Розрахунок поточних зобов'язань

Найменування поточних зобов'язань	Відобра-ження в балансі згідно П(С)БО 2	Сума, тис. грн.
на початок періоду	на кінець періоду
Усього за розділом ІV (поточні зобов'язання)	стр. 620	2 760	3 320
V. Доходи майбутніх періодів	стр. 630	80**	100**
Усього поточних зобов'язань на початок періоду (2760+80-18) на кінець періоду (3320+100-31)		2 822	3 389
** Доходи майбутніх періодів, які будуть погашені через 12 місяців з дати балансу, складають на початок періоду 18 тис. грн., а на кінець – 31 тис. грн.

 

Використовуючи дані табл. 9.7 і 9.8, розрахуємо коефіцієнти ліквідності. Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує погашення поточних (короткострокових) зобов'язань за рахунок поточних активів.

 

Коефіцієнт поточної ліквідності	=	Оборотні активи (ряд. 260)	+	Витрати майбутніх періодів (ряд. 270)*	(9.9)
Поточні зобов'язання (ряд. 620)	+	Доходи майбутніх періодів (ряд. 630)*

 

Коефіцієнт дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов'язання, підприємство вважається успішно функціонуючим.

Світова практика показує, що цей показник оптимальний в межах 2,0-2,5. Такий підхід пояснюється тим, що при ліквідації активів їх продажна ціна становить приблизно половину їх ринкової вартості. Іншими словами, якщо вартість активів знизиться наполовину, то виручки, яка залишилася, буде досить для погашення поточної заборгованості в тому випадку, якщо до ліквідації коефіцієнт був рівний 2: 1.

Розрахуємо коефіцієнт покриття, використовуючи дані
табл. 9.7 і 9.8.

1) Визначимо коефіцієнт покриття:

на початок періоду – 3990: 2822 = 1,41;

на кінець періоду – 4724: 3389 = 1,39.

Це означає, що на кожну 1 гривню поточних зобов'язань підприємство мало на початок і кінець року 1,41 грн. і 1,39 грн. відповідно.

2) Визначимо, на скільки підприємство може зменшити вартість поточних активів при їх продажу для того, щоб отриманої суми було досить для погашення поточних зобов'язань. Для цього:

визначимо питому частину заборгованості:

- на початок періоду (2822: 3990) ´100 = 71%;

- на кінець періоду (3389: 4724) ´ 100 = 72%;

із загальної суми поточних активів (оборотних коштів), прийнятої за 100%, вилучимо питому частину заборгованості:

- на початок періоду 100% – 71% = 29%;

- на кінець періоду 100% – 72% = 28%.

Отже, при ліквідації поточних активів їх вартість могла бути зменшена на початок періоду на 29%, а на кінець звітного періоду – на 28%, що не перешкодить підприємству повернути борги кредиторам. Коефіцієнт поточної ліквідності не є абсолютним показником здатності повернути борги, він характеризує лише наявність оборотних активів, а не їх якість.

Коефіцієнт термінової ліквідності на відміну від попереднього коефіцієнта враховує якість оборотних активів. При його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи. Коефіцієнт термінової ліквідності визначається за наступною формулою:

 

Коефіцієнт термінової ліквідності	=	Оборотні активи (ряд. 260)	–	Запаси (ряд. 100 ÷140)	+	(9.10) Витрати майбутніх періодів (ряд. 270)*
Поточні зобов'язання (ряд. 620)	+	Доходи майбутніх періодів (ряд. 630)*

 

У світовій практиці вважається, що цей коефіцієнт не повинен бути меншим за 1,0. Однак ця оцінка носить умовний характер.

Використовуючи дані табл. 9.7 і 9.8, розрахуємо коефіцієнт термінової ліквідності:

- на початок періоду – (3990 – 2618): 2822 = 0,49;

- на кінець періоду – (4724 – 2290): 3389 = 0,72.

Можливість погашення короткострокових зобов'язань тим вища, чим вищий коефіцієнт термінової ліквідності.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно. Коефіцієнт розраховується за формулою:

 

Коефіцієнт абсолютної ліквідності	=	Поточні фінансові інвестиції, грошові кошти і їх еквіваленти (ряд. 220 ряд. 240)	(9.11)
Поточні зобов'язання (ряд. 620)	+	Доходи майбутніх періодів (ряд. 630)*

 

За орієнтовне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності приймається його значення не менше за 0,2 – 0,25. За даними табл. 9.6 і 9.7, розрахуємо цей коефіцієнт:

- на початок періоду – 470: 2822 = 0,17;

- на кінець періоду – 1160: 3389 = 0,34.

