Тема 9. Організація обслуговуючих господарств

Мета роботи: закріпити знання про транспортне та матеріально-технічне забезпечення підприємства.

План вивчення теми

1. Транспортне обслуговування: цілі, завдання, структура.

2. Планування і регулювання транспортного господарства.

3. Матеріальне обслуговування: системи забезпечення підприємства матеріальними ресурсами та їх переміщення.

4. Організація складського господарства.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Комплекс підрозділів, що займається всіма видами вантажно-розвантажувальних робіт та переміщенням вантажів, утворює транспортне господарство підприємства. Тобто транспортне господарство займається організацією доставки всіх вантажів на підприємство, їх переміщенням усередині підприємства, постачанням матеріалів на робочі місця, а також вивезенням готової продукції. Головним завданням транспортного господарства є забезпечення вчасної і безперебійної доставки всіх вантажів при найбільш ефективному використанні й організації транспорту, а також повне збереження вантажів у процесі транспортування та переміщення.

Транспорт поділяється на зовнішній і внутрішній.

Зовнішній пов'язаний із переміщенням вантажів за межі підприємства, тобто постачання й доставка матеріальних цінностей на підприємство і вивіз готової продукції зовнішнім споживачам.

Внутрішній транспорт пов'язаний із переміщенням вантажів у межах підприємства. Він поділяється на міжцеховий і внутріцеховий.

Внутріцеховий, у свою чергу, поділяється на загальноцеховий та міжопераційний.

Структура транспортного господарства залежить від обсягу зовнішніх і внутрішніх вантажоперевезень, рівня кооперації з транспортними організаціями, виробничої структури підприємства, типу виробництва, загальних обсягів випуску, габаритів та маси продукції, її виду тощо.

До складу транспортного господарства підприємства входять:

1. Транспортний відділ, який тісно взаємодіє з підрозділами відділу головного механіка і складається із

· планово-економічного бюро;

· технічного бюро;

· диспетчера (диспетчерське бюро);

· бюро обліку.

2. Транспортні цехи за видами транспорту і гаражі, які включають всю необхідну ремонтно-обслуговуючу інфраструктуру.

Основними завданнями транспортного господарства є

· вчасність і ритмічність усіх видів вантажоперевезень, вантажно-розвантажувальних робіт і переміщень;

· нормування, визначення, планування й виконання транспортних і вантажно-розвантажувальних робіт;

· поточне обслуговування, ремонт і відновлення парку машин, обладнання й механізмів транспортного господарства;

· облік, аналіз і контроль, організація ефективної роботи транспортного господарства, зниження затрат на транспортні операції, перевезення вантажів та утримання транспортного господарства;

· організація й виконання заходів для техніки безпеки, охорони праці при виконанні транспортних і вантажно-розвантажувальних робіт, вирішення питань екології та промсанітарії.

Вантажообіг (загальний) — це загальна (сумарна) кількість вантажів, яку необхідно перемістити на підприємстві за визначений проміжок часу (добу, тиждень, декаду, місяць, квартал, рік тощо).

Вантажопотік — це кількість вантажів, яку необхідно перемістити між двома пунктами за визначений проміжок часу (зміну, добу, декаду, місяць, квартал, рік і под.).

Система матеріально-технічного забезпечення охоплює сукупність підрозділів підприємства, які займаються постачанням усіх необхідних для виробництва матеріальних і технічних ресурсів, їх збереженням, доставкою на робочі місця при мінімальних затратах на їх придбання, переміщення й зберігання.

До складу матеріально-технічних ресурсів входять: сировина, матеріали, комплектуючі вироби, покупне технологічне устаткування та технологічне оснащення (пристосування, інструмент), нові транспортні засоби, вантажно-розвантажувальне обладнання, комп'ютери і мікропроцесорна техніка, інше устаткування, а також покупне паливо, енергія, вода й под. Тобто все, що постачається на підприємство в матеріальній формі та у вигляді енергії, належить до елементів матеріально-технічного забезпечення виробництва.

Основними цілями матеріально-технічного забезпечення виробництва є:

· вчасне забезпечення підрозділів підприємства необхідними видами ресурсів потрібних кількості та якості;

· поліпшення використання ресурсів — підвищення продуктивності праці, фондовіддачі; скорочення тривалості виробничих циклів виготовлення продукції; зменшення терміну обсягу оборотних коштів; повне використання вторинних ресурсів; підвищення ефективності інновацій та інвестицій тощо;

· аналіз організаційно-технічного рівня виробництва і якості продукції, що надходить від постачальників-конкурентів, підготовка пропозицій та організація здійснення заходів для підвищення конкурентоспроможності матеріальних ресурсів, що постачаються, чи для заміни постачальника відповідного виду ресурсів;

· використання окремих методів і принципів системи управління проектами та якістю при створенні й упровадженні нової продукції (СОНП), технологій і організації виробничих процесів на підприємстві.

Складське господарство підприємства виконує наступні функції:

· приймає, зберігає, обліковує і контролює переміщення матеріально-технічних ресурсів, що постачаються на підприємство, а також готової продукції, що вироблена підприємством або придбана для подальшої реалізації;

· готує ресурси до їх використання у виробництві — визначає якість, основні властивості, проводить попереднє оброблення і доведення сировини до використання в основному виробництві та в різних підрозділах підприємства;

· здійснює сервісну підготовку готової продукції для її реалізації споживачам;

· займається всім інформаційно-технічним забезпеченням, передачею інформації між усіма об'єктами й суб'єктами матеріально-технічного забезпечення та обслуговування цехів, складами, відповідними службами і відділами апарату управління й ін.

