Зміст,об’єкт, предмет та завдання фін. аналізу

Зміст,об’єкт, предмет та завдання фін. аналізу

Фін. аналіз – це складова заг., повного,всебічного аналізу госп. діяльності, що охоплює 2-а взаємопов’язані розділи:

А) Фінансовий поділ на: - зовн.,- внутр

Б) управлінський

Зовн. фін. аналіз надання інформ. численним користувачам про прибутковість, д-сть п-ства, його платоспроможність, фін. незалежність, ринкову стійкість та інше.

Внутр. фін. аналіз проводиться для використання його рез. керівниками п-ства.

Фінансовий аналіз – це метод оцінювання і прогнозування фін. стану п-ства.

Фін. аналіз є основою для управління фінансами п-ства і охоплює 3 осн. напрями:

1) оцінювання фін. потреб п-ства

2) розподіл потоків грош. коштів

3) забезпечення с-ми фін. звітності.

Обєктом фін. аналізу є фін. ресурси п-ства, їх формування та використання.

Предмет фін. аналізу – це системне,комплексне вивчення, вимір та узагальнення впливу факторів на кінцеві результати д-сті п-ства шляхом оброблення спец. методами с-ми показників плану, обліку, звітності та виявлення всіх резервів з метою підвищення ефективності в-цтва.

Осн. завдання фін аналіз у:

1) заг. оцінювання фін стану(рентабельність, платоспроможність, фін. стійкість, ліквідність).

2) виявлення змін у фін. стані, просторі і часі та основних чинників, що спричинили зміни в ньому

3) прибутково-поточна д-сть завдяки ефективному використанню наявних ресурсів.

4) Прогноз основних тенденцій у фін. стані

Види фін.аналізу

1. за користувачами зовн і вн.; 2. за метою дослідження діагностичний, експрес аналіз, деталізований; 3. за часом попередній, наступний а)оперативний, б) підсумковий.

Зовн. аналіз – оцінювання та екон. діагностика фін. стану п-ства за даними фін. звітності.

Внутр. аналіз – визначає фін. стан п-ства, оцінює ефективність використання його активів, визн. фін структуру та інше.

Діагностичний аналіз засіб встановлення порушень нормально функціонування на основі типових ознак, які характерні тільки для даного порушення.

Експрес аналіз викор. для швидкого оцінювання фін. стану п-ства за осн. розрахунками, показниками на основі їх порівняння з базовими.

Деталізований аналіз доповнює та розширює експрес аналіз. Осн. його мета детально охарактеризувати майновий та фін. стан п-ства, результати його д-сті, визначити вплив факторів, виявлення ресурсів, можливості розвитку п-ства.

Попередній аналіз – проводять до здійснення фін. операцій. Він забезпечує вирішення завдання стратегічного управління.

Наступний аналіз – проводться після зд. фін. операцій, заст. для контролю за виконанням плану, виявлення резервів об’єктивного оцінювання фін. д-сті п-ств.

Оперативний аналіз – зд. відразу після проведення фін. операцій або зміни ситуації за короткі відрізки часу.

Його мета оперативно виявити недоліки і вплив на фін. операції.

Підсумковий аналіз – проводять за звітний період.

Цінність його полягає в тому що д-сть п-ства визначається всебічно, комплексно за звітними даними за звітний період.

Інформаційна база фін.аналізу

Залежно від вмісту і завдань аналізу викор. такі основні інформ. джерела:

- фін. звітність

- статистичну звітність

- дані внутр.- госп бух. обліку

- дані первинної облікової документації

- експертні оцінки

Фін. звітність забезпечує такі основні потреби користувачів:

1)щодо придбання, продажу, ц.п. та володіння ними.

2) участі в капіталі п-ств

3) оцінювання якості управління

4) оцінювання здатності п-ства своєчасно виконувати свої зобов’язання

5)забезпеченості зобов’язань п-ства

6)визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу

7) регулювання д-сті п-ств.

За доп. фін. звітності розраховують сукупність аналітичних показників і на їх основі узагальнюючі показники фін. стану п-ства.

ФОРМИ ЗВІТНОСТІ

1. Баланс – це звіт про фін стан, що відображає активи, зобов’язання і капітал п-ства на встановлену дату.