Як видно з розрахунків, за звітний період коефіцієнт абсолютної ліквідності збільшився, отже, зросла готовність підприємства негайно погасити свою заборгованість. Слід відмітити, що в практиці діяльності підприємств розрахунок коефіцієнтів ліквідності спрощується і доходи та витрати майбутніх періодів не враховуються, але це майже не впливає на показники.

Кажучи про ліквідність підприємства, мають на увазі наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов'язань хоч би і з порушенням термінів погашення, передбачених контрактами. Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів і їх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення. Таким чином, основними ознаками платоспроможності є:

а) наявність у достатньому об'ємі коштів на розрахунковому рахунку;

б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Очевидно, що ліквідність і платоспроможність не тотожні один одному. Так, коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансове становище як задовільне, однак, по суті, ця оцінка може бути помилковою, якщо в поточних активах значна питома вага припадає на неліквіди і прострочену дебіторську заборгованість.

Оцінка ліквідності і платоспроможності може бути виконана з певною мірою точності. Зокрема, в рамках аналізу платоспроможності звертають увагу на статті, що характеризують готівку в касі і на розрахункових рахунках в банку. Це і зрозуміло: вони виражають сукупність готівкових грошових коштів, тобто майна, яке має абсолютну цінність, що на відміну від будь-якого іншого майна має цінність лише відносну. Ці ресурси найбільш мобільні, вони можуть бути включені в фінансово-господарську діяльність в будь-який момент, тоді як інші види активів нерідко можуть включатися лише з певним тимчасовим лагом. Мистецтво фінансового управління якраз і полягає в тому, щоб тримати на рахунках лише мінімально необхідну суму коштів, а іншу частину, яка може знадобитися для поточної оперативної діяльності, тримати в активах, що швидко реалізуються.

Таким чином, чим значніший розмір грошових коштів на розрахунковому рахунку, тим з більшою ймовірністю можна стверджувати, що підприємство має достатньо коштів для поточних розрахунків і платежів. Разом з тим наявність незначних залишків на розрахунковому рахунку зовсім не означає, що підприємство неплатоспроможне – кошти можуть надійти на розрахунковий рахунок протягом найближчих днів, деякі види активів при необхідності легко перетворюються в грошову готівку та ін.

Про неплатоспроможність свідчить, як правило, наявність “хворих” статей в звітності. Потрібно зазначити, що останнє твердження вірне не завжди. Приведемо дві найбільш характерні причини. По-перше, фірми-монополісти можуть свідомо йти на несуворе дотримання контрактів зі своїми постачальниками і підрядчиками (логіка тут проста: не будете дотримуватися наших правил гри, ми знайдемо вам заміну). По-друге, в умовах інфляції непродумано складений договір на надання коротко-або довгострокової позики може спричиняти спокусу порушити його і сплачувати штрафи грошима, що знецінюються.

У найбільш акцентованому вигляді міра ліквідності підприємства може бути виражена коефіцієнтом поточної ліквідності. При умові виконання підприємством зобов’язань перед кредиторами його платоспроможність з відомою мірою точності характеризується наявністю коштів на розрахунковому рахунку.

На даний час більшість підприємств України знаходиться в скрутному фінансовому становищі. Взаємні неплатежі між суб’єктами, що хазяйнують, високі податкові й банківські процентні ставки призводять до того, що підприємства виявляються неплатоспроможними. У зв’язку з цим особливу актуальність набуває питання оцінки структури балансу, тому що рішення про неспроможність підприємства приймаються за визнанням незадовільності структури балансу.

Підставою для визнання структури балансу підприємства незадовільно, а підприємства – неплатоспроможним є одна з наступних умов:

- коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття) на кінець звітного періоду має значення менше 2;

- коефіцієнт забезпеченості власними засобами на кінець звітного періоду має значення менше 0,1.

Якщо хоча б один з коефіцієнтів менший нормативу, то розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності за період, рівний шістьом місяцям:

 

К_ВІД = , (9.12)

де – значення коефіцієнта поточної ліквідності в звітному та базовому періоді відповідно;

6 – період відновлення платоспроможності за 6 місяців;

Т – звітний період, місяць;

2,0 – нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності.

