Система підготовки фахівців з економіки в Україні

 

 

Сучасним українським підприємствам, як підтверджує наш досвід переходу до ринкових відносин, потрібні економісти високої професійної кваліфікації та нової творчою орієнтації. Економіст повинен володіти не тільки глибокими теоретичними знаннями в області ринкової економіки, але й міцними практичними навичками у сфері своєї трудової діяльності, а головне - необхідними підприємницькими здібностями та вміннями раціонально організувати виробництво товарів і послуг, ефективно використовувати обмежені виробничі ресурси, забезпечувати максимальний прибуток підприємству і зростаючі доходи всім працівникам. Таким чином, кожен економіст в процесі внутріфірмового планування потреби тих чи інших виробничих ресурсів повинен приймати вигідні для себе і свого підприємства альтернативні рішення.

Типізацію виробничих функцій (операцій) персоналу, що виконуються на більшості підприємств і фірм уперше запропонував А. Файоль. Такими операціями є:

- технічні, до складу яких входить проектування нової техніки, її виробництво, збирання та обслуговування;

- комерційні, пов'язані з маркетингом, закупівлями, продажем та обміном товарів;

- фінансові, складаються у залученні інвестицій і використання грошових коштів;

- страхові, полягають у збереженні майна, основних фондів і ресурсів;

-облікові, передбачають калькуляцію витрат, бухгалтерський облік та звітність;

- адміністративні, передбачають керівництво, передбачення, організацію, розпорядництво, координацію і контроль.

Також з урахуванням загальних функцій підприємства та основних вимог сучасного ринку будь-який економіст повинен мати необхідні професійні знання та практичні навички у сфері обраного виду виробничої або підприємницької діяльності. На рисунку 1.1 представлені основні види завдань, що приходиться розв'язувати економістам на сучасному етапі розвитку підприємств. Такими завданнями є наступні:

1) досліджувати ринок і визначати види і обсяги виробництва користуються високим попитом товарів, робіт і послуг;

2) прогнозувати динаміку попиту, пропозиції і рівень ринкових цін на продукцію, що випускається з урахуванням зміни внутрішнього та зовнішнього середовища;

3) створювати прогресивні нормативи і норми витрати обмежених економічних ресурсів на виробництво продукції та послуг;

4) розробляти короткострокові цілі і стратегічні плани розвитку підприємства та його структурних підрозділів;

5) вибирати оптимальні методи організації та планування діяльності підприємства в умовах вільних ринкових відносин і наявних обмежень ресурсів;

6) складати бізнес-плани виробництва нових конкурентоспроможних товарів і визначати їх ефективність і беззбитковість;

7) координувати роботу персоналу підприємства, залучати здатних співробітників і надавати їм необхідні повноваження і свободу у сфері їх планово-економічної діяльності;

8) проводити аналіз і контроль результатів виробничо-господарської діяльності та приймати оперативні рішення щодо їх покращання;

9)обгрунтовувати найважливіші напрями наукових досліджень, здійснювати своєчасне оновлення продукції, що випускається, розвиток нових технологій і форм організації виробництва і підприємництва;

10) складати статути і установчі договори на відкриття нових малих і середніх підприємств;

11) здійснювати обгрунтування інвестиційних проектів, визначати обсяги та джерела необхідних фінансових ресурсів;

12) готувати аналітичні записки і звіти про фінансово-економічний стан підприємства і представляти вищому керівництву письмові пропозиції про вдосконалення своєї діяльності.

У здійсненні основних своїх функцій в сучасному виробництві кожному економісту потрібні не тільки фундаментальна економічна підготовка, отримані професійні знання і розрахунково-аналітичні уміння, але й високі особисті якості.

Всякому виду діяльності та, значить, будь-якій групі функцій повинна відповідати своя професійна кваліфікаційна установка або підготовка, яка грунтується на необхідній сукупності наступних якостей і знань:

- фізичні якості (здоров'я, сила, спритність);

- розумові якості (легке засвоєння, розважливість, сила і гнучкість розуму);

- моральні якості (енергія, стійкість, усвідомлення відповідальності, ініціатива, почуття обов'язку, такт, почуття гідності);

-загальний розвиток (запас різних понять, що не відносяться виключно до області виконуваних функцій);

- спеціальні знання (належать винятково до однієї функції - технічної, фінансової і т.д.);

-досвід (знання, що випливають з практики; спогади про уроки, особисто витягнутих з фактів)[61. С. 12].

 

Серед найважливіших якостей економіста можуть бути названі такі, як розум, освіта, спеціальні або технічні пізнання, фізична вправність або сила, такт, енергія, рішучість, чесність, розсудливість, здоровий глузд, здоров'я. Люди, які володіють трьома з перерахованих якостей, можуть бути в усякий час найняті в якості робітників-виконавців. Поєднавши разом чотири з цих здібностей, можна отримати кращого працівника-фахівця.

Будь-який економіст у всіх своїх рішеннях повинен завжди керуватися економічними і соціальними вимогами, міркуваннями і цілями.

Відповідно до чинного Державного освітнього стандарту всі майбутні економісти повинні отримувати необхідний мінімум загальної та професійної підготовки за чотирма основними циклами дисциплін: гуманітарних і соціально-економічним, математичним і природничонаукових, загально-і спеціальним. До складу кожного циклу входять як обов'язкові навчальні дисципліни, так і курси за вибором студентів.

Існуючий освітній стандарт значно розширює необхідну в ринковій економіці свободу вибору не тільки майбутньої спеціальності і сфери діяльності, а й професійно-освітньої програми та бажаного рівня і терміну підготовки. У стандарті передбачаються три рівні підготовки економістів: бакалавр (4 роки), економіст (5 років) і магістр (5 років).

Відповідно до освітнього стандарту основними видами професійної діяльності економістів на підприємствах в сучасних ринкових умовах є організаційно-управлінська, виробничо-економічна, планово-економічна, соціально-управлінська, проектно-економічна, маркетингова, підприємницька, зовнішньоекономічна та аналітична. За відповідної професійної адаптації багато економістів можуть займатися науково-дослідної, фінансово-господарської, аудиторської, біржовий, викладацької та іншими видами діяльності.

В даний час на всіх вітчизняних підприємствах економіст будь-якого рівня підготовки може стати керівником як низового чи середнього, так і вищої управлінської ланки. У його функції входить багато творчих видів праці, на яких саме засновується планово-економічна та організаційно-управлінська діяльність та прийняття економічних рішень і т.п.

Отже, основні вимоги освітнього стандарту до професійної підготовки економістів повинні бути більш тісно пов'язані з обраної сферою діяльності та головними економічними цілями сучасного виробництва.

Розвиток необхідних особистих здібностей і формування компетенції економістів має передбачати відповідне розширення в освітніх стандартах програми їх практичної підготовки. Наша вища школа в усі колишні часи в основному була зайнята лише теоретичним навчанням майбутніх фахівців виробництва, даючи відповідні їх здібностям і бажанням знання. Що ж стосується формування необхідних і стійких професійних умінь, то їх доводилося досягати на виробництві кожному самостійно відомим усім шляхом «проб і помилок». Якщо при цьому мати на увазі, що з переходом до ринкових відносин злагоджений економічний механізм взаємодії підприємств і вищої школи був помітно ослаблений, то стає очевидною зросла необхідність формування у всіх фахівців у процесі навчання творчих здібностей до майбутньої економічної діяльності.