2. Звіт про фін. результат - містить дані про доходи, витрати і фін. результати д-сті п-ства за звітний і попередні періоди.

3. Звіт про рух грошових коштів – відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямами д-сті.

4. Звіт про власний капітал – відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду

5. Примітки до фін. звітності – це сукупність показників та пояснень, яка забезпечує обгрунтованість та деталізацію статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено іншими П(С)БО.

Логічні методи фін аналізу

Метод фін аналізу – це науковий спосіб вивчення,становлення та розвитку фін явищ та процесів.

Методи порівняння

Застосовуючи методи порівняння можна отримавши такі кількісні аналітичні рез:

- Визначити абсолютне і відносне відхилення значення порівняльних параметрів

- Визначити еластичність змін

Відносне відхилення – це відносна динаміка зміни порівняльних параметрів,яка х-зується темпом зростання значень і темпом їх приросту.

Абсолютне відхилення – це різниця значень порівняльної х-стики та її базової величини.

Еластичність змін – визначають відповідними коефіцієнтами зв’язку на основі зіставлення динаміки,зміни різних за змістом параметрів.

Методи елімінування

1. Метод ланцюгових підстановок

2. Метод різниці абсолютних величин

3. Метод різниці відносних величин

4. Метод перерахунку даних

5. Метод пайової участі

1-й метод полягає у послідовній заміні базової величини впливу фактора на його аналізоване значення за умови,що значення ін. факторів залиш незмінними. Визначений рез порівнюють з попереднім і розрах ступінь впливу аналізованого фактора.

2-й метод викор під час дослідження двофакторних детермінованих залежностей мультиплікативного типу,коли один фактор виражає кількісні зміни,а другий якісні.

f(x)=x1(кількісні)*х2(якісні)

Вплив кількісного фактора – абсолютну зміну * на значення якісного фактора в базовому періоді.

Вплив якісного – його абсолютну зміну * на значення кількісного фактора у поточному періоді.

3-й метод дає змогу виділити з сукупності факторів вплив одного,якщо існує детермінована факторна модель функціонального зв’язку,а значення впливу факторів вираж відносними величинами.
∆y(x1)=( / - 1)*y0

∆y(x2)=(…-Ix1)*y0

∆y(x3)=(…-Ix2)*y0

∆y(x4)=( / - Ix3)*y0

∆y=∆y(x1)+…+ ∆y(x4)

4-й метод викор у тих випадках коли для виділення впливу окремих факторів перерах його величини на зміну аг результату або визначають умовний аг рез при зміні впливу аналізованого фактора. ∆х= - абсолютна зміна

. -відносна зміна

5-й метод полягає в тому,що за пропорційним поділом впливу факторів визначається їх частка в зміні аг результату.

Статистичні методи – це аг методи статистичних досліджень,які викор в економічному аналізі як для оцінки якісних параметрів зміни тенденцій та закономірностей зміни ек явищ та процесів,так і для визначення факторних залежностей і факторного впливу.

Найпоширеніші: методи середніх величин,групування,індексів,динамічного ряду.

Балансові методи – викор тоді коли відомі загальні відхилення досліджуваного параметра і всі фактори його зміни окрім одного. Цей фактор або не підлягає обліку або визначити його ек не доцільно. В такому випадку випадку впдив невідомого фактора визначають відніманням від загального відхилення відхилень за відповідними факторати. Цей метод – найкращий спосіб виявити і підтримати певні кількісні пропорції і співвідношення.

Прийоми фін. аналізу

Горизонтальний аналіз	Порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом
Вертикальний(структурний) аналіз	Визначення структури фін. показників з рангування різних факторів на кінцевий результат
Трендовий аналіз	Порівняння кожної позиції звітності з рядом попередні х періодів для визначення осн. тенденцій динаміки показників для екстраполяції найважливіших фін показників на перспективний період.
Аналіз відносних показників або коефіцієнтів	Розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взажмозвязків між показниками, порівняння з нормативними значеннями
Порівняльний аналіз	Аналіз зведених показників (материнс. компанії дочірних п-ств)
Маржинальний аналіз	Прогноз наявних грошей аналіз взаємозв’язку приб, обсягу реалізації та ціни, аналіз руху грош. коштів та інше
Імовірністо-стохастичний аналіз	Для вивчення стохастичних взаємозв’язків між явищами та процесами у фін. д-сті п-ства
Факторний аналіз	Вивчення впливу окремих показників на заг. результат

АНАЛІЗ МАЙНА ПІДПРИЄМСТВА.

