Розділ 1. Аналіз рентабельності продукції

Вступ

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємств під­вищен­ня ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного про­гресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, подолання безгосподарності, активізації підприємництва, ініціативи.

Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється економічному аналізу діяльності суб'єктів господарювання. З його допомогою ви­роб­ляються стратегія і тактика розвитку підприємства, влаш­то­вуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності вироб­ництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підроз­ділів і працівників.

Аналіз на мікрорівні наповняється конкретним змістом, зв'язаним з повсякденною господарсько-фінансовою діяльністю під­при­ємств, їхніх колективів, менеджерів, власників власності: аналізом обґрунтуван­ня і виконання бізнес-планів; порівняльним аналізом маркетингових захо­дів, що включають зіставлення реального роз­вит­ку подій з очі­ку­ва­ним за визначений відрізок часу; аналізом мож­ли­вос­тей вироб­ництва і збу­ту, з'ясуванням внутрішніх і загальноеконо­міч­­них ситуа­цій, що впли­ва­ють на виробництво і збут; аналізом ділових сце­нарі­їв і їхнього реаль­но­го здійснення; аналізом співвідношення попи­ту та пропозиції; аналізом конк­ретних постачальників сировини і комп­лек­­ту­­ю­чих виробів; аналізом конкретних споживачів і оцінки остан­німи якості товарів, що випускаються; аналізом наповнюваності "порт­феля" фірми; аналізом витрат живої й упредметненої праці з необхідною їхньою легалізацією; аналізом кінцевих фінансових резуль­татів вироб­ничої, збутової, маркетингової діяльності (прибуток, збиток); аналізом комер­ційного ризику, який здійснюється під впливом політичних, демогра­фічних, культурних, екологічних, структурно-організаційних та інших факторів.

При управлінні господарством першочергову увагу необхідно зосередити на фінансовій діяльності підприємства, на раціональному й ефективному використанні фінансових ресурсів. Фінансова діяльність підприємства містить у собі сукупність операцій з надходження і використання коштів у вартісній оцінці й ефективному їхньому використанні в процесі виробництва й реалізації продукції.

Зміст аналізу полягає у вивченні розміщення і використанні засобів виробництва, платоспроможності підприємства, забезпеченості власними оборотними коштами; у вивченні стану виробничих запасів, власних і позикових джерел їхнього формування, дисципліни в розрахунках з іншими підприємствами, організаціями, державою; в оцінці використання засобів господарства за їхнім призначенням.

Раціональна фінансова діяльність сприяє здійсненню основного принципу господарської діяльності – самостійності підприємства. Самостійність підприємства передбачає, що вкладені ресурси повинні окупатися прибутками, тобто ставати можливістю забезпечення підприємства власними ресурсами для формування й ефективного використання всіх господарських засобів. При нераціональній організації фінансів навіть підприємство з високим рівнем самостійності не зможе забезпечити фінансування своєї господарської діяльності.

Дисципліна "Організація і методика економічного аналізу" формує аналітичне мислення май­бут­ньо­го фахівця обліково-економічного напрямку, на конкретних при­кладах демонструє застосування методичних прийомів аналізу.

Автори посібника намагалися дати уявлення в цілому про методику і організацію економічного аналізу, знайти те загальне, що є в кожному госпо­дарському процесі, написати порядок формування економічних показ­ни­ків та їхньої оцінки.

Розділ 1. Аналіз рентабельності продукції

Таблиця 1.1

Таблиця 1.2

Заходи щодо уникнення негативних тенденцій
у господарській діяльності підприємства

Негативна тенденція	Фактори	Заходи
Зниження рентабельності продукції (продажу)	Збільшення собівартості	§ Вивчення найбільш вагомих статей собівартості та їх впливу на зміну показника § Розрахунок точки беззбитковості на основі розподілу витрат на постійні і змінні § Аналіз прибутковості окремих видів продукції і можливостей вдосконалення номенклатури
Зниження обсягу реалізації	§ Розробка ефективних заходів маркетингової політики § Удосконалення асортиментної політики § Перегляд політики ціноутворення

 

До показників рентабельності відносять:

1. Рентабельність окремих виробів – розраховується як відношення прибутку від виробу до собівартості самого виробу.

2. Рентабельність реалізованої продукції – розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (або чистого прибутку) до чистого доходу (виручки) від реалізації продукції.

Показники рентабельності визначаються в коефіцієнтах або у відсотках і показують частку прибутку в кожній грошовій одини­ці витрат, або частку товарної продукції в її собівартості.

Показники рентабельності використовують для оцінки ре­зультатів діяльності підприємства, його структурних підрозді­лів, у ціноутворенні, інвестиційній політиці, для порівняль­ного аналізу споріднених підприємств, що виробляють таку саму продукцію, для вибору варіантів формування асортимен­ту і структури продукції, аналізу раціональності виробництва продукції.

Завданнями аналізу рентабельності є:

- оцінка виконання визначених параметрів (плану, прогнозу тощо);

- вивчення динаміки показників;

- визначення факторів зміни їхнього рівня;

- пошук резервів зростання рентабельності;

- розроблення заходів для використання виявлених ре­зервів.

Таблиця 1.3

Таблиця 1.4

Таблиця 1.5

Оцінка впливу факторів на рентабельність реалізованої продукції

Вид про-дукції	Рентабельність і-го виду продукції	Частка і-го виду продукції, %	Вплив на рентабельність реалізованої продукції
минулий рік	звітний рік	відхилення	минулий рік	звітний рік	відхилення	структури реалізації (гр.6 ´ гр.1 /100)	рентабель-ність виробів (гр.3 ´гр. 5 /100)	сукупності (гр.7 + гр.8)
А	31,15	34,87	+3,72	41,7	49,7	+7,9	+2,46	+1,84	+4,3
Б	29,95	26,17	-3,78	21,3	18,2	-3,1	-0,92	-0,68	-1,608
В	27,81	25,15	-2,66	8,4	12,6	+4,2	+1,16	-0,33	+0,82
Г	32,18	33,68	+1,5	6,8	9,6	+2,8	+0,90	+0,14	+1,04

 

 

Важливе значення для підприємства має вивчення рентабель­ності реалізованої продукції через відношення валового прибутку до чистого доходу (виручки) від реалізації.

Рентабельність реалізованої продукції доцільно аналізувати, ураховуючи вплив таких факторів:

- зміна структури та асортименту продукції;

- зміна собівартості продукції

- зміна відпускних цін на продукцію.

Для розрахунку впливу факторів на рентабельність реалізова­ної продукції використаємо дані табл. 1.6

З таблиці бачимо, що фактичний рівень рентабельності проти планового знизився на 0,39 (30,29–30,68) відсотка. Розрахунки факторів показали таке:

– за рахунок зміни структури рівень рентабельності знизився
на (-0,15) пункту: 30,53-30,68=-0,15

за рахунок зміни ціни рентабельність також знизилась на (-0,08) пункту: 30,45-30,53=-0,08

– за рахунок збільшення рівня витрат (собівартості продукції) рентабельність знизилась на (0,16) пункту: 30,29-30,45=-0,16

Усього рентабельність знизилась на: (-0,15)+(-0,08)+(-0,16) = -0,39 відсоткових пунктів.

Таблиця 1.6

Розділ 2. Аналіз рентабельності підприємства

Таблиця 2.2

Таблиця 2.3

Розрахунок впливу факторів сукупного
на відхилення рентабельності сукупного капіталу

Показники	Минулий рік	Звітний рік	Відхилення (+,-)
загальне	у т.ч. за рахунок
Рпрод	Оа
1. Чистий прибуток, тис. грн.	725,2	885,6	160,4	–	–
2. Чистий доход (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.	4234,0	4718,0	484,0	–	–
3. Сукупний капітал, тис. грн.	7238,0	8224,0	986,0	–	–
4. Рентабельність сукупного капіталу, %	10,019	10,768	0,749	0,961	-0,212
5. Рентабельність продажу (Рпрод), %	17,128	18,771	1,643	–	–
6. Коефіцієнт обертання капіталу (Оа)	0,5850	0,5737	-0,0113	–	–

 

 

Відхилення рентабельності сукупного капіталу відбулося за рахунок зміни:

- рентабельності продажу: 1,543x0,585=0,961

- коефіцієнта обертання капіталу: 18,771х(-0,0113)=0,212

Загальне відхилення складає +0,749.

Загальна сума впливу факторів дорівнюється відхиленню рентабельності сукупного капіталу. Таким чином збільшення рентабельності продажу сприяло росту рентабельності сукупного капіталу на 0,961 пункту, а зниження коефіцієнта обертання зменшило показник, що аналізується, на 0,212 пункту.

Факторна модель аналізу рентабельності сукупного капіталу може бути подана в такому вигляді:

(2.3)

де Рск – рентабельність сукупного капіталу;

ЧП – чистий прибуток;

Ф – середня вартість необоротних активів;

Е – середні залишки матеріальних оборотних активів;

В – обсяг продажу;

ЧП/В – рентабельність продажу;

Ф/В – фондомісткість продукції за необоротними активами;

Е/В – фондомісткість продукції за оборотними коштами (коефіцієнт ' закріплення);

С/В – витрати на 1 грн. продукції за повною собівартістю;

З/В – зарплатомісткість продукції;

М/В – матеріаломісткість продукції;

А/В – амортизаційномісткість продукції.

 

Рентабельність фондів тим вища, чим вища прибутковість продукції, фондовіддача основних фондів і швидкість обороту оборотних коштів і чим нижче витрати на 1 грн. продукції і питомі витрати за економічними елементами. Кількісна оцінка впливу окремих факторів на рівень рентабельності визначається методом ланцюгових підстановок.

 

Розглянемо ще одну факторну модель рентабельності:

 

Чистий прибуток р.220 ф.2	=	Чистий прибуток р.220 ф.2	´	Обсяг продажу р.035 ф.2	´	Сукупний капітал р.280 або р.640 ф.1
Власний капітал р.380 ф.1	Обсяг продажу р.035 ф.2	Сукупний капітал р.280, або р.640 ф.1	Власний капітал р.380 ф.1

 

Рентабельність акціонерного (власного) капіталу Р_вк залежить від зміни рівня рентабельності продажу Р_Прод. швидкості обороту сукупного капіталу О_а і коефіцієнта фінансової заможності (К₃). Вивчення подібної залежності має велике значення для оцінки впливу факторів на • показники рентабельності.

Схема факторного аналізу рентабельності власного капіталу наведена на рис. 2.2

Рис. 2.2. Схема факторного аналізу рентабельності власного капіталу

Розрахунок впливу факторів відхилення рентабельності власного капіталу здійснюється способом абсолютних різниць (табл. 2.4).

Відхилення рентабельності власного капіталу відбулося за рахунок зміни:

рентабельності продажу: 1,643 x 0,5850 x 1,8664 = 1,7939

коефіцієнта обертання капіталу: 18,771 х (-0,0113) х 18664 – 0,3959

коефіцієнта фінансової залежності: 8,771 x 0,5737 x 0,0623 = 0,6709

Таким чином, за рахунок збільшення рентабельності продажу показник рентабельності власного капіталу зріс на 1,7939 пункту. Зменшення показника обертання капітала зменшило показник, що аналізується, на 0,3959 пункту. Ріст коефіцієнта фінансової залежності сприяло збільшенню рентабельності власного капіталу на 0,6709 пункту.

