Сучасне інформаційне забезпечення робочого місця економіста

 

Створенню автоматизованих систем (АС) у світі приділяється багато уваги. Інформаційні системи можуть значно різнитися за типами об’єктів управління, характером та обсягом розв’язуваних завдань і рядом інших ознак.

Загальноприйнятої класифікації АС у даний час не існує, тому їх можна класифікувати за різними ознаками.

Структурна система АСУ (дивись малюнок 3) має ту особливість, що виділені підсистеми згруповані за однорідними ознаками.

 

Так, наприклад, підсистеми, що відносяться до управління виробництвом, класифікуються за ознаками, які характерні для виробничого підприємства даної галузі це:

· функціональна ознака (група А);

· ознака забезпечення (група Б);

· ознака видів виробництва (група В).

Кожна з перелічених класифікацій груп у свою чергу об’єднує тільки ті підсистеми, які відповідають головній класифікаційній властивості даної групи.

 

Такий підхід до класифікаційних підсистем АСУП дозволяє групувати комплекси розв’язуваних на ЕВМ завдань за всіма класифікаційними ознаками, виділив головний серед них.

 

Наприклад, по плануванню (А-2) вирішується комплекс завдань пов’язаних з виробництвом та випуском продукції, по технічній підготовці основного виробництва і т.д.

 

За умови іншої організаційної структури об’єкта управління, комплекси завдань можна групувати в іншій послідовності.

 

Наприклад, управління забезпеченням трудовими ресурсами включає комплекс завдань по усім функціональним підсистемам. При цьому не дивлячись на те чи інше групування комплексу завдань методика розв’язання даної задачі не змінюється, міняється лише її місце в тому чи іншому комплексі завдань.

Інформаційні системи управління технологічними процесами (АСУ ТП) керують станом технологічних процесів (робота верстата, домни тощо). Перша й головна відмінність цих систем від розглянутих раніше полягає передусім у характері об’єкта управління — для АСУ ТП це різноманітні машини, прилади, обладнання, а для державних, територіальних та інших АСУ — це колективи людей. Друга відмінність полягає у формі передачі інформації. Для АСУ ТП основною формою передачі інформації є сигнал, а в інших АСУ — документи.

Залежно від мети функціонування та завдань, які покладені на АС на етапах збору та змістової обробки даних, розрізняють такі типи АС:

· інформаційно-пошукові;

· інформаційно-довідкові;

· інформаційно-управляючі (управлінські);

· інтелектуальні інформаційні системи та системи підтримки прийняття рішень.

Інформаційно-пошукові системи (ІСП) орієнтовані на розв’язування завдань пошуку інформації. Змістова обробка інформації в таких системах відсутня.

В інформаційно-довідкових системах (ІДС) за результатами пошуку обчислюють значення арифметичних функцій.

Інформаційно-управляючі, або управлінські, системи (відомі у вітчизняній літературі під назвою «автоматизовані системи організаційного управління») являють собою організаційно-технічні системи, які забезпечують вироблення рішення на основі автоматизації інформаційних процесів у сфері управління. Отже, ці системи призначені для автоматизованого розв’язування широкого кола завдань управління.

Інформаційні системи діють у нашій країні під назвою «автоматизовані системи (АС)». Загалом АС — це система, яка складається з персоналу і комплексу засобів автоматизації його діяльності та реалізує інформаційну технологію виконання установлених функцій.

Залежно від виду діяльності розрізняють такі різновиди АС [5]: автоматизовані системи управління (АСУ), системи автоматизованого проектування (САПР), автоматизовані системи наукових досліджень (АСНД) і т. ін.

Інформаційне забезпечення АСУ (ІЗ) — це сукупність проектних рішень за розмірами, розміщенням, формами організації інформації, яка циркулює в АСУ. Воно містить сукупність показників, форм документів, класифікаторів, нормативної бази, а також персонал, який забезпечує надійність зберігання, своєчасність і якість технології обробки інформації. -

Лінгвістичне забезпечення (ЛЗ) об’єднує сукупність мовних засобів для формалізації природної мови, побудови і поєднання інформаційних одиниць у процесі спілкування персоналу АСУ із засобами обчислювальної техніки. За допомогою лінгвістичного забезпечення здійснюється спілкування людини з машиною. ЛЗ включає інформаційні мови для описання структури одиниць інформаційної бази АСУ; мови управління та маніпулювання даними інформаційної бази АСУ; мовні засоби інформаційно-пошукових систем; мовні засоби автоматизації проектування АСУ; діалогові мови спеціального призначення та інші мови; систему термінів і визначень, які використовуються в процесі розробки й функціонування АСУ.