Структурна вартість майна дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активі. Однак сама по собі вартість майна не визначає фінансового стану підприємства,а оцінює стан активів.

Найбільш загально структура активу характеризується коефіцієнтом оборотності і необоротним активами.

Аналіз динаміки і структури майна дає можливість встановити розмір абсолютного та відносного приросту чи зменшення всього майна підприємства і його окремих видів. Приріст зменшення активів свідчить про розширення (звуження) діяльності підприємства. Показники структурної динаміки відображають частку участі кожного виду майна в загальній зміні сукупних активів. Їх аналіз дає змогу зробити висновок про те, в які активи вкладені знову, залучені фінансові ресурси чи які активи зменшились за рахунок впливу фінансових ресурсів.

Окремо потрібно аналізувати основний і оборотний капітал, дебіторську заборгованість.

Застосовують матричний аналіз балансу,аналіз складу джерел і формування майна підприємства. Баланс подається як матриця, рядки якої-це статті активу, а графи-статті пасиву.

Розмірність матриці може повністю відповідати кількості активів (його статей) і пасивів балансу, але досить обмежена кількість статей агрегованого балансу.

Можна скласти:

матричний баланс на поточний рік;

майбутній на кінець року;

різницевий матричний баланс;

баланс руху коштів (надходження та витрачання коштів).

Перші два баланси – статистичні, останні два – відображають зміни майна та коштів підприємства.

 

Показники рентабельності

Використовують багато видів показників рентабельності, проте всі вони є відносними і показують скільки одиниць прибутку отримують на одиницю елементів в-цтва.

Основні показники рентабельності:

1.Рентабельність вкладеного капіталу (економічнарентаб) =ЧП/К*100%

1.2 ЧП = П від опер. д-сті +П від інцест. д-сті+Приб. від фін. д-сті – Податок на прибуток

2. Рентабельність Власного капіталу

RВК=ЧП/ВК*100%
3.Рентабельність виробничих засобів (фондів) = ЧП/Виробничі Фонди*100%

4. Рентаб. активів за прибутком від звичайної д-сті

R_A= прибуток від звич. д-сті/Активи*100%

5. Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації

R_РП = Прибуток від реалізації/виторг від реалізації*100% = виторг – собівартість/виторг*100%

6. Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком

R_РП = ЧП/Виторг*100%

7. Рентабельність продукції

RП= Прибуток від реалізації продукції / собівартість*100%

8. Рентабельність виробу

R_В= Ціна – собівартість/ціна*100%

Аналіз запасу фін.стійкості

Запас фін.стійкості характеризує той рівень захищеності осн.д-сті, який є у п-ства на даний момент і яким можна скористатися на випадок форс мажорних обставин.

Запас фін.стійкості визн. за допомогою спец.методів аналізу:

1.аналіз критичного обсягу реалізації.Осн.показниками є точка беззбитковості та коеф.запасу міцності. ТБ- це такий обсяг реалізованої продукції, при якому прибуток=0

0=(Ц-ЗВ)*ОР-ПВ.

Валовий прибуток- це прибуток до сплати податку і %. Валова маржа =ВП+ПВ. Показник маржинального доходу =Ц-Собівартість або ПМД=Ц-ЗВ.

Коеф. Валової Маржі =1-С/Ц або КВМ= 1-ЗВ/Ц.

ТБ в натур.один. = ПВ/ПМД.

ТБ в грош.вираженні =ПВ/КВМ.

2.визначення зони безпечності. Вона аналізується за допомогою абс. та відн. показників. Абс. показник(запас міцності) ЗМ= ВР_{в нат.}-ТБ_{в нат.}.Відносний показник (коеф.запасу міцності)= ЗМ/ТБ.

3.розрахунок показників опера-ційного, фінансового та опер.-фін.важеля.

