Методика формування сезонних запасів

В деяких галузях промисловості (до яких відносяться частково і нафтогазовий комплекс), крім поточних та гарантійних запасів, створюються ще й сезонні запаси. Сезонні запаси - це специфічний різновид матеріальних запасів, на формування яких впливають чинники виробництва, споживання чи доставки продукції. Хоч сезонні запаси є складовою частиною загальних виробничих запасів, проте за певних умов їх можна вважати запасами поточними.

Сезонними запасами називають запаси, що повинні забезпечити нормальну роботу виробництва на весь період сезонної перерви в поступленні або споживанні матеріальних ресурсів. Розмір сезонного запасу визначається залежно від періоду часу, на який повинен бути створений запас, та середньодобового споживання даного виду матеріальних ресурсів в період сезону.

Основними причинами утворення сезонних запасів є:

а) сезонне виробництво продукції (наприклад, продукції рослинництва, деревини в період лісосплаву тощо);

б) сезонне споживання матеріальних або інших ресурсів (наприклад, палива для опалення в опалювальний період);

в) неможливість доставки матеріальних ресурсів іншим способом, крім сезонних видів транспорту (наприклад, річкового), а також випадки затримки в доставці через снігові замети, повені тощо).

Аналогічні причини утворення сезонних запасів характерні і для підприємств нафтогазового комплексу, але із деякими застереженнями на умови проведення робіт. На підприємствах нафтогазового комплексу, зокрема, геологорозвідувальних та бурових, можливі такі три випадки утворення та використання сезонних запасів: послідовний, паралельний та змішаний. При цьому ніяких гарантійних запасів уже не створюють і, по суті сезонний запас немовби перетворюється в запас поточний.

1. Послідовна форма (перший випадок). При послідовній формі періоди створення та використання сезонних запасів не співпадають в часі та здійснюються послідовно: спочатку завезення даного виду матеріального ресурсу відповідно до планової потреби на передбачуваний обсяг робіт, а потім його виробниче використання. Графічно цей варіант створення та використання сезонногозапасу можна зобразити в такому вигляді (рис. 7.3):

Дана форма виникає в тих випадках, коли завезення матеріальних ресурсів (формування запасів) потребує одних умов, а використання – інших, наприклад, проведення деяких видів геологорозвідувальних робіт можливе тільки в літній період, а доставка матеріальних ресурсів - тільки в зимовий період.

Як видно із наведеного рисунка, максимальний сезонний запасзасвоїм значенням (розміром) є не що інше, ніж загальна планова потреба даного виду ресурсу на заданий обсяг робіт. Знаючи інтенсивність добового споживання та тривалість періоду роботи (періоду використання ресурсу), можна визначити загальну планову потребу в даному виді ресурсу, а це означає - і величину сезонного запасу

, (7.44)

де: Q_пл - загальна планова потреба даного виду ресурсу, натуральних одиниць; t_c - час виробничого використання (споживання) даного виду ресурсу - тривалість виробничого періоду, діб.

 

Рисунок 7.3. Схема утворення та використання сезонного запасу
(перший випадок)

При організації доставки ресурсу задача полягає у визначенні інтенсивності добового поповнення запасу, виходячи з можливого періоду завезення (нагромадження), та у визначенні необхідної кількості транспорту для перевезення вантажу.

Інтенсивність добового нагромадження запасу визначається за формулою

, (7.45)

де t_н - період нагромадження запасу, діб.

На підставі інтенсивності добового вантажоперевезення та обраного виду транспорту визначається потреба в транспортнихзасобах для забезпечення передбаченого обсягу робіт

, (7.46)

де - інтенсивність добового нагромадження запасу - маса вантажу, що підлягає перевезенню за добу, т; t_рс - тривалість одного рейсу транспортного засобу, годин; q_вп - вантажопідйомність транспортного засобу, т; Т_рт - робочийчас транспорту протягом доби; к_вп- коефіцієнткорисного використання вантажопідйомності (статичний); к_вч - коефіцієнт використання транспортного засобу в часі.

При цьому незалежно від співвідношення між параметрами інтенсивності добового завезення (використання) та часу нагромадження (споживання) порядок розрахунків не змінюється.

Середній сезонний запас, необхідний для формування оборотних коштів підприємства, визначається, як і в попередніх випадках, у вигляді половини максимального запасу.