Технічне забезпечення АСУ (ТЗ) являє собою сукупність усіх технічних засобів (технічні засоби збору, реєстрації, передачі, обробки, відображення інформації, оргтехніки та ін.), які використовуються при функціонуванні АСУ. Структурними елементами ТЗ поряд з технічними засобами є також методичні і керівні матеріали, технічна документація і персонал, що обслуговує ці технічні засоби.

Програмне забезпечення АСУ (ПЗ) містить сукупність програм на носіях, даних і програмних документів, яка призначена для відлагодження, функціонування й перевірки роботоздатності АСУ. До складу ПЗ входять загально-системні і спеціальні програми, а також інструктивно-методичні матеріали щодо застосування програмного забезпечення і персонал, який розробляє його й організує супровід на весь період життєвого циклу АСУ. До системного ПЗ належать програми, які розраховані на широкий загал користувачів і призначені для організації обчислювального процесу та розв’язування задач з обробки даних, які зустрічаються найчастіше. Такі програми дають змогу розширювати функціональні можливості ЕОМ, автоматизувати планування черги обчислювальних робіт, контроль і управління процесом обробки даних, а також автоматизувати працю програмістів. Спеціальне ПЗ — це сукупність програм, які розроблюються для конкретної АСУ. Воно містить пакети прикладних програм (ППП), які виконують організацію даних і їх обробку при розв’язуванні функціональних задач АСУ.

Математичне забезпечення АСУ (М3) — де сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів обробки інформації, які використовуються при розв’язуванні функціональних задач і в процесі автоматизації проектних робіт АСУ. До них належать засоби моделювання процесів управління, методи і засоби розв’язування типових задач управління, методи оптимізації досліджуваних-управлінськйх процесів і прийняття рішень (методи багатокритеріальної оптимізації, математичного програмування, математичної статистики, теорії масового обслуговування і т. ін.). Технічна документація з цього виду забезпечення АСУ містить описання задач, завдання для алгоритмізації, економіко математичні моделі задач, текстові і контрольні приклади їх розв’язування. Персонал становлять спеціалісти з організації управління об’єктом, постановники задач управління, спеціалісти з обчислювальних методів, проектувальники АСУ.

Організаційне забезпечення АСУ (03) — це комплекс документів, які регламентують діяльність персоналу АСУ в умовах функціонування. У процесі розв’язування задач управління даний вид забезпечення визначає взаємодії працівників АСУ з технічними засобами та між собою. 03 реалізується в різноманітних методичних і керівних документах за стадіями розробки, упровадження, функціонування і супроводження АСУ.

Правове забезпечення АСУ являє собою сукупність правових норм, які регламентують правостосунки при створенні й упровадженні АСУ. Правове забезпечення на етапі розробки АСУ охоплює нормативні акти, що пов’язані з договірними стосунками підрядника і замовника в процесі створення АСУ, з правовим регулюванням різних відхилень у ході цього процесу, а також зумовлені потребою забезпечити процес розробки АСУ різними видами ресурсів. Правове забезпечення на етапі функціонування АСУ передбачає визначення структури АСУ в конкретних галузях державного управління, права, обов’язки і ступінь відповідальності персоналу АСУ, порядок створення і використання інформації в АСУ, процедури її реєстрації, збору, зберігання, передачі і обробки і т. ін.

Ергономічне забезпечення АСУ (ЕЗ) як сукупність методів і засобів, які використовуються на різних етапах розробки та функціонування АСУ, призначене для створення оптимальних умов високоефективної і безпомилкової діяльності людини, спрямованої на якомога швидше освоєння цієї системи. До складу ЕО входять: комплекс різноманітної документації, яка містить ергономічні вимоги до робочих місць, інформаційних моделей, умов діяльності персоналу, а також набір найдоцільніших способів реалізації цих вимог і здійснення ергономічної експертизи рівня їх реалізації; комплекс методів, навчально-методичної документації і технічних засобів, які забезпечують обгрунтованість вимог до рівня підготовки персоналу, і т. ін.

