Типи виробництва та їх організація 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Типи виробництва та їх організація



Промислові підприємства навіть однієї галузі відрізняються між собою великою різноманітністю структури продукції, робіт та послуг. Деякі підприємства постійно випускають у великих обсягах одну і ту ж вузьку номенклатуру продукції. Інші підприємства, навпаки, випускають продукцію широкої номенклатури, яка до того ще й часто змінюється. Це означає, що такі підприємства будуть мати різний склад цехів та виробничих дільниць, а на робочих місцях буде виконуватись різна кількість операцій.

Кількість назв виготовлюваних предметів (виконуваних робіт), їх повторюваність у виробництві, розміри випуску кожного виробу та його трудомісткість, рівень постійності здіснюваних на робочих місцях операцій визначають поряд з технологією виробництва структуру самого виробничого процесу та конкретні форми його організації. За характером названих факторів вся різноманітність виробничих процесів, виробничі дільниці, цехи та підприємства поділяються на декілька організаційних типів виробництва.

Головною ознакою, що складає основу поділу на типи виробництва є спеціалізація, оскільки саме нею визначаються значною мірою як різноманітність асортименту виготовлюваних виробів (повторюваність продукції, операцій), так і обсяг їх випуску.

Тип виробництва є класифікаційною категорією виробництва, що виділяється за ознаками широти номенклатури, регулярності, стабільності та обсягу випуску виробів. Розрізняють три типи виробництва: одиничне, серійне та масове. В межах деяких з них можна виділити і окремі підтипи. А загалом масове та одиничне виробництво характерні для різних галузей, а серійне - тільки для тих, в яких переважають синтетичні виробничі процеси.

Одиничне виробництво - виробництво, що характеризується широкою номенклатурою виготовлюваних виробів та невеликим обсягом випуску. Ці вироби або більше не повторюються у виробництві, або повторюються нерегулярно. Одиничне виробництво визначається або характером його здійснення (унікальні об’єкти) або мінімальною потребою в них. Такі вироби виготовляють (виробляють) незалежно один від одного, не прив’язуючи ні технічну, ні виробничу підготовку їх випуску до певного часу чи робочого місця.

Одиничне виробництво характеризується такими основними ознаками:

виготовленням предметів в одиничних екземплярах або невеликими партіями при дуже широкій номенклатурі;

відсутністю детально відпрацьованої технології. Це пов’язано з тим, що витрати на розробку технології (технологічну підготовку виробництва) значні і економічно себе не виправдовують;

відсутністю детально відпрацьованої технології, що не дає можливості детально нормувати процес;

великою різноманітністю виконуваних робіт, що змушує вести облік виконаної роботи за відпрацьованим часом, а це означає, що оплата праці робітників безпосередньо з кінцевим результатом не пов’язана;

великою різноманітністю виконуваних робіт, що спонукає мати на підприємстві робітників високої кваліфікації, оскільки інакше забезпечити виконання всіх робіт буде неможливо;

використанням універсального обладнання, яке забезпечувало б виконання будь-яких видів робіт;

низьким рівнем спеціалізації, що пов’язано з неможливістю закріпити окремі операції за окремими робітниками.

Враховуючи сказане, при одиничному виробництві створюються значні запаси матеріальних ресурсів, які повинні забезпечувати виробництво будь-якої продукції, що призводить до зниження ефективності їх використання, бо рівень використання обладнання, його завантаження надзвичайно низький. В результаті загальна ефективність виробництва при даному типі невисока за рахунок низької продуктивності праці, фондовіддачі та високої собівартості продукції.

Однак, незважаючи на явно негативний характер одиничного виробництва, відмовитись повністю від нього неможливо. На практиці він зустрічається досить часто, оскільки є чимало випадків, коли використати інший тип виробництва просто недоцільно. Нагадаємо, що перед остаточним запуском в серійне виробництво виробів потрібно підготовити дослідні зразки, а це можливо тільки при одиничному виробництві. Тільки в одиничному виробництві можна виготовити ряд важливих виробів для народного господарства.

В нафтогазовому комплексі до одиничного виробництва відносяться геологорозвідувальні, будівельні та монтажні роботи, переважна більшість ремонтних робіт (особливо ремонти свердловин) та ін.