К_ОВ=МД/Прибуток до оподаткування, К_ОВ= Темп приросту ВП або прибуток до оподаткування/ темп приросту обсягу реалізації.Чим більший К_ОВ, тим більша величина зростання прибутку, тим більший ризик.

К_ФВ= Темп приросту ЧП/Темп приросту ВП; К_ФВ= ВП/Прибуток до оподаткування.

Коеф.важеля(виробничо-госп.важіль) визн. за формулою:

К_В=К_ОВ*КФВ

Аналіз ліквідності під-ва.

Активи за ступенем ліквідності:

-абсол лікв активи(А1)-гроші в касі та на рахунках в банку

-Високолікв активи(А2)-поточ фін інвестиції, дебіт заборг та ін ОА

-середньо-ліквід активи(А3)-готова прод-я, МШП,незавершене вир-во і матеріали

-постійні активи(А4)-довгострок фін вкладення, незавершене буд-во,ОЗ

Пасиви за термінами погашення:

-найбільш строкові зобовяз(П1)-кредиторська заборгованість.

-короткострок пасиви(П2)-короткострок кредити та позики до 12 місяців.

-довгострокові пасиви(П3)-довгострокові кредити банків та ін довгострокові зобовязанняю

-постійні пасиви(П4)- ВК. Золоте правило балансу П4≥0,5-0,7А4.

1)коеф абсол лікв.

К(ал)=А1/(П1+П2) нижня межа 0,2

2)коеф швидкої лікв.

К(шл)=(А1+А2)/(П1+П2) знач. 1

3)коеф загальної лікв.

К(зл)=(А1+А2+А3)/(П1+П2) 1.5-2.5

4)коеф критичної лік від.

К(кл)=(А1+А2+А3-ЗЗ)/(П1+П2)0.7-0.8

5)заг. коеф. ліквідності

 

Моделі банкрутства.

Найпростішою моелю є дфокаторна, якщо Z>0- то підприємство збанкрутує.Модель Альтмана досліджував 22 аналітичних коефіцієнти і вибрав з них 5 значимих і побудував багатофакторну модель.Модель Спрінгейта побудована на основі досліджень 40 підприємствта враховано вплив 19 показників, точність прогнозування 92%.Модель Ліса, якщо Z<0,037-простежується негативна тенденція.Модель Тафлера якщо Z<0,2-існує ймовір.банкрутства. Модель Кредітмен- інтегральний підхід, характеризує фінансовий стан показником N. Модель R чотири факторна, Унівкрсальна модель Багатофакорна.

Вартість грошей і часу.

Прості і складні відсотки.

Знецінення грошей є осн.причиною нарахування %.Розглядають теперішню і майб. вартість грошей, так як купівельна спроможність грошей в часі змінюється.ТВ-це сума майбутніх грошових надходжень, зведених з урахуванням певної % ставки до теперішнього періоду.МВ-це сума інвестованих в теперішній час коштів, в яку вони перетворюються через певний період часу з врахуванням % ставки.

Залежно від моменту часу нарахування або виплати відсотків визначають:

1.звичайні-нараховуються наприкінці періоду

2. облікові-на початку періоду

Існують 2 методи нарахування %:

1. прості МВ=ТВ (1+ r*n)

ТВ= МВ/ (1+ r*n)

2. складні МВ= ТВ (1+r) ⁿ

ТВ= МВ/ (1+r) ⁿ

r- % ставка за рік

n- к-сть років нарахування %

МВ= ТВ (1+r/m)^n*m - якщо нарахування % більше ніж 1 раз на рік

m- к-сть років нарахування %

Дисконт = МВ-ТВ

Майбутня вартість ануїтету

1.якщо платежі здійснюються в кінці періоду

МВа= ГП* (1+r)ⁿ -1/r

2.якщо платежі зд. на початку періоду МВа= ГП*(1+r)ⁿ-1/r* (1+r)

Теперішня вартість ануїтету

1.якщо платежі здійснюються в кінці періоду

ТВа= ГП [(1+r)ⁿ-1/r*(1+r)ⁿ]

2.якщо платежі зд. на початку періоду

ТВа= ГП [(1+r)ⁿ-1/r*(1+r)^n-1]