Загальна тенденція удосконалення автоматизованих систем управління — це децентралізація структури АСУ, яка грунтується на розподільній (децентралізованій) обробці інформації. Технічною передумовою створення систем розподільної обробки інформації є значне поширення мікропроцесорної техніки, яка характеризується низькою вартістю і малими габаритами, підвищеною надійністю, простотою в обслуговуванні та експлуатації. Це дає змогу наблизити відповідне устаткування до місць виникнення і використання інформації, розподілити його за окремими функціональними сферами діяльності.

Організаційною передумовою становлення концепції розподільної обробки інформації стали процеси децентралізації управління виробництвом і реалізацією продукції, упровадження в практику господарювання механізму госпрозрахунку і самостійності підприємств. Саме централізація управління, висока вартість і недоступність засобів обчислювальної техніки зумовили інформаційну централізацію, тобто концентрацію інформаційних ресурсів та організацію глобальної обробки даних. Цей підхід не забезпечує гнучкості управління, не дає змоги ефективно вирішувати економічні та адміністративні завдання в інтерактивному режимі. У такому режимі людина не може впливати на обчислювальний процес обробки даних з урахуванням реальних обставин і викликати зворотну реакцію системи.

Принципово можливі чотири підходи до організації технології обробки даних в АСУ: централізоване зберігання й обробка інформації за умови централізованого управління економіко-виробничими об’єктами (традиційні АСУ); централізоване зберігання й обробка інформації за умови децентралізованих або незалежних систем управління (наприклад, обчислювальних центрів колективного використання); розподільне зберігання та обробка інформації при централізованому управлінні; розподільне зберігання й обробка інформації при децентралізованому управлінні.

Сучасний етап автоматизації управління характеризується стрімким розвитком систем розподільної обробки даних, що дає змогу прискорити обробку інформації за рахунок максимального наближення засобів обробки даних до місць її виникнення; ефективніше задовольнити різноманітні й мінливі інформаційні потреби управлінського персоналу, забезпечити застосування рішень до об’єктів оперативного управління; знизити розміри витрат на утримання обчислювальної системи; збільшити гнучкість і підвищити життєздатність системи (вихід з ладу однієї ЕОМ не приводити до відмови усієї системи); виконавцям безпосередньо брати участь у процесі управління (у режимі діалогу) і підвищувати їх відповідальність; поступово (модульно) створювати обчислювальну систему за рахунок зміни периферійних технічних засобів і доповнення нових персональних ЕОМ.

Оперативність і якість управлінських рішень, які приймаються керівниками різних рівнів, значно залежить від своєчасного забезпечення процесу управління необхідною достовірною інформацією, яка характеризує процеси та явища, що відбуваються на тому чи іншому об’єкті управління.

Від рівня об’єкта управління, поставленої мети залежить методи і засоби збирання первинної (фактичної) інформації. На об’єкті управління більш високого рівня (наприклад, від об’єднань або підприємств). На рівні управління комплексною бригадою або ділянкою використовується первинна (фактичної) інформація, яка збирається у ритмі виробництва і характеризує виробничі операції. Інколи її зводять на цьому ж рівні за повними ознаками. При цьому ритм виробництва установлюються у кожному конкретному випадку, для конкретного процесу, об’єкту управління, а також виду інформації.

Автоматизована система збирання і обробки економічної інформації, як було зазначено вище, починається з одноразового виміру первинної інформації, яка характеризує процеси та явища, що відбуваються у виробничо – господарській та іншій діяльності цього виробництва і його складових ланках. Ця інформація фіксується в пам’яті ПЕОМ і негайно обробляється по розроблених алгоритмах, а потім використовується користувачами цієї ПЕОМ для виконання своїх посадових функцій. Для централізованої обробки і зведення по підприємству цілому зазначену інформацію збирають по каналах зв’язку.

