Аналіз формування і ефективності використання оборотних коштів підприємства

Оборотний капітал це сукупність коштів, авансованих для створення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції.

У практиці планування, обліку та аналізу оборотний капітал можна розподілити за такими ознаками:

в залежності від функціональної ролі в процесі виробництва – оборотні фонди і фонди обороту. До оборотних фондів відносяться виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів. Фонди обороту – це готова продукція, товари відвантажені, кошти;

у залежності від джерел формування оборотного капіталу – власний і позичковий оборотний капітал. Розмір власного оборотного капіталу визначається як різниця між першим розділом пасиву балансу і першим розділом активу балансу. Позичкові оборотні кошти проявляються у формі банківських кредитів, а також кредиторської заборгованості;

у залежності від ліквідності – абсолютно ліквідні засоби, оборотні кошти, які швидко і які повільно реалізуються і важкореалізовані активи;

у залежності від ступеня ризику вкладення капіталу:

а) оборотний капітал з мінімальним ризиком вкладень: кошти, короткострокові фінансові вкладення;

б) оборотний капітал з малим ризиком вкладень: дебіторська заборгованість (за винятком сумнівної), виробничі запаси, залишки готової продукції і товарів;

в) оборотний капітал з середнім ризиком вкладень: малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів;

г) оборотний капітал з високим ризиком вкладень: сумнівна дебіторська заборгованість, заставні виробничі запаси, готова продукція і товари, що не користуються попитом;

д) у залежності від речовинного складу – предмети праці (сировина, матеріали, паливо та ін.), готова продукція і товари, кошти і засоби в розрахунках.

Джерела формування оборотних коштів у значної мірі визначають ефективність їхнього використання. Встановлення оптимального співвідношення між власними і притягнутими джерелами, обумовленого специфічними особливостями кругообігу фондів у тім або іншому суб'єкті, що хазяює, – важлива задача управління.

У процесі формування оборотних коштів повинні бути забезпечені права підприємств при підвищенні їхньої відповідальності за ефективне і раціональне використання оборотних коштів. Достатній мінімум власних і позикових засобів повинний забезпечити безперервність їхнього руху на всіх стадіях кругообігу. Це задовольняє потреби виробництва в матеріальних і грошових ресурсах, забезпечує своєчасні і повні розрахунки з постачальниками, бюджетом, банками й іншими господарськими ланками.

Власні оборотні кошти відіграють ведучу роль серед джерел їхнього формування. Вони повинні забезпечувати майнову й оперативну самостійність підприємства, необхідну для рентабельної підприємницької діяльності. Власні оборотні засоби свідчать про ступінь фінансової стійкості підприємства, його положенні на фінансовому ринку.

Як указувалося, власні оборотні кошти служать джерелом для формування нормованих оборотних коштів. Первісне формування їх відбувається в момент створення підприємства й утворення його статутного капіталу. При цьому використовуються інвестиційні засоби засновників підприємства. Надалі власні оборотні кошти поповнюються, наприклад, за рахунок прибутку, випуску цінних паперів.

Прибутокнаправляється на покриття приросту нормативу оборотних коштів у процесі її розподілу. З розвитком акціонування підприємства мають право використовувати отриманий прибуток за своїм розсудом, крім тієї частини, що підлягає оподатковуванню й іншим відрахуванням відповідно до законодавства. Економічно обґрунтована система розподілу прибутку в першу чергу повинна гарантувати виконання фінансових зобов'язань перед державою і максимально забезпечити виробничі, матеріальні і соціальні нестатки підприємств.

Розвиток конкуренції викликає необхідність направляти чистий прибуток, що залишається в розпорядженні підприємств, насамперед на розширення виробництва, його модернізацію й удосконалювання. Частина чистого прибутку направляється на приріст нормативу власних оборотних коштів.

Конкретна величина цього прибутку визначається в процесі фінансового планування і залежить від ряду факторів:

- розміру приросту нормативу оборотних коштів;

- очікуваного загального обсягу прибутку;

- приросту стійких пасивів;

- можливості залучення позикових засобів;

- напрямку прибутку на інвестування й ін.

Стійкіпасививласне кажучи не належать підприємству. Тому їх не можна віднести до власного. Однак ці засоби постійно знаходяться в обороті й у сумі мінімального залишку використовуються для формування власних оборотних коштів.