2. Паралельна форма (другий випадок ). Паралельна форма використовується в тих випадках, коли час створення запасу строго обмежений, а час використання нічим не обмежується, наприклад, доставка здійснюється тільки взимку, а роботи проводяться в будь-який час. Як і в попередньому випадку, створення гарантійного запасу не передбачається. Графічно даний метод створення та використання сезонного запасу можна зобразити у такому вигляді (рис. 7.4).

Рисунок 7.4. Схема утворення та використання се зонного запасу
(другий випадок)

Як видно із наведеноїсхеми t_н=t_с та . Якби проходив тільки процес нагромадження, то

, (7.48)

але згідно із умовою одночасно з нагромадженням відбувається і виробниче споживання (використання), і тому процес нагромадження йде повільніше на величину

, (7.49)

отже,

(7.50)

Іншими словами, сезонний запас у даному випадку залежить від часу нагромадження та різниці між інтенсивністю добового нагромадження та добового споживання.

Як і в попередньому випадку, задача зводиться до організації доставки вантажів, організації завезення ресурсу. Потрібні розрахунки проводятьсяза формулами (7.45) та (7.46).

3. Змішана форма (третій випадок). Змішана форма використовується у тих випадках, коли час створення запасу не обмежується, але при цьому строго обмежується час його виробничого використання, наприклад, завезення вантажів можна здійснювати безперервно, а проведення робіт можливе тільки взимку через зміну рівня підгрунтових вод.

Графічно даний варіант створеннята використання сезонного запасуможна зобразити в такому вигляді (рис. 7.5).

Умовою даної системи є t_н > t_c та . Якщо проходило б тільки нагромадження, то

. (7.51)

але, оскільки активне нагромадження відбувається тільки в період t_н-t_c, то це означає, що

, (7.52)

Іншими словами, величина сезонного запасу у даному випадку залежить від інтенсивності добового нагромадження та чистого часу нагромадження.

У всіх трьох випадках завдання організації поставки матеріальних ресурсів полягає, як уже вказувалось, у визначенні інтенсивності добового нагромадження та кількості тих транспортних засобів, щопотрібні для вирішення даного завдання. Для цього використовуються відповідно формули (7.45) та (7.46).

 

Рисунок 7.5. Схема утворення та використання сезонного запасу
(третій випадок)

7.4 Методи управління
виробничими запасами

Необхідною умовою безперебійного забезпечення виробничих процесів всіма потрібними матеріальними ресурсами є ретельне управління їх рухом. Управління матеріальними ресурсами здійснюється загалом всіма підсистемами управління підприємством. Воно включає нормування та планування витрат цих ресурсів, визначення основних шляхів та організації їх економії, створення системи обліку та стимулювання. При цьому найбільша робота припадає на працівників служби матеріально-технічного постачання та складського господарства. Саме вони повинні здійснювати оперативний контроль за станом виробничих запасів, що знаходяться в безперервному русі. В момент поступлення на склад кожної партії матеріальних ресурсів виробничі запаси досягаютьмаксимуму, а потім поступово знижуються до певного мінімуму перед прибуттям нової партії за умови нормального та рівномірного їх використання.

За таких умов поточний запас при плановому та ритмічному поступленні та нормальному використанні матеріальних ресурсів повністю забезпечує безперервний процес постачання. При будь-яких відхиленнях в поставках матеріальних ресурсів та їх використанні, виникає необхідність використання гарантійного запасу, хоч для забезпечення безперервності виробничого процесу це дуже небажане. Зниження рівня нижче встановленого, нижче нормативного призводить до перебоїв в забезпеченні виробництва даними ресурсами, знижує продуктивність праці через простої, збільшує витрати матеріалів у зв’язку з різними замінами тощо.

Для того, щоб забезпечити безперебійне постачання та безперебійність процесу виробництва, і необхідний жорсткий контроль за станом запасів, що не допускав би ні зниження їх нижче встановлених норм, ні перевищення нормативного рівня.

Загалом оперативний контроль за виробничими запасами здійснюється за такою схемою

, (7.53)

де Z_р - розрахунковий запас даного виду ресурсу на конкретну дату місяця, натуральних одиниць; Z_зп - залишок (запас) даного виду ресурсу на початок місяця; q_дні - поступлення (нагромадження) даного вид ресурсу за і-ту добу; п - порядковий номер доби місяця (інтервалу поставки); - середньодобові витрати (середньодобове споживання) даного виду ресурсу.

Залишок ресурсу на початок місяця визначається за даними бухгалтерського обліку, величина поступлення визначається на підставі прихідних банківських документів, а середньодобові витрати приймаються за даними відповідних технологічних служб.