Таблиця 2.4

Розрахунок впливу факторів
на рентабельність власного капіталу *

 

 

 

Показники	Минулий рік	Звітний рік	Відхилення (+,-)
загальне	у т.ч. за рахунок
Рпрод	Оа	Кз
1. Чистий прибуток, тис. грн.	725,2	885,6	160,4	–	–	–
2. Чистий доход (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.	4234,0	4718,0	484,0	–	–	–
3. Сукупний капітал, тис. грн.	7238,0	8224,0	986,0	–	–	–
4. Власний капітал, тис. грн.	3878,0	4264,0	386,0	–	–	–
5. Рентабельність власного капіталу, %	18,700	20,769	2,069	1,7939	-0,3959	0,6709
6. Рентабельність продажу (Рпрод), %	17,128	18,771	1,643	–	–	–
7. Коефіцієнт обер-тання капіталу (Оа)	0,5850	0,5737	-0,0113	–	–	–
8. Коефіцієнт фінан-сової залежності (Кз)	1,8664	1,9287	0,0623	–	–	–

Вивчення подібних залежностей має велику довідну силу для оцінки фінансового стану підприємства, оцінки степені вміння використання ним фінансових важелів для покращення результатів своєї діяльності. З розглянутої залежності випливає, що при інших рівних умовах віддача акціонерного капіталу підвищується при збільшенні частки заємного капіталу в складі сукупного капіталу. Показником, що відповідає ефективності використання засобів, інвестованих у підприємство, є рентабельність інвестицій:

 

(2.4)

 

де Р_ін – рентабельність інвестицій;

П_У – прибуток від звичайної діяльності до сплати податку;

Б – валюта балансу;

О_К – короткострокові зобов'язання.

 

У закордонній практиці цей показник розглядається як спосіб оцінки майстерності управління інвестиціями. Оскільки керівництво компанії не може впливати на розмір податку з прибутку, що сплачується, для точного розрахунку показника в чисельнику використовується прибуток до сплати податку.

Проте не можна розглядати розрахований показник лише як оцінку майстерності управління інвестиціями, тому що в сформованих умовах існує багато інших чинників, що впливають на нього і не залежать від управлінської діяльності.

Контрольні питання

1. Завдання аналізу рентабельності підприємства.

2. Характеристика факторів які впливають на рентабельність підприємства.

3. Як здійснюється факторний аналіз рентабельності підприємства?

4. Як розраховується вплив факторів на рентабельність сукупного капіталу?

5. Які фактори впливають на рентабельність власного капіталу?

6. Як встановити вплив рентабельності продажу на рентабельність власного капіталу?

7. Як оцінити вплив оборотності активів на рентабельність власного капіталу?

8. Навести алгоритм розрахунку впливу коефіцієнта фінансової залежності на рентабельність власного капіталу.

9. Як розраховується рентабельність інвестицій?

Таблиця 3.1

Баланс підприємства за станом на 1.01.200__ р.

Актив	Код рядка	На початок періоду	На кінець періоду
1. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість
первісна вартість
знос
Незавершене виробництво
Основні засоби:
залишкова вартість		1 500	1 800
первісна вартість		2 480	2 960
знос
Довгострокові фінансові інвестиції:
які ураховуються за методом участі в капіталі інших підприємств
інші фінансові інвестиції
Довгострокова дебіторська заборгованість
Відстрочені податкові активи
Інші необоротні активи
Усього за розділом 1		3 228	3 468
2. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси		1 512	1 204
тварини на вирощуванні та відгодівлі
незавершене виробництво
готова продукція
товари
Векселі одержані
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість

Продовження табл. 3.1

первісна вартість
резерв сумнівних боргів
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом
за виданими авансами
з нарахованих доходів
із внутрішніх розрахунків
Інша поточна дебіторська заборгованість
Поточні фінансові інвестиції
Грошові кошти та їх еквіваленти:
у національній валюті
у іноземній валюті
Інші оборотні активи
Усього за розділом 2		3 940	4 670
3. Витрати майбутніх періодів
Баланс		7 238	8 224
Пасив	Код рядка	На початок періоду	На кінець періоду
1. Власний капітал
Статутний капітал		3 530	3 780
Пайовий капітал
Додатковий вкладений капітал
Інший додатковий капітал
Резервний капітал
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
Неоплачений капітал		()	()
Вилучений капітал		()	()
Усього за розділом 1		3 878	4 264
2. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу
Інші забезпечення
Цільове фінансування
Усього за розділом 2
3. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків

Закінчення табл. 3.1

Довгострокові фінансові зобов'язання
Відстрочені податкові зобов'язання
Інші довгострокові зобов'язання
Усього за розділом 3
4. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків		1 580	1 774
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями
Векселі видані
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів
з бюджетом
з позабюджетних платежів
із страхування
з оплати праці
з учасниками
із внутрішніх розрахунків
Інші поточні зобов'язання
Усього за розділом 4		2 760	3 320
5. Доходи майбутніх періодів
Баланс		7 238	8 224

 

Зростання валюти балансу порівняно з попереднім періодом – добрий знак, але слід звернути увагу на те, за рахунок чого вона зросла. Дуже добре, якщо це сталося за рахунок збільшення власного капіталу або хоча б його частки разом зі збільшенням суми позикових коштів, однак над збільшенням тільки боргових зобов'язань варто замислитися. Дуже погано, якщо збільшення кредиторської заборгованості відбувається із-за низької ліквідності активів.

Зменшення валюти балансу сигналізує про певне згортання діяльності підприємства. Багато залежить від того, за якими саме статтями спостерігається зменшення. Однак зменшення валюти балансу не завжди призводить до втрати платоспроможності. Іноді це є наслідком так званого “чищення” балансу, а саме – звільнення від зайвих зв'язків з іншими суб'єктами. При аналізі валюти балансу також слід враховувати чинник інфляції. Коефіцієнт росту валюти балансу (Кб) визначається за формулою (3.1):

 

К_б = , (3.1)

де , – середній розмір результату балансу, відповідно за звітний і попередній роки.

Для загальної характеристики активів підприємства вивчається їхня наявність, склад, структура і зміни, що виникли в них. За даними балансу складається аналітична табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Таблиця 3.3

Аналіз складу, наявності і структури довгострокових
і нематеріальних активів

Стаття довгострокових активів	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Змін за звітний період (+, -)	Зміни структури, процентних пунктів
сума, тис. грн.	пит. вага, %	сума, тис. грн.	пит. вага, %	у тис. грн.	у відсотках
Основні засоби: первісна вартість		-		-		19,3	-
знос		-		-		18,4	-

Закінчення табл. 3.3

Ступінь (коефіцієнт) зносу	0,395	-	0,392	-
Залишкова вартість		46,4		51,9		20,0	5,5
Довгострокові Фінансові інвестиції		24,8		31,7		37,5	6,9
Незавершене будівництво		21,7		13,3	-240	-34,3	-8,4
Нематеріальні активи (за залишковою вартістю)		7,1		3,1	-120	-52,6	-4,0
Довгострокова дебіторська заборгованість	-	-	-	-	-	-	-
Відстрочені податкові активи	-	-	-	-	-	-	-
Інші необоротні Активи	-	-	-	-	-	-	-
Усього довгострокових і нематеріальних активів		100,0		100,0		7,4	0,0

 

Як випливає з даних табл. 3.3, за аналізований період відбулися відхилення в необоротних активах. Їхнє збільшення в основному було забезпечено ростом основних засобів і довгострокових фінансових інвестицій.

Оборотні активи займають велику питому вагу в загальній сумі засобів, якими розташовує підприємство. Від раціональності їхнього розміщення й ефективності використання у великій мірі залежить успішний результат роботи підприємства. Тому в процесі аналізу вивчається структура поточних активів, розміщення їх у сфері виробництва і сфері обігу, ефективність використання.

