Е. Особливості організації ремонту свердловин

Безперервність процесу видобутку нафти і газу значною мірою залежить від правильної експлуатації, обслуговування та ремонту нафтових і газових свердловин. Необхідність організації спеціального обслуговування та ремонту видобувних свердловин пов’язана не тільки із зношенням експлуатаційного обладнання, але й з проведенням комплексу спеціальних заходів з охорони надр. Отже, основне завдання ремонтних підрозділів полягає у підтриманні в працездатному стані експлуатаційного фонду свердловин та попередження зношування обладнання при належному дотриманні правил охорони надр. Одночасно вирішується ще одне завдання - модернізація та заміна застарілого обладнання.

Добрий стан та тривала служба діючих свердловин можуть бути забезпечені тільки при погодженій діяльності працівників з експлуатації та ремонту свердловин і обладнання.

Вся робота з ремонтного обслуговування свердловин передбачає догляд за експлуатаційним обладнанням в період між двома черговими ремонтами (міжремонтне обслуговування) та проведення планових ремонтів свердловин.

Планові ремонти свердловин, як зазначалось вище, охоплюють ремонти наземного і підземного обладнання. Ремонти наземного обладнання за аналогією з буровими підприємствами здійснюють відповідні прокатно-ремонтні цехи за встановленим переліком послуг.

Підземні ремонти свердловин поділяються на поточні і капітальні. Поточний підземний ремонт свердловин являє собою комплекс заходів з підтримання підземного експлуатаційного обладнання в робочому стані. Найчастіше поточні підземні ремонти проводять в порядку планово-попереджувальних ремонтів. Але на практиці проводять і відновлювальні ремонти з метою усунення різних порушень нормальної експлуатації свердловин, або внаслідок пропусків встановлених термінів проведення чергових ремонтів. Такі порушення супроводжуються переважно зниженнямдебітів або навіть повним припиненням припливів нафти.

При поточних підземних ремонтах проводяться операції з насосно-компресорними трубами (cпуcк та піднімання ліфта, перевірка та заміна окремих труб. зміна типорозміру ліфтових труб та глибини їх підвіски, очистка ліфтових труб), з насосними штангами (перевірка та заміна окремих штанг і штоків, зміна типорозмірів насосних штанг, ліквідація обривів штанг, очистка штанг), з насосами (спуск та піднімання насосів, перевірка та заміна насосів, зміна глибини підвіски насосів та їх типорозмірів), роботи з пусковими та захисними пристроями (спуск та піднімання пристроїв, перевірка та заміна пристроїв іїх очистка) та роботи, що проводяться безпосередньо у свердловинах (проведення геолого-технічних заходів, дослідницьких робіт, очистка привибійних зон від парафіну, піску, солей та продуктів корозії).

З точки зору робіт, що виконуються у свердловинах, поточні ремонти свердловин можна поділити на три групи: технологічні, відновлювальні та аварійні (рис. 6.1).

Технологічні ремонти - це ремонти свердловин, необхідність проведення яких зумовлена умовами і способами експлуатації свердловин та технологією розробки покладів і родовищ. Як видно з наведеного рисунка, до складу технологічних ремонтів включаються роботи щодо зміни способу експлуатації свердловин, технологічного режиму їх роботи, попередження ускладнень і аварій з обладнанням у свердловинах та ремонти з метою проведення дослідницьких робіт.

 

 

Рисунок 6.1 - Класифікація поточних підземних ремонтів свердловин

Роботи щодо зміни способів експлуатації включають роботи, пов’язані із спуском та підніманням обладнання для заміни одного способу експлуатації на інший, а також для переведення видобувних свердловин у категорію нагнітальних. Принагідно нагадаємо, що існують три способи експлуатації: фонтанний, газліфтний та механізований, а для підтримання пластового тиску використовуються нагнітальні свердловини.

До ремонтів щодо зміни технологічного режиму роботи свердловин відносяться ремонти із зміни глибини занурення насосів під рівень рідини, зміни їх типорозмірів, спуску та заміни глибинних штуцерів.

Для попередження ускладнень і аварій з обладнанням та свердловинами проводяться ремонти щодо спуску, перевірки або заміни пускових і захисних пристроїв (пускові і газові якорі, фільтри, пускові клапани, пакери і т.п.), перевірки або заміні насосно-компресорних труб і штанг, зміни типорозмірів труб і штанг, очистки підземного обладнання та вибою свердловини від парафіну, піску, солей і продуктів корозії.

