Облік фінансових результатів від реалізації будівельно-монтажних робіт

Для обліку реалізації окремих видів робіт, технологічних етапів або завершених об'єктів будівництва, виконаних за договорами підряду і суб­підряду, будівельно-монтажні підприємства використовують пасивний ра­хунок 70 „Доходи від реалізації", за кредитом якого відображається до­хід від виконаних робіт (власними силами та силами субпідрядників), а за дебетом — сума податку на додану вартість і чистий дохід, що списується на рахунок 79 „Фінансові результати".

Крім того, з метою наступного визначення фінансових результатів підрядні будівельні організації визначають за дебетом субрахунку 903 „Собівартість реа­лізованих робіт і послуг" в кореспонденції з рахунком 23 „Виробництво" фактич­ну собівартість зданих замовнику робіт (у розрізі субрахунків — власні сили та субпідрядники).

Перевитрати будівельних матеріалів за кількістю відповідно до звіту про їх витрачання списуються на витрати із здійснення будівельних робіт (дозвіл керів­ника або відповідальної особи, ним уповноваженої) і відображаються в обліку як документовані відхилення від норм витрачання також на субрахунку 903 „Собі­вартість реалізованих робіт і послуг". Вартісні відхилення від установленого но­рмативу відображаються в обліку як недокументовані відхилення.

Загальна сума обороту по дебету субрахунка 903 „Собівартість реалізова­них робіт і послуг" списується у дебет рахунку 79 „Фінансові результати". На той самий рахунок також списуються витрати періоду.

Фінансовий результат від реалізації будівельно-монтажних робіт визнача­ється шляхом зіставлення оборотів за дебетом і кредитом рахунку 79 „Фінансові результати". По кредиту цього рахунку відображається в порядку закриття раху­нків сума доходів від реалізації будівельних робіт і послуг (рахунок 70 „Доходи від реалізації"), а по дебету — сума в порядку закриття рахунків обліку собівар­тості реалізованих будівельних робіт і послуг, адміністративних витрат, інших операційних витрат (90 „Собівартість реалізації", 92 „Адміністративні витрати", 93 „Витрати на збут", 94 „Інші витрати операційної діяльності", 98 „Податки на прибуток" тощо).

Необґрунтовані перевитрати матеріалів на собівартість будівельних робіт не відносяться, а підлягають відшкодуванню винними особами в порядку, встано­вленому чинним законодавством.

Загальна схема обліку витрат, доходів та фінансових результатів підрядних будівельних організацій наведена нижче:

 

Розділ 18. ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ

У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

 

Загальні положення

Виробництво сільськогосподарської продукції має свої особливості, які не­обхідно враховувати при організації бухгалтерського обліку на сільсь­когосподарському підприємстві. Такими особливостями є:

1. Земля — головний, незмінний засіб виробництва. При розумно­му використанні вона не зношується, а навпаки, підвищує свою родю­чість, що пов'язано з додатковими фінансовими вкладеннями.

2. Процес створення продукту здійснюється під впливом не тільки знарядь та предметів праці, робочої сили, але й природних умов, причому останні впливають на процес виробництва продукту найбільше.

3. Процес виробництва, особливо в рослинництві, неможливо організувати так, щоб усі роботи, пов'язані з вирощуванням культур, виконувались одночас­но, в одному виробництві. Тут необхідно враховувати період вегетаційного роз­витку культур.

4. У зв'язку з тим, що в сільському господарстві значна тривалість виробни­чого циклу, яка може досягати від кількох місяців до кількох років (наприклад, багаторічні насадження), собівартість сільськогосподарської продукції обчислю­ється лише раз на рік, окрім продукції (робіт та послуг) допоміжних виробництв, фактична собівартість яких визначається щомісяця.

5. Тривалість виробничого циклу в рослинництві вимагає організації обліку витрат на виробництво продукції по окремих процесах і видах робіт.

6. Витрачання сільськогосподарськими виробниками частини продукції вла­сного виробництва на поновлення процесу виробництва (наприклад, зерно для сівби, молоко для відгодівлі), внаслідок чого в сільському господарстві стираєть­ся межа між поняттями „предмети" та „продукти" праці.

7. Сезонність робіт і тривалість виробничого процесу у землеобробітку зумо­влюють сповільнення обороту коштів підприємства і нерівномірне використання їх протягом року. Через це потреба в обігових коштах протягом року неоднакова. Під час літнього періоду потреба в них різко зростає. Тому такі підприємства змушені брати кредити під майбутній врожай, а також вдаватись до міжгосподар­ської кооперації.

Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах ведеться із застосуванням обраної форми обліку.

Просту форму обліку (без використання подвійного запису) можуть застосовувати сільськогосподарські підприємства, в яких працюють

власник (голова) та члени його родини (без залучення найманих працівників), а також малі сільськогосподарські підприємства з середньообліковою чисельністю працюючих за звітний період до 10 осіб включно (крім членів сім'ї) і обсягом виручки за рік, що не перевищує 500 тис. євро.

Сільськогосподарські підприємства, які відповідають статусу малих підприємств (з середньообліковою чисельністю працівників за звітний період до 50 осіб та обсягом виручки від реалізації до 500 тис. євро.) можуть вести бухгалтерський облік за спро­щеною формою обліку із використання спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого під­приємництва, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2001р. №186 і складати фінансову звітність відповідно до Положення (стандарту) бухгал­терського обліку 25 „Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затвердже­ного наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000р. №39.

Усі інші сільськогосподарські підприємства повинні вести облік за Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Міністерства фінан­сів України від 30.11.1999р. №291 з використанням:

- методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнальною формою на підприємствах агропромислового комплексу, затвер­джених наказом Мінагрополітики України від 07.03.2001р. №49 — для підпри­ємств, що підпорядковуються Міністерству аграрної політики;

- методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000р. №356 — для підприємств, що не підпорядковуються Міністерству аграрної політики.

На сьогоднішній день у сільському господарстві України найбільш поширеною є журнально-ордерна форма обліку для підприємств агропромислового комплексу, що затверджена наказом Мінагрополітики України від 07.03.2001р. №49. Облікові реєстри, які використовуються в обліку за умови використання цієї форми, врахову­ють специфіку господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, розроб­лені на основі вимог національних П(С)БО та діючого плану рахунків.

 

Облік поголів'я тварин

Завдання обліку тварин

Тваринництво є однією з підгалузей сільського господарства. Бухгалтеру необхідно правильно та якісно вести облік як витрат на вирощу­вання та утримання худоби, так і самих тварин, які поділяються на три групи:

- робоча і продуктивна худоба (основне стадо);

- молодняк тварин на вирощуванні;

- тварини на відгодівлі.

Правильна і раціональна організація бухгалтерського обліку в сільськогос­подарських підприємствах повинна забезпечувати контроль за виконанням планів в кількісних (кількість голів тварин, що поставлені на відгодівлю, і кількість центнерів приросту ваги тварин) і якісних показниках відгодівлі, сприяти вияв­ленню та використанню резервів підвищення ефективності відгодівельних опера­цій. Враховуючи це, основними завданнями обліку основного стада, молодняку тварин, птиці і тварин на відгодівлі у сільськогосподарських підприємствах є:

• своєчасне та правильне документальне відображення операцій та забезпе­чення достовірності даних щодо надходження і вибуття тварин і одержання готової продукції;

• контроль за збереженням тварин у місцях їх утримання і на всіх етапах їх руху;

• забезпечення щоденної реєстрації даних про рух поголів'я з метою визначен­ня потреби у кормах на кожен день;

• правильне обчислення фактичної вартості тварин при їх надходженні та вибутті;

• здійснення заходів з метою недопущення нестач, крадіжок та загибелі тварин. Бухгалтерський облік молодняку тварин на фермах і в бухгалтерії сільськогосподарського підприємства організовується і ведеться під керівницт­вом головного бухгалтера сільськогосподарського підприємства.

Необхідними передумовами здійснення контролю за збереженням тварин є:

• перевірка чисельності тварин та їх обов'язкове зважування при визначенні приросту, прийманні та відпуску;

• проведення контролю за своєчасним і правильним веденням обліку поголі­в'я на фермах;

• систематичне проведення інвентаризації з метою недопущення втрат поголі­в'я та маси;

• встановлення переліку осіб (завідувачі ферм, бригадири, старші робітники ферм тощо), які відповідають за приймання і відпуск тварин, їх зважування, правильне та своєчасне оформлення цих операцій, а також збереження закрі­плених за ними тварин;

• звільнення і переміщення матеріально відповідальних осіб лише за згодою головного бухгалтера сільськогосподарського підприємства;

• затвердження переліку посадових осіб, яким надано право підписувати до­кументи на переміщення тварин в господарстві, а також видавати дозвіл (підписувати перепустку) на їх вивезення за межі сільськогосподарського підприємства.

 

Документування руху тварин

Документальне оформлення руху сільськогосподарських тварин побудоване на основі їх класифікації та залежить від джерел надходження тварин і методу їх утримання та здійснюється за допомогою форм первинного обліку, затверджених наказом Міністерства сільського господарства СРСР від 24.11.1972 р. № 269-2 „Про затвердження типових форм первинного та аналітичного обліку у сільсько­му господарстві".

Сільськогосподарські підприємства можуть утримувати тварин на власних фермах, а також передавати на вирощування чи відгодівлю іншим підприємствам та громадянам. Отримувати молодих тварин сільськогосподарські підприємства також можуть з різних джерел: приплід власного основного стада, закупівля у насе­лення, надходження від інших підприємств тощо.

При одержанні приплоду телят, поросят, ягнят, крім каракульських, лошат, нових сімей бджіл тощо завідувач ферми, зоотехнік чи бригадир складають в двох примірниках „Акт на оприбуткування приплоду тва­рин" (сільгоспоблік, ф. № 95). Дані цього акта щоденно записують в „Кни­гу обліку руху тварин і птиці" (сільгоспоблік, ф. № 34), а також викорис­товують для ведення зоотехнічного обліку та нарахування заробітної плати працівникам ферми. Обидва примірники акта передаються в бухгалтерію: один — на наступний день після його складання, а інший — в кінці місяця разом зі „Звітом про рух худоби і птиці на фермі" (сільгоспоблік, ф. № 102) після того, як на підставі нього будуть зроблені записи в реєстрах зоотехнічного обліку.

Записи в акті здійснюють індивідуально по кожній голові приплоду великої рогатої худоби і коней, по інших тваринах — в цілому із зазначенням статі.

У каракульському вівчарстві дані про хід окоту по кожній отарі за минулу добу бригадир (обліковець) записує в „Акт про хід окоту овець" (сіль­госпоблік, ф. № 103), який складають у двох примірниках. Порядкова нумерація актів ведеться по кожній отарі з початку року.

У спеціалізованих птахівничих фабриках для приймання одержаних (виведе­них) пташенят застосовують „Акт виводу та сортування добового молодняку птиці" (сільгоспоблік, ф. № 106). Його складає начальник цеху інкубації або зоо­технік в день виводу пташенят. В цьому акті зазначають відсоток виходу та якість виведених пташенят з кожної партії закладених яєць. Начальник цеху інкубації на підставі відповідних документів складає і подає в бухгалтерію „Звіт про процеси інкубації" (сільгоспоблік, ф. № 105). Звіт підписують начальник цеху і оператор та затверджує керівник підприємства.

Відпуск пташенят з цеху інкубації в цех вирощування здійснюють за „На­кладними внутрішньогосподарського призначення" (сільгоспоблік, ф. № 87). На кожну партію птиці, скеровану в забійний цех, виписується окрема накладна.

На одержаний приплід звірів та кролів складають „Накопичувальний акт на оприбуткування приплоду звірів" (сільгоспоблік, ф. № 96), в якому зазначають кіль­кість знайденого в кожному гнізді молодняку (живого і мертвого). Оприбутковують тільки живих звірят (кроленят), які виявлені при реєстрації приплоду. Накопичуваль­ний акт складає завідувач ферми, зоотехнік або бригадир в момент розкриття гнізд. Дані актів переносять в реєстри зоотехнічного обліку та використовують для підра­хунку заробітної плати працівникам ферми. Накопичувальні акти подають в бухгал­терію разом зі „Звітом про рух худоби і птиці на фермі" (сільгоспоблік, ф. № 102).

Порядок документального оформлення приплоду та його оцінки наведено в табл. 18.1.

Тварини, придбані в інших колективних сільськогосподарських під­приємствах, племінних об'єднаннях тощо, оприбутковуються на підставі товарно-транспортних накладних і рахунків-фактур; у разі придбання племінних тварин заповнюється також „Племінне свідоцтво"

 

.

 

Тварини, які надійшли в порядку безоплатної передачі від інших підпри­ємств чи організацій як їх пайова участь або за розпорядженням вищих організа­цій, приймають на облік на основі рахунків-фактур і „Товарно-транспортних на­кладних на відправку-прийомку тварин і птиці" (спеціалізована ф. № 1-сг, твар.).

Сільськогосподарські підприємства також можуть здійснювати закупівлю ху­доби у громадян (відповідно до договору) з прийманням тварин на дорощування і відгодівлю для одержання додаткового приросту маси, а також надають допо­могу населенню в реалізації тварин шляхом приймання від громадян та подаль­шого продажу заготівельним організаціям.

Приймання худоби від населення (відповідно до договору) з метою постано­вки її на дорощування і відгодівлю проводить комісія в складі керівника підроз­ділу, завідувача ферми, зоотехніка, ветпрацівника та особи, якій будуть передані тварини для подальшого вирощування чи відгодівлі. Зоотехнічний і ветеринар­ний персонал оглядає в присутності особи, яка здає тварин, кожну тварину, визна­чає її вгодованість та живу масу і складає „Акт на купівлю тварин в населення" (сільгоспоблік, ф. № 956), який затверджує керівник сільськогосподарського під­приємства. Один примірник акту вручається особі, яка здала тварин. При поста­новці на вирощування та відгодівлю тваринам присвоюють інвентарний номер. Головний бухгалтер перевіряє правильність розрахунку вартості куплених тва­рин в „Акті на закупівлю худоби у населення", виписує видатковий касовий ордер і передає його разом з актом в касу для оплати.

Молодняк тварин, а також інша худоба, куплена колективними господарст­вами у населення, стає їх власністю і обліковується на фермі та в бухгалтерії господарства на загальних підставах.

На приймання сільськогосподарськими підприємствами худоби, кролів та інших тварин від населення для подальшого продажу і доставки їх на приймальні пункти складається „Приймально-розрахункова відомість на худобу і птицю, що прийняті сільськогосподарським підприємством від населення для подальшої здачі державі" (сільгоспоблік, ф. № 95а). Відомість складається в двох примірниках, де зазначають прізвище, ім'я та по батькові здавальника і кількість голів прийнятої худоби, їх вгодо­ваність та живу масу. При здаванні прийнятої від населення худоби сільськогоспо­дарське підприємство подає м'ясопереробному підприємству два примірники відо­мості. Після заповнення заготівельною організацією або підприємством м'ясної промисловості показників про живу масу і вгодованість тварин та суми, що нале­жить кожному здавальнику, один примірник відомості залишається в заготівельній організації або на підприємстві м'ясної промисловості, а інший повертається сільсь­когосподарському підприємству для розрахунків зі здавальниками худоби.

Худоба, птиця, кролі та інші тварини, прийняті від населення для доставки їх на приймальні пункти, обліковуються сільськогосподарськими підприємствами (окре­мо від власних) за їх видами з зазначенням кількості голів, живої маси та вартості, що визначається заготівельною організацією в приймально-розрахунковій відомості.

Господарства, які здійснюють виробничі функції міжгосподарських підпри­ємств, приймають тварин від господарств-учасників на підставі „Товарно-транс­портних накладних на відправку-приймання тварин і птиці" (спеціалізована ф. № 1-сг, твар.), рахунків-фактур, племінних і ветеринарних свідоцтв. Вгодо­ваність та живу масу худоби (знижку на вміст шлунково-кишкового тракту при цьому не роблять) визначають в присутності представників господарств-поста-чальників відповідно до діючих положень про порядок приймання поголів'я.

Тварини і птиця, прийняті в порядку дольових внесків, беруться на облік згідно з накладною за кількістю голів, вгодованістю, живою масою, визначеною при надхо­дженні (без знижки на вміст шлунково-кишкового тракту), та цінами домовленості.

Крім приплоду тварин, у господарствах одержують ще й їх при­ріст — це збільшення ваги тварин внаслідок їх росту чи відгодівлі. Для того, щоб його визначити, тварин треба насамперед зважити.

Відповідно до вимог пп.2.15 Інструкції по обліку молодняку тва­рин, птиці та тварин на відгодівлі, затвердженої наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 15.01.1997р. №7 тварин необхідно зважувати:

- щомісяця;

- в момент переведення в іншу вікову групу;

- при переведенні з ферми на ферму;

- при передачі від однієї матеріально відповідальної особи до іншої;

- при переведенні до основного стада;

- при вибракуванні з основного стада;

- у випадку падежу, забою, продажу тощо.

Продукцією вирощування молодняку тварин, птиці і тварин на відгодівлі є приріст живої маси поголів'я, яке зважують, та приріст, що розраховується за поголів'ям, яке не зважують. Не визначають приріст живої маси і не дооцінюють дорослого поголів'я птиці, кролів, звірів та бджіл.

Результати зважування молодняку тварин та тварин на відгодівлі, які зали­шилися в групі на кінець звітного періоду, відображуються у „Відомості зважу­вання тварин" (сільгоспоблік, ф. № 98), яка складається зоотехніком чи завідува­чем ферми, бригадиром при щомісячних, періодичних та вибіркових зважуваннях тварин в підзвіті кожного скотаря, свинарки тощо.

Молодняк та відгодівельне поголів'я великої рогатої худоби і свиней підля­гають обов'язковому зважуванню щомісяця.

Приріст живої маси молодняку овець, кіз, птиці та кролів визначається на підставі вибіркового зважування. Зоотехнік разом із завідувачем ферми чи бри­гадиром відбирає та зважує певну кількість голів (не більше 5%) кожної вікової групи (відбираються типові для кожної групи екземпляри).

Після цього визначається середня жива маса однієї зваженої голови (по кож­ній віковій групі) шляхом ділення загальної живої маси поголів'я, яке зважувало­ся, на кількість зважених тварин.

Потім середню масу однієї голови перемножують на загальну кількість го­лів цієї вікової групи худоби і, таким чином, встановлюють живу масу тварин цієї групи на кінець звітного періоду.

У випадку, коли зважування неможливе або приводить до нереальних ре­зультатів (нетелів, супоросних свиноматок і ярок на певній стадії вагітності тощо), їх жива маса приймається за останнім зважуванням.

Після отелу, опоросу чи окоту цих тварин їх живу масу та її приріст уточню­ють шляхом зважування.

Приріст живої маси визначають на підставі „Розрахунку приросту живої маси" (сільгоспоблік, ф. № 98а). Його складає зоотехнік (завідуючий фермою) чи бригадир щомісячно на підставі даних відомостей зважування тварин та докуме­нтів на надходження та вибуття худоби в цілому по фермі та за видами і облікови­ми групами та особами, за якими закріплені тварини.

При розрахунку кількості приросту маси до живої маси худоби та птиці цієї групи на кінець звітного періоду додається жива маса худоби та птиці, що вибула з цієї вікової групи упродовж звітного періоду (включаючи і загиблих тварин), а з одержаного підсумку віднімають масу худоби та птиці, яка надійшла в цю віко­ву групу за відповідний звітний період, та живу масу худоби та птиці, що була в групі на початок звітного періоду. Одержаний результат становитиме приріст живої маси тварин конкретної облікової групи, що знаходилась на вирощуванні чи на відгодівлі (нагулі) протягом звітного періоду у певної відповідальної особи.

Приріст живої маси розраховують за формулою:

П = Мк + Мв - Мн - Мп,

де П—маса приросту;

Мк — жива маса тварин певної групи на кінець звітного періоду;

Мв — жива маса тварин, що вибули з певної групи протягом звітного пері­оду (включаючи загиблих);

Мн — маса тварин, що надійшли до певної групи протягом звітного періоду; Міг — жива маса тварин, що були в групі на початок звітного періоду.

Розрахунок визначення приросту живої маси разом зі звітом про рух худоби та птиці на фермі передається в бухгалтерію та є підставою для оприбуткування одержаного приросту та нарахування заробітку працівникам ферм.

По молодняку, приріст маси якого не визначають (лошата, звірі), щомісяця розраховують вартість приросту тварин за фактичною кількістю кормо-днів та плановою собівартістю утримання голови протягом одного дня (кормодня).

Передачу колективними і міжгосподарськими сільськогосподарськими під­приємствами та радгоспами молодняка худоби та птиці за договорами колгосп­никам, робітникам, службовцям та іншим громадянам, а також пенсіонерам на вирощування оформляють „Актом на передачу (продаж) та закупівлю худоби та птиці за договорами з громадянами" (сільгоспоблік, № 956). Один примірник акта, підписаний завідувачем ферми (бригадиром ферми), зоотехніком, ветеринарним лікарем, матеріально-відповідальною особою та громадянином, який прийняв тва­рин, та затверджений керівником господарства, передають громадянину. В акті повинна бути зазначена кількість переданих (прийнятих) голів худоби та птиці, їх фактична жива маса, вартість та стан здоров'я, а по великій рогатій худобі, крім того, — номер тварини. Після приймання молодняка худоби та птиці громадяни несуть за них повну матеріальну відповідальність.

У всіх випадках переведення телят, поросят, ягнят, лошат, птиці, кролів, звірів тощо з однієї облікової групи в іншу (включаючи і переве­дення тварин в основне стадо), а також відсадки молодняка звірів і кро­лів складають „Акт на переведення тварин з групи в групу" (сільгоспоб­лік, ф. № 97). Акти заповнює зоотехнік (завідувач ферми) чи бригадир в день переведення тварин і птиці, відсадки звірів і кролів, ці документи підписують також працівники, які передали і які прийняли худобу та птицю на пода­льше обслуговування. Ці документи затверджує керівник підприємства.

Порядок переведення худоби та птиці в основне стадо та інші вікові групи та їх оцінки здійснюється в порядку, наведеному в табл. 18.2. Групи та тривалість

утримання в них поголів'я можуть уточнюватися відповідно до технології утри­мання тварин, прийнятих в конкретному господарстві.

 

На кожний випадок забою, вимушеної прирізки, падежу чи заги­белі від стихійного лиха тварин складається „Акт на вибуття худоби та птиці" (сільгоспоблік, ф. № 100). В акті повинні бути докладно вказані причини та обставини вибуття тварин і птиці, а також можливе викори­стання продукції (в їжу, на годівлю худоби, підлягає знищенню тощо). Акт складає в день вибуття (забою, прирізки, тощо) комісія в складі зоотехніка, ветеринарного лікаря, завідувача ферми (бригадира) та особи, за якою була закріплена тварина. Після оформлення акт передається керівнику підприєм­ства на розгляд і затвердження.

Якщо шкура тварини, що загинула, має товарну цінність і може бути реалі­зована, в акті зазначається: „Шкура знята і здана на склад за накладною №..." Коли ж з тих чи інших причин шкура не використовується, то в акті зазначається „Труп утилізовано разом зі шкурою".

Після затвердження акта виконують записи про вибуття поголів'я в „Книзі обліку руху тварин і птиці" (сільгоспоблік, ф. № 34) і його разом зі „Звітом про рух худоби і птиці на фермі" (сільгоспоблік, ф. № 102) подають в бухгалтерію.

У випадку падежу або загибелі поголів'я з вини окремих осіб його вартість стягується з них у встановленому порядку.

У господарствах з відгодівлі худоби для оформлення закінчення відгодівлі та прийняття її від скотаря чи свинаря керівник ферми складає Акт зняття худоби з відгодівлі, нагулу, дорощування. На кожен вид худоби складається окремий акт у двох примірниках, один з яких передають до бухгалтерії, а другий зберігають на фермі.