Безперечно, це не означає, що не треба прагнути до підвищення серійності виробництва, якщо тільки для цього є відповідні можливості (збільшення обсягу виробництва). Переваги серійного виробництва потрібно використовувати і тоді, коли вони можуть бути поширені тільки на окремі деталі та вузли виробів. Часто унікальні вироби складаються з однакових деталей. Стандартизацією таких окремих деталей можна добитись їх взаємозамінності та підвищити на цій основі серійність виробництва.

Серійне виробництво - виробництво, що характеризується обмеженою номенклатурою виготовлюваних предметів, що випускаються певними партіями (серіями) з досить значними обсягами виробництва. При серійному виробництві певна кількість однакових виробів (серія) одночасно поступає у виробництво, яке відбувається для усіх з них в однакових умовах. Таким чином, для серійного виробництва характерним є не просто випуск великої кількості виробів, а й однаковість умов виробництва всієї серії.

Серією називається така кількість виробів, для виробництва яких тільки однократно ведуться підготовчо-заключні роботи (налагоджування верстатів, різні додаткові роботи тощо).

Серійне виробництво характеризується такими ознаками:

точність розробки технології залежить від величини серії. Чим більша величина серії, тим доцільніше деталізувати проробку технології, оскільки при цьому питома вага витрат на підготовку виробництва в собівартості продукції (робіт) знижується;

відповідно до точності розробки технологічних процесів появляється можливість детальнішого їх нормування;

за робочими місцями закріплюється обмежена кількість операцій. Цей процес тим досконаліший, чим більша величина серії;

зниженням середньої кваліфікації робітників. Середній розряд тим нижчий, чим більшою є величина серії, (що зумовлено детальнішим розподілом праці), що позитивно впливає на формування собівартості продукції;

використання, крім універсального, ще й спеціального обладнання, що значно поліпшує їх завантаження та використання;

об’єктами обліку стає продукція і це забезпечує певну ув’язку результату роботи з оплатою за неї.

При серійному виробництві знижуються запаси матеріальних ресурсів, що позитивно впливає на рівень ефективності виробництва. В результаті за рахунок поліпшення використання всіх видів ресурсів (елементів виробництва) підвищується продуктивність праці, фондовіддача, знижується собівартість продукції та зростає рентабельності виробництва.

 

Головною проблемою при організації серійного виробництва є визначення економічних розмірів серії. При її розв’язанні потрібно враховувати вплив багатьох різноспрямованих факторів. З одного боку, при збільшенні розмірів серії зростає продуктивність праці, що є результатом поглиблення розподілу праці. З іншого боку, при збільшенні розміру серії збільшується величина обігових коштів у незавершеному виробництві, що може негативно вплинути на фінансове положення підприємства.

Зазвичай розрізняють три підтипи серійного виробництва: дрібносерійне, середньосерійне та великосерійне виробництво. Але чітко визначити їх межі при окремих видах виробів досить важко, оскільки різні вироби потребують різного часу на обробку на робочих місцях. Водночас за наявності багатьох спільних рис між цими підтипами існують певні відмінності в організації виробничих процесів.

Масове виробництво - виробництво, що характеризується вузькою спеціалізацією і номенклатурою та великим обсягом випуску продукції, що безперервно виготовляється протягом тривалого періоду часу.

На відміну від серійного, а тим паче одиничного виробництва зміна виробів у масовому виробництві відбувається рідко і пов’язана переважно із реконструкцією підприємства.

Масове виробництво характеризується такими ознаками:

масовістю випуску при обмеженій номенклатурі;

детально проробленою технологією виробництва (детальною підготовкою виробництва);

наявністю спеціалізованого та спеціального обладнання;

точним нормуванням трудових та технологічних процесів;

низькою загальною середньою кваліфікацією робітників, що пов’язано із детальним розподілом праці;

обліком виконаної роботи у кількості випущеної продукції;

розміщенням робочих місць за ходом технологічного процесу та закріпленням за кожним робочим місцем однієї операції.

Відповідно до сказаного масове виробництво характеризується високою продуктивністю праці, високим рівнем використання основних фондів і матеріальних ресурсів, низькою собівартістю та загальним високим рівнем ефективності виробництва.

Говорити про масове виробництво можна тільки у тому випадку, коли виробництво виробів однакової конструкції відбувається постійно протягом тривалого часу і в цей процес не включається виробництво інших виробів. Таким чином, при цьому типі виробництва на окремих робочих місцях постійно виконується однорідна робота, однакові операції.