До ремонтів з проведення дослідницьких робіт відносяться такі, що пов’язані із підніманням труб або штанг. При цьому можуть проводитись дослідницькі роботи з контролю рівня відбирання глибинних проб, замірювання пластових тисків, вивчення характеру виробки продуктивних пластів, різні дослідження нагнітальних свердловин і т.п.

Відновлювальні - це ремонти, пов’язані із відновленням або збільшенням продуктивності свердловин. Вони поділяються на ремонти із відновлення режиму роботи свердловин та ремонти щодо впливу на привибійну зону свердловин. Для відновлення режиму роботи свердловин проводиться заміна насосів, а для виконання робіт стосовно впливу на привибійну зону свердловин - спуско-підіймальні роботи з трубами та штангами.

Аварійні ремонти - це роботи, що проводяться з метою ліквідації ускладнень і аварій з насосними штангами, сальниковим штоком та обв’язкою гирла свердловин.

Капітальний підземний ремонт свердловин має свої особливості, які зумовлені тим, що свердловини являють собою систему експлуатаційне обладнання - пласт. Тому підземний капітальний ремонт свердловин пов’язаний із роботами з відновлення працездатного стану горизонту, що експлуатується, та підземної частини експлуатаційного обладнання - пласт. Інакше кажучи, капітальний ремонт свердловин пов’язаний із відновленням працездатного стану горизонту, що експлуатується, та підземної частини експлуатаційного обладнання, а також із проведенням заходів з охорони надр.

Капітальні ремонти свердловин спрямовані на підтримання діючого фонду свердловин в працездатному стані, а також на відновлення недіючих свердловин, тобто нарощування діючого фонду свердловин.

За аналогією з поточними капітальні підземні ремонти свердловин можна також поділити на три групи: технологічні, відновлювальні та аварійно-ліквідаційні.

До першої групи відносяться ремонтно-ізоляційні роботи, перехід на інші горизонти та приєднання пластів, переведення свердловин на використання за іншим призначенням та введення в експлуатацію і ремонт нагнітальних свердловин.

Група відновлювальних ремонтів включає розробки привибійних зон та різі дослідження свердловин.

Третя група охоплює усунення негерметичності експлуатаційних колон, усунення аварій, допущених в процесі експлуатації чи ремонту, консервації і реконсервації та ліквідації свердловин.

Кожний із перерахованих видів ремонтних робіт поділяється на типи залежно від технології їх проведення.

Найбільш поширеними при капітальних ремонтах свердловин є роботи з цементування свердловин, які проводять при всіх видах ремонтно-ізоляційних робіт, при переходах на інші горизонти, при заглибленні та ліквідації свердловин, при проведенні комплексу підземних робіт, пов’язаних з бурінням. Значна кількість робіт представлена різними ловильними роботами, що проводяться при ліквідації аварій: витягування із свердловин насосно-компресорних труб, прихоплених піском, чи цементом, насосних штанг, свердловинних насосів, газових якорів, фільтрів, сталевих канатів, очистка свердловин від різних сторонніх предметів і т.п. Інші ремонтно-виправні роботи пов’язані із усуненням пошкоджень обсадних труб, зміною конструкції свердловин (спуск додаткової колони, забурювання другого стовбура), із боротьбою з коркоутворенням, вирізуванням ви виправленням обрізів колон та ін.

Залежно від конкретних виробничих умов поточні і капітальні ремонти свердловин можуть виконувати різні спеціалізовані підрозділи. Це можуть бути управління з підвищення нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин, цехи поточного ремонту свердловин або цехи поточного і капітального ремонту свердловин. Крім спеціальних цехів поточного і капітального ремонту свердловин, до виконання цих робіт залучаються управління технологіч­ного транспорту, прокатно-ремонтні цехи з ремонту експлуатаційного обладнання, електрообладнання і електропостачання, а також цех науково-дослідницьких та виробничих робіт. Кожний із названих підрозділів виконує ремонтні роботи згідно із своєю спеціалізацією. Управління технологічного транспорту проводить ремонти і обслуговування підйомників та іншої спеціальної техніки, а також виділяє потрібну спецтехніку та автотранспорт для інших потреб. Прокатно-ремонтний цех експлуатаційного обладнання виконує замовлення на виготовлення запасних частин до інструментів, обладнання та пристроїв, що використовуються при ремонтах свердловин. Прокатно-ремонтний цех електрообладнання та електропостачання проводить ремонт відцентрових насосів, кабеля, електродвигунів тощо. Цех науково-дослідних та виробничих робіт в процесі поточних і капітальних ремонтів свердловин може проводити різноманітні дослідження пластів і свердловин.

