Тема 2 - Методика комплексного економічного аналізу

Тема 2 - Методика комплексного економічного аналізу

1 Етапи проведення комплексного економічного аналізу.

2 Групування показників в економічному аналізі.

3 Основні розділи комплексного економічного аналізу.

4 Класифікація методів економічного аналізу.

5 Метод порівняння та умови його застосування.

 

1. Етапи проведення комплексного аналізу наведені на рис. 2.1

 

 

 

 

Рисунок 2.1 – Етапи проведення комплексного економічного аналізу

 

 

2. Усі об’єкти економічного аналізу, економічні процеси виробництва відображають за допомогою комплексу взаємопов’язаних показників. Оскільки в аналізі використовують багато показників виникає необхідність в їх систематизації. Класифікація показників за різними ознаками відображена на рис. 2.2

 

 

 

Рис. 2.2 – Групування показників в економічному аналізі

Окрім цього кожен з розділів комплексного економічного аналізу також має свою систему показників.

3. Основні розділи комплексного економічного аналізу:

1 Аналіз зовнішніх умов виробництва

2 Аналіз організаційно-технічного рівня і рівня управління

3 Аналіз використання основних фондів.

4 Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів.

5 Аналіз трудових ресурсів, ФОТ і робочий час.

6 Аналіз витрат на випуск і реалізацію продукції.

7 Аналіз структури, динаміки асортименту, обсягу випуску і реалізації продукції.

8 Аналіз фінансових результатів.

9 Аналіз фінансового стану.

10 Аналіз конкурентноздатності продукції.

11 Аналіз показників рентабельності й оборотності (ділової активності).

 

У сучасному економічному аналізі використовують багато методів, класифікація яких наведена на рис.

 

 

Найбільш поширеними у використанні на практиці є традиційні методи аналізу, серед яких важливе місце займає прийом порівняння.

Порівняння - це науковий метод пізнання у процесі якого відбувається зіставлення об’єктів аналізу з метою виявлення тенденцій та пропорцій, закономірностей розвитку, загальних а специфічних рис об’єктів аналізу.

 

Вид порівняння	Мета, яка при цьому досягається
1. Порівняння фактичних значень показників з плановими	Оцінка ступеню виконанню плану
2. Порівняння фактичних значень показників з показниками попередніх періодів	Виявлення тенденцій розвитку об’єкту
3. Порівняння фактичних значень показників з нормативними	Контроль. Виявлення резервів.
4. Порівняння показників діяльності підприємства, що аналізується з середньо галузевими показниками	Оцінка діяльності підприємства. Виявлення невикористаних резервів.
5. Порівняння показників діяльності підприємства, що аналізується з відповідними народногосподарськими показниками	Виявлення причин кризи
6. Порівняння показників діяльності підприємства, що аналізується з відповідними показниками підприємств конкурентів	Оцінка конкурентостійкості підприємства
7. Порівняння паралельних та динамічних рядів	Вивчення взаємозв’язку між показниками, що досліджуються
8. Порівняння стану об’єкту аналізу до та після прийняття управлінського рішення	оцінка рішення та ділових якостей управління
9. Порівняння різних варіантів управлінських рішень	Вибір оптимального рішення

 

При порівнянні діяльності різних підприємств можливо застосовувати одномірні та багатомірні порівняння.

Одномірне порівняння – порівнюються різні підприємства за одним показником, або декілька взаємопов’язаних показників одного підприємства між собою.

Багатомірне порівняння – порівнюються різні підприємства за допомогою систем показників.

 

Таблиця 2.2 - Аналіз обсягу товарного виробництва

Вид продукції	Обсяг виробництва, шт.	Ціна за одиницю, грн.	Обсяг товарного випуску, тис. грн.
				2000 у діючих цінах	За обсягом 2001 року у цінах 2001 року (у порівняльних цінах)	2001 у діючих цінах
А			27,25		272,5	320,0	313,6
Б			37,5		187,5	191,1	181,35
В			25,5		510,0	580,0	551,0
Усього	-	-	-	-		1091,1	1045,95

 

З таблиці 2.2 ми бачимо, якщо порівняти обсяг товарного випуску 2001 з 2000 роком у діючих цінах відповідних років, то відбувається зростання обсягу випуску на 75,95 тис. грн. (1045,95 – 970) або 7, 83 (75,95/970 100%).