Ефективність автоматизованої системи збирання і обробки економічної інформації в першу чергу залежить від застосованих методів і засобів по вимірюванню, фіксації і передачі інформації на обробку, а також від своєчасної її обробки і передавання користувачам різних рівнів. Практика свідчить, що традиційно існуючі методи збирання інформації не забезпечують оперативність і якість управління тому, що дуже багато втрачається часу на таке збирання, а також занадто багато застосовується ручної праці. Наприклад, широко розповсюджений варіант формування фактичної інформації в первинний документ, який заповнюється в ручну, має негативні риси: він тривалий час заповнюється, підписується посадовими особами, а потім через кур’єра передається до обчислювального центру для обробки. Формування машинних носіїв на основі первинних документів разом з машинними носіями, які потім передаються кур’єрським способом до обчислювального центру на обробку.

Технологічний процес зазначених варіантів включає такі основні процедури: 1) первинна фактична інформація, яка характеризує здійснені виробничо – господарські операції, фіксується ручним способом в бланк – форму первинного документу; 2) повністю заповнений документ потім юридично оформляється; 3) передається кур’єром на обчислювальний центр для обробки; 4) потім відбувається перенесення первинного документу на машинний носій (перфокарту, перфоленту або магнітний диск чи стрічку); 5) контроль вірності перенесених даних; 6) введення машинних носіїв в ПЕОМ і формування масиву для наступної обробки зафіксованої в ньому інформації.

Зібрана таким чином інформація після її обробки може бути використана лише для бухгалтерського обліку та складання зведеної звітності, а необхідна інформація для оперативного управління виробництвом збирається іншими (паралельно з зазначеними) способами, застосованого не на документованій основі, а тому й менш достовірна.

Таке положення поясняється тим, що затримка первинної (фактичної) інформації до її обробки на ПЕОМ, як свідчить аналіз цих процесів, буває тому, що дуже важко і довго документальна (юридично) оформляються первинні документи, на яких заснований бухгалтерський облік, а також занадто неудосконалені способи передачі цих документів на обробку. Тому в теорії і на практиці існує не тільки бухгалтерський облік, але й оперативний (оперативно - технічний) та статистичний облік, які і забезпечують в основному необхідною інформацією оперативне управління виробництвом.

Проте, що на даному етапі розвитку науково – дослідного прогресу необхідно методично удосконалювати організацію обліку, і в першу чергу первинного обліку в напрямку його автоматизації, і на цій основі об’єднання зазначених трьох видів обліку в единий господарський облік свідчить таке: автоматичний спосіб обробки інформації на ПЕОМ не відповідає ручному або механізованому способу складання первинних документів і ручному їх передаванню на обробку в єдиному технологічному циклі. Рівню технології обробки інформації повинен відповідати такий же (або близький до нього) рівень технології її збирання і передавання на обробку.

Важливим елементом методичного удосконалення обліку є зближення планових і облікових одиниць вимірювання показники, що характеризують об’єкти управління. Тут мається на увазі введення єдиного планового – облікового кроку для показників, що в обліку оперативно – виробничому плануванню (інколи і в нормуванні) повинні використовуватися ті ж самі номенклатури (коди), виготовляємої продукції (процесів, явищ), з одними (для кожної з них) і тими же одиницями виміру, а також показники, що плануються і фактично обліковуються одні і ті ж інтервали часу. Такий підхід дозволить не тільки організувати автоматизоване збирання інформації за допомогою ЕОМ, але потім і порівнювати планові і облікові (а інколи і нормативні) показники по відповідних об’єктах і процесах у ритмі виробництва, тобто одержувати відхилення і використовувати їх як обліку, так і для прийняття оперативних управлінських рішень. Крім того, застосування одного кроку дозволить (в певних умовах) використовувати планові показники, що є у базі даних, як облікові. Це означає, що можна буде збирати як фактичні показники тільки відхилення їх від планових, додаючи при необхідності ряд ознак, що характеризують виконавців, а також причини та винуватців відхиляємих величин. Все це значно скоротить обсяги інформації, що збирається, виключить її дублювання, зменшить трудомісткість процесу збирання та інше.

Тільки у такому випадку можна чекати найбільшого економічного ефекту від застосування сучасного комплексу технічних засобів для системного збирання та обробки економічної інформації.

Щоб первинна (один раз зібрана) інформація, що характеризує фактичні процеси та явища, які проходять на об’єктах управління, після обробки і на ПЕОМ використовувалась персоналом управління не тільки для обліку, аналізу та складання установленої звітності, а також і для вироблення конкретних управлінських рішень в різних режимах (оперативному, поточному тощо), потрібно організувати в ритмі виробництва автоматизованої збирання первинної (фактичної) інформації для її наступної обробки на ПЕОМ в такому ж режимі.