В окремих випадках, коли обсяг робіт з ремонту свердловин невеликий, для їх виконання може використовуватись комплексна форма організації праці. При цьому ланки, що виконують поточні та капітальні ремонти свердловин, включаються до складу комплексних бригад, безпосередньо пов’язаних з видобутком нафти. Така форма використовується найчастіше на нових промислах, коли фонд свердловин відносно невеликий. В майбутньому в міру збільшення фонду свердловин комплексна бригада переростає в спеціалізовану.

Незалежно від форми організації підземних ремонтів свердловин роботи виконуються за нарядною системою. В наряді на проведення відповідних робіт вказується тип ремонту, дата початку, тривалість та відрядна розцінка. Після закінчення ремонту спеціальна комісія складає гарантійним акт про здачу свердловини з ремонту, в якому вказується стан свердловини до і після проведення ремонту.

6.2.3 Методика оцінки рівня організації
та ефективності ремонтного обслуговування

Важливим елементом організації ремонтного обслуговування є оцінка рівня та ефективності проведеної роботи. Для цього потрібно мати певну систему оціночних показників. Всі показники, що можуть бути для цього використані, доцільно поділити на дві групи: загальні та спеціальні.

До загальних показників слід віднести показники, що характеризують рівень пропорційності, паралельності, прямоточності, безперервності, ритмічності та надійності виконуваних робіт та наданих послуг. Методика визначення названих показників була детально розглянута в 5.1.

Групу загальних показників варто доповнити ще показниками організації праці, які є спільними для усіх видів технічного обслуговування. Серед них: коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією, коефіцієнт використання робочого часу та коефіцієнт трудової дисципліни.

1. Коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією характеризує відповідність рівня кваліфікації робітників, кваліфікації виконуваних робіт і визначається за формулою

, (6.6)

де - середній кваліфікаційний розряд робітників; - середній розряд виконуваних робіт.

2. Коефіцієнт використання робочого часу ремонтними робітниками характеризує використання максимально можливого робочого часу ремонтних робітників і визначається за формулою

, (6.7)

де - ефективний, фактично відпрацьованим час одним робітником (або групою робітників) за даний період часу; - максимально можливий фонд робочого часу за той же період.

Цей показник можна визначити і за іншою формулою

, (6.8)

де - втрати робочого часу в процесі виконання даної роботи (ремонту, транспортування і т.п.).

3. Коефіцієнт трудової дисципліни характеризує втрати часу, що мають місце при порушенні трудової дисципліни і визначається за формулою

, (6.9)

де - внутрізмінні втрати робочого часу в прийнятих одиницях виміру; - цілоденні втрати робочого часу; - тривалість зміни; - плановий фонд робочого часу одного робітника в даному періоді; - кількість робітників, що допустили порушення трудової дисципліни; - загальна чисельність усіх робітників даної групи.

До спеціальних показників, що характеризують рівень організації та ефективності ремонтного обслуговування можна віднести: тривалість міжремотного та міжоглядового періоду, тривалість ремонтів, коефіцієнт плановості ремонтів, коефіцієнт частоти ремонтів, коефіцієнт використання верстатного парку за часом і за потужністю та ін.

4. Тривалість міжремонтного та міжоглядового періодів характеризує в узагальненому вигляді якість провезених ремонті та оглядів, що проявляється у збільшенні тривалості ремонтного циклу і визначається за формулами (6.1) та (6.2).

Тривалість міжремонтного періоду слід визначати для груп однотипного обладнання (свердловин) залежно від конкретних виробничих умов (в нафтогазовидобувних підприємствах - для окремих родовищ).

5. Тривалість ремонтів (ремонтний період) характеризує рівень організації виробництва і праці при проведенні ремонтів. Визначати цей показник слід окремо за видами ремонтів, окремо для різного обладнання за формулою (6.З).

6. Коефіцієнт плановості ремонтного обслуговування характеризує рівень дотримання графіку планово-попереджувальних ремонтів і визначається за формулою

, (6.10)

де - кількість ремонтів різних видів, що проведені з дотриманням намічених термінів ремонтів; - загальна планова кількість всіх видів ремонтів.

