Методика формування гарантійних запасів

Другою складовою виробничих запасів є гарантійний (страховий) запас, який також підлягає нормуванню.

Гарантійним запасом називають запас, призначений для забезпечення (постачання) виробництва у випадках, коли відсутній поточний запас, і виникає в результаті затримки поступлення чергової партії матеріальних ресурсів. Причиною таких затримок можуть бути і запізнення відвантаження, і затримка матеріальних ресурсів в дорозі. Іншими словами, інтервал доставки не є строго постійним, як це допускалося при розрахунках поточного запасу, і може відхилятися від встановленого, а ці відхилення і викликають необхідність створення гарантійного запасу.

Гарантійний запас не повинен бути дуже великим, але він повинен бути достатнім, щоб перекрити відхилення від встановленої періодичності доставки. Звідси і необхідність ретельного його обґрунтування та розрахунку.

В практиці організації матеріально-технічного постачання є два способи визначення гарантійного запасу: за інтервалом відставання та за фактичними даними.

1. При першому способі - способі прямого рахунку - величину оптимального гарантійного запасу встановлюють, виходячи з часу, що необхідний для відновлення поточного запасу, якщо він буде використаний до поступлення чергової партії на склад підприємства. При цьому користуються таким поняттям як інтервал відставання (звідси і назва даного способу розрахунку).

Інтервалом відставання називають розрив у часі між моментом замовлення нової партії матеріальних ресурсів та моментом її отримання. Цей час включає:

час, необхідний для термінового оформлення нового замовлення - t_з;

час, необхідний для відвантаження першої партії матеріальних ресурсів постачальником – t_в;

час, необхідний для транспортування матеріальних ресурсів від постачальника до споживача (час перебування матеріалу в дорозі) – t_т;

час, необхідний для приймання та підготовки даного ресурсу до виробничого використання - t_пд;

Відповідно до сказаного величину гарантійного запасу можна записати у вигляді

. (7.37)

Тепер головна задача полягає в тому, щоб правильно визначити всі складові елементи часу.

На практиці згідно з чинними нормативними документами час на замовлення, відвантаження та підготовку приймається у розмірі одного дня (доби) кожний, тобто t_з=t_в=t_пд=1. Час транспортування визначається розрахунком залежно від виду транспорту та виду відправки вантажів. Всі розрахунки можна проводити або по залізничному, або по автомобільному транспорту, залежно від умов їх використання.

При використанні залізничного транспорту розрізняють зазвичай три види відправлень: маршрутні, повагонні та дрібні. Маршрутні передбачають відправлення 28-40 вагонів одночасно (поїзд), повагонні - до 5 вагонів, дрібні - менше одного вагона (контейнер, скриня тощо).

Залежно від виду відправлень нормується і швидкість доставки (пересування) вантажів: при маршрутних - 550 км/добу, при повагонних – 330 км/добу, при дрібних - 180 км/добу.

Знаючи відстань доставки (транспортування) та середньодобову швидкість, можна визначити час доставки вантажу

, (7.38)

де L_д - віддаль доставки, км; V_д - швидкість доставки, км/добу.

Якщо постачання здійснюється від кількох постачальників, слід визначити середню відстань доставки:

, (7.39)

де L_ді- відстань доставка від і-го постачальника, км; q_пі - величина партії поставки і-тим постачальником в прийнятих одиницях вимірювання.

При використанні автомобільного транспорту розрізняють два види відправлень - дрібні та маршрутні. При дрібних відправленнях перевезення здійснюються одиночними автомобілями, а при маршрутних - автопоїздами. При цьому при дрібних відправленням слід користуватися такими нормами перебування транспорту в дорозі при перевезеннях на відстань до 200 кілометрів - 2 дні (доби), від 201 до 400 км - 3 доби, понад 400 км - 3 доби і ще одну добу на кожні наступні 250км. При маршрутних перевезеннях передбачаються такі норми витрат часу при відстанях до 200 км - 1 доба, від 201 до 400 км - 2 доби, понад 400 км - 2 доби та ще одна доба за кожні наступні 250км.

Даний метод використовують найчастіше при розрахункахгарантійних запасів для новоорганізованих підприємств, коли ніяких фактичних даних щодо організації поставок ще немає.

2. При другому методі - методі фактичних даних, - за основу всіх розрахунків беруться дані про так званий дефіцит, що виникає через недопоставки або затримки в дорозі окремих матеріальних ресурсів. Розрахунки ведуться в такому порядку:

а) визначається середній фактичний інтервал поставок, зважений за величиною фактичних поставок

, (7.40)

де t_пфі - фактичний інтервал кожної 1-тої поставки; q_пфі - фактична величина кожної і-тої поставки.

б) відбираються партії поставок, міжякими інтервали поставок перевищують розрахований середній фактичний інтенрвал ;

в) визначається розмір запізнень, зважений за обсягами затриманих партій поставок.

В результаті норма гарантійного запасу визначиться за формулою

, (7.41)

де t_пзі - інтервал і-тої поставки, що здійснена із запізненням, діб; q_пфі - величина і-тої поставки, що здійснена із запізненням, натуральних одиниць.

Величину гарантійного запасу можна визначити і за відомою формулою середньоквадратичного відхилення обсягів партій поставки від середнього рівня

, (7.42)

де - середній рівень поставок в даному періоді.

Якщо недопоставки дуже великі, то слід середню фактичну величину поставки замінити на величину планової поставки. Тоді величина гарантійного запасу визначиться за формулою

, (7.43)

де: t_пі - інтервал і-тої поставки, доби; q_ппл - планова величина поставки, натуральних одиниць.

Норма гарантійного запасу приймається переважно в розмірі, що не перевищує 50% від поточного запасу. Але з цього загального правила є кілька винятків.

1. Якщо підприємство-споживач знаходитьсядалеко від зручних шляхів сполучення, то норма гарантійного запасу приймається в розмірі повного поточного запасу.

2. Якщо інтервал поставок не перевищує 5 діб, то норма гарантійного запасу також приймається в розмірі повного поточного запасу.

3. Якщо матеріальні ресурси доставляються на склади підприємства із районних (або інших) постачальницьких баз, то норма гарантійного запасу приймається в розмірі 30% від поточного запасу.

На деяких підприємствах, де особливо важливо забезпечити безперебійну роботу, встановлюються так звані незнижувані гарантійні запаси і в більших розмірах, але переважно вони не перевищують 15 днів.