Але це зростання відбулося за рахунок підвищення цін по виробам, (графа 4, 5) тоді як обсяг випуску у натуральному виразі знизився (графа 2, 3). Тому порівнюють обсяг товарного випуску 2000 та 2001 років в цінах одного року – 2001 р. – порівняльних цінах. З порівняння відповідних показників бачимо, що обсяг товарного випуску у 2001 році порівняно з 2000 роком дійсно знизився. Зниження склало 45,15 тис. грн. (1045,95 – 1091,9), або 4,14 % (45,15/1091,1 100%).

 

Потрібним є також спосіб нейтралізації впливу на порівнювальні показники обсягу виробництва (реалізації). У цьому випадку при обчисленні вартісних показників за різні періоди фіксують обсяг виробництва – тобто приймають його на рівні фактичного періоду.

В таблиці 2.3 наведені вихідні дані для аналізу собівартості товарного випуску

 

Таблиця 2.3 - Аналіз собівартості товарного випуску

 

Вид продукції	Собівартість одиниці, грн.	Обсяг виробництва, шт.	Собівартість товарного випуску, тис. грн.
План	Факт	План	Факт	План	Фактично за плановою собівартість	Факт
А					262,5
Б					158,4
Усього	-	-	-	-	420,9

 

З аналізу таблиці 2.3 видно, що собівартість товарного випуску у фактичному періоді порівняно з планом зросла на 23,1 тис. грн., але це не є негативним фактором, тому, що це відбулося за рахунок зростання обсягу виробництва, при тому, що собівартість виробів знижувалась. І якщо порівняти планову та фактичну собівартість випуску виходячи з єдиного обсягу, а саме фактичного обсягу – побачимо, що відбувається зниження витрат, які приходяться на однаковий обсяг виробництва, на 54 тис. грн. (444-498).

 

Єдність методики розрахунку показників, які порівнюються, а також їх склад

Показники, які порівнюються повинні мати єдину методику обчислення. Тобто не можливо порівнювати показники рентабельності активів (R_а), якщо вони обчислені за двома різними формулами, обидві з яких поширені у застосуванні:

 

 

; (1)

 

(2)

де ЧП – чистий прибуток

П_зв – прибуток від звичайної діяльності до оподаткування

- середня за період вартість активів за балансом

 

Окрім цього однаковим повинен бути і склад показників, які порівнюються. Наприклад, неможливо порівнювати між собою виробничу собівартість продукції у 2001 році з цим таки показником у 1999 році, тому що згідно з новими стандартами бухгалтерського обліку до складу виробничої собівартості з 2000 року не входять загальноадміністративні витрати та витрати на збут. Тому для порівняння показники необхідно перерахувати виходячи з однієї методики розрахунку та єдиного складу.

 

Типи факторних моделей

 

 

1 Адитивні моделі – це моделі у яких результативний показник являє собою алгебраїчну суму факторних:

П = а + в – с (1)

Наприклад:

С = МВ + ОП + ВО_n + А_м + І_н (2)

 

Де С – повна собівартість

МВ – матеріальні витрати

ОП – витрати на оплату праці

ВО_n – відрахування по оплаті праці

А_м – амортизація

І_н – інші витрати.

2 Мультиплікативні моделі – це моделі у яких результативний показник – являє собою добуток факторів:

П = а в с (3)

 

Наприклад:

(4)

де Q – обсяг випуску товарної продукції

- середня за період вартість основних виробничих фондів

ФО – фондовіддача основних виробничих фондів

 

 

3 Кратні моделі – це моделі у яких результативний показник являє собою результат ділення факторних:

 

(5)

 

Наприклад:

(6)

де МО – матеріаловіддача

МВ – матеріальні витрати на випуск продукції

 

2 Змішані моделі – моделі у яких застосовуються усі арифметичні дії.

 

Наприклад:

 

 

де R_в – рентабельність виробництва

П_зв – прибуток від звичайної діяльності

ОБ – вартість обігових коштів

 

 

Прийоми моделювання

1 Розширення факторної моделі

Прийом застосовують для моделей кратного типу для цього чисельник та знаменник вихідної формули домножують на один й той же показник.

