Стан інформаційно-бібліотечної діяльності в бібліотеках області

Григаш Л. З.,

директор Закарпатської ОУНБ ім. Ф. Потушняка,

заслужений працівник культури України

 

“… Бібліотеки та бібліотекарі повинні стати зв’язувальною ланкою між людиною та інформаційними ресурсами, служити усім людям в організації доступу до необхідної їм інформації ”.

Я.Л. Шрайберг. Щорічна доповідь

Конференції Крим – 2013

 

Законами України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», «Про інформацію» бібліотека визначається, в першу чергу, як інформаційний центр та підкреслюється, що головними напрямами інформаційної та відповідно бібліографічної політики бібліотечної системи країни є:

– сприяння та участь у створенні національних систем і мереж інформації;

– забезпечення доступу громадян до інформації;

– сприяння постійному оновленню та збагаченню інформаційних ресурсів.

– забезпечення ефективного використання інформації;

– зміцнення матеріально-технічних, організаційних, правових та наукових основ інформаційної діяльності тощо.

Основою інформаційної діяльності будь-якої бібліотеки є, перш за все, бібліографія. До інформаційних функцій бібліографії належать:

– пошукова – встановлення наявності та місця розміщення певних документів:

– комунікативна – доведення до користувача відомостей про зміст документів;

– оціночна – оцінка документів за різними якісними ознаками;

– моделююча – розподіл видань на групи для реєстрації та створення бібліографічної інформації;

– інформаційна – створення бібліографічних покажчиків, даних про авторів, автоматизовані бази даних тощо;

– статистична – створення статистики друку;

– довідкова – довідково-бібліографічна робота на основі державної бібліографічної та статистичної інформації.

Наші бібліотеки (особливо центральні) дотичні, в певній мірі майже до всіх перерахованих функцій.

Збір інформації про регіон, його історичне минуле, природа Карпат та її охорона, розвиток національних культур, культурна спадщина, реалії соціально-економічного та суспільного життя держави і області є сьогодні головним тематичним спрямуванням багатогранної діяльності бібліотечної спільноти нашого регіону.

Саме тому, значна увага приділяється бібліотеками ДБА (довідково- бібліографічному апарату) як інформаційному ядру бібліотеки, до якого належать:

– система довідкових фондів;

– система каталогів та картотек, у т.ч. електронних;

– тематичні електронні бази даних;

– “Архів виконаних довідок”;

– теки-накопичувачі з різних проблем тощо.

Довідкові фонди у всіх бібліотеках виділені окремо, існує система відсилок до фонду та інших складових ДБА.

В більшості бібліотек проводиться активна робота з ознайомлення користувачів з ДБА бібліотеки. На заняттях з бібліотечно-бібліографічної грамоти діти та підлітки вчаться використовувати довідковий фонд та пошукові системи (як традиційні бібліотечні ресурси, так і електронні).

Однак, треба наголосити, що Ужгородські, В.Березнянська, Хустські бібліотеки зовсім не планують роботу з ДБА. А під час комплексного вивчення цих бібліотек відзначено їх недосконалість. Це стосується актуальності рубрик, невідповідності каталогів фондам, несвоєчасній їх редакції і т.п. Така ж картина і у звітах, тобто, такій важливій ділянці роботи, як створення довідкового ресурсу для користувачів, не приділяється належної уваги.

Довідково-бібліографічна служба, яка має відігравати значну роль в системі інформаційного обслуговування, є посередником між користувачем і документом. Щорічно користувачі наших бібліотек (у т.ч. і віртуальні) отримують понад 140,2 тис. довідок, різних за видами і тематикою.

Аналіз довідкової роботи в бібліотеках області (за матеріалами експертно-діагностичних вивчень) показує, що фактографічні довідки виконуються, в основному, в усній формі. Уточнюючі – в переважній більшості, надаються при редагуванні списків літератури користувачам. Більшість письмових тематичних довідок потребують складного пошуку і в більшості випадків рідко повторюються, тому звернення до архіву виконаних довідок в бібліотеках – мінімальне. Цього не скажеш про віртуальну довідку (які в більшості бібліотек не облікуються), де іноді одні і ті ж запитання повторюються декілька разів. І тому віртуальні довідки повинні також відображатись в Архіві. До речі, бібліотеки звітуються про архів виконаних письмових тематичних довідок лише одним реченням. В звітах всіх ЦБС є фраза « в бібліотеці ведеться Архів виконаних довідок » і все! Але ж Архів потребує і обліку, і очищення, і оновлення в міру застарілості джерел інформації і т.п.