7. Коефіцієнт частоти ремонтів показує кількість ремонтів, що припадає в середньому на одиницю обладнання (на одну свердловину) за даний період часу і визначається за формулою

, (6.11)

де - загальна кількість ремонтів (поточних і капітальних), що проведені в даному періоді по даному виду (групі) обладнання; - кількість одиниць обладнання в даній групі (даного типу).

8. Коефіцієнт використання верстатного парку ремонтної бази (цеху) за часом характеризує рівень екстенсивного його використання 1 визначається за формулою

, (6.12)

де - фактичний час робот обладнання за даний період часу; - плановий (ефективний) фонд часу даного обладнання за той же період.

Залежно від поставлених цілей в знаменнику формули (6.12) можна використати календарний, плановий або режимний фонд часу.

Коефіцієнт цілозмінного використання парку ремонтного обладнання характеризує рівень зайнятості обладнання в часі і визначається за формулою

, (6.13)

де - кількість одиниць обладнання, що працює відповідно в 1-ій, 2-ій та 3-ій змінах; - загальна кількість одиниць встановленого ремонтного обладнання даної групи в ремонтному підрозділі.

19. Коефіцієнт використання придатного обладнання характеризує рівень використання обладнання і визначається за формулою

, (6.14)

де - кількість одиниць діючого ремонтного обладнання в даному ремонтному підрозділі; - кількість одиниць придатного до використання ремонтного обладнання в тому ж підрозділі.

Специфічними показниками, що характеризують посередньо рівень організації ремонтного обслуговування свердловин є коефіцієнт експлуатації та коефіцієнт використання фонду свердловин.

11. Коефіцієнт експлуатації характеризує використання в часі найбільш активної частини фонду свердловин - діючих свердловин і визначається за формулою

, (6.15)

де - час процесу експлуатації свердловин, що включає як час роботи по видобуванню, так і час нагромадження рідини при періодичній експлуатації; - календарний фонд часу по діючому фонду свердловин.

Час експлуатації менший від календарного часу на величину необхідних зупинок, пов’язаних із проведенням попереджувальних ремонтів та інших робіт на діючих свердловинах.

12. Коефіцієнт використання фонду свердловин показує рівень використання всього експлуатаційного фонду свердловин та визначається за формулою

, (6.16)

- календарний фонд часу всього експлуатаційного фонду свердловин (діючого та недіючого); - календарний час діючого фонду свердловин; - календарний час недіючого фонду свердловин.

При розрахунках коефіцієнта експлуатації та коефіцієнта використання фонду свердловин час може вимірюватися в годинах, днях або свердловино-місяцях.

13. Серед специфічних показників ефективності ремонтів свердловин слід назвати показник нагромадженого видобутку за міжремонтний період

, (6.17)

де: - загальний видобуток нафти по свердловині (групі свердловин) за даний період часу.

14. Іншим специфічним показником ефективності роботи ремонтних підрозділів при ремонті свердловин може бути продуктивність праці в розрахунку на одну ремонтну бригаду, виражена через кількість умовних ремонтів

, (6.18)

де - кількість умовних ремонтів свердловин, проведених за даний період; - кількість ремонтних бригад.

, (6.19)

де - кількість натуральних ремонтів відповідного виду; - перевідний коефіцієнт, що залежить від глибини підвіски насосно-компресорних труб.

15. Узагальнюючим показником ефективності ремонтного обслуговування може послужити показник питомих витрат ремонтного господарства в розрахунку на одиницю продукції чи робіт підприємства загалом, а також витрати на проведення ремонтів відповідних видів.

В результаті детального аналізу фактичного матеріалу можна виявити резерви поліпшення організації та підвищення ефективності ремонтного обслуговування. Основними напрямками поліпшення організації ремонтного обслуговування на підприємствах нафтогазового комплексу є: скорочення часу простоїв обладнання в ремонтах; збільшення тривалості міжремонтних періодів; скорочення непродуктивних втрат часу при проведенні ремонтів; суміщення професій; підвищення кваліфікації ремонтних робітників; поліпшення внутрішньої спеціалізації ремонтних підрозділів; удосконалення форми організації ремонтних робіт і т.д.

Розробка заходів щодо поліпшення організації ремонтного обслуговування та прийняття відповідних управлінських рішень повинна бути спрямована на поліпшення відповідного показника, що їх характеризує.