Наприклад, є вихідна формула рентабельність активів (R_Q):

(7)

 

 

Домножуєм чисельник та знаменник на показник виручки від продаж (В):

(8)

 

З формул () ми маємо нову залежність. Оскільки:

 

 

де R_продаж – рентабельність продаж

К_{об а} – коефіцієнт обіговості активів

(11)

 

Тобто, ми отримали нову залежність, яка більш докладно з економічної точки зору описує зв'язок між результативним показником та факторними, ніж вихідна модель.

 

2 Скорочення факторної моделі

Прийом застосовують для моделей кратного типу для цього чисельник та знаменник ділять на один й той же показник.

 

Наприклад, фондовіддачу можливо визначити за формулою:

(12)

 

Розділимо чисельник та знаменник на показник середньоспискової чисельності персоналу – Ч:

(13)

 

Оскільки:

де П_т – продуктивність праці

ФВ – фондоозброєність

Маємо нову залежність, яка більш докладно описує зв'язок між показниками, ніж вихідна модель:

(14)

 

 

3 Розкладання факторної моделі

Прийом застосовують для моделей усіх типів, для цього фактори, які входять у базову модель представляють у вигляді суми або добутку інших більш простих факторів.

 

Наприклад,

 

де З_{1 грн} – витрати на 1 гривню товарної продукції

- матеріальні витрати на 1 гривню товарної продукції

- витрати на оплату праці та відрахування, які приходяться на 1 гривню товарної продукції.

 

Метод відносних різниць

 

 

Цей метод можливо застосувати для моделей мультиплікативного, кратного та змішаного типу (виду П = (а – в)с).

Принцип цього методу полягає у тому, що для визначення впливу факторів на результативний показник використовують не абсолютні значення факторних показників, а їх відносні значення, що значно скорочує обсяг розрахунків, порівняно з методом ланцюгових підстав. Принцип застосування методу єдиний для моделей усіх типів, але правила його застосування для моделей різних типів відрізняються.

Застосування методу відносних різниць для моделей мультиплікативного типу

 

 

Виведемо формулу методу відносних різниць з формули методу ланцюгових підстав (таблиця)

 

Базова формула	Перетворення	Результат
	розділимо та домножимо 1^й член формули на а^0
	розділимо та домножимо 1^й член формули на а^0в^0, 2^й член на а^0
	Розділимо та домножимо 1^й член формули на а^0в^0с^0, 2^й член на а^0в^0

 

 

Таким чином можемо вивести правило застосування методу для моделей мультиплікативного типу.

Для того, щоб визначити вплив на результативний показник першого відповідно до порядку оцінки факторів необхідно базове (планове) значення результативного показника помножити на відносну зміну – коефіцієнт приросту (І_а –1) – відповідного факторного показника.

Для того, щоб визначити вплив другого, третього, (n^го) фактору необхідно базове (планове) значення результативного показника помножити на добуток індексів зміни попередніх за порядком аналізу показників та на відносну зміну відповідного факторного показника.

Застосування методу відносних різниць для моделей кратного типу.

Для моделей типу П = , де а – кількісний показник, в – якісний показник, застосовують тіж самі правила, що і для мультиплікативних моделей:

 

 

Для моделей у яких в – кількісний показник, а – якісний показник правило змінюється і відповідні формули аналізу мають вигляд:

 

(),()

Метод часткової участі

 

Метод застосовується для змішаних моделей типу П = , де , тобто

Існує декілька варіантів застосування методу. Опишемо один з них.

 

Порядок розрахунків.

Для аналізу ми маємо багатоступінчату модель, яку графічно можливо описати:

 

 

 

Рис. 3 - Графічна модель аналізу показника

 

У таких багаторівневих моделях, по-перше, визначають вплив складних показників на результативний (); по-друге вплив простих факторів на складні ( А_а; А_с; В_в; В_d); по-третє – визначають вплив простих факторів на складний показник ( П_а; П_с; П_в; П_d).