Крім того, аналіз планово-звітної документації свідчить, що деякі бібліотекарі до цього часу не знають, як правильно планувати і облікувати усні та письмові довідки. А вірніше сказати, взагалі не знають, що це таке! До прикладу: ЦРБ планує на рік видати 500 усних довідок і 40-50 письмових. 500 усних на рік – це дуже мало, адже щодня задається велика кількість запитань про автора, книгу, як її знайти в каталозі, рік народження художника, визначна дата і т.ін. 50 письмових – дуже багато (якщо готувати її серйозно, необхідно знайти не менше 10-12 джерел!) Крім того, аналіз показує, що стільки письмових довідок і не замовляють! Є і приклади «навпаки»: на всю ЦБС планується 160 усних довідок і 14 письмових, що зовсім недостатньо! Отже, факти свідчать про недооцінку важливості довідкової роботи, облік ведеться формально, планові показники не формуються на запит користувачів, а знов беруться “зі стелі”. В результаті статистика виглядає, на погляд фахівців, у кращому випадку помилковою”, а насправді – кого обманюємо?

Кращі бібліотеки області (серед яких Виноградівська, Перечинська, Рахівська, Тячівська районні, Мукачівська, Ужгородська, Хустська міські) намагаються формувати інформаційні потреби і інформаційну культуру наявних і потенційних користувачів, при цьому застосовують весь арсенал просвітницької, рекламної діяльності: проводять регулярні екскурсії по бібліотеці, знайомлять відвідувачів з фондами, технічними засобами та інформаційними можливостями бібліотеки, запрошують на зустрічі з цікавими людьми, навчають користувачів працювати з каталогами і базами даних, готують рекламні листівки, буклети про діяльність своєї установи, висвітлюють свою роботу через засоби масової інформації, використовують можливості новітніх технологій і т.п.

Тут акумулюється вся регіональна інформація, адже бібліотеки є посередниками між населенням та органами місцевого самоврядування (особливо на селі). Активний зв’язок з ними сприяє демократизації громади, забезпечує відкритість рішень влади через стенди, куточки регіональної інформації, які традиційно і давно діють в усіх наших бібліотеках.

Однак, хочу зауважити, що поступово ці куточки деяких бібліотек (і центральних і філій) стали формальністю. Їх наповнення не відповідає назві „Бібліотека і влада”; вони не оновлюються від часу створення, не містять справді потрібної людям інформації; ефективність їх не вивчається, тобто немає зворотнього зв’язку. Адже саме зворотній зв’язок робить ці центри дієвими. До речі, саме в Рахові був досвід з організації цього зв’язку через скриньки „Спитай у влади”. Відвідувачі залишали свої питання і отримували відповіді або через бібліотеку, або безпосередньо в кабінетах влади. А бібліотека інформувала користувачів про таку можливість. При такій організації користь є і для влади, адже зменшується навантаження на владні кабінети, частина людей не віднімає час у чиновників, не створює черг під дверима і т.п. Правда тут необхідна робота щодо активізації дійсного зв’язку і переконання представників влади в його необхідності.

На жаль, доводиться відзначати, що теки-накопичувачі наповнені без будь-якої системи застарілою інформацією, зустрічаються в сільських бібліотеках усіх районів. Неприємно брати їх до рук – брудні і в поросі, з пожовклими газетами. Соромно за бібліотекаря, який це показує, і за директора, який при цьому присутній! Допомога філії з цих питань має бути безпосередньо за бібліографом, контроль – за методистом, а відповідальність – за директором!

Сьогодні в бібліотеках нараховується більше ніж 4,4 тис. абонентів індивідуальної та групової інформації. Це – показники з державної статистики (форма 6-НК).