Вивчаються також і окремі групи поточних активів, що роблять найбільш істотний вплив на платоспроможність і фінансову стійкість підприємства. Насамперед дається загальна оцінка змін у наявності і структурі поточних активів по найважливіших їхніх групах (табл. 3.4).

 

Таблиця 3.4

Таблиця 3.5

Таблиця 3.6

Таблиця 3.7

Таблиця 4.1

Аналіз власного капіталу

Стаття	Статутний капітал	Пайовий капітал	Додатковий вкладений капітал	Інший додатковий капітал	Резервний капітал	Нерозподілений прибуток	Неоплачений капітал	Вилучений капітал	Разом
Залишок на початок
Коригування: зміна облікової політики
Виправлення помилок
Інші зміни
Скоригований залишок на початок року
Переоцінка активів:
Дооцінка основних засобів
Уцінка основних засобів	(–)	(–)	(–)	(–)	(–)	(–)	(–)	(–)	(–)
Дооцінка незавершеного будівництва
Уцінка незавершеного будівництва	(–)	(–)	(–)	(–)	(–)	(–)	(–)	(–)	(–)
Дооцінка немате­ріальних активів
Уцінка немате­ріальних активів	(–)	(–)	(–)	(–)	(–)	(–)	(–)	(–)	(–)
Чистий прибуток (збиток) за звітний період
Розподіл прибутку:
Виплати власникам (дивіденди)						(–)			(–)
Спрямування прибутку до статутного капіталу						(–)

 

3) якщо кредитором виступає банк, то він постійно контролює витрачання позикових коштів на визначену мету і хід роботи господарюючого суб’єкта щодо виконання поставленої мети;

4) юридичне оформлення документів про надання позикових коштів означає юридичну відповідальність; надання цих коштів на певний термін означає повернення їх у встановлений строк;

5) у разі недосягнення поставленої мети господарюючий суб’єкт може просто "проїсти" свій власний капітал і нічим не ризикувати, крім того, що стане біднішим. У випадку недосягнення поставленої мети за рахунок "проїдання" позикових коштів власник може стати банкрутом.

Але в окремих конкретних випадках, залежно від ситуації, що склалася, може бути вигідним використовувати більше власний капітал, менше залучати позикові кошти і мати менший фінансовий ризик. Може бути більш ефективним застосування позикового капіталу і отримання більш високих доходів, але з більшим фінансовим ризиком.

Від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Опрацювання правильної фінансової політики допомагає багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності.

На співвідношення власного і залученого капіталу впливають фактори, обумовлені внутрішніми та зовнішніми умовами діяльності господарюючого суб’єкта і вибраної ним фінансової стратегії:

- різниця величин відсоткових ставок за кредит і ставок на дивіденди.

Якщо відсоткові ставки менші за дивіденди, то потрібно збільшити частку залученого капіталу, і навпаки;

- розширення чи скорочення діяльності господарюючого суб’єкта на зниження чи збільшення потреб у залученні коштів;

- накопичення надлишкових або мало використовуваних запасів, недіючого обладнання, матеріалів;

- вилучення коштів на створення сумнівної дебіторської заборгованості, що спричиняє збільшення додаткового залученого капіталу.

При подальшому аналізі необхідно вивчити динаміку і структуру власного та позикового капіталу, з’ясувати причини змін окремих їх складових і дати оцінку змінам за аналізований період (табл. 4.2).

Таблиця 4.2

Таблиця 4.3

Таблиця 4.4

Таблиця 4.5

Аналіз відповідності довгострокових і нематеріальних активів
джерелам їхнього покриття, тис. грн.