Автоматизоване збирання єдиної первинної інформації в ритмі виробництва може бути здійснення за допомогою, наприклад, персональних ПЕОМ, які використовуються як АРМ, на основі так званого бездокументного методу з послідуючим підтвердженням переданої до обробки інформації первинними документами, або такими, що їх заміняють (наприклад, щоденні накопичувальні відомості). Технологія формування і оформлення в ритмі виробництва первинних показників, що характеризують масові процеси або явища, здійснюється автоматизовано завдяки попередньому створенню бібліотеки форм первиннх і звітних (результатних) документів, що видаються на екран, або на паперовій носій, а також масивів з умовно – постійною (довідковою, нормативної, планової, договірної та іншої), а інколи і розрахунковою інформацією.

Відомі два основні способи організації технології автоматизованого збирання єдиної первинної інформації у ритмі виробництва: 1) з попереднім автоматичним формуванням документа – загатовки (форма документа, що заповнена умовно – постійною інформацією) на екрані ПЕОМ, та наступним друкуванням заготовки на паперовому носії; 2) з послідуючим друкуванням первинного документа (або такого що його замінює) на паперовому носії, форма якого спочатку автоматично формується і заповнюється умовно – постійною інформацією на екрані ПЕОМ.

Перший спосіб характеризується тим, що первісно з бібліотеки на екран ПЕОМ видається форма первинного документу, в яку автоматизовано з бази даних вписується відповідно умовно-постійна або розрахункова інформація. Заповнена таким чином форма перетворюється в документ-заготовку. Ця заготовка за допомогою принтера друкується на папері в потрібній кількості примірників, котрі передаються потім за призначенням. По мірі того, як здійснюється виробничо-господарська чи інша операція, фактична інформація про цю операцію проставляється (записується) від руки на папері у відповідну графу цієї форми. Потім цю інформацію також записують (за допомогою клавіатури дисплея) у відповідну графу цієї форми, що є на екрані дисплея. Одночасно ця інформація (у вигляді форми, первинного документу, тощо) вводяться до пам'яті ПЕОМ і стає здобутком (завдяки каналам зв'язку) відповідних користувачів. І так далі до повного заповнення форми первинного документа фактичною інформацією.

Отже первинний документ, складений цим способом, створюється так би мовити в два заходи: первісно готується документ-заготовка на папері, а потім остаточно складається первинний документ. Наприклад, складений таким чином на папері у двох примірниках багаторядковий лімітний (лімітно-заборний) документ-заготовка передається до складу матеріальних цінностей і до цехової комори. Там ці документи-заготовки використовуються як основа при видаванні (одержанні) відповідних цінностей. Фактично видана (одержана) кількість матеріалів проставляється вручну завідуючим складом у відповідній графі цієї форми. Одночас з цим проставляються (за допомогою клавіш дисплея) фактичні показники в аналогічну форму цього документу, яка виведена на екран ПЕОМ, що встановлена на складі і використовується як АРМ зав. складом. Введену в пам'ять ПЕОМ інформацію можуть уже використовувати (завдяки каналам зв'язку) будь-які користувачі як в управлінні виробничо-господарською діяльністю, так і в обліку, аналізі тощо. Так само формується і заповнюється маршрутно-технологічна документація (лист або карта), що використовується при обліку виготовляємої партії деталей або виробів, що збираються тощо.

Другий спосіб характеризується тим, що із бібліотеки форм на екран ПЕОМ, яка використовується також як АРМ, видається форма відповідного документа, ця форма, завдяки серії багаторівневого меню, автоматизовано заповнюється відповідно умовно-постійною інформацією, що знаходиться у базі даних. Потім за допомогою клавіш дисплея у відповідних графах і рядках цієї форми проставляються фактичні (кількісні та інші) реквізити. Після перевірки вірності уведених на екранну форму даних, принтер автоматично друкує на паперовому носії первинний документ. Уведені в пам'ять ПЕОМ дані можуть зараз же використовуватись (завдяки каналам зв'язку) відповідними користувачами. Наприклад, цей спосіб використовується для складання первинних документів: на матеріальні цінності, що надійшли від постачальників на склад підприємства (багаторядковий прибутковий ордер, акт про приймання матеріалів тощо); при видаванні готової продукції зі складів на сторону для реалізації (накази, накази-накладні, платіжні вимоги тощо).0тже, за цим способом формування первинного документа відбувається його побудова спочатку на екрані ПЕОМ, а потім на паперовому носії.