Оперативний контроль та управління запасами передбачає регулярне співставлення фактичної величини запасів як загалом, так і за їх різновидами із встановленими нормами. При цьому слід дотримуватись таких обов’язкових вимог:

розмір запасу повинен бути достатнім для забезпечення безперервності виробничого процесу;

оскільки утворення запасу завжди означає певну іммобілізацію матеріальних ресурсів, його розмір повинен бути мінімальним;

утворення запасу та його зберігання потребує певних витрат, і тому управління запасами повинно сприяти їх мінімізації.

Залежно від конкретних умов виробничо-господарської діяльності підприємств та постачальницько-збутових баз використовують різнісистеми контролю за станом запасів та управління ними. Найбільшвідомими та широко розповсюдженими системами регулювання та управління виробничими запасами є система з постійною періодичністю замовлення та система з постійним розміром замовлення.

1 Система з постійною періодичністю замовлення. Дана система регулювання запасів відома в літературі і на практиці як система з фіксованим інтервалом поставки або система з фіксованим часом. Суть її полягає в тому, що підприємство-замовник має право змінювати величину разового замовлення, тобто величину партії поставки при незмінному інтервалі поставки, його періодичності. Причиною зміни величини замовлення (партії поставки) можуть бути різні зміни умов виробництва, що проявляється у зміні інтенсивності добового споживання. Керуючими елементами даної системи є максимальний рівень запасу та тривалість періоду замовлення. При цій системі всі замовлення незалежно від їх розмірів повторюються через рівні проміжки часу згідно з тривалістю заготовчого циклу, що забезпечує постійний рівень запасу.

Розмір замовлення в цій системі дорівнює різниці між максимальним рівнем, до якого проводиться поповнення запасу – Z_nmax, та фактичним його рівнем на момент поставки -Z_пзп. Всі інтервали між суміжними замовленнями (поставками) рівні t_n1=t_n2=t_n3 і т. д., а величина замовлень довільна: q_n1¹q_n2¹q_n3 і т.д.

В основі регулювання запасів в системі з постійною періодичністю поставок (спосіб зміни величини поставок) лежить визначення точки замовлення - ТЗ, що показує величину залишкового поточного запасу на момент замовлення - Z_пзз при якій слід терміново замовити нову партію поставки. Ця точка визначається через період відставання – t_вд - час від моменту замовлення до моменту отримання партії продукції за цим замовленням.

Графічно цей варіант регулювання запасу можна зобразити так (рис. 7.6):

Рисунок 7.6 - Регулювання запасів у системі
з постійною періодичністю замовлення

Порядок визначення інтервалу відставання наведений при розрахунках гарантійних запасів.

Як видно із наведеної схеми, максимальний виробничий запас матеріальних ресурсів включає поточний та гарантійний запаси

. (7.54)

Мінімальний виробничий запас кількісно дорівнює гарантійному запасу:

. (7.55)

а середній виробничий запас можна записати у вигляді

. (7.56)

Загалом величину партії поставки можна визначити

, (7.57)

де Z_пзпі - залишкова (фактична) величина поточного запасу на момент одержання (поставки) наступної партії, або

. (7.58)

У випадках, коли , передбаченого планом, q_пі<q_ппл, тоді

, (7.59)

У випадках, коли, , , і тоді

. (7.60)

Застосування даної системи регулювання запасів є ефективним при періодичних перевірках залишків, заздалегідь встановлених термінах поновлення замовлення та вимогах жорсткого регулювання запасів у зв’язку із високою вартістю матеріальних ресурсів.

Разом з цим даній системі притаманні деякі недоліки. Так, замовлення слід робити навіть тоді, коли потреба в даному виді матеріальних ресурсів незначна. Недоцільно використовувати її і при низькій вартості матеріалів та високих витратах, що пов’язані з їх заготовкою.

2. Система з постійним розміром замовлення. Цю систему ще називають системою з фіксованою кількістю або релаксаційною системою. Суть її полягає в тому, що підприємство-замовник має право вимагати зміни частоти поставок при незмінній величині партії поставки. Цей варіант використовується втих випадках, коли відправка матеріальних ресурсів проводиться у вигляді транзитної норми, величина якої є заздалегідь встановленою. Причиною зміни інтервалу поставки, як і в попередньому випадку, є зміна умов виробництва, що виражається в зміні інтенсивності добового споживання.

Регулювання запасів за цією системою передбачає визначення для кожної позиції матеріальних ресурсів, крім норми запасу,ще двох розрахункових параметрів: максимального запасу та “точки замовлення”.