Довгострокові і нематеріальні активи	На початок року	На кінець року	Зміни за звітний період	Джерела покриття довгострокових	На початок року	На кінець року	Зміни за звітний період
Незавершене будівництво			-240	1. Довгострокові зобов'язання:
Основні засоби				1.1. Кредити банків
Довгострокові фінансові інвестиції				1.2. Інші довгострокові зобов'язання	-	-	-
Інші необоротні активи	-	-	-	2. Власні джерела, використовувані на покриття довгострокових і нематеріальних активів (табл. 4.4)
Нематеріальні активи
Довгострокова дебіторська заборгованість	-	-	-
Відстрочені податкові активи	-	-	-
Усього				Усього

 

Значна питома вага в складі джерел засобів підприємства займають позикові засоби, у тому числі кредиторська заборгованість і поточні зобов'язання по розрахунках. Класифікація залученого капіталу наведена на рис. 4.1.

 

Рис. 4.1. Класифікація залученого капіталу

 

Доцільно вивчити склад і структуру позикових засобів, змін, що виникли. Для вивчення складу і структури кредиторської заборгованості і поточних зобов'язань по розрахунках складається табл. 4.6.

Таблиця 4.6

Аналіз складу і структури кредиторської заборгованості
і поточних зобов'язань по розрахунках

Розрахунок	На початок року	На кінець року	Зміни за звітний період
сума, тис.грн.	пит. вага,%	сума, тис.грн.	пит. вага,%	сума, тис.грн	пит. вага,%
1. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги		31,1		16,6	-7,4	-14,5
2. Поточні зобов'язання по розрахункам:
2.1.З бюджетом		8,1		6,3		-1,8
2.2. По страхуванню		16,6		11,8		-4,8
2.3. По оплаті праці		38,9		37,8		-1,1
2.4. По внутрішніх розрахунках		5,3		4,3		-1,0
3. Векселі видані	-	-		23,2		23,2
Разом		100,0		100,0		0,0

 

Аналіз даних табл. 4.6 показав, що в складі кредиторської заборгованості поточні зобов'язання по розрахунках зросли як в абсолютній величині, так і за структурою. З огляду на те, що у валюті балансу кредиторська заборгованість має значну питому вагу, варто проаналізувати її по термінах погашення і виявити сумнівну її частину.

Аналітик повинен бути впевненим в достовірності інформації, для чого він вивчає укладені договори, контракти та інші документи, що підтверджують наявність кредиторської заборгованості, проводить бесіди з фахівцями та іншими співробітниками, що мають дані про борги підприємства. Обов’язково треба прослідити, щоб інформація, представлена в балансі, збігалася з фактичною величиною кредиторської заборгованості, що існує на підприємстві.

Особлива увага має приділятися даті виникнення кредиторської заборгованості, термінам її погашення, часу прострочення повернення боргу, причинам її виникнення.

Окремо вивчається середня тривалість використання кредиторської заборгованості в обороті підприємства. Вона розраховується за формулою:

 

Ткз = (СЗ_КЗ ´ Дн): СКО (4.4)

де Ткз – середня тривалість кредиторської заборгованості;

СЗ_КЗ – середні залишки кредиторської заборгованості;

Дн – дні періоду;

СКО – сума кредитових оборотів по розрахунках з кредиторами.

 

При внутрішньому аналізу необхідно вивчити вплив чинників на ефективність використанні власного капіталу (див. розділ 5). Рентабельність акціонерного (власного) капіталу залежить від зміни рівня рентабельності продажу, швидкості обороту сукупного капіталу і коефіцієнта фінансової заможності. Вивчення подібної залежності має велике значення для оцінки впливу факторів на фінансову стабільність підприємства.

Треба зазначити, що результати аналітичних розрахунків не є і безумовним критерієм для прийняття управлінських рішень, спрямованих на поліпшення фінансового стану. Треба враховувати ще й інші моменти, які впливають на управлінські рішення, зокрема, особисті якості особи, яка приймає такі рішення, її знання, інтелект, досвід роботи, тобто ті неформальні ознаки, котрі, проте, справляють великий вплив на якість управлінських рішень.