Переваги зазначених способів автоматизованого збирання фактичної інформації і формування первинних документів очевидні; вони не трудомісткі, оперативні, прості за виконанням тощо.

Автоматизація збирання первинної (фактичної) інформації дозволяє організувати її обробку як в оперативному, так і в поточному режимах.

Оперативна обробка первинної (фактичної) інформації на ПЕОМ, зібраної в ритмі виробництва, полягає в перетворенні її по спеціально розробленим для цих цілей алгоритмах зараз же після введення її в пам'ять ПЕОМ. Результати обробки звичайно видаються (відповідно до регламентуючої інформації) на екран ПЕОМ, яка установлена на робочому місці користувача-фахівця, керівника, тощо, і використовуються для спостереження та контролю за виробництвом, коректування оперативних планів, проведення оперативного аналізу процесів та явищ, які відбуваються у виробничо-господарській діяльності об'єктів з наступним виробленням і прийняттям управлінських рішень тощо. Отже, ця інформація призначена в основному для оперативного управління і економічного аналізу.

Поточна обробка первинної (фактичної) інформації полягає в тому, що вона спочатку збирається, накопичується. а інколи і групується (разом з умовно-постійною інформацією), а потім обробляється по типових алгоритмах і видасться на паперові носи у вигляді машинограм (таблиць), а інколи і на екран ПЕОМ. яка установлена на робочому місці користувача. Використовується ця інформація як бухгалтерські введення (документи) і довідки, а також для заповнення установлених форм бухгалтерської та статистичної звітності за рівні періоди часу, проведення комплексного економічного аналізу виробничо-господарської та іншої діяльності як об'єкта управління в цілому, так і його складових частин. Отже, ця інформація використовується для господарського обліку, складання звітності, та інших поточних справ.

АРМ економіста

 

АРМ - автоматизоване робоче місце системи управління, обладнане засобами,що забеспечують участь людини в реалізаціі автоматизованих функцій АСУ.

АРМ відрізняється наступними ознаками:

-доступна користувачу сукупність технічних, програмних, інформаційних та інших засобів;

-розміщення компьютора безпосередньо (або поблизу) на робочому місці користувача;

- можливість створення і вдосконалення проектів автоматизованої обробки даних в конкретній сфері діяльності;

-здійснення обробки даних самим користувачем;

- діалоговий режим взаємодії користувача з ПЕОМ як в процесі вирішення завдань управління, так і в процесі їх проектування.

Таким чином, АРМ в системі управління являє собою проблемно-орієнтований комплекс технічних, програмних, лінгвістичних (мовних) і інших засобів, встановлений безпосередньо на робочому місці користувача і призначений для автоматизації операцій взаємодії користувача з ПЕОМ у процесі проектування і реалізації завдань.

Безліч відомих АРМ може бути класифіковане на основі наступних узагальнених ознак:

функціональна сфера використання (наукова діяльність, проектування, виробничо-технологічні процеси, організаційне управління);

тип використовуваної ЕОМ (мікро-, міні-, макро ЕОМ);

режим експлуатації (індивідуальний, груповий, мережевий);

кваліфікація користувачів (професійні і непрофесійні).

У середині кожної з виділених груп АРМ може бути проведена більш детальна класифікація.

Наприклад, АРМи організаційного управління можуть бути розділені на АРМ керівників організацій і підрозділів, планових працівників, працівників матеріально-технічного постачання, бухгалтерів та інУмовно всі ці АРМ-и можна назвати АРМ - економіста. Концептуальну відмінність АРМ на базі ПЕОМ полягає в тому, що АРМ відкрита архітектура ПЕОМ функціонально, фізично та ергономічно настроюється на конкретного користувача (персональний АРМ) або групу користувачів (груповий АРМ).