 

Коефіцієнт відновлення платоспроможності, що приймає значення більше 1, свідчить про наявність реальної можливості в підприємства відновити свою платоспроможність. Коефіцієнт відновлення платоспроможності, що приймає значення менше 1, свідчить про те, що в підприємства в найближчі шість місяців немає реальної можливості відновити платоспроможність.

Якщо коефіцієнт поточної ліквідності та коефіцієнт забезпеченості власними засобами мають значення більше нормативного, то розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності за період, рівний трьом місяцям:

 

К_В = , (9.13)

де 3 – період втрати платоспроможності підприємства за 3 місяці.

 

Коефіцієнт втрати платоспроможності, що приймає значення більше 1, свідчить про наявність реальної можливості в підприємства не втратити платоспроможність. Коефіцієнт втрати платоспроможності, що приймає значення менше 1 свідчить про те, що підприємство в найближчі три місяці може втратити платоспроможність.

Аналіз грошових потоків

Більшість видів господарських операцій підприємства в тій чи іншій мірі пов'язана з надходженням або вибуттям грошових коштів (притік або відтік).

Таким чином, грошовий потік – це сукупність розподілених в часі обсягів надходження і вибуття грошових коштів в процесі господарської діяльності підприємства. Притоком грошових коштів називають позитивний грошовий потік, а відтоком (вибуттям) грошових коштів – негативний грошовий потік. Різниця між позитивним і негативним грошовим потоком по кожному виду діяльності називають чистим грошовим потоком.

Грошовий потік можна класифікувати по ряду ознак:

1. За видами діяльності:

- грошовий потік від операційної діяльності;

- грошовий потік від інвестиційної діяльності;

- грошовий потік від фінансової діяльності.

2. За участю в господарському процесі:

- грошовий потік по підприємству в цілому;

- грошовий потік по видам господарської діяльності;

- грошовий потік по структурним підрозділам підприємства;

- грошовий потік по окремим господарським операціям.

3. За напрямом:

- позитивний грошовий потік;

- негативний грошовий потік.

4. За рівнем оптимізації:

- надмірний грошовий потік;

- дефіцитний грошовий потік.

5. За часом:

- ретроспективний грошовий потік;

- оперативний грошовий потік;

- плановий грошовий потік.

6. За моментом оцінки вартості грошових коштів:

- справжня вартість грошового потоку;

- майбутня вартість грошового потоку.

7. По характеру формування:

- періодичний (регулярний) грошовий потік;

- епізодичний (дискретний) грошовий потік.

8. За тимчасовим інтервалом:

- грошовий потік з рівномірним тимчасовим інтервалом;

- грошовий потік з нерівномірним тимчасовим інтервалом.

Мета аналізу грошових потоків – отримання необхідного обсягу їх параметрів, що дають об'єктивну, точну і своєчасну характеристику напрямів надходження і витрачання грошових коштів, обсягів, складу, структури, суб'єктивних і об'єктивних внутрішніх і зовнішніх чинників, які по різному впливають на зміну грошового потоку.

Задачі аналізу грошових потоків:

1. Оцінка оптимальності обсягів грошових потоків.

2. Оцінка грошових потоків по видам діяльності.

3. Виявлення і оцінка резервів поліпшення використання грошових коштів і розробка пропозицій по реалізації резервів підвищення ефективності використання грошових коштів.

Послідовність проведення аналізу руху грошових потоків наведено на рис. 9.1.

Джерелом інформації для проведення аналізу є форма 3 "Звіт про рух грошових коштів". Вона відображає рух грошових коштів по трьом видам діяльності (операційній, інвестиційній, фінансовій).

Прямий метод аналізу руху грошових коштів полягає в розгляді даних про позитивні і негативні грошові потоки організації, що сформувалися на основі касового методу шляхом включення в звіт господарських оборотів, пов'язаних з грошовими операціями.

Цей метод використовується у внутрішньому аналізі. Його сутність – в прямому зіставленні притоків грошових коштів та їх використання. Вихідним елементом є чистий доход (виручка) від реалізації продукції.

Аналізуючи грошовий потік прямим методом можна вивчати притік і відтік грошових коштів в розрізі видів діяльності.

При оцінці грошових потоків можна оцінити суму грошових коштів в цілому по видам діяльності (табл. 9.9).

Рис. 9.1. Послідовність проведення аналізу руху грошових потоків

Таблиця 9.9