Усі функції складського господарства повинні виконуватись якісно, в установлені строки та з мінімальними затратами. Зазначені три показники є критеріями організації і функціонування складського господарства.

Питання для самоконтролю

1. Дайте характеристику зовнішнього та внутрішнього транспорту підприємства і з'ясуйте, які функції він виконує.

2. Як побудована система матеріально-технічного забезпечення виробництва?

3. Які функції виконують загальнозаводське й цехове складські господарства?

4. Назвіть напрями вдосконалення складського господарства.

Література

1, 5. 8, 11, 14, 22. 25, 26, 32

Змістовий модуль 3. Методи організації виробництва

Тема 10. Одиничний і партіонний методи організації виробництва

Мета роботи: закріпити знання про одиничний і партіонний методи організації виробництва.

План вивчення теми

1. Організаційні методи.

2. Організація непотокового виробництва.

3. Партіонний метод оброблення.

 

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Організація виробничого процесу в часі визначається ступенем його переривчастості, що залежить від виду продукції та технології її виготовлення. Тому слід з’ясувати особливості видів продукції: дискретної та неподільної.

У машинобудуванні вся продукція надежить до дискретної, тому здійснюються як перервні, так і напів- та безперервні виробничі процеси.

Перервні виробничі процесі реалізуються під час розташовування устаткування (робочих місць) за однорідними технологічними групами (однорідними технологічними операціями) або за групами для обробки однорідних за конструкцією та розмірами (масою) деталей.

Певні особливості здійснення виробничих процесів, а також тип виробництва на робочих місцях, дільницях, цехах вимагають застосування одиничного (одинично-технологічного), партіонного або потокового методів організації виробництва.

На вибір методу організації виробництва впливають такі чинники: номенклатура продукції, кількість виробів, розміри й маса виробу, періодичність випуску виробів, трудомісткість продукції, точність та шорсткість поверхні виробу, характер технології виробництва.

Особливі ознаки та умови реалізації одиничного методу організації виробництва:

· на робочих місцях обробляються різні за конструкцією та технологію виготовлення предмети праці, що обумовлено обмеженим (майже одиничним) обсягом їх випуску;

· усі робочі місця розміщуються за однотипними технологічними групами без певного зв’язку з послідовністю виконання операцій;

· технологічне устаткування в основному універсальне; предмети праці (деталі) переміщуються в процесі оброблення за складними маршрутами, унаслідок чого є великі перерви між операціями.

Одиничний (одинично-технологічний) метод організації виробництва застосовується у виготовленні складних унікальних виробів, у дослідному виробництві, під час виконання індивідуальних замовлень, виконання окремих видів ремонтів тощо.

Одиничний метод організації виробництва найбільш притаманний технологічній формі спеціалізації підрозділів, тому іноді його називають одинично-технологічним.

Ринкові потреби об’єктивно вимагають підвищення серійності виробництва й переходу до більш ефективних методів — партіонного та потокового.

Організаційно-економічними передумовами впровадження зазначених методів є стандартизація та уніфікація конструкцій виробів (вузлів, деталей), типізація технологічних процесів, застосування групових методів обробки деталей.

На груповій технології оброблення засновано партіонний метод організації виробництва, який має такі характерні риси: запуск у виробництво предметів праці партіями; оброблення одночасно продукції кількох найменувань; закріплення за робочим місцем виконання кількох операцій; широке застосування поряд зі спе­ціалізованим устаткуванням і універсального; використання робіт­ників високої кваліфікації з широкою спеціалізацією; переважне розташування устаткування за групами однотипних верстатів.

Являючи собою найпростішу форму потокової лінії, такі дільниці мають безперечні переваги: скорочення кількості дільниць, на яких проходить обробку кожна деталь; зменшення кількості й різноманітності маршрутів руху деталей, що обробляються на дільниці; зменшення міжопераційного часу; ліквідація часу пролежування деталей між дільницями та між цехами.

За показниками економічної ефективності (зростання продуктивності праці, використання устаткування, зниження собівартості, оборотності оборотних коштів) партіонні методи значно поступаються потоковим.

Використання групових методів обробки створює передумови для зниження витрат часу на переналагодження устаткування, зменшення тривалості виробничого циклу, скорочення розмірів станочного парку тощо. Так, на підприємствах провідних зарубіжних компаній із виробництвом світового класу час переналагодження устаткування займає не більше 10 хвилин.

Це досягається: кращою підготовкою до переналагодження; поліпшенням методів переналагодження, що припускають і модифікацію самих верстатів із метою більш швидкого їх переорієнтування з випуску одного виду виробів на інший; усуненням або зведенням до мінімуму різноманітного роду спеціальних пристосувань та оснащення; розташуванням устаткування за предметною (продуктовою) ознакою, що одержала назву чарункової форми розміщення виробничого устаткування.

Питання для самоконтролю

1. Що є передумовою партіонного методу організації виробництва?

2. У яких випадках розраховують мінімальний та максимальний розміри партії деталей?

3. Що спонукає до формування дільниць серійного складання виробів?

4. Які особливості чарункового розташування устаткування та чим характеризується зарубіжний досвід партіонного виробництва?

Література

4, 9, 15, 20, 27, 34