Порядок та принципи організації бухгалтерського обліку на підприємствах України



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Порядок та принципи організації бухгалтерського обліку на підприємствах України



Порядок та принципи організації бухгалтерського обліку на підприємствах України

Принципи Б.О: 1)Обачність- застосування в б.о. методів оцінки , які повинні запобігати заниженню оцінки забов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів п 2)Повне висвітлення- фін. звітність повинна містити всю інфор. про фактичні і потенційні наслідки госп. опер., здатних вплинути на ріш-ня, що приймаються на її основі. 3)Автономність- кожне під-во розгляд-ся, як юр. особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з цим особисте майно та забов`язання власників не повинні відображатися у фін. звітності п 4)Послідовність- це постійне застосування п-ом обраної облікової пол-ки 5)Безперервність- оцінка активів та забов’язань п здійснюється виходячи з припущення, що діяльність під-ва бути тривати далі 6)Нарахування та відповідність доходів і витрат- для визнач. фін. результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цому доходи і витрати відображаються в б.о. і звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грош. коштів 7)Превалювання сутності над формою- операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми 8)Історична (фактична) собівартість- пріоритетною є оцінка активів п-ва, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання 9)Єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх госп. операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій од. 10)Періодичність- можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

 

Облікова політика підприємства.

Кожне підприємство, виходячи з конкретних умов своєї роботи, може вибрати варіанти облікових процесів, які забезпечують найбільш ефективне відображення і контроль господарських операцій.

Під обліковою політикою підприємства розуміють сукупність конкретних методів і способів організації та форм ведення бухгалтерського обліку.

. Облікова політика визначає форми і методи бухгалтерського обліку, формується керівником, головним бухгалтером, виходячи із загальних принципів методології та організації обліку й конкретних умов діяльності підприємства. Теорія облікової політики включає принципи обліку, наукові положення конструювання інформаційної системи підприємства, визначення предмета обліку, методів збору й обробки даних, правила складання документів, регістрів, форм звітності. Методологія обліку передбачає процедури отримання первинних даних, оцінки ресурсів, ведення рахунків синтетичного та аналітичного обліку, критерії розмежування основних засобів та малоцінних і швидкозношуваних предметів, а також порядок нарахування амортизації, обліку ремонтів, визначення обсягу реалізації, доходів, фінансових результатів та інші питання. Технологія обробки даних включає такі елементи: план рахунків бухгалтерського обліку; форми бухгалтерського обліку; послідовність проходження документів (від заповнення до здачі в архів); організацію внутрішнього контролю, що полягає у внутрішньому впливі на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою отримання вигоди від його діяльності; складання групувальних, нагромаджу вальних та розробник таблиць і регістрів обліку; проведення Інвентаризації майна та зобов'язань; складання звітів про використання ресурсів. Організація бухгалтерського обліку передбачає визначення структури бухгалтерії, централізовану систему обробки даних» (обробку робочих інструкцій для працівників бухгалтерії, графіки документообороту, внутрішніх стандартів, способів ведення обліку. Облікова політика затверджується наказом керівника і містить додаток, в якому детально описується теорія, методологія, технологія і організація обліку за такою формою: Відомість про підприємство. Організація ведення обліку. Структура видів діяльності. Детальний опис форми. Робочий план рахунків обліку. Методика оцінки та обліку. Принципи, на яких будується облікова політика. Перелік відповідальних осіб та порядок їх звітування перед бухгалтерією. Інвентаризація. Графіки документообороту. Технологія обробки даних у бухгалтерії. Організація управлінського обліку. Організація контролю. Перелік регістрів синтетичного й аналітичного обліку та інформація, що в них відображається. Організація матеріальної відповідальності. Відповідальність за складання звітності. Відповідальність керівника за облікову політику. Відповідальність головного бухгалтера за облікову політику. Відповідальність за збереження комерційної таємниці. Відповідальність за порушення встановленого порядку складання документів та регістрів обліку. Порядок використання чистого прибутку. Організація економічного аналізу та використання його даних для управління. Внесення змін в облікову політику. Відображення інших питань, важливих для формування облікової політики. В обліковій політиці підприємства мають бути відображені всі принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, адже від вибору облікових оцінок підприємства залежить фінансовий результат та об'єктивність і точність розкриття інформації у фінансовій звітності.
Облікова політика підприємства затверджується наказом.

 

Облік операцій на рахунках в банках

Синтетичний облік руху грошових коштів по поточному рах-ку ведеться на активному рах-ку 31 по суб-кам 311, 312. На суму зарахованих на поточний р-к коштів в нац. валюті роблять запис Дт 311 Кт 301 (на суму внесених готівкою); 36 (за відвантажену продукцію); 37 (на суму коштів в погашення заборгованості); 60 (на суму отриманих кредитів). Перераховані грошові кошти з поточного рах-ку під-ва відображаються по Кт 311 Дт: 30, 63 (на суму, перераховані постач-м в погашення заборг-сті.), 64 (на суму перерахованих податків в бюджет і не бюджетні фонди), 68 (на суму перераховану різними кредиторами). Якщо при перевірці виписки банку встановлена помилково списана з пот.рах-ка сума, то запис: Дт374 “Розрах-ки по претензіях” та Кт311

Валютні кошти зараховані на розподілений р-к в Бо відображ-ся записом Дт 312 суб-к 312-3; Кт 362. Перераховані банком кошти з транзитного валютного рах-ку на валютний р-к резидента відображається записом Дт 312, суб-к 312-1 (валютний рах-к в країні)/ 312-2 (Валютний рах-к за кордоном), Кт 312, 312-3 (Транзитний вал. рах-к). Валютні кошти перераховані банком на р-к УМВБ для продажу відображається: Дт 334 Кт 312. Національна валюта, яка надійшла на р-к під-ва зараховується: Дт 311 Кт 711. Одночасно робляться записи на списання проданої на міжбанківській валютній біржі іноземної валюти: Дт 942 Кт 334. В кінці звітного періоду дохід від реалізації іноземної валюти списується: Дт 711 Кт 791. На Дт 791 з Кт 942 спис-ся собів-ть реаліз-ної іноз. вал. на Міжбанку. Шляхом співставлення отриманого доходу (на Кт791) з собів-тю проданої вал-ти (на Дт791) визнач-ся фін.рез-т від реаліз-ції валюти, який спис-ся на рах-к 44.

 

Облік акцизного податку

Акцизний податок — непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції)
S юридичні та фізичні особи, що виробляють, у тому числі з давальницької сировини підакцизні товари (продукцію) на митній території України. S особи-суб'єкти господарювання, які ввозять підакцизні товари (продукцію) на митну територію України. » фізичні особи (резидентів чи не резидентів), які ввозять підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, які кількісно перевищують величину (на одну особу), визначену митним законодавством України. S особи, які здійснюють операції з конфіскованими, безхазяйними підакцизними товарами, такими, які за правом успадкування чи на інших підставах переходять у власність держави. S особи, які реалізують або передають іншим особам для подальшого використання підакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України без сплати акцизного податку. Об'єктом оподаткування акцизним податком визначаються операції з: S реалізації вироблених в Україні товарів. S реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки (за виключенням використання такої продукції для подальшого виробництва підакцизної продукції), здійснення внесків до статутного капіталу, а також працівникам підприємства-виробника підакцизних товарів (продукції). S ввезення на митну територію України підакцизних товарів (продукції). Сплата податку здійснюється під час митного оформлення таких товарів, за винятком алкогольних напоїв та тютюнових виробів. S реалізації конфіскованих та інших товарів, які перейшли у власність держави. S реалізації або передачі підакцизних товарів (продукції), що були звільнені від сплати податку, у разі порушення умов звільнення. S обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції) понад встановлені нормативи.
Для оподаткування акцизним податком Кодексом (ст. 215 Кодексу) встановлено ставки в твердих сумах з одиниці товару (продукції) — гривнях та євро — специфічні, а також у процентах до обороту реалізації (ввезення) товару (продукції) — адвалорні. Датою виникнення податкових зобов'язань зі сплати акцизного податку щодо підакцизних товарів, вироблених на митній території України, визначено дату реалізації таких товарів (продукції), за винятком випадків відтермінування сплати податку за податковим векселем на строк 90 або 180 днів. Датою виникнення податкового зобов'язання при імпорті підакцизних товарів (продукції) є дата подання митному органу вантажно-митної декларації для відповідного митного оформлення. Суми акцизного податку перераховуються до бюджету виробниками підакцизних товарів (продукції) протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку за місячний податковий період. Граничний термін подання декларації визначений із врахуванням податкового періоду в один календарний місяць. Таким чином, декларація повинна бути подана до органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків не пізніше 20 числа календарного місяця, наступного за звітним.

Цей розрахунок складається з двох розділів. В першому розділі визначається сума податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету. В другому розділі відображаються суми сплаченого податку у вигляді щоденних платежів, придбання акцизних марок, сума надмірно сплаченого податку. На зворотній стороні розрахунку дається розшифровка оборотів, які не підлягають оподаткуванню акцизним податком.При нарахуванні акцизного податку, пов'язаного з продажем підакцизної продукції складається запис Дт 70,71 Кт 641 (аналітичний рахунок „Акцизний збір").

Синтетичний облік акцизного податку ведеться в журналі-ордері №8 при журнально-ордерній формі, в журналі №3 - при журнальній формі, або у відповідній машинограмі.

 

Облік оборотних МШП

Малоцінні та швидкозношувані предмети за своєю функціональною роллю в підприємстві є такми засобами праці, як і основні засоби (використовуються в процесі виробництва без зміни натуральної форми і поступово зношуються), але мають і особливості оборотних засобів.

Малоцінні та швидкозношувані предмети належать до складу оборотних засобів.

Малоцінні та швидкозношувані предмети можуть знаходитися на складах підприємства і в експлуатації ( в цехах або конторі підприємства) на матеріальній відповідальності окремих працівників.

Всі МШП згідно з вимогами стандартів бухгалтерського обліку класифікують, виходячи з однієї з наступних ситуацій:

якщо строк корисної експлуатації МШП перевищує один рік, їх включають до складу необоротних активів і амортизують;

якщо МШП знаходяться на складі і відповідають вимогам П(С)БО 9 “Запаси”, вони обліковуються у складі запасів;

якщо МШП передані в експлуатацію в поточному звітному періоді, вони визнаються витратами звітного періоду.

Основними завданнями обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів є:

визначення первісної вартості придбаних МШП;

контроль за їх зберіганням як в період перебування на складі, так і в період експлуатації в цехах, відділах підприємства;

контроль за правильністю використання МШП під час їх експлуатації.

Правильна організація бухгалтерського обліку МШП на підприємстві передбачає своєчасне складання первинних документів, дотримання правил при прийманні МШП на склад і відпуску їх в експлуатацію.
Форми первинних документів, які застосовуються для обліку руху МШП:.

МШ-1 Відомість на повернення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв) Використовується для обліку зміни запасу інструментів (пристроїв) на тих підприємствах, де облік ведеться за принципом встановлення постійного обмінного фонду

МШ-2 Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів Використовується для обліку МШП, які були видані під розписку працівнику для тривалого користування. Заповнюється на кожного працівника, який одержав МШП

МШ-3 Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристроїв) Застосовується для обліку інструментів (пристроїв), які передаються на заточування або ремонт

МШ-4 Акт на вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів Застосовується для обліку зіпсованих і втрачених МШП

МШ-5 Акт на списання інструментів (пристроїв) та їх обмін на придатні Застосовується для оформлення списання інструментів (пристроїв), що стали непридатними, та обміну їх на придатні на тих підприємствах, де облік ведеться за принципом встановлення постійного обмінного фонду. Складається на підставі актів вибуття

МШ-6 Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів Використовується для обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів, які видаються працівникам підприємства для індивідуального користування

МШ-7 Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів Застосовується для обліку видачі спецодягу, спецвзуття працівникам підприємства в індивідуальне користування за встановленими нормами, а також для обліку приймання від працівників спецодягу, спецвзуття на прання, дезинфекцію, ремонт та зберігання

МШ-8 Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів Застосовується для оформлення списання морально застарілих, зношених і непридатних для подальшого використання інструментів (пристроїв), спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів по закінченню строку експлуатації, інших малоцінних та швидкозношуваних предметів і здавання їх до комор для утилю.

Для обліку МШП призначено рахунок 22. Журнал 5

 

 

32. Склад витрат виробництва та їх групування за різними ознаками. Характеристика етапів обліку витрат виробництва

Згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» витрати — це зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які приводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітній період. Витрати виробництва — це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють в собі минулу працю (сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю працівників, зайнятих у процесі виробництва). Виробничі витрати — це прямі матеріальні витрати, витрати на оплату праці, інші прямі витрати та загальновиробничі. Собівартість продукції — виражені в грошовій формі витрати підприємства на виробництво продукції (виробнича собівартість). У виробничу собівартість продукції згідно з П(С)БО 16 «Витрати» не включаються адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати тощо. До собівартості продукції включається вартість використаних у процесі виробництва сировини й основних матеріалів, комплектуючих виробів, палива, енергії на оплату праці та відрахування до соціальних фондів, загальновиробничі витрати, інші витрати, пов'язані з виготовленням продукції на рівні виробничих підрозділів (цехів). Залежно від характеру та призначення виробничих процесів структурні підрозділи підприємства (місця виникнення витрат) поділяються на основні, допоміжні (підсобні). До основних належать виробництва, цехи, дільниці, які безпосередньо беруть участь у виготовленні продукції (заготівельні, механічно-обробні, збиральні тощо). Допоміжні (підсобні) виробництва призначені для обслуговування основних (енергетичні, ремонтні, транспортні тощо). Усі витрати виробництва включаються в собівартість окремих / об'єктів обміну (окремих виробів, груп однорідних» виробів, окремих замовлень). Одноелементні витрати складаються тільки з одного елемента витрат, а комплексні — з кількох економічних елементів. Економічний елемент — це економічно однорідний вид витрат; серед них розрізняють: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші витрати. Склад кожного елемента витрат дається в П(С)БО 16 «Витрати», а групування за елементами показує, що витрачено. Для визначення собівартості конкретного об'єкта калькулювання витрати виробництва групуються за статтями калькуляції. Номенклатура статей калькуляції залежить від технологічних і організаційних особливостей підприємства (підрозділу підприємства). Статті калькуляції встановлюються самим підприємством у наказі про облікову політику (або рекомендуються органом управління). Номенклатура статей калькуляції може бути така:рах.201,66,65,203,91, втрати від браку, виробнича собівартість.
Важливим моментом для визначення собівартості є розподіл витрат на прямі та непрямі. Прямі — це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо на конкретний об'єкт витрат (вид продукції і т. д.) економічно можливим способом. Непрямими є витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо на певний об'єкт обміну витрат. Ці витрати належні, до кількох (багатьох) видів продукції, і їх потрібно розподіляти між об'єктами обліку пропорційно вибраній базі (пряма заробітна плата робітників тощо). Для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції призначено рахунок 23.За Дт 23- прямі витрати,а також розподілені загальновироб. Витрати, по Кт 23 - вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунків 26, 27), вартість виконаних робіт і послуг (у дебет рахунка 90), собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, робіт, послуг (інструменту, енергії, ремонтне-транспортних послуг тощо).

 

33.Оцінка та облік незавершеного виробництва

Продукція, що не пройшла всіх етапів технологічної обробки на даному підприємстві і не відповідає визначеним параметрам та стандартам, а також незавершені роботи, не прийняті замовниками, вважаються незавершеним виробництвом. Для визначення розміру незавершеного виробництва необхідно врахувати облік руху сировини і матеріалів, деталей, вузлів та напівфабрикатів, ступінь їх обробки та всі витрати на обробку, включаючи накладні витрати. У виробництвах, що мають постійні залишки незавершеного виробництва, для визначення витрат, що відносяться до готової продукції, їх необхідно постійно щомісяця оцінювати. Собівартість готової продукції за наявності незавершеного виробництва визначають таким чином: до незавершеного виробництва на початок місяця додають витрати звітного місяця, вираховують повернення запасів, а також незавершене виробництво на кінець звітного періоду. Тому правильна оцінка незавершеного виробництва е важливою. Визначаючи вартість незавершеного виробництва, слід ураховувати: фактично здійснені прямі витрати (за первинними документами); транспортно-заготівельні витрати за середнім відсотком виходячи з вартості витрачених матеріальних цінностей; додаткову заробітну плату за визначеним відсотком; витрати на соціальне страхування за відсотками, визначеними відповідно до вимог чинного законодавства до основної та додаткової заробітної плати; загальновиробничі (накладні) витрати виходячи з визначеної підприємством бази розподілу. Для точнішої оцінки незавершеного виробництва підприємства проводять його інвентаризацію. В акті інвентаризації залишки незавершеного виробництва відображають за окремими об'єктами обліку витрат виходячи зі ступеня їх обробки і порівнюють з даними, отриманими з бухгалтерського обліку. Одержанні відхилення аналізують, Не відображаються у складі незавