Тема 12. Організаційно-виробниче забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 12. Організаційно-виробниче забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції



Поняття якості, показники і методи оцінки. Система забезпечення якості та її елементи. Система стандартів якості продуктів (процесів). Нагляд і контроль якості продукції, його види, методи: запобіжний, статистичний. Розрахунок їхніх параметрів. Зарубіжний досвід управління якістю продукції. Конкурентоспроможність, її зв’язок з якістю. Сертифікація продукції. Міжнародні системи сертифікації.

Тема 13. Комплексна підготовка виробництва до випуску нової продукції

Схема життєвого циклу промислової продукції.

Основні етапи підготовки виробництва. Основні задачі підготовки виробництва. Основні технологічні етапи підготовки виробництва нового виробу. Порядок планування технічної підготовки виробництва. Задачі виготовлення дослідного зразка. Цілі виготовлення дослідної партії.

Тема 14. Організаційне проектування виробничих систем

Організаційний проект та його розробка. Основні організаційні рішення при побудові комплексної організаційної системи. Етапи організаційного планування: перед проектна підготовка, технічний проект, робочий проект, освоєння проекту та коригування результатів. Основні принципи організаційного проектування. Автоматизоване проектування.

Діагностика стану виробничої системи. Основні групи діагностичних показників та їх склад.

Система раціоналізації виробничих систем.


 

2. Методичні рекомендації до самостійної роботи

Модуль І. Організаційне проектування виробничих систем

Змістовий модуль 1. Організаційні основи виробництва

Тема 1. Організаційні основи виробництва

Мета роботи:закріпити знання про співвідношення та взаємозв’язок понять «виробництво», «організація», «організація виробництва», «управління виробництвом», «операційний менеджмент», «виробничий менеджмент».

План вивчення теми

1. Роль організації виробництва в загальній системі виробничої діяльності підприємства.

2. Сфера та організація виробничої діяльності людей.

3. Взаємозв’язок функції організації з управлінням.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Організація виробництва — це процес упорядкування в просторі й синхронізації в часі науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, освоєння та виготовлення продукції для задоволення потреб споживачів і отримання прибутку. Вона розглядає загальні закономірності організації виробничих систем, форми й методи здійснення виробничих процесів виготовлення конкурентоспроможної продукції при раціональному використанні трудових, матеріально-технічних, фінансових ресурсів.

Будь-яка форма діяльності людини пов'язана з її організацією. Тому організація виробництва за своєю роллю і призначенням у формуванні знань і вмінь майбутнього фахівця займає провідне місце, що відповідає її ролі у вивченні дисциплін, які допоможуть ґрунтовно засвоїти курс "Організація виробництва".

Організація виробництва базується на технології виробничих процесів — сукупності методів і засобів перетворення матеріальних ресурсів, інформації та інших компонентів до опрацювання в системі в кінцевий продукт після опрацювання в ній. Технологія виробничих процесів реалізується за допомогою організації виробництва і фактично формує кістяк виробничої системи, зумовлюючи динаміку виробничого процесу.

Стосовно підприємства термін організація слід розглядати:

· з погляду організації виробничої діяльності, тобто впорядкування в просторі матеріальних елементів виробництва і синхронізації в часі виробничих процесів;

· з погляду організації управлінської діяльності, яка полягає у раціональному розподілі повноважень і відповідальності між працівниками підприємства та забезпеченні ефективної взаємодії між підрозділами.

Організація виробництва покликана розв'язувати наступні завдання:

1. Формування теоретичних основ організації виробничої діяльності підприємства.

2. Організація процесів створення та освоєння випуску нової чи вдосконалення продукції, яку випускає підприємство.

3. Організація виробничих процесів у просторі й часі.

Від ефективності організації виробничої діяльності значною мірою залежить продуктивність підприємства — вона характеризує ефективність використання ресурсів виробництва і визначається відношенням отриманих результатів до зазнаних при цьому затрат.

Активність участі людини у виробничому процесі й багатогранність виробництва потребують більш докладного розгляду ролі організації виробничої діяльності у забезпеченні ефективності господарювання підприємства.

З погляду науки, організація виробництва — це сукупність законів, принципів, методів, правил, процесів, навичок і дій, спрямованих на:

· об'єднання й забезпечення взаємодії особистих і матеріальних елементів виробництва;

· визначення необхідних зв'язків та узгодження дій учасників виробництва з метою підвищення його ефективності та отримання прибутку;

· створення умов для досягнення як загальної мети колективу, так і цілей кожного працюючого.

Організація елементів виробництва передбачає ефективне їх розміщення у просторі й часі. Організація виробництва має за мету раціональне поєднання цих елементів для ефективного розв'язання завдань щодо випуску продукції та отримання прибутку.

Як відомо, до фундаментальних понять організації виробництва належать виробничі сили. Це сили і засоби, що беруть участь у суспільному виробництві. Головний елемент виробничих сил — людина, яка приводить у рух засоби виробництва.

Засоби виробництва включають

· засоби праці — все те, за допомогою чого людина діє на матеріальний і духовний світ;

· предмет праці — об'єкт прикладання людиною сил, усе те, з чого отримується продукція, товар.

Головним цілеспрямовуючим, організуючим, мотивуючим і контролюючим органом виробничої діяльності підприємства є управління виробництвом (його менеджмент).

Управління виробництвом є однією із спеціальних функцій управління, яка полягає у плануванні, організації, мотивації й контролі виробничої діяльності підприємства. Таким чином, організація виробництва — це одна із функцій виробничого менеджменту, яка здійснюється спеціалістами виробничих підрозділів апарату управління і забезпечує впорядкування процесів створення, освоєння та випуску продукції

Необхідність вивчення основ організації виробництва в сучасних умовах діяльності підприємств зумовлена наступним:

· будь-які знання у сфері бізнесу не можуть вважатися повними, якщо фахівець не опанував наукові основи його організації;

· функція організації, що вивчається в курсі основ менеджменту, охоплює лише проблеми структуризації підприємств і розподілу повноважень між окремими працівниками в апараті управління. Тому завдання впорядкування виробництва у просторі й часі повинні розглядатись окремо при вивченні організації виробництва;

· організація виробництва відповідає на питання, як упорядкувати основу бізнесу — його виробничу систему, а виробничий (операційний) менеджмент — як зробити виробничу систему ефективною та забезпечити її раціональне використання для досягнення мети підприємства.

Питання для самоконтролю

1. Що таке виробнича діяльність підприємства?

2. Назвіть основні функції підприємства.

3. Яка різниця між виробничою та операційною функціями?

4. Яка різниця між організацією виробництва і виробничим менеджментом?

5. Назвіть основні стадії (етапи) життєвого циклу продукції підприємства і дайте загальну їх характеристику.

Література

1, 4, 6, 9, 10, 20

Тема 2. Виробничі системи

Мета роботи:закріпити знання про виробництво як відкриту систему, характеристику її елементів та зовнішнє середовище виробничої системи.

План вивчення теми

1. Виробництво як відкрита система.

2. Характеристика її елементів.

3. Зовнішнє середовище виробничої системи, система інформаційного обслуговування виробництва.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Організація як форма спільної діяльності людей має певні ознаки. Так, основу будь-якої організації становлять люди, об’єднані в групи (не менш як дві особи). Групи створюються для досягнення певної мети. Щоб її досягти, люди в групах працюють разом, і їхня діяльність певним чином координується. Усе це дає змогу визначити, що організація — це спільна діяльність групи людей, яка координується для досягнення їх загальної мети.

Така координована взаємодія передбачає створення офіційно встановленої і зафіксованої формальної організації та визначення порядку функціонування її частин. Формальну організацію, основна мета діяльності якої лежить в економічній сфері, називають підприємством. Законом України «Про підприємства в Україні» встановлено, що підприємство є основною первинною організаційно-господарською ланкою економічної системи країни, яка, виготовляючи і реалізуючи продукцію та послуги, забезпечує досягнення своїх цілей.

Головна мета підприємства — задовольнити запити і потреби ринку в певних видах продукції та послуг. Економічним результатом діяльності підприємства є одержання максимального прибутку в довгостроковій перспективі.

Для досягнення головної мети і прибутковості своєї діяльності підприємство повинне забезпечувати:

· конкурентоспроможність продукції, що випускається, та послуг, які надаються;

· високий рівень організації, розвиток та підвищення ефективності виробничої системи;

· прискорення оновлення номенклатури та асортименту продукції (послуг), що випускається;

· упровадження прогресивних технологій та устаткування;

· створення сприятливих умов для високопродуктивної праці персоналу.

Основне завдання будь-якого промислового підприємства полягає у випуску певної за спеціалізацією продукції. Продукція — це результат діяльності або процесу. Нею можуть бути послуги, обладнання, матеріали, що переробляються, програмне забезпечення та ін. Розрізняють продукцію матеріальну (деталі, вироби) і нематеріальну (інформація). Кінцевою вважається продукція, що виробляється підприємством і передається іншим господарським суб’єктам. При цьому вона може мати вигляд як споживчих, так і інвестиційних (виробничих) благ. Споживча продукція (наприклад, меблі, телерадіоапаратура, продукти харчування тощо) використовується безпосередньо. Інвестиційна продукція (наприклад, машини, інструменти, технологічні лінії) призначена для того, щоб з її допомогою робити інші продукти. Таким чином, застосування певного кінцевого продукту є критерієм його віднесення до споживчих чи інвестиційних благ. Для підприємства комп’ютери, лампи для освітлення, наприклад, є інвестиційними продуктами, а для домашнього господарства — споживчими.

Відходи — це продукти, що залишаються при виготовленні благ (виробів) чи їхньому використанні і не можуть більше застосовуватися як споживчі чи виробничі блага (наприклад, обрізки листового металу, стружка при обробці матеріалів). Відходи можуть бути використані для виготовлення непрофільної (побічної) продукції або спрямовані на перероблення.

Виробничо-технологічна єдність означає тісний взаємозв’язок і взаємозалежність усіх складових підрозділів підприємства, що визначається спільністю споживаних сировини, матеріалів і послуг, призначення виготовленої ними продукції і технологічного процесу. Технологічний взаємозв’язок доповнюється допоміжними й обслуговуючими підрозділами (господарствами).

Організаційно-економічна єдність характеризується наявністю: єдиних органів управління; єдиного виробничого колективу; адміністративної відособленості; взаємозв’язку плану виробництва з забезпечуючими його виконання матеріальними, трудовими, технічними і фінансовими ресурсами; організації діяльності на засадах комерційного розрахунку. Замкнена система організаційно-адміністративних відносин і зв’язків підприємства забезпечує його організаційно-адміністративну самостійність. Центральною фігурою на підприємстві є генеральний менеджер (директор), який у межах своїх повноважень приймає самостійні рішення щодо механізму і результатів функціонування підприємства та діяльності персоналу.

За характером продукції, що випускається, і сферою діяльності підприємства поділяються на промислові, сільськогосподарські, транспортні, торгові та ін.

На підставі організаційного типу виробничих процесів розрізняють підприємства з масовим (кондитерська фабрика), серійним(домобудівний комбінат) і одиничним (судноверф) виробництвом.

За ступенем спеціалізації продукції розрізняють три типи підприємств:

· універсальні, що випускають різноманітну, не обов’язково взаємопов’язану продукцію;

· спеціалізовані, які виробляють однорідні вироби (послуги);

· комбінати, процес виготовлення продукції на яких складається з окремих послідовних етапів часткового перетворення предметів праці.

За ступенем механізації та автоматизації виробничих процесів підприємства бувають автоматизовані, комплексно-механізовані, частково механізовані.

Виробничі процеси на підприємстві здійснюються завдяки його техніко-виробничій базі, яка становить матеріальну основу підприємства. Вона містить активні елементи (технологічне устаткування), за допомогою яких справляється безпосередній вплив на предмети праці — сировину, матеріали, комплектуючі вироби; а також пасивні елементи (будинки, споруди, комунікації), що створюють необхідні умови для такого впливу — захист від температурних змін, вітру, осадків, освітлення і багато чого іншого.

До основних елементів техніко-виробничої бази підприємства належать насамперед будинки і споруди виробничого призначення (корпуси цехів, труби, естакади, складські приміщення), а також різноманітне устаткування та машини, які групують за певними ознаками. До важливих елементів виробничої системи підприємства належать також транспортні засоби та інструменти всіх видів.

Інформація про стан та використання техніко-виробничої бази, її окремих елементів потрібна для прийняття обґрунтованих управлінських рішень з планування діяльності та розвитку виробничої системи.

В умовах ринкових відносин рішення про створення нового підприємства або реконструкцію діючого має прийматися, коли прогнозований прибуток від його функціонування перевищує середній рівень.

Мета створення підприємства пов’язана з потребами ринку, конструкцією і технологією виготовлення продукції, обсягами її випуску, організаційним типом виробництва, вибором елементів виробничої системи, визначенням виробничих потужностей, їх розташуванням на певній площі та іншими параметрами.

Досягнення чітко сформульованої мети в оптимальному режимі можливе за наявності конкретного плану — загальної та виробничих стратегій за функціональними сферами діяльності, дія яких охоплює вироби (послуги), процеси, методи і ресурси виробництва, якісні і цінові показники, терміни виготовлення продукції, її сервісне обслуговування та графіки роботи.

Питання для самоконтролю

1. Чому створюються підприємства і за якими ознаками вони відносяться до виробничих систем?

2. Охарактеризуйте підприємство як виробничу систему та його ієрархічну структуру.

3. Опишіть функціональні підсистеми підприємства.

4. У чому полягають особливості створення та функціонування виробничої системи?

5. Охарактеризуйте сучасні стратегії та концепції виробництва.

Література

2, 5, 7, 8, 12, 15, 34





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; просмотров: 273; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.81.89.248 (0.009 с.)