Виробництво, якість і конкурентоспроможність продукції.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Виробництво, якість і конкурентоспроможність продукції.



54. Загальна характеристика продукції

У процесі виробництва людина взаємодіє з певними засобами виробництва і створює конкретні матеріальні блага, які є продуктами праці. Результат праці матеріалізується у вигляді конкретного продукту. Продукція, що виготовляється перебуває на різних стадіях технологічного процесу і називається незавершеним виробництвом напівфабрикатів чи готових для споживання продуктів.

Предмети праці, що підлягають обробці в процесі виробництва змінюють свою форму і перетворюються на продукти праці, котрі розподіляються на засоби виробництва та предмети споживання.

Засоби виробництва в свою чергу поділяються на засоби праці та предмети праці, а предмети споживання на продовольчі і непродовольчі товари.

Замірювання обсягу продукції можна охарактеризувати виходячи з показників обсягу товарів певної номенклатури та асортименту.

Вимірниками обсягу продукції в натуральному виразі є:

1. фізичні одиниці

2. умовно-натуральні

3. подвійно-натуральні одиниці

У вартісному виразі обсягу продукції на більшості підприємств визначається показниками товарної, валової, чистої та реалізованої продукції.

Товарна продукція – це загальна вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, призначених на продаж або для реалізації різним споживачам.

Показник валової продукції окрім елементів, які входять до складу товарної продукції включає також зміну замінників незавершеного виробництва протягом розрахункового періоду включає вартість сировини і матеріалів замовника та деякі інші елементи залежно від галузевої особливості підприємства.

Чиста продукція включає матеріальні витрати і суму амортизаційних відрахувань, тобто вартість так званої уречевленої праці.

Плановий показник реалізованої продукції визначають з урахуванням зміни залишків нереалізованої на початок і кінець розрахункового періоду.

55. Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції

Маркетинг – це виробничо-комерційна діяльність підприємства спрямована на виявлення та задоволення потреб у його продукції через продаж її на ринку з метою одержання прибутку.

Маркетинг виконує такі функції:

1. вивчення ринку, його структуризація, а також аналіз і прогнозування попиту

2. вибір елементів ринку прийнятих для підприємства

3. визначення номенклатури та асортименту продукції для ринку

4. розробка стратегії виходу на ринок і реакції на дії конкурентів

5. реклама, збут та його стимулювання

6. політика ціноутворення

У своєму розвитку маркетинг зазнав помітної еволюції, етапи якої можна охарактеризувати через зміну його концепцій. Відомі 5 концепцій маркетингу:

1. виробнича

2. продуктова

3. комерційна

4. індивідуального маркетингу

5. соціального маркетингу

Для досягнення своєї мети на ринку підприємство розробляє стратегію і тактику маркетингу. Стратегія маркетингу включає такі основні рішення та обґрунтування:

1. ринок на якому виступає підприємство

2. особливості поведінки на ньому

3. склад і обсяг продукції, яка пропонується на ринку

Реалізація маркетингової стратегії здійснюється за допомогою тактики маркетингу.

Вивчення ринку не обмежується аналізом попиту і конкурентоспроможності продукції, також вивчається сегмент ринку.

Сегментація дає змогу вибрати охоплення ринку. До таких стратегій належать:

- недиференційований

- диференційований

- концентрований маркетинг

Особливостями визначення суспільного попиту на окремі види продукції є потреба як внутрішнього так і зовнішнього ринку товарів. До цього слід віднести також складання виробничої програми підприємства, головним завданням якої є ресурсне обґрунтування виробничої програми.

Економічне обґрунтування виробничої програми підприємства зводиться до визначення загальної потреби і ефективного використання трудових, матеріальних та інвестиційних ресурсів.

 

56. матеріально-технічне забезпечення виробництва

У своїй діяльності підприємство використовує сировину, матеріали, паливо, енергію і комплектуючі вироби. Вони в процесі виробництва перетворюються на продукцію і підлягають постійному поновленню. Для цього організується матеріально-технічне забезпечення, яке включає визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах, послугах і купівлю ресурсів, організацію доставки, зберігання та видачу окремим споживачам на підприємстві.

Обчислення потреби в матеріалах визначається залежно від їх призначення. Розрахунки потреби в матеріалах є регулярними і здійснюються на єдиній методичній основі.

Кількість матеріалів певного різновиду, яка потрібна підприємству в розрахунковому періоді в натуральному вимірі і яку слід закупити, визначається за формулою:

,

де Мв – витрати матеріалів за розрахунковий період

Мзп, Мзк – перехідний запас матеріалів на початок і кінець розрахункового періоду.

Запаси матеріалів та їх регулювання здійснюється щоденно. За призначенням запаси поділяються на:

- поточні

- підготовчі

- страхові.

Поточний запас є величиною змінною, він досягає максимуму в момент надходження партії матеріалів і поступово зменшується в наслідок їхнього використання і стає мінімальним безпосередньо перед черговою поставкою.

Підготовчий запас створюється тоді коли перед використанням матеріали потребують спеціальної підготовки: сушіння, розкрою, правки.

Страховий запас потрібний на випадок можливої затримки надходження чергової партії матеріалів.

Крім цих видів запасів визначається також і оптимальна партія, яка забезпечує мінімальні сумарні витрати на придбання і зберігання матеріалів.

 

57. якість і конкурентоспроможність продукції

Якість як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення. Якість характеризується рівнем якості, тобто кількісною характеристикою того чи іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного та оптимального його рівнів.

Показниками якості продукції є:

1. загальні, які оцінюють якість усієї сукупності продукції підприємства

2. диференційовані, які поділяються на одиничні і комплексні.

Для визначення рівня якості виробів, що виготовляються застосовують кілька методів:

1. об’єктивний

2. органолептичний

3. диференційований

4. комплексний

Під конкурентоспроможністю продукції розуміють сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогічної продукції.

Конкурентоспроможність конкретного об’єкта бажано вимірювати кількісно, що покращує управління її рівнем. Для цього необхідна інформація, що характеризує корисний ефект даного об’єкта та об’єктів конкурентів за нормативний строк їхньої служби, а також сукупні витрати протягом життєвого циклу об’єктів.

Основними чинниками підвищення якості та конкурентоспроможності продукції підприємства є:

- технічні

- організаційні

- економічні та соціальні

 

58. стандартизація та сертифікація продукції

Під стандартизацією розуміють встановлення і застосування єдиних правил з метою порядкування діяльності в певній галузі.

Стандартизація продукції здійснюється за певними принципами:

1. урахування рівня розвитку науки і техніки

2. гармонізація з міжнародними і національними стандартами інших країн

3. взаємозв’язок і узгодженість нормативних документів усіх рівнів.

4. участь в розробці нормативних документів усіх зацікавлених рівнів.

5. відкритість інформації щодо цінних стандартів та програм робіт зі стандартизації з урахуванням вимог законодавства.

Для виготовлення і проектування продукції використовується така нормативно-технологічна стандартизація:

1. міжнародні стандарти ИСО серії 9000.

2. галузеві стандарти

3. державні стандарти України

4. стандарти науково0технічних і інженерно-наукових товариств і союзів

5. технічні умови

6. стандарти підприємств

Коли підприємство веде активну зовнішньоекономічну діяльність найважливішим елементом виробничого менеджменту взагалі та системи управління якості зокрема стає сертифікація продукції.

В Україні розрізняють обов’язкову і добровільну сертифікацію.

 

 

59. державний нагляд за якістю та внутрішньовиробничий технічний контроль

До найважливіших видів забезпечення належної якості та конкурентоспроможності продукції належать державний нагляд за якістю і внутрішньовиробничий технічний контроль. Держнагляд за якістю здійснюють органи по стандартизації, метрології та сертифікації. Він передбачає відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за порушення стандартів, норм, тобто метрологічних, санітарних та інших обов’язкових вимог, які встановлюють граничнодопустимі величини показників продукції, що гарантують високу якість і правила.

Держнагляд за додержанням стандартів, норм і правил здійснюють Держстандарт України та його територіальні органи. Держнагляд проводиться за планами його органів у формі періодичної перевірки додержання вимог нормативних документів чи проведення суспільного або вибіркового контролю, стабільності якості, сертифікації продукції, а також правил випробування виробів. Серед існуючих методів чільне місце належить внутрішньовиробничому технічному контролю. На підприємствах функції безпосереднього контролю якості складових частин і готових для споживання виробів виконують відділи технічного контролю (ВТК). Головне завдання технічного контролю – це постійно забезпечувати необхідний рівень якості, зафіксований у нормативних документах через безпосередню перевірк кожного виробу. Об’єктами контролю мають бути всі виробничі компоненти системи, тобто ресурси, сам виробничий процес і продукція.

Якість продукції визначальною мірою формується протягом всього виробничого процесу, що спричиняє необхідність ретельного контролювання перебігу технології її виготовлення. Найбільш ефективними методами контролю вважають:

1. за впливом на перебіг технологічного процесу

2. за способами, що використовуються

3. за організаційними формами

Активний метод – це контроль якості безпосередньо в ході технологічного процесу виготовлення виробу та режимів його обробки за допомогою спеціальних контрольних технічних пристроїв. За автоматизованого контролю перевірка якості здійснюється через застосування автоматичних пристроїв без участі людини як під час технологічного процесу так і після завершення обробки чи складання виробу.

Статистичний метод – це особливий вид вибіркового контролю, що ґрунтується на застосування теорії ймовірності і математичної статистики. Крім вище згаданих існують летючий, інспекційний, стаціонарний і змінний види технічного контролю.

Летючим називають раптовий і швидко-минучий контроль якості виробів на окремих дільницях виробництва.

Інспекційним є запланований чи здійснюваний за критичними сигналами метод контролю переважно у вигляді державного або внутрішньовиробничого нагляду.

Стаціонарний контроль здійснюється в спеціально обладнаних приміщеннях з допомогою відповідних випробувань, аналізів та інше.

Змінний контроль виконується на тих чи інших робочих місцях самими виконавцями або контролерами відділу технічного контролю підприємства.



Последнее изменение этой страницы: 2016-08-15; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.110.106 (0.013 с.)