Звідки ж така кількість? Адже ЦБС – Іршавська, В.Березнянська, Міжгірська, не звітуються про кількість абонентів індивідуальної і групової інформації (тобто їх немає?). Тячівська, Свалявська взагалі не планує кількість абонентів, аж 2-х планує В.Березнянська і т.ін. В той же час Міжгір’я планує 300 абонентів групової інформації – абсурдний показник! Де ви їх наберете? Якщо це правда, то яка інфраструктура в Міжгір’ї? Скільки і які колективи, виробництва, підприємства тут працюють? І чому тоді не звітуєтесь про них?

Жоден район не розшифровує в планах і звітах кількість сигнальних повідомлень, надісланих користувачам, їх тематику, періодичність і т.ін. Таємниця покрита «мороком»!

Більшість працівників бібліотек не чітко розрізняють індивідуальних та групових абонентів інформації, наприклад, групову інформацію отримує вчитель української мови (який в школі – 1!)

Не вдало формулюються теми інформування. До прикладу: „Як парость великої лози плекайте мову”, „Конституція Пилипа Орлика” (скільки інформацій по такій темі можна направити користувачеві? П. Орлик одну Конституцію створив!); „Державні символи України” (це тема довідки може бути, і аж ніяк не тема для інформування!). Таких прикладів в планах і звітах кожного району безліч! Перш ніж написати, необхідно подумати, а ще краще все-таки спитати у користувача, на яку тему йому необхідна інформація!

Необхідно пам’ятати, що центром всієї інформаційно-бібліотечної діяльності є користувач!

Формування і підтримання стосунків з ним, обробка отриманої від нього інформації, аналіз помилок і закріплення успіху є запорукою ефективного бібліотечного обслуговування, тобто, успішного досягнення мети бібліотеки в цілому!

“Вивчення запитів, інтересів, потреб користувачів”. Ця фраза є щороку в кожному звіті і плані, і жодного разу не зустрілось конкретної фрази – як це здійснюється на практиці – які анкети були розроблено, кого опитували, які відповіді отримали від опитуваних, і що саме змінила в діяльності бібліотека, від чого відмовилась, а що внесла нового!

Тому ми мусимо сьогодні констатувати – довідково-бібліографічне обслуговування в багатьох бібліотеках нашої області є категорією формальною.

Терміново необхідно удосконалювати довідково-бібліографічне обслуговування користувачів, як в традиційному, так і в автоматизованому режимі:

– підвищувати рівень комп’ютерної грамотності користувачів для самостійного пошуку інформації в ЕК;

– готувати довідково-бібліографічну інформацію у випереджувальному

– режимі для забезпечення запитів користувачів та згідно визначеної тематики;

– прогнозувати інформаційні потреби користувачів бібліотек.

Як саме?

– Необхідно підтримувати постійний двосторонній контакт із споживачами інформації;

– вивчати і тримати на контролі як використовується ваша інформація, як користувач оцінив її, чим вона допомогла йому;

Обов’язкова статистика:

– кількісні показники допоможуть в кінці року проаналізувати проведену роботу;

– можливо, змінити напрями, тематику, форму інформування тощо.

Географічне розташування краю сприяє зацікавленості населення у вивченні життя прикордонних країн. Наявність компактно проживаючих національних груп, їх тісні зв’язки (у т.ч. сімейні), досить розвинута структура транскордонногоспівробітництва збільшують тематику та кількість інформаційних потреб населення, а зв’язки наших бібліотек з бібліотеками Угорщини, Словаччини, Німеччини, Польщі, Румунії мали би збільшувати наші можливості.

На жаль, ще в жодному плані чи звіті ми не знайшли висвітлення роботи з національними меншинами, саме за темою нашого семінару.

Для забезпечення доступу до інформації етнічним групам місцевого населення на рідній мові бібліотека повинна:

– вивчати національний склад населення;

– виявляти потреби в літературі та інформації на мовах етнічних груп, вести бази даних з цього напрямку;

– встановлювати зв'язки і активізувати співпрацю з національно-культурними центрами на території місцевості та за її межами.

Не секрет, що інформаційний потенціал бібліотек (навіть найкращих) сьогодні не сприяє виконанню в повній мірі інформаційної функції, яку Закон України „Про бібліотеки і бібліотечну справу” ставить на перше місце в діяльності бібліотеки.