Ділові АРМ зближують користувача з можливостями сучасної інформатики та ОТ та створюють умови для роботи без посередника - професійного програміста.При цьому забезпечується як автономна робота, так і можливість зв'язку з іншими користувачами в межах організаційних структур (з урахуванням особливостей цих структур).

Можно выделить три класса типовых АРМ: - АРМ руководителя; - АРМ специалиста; - АРМ технического и вспомогательного персонала.

Склад функціональних завдань і видів робіт (адміністративно-організаційний, професійно-творчий, технічний...) вимагає застосування різних інструментальних засобів при створенні АРМ.

Склад функціональних завдань і видів робіт (адміністративно-організаційний, професійно-творчий, технічний...) вимагає застосування різних інструментальних засобів при створенні АРМ. Програмне забеспечення любого АРМ поділяється на загальне і функціональне.

При проектуванні ПЗ АРМ необхідно дотримуватися принципу орієнтації розроблюваних програмних засобів на конкретного користувача, що має забезпечити реалізацію функцій, відповідних професійної орієнтації АРМ.У цілому, розробляється ПЗ АРМ повинно мати властивості гнучкості, адаптивності, модифікованості і настроюваності на конкретне застосування.

АРМ має бути укомплектований необхідними програмно-інструментальними засобами: - операційні системи ЕОМ;- Транслятори (інтерпретатори) з різних алгоязиков і мов користувачів; - засоби проектування та обробки даних (екранні редактори текстової, графічної інформації, СУБД, табличні процесори, генератори вихідних форм);- Власне для користувача програми (обробні, навчальні, СУБД знань та ін.)

Слід зазначити, що АРМ включає в себе такі основні елементи: ЕОМ; програмно-інструментальні засоби, БД і Б-знань користувача. Комплектація АРМ технічними та програмними засобами, а також перерахованими вище елементами залежить від призначення і складу вирішуваних завдань.Рішення економічних задач на основі АРМ пов'язане з пошуком необхідної інформації в інформаційній базі, наступною її обробкою за розрахунковими алгоритмам та видачею результатів на екран або друк. Ефективна експлуатація АРМ вимагає використання мов спілкування користувача з ЕОМ.Найбільш розвинені засоби спілкування користувача з ЕОМ реалізуються лінгвістичними процесорами, здатними здійснити різні види аналізу вхідного повідомлення (синтаксичний, морфологічний, семантичний), і орієнтованими на роботу з конкретною предметною областю.В АРМ-е часто спілкування грунтується на макетуванні зображень екрану у вигляді зразків-прототипів документів.Для цього використовуються різноманітні технічні прийоми забезпечення діалогу користувача і ЕОМ: управління положенням курсору на екрані з застосуванням світлового пера, мерехтіння і підсвічування полів екрану, програмування функціональних клавіш.

Функціональні можловості АРМ реалізуються сукупнітю програмних компонентів.

Кожен з програмних компонентів виконує широкий набір дій і в більшості випадків може використовуватися незалежно від інших. Центральним компонентом, без якого неможлива робота інших засобів є ОС.Вона забезпечує: створення і актуалізацію каталогу файлів різних типів, перегляд каталогів і роздруківку файлів, перейменування і редагування файлів, захист файлів, розподіл зовнішньої пам'яті та ін

Найбільш популярною для користувача багатозадачного ОС слід визнати ОС UNIX. Переваги: проста файлова структура, наявність ієрархічних довідників-файлів, великий вибір інструментальних засобів для роботи в багатозадачному режимі.Функціональні можливості ОС UNIX дозволяють ефективно використовувати її в локальних мережах ПЕОМ (наприклад, для поділу файлів).

Спеціальні версії ОС (наприклад, CP / NET), надають засоби, за допомогою яких кілька ЕОМ, оснащених ОС СР / М, можна об'єднати в локальну мережу для спільного використання ресурсів кожної системи. До таких ресурсів відносяться диски, принтери, різні програми і БД.