Стійкі пасиви є джерелом покриття власних оборотних коштів тільки в сумі приросту, тобто різниці між їх величиною на кінець і початок майбутнього року.

Мінімальна перехідна заборгованість по оплаті праці працівникам підприємства визначається за проміжок часу між кінцем розрахункового періоду, за який виробляється оплата праці, і датою виплати засобів за формулою:

М_З = (Ф – Д): 90, (5.1)

де М_З – мінімальна перехідна заборгованість по оплаті праці;

Ф – фонд оплати праці в ІV кварталі майбутнього року;

Д – кількість днів з початку місяця до дня виплати засобів.

 

Мінімальна перехідна заборгованість бюджетові і позабюджетним фондам визначається за проміжок часу між кінцем розрахункового періоду, за який виробляються платежі, і термінами сплати. Платежі в бюджет виробляються у визначеному порядку на підставі діючого, законодавства. Мінімальна сума заборгованості бюджетові постійно переходить з місяця на місяць, і враховується в складі стійких пасивів. Внески в позабюджетні фонди здійснюються у відсотках від фонду оплати праці. Розрахувавши мінімальну перехідну заборгованість по оплаті праці працівникам підприємства і застосувавши зазначені відсотки відрахувань, можна визначити мінімальну перехідну заборгованість позабюджетним фондам, засобу якої постійно знаходяться в обороті підприємства.

Мінімальна заборгованість покупцям по заставах за поворотну тару виникає при відвантаженні готовій продукції в цій тарі. Підприємства – постачальники такої продукції одержують від покупця застави в рахунок повернення тари. При регулярному відвантаженні готової продукції в поворотній тарі підприємства постійно мають залишок застав за тару. З огляду на повернення застав покупцям при одержанні від них поворотної тари, постачальники обчислюють мінімальну суму застав, що включається в стійкі пасиви.

Недолік власних оборотних коштів виникає в тому випадку, якщо величина діючого нормативу перевищує суму власних засобів. Недолік власних оборотних коштів є, як правило, результатом недоодержання запланованого прибутку або нераціонального її використання, "проїдання" оборотних коштів (використання їх не по призначенню) і інших негативних факторів.

Недолік власних оборотних коштів покривається винятково за рахунок засобів підприємства, насамперед частини чистого прибутку.

Недолік власних оборотних коштів у підприємств при переході до ринкової економіки найчастіше виникає в зв'язку з високим ростом цін у результаті інфляційних процесів.

Позикові засоби в джерелах формування оборотних коштів здобувають усе більш важливе значення. Ці засоби, основу яких складають короткострокові кредити банку, покривають тимчасову додаткову потребу підприємства. Залучення позикових засобів обумовлено характером виробництва, розрахунково-платіжними відносинами при переході до ринкової економіки, заповненням недоліку власних оборотних коштів і інших об'єктивних причин.

Позикові засоби у виді кредитів звичайно використовуються більш ефективно, чим власні оборотні кошти. Вони роблять більш швидкий кругообіг, мають цільове призначення, видаються на строго обумовлений термін, супроводжуються стягуванням банківського відсотка. Усе це спонукує підприємство постійно стежити за рухом позикових коштів і результативністю їхнього використання.

Позикові засоби залучаються не тільки у формі короткострокового кредиту банку, але й у виді кредиторської заборгованості, а також інших притягнутих засобів — залишків фондів і резервів самого підприємства, тимчасово не використовуваних по цільовому призначенню.

Кредиторська заборгованість відноситься, як правило, до позапланового залучення в господарський оборот підприємства засобів інших підприємств, організацій або окремих осіб. Використання цих притягнутих засобів у межах діючих термінів оплати рахунків і зобов'язань правомірно. Однак у більшості випадків кредиторська заборгованість виникає в результаті порушення розрахунково-платіжної дисципліни. У зв'язку з цим у підприємств утвориться заборгованість постачальникам за отримані, але не оплачені товарно-матеріальні цінності. При порушенні термінів сплати податкових платежів виникає прострочена заборгованість податковим органам. Несвоєчасні внески в позабюджетні фонди й інші неплатежі також приводять до виникнення незаконної кредиторської заборгованості.

Аналіз джерел фінансування оборотних активів здійснюється за даними бухгалтерського балансу і попередніх розрахунків (табл. 5.1).

На тривалість перебування засобів в обороті впливають зовнішні і внутрішні фактори.

Таблиця 5.1