Вимоги, які пред’являються до сучасного економіста. Професійне мислення економіста

Змістову основу моделі майбутнього спеціаліста складає кваліфікаційна характеристика, проте динаміку процесу підготовки фахівця надають виділені, повністю описані та ієрархічно побудовані типові завдання, які молодий спеціаліст має вирішувати при здійснені професійної діяльності. Верхній ступень у ієрархії займають завдання, що повинні вирішувати всі спеціалісти, незалежно від конкретної професії або країни проживання, а саме: екологічні, безперервної освіти впродовж всього життя, колективної діяльності. Другий рівень складають завдання, специфічні для конкретної країни. Для України на першому місці стоять завдання розвитку ринкових відносин, подолання економічної кризи, переходу від індустріального суспільства до інформаційного, виходу на міжнародний ринок товарів й технологій. Третій рівень моделі складають саме професійні завдання.

Зазначений перелік свідчить, що до фахівців ХХІ століття суспільство висуває більш широкі та глибокі вимоги ніж раніше. Проте не всі вони знайшли своє висвітлення у державних освітніх стандартах та навчальних програмах.

Модель спеціаліста визначається деякими вченими як сукупність вимог, що відображають потреби суспільства і мають бути реалізовані у процесі навчання у ВНЗ.

Принципові зміни в економіці диктують такі нові вимоги до спеціалістів, як:

– вміння трансформувати свої знання у відповідності до сучасних інноваційних технологій;

– поповнення знань за допомогою сучасних інформаційних технологій;

– використання методів наукових досліджень;

– володіння комунікативними здібностями, цінностями демократичного суспільства, громадськими та соціальними компетенціями;

– отримання гнучких професійних знань, що відповідають змінам потреб ринку праці.

Викладене дає змогу визначити модель спеціаліста як опис того, до чого повинен бути придатний фахівець, до виконання яких функцій він підготовлений та якими якостями володіє.

Узагальнена модель підготовки спеціаліста повинна включати уяву про цілі, зміст та функції майбутньої професійної діяльності; результати підготовки та індивідуальні якості, що потрібні у роботі; нормативні вимоги професійної діяльності; навички прийняття рішень та роботи з інформацією. Завдяки цим компонентам модель підготовки фахівця за визначеною спеціальністю буде відрізнятися цілями, функціями, компетенціями, якостями, знаннями, інформаційним забезпеченням, що виходить за межі кваліфікаційної моделі спеціаліста, затвердженої державним стандартом. Тому такі науковці, як Н.Кузьмина, А.Маркова, В.Серіков, І.Чемерис, В.Шадриков та інші вважають, що замість поняття „кваліфікація” необхідно перейти до поняття „компетентність, або до поняття „компетенція” (коло питань, у яких будь-хто добре поінформований. Зазначене окреслює інтегровані характеристики якості підготовки спеціаліста, пов’язує цілі професійної освіти з виконанням конкретних завдань, можливістю вирішувати різні ділові та життєві ситуації, працювати у колективі.

Сучасному суспільству потрібні ініціативні спеціалісти, здатні постійно удосконалювати свою особистість та діяльність: мати високий ступень соціально-професійної мобільності, готовності швидко оновлювати знання, розширювати арсенал навичок і вмінь, оволодівати новими сферами діяльності.

В.Виноградов і О.Сінюк взагалі розглядають майбутнього спеціаліста як людину професійної культури, що є інтегральним виразом культури розумової діяльності (логічний, інформаційний, мовний та інші компоненти), а також фізичної та духовної культури (досвід ціннісно-нормативної діяльності в їх соціально-професійному відношенні) [31, с. 40].

Отже, формування професійної спрямованості студента – це створення у нього необхідних якостей за допомогою певних педагогічних умов, що сприяють засвоєнню елементів культури обраної професійної діяльності та відповідають індивідуальним особливостям студента.

О.Новиков виділяє такі якості сучасного спеціаліста „як самостійність, здатність приймати відповідальні рішення, творчий підхід до будь-якої справи, уміння доводити її до кінця, уміння постійно навчатися. Це – гнучкість, наявність абстрактного, системного та експериментального мислення; вміння вести діалог і комунікабельність, здатність до співпраці тощо. Над власно професійною – технологічною – підготовкою виростає велика позапрофесійна надбудова вимог до спеціаліста”. Без даних аспектів неможливо молодій людині реалізувати власні здібності та використати отримані професійні знання. Сама специфіка завдань, що має вирішувати сучасний фахівець, носить більш творчий характер. Усвідомлення останнього студентами зробить процес формування їх професійної спрямованості більш ефективним.

Формування перелічених якостей (змістовні складові професійної спрямованості студентів) неможливо без наповнення мотиваційно-елементного. Проте позитивна мотивація є засобом та умовою навчання, активізує набуття знань, вмінь і навичок, допомагає ефективному рішенню типових професійних завдань.

Завдання підготовки фахівців у сфері економіки органічно випливають із динаміки трансформації українського суспільства та формування ефективної національної економічної системи, у розбудові якої велика відповідальність і роль належить економістам.

Особливості української економіки не дають можливості застосовувати будь-які зарубіжні моделі реформування у чистому вигляді, і, як показує світова практика, такий спосіб розвитку держави не є ефективним. Тому, створення на базі національної культури, в широкому її розумінні, „генетико-еволюційної парадигми економічного розвитку” стає першочерговим завданням для вітчизняних науковців і практиків. Необхідно виробити власні, національні підходи та вимоги щодо підготовки майбутніх економістів, використовуючи досвід розвинутих держав, але без бездумного їх копіювання.

Серед виділених раніше блоків завдань, майбутній фахівець на початковому етапі навчання оволодіває комплексом соціально-психологічних та загально професійних завдань. Завдяки специфіці професійної діяльності економіста відбувається поєднання даних видів завдань. Розглянемо деякі пропозиції науковців щодо образу сучасного економіста.

С.Коптякова вважає, що для економіста характерно виконання організаційно-управлінських, фінансово-господарських, інформаційно-дослідницьких та проектних видів діяльності.

В.Ліхолетов, проводячи дослідження впливу творчої, інноваційної моделі освіти, виявив такі основні типи професійних завдань у роботі економістів, як економіко-управлінські, правові, інформаційно-аналітичні та соціально-психологічні.

Т.Распопова вважає, що вся діяльність сучасних економістів узагальнюється у понятті „підприємництво”, оскільки їм притаманні такі риси підприємницької діяльності, як самостійність, відповідальність, комерційна свобода та економічна зацікавленість, наявність умов обмежених ресурсів, творчий пошук та новаторство. Зазначене дозволяє виділити такі функції економіста: управління виробництвом товарів та послуг, управління фінансовими потоками, управління маркетингом товарів та послуг, управління ресурсами, у тому числі й людськими; інноваційна діяльність, що визначає сутність діяльності економіста у вмінні виконувати організаційно-управлінські, планово-економічні, фінансово-економічні, інформаційно-аналітичні, інноваційні, маркетингові, діагностичні та консультаційні завдання.

Як уважає А.Солов’єнко, „ідеальний економіст” повинен адекватно оцінювати дійсність; ставити мету, досягнення якої здатне змінити дійсність до кращого; виконувати завдання, рішення яких допоможе досягнути мети; вирішувати нагальні завдання; оцінювати успішність своєї роботи, щоб діяти ефективно на наступному етапі. Ефективна робота потребує від економіста володіння особливостями економіко-господарської, маркетингової, організаційно-управлінської, інформаційно-аналітичної, проектної та соціально-психологічною діяльності.

В.Орлов, як і деякі науковці сфери економіки, уважає, що, відповідно до сучасних умов розвитку світової економіки та суспільних відносин, має сенс говорити про підготовку комерсантів, саме тому, що вони поєднують у собі професійні знання та творчі, інтелектуальні, емоційно-психологічні та інші особисті риси. Зазначене дає підстави виділяє такі критерії розвитку сучасного економіста, як управління виробництвом, персоналом, фінансовими ресурсами, маркетингом; інформаційне забезпечення діяльності; інноваціність; аналітичність, діагностичність та дослідництво; вміння працювати у режимі нестандартних, критичних ситуацій; нормативно-правову грамотність та дотримування норм бізнесової етики.

О.Бабаян, розробляючи модель професійної компетентності економіста зі спеціальності „Облік та аудит”, виділяє такі компоненти професійної спрямованості особистості економіста, як професійний, практичний, мотиваційно-ціннісний, комунікаційний. До професійних якостей, на думку О.Бабаян, відносяться професіоналізм, компетентність, потреба у знаннях, відповідальність та обачність.

Т.Григорчук до сутностей формування сучасного економіста відносить професійну (знання, вміння та навички за профілем діяльності; знання наукових підходів; досвід роботи) та психологічну (розвинений інтерес до професійної діяльності, здатність працювати у колективі) підготовленість, наявність організаторських здібностей та педагогічних навичок, які проявляються у здібності швидко й чітко орієнтуватися у психології людей; практичному складі розуму; силі волі; спостережливості й педагогічні винахідливості.

Названі підходи науковців до визначення основних рис сучасного економіста свідчать, що існую розмаїття підходів щодо його підготовки при виділенні спільних ознак діяльності даного фахівця. Щоб здійснити узагальнення властивостей діяльності сучасного економіста, розглянемо більш докладно вже названі типи основних завдань.

Значне місце серед професійних знань сучасного економіста відводиться умінню управляти виробництвом, колективами людей, системою прийняття рішень тощо, що характеризується науковим поняттям „менеджмент”. Дослідження психологів, соціологів, економістів та політологів, ще в перші роки побудови ринкових відносин та інтеграції в світове співтовариство пострадянських країн, доводять необхідність формування нових принципів управлінської діяльності.

Розглядаючи концептуальні засади підготовки фахівців з комерційної діяльності, О.Куклін стверджує, що економісту взагалі необхідні такі якості, як дисциплінованість, ініціативність, відповідальність, комунікабельність, відданість та творче ставлення до справи. Управлінській діяльності взагалі притаманна висока соціальна спрямованість, відповідальність за прийняті рішення та гуманістична орієнтація. Тому у формуванні управлінських умінь майбутнього економіста зростає роль соціально-психологічних і суб’єктивно-організаторських факторів.

Економіко-господарська й фінансової робота потребує від економіста знання основ комерційної та фінансово-господарської діяльності підприємств різного профілю, механізму ціноутворення та оподаткування, вміння робити фінансово-господарські розрахунки, здійснювати платіжно-кредитні операції, вести облік матеріальних цінностей, проводити аналіз фінансової діяльності тощо. Даний перелік тісно пов’язаний з аналітичною роботою, її інформаційним та нормативно-правовою забезпеченням. Інформація та вміння користуватися нею стають невід’ємним чинником розвитку професійної особистості економіста. Володіючи інформаційною культурою, сучасний економіст має можливість збільшувати ринки збуту своєї продукції, ефективно організовувати діяльність робітників та всього підприємства, підвищувати раціональність процесу виробництва.

Складовою економічної діяльності є проектна робота та проведення експертиз (комерційної, фінансової, економічної, соціальної, інституціональної, екологічної та технічної), які забезпечують детальний аналіз аспектів проекту та його наслідків. Ця робота також пов’язана зі збором, систематизацією, аналізом багатої кількості різнобічної інформації. Сучасні проектні роботи потребують застосування економічних інформаційних систем з метою дослідження майбутньої господарської діяльності на всіх стадіях життєвого циклу проекту. Економісти повинні отримувати спеціальну інформаційну підготовку, а саме:

– знати номенклатуру інформаційних видань, послуг, баз даних, що пропонуються бібліотеками;

– вміти формулювати, уточнювати інформаційні запити;

– володіти алгоритмами оптимального інформаційного пошуку;

– вміти самостійно вивчати інформаційні джерела, застосовувати їх у практичній роботі тощо.

До властивостей фахівця у сфері економіки належать маркетингові знання. Дослідження свідчать, що ті підприємства, які застосовують маркетингові технології, мають значні переваги порівняно з конкурентами у бізнесі та досягають ринкового успіху.Багато маркетингових методів (реклама, просування товарів, аналіз покупців та конкурентів) використовується торговцями вже декілька тисячоліть. Але бурний розвиток ринкових відносин та науково-технічний прогрес сприяли появі нової течії в науці управління – маркетингу.

Діяльності сучасного економіста притаманна висока соціальна спрямованість та відповідальність за прийняття рішень. Професор економічних наук Харківського національного університету Г.Задорожний уважає, що для формування таких якостей потрібно використовувати „нову ідеологію підготовки економістів”, яка ґрунтується не на „безособистісному техніко-економічному аспекті”, а філософії господарювання, господарській етиці, господарському світогляді, що базуються на розумінні інтересів колективу, держави та суспільства і передбачає підготовку економістів, адаптованих до національного господарсько-культурного середовища. Важливість врахування національних інтересів у рішенні економічних задач на перший план ставиться такими видатними вченими-економістами, як І.Лукінов та С.Злупко. Вони уважають, що розв’язання соціально-економічних проблем повинно поєднувати знання ринкової економіки, сучасних світових економічних методів та засобів з врахуванням національних особливостей економіки, історичного аспекту її розвитку, теоретичних досягнень національної економічної думки.

Виховання даних якостей у економістів неможливо без самоосвіти й формування самостійності як професійно значущої якості особистості. Сьогодні самостійність, здатність до самонавчання та творчість є необхідними якостями як особистості, так і складовою сучасного фахівця. Самоосвіта визначається науковцями як глибоко усвідомлена творча праця задля оволодіння будь-яким видом діяльності, набуття на цій основі необхідних знань, навичок, умінь, формування якостей, що забезпечують саморозвиток особистості.

Самоосвіта тісно взаємопов’язана із творчою активністю, загальними показникоми яких є вихід за межі заданої ситуації, уміння вирішувати нестандартні завдання, обирати оптимальний варіанту з великої кількості альтернативних. Формування переважної більшості особистісних та професійно значущих якостей майбутніх фахівців можливе лише за умов сформованості останніх як самостійних особистостей, оскільки самостійність є основою активності, ініціативності, творчості, наполегливості, радикалізму, самодостатності та самоуправління взагалі. Оскільки робота економіста в умовах ринку пов’язана з постійним рішенням завдань при наявності обмежених фінансових, матеріальних та трудових ресурсів, частою зміною нормативно-правової бази, виробничими обмеженнями, то названі вище якості стають для нього суто професійними.

Аналіз підходів науковців щодо визначення сутності професійної підготовки сучасних економістів дозволяє визначити перелік завдань, які вони мають вирішувати, а саме:

І. Соціально-психологічні завдання:

- взаємодія з іншими людьми, комунікативність, робота в колективі, планування та організація спільної роботи, з урахуванням „людського фактору”, національних та релігійних особливостей;

- самоорганізація та самоконтроль власних дій, оцінка їх ефективності, відповідальність;

- організація безперервної освіти, інтелектуальний розвиток;

- самостійність, творчість, ініціативність;

- мобільність, гнучкість, здатність до перебудови та адаптування;

- розуміння цінностей демократичного суспільства;

- володіння громадськими та соціальними компетенціями;

- володіння національно орієнтованими цінностями.

ІІ. Загальнопрофесійні завдання:

- організаційно-управлінські;

- фінансово-господарські;

- обліково-розрахункові;

- інформаційно-аналітичні;

- маркетингові;

- інноваційні;

- проектно-дослідницькі;

- нормативно-правові.

Мотиваційний компонент професійної спрямованості майбутнього економіста – це наявність та поєднання професійно значущих потреб, мотивів, бажань, переконань, поглядів, інтересів і планів, які будуть виявлятися у прагненні здійснювати навчально-пізнавальну діяльність по оволодінню професією економіста.

Якщо наповнення змістового компоненту відбувається завдяки з’ясуванню основного змісту майбутньої професії, то мотиваційний компонент, на думку В.Волкової, має формуватися за умови надання професійно спрямованому змісту навчального матеріалу емоційності; акцентування на значущість даного явища для суспільства і конкретної людини; створення ситуацій зацікавленості й задоволення від оволодіння знаннями; урахування у навчальному процесі особистісних особливостей студентів та їх потреб; постійного заохочування успіхів студентів, підтримки їх розвитку й створення умов для саморозвитку, самореалізації, самовдосконалення особистості [34, с. 166].

Функціонально-діяльністний компонент професійної спрямованості студентів економічних спеціальностей буде наповнюватися професійно значущими навчально-пізнавальною, організаційною, комунікативною, контрольно-оціночною, діагностичною, проектно-цільовою та стимулюючо-регулюючою видами діяльності. Але провідним під час оволодіння професією у ВНЗ є навчально-пізнавальний напрям діяльності, який завдяки відповідному формуванню мотиваційного компоненту професійної спрямованості студентів отримау певну мету, напрям та сенс.

Мотиваціний та функціонально-діяльністний компоненти професійної спрямованості студентів економічних спеціальностей містять ті ж самі елементи, що входять до складу відповідних елементів професійної спрямованості особистості з тією тільки різницею, що кожен із елементів цих компонентів вказує на прояв фахової спрямованості у структурі професійної діяльності економіста.

Взаємодія компонентів професійної спрямованості майбутніх економістів вказує на залежність їх між собою, відображає вплив кожного з компонентів на сприйняття та розуміння студентами цілей і завдань професійної підготовки, відбір й набуття професійно значимих знань і вмінь у структурі різних видів діяльності економіста, ефективність реалізації відповідних ним функцій; характеризує ставлення майбутнього економіста до змісту професії та наявності у нього певних інтересів, бажань, мотивів до її здійснення.

Отже, посилення викладання базових економічних дисциплін завдяки наданню їх змісту професійної спрямованості частково вирішить проблему підвищення якості підготовки фахівців.

Професійне мислення майбутнього економіста

Формування особистості економіста - процес складний і тривалий. Він потребує створення чіткої системи неперервної освіти економічних кадрів. При цьому особливого значення набуває вузівський етап такої освіти. Системоутворюючим чинником тут виступають цілі професійної підготовки економіста нового типу.

Мислення завжди виникає й розпочинається із задачі і здійснюється як процес розв'язання пізнавальних та інших задач. Залежно від того, як майбутній економіст вирішує задачі, можна судити і про рівень розвитку його професійного мислення.

Аналіз соціального замовлення суспільства дає підстави вважати, що реформу економіки України може здійснити тільки економіст, який має стійки духовні та професійні позиції. Мета роботи ВНЗ - закласти фундамент такої особистості

Високий ступінь сформованості професійного мислення майбутніх економістів - це основне завдання економічних дисциплін у вищому навчальному закладі.

Під професійним мисленням ми розуміємо вид мислення, який формується при рішенні специфічних професійних завдань. Поняття «професійне мислення» застосовується у двох смислах:

коли бажають підкреслити високий професійно-кваліфікаційний рівень фахівця (якісний аспект);

коли бажають підкреслити особливості мислення, обумовлені характером професійної діяльності (предметний аспект).

Однак частіше за все поняття «професійне мислення» застосовується в обох смислах. Так, прийнято говорити про «технічне мислення» інженера, техніка, робітника, про «художнє мислення» працівників мистецтва, про «економічне мислення» працівників економічної сфери. Інтуїтивно маються на увазі особливості мислення фахівця, які дозволяють йому успішно виконувати свою професійну діяльність: швидко, точно та оригінально вирішувати як ординарні, так і неординарні задачі в певній професійної галузі.

Розвиток мислення має велике значення у формуванні особистості майбутнього економіста. Недоліки розумової діяльності стримують орієнтацію особистості не лише в навколишньому середовищі, а й у різних ситуаціях. Розуміти людей, творити науку можна завдяки мисленню.

Відомо, що мислення людини характеризується чіткою спрямованістю самого процесу на сприйняття й розв'язання задачі. Це забезпечується постановкою питання, в якому формується сама задача. Від чіткості постановки питання залежить не лише чіткість задачі, а й цілеспрямованість самого процесу мислення. Водночас конкретизація задачі забезпечує активізацію знань і використання їх у нових умовах.