Стійке зростання

Коефіцієнт стійкого зростання можна представити череп коефіцієнт фінансової політики, а саме - коефіцієнт реінвестування га коефіцієнт рентабельності власного капіталу:

Кстзр = ЧПрп/ВКп = ЧП/ВКп * ЧПрп/ЧП = Рвк * Крп

Друга модель. При збільшення власного капіталу тільки за рахунок реінвестованого прибутку власний капітал на початок звітного періоду дорівнює різниці між власним капіталом на кінець періоду та реінвестованим за звітний період прибутком. Тоді коефіцієнт стійкого зростання можна розрахувати так: Кстзр = ЧПрп/ВКк - ЧПрп

Звідси:

Кстзр = ЧПрп/ВКп = ЧПрп/ЧП * ЧП/ВР * ВР/А * А/ВКп = Крп*Ррп*Коба*Кфз

Третя модель. Досить розповсюджена така модель:

Кстзр = (ЧПрп:ЧП) * (ЧП:ВКк)/ 1-(ЧПрп:ЧП) * (ЧП:ВКк) = Крп*Рвк/ 1-Крп*Рвк

Четверта модель. У формулі добуток рентабельності реалізації та оборотності активів дорівнює рентабельності активів. Тому можна записати: Кстзр = Крп * Ра * Кфз

П'ята модель. Розширена факторна модель для розрахунку коефіцієнт стійкості зростання має такий вигляд: Кстзр = ЧПрп/ВКп = ЧПрп/ЧП * ЧП/ВР * ВР/ВОК * ВОК/ОА * ОА/ПП * ПП/А * А/ВКп = Крп * Ррп * Кобвок * Кзвок * Кзл * Кпп/а * Кфз

 

Аналіз оборотного капіталу.

Модель впливу чинників на зміну рентабельності ОК доцільно подати у такому вигляді:

;

При складанні спрощеного балансу доцільно припустити, що довгострокова фінансова заборгованість є меншою від потреби у необоротних активах і вона повністю направляється на їх фінансування, оскільки підприємству недоцільно фінансувати інші активи за допомогою такої заборгованості. Будувати спрощений баланс потрібно наступними етапами:

Довгострокова фінансова заборгованість повністю направляється на фінансування потреби у необоротних активах.

Залишок недофінансованих необоротних активів покривається власним капіталом.

Власний капітал який залишився після фінансування необоротних активів направляється на фінансування потреби в оборотних активах.

Якщо потреба в оборотних активах була повністю профінансована власним капіталом і поточна заборгованість у підприємства відсутня, то його залишок направляється на фінансування грошових засобів. Коли ж у п-ства присутня поточна заборгованість, тоді вона направляється на покриття потреби в ОА, а власний капітал який залишився після її фінансування – на формування грош.засобів.

Ефект фінансового важеля для джерела формування оборотного капіталу розраховують:

; Спп – ставка податку на прибуток, Ра – рентабельність активів,. Оцінку сформованої структури оборотного капіталу доцільно проводити у динаміці.

Аналіз прямих витрат.

Загальна сума відхилень за рахунок зміни ставок виникає при використанні робітників невідповідної кваліфікацій; оплати понадурочних; оплати робіт з виправлення браку і т. ін..

Відхилення за рахунок раціонального використання робочого часу, може бути визначене:

; де tф і tс – фактичний і стандартний час на виготовлення одного виробу, Чс – стандартна ставка оплати за одну хв., грн.; Пф – фактична кількість виготовлених виробів, од.

Відхилення за рахунок зміни ставки оплати: , Чф – фактична ставка оплати за 1 хв.

Незважаючи на об’єктивність оцінки впливу факторів – за відхиленням прямих витрат слід зайважити, що з розрахунку випадає результат спільного впливу відхилень.

Сума стандартних матеріальних витрат на одиницю виробу: Сс=Мс*Цс, де Мс – стандартна кількість витраченого матеріалу, Цс – стандартна ціна одиниці матеріалу.

Фактичні витрати матеріалу на одиницю виробу Сф при зростанні кількості витраченого матеріалу та його ціни становить: Сф=Мф*Цф, Мф – фактична витрата матеріалу на одиницю аиробу, Цф – фактична ціна одиниці матеріалу.

Загальна зміна матеріальних витрат Ст за сумарним впливом факторів становитиме: Ст=Сф-Сс

Така зміна є результатом відхилень від стандартів кількості витраченого матеріалу Ст і сумарного впливу названих відхилень Сцт. Тобто Ст=Сф-Сс= Ст+ Сц+ Сцт

Аналіз накладних витрат.

При аналізі накладних витрат перш за все визначають відносний рівень накладних витрат у грошових одиницях (ВРНВ):

ВРНВ=накладні витрати щодо експорту за рік у гривнях / виробнича собівартість реалізованих товарів х 100.

Наступний етап - вивчення чинників, що призвели до зміни кожної статті накладних витрат.

Аналіз накладних витрат необхідно проводити відповідно до окремих товарів, а потім шляхом узагальнення визначених чинників можна одержати повну картину всього товарообороту.

Наступний етап аналізу - з'ясування конкретних причин кожного чинника зокрема і визначення можливостей зниження рівня накладних витрат на перспективу.

 

Зміст,об’єкт, предмет та завдання фін. аналізу

Фін. аналіз – це складова заг., повного,всебічного аналізу госп. діяльності, що охоплює 2-а взаємопов’язані розділи:

А) Фінансовий поділ на: - зовн.,- внутр

Б) управлінський

Зовн. фін. аналіз надання інформ. численним користувачам про прибутковість, д-сть п-ства, його платоспроможність, фін. незалежність, ринкову стійкість та інше.

Внутр. фін. аналіз проводиться для використання його рез. керівниками п-ства.

Фінансовий аналіз – це метод оцінювання і прогнозування фін. стану п-ства.

Фін. аналіз є основою для управління фінансами п-ства і охоплює 3 осн. напрями:

1) оцінювання фін. потреб п-ства

2) розподіл потоків грош. коштів

3) забезпечення с-ми фін. звітності.

Обєктом фін. аналізу є фін. ресурси п-ства, їх формування та використання.

Предмет фін. аналізу – це системне,комплексне вивчення, вимір та узагальнення впливу факторів на кінцеві результати д-сті п-ства шляхом оброблення спец. методами с-ми показників плану, обліку, звітності та виявлення всіх резервів з метою підвищення ефективності в-цтва.

Осн. завдання фін аналіз у:

1) заг. оцінювання фін стану(рентабельність, платоспроможність, фін. стійкість, ліквідність).

2) виявлення змін у фін. стані, просторі і часі та основних чинників, що спричинили зміни в ньому

3) прибутково-поточна д-сть завдяки ефективному використанню наявних ресурсів.

4) Прогноз основних тенденцій у фін. стані

Види фін.аналізу

1. за користувачами зовн і вн.; 2. за метою дослідження діагностичний, експрес аналіз, деталізований; 3. за часом попередній, наступний а)оперативний, б) підсумковий.

Зовн. аналіз – оцінювання та екон. діагностика фін. стану п-ства за даними фін. звітності.

Внутр. аналіз – визначає фін. стан п-ства, оцінює ефективність використання його активів, визн. фін структуру та інше.

Діагностичний аналіз засіб встановлення порушень нормально функціонування на основі типових ознак, які характерні тільки для даного порушення.

Експрес аналіз викор. для швидкого оцінювання фін. стану п-ства за осн. розрахунками, показниками на основі їх порівняння з базовими.

Деталізований аналіз доповнює та розширює експрес аналіз. Осн. його мета детально охарактеризувати майновий та фін. стан п-ства, результати його д-сті, визначити вплив факторів, виявлення ресурсів, можливості розвитку п-ства.

Попередній аналіз – проводять до здійснення фін. операцій. Він забезпечує вирішення завдання стратегічного управління.

Наступний аналіз – проводться після зд. фін. операцій, заст. для контролю за виконанням плану, виявлення резервів об’єктивного оцінювання фін. д-сті п-ств.

Оперативний аналіз – зд. відразу після проведення фін. операцій або зміни ситуації за короткі відрізки часу.

Його мета оперативно виявити недоліки і вплив на фін. операції.

Підсумковий аналіз – проводять за звітний період.

Цінність його полягає в тому що д-сть п-ства визначається всебічно, комплексно за звітними даними за звітний період.