Графічно цей варіант регулювання запасу можна зобразити у такому вигляді (рис. 7.7).

Умовами (параметрами) даної системи є: постійна величина поставки q_п1=q_n2=q_n3 та постійний інтервал відставання t_вд,а також змінні (непостійні) значення інтенсивності добового споживання та інтервалу поставки .

Величину максимального запасу прирівнюють до розміру партії поставки, тобто вона повинна відповідати фактичній величині запасу на момент наступної поставки. Запас “точки замовлення” встановлюють відповідно до мінімально необхідного часу, що забезпечує поновлення планової наявності матеріального ресурсу. Розмір запасу в точці поступлення (ТП) є величиною фіксованою.

Оскільки величина партії поставки матеріального ресурсу є величиною незмінною, то при даному методі гарантійний запас на відміну від попереднього випадку залишається недоторканим (за відсутності зривів у постачанні).

Рисунок 7.7 - Регулювання запасів у системі
з постійним розміром замовлення

При використанні даного методу основне завдання полягає у визначенні періоду поставки, який за своїм числовим значенням дорівнює періоду, при якому створений запас за встановленої середньої інтенсивності добового споживання буде повністю використаний

, (7.60)

де: t_ci - час споживання створеного запасу, діб.

В тих випадках, коли з якихось причин наступна поставка запізнюється, то з метою забезпечення нормальної роботи підприємства використовується частина гарантійного запасу і наступний інтервал поставки слід визначати, враховуючи цю обставину.

Тоді

. (7.61)

Дану систему регулювання запасів доцільно застосовувати при обмеженій номенклатурі використовуваних ресурсів. При багатономенклатурному асортименті матеріальних ресурсів значно погіршуються умови поіменного контролю запасів по всіх позиціях, і це ускладнює використання системи.

Кожна із розглянутих моделей регулювання запасів відповідає певним умовам заготовки та використання матеріальних ресурсів. При цьому суть всіх організаційних моделей регулювання зводиться до співставлення фактичних запасів з їх нормативними (розрахунковими) величинами. Величина нормативного запасу може змінюватися при цілеспрямованомувпливі на умови його формування. Зміна нормоутворюючих чинників потребує не тільки організаційного втручання, але й частішого використання економічних важелів. Тому головним в управлінні запасами є їх економічне регулювання, тобто цілеспрямований вплив на організаційні умови поставки, який забезпечував би оптимізацію матеріальних запасів.

Формування збутових запасів

Крім запасів, що забезпечують процес виробництва, його матеріально-технічне постачання, тобто виробничих запасів, є ще й запаси, що забезпечують процес споживання - так звані збутові (товарні) запаси (рис. 7.1).

Якщо виробничі запаси характеризують ресурси підприємства, то запаси збутові характеризують результати виробничої діяльності підприємства.

Збутові запаси складаються з двох частин: запасів готової продукції на складах підприємства та запасів продукції в дорозі. Перші називаються складськими, а другі - транспортними запасами.

Складський запас у загальному вигляді можна записати

, (7.62)

де Z_сп - запаси на складі на початок періоду, натуральних одиниць; В_о - очікуваний випуск в період між двома відправками, натуральних одиниць; Q_в - обсяг відправлень споживачу за даний період, натуральних одиниць.

, (7.63)

де - інтенсивність добового випуску продукції - продуктивність на добу, натуральних одиниць; t_в - інтервал відправлень, діб.

За своїм економічним змістом очікуваний випуск В_о є не що інше як величина запасу, пов’язана із комплектуванням відправлення. За певних умов

, (7.64)

але здебільшого

, (7.65)

оскільки на підприємстві є ще Z_сп, що також буде реалізований як Q_в, то

, (7.66)

де Z_ск - запас продукції на складах підприємства на кінець даного періоду, натуральних одиниць.

Транспортний запас можна записати у вигляді

, (7.67)

де q_в - величина разового відправлення (поставки), транзитна норма натуральних одиниць; t_тр- час транспортування продукції до споживача - час перебування продукції в дорозі, діб.

Загальний товарний (збутовий) запас складає

(7.68)

Основне, завдання, формування та управління товарними запасами, полягає у визначенні та дотриманні оптимальної величини запасу, оскільки наявність значних товарних запасів на складах підприємства призводить не тільки до “заморожування” грошових коштів, але й до витрат додаткових ресурсів на зберігання та обслуговування запасів. Запровадження системи обліку та контролю витрат, пов’язаних з утриманням товарних запасів, створює передумови для раціонального використання оборотних коштів та поліпшення фінансового стану підприємства.