Для останнього третього етапу визначають відносну зміну складних показників під впливом простих: ( А_а; А_с; В_в; В_d):

 

(), ()

 

(), ()

 

Потім розраховують вплив простих показників на результативний:

()

()

()

()

 

6 Інтегральний спосіб

Елімінування як спосіб детермінованого факторного аналізу має істотний недолік. При його використанні виходять з того, що фактори змінюються незалежно друг від друга. Насправді ж вони змінюються спільно, взаємозалежно і від цієї взаємодії виходить додатковий приріст результативного показника, що при застосуванні способів елімінування приєднується до одного з факторів, як правило до останнього. У зв'язку з цим величина впливу факторів на зміну результативного показника змінюється в залежності від місця, на яке поставлений той чи інший фактор у детермінованій моделі. У результаті цього величина впливу одного фактора перебільшується, а іншого - применшується, що викликає неоднозначність оцінки впливу факторів, особливо в тих випадках, коли додатковий приріст досить істотний.

Щоб позбутися від цього недоліку, у детермінованому факторному аналізі використовується інтегральний метод, що застосовується для виміру впливу факторів у мультиплікативних, кратних і змішаних моделях. Використання цього способу дозволяє одержувати більш точні результати розрахунку впливу факторів у порівнянні зі способами ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць і уникнути неоднозначної оцінки впливу факторів тому, що в даному випадку результати не залежать від місця розташування факторів у моделі, а додатковий приріст результативного показника, що утворився від взаємодії факторів, розкладається між ними пропорційно ізольованому їх впливу на результативний показник.

 

В інтегральному методі користаються визначеними формулами. Приведемо основні з них для різних моделей.

 

 

1.

2.

3.

4.

5.

Спосіб логарифмування

 

Спосіб логарифмування застосовується для виміру впливу факторів у мультиплікативних моделях. Результат розрахунку не залежить від місця розташування факторів у моделі й у порівнянні з інтегральним методом забезпечується більш висока точність у розрахунках. За допомогою логарифмування результат спільної дії факторів розподіляється пропорційно частки ізольованого впливу кожного фактора на рівень результативного показника. У цьому його перевага, а недолік в обмеженості його застосування. Він застосовується тільки для моделей мультиплікативного типу.

При логарифмуванні використовуються не абсолютні прирости результативних показників, а індекси їхнього росту (зниження).

 

 

З формул випливає, що загальний приріст результативного показника розподіляється між факторами пропорційно відношенню логарифмів індексів факторних показників до логарифму індексу результативного показника. При цьому не має значення який логарифм застосовується натуральний або десятичний.

 

Наведемо приклади застосування методів факторного аналізу

Оцінити абсолютну зміну обсягу випуску товарної продукції (Q) у звітному періоді порівняно з планом під впливом таких факторів, як: середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу (), середня кількість днів, відпрацьованих одним працівником за рік (Д_Н), середня кількість часів, відпрацьованих одним працівником за день (Час), середньочасова виробітка одного працюючого (ПП). Вихідні дані наведені у таблиці 1.

Таблиця 1 — Показники з праці

Найменування показника	Умовне позначення	Значення	Зміна
План	Факт	абсолют-на (+/-)	відносна, Тр, %
1. Обсяг випуску товарної продукції, тис. грн.	Q	3850	3875,9	+25,9	100,672
2. Середньоспискова чисельність ПВП, осіб		927	923	-4	99,569
3. Середня кількість днів, відпрацьованих одним працівником ПВП	Дн	298	290	-8	97,315
4. Середня кількість годин, відпрацьованих одним робітником за один день	Час	7,5	7,4	-0,1	98,667
5. Середньогодинний виробіток на одного робітника ПВП, грн.	ППчас	1,858	1,957	+0,099	105,328

Для розв'язання задачі побудуємо аналітичну та графічну модель взаємозв'язку між результативними показником (Q) та факторними.

Середньорічний виробіток одного працюючого (П_Т) можливо знайти як:

; або (1), (2)

де П_Тдн — середньоденна виробітка одного працюючого.

Деталізуючи показник середньденної виробітки маємо:

(3)

З формул (1), (2), (3) маємо таку залежність:

(4)

Графічна модель залежності результативного показника від факторних:

 

Отже маємо багаторівневу модель аналізу.

У моделі ми маємо 3 кількісних фактори та якісний ПП_{ча с} — який згідно з правилом будемо оцінювати останнім. Для того, щоб визначити, який з кількісних факторів оцінювати першим застосуємо графічну модель, першими будемо оцінювати вплив факторів 1-го рівня, потім 2-го та 3-го.

Перепишемо формулу (4) у відповідності до порядку оцінки факторів:

(5)

та застосуємо метод ланцюгових підстав. Оцінимо вплив зміни чисельності працівників ():

()

тис. грн.

Оцінимо вплив зміни кількості відпрацьованих днів ():

()

тис. грн.

Оцінимо вплив зміни кількості відпрацьованих за день годин ():

()

тис. грн.

Оцінимо вплив змін середньогодинного виробітку одного працюючого:

()

тис. грн.

Зробимо перевірку:

()

тис. грн.

тис. грн.

Висновок: зростання обсягу виробництва товарної продукції було обумовлено ростом середньогодинного виробітку. Збільшення виробітку одного робітника на 0,099 грн. за годину могло б привести до зростання обсягу виробництва на 195, 652 тис. грн., якщо б не вплив інших факторів.

Зниження середньоспискової чисельності працюючого на 4 особи викликало зменшення обсягу випуску на 17,123 тис. грн. Найбільш негативно вплинули на обсяг випуску такі фактори як кількість відпрацьованих одним робітником годин та днів. Під впливом зменшення кількості відпрацьованих днів на 8 днів обсяг виробництва знизився на 102, 896 тис. грн., а під впливом зменшення кількості часів, відпрацьованих у середньому 1 робітником за один день на 0,1 час обсяг виробництва зменшився на 49,733 тис. грн.

Під сумісним впливом усіх чотирьох факторів у звітному періоді порівняно з плановим обсяг виробництва виріс на 25,9 тис. грн.

Отже резервом росту обсягу виробництва є більш продуктивне використання робочого часу. Якби підприємство не припустило зростання внутрішньозмінних простоїв, та цілоденних простоїв, випуск продукції можливо було б збільшити на 152, 629 тис. грн. (49,733+102,896 тис. грн.), що до фактичного обсягу становить 3,93% приросту.

Виконаємо аналіз з використанням методу відносних різниць.

()

= 3850 * (0,99569 – 1) = -16,594 тис. грн.

(….)

= 3850 * 0,99569 (0,97315 – 1) = -102,93 тис. грн.

()

= 3850 * 0,99569 * 0,97315 * (0,98667 – 1) = -49,73 тис. грн.

()

= 3850 * 0,99569 * 0,97315 * 0,98667 * (1,05328 – 1) =

= + 196,11 тис. грн.

 

Перевірка:

 

= -16,594 + (-102,93) + (-49,73) + 196,11 = +26,856 тис. грн.

 

Ми бачимо, що результати розрахунків незначно відрізняються від попередніх. Неточність можна пояснити округленням індексів зміни показників.

 

Наведемо приклад застосування методу ланцюгових підстав у моделях кратного типу.

Необхідно оцінити як вплинули на зміну рентабельності реалізованої продукції у звітному періоді порівняно за базовим такі фактори як виторг від реалізації та собівартість реалізованої продукції за такими вихідними даними:

 

 

Таблиця 2 — Аналіз рентабельності реалізованої продукції

Найменування показника	Умовне позначення	Значення	Абсолютна зміна (+,—)
Базовий рік	Звітній рік
Виторг від реалізації, тис. грн.	В	2641	2217	— 424
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	С	2031	2123	+ 92
Рентабельність реалізованої продукції, %	Rp	30	4,4	— 25,6

 

Побудуємо аналітичну модель аналізу показника рентабельності. Рентабельність реалізованої продукції розраховується:

(6)

але оскільки П = В — С, маємо

(7)

По-перше оцінимо вплив собівартості, оскільки у процесі виробництво-реалізація, по-перше маємо витрати (собівартість), а по-друге, результати (виторг)

Оцінимо вплив зміни виторгу:

Перевіримо:

Висновок. У звітному періоді порівняно з базовим відбувається негативне явище — зниження рентабельності реалізованої продукції на 25,6%. Це обумовлено як зростанням собівартості продукції так і зниженням виторгу від реалізації. За рахунок зниження виторгу рентабельність знизилась на 20%, а за рахунок зростання собівартості знизилась на 5,6%.

Для більш детального аналізу рентабельності необхідно з'ясувати фактори, які вплинули на зниження виторгу від реалізації та на зростання собівартості.

Одним з недоліків, який притаманний усім методам факторного аналізу, які базуються на прийомі елімінування, є як ми вже зазначили необ'єктивний характер оцінки впливу факторів на результат.

Розмір впливу факторів на результат буде залежати від порядку підстановки факторів. Доведемо це на прикладі.

Нехай необхідно оцінити як вплинули на зміну середньорічного фонду оплати праці такі фактори як середньоспискова чисельність працівників та середньомісячна заробітна плата.

Таблиця 3 — Аналіз оплати праці

Назва показника	Умовне позначення	Значення	Абсолютна зміна (+,—)
Базовий рік	Звітній рік
Середньоспискова чисельність працівників, осіб		100	110	+ 10
Середньомісячна заробітна плата, грн.	Зпл	250	270	+ 20
Середньорічний фонд оплати праці, тис. грн.	ФОП	300	356,4	56,4

 

Модель аналізу показника:

(8)

Застосуємо метод абсолютних різниць та два варіанти оцінки. У першому спочатку оцінимо вплив чисельності, а потім — заробітної плати. У другому варіанті — навпаки.

Перший варіант.

Вплив зміни чисельності працівників:

тис. грн.

Вплив зміни середньої заробітної плати:

тис. грн.

перевірка:

тис. грн.

Другий варіант.

Вплив зміни середньої заробітної плати:

тис. грн.

Вплив зміни чисельності працівників:

тис. грн.

Перевірка:

тис. грн.

Таким чином ми бачимо, що обидва варіанти розрахунку дають вірну перевірку, але, як ми і стверджували, при різному порядку оцінки факторів маємо різні результати цієї оцінки.

Для того, щоб усунути неточність розрахунків застосовують економіко-математичні методи аналізу такі як інтегральний та логаріфмічний.

Розв'яжемо попереднє завдання із застосуванням логаріфмічного методу. Скористуємось формулою (8). Тоді маємо:

тис. грн.

тис. грн.

Перевірка

тис. грн.

 

Рішення

МВ = МЕ * Q

Q' = Q⁰ * I_Q = 1200 *1,1 = 1320

MB_Q = Q * MB⁰ = (1320-1200)*10,2 = 1224 грн.

Відносна зміна витрат

або 110 %

Витрати зростуть на 1224 грн. або 10 %.

 

№ 2

 

Як зміниться фонд оплати праці при незмінній чисельності Ч=1400 осіб, якщо рівень середньої заробітної плати зросте на 45 грн. У базовому періоді середня заробітна плата – 210 грн.

Рішення

ФОП = З/пл *Ч; ФОП_З/пл = З/пл *Ч⁰ = 45 * 1400 = 63 тис. грн.

, або 121,4 %

зростання ФОП на 63 тис. грн., або на 21,4%.

 

Таблиця

Найменування показника	Умовне позначення	Значення	Зміна показника
Базовий період	Фактичний період	Абсолютна, (+ -)	Відносна, Тр, %
1. Доходи від реалізації продукції та фінансово-інвестиційної діяльності	Д				116,94
2. Витрати по виробництву реалізованої продукції з урахуванням адміністративних витрат та витрати фінансово-інвестиційної діяльності	ЗВ				121,27
3. Фінансовий результат від звичайної діяльності	Пзв				112,68
4. Середньорічна вартість основних виробничих фондів				+141	101,53
5. Середньорічна вартість матеріальних обігових коштів, тис. грн.					104,88
6. Середньорічна вартість виробничих фондів					102,87
7. Рентабельність виробництва, %	RВ	19,7	21,6	41,9	109,64

Побудуємо аналітичну та графічну моделі аналізу результативного показника.

()

Застосуємо прийом розширення факторної системи:

()

()

Маємо кінцеву модель аналізу:

ЗВ

Д

Пзв