 

До складу ПО АРМ-економіста входять засоби управління інформаційною базою, що забезпечують: - створення і актуалізацію інформаційної бази; - пошуки необхідної інформації з регламентованих і нерегламентіруемим запитах; - організацію форматного введення-виведення інформації;- Обчислювальну обробку та ін

Для представлення даних в інформаційній базі часто використовується реляційна модель. Поряд з реляційними СУБД застосовуються табличні процесори.У цьому випадку вхідні і вихідні дані та НДІ подаються у формі таблиць, алгоритмізація зводиться до побудови моделі розрахунку показників вихідних документів (ППП Excel).До цієї ж групи належать інтегровані СУІБ (Works), які реалізують функції табличних процесорів, СУБД, редакторів текстів, генераторів вихідних документів (ППП SIMPHJNY, LOTUS).

В АРМ-економіста необхідно забезпечити видачу інформації у графічній формі для всебічного аналізу економічних показників. Графіки можуть мати двовимірне (плоске) і тривимірне (об'ємне) подання.За допомогою графічних засобів здійснюється планування (розмітка) площі екрану, зображення на екрані графічних елементів у вигляді лінії, точки, відрізка, прямокутника, еліпса, штрихування графічних елементів з використанням необхідних квітів, підбору шрифту і т.п.

Організація екранного діалогу - одна з основних вимог до технології АРМ:

1. технологія ЕО текстів реалізує чотири функції: - функції введення - набору тексту із завданням параметрів для його верстки, перегляду; - обробки (смислова сортування тексту, обчислення в табл.);- Відтворення тексту; - форматування тексту і одержання документа.

2. технологія ЕО форм (електронні таблиці, шаблони).

3. система ЕО ділової графіки (у вигляді графіків і діаграм - Столбикова, лінійних, кругових, секторних діаграм, гістограм та ін.)Наприклад, інтегрований ППП FRAMEWORK (ВЕСЕЛКА) - робота з рамками, вікнами, ієрархічними фреймами.

Задачі організаційного управління, які розв’язуються в складі АРМ, можна умовно поділити на три класи.

До 1-го класу належать повністю формалізовані задачі (господарський та фінансовий облік, підготовка виробництва), для яких можна розробити структуризовані процедури вироблення рішень. Задачі можуть розв’язуватись на ЕОМ без участі людини за заздалегідь підготовленими алгоритмами, тобто алгоритм замінює людину.

Для 2-го класу задач характерні слабко структуровані процедури вироблення рішень в умовах неповної інформації. До цього класу належать задачі потокового й оперативно-календарного планування виробництва й управління запасами.

Задачі 3-го класу потребують застосування неструктурованих процедур вироблення рішень, творчого підходу, що ґрунтується на інформованості, класифікації, таланті та інтуїції людини.

 

Працівників організаційного управління можна поділити на три групи: керівники (директори, головні адміністратори), спеціалісти (начальники функціональних служб, головні спеціалісти), технічні працівники (секретарки, касири, комірники). Керівники вирішують, як правило, задачі 3-го класу, рідко — 1-го. Спеціалісти розв’язують задачі 2-го класу, технічні працівники — 1-го. Згідно з характером розв’язуваних задач можна виділити три класи типових АРМ: АРМ керівника (АРМ-К), АРМ спеціаліста (АРМ-С), АРМ технічного та допоміжного персоналу (АРМ-Т).

Характеристика функцій АРМ спеціаліста (АРМ-С)

При створенні АРМ-С необхідно виходити із того, що спеціаліст — це професіонал у зазначеній галузі, тому АРМ має бути таким, аби давати йому змогу проводити аналітичну роботу з документами (на це в середньому в спеціаліста витрачається 54 % робочого часу), використовуючи різноманітну інформацію.

Його професійна орієнтація зумовлює вимоги до програмного і технічного забезпечення АРМ-С. Спеціалісту надається можливість працювати з персональною і центральною базами даних, вести комунікаційні діалоги з допоміжними джерелами інформації.

Для комп’ютерної підтримки творчого процесу система містить блок моделювання аналізованих процесів з урахуванням нагромадженого досвіду. Найважливіша вимога до АРМ-С — забезпечення високого рівня багатофункціональності та гнучкості системи.

Автоматизоване робоче місце спеціаліста містить системи забезпечення ділової та професійної діяльності, забезпечення рутинних робіт і підтримки комунікацій. Основа АРМ-С — підсистема забезпечення професійної діяльності. Вона, як правило, містить розвинену базу даних, засоби електронної обробки форм і ділової графіки, а також набір програмних засобів для проведення математичних розрахунків і моделювання.