Тема 7. Організація виробничого процесу в часі



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 7. Організація виробничого процесу в часі



Мета роботи:закріпити знання про сутність і види циклів, структуру виробничого циклу.

План вивчення теми

1. Сутність і види циклів.

2. Структура виробничого циклу.

3. Шляхи скорочення виробничого циклу.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Під виробничим циклом розуміється календарний проміжок часу з моменту запуску сировини, матеріалів у виробництво до повного виготовлення готової продукції або період від початку до закінчення якогось виробничого процесу.Тривалість виробничого циклу розраховується в одиницях календарного часу (години, дні, місяці).

Важливими складовими виробничого циклу є технологічний і операційний цикли, кожний з яких має свої особливості. Операційний цикл являє собою час виконання однієї операції, протягом якого виготовляється одна деталь, партія деталей або кілька різних деталей. Під технологічним циклом розуміється час виконання технологічних операцій у виробничому циклі.

Структура виробничого циклу виготовлення будь-якої продукції складається з часу виробництвай часу перерв.

Затрати часу, що входять до складу виробничого циклу, відображені на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Структура виробничого циклу

Структура виробничого циклу, тобто склад і співвідношення його елементів, залежить від особливостей продукції, технологічних процесів її виготовлення, типу виробництва, рівня організації виробничого процесу та інших чинників. У безперервних виробництвах (хімічне, металургійне та ін.) найбільша частка у виробничому циклі припадає на час виробництва.

Важливість скорочення виробничого циклу визначається економічними інтересами продуцентів. Чим менша тривалість виробничого циклу, тим більше продукції за одиницю часу при інших рівних умовах можна випустити на підприємстві, у цеху або на дільниці; тим вище використання основних фондів підприємства; тим менша потреба підприємства в оборотних коштах за рахунок прискорення їх обертання; тим більше скорочується незавершене виробництво; тим вища фондовіддача і т. д.

Під удосконаленням технологічних процесів розуміють їх комплексну механізацію та автоматизацію, упровадження швидкісних режимів різання, концентрацію операцій, яка передбачає багатоінструментальну й багатопредметну обробку або суміщення в одному робочому циклі кількох різних технологічних операцій.

Підвищення технологічності конструкцій виробів полягає у максимальному наближенні їх параметрів до вимог технологічного процесу та технічних і організаційних можливостей підприємства. Наприклад, раціональне розчленування конструкції виробу на вузли та дрібні складальні одиниці є важливою умовою для паралельного складання і, відповідно, скорочення тривалості виробничого циклу.

Скорочення трудомісткості технологічних операцій досягається шляхом використання досконалішого інструменту, заміни металу пластмасами, застосування ефективного спеціального та універсального оснащення, використання ПЕОМ, що дають змогу вибирати оптимальні режими обробки деталей.

Зменшення тривалості транспортних і складських операцій може бути досягнуто в результаті перепланування устаткування на основі принципу прямоточності, механізації й автоматизації підйому та переміщення продукції за допомогою різних засобів.

Скорочення часу на контрольні операції досягається впровадженням передових методів і прийомів їх здійснення, використанням засобів механізованого та автоматизованого контролю, які вмонтовуються в устаткування, суміщенням із часом виконання технологічних, транспортних і складських операцій. Використання статистичних методів контролю якості продукції і регулювання технологічних процесів дає можливість перейти від суцільного контролю до вибіркового, знижуючи тим самим час контрольних операцій.

Скоротити виробничий цикл можна шляхом штучної інтенсифікації природних процесів. Наприклад, прискоренням охолодження деталей, упровадженням примусової циркуляції повітря, заміною природного сушіння фарбованих деталей індукційним сушінням у полі струмів високої частоти, застосуванням штучного старіння відповідальних деталей у термічних печах.

Питання для самоконтролю

1. Сутність виробничого циклу, його призначення і сфери використання.

2. Охарактеризуйте структуру виробничого циклу й особливості впливу її елементів на тривалість циклу.

3. Дайте характеристику напрямів та шляхів скорочення виробничого циклу.

Література

5, 7, 8, 10, 15, 18, 23, 24, 27, 29, 33

Тема 8. Організація допоміжних виробництв

Мета роботи:закріпити знання про інфраструктуру та системи технічного обслуговування підприємства.

План вивчення теми

1. Загальна характеристика інфраструктури підприємства і системи технічного обслуговування виробництва.

2. Забезпечення виробництва технологічним оснащенням та інструментом.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При постійному вдосконаленні технічної бази виробництва все більшого значення набуває раціональна організація допоміжних та обслуговуючих процесів, тобто розвиток інфраструктури підприємства. При цьому необхідно розрізняти поняття інфраструктури підприємства (в цілому) та виробничої й соціальної інфраструктури (зокрема) як складових елементів цілого.

1. Інфраструктура підприємства — це комплекс цехів, господарств, дільниць, майстерень і служб, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому.

2. Виробнича інфраструктура підприємства — це комплекс обслуговуючих і допоміжних виробництв та господарств (цехи, відділи, дільниці чи майстерні), які не беруть безпосередньої участі у виготовленні профільної продукції, але своєю діяльністю створюють умови для роботи основних виробничих цехів:

· забезпечують основний виробничий процес сировиною, матеріалами, паливом, енергією, інструментом, оснащенням, транспортом, засобами зберігання, розвантаження і завантаження, обладнанням інформаційних систем;

· підтримують технологічне й енергетичне устаткування і мережі у належному стані, а також беруть участь у модернізації та оновленні.

3. Соціальна інфраструктура забезпечує задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників підприємства.

Основною функцією виробничої інфраструктури є комплексне технічне забезпечення всього виробництва, включаючи постачання, збут, зберігання, облік, сервісне обслуговування та ін.

Кожне підприємство повинно мати постійно діючу, високоефективну систему технічного обслуговування виробництва. В межах цієї системи ви­конуються наступні основні функції:

· обслуговування і ремонт технологічного, енергетичного, транспортного та іншого устаткування;

· забезпечення робочих місць інструментом та пристосуваннями як власного виробництва, так і придбаними у сторонніх організацій;

· переміщення вантажів, виконання вантажно-розвантажувальних робіт;

· забезпечення основних виробничих підрозділів підприємства електроенергією, тепловою енергією, паром, газом, стислим повітрям тощо;

· вчасне забезпечення виробництва сировиною, основними і допоміжними матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими вузлами, паливом;

· складування й зберігання матеріальних ресурсів, а також напівфабрикатів, окремих складальних одиниць та готової продукції;

· безпосередня участь у плануванні, розробленні й утіленні всіх заходів, спрямованих на ефективне використання матеріальних запасів, оснащення та інструменту, в удосконаленні інформаційних систем і мереж управління обслуговуванням виробництва й усієї господарської діяльності підприємства.

Система забезпечення виробництва технологічним оснащенням й інструментом— це сукупність відділів і цехів, що займаються придбанням, проектуванням, виготовленням, ремонтом та відновленням технологічного оснащення, його обліком, зберіганням і видачею у цехи й на робочі місця. Головною складовою цієї системи є інструментальне господарство підприємства.

Метою функціонуванняінструментального господарства підприємства є організація стабільного забезпечення цехів, дільниць і робочих місць високоякісним технологічним оснащенням у потрібній кількості та асортименті при мінімальних затратах на його проектування, придбання (або виготовлення), зберігання, експлуатацію, ремонт, відновлення й утилізацію.

Основні напрями вдосконалення інструментального господарства та підвищення його ефективності функціонування:

1. У галузі проектування продукції і технології її виробництва— це спрощення конструкції (структури) продукції, її уніфікація та стандартизація; типізація технологічних процесів; контроль технологічності конструкції; використання в проектуванні наукових підходів і методів оптимізації (наприклад, системи управління проектами, що розглядалася в розділі 5, у період створення й освоєння нових виробів, основні принципи яких викладено у розділі 4 та ін.).

2. У галузі проектування й виготовлення технологічного оснащення та інструменту— це уніфікація і стандартизація оснащення її складових частин та конструктивних елементів; використання систем автоматизованого проектування на основі класифікації й кодування оснащення; скорочення тривалості розроблення та виготовлення оснащення.

3. В галузі організації менеджменту — використання наукових підходів і методів маркетингових досліджень, виявлення конструктивних переваг підприємства; вдосконалення обліку, контролю, аналізу та мотивації робіт.

4. В галузі експлуатації, ремонту й поновлення оснащення — забезпечення нормальних умов роботи центрального інструментального складу та інструментально-роздавальних комор; організація ефективного забезпечення робочих місць високоякісним оснащенням й інструментом сучасних зразків; організація централізованої системи заточування інструменту; посилення технологічного нагляду, впорядкування нормативного господарства, поліпшення оперативного та поточного обліку і лімітів затрат, а також ефективності ремонту й оновлення оснащення та інструменту.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте суть виробничої інфраструктури підприємства.

2. Що таке інструментальне господарство підприємства?

3. Перелічіть та схарактеризуйте основні підрозділи системи технічного обслуговування виробництва.

4. Назвіть склад і дайте стислу характеристику заводських і цехових органів інструментального господарства.

5. Назвіть основні напрями вдосконалення інструментального господарства.

6. У чому полягає сутність і завдання ремонтно-профілактичного обслуговування та системи планово-попереджувальних ремонтів на підприємстві?

7. Яка різниця між поточним, середнім і капітальним ремонтом?

8. Перелічіть основні напрями вдосконалення системи ремонтно-профілактичного обслуговування та ремонтного господарства.

Література

4, 9, 15, 20, 27, 34



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; просмотров: 124; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.198.139.112 (0.005 с.)