Масове виробництво можна поділити на два підтипи: просте та потокове. Потокове виробництво можливе тільки в тому випадку, коли кожна технологічна операція буде виконуватись без будь-яких перерв між ними; при простому виробництві можуть виникати невеликі перерви.

Тип виробництва для даного підприємства не є раз і назавжди заданим і незмінним. В міру зростання спеціалізації та обсягів виробництва створюються передумови для переходу підприємства або його окремих підрозділів до вищих типів виробництва, тобто від одиничного до серійного, від серійного до масового.

І теоретично, і практично легко відрізнити серійне виробництво від масового чи одиничного, але набагато складніше провести межі між окремими підвидами серійного виробництва. Проблему розмежування типів виробництва ускладнює та обставина, що серійність відрізняється не тільки по підприємствах, але й по його виробничих підрозділах.

Загальна порівняльна техніко-економічна характеристика основних типів виробництва представлена в таблиці 5.1.

Важливою характеристикою типу виробництва є рівень спеціалізації робочих місць, який кількісно вимірюється коефіцієнтом закріпленості операцій, що визначається за формулою

, (5.24)

де - кількість назв деталей, які обробляються на даній групі робочих місць; - кількість операцій, які проходить кожна і-та деталь в процесі обробки на даній групі робочих місць; - кількість робочих місць, для яких визначається даний показник.

Таблиця 5.1. Техніко-економічна характеристика основних типів виробництва

Тип виробництва Показники
номенклатура виробничі процеси обладнання кваліфікація робітників
Одиничне Широка Одиничні Універсальне Висока
Серійне Обмежена Серійні Спеціалізоване Середня
Масове Вузька Потоково-масові Спеціальне Низька

Для одиничного виробництва коефіцієнт закріпленості не регламентується, але фактичне його значення перевищує 40. Залежно від кількості виробів у серії значення коефіцієнта закріпленості для серійного виробництва становить: для дрібносерійного виробництва 20-40; для середньосерійного - 10-20; для великосерійного - 1-10. Для масового виробництва коефіцієнт закріпленості дорівнює одиниці.

Іншим показником, що характеризує тип виробництва, є показник закріпленості робочих місць за операціями. За своїм змістом він є оберненим до показника закріпленості операцій

, (5.25)

Чіткого та обов’язкового значення цього показника, що відповідав би певному типу виробництва немає, але зазвичай вважають тип масовим, якщо значення показника коливається в межах 0.8-1, серійним – 0.2-0.8, а одиничним - якщо цей показник менший від 0.2.

Організаційно-технічні особливості окремих типів виробництва не можуть не впливати не економіку підприємства. Аналіз окремих техніко-економічних показників свідчить про пряму залежність їх від типу виробництва (табл. 5.2).

Таблиця 5.2. Ефективність різних типів виробництва

Показники Типи виробництва (%)
одиничне серійне масове
1. Витрати на матеріали 100,0 93,5 76,0
2. Витрати на заробітну плату 100,0 57,3 8,5
3. Повна собівартість 100,0 67,0 41,8

 

Як видно із наведених даних масовий тип виробництва характеризується найвищим рівнем ефективності. Це пов’язано з тим, що саме цей тип виробництва порівняно з іншими забезпечує найвищий організаційний та технічний рівень виробництва. Але перехід з одного типу виробництва на інший буде доцільним тільки тоді, коли це продиктовано необхідністю збільшення обсягів виробництва при збереженні всіх попередніх переваг.

Підприємствам нафтогазового комплексу притаманні всі три типи виробництва: одиничне - спорудження свердловин, геологорозвідувальні, ремонтні роботи; серійне виробництво - нафтове машинобудування; масове - видобуток нафти і газу, транспорт газу, нафти і нафтопродуктів.

Виробництво масового типу, будучи найдосконалішим, створює максимальні можливості для механізації та автоматизації виробничих процесів і досягнення високих техніко-економічних показників. Наприклад, підприємства, що виготовляють бурильні та обсадні труби, долота, підприємства з видобутку нафти.

На підприємствах, що виготовляють складну продукцію, можуть створюватись цехи та дільниці різних типів виробництв. Тип таких підприємств визначається відповідним типом виробництва, на основі якого виготовляється переважна частина продукції підприємства.

Безперечно, що підприємства нафтогазового комплексу мають певну специфіку щодо формування різних типів виробництв. Насамперед це пов’язано із природними умовами, наявністю запасів корисних копалин та особливостями виробничих процесів.





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; просмотров: 128; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.23.219.12 (0.012 с.)