Щорічно в бібліотеки надходить не більше 0,06 книги на користувача, оновлення фонду не досягає і одиниці. В 7 районах вже не перший рік не отримують на придбання книг жодної копійки. До більшості сільських бібліотек надходять 1-2 газети, і то часто за кошти працівників бібліотеки. Економічна ситуація в країні свідчить про те, що ця тенденція найближчим часом не буде покращуватись.

Єдиною і найважливішою умовою трансформації діяльності бібліотек є комп’ютеризація, яка має забезпечити поповнення інформаційного потенціалу бібліотек та підвищення ефективності обслуговування населення. Кількість бібліотек і комп’ютерів в них, у т.ч. і сільських, збільшується.

Але, хоча динаміка збільшення непогана, все ж таки лише 27,6 % бібліотек мають комп’ютери (у сільській місцевості – 20,2 %); лише 23,4 % мають доступ до мережі Інтернет (у сільській місцевості – 12,4 %).

Деякі центральні бібліотеки вже придбали програмний бібліотечний продукт ІРБІС, що дає змогу створювати власні електронні БД. Сьогодні вони нараховують понад 226,0 тис. бібліографічних записів, а кількість створених власних інформаційних ресурсів (БД) – 40. Лише за 2012 рік у Виноградові кількість записів збільшилась на 1278;. Іршаві – 1264; Перечині – 1514 і т.п.

Але, на жаль, в більшості ці БД практично недоступні користувачеві. Недоступні вони не лише через недостатнє технічне забезпечення, але й тому, що більшість їх не витримують вимог щодо правильності записів. Це заважає розвитку корпоративної каталогізації, особливо щодо створення краєзнавчих БД.

Доступ до Інтернет значно підвищив статус бібліотек, їх авторитет у населення, розширив коло послуг, що надаються користувачам.

До прикладу: лише у 2008 році з’явився комп’ютер в с. Мала Копаня Виноградівського району. Сьогодні цю бібліотеку знають далеко за межами області.

Використовуючи мультимедійну техніку, вона допомагає вчителям шукати інформацію та готувати уроки, виховні години для батьків, показує фільми на вулиці, в бібліотеці і навіть у церкві!

Понад 200 чол. легалізували свої вкладення в ощадбанку через бібліотеку. Вона з власним ноутбуком обійшла усіх людей, яким вже важко було прийти до бібліотеки.

Необхідно зауважити, що значно активізувалась інформаційна роботаз початком проектної діяльності бібліотек. Проекти „LEAP та „Глобальні бібліотеки ”. Сьогодні лише в проекті „Бібліоміст” працюють 39 бібліотек в 27 селах та 8 містах.

Комп’ютерні технології вже є невід’ємною частиною обслуговування користувачів наших бібліотек. Роль бібліотеки, як навігатора доступу до інформації і знань постійно буде зростати, незалежно від відсоткового співвідношення електронних чи друкованих документів, що надходять до фондів.

Великий обсяг інформації (у т.ч. електронної) вимагає кваліфікованого помічника, щоб розібратися і не потонути в інформаційному морі.

Класик бібліотечно-інформаційної діяльності Ш.Ранганатан визначав

Бібліотека – це:

– користувачі (споживачі, відвідувачі);

– персонал (провайдер сервісу);

– інформаційні ресурси і системи (матеріальна база, засоби і процеси).

В останні роки в бібліотечно-інформаційному середовищі все більшого значення набуває бібліотечний маркетинг.

Ця тенденція має свої причини – зростаюча конкуренція бібліотекам з боку різноманітних інформаційних агентств, організацій, що беруть на себе інформаційні функції, розширення відкритого доступу до інформації через Інтернет тощо.

Якщо раніше ми могли собі дозволити не реагувати на зовнішні фактори впливу, то сьогодні ми повинні діяти активно. Тобто, максимально адаптувати систему бібліотечно-інформаційного обслуговування до потреб користувачів. Тобто, вже неможливо працювати без:

– отримання відомостей про кожну бібліотеку, її стан, розташування, ресурси та середовища, в якому вона знаходиться;

– склад населення за віковими, освітніми національними, релігійними, соціальними ознаками;

– інфраструктура навколо: культурні, освітні, лікувальні заклади;

– органи місцевого самоврядування, громадські організації, виробництво, підприємництво тощо.

Колись велися картотеки профілю населених пунктів – це саме те, тільки повинно охоплювати більш широке коло питань. Відзначимо, що в бібліотеках, де працюють люди старшого покоління, такі картотеки ведуться і зараз, але чим вони наповнені – бажано б методистам і директорам поцікавитись!

Роль бібліотек як головних інформаційних центрів має зростати, при цьому об’єктивна думка населення щодо наших інформаційних ресурсів має стати відправною точкою не лише для змін в комплектуванні фондів, але й самої організації інформаційного обслуговування різних категорій користувачів.

Результати анкетування, опитування, про які вже йшла мова, дозволять кожній бібліотеці визначити пріоритети в підтримці, наприклад, малого бізнесу, а також зробити роботу в даному напрямку більш ефективною.

Так, виноградівці суттєво розширюють коло послуг, що надаються цій категорії населення, наприклад – фермерам. Поряд з традиційними списками пропонуються тематичні дайджести, аналітичні довідки, консультування з питань інформаційного пошуку, організація зустрічей різних людей для обміну думками і досвідом. Тобто – намагаються сформувати позитивний імідж підприємця, показати діяльність місцевої влади на його підтримку і т.ін.

Пропонуємо ознайомитись з досвідом такої роботи з фермерами виноградівських бібліотек, що ставлять перед собою завдання:

– становлення бібліотеки як інформаційного центру, що забезпечує комплексне надання послуг;

– створення інформаційно-довідкового масиву законодавчих, нормативних актів, що регулюють діяльність малого підприємництва, у т.ч. і на місцевому рівні;

– підготовку пам’яток для підприємців.

Бібліотека повинна домагатися досягнення того, щоб користувачі були поінформовані про всі наявні послуги і ресурси, з метою

– розширення кола користувачів;

– створення віртуального інформаційного середовища;

– збільшення кількості виконаних інформаційних запитів;

– навчання користувачів навичкам самостійного пошуку;

Організацію і використання інформації вже неможливо уявити собі без Інтернету, а Інтернет без технології ВЕБ 2.0. Вона виникла як відповідь на бажання користувачів бути в Інтернеті не одному, а в нових життєво-важливих комунікаціях. Хоча наші бібліотеки знаходяться ще лише на початку шляху роботи з цим інструментарієм, сьогодні бібліотеки майже всіх районів вже там присутні. Хто активно, хто пасивно, хтось ще не усвідомив важливості для себе цього ресурсу, але початок є.

Збільшення кількості бібліотечних сайтів і блогів можна визнати позитивною тенденцією в області. На жаль, деякі з них не відповідають мінімальним вимогам до дизайну та ергономіки.

Зрозуміло, що в умовах постійного дефіциту бюджету ми не можемо собі дозволити мати в штаті дизайнера, верстальника, кодувальника і програміста, але те, що залежить від нас, повинні зробити!

У 2007 році з’явився новий термін „ Бібліотека 2.0” – мається на увазі бібліотека, що працює з сервісом ВЕБ 2.0, використовує контент читачів, тобто документи, які створюють користувачі бібліотеки і вони надаються іншим користувачам на правах фонду бібліотеки.

Тобто, Концепція „Бібліотека 2.0” – це місце, де користувач може отримати те, що він хоче сам, а не те, що він може хотіти на думку бібліотекаря і, де користувачі не лише отримують інформацію, але й самостійно публікують її. При цьому:

– змінюється ідеологія формування фондів, тобто тут може не бути документів в бібліотеці, фонд може бути корпоративним, розподіленим, віддаленим і, навіть віртуальним;

– змінюється система каталогізування, і можна не бачити першоджерела (якщо він представлений в онлайновому режимі), але скласти опис повинен; те ж стосується і систематизації;

– змінюється система обслуговування: користувач може прийти до бібліотеки і жодного разу не звернутись за книгою чи консультацією;

– змінюється в цілому бібліотека як інформаційний культурний, освітній заклад.

Це відбувається з розвитком суспільства, новим рівнем інформатизації, зміною інформаційної грамотності та інформаційної культури користувачів бібліотек.

Бібліотека 2.0. – звичайно, «нам до цього поки що, як до неба», однак, це наше майбутнє і вже стає на часі для бібліотек України. Сьогодні спостерігається стрімке зростання ринку електронних ресурсів: різноманітних гаджетів – електронні книги, смартфони, планшети і т.ін. Світ вже говорить про «відкриті мобільні платформи», «обчислювальні хмари», які замінять комп’ютери в нашому розумінні і т.п.

«Бібліотеки повинні бути інструментом, який допоможе новим читачам знайти свій шлях у цифровому світі, який стирає різницю між каналами і засобами дослідження текстів. Але пересічний користувач може загубитися або потонути в цифровому світі без компаса і рятувального жилета. Саме бібліотека стане для нього і тим, і іншим».

Необхідно відзначити, що з розвитком комп’ютеризації бібліотеки не втрачають свого первинного значення. Прискорений пошук інформації і збільшення можливостей доступу до неї лише підвищують рівень ефективності бібліотечного обслуговування.

Важливо, щоб населення мало чітке уявлення про всі продукти і послуги, що має бібліотека, щоб ця інформація постійно знаходилась у вільному доступі, щоб населення періодично отримувало нагадування про неї. Деякі працівники сьогодні не розрізняють поняття – продукти і послуги:

– Інформаційні продукти – аналітичні огляди, бібліографічні списки, бізнес-огляди, інформаційні дайджести, тощо.

– Інформаційні послуги – консультації по користуванню джерелами, виконання пошуку, видача документа в читальній залі, абонементі тощо.

Перелік їх необхідно розмістити на сайті, а також як нагадування можна розсилати електронною поштою. При цьому бібліотеці бажано мати свій спеціальний бланк, будь-яка інформація, що надається користувачу, має містити логотип, назву, адресу бібліотеки, бажано, і режим роботи.

Інформаційне забезпечення розвитку своєї території бібліотека здійснює в співпраці з органами місцевого самоврядування, з місцевими організаціями, з представниками місцевої громади.

Потребує безперечного схвалення ініціатива бібліотек в питаннях активізації інформаційної діяльності, що реалізується завдяки співробітництву з громадськими організаціями.

До прикладу: в області реалізовуються декілька спільних проектів співпраці бібліотек та ГО з Перечина „Громадська ініціатива”. Один з них – "Майбутнє необхідно планувати" в рамках програми "Здоров’я жінок в Україні". Мета – забезпечити інформування молодих сімей, молоді, що бере шлюб, з питань репродуктивної функції та планування сім’ї. Під час реалізації бібліотеки організовували зустрічі та консультації психологів, гінекологів, юристів; розповсюджували листівки, створювали буклети, проводили дитячі конкурси та презентації сім’ї і т.ін. Заключними були вуличні акції, що підводили підсумки великої інформаційної роботи бібліотек.

Наступний проект – „Публічні бібліотеки – мости для електронного урядування”. Мета: навчити працівників місцевого самоврядування надавати послуги громадянам за допомогою нових технологій, а мешканців села – звертатися за послугами також використовуючи інновації. Наші тренери проводять заняття у бібліотеках, де працює програма „Бібліоміст”.

Цікавим був проект „Вибори і виборці” при підтримці фонду „ Східна Европа”, метою якого було підвищення інформованості осіб віком понад 50 років, та тих, хто голосує вперше щодо виборчого законодавства.

Понад 120 бібліотекарів відвідали 5 тренінгів; організовано виїзні зустрічі-консультації юристів в селах; проведено 31 зустріч у форматі українських вечорниць.

Тут слід додати „ложку дегтю” – на жаль, ініціатива завжди виходить не від бібліотек, а від ГО, вірніше від регіонального представника програми „ Бібліоміст” в нашій області Андрія Миколайовича Вишняка.

Хотілось би, щоб бібліотеки активно зайнялись пошуком подібних партнерів і нових проектів, саме бібліотечного спрямування, на розвиток громади.

Бібліотекам області необхідно більш предметно спланувати шляхи, форми і методи удосконалення інформаційного обслуговування користувачів.

При цьому, основною метою і позитивним результатом інформаційно-бібліотечного обслуговування має бути – надання користувачу потрібної інформації в потрібний для нього час.

 

Використані джерела:

Матеріали Конференції Крим– 2013; публікації Богзи Н.Ф., Тітової Н.М., Ярощук В.П.; планово-звітні документи та матеріали вивчення діяльності бібліотек області.