень, що проводиться одночасно із вибором та визначенням кількості транспортних засобів. Ці розрахунки слід проводити з врахуванням кількості вантажів, їх характеру, умов доставки, відстані доставки та потужності складських приміщень. При цьому всі питання організації та управління доставкою вантажів вирішуються однаково незалежно від того, що перевозиться: матеріальні ресурси на робочі місця, геологічні зразки та відпрацьований інструмент на склади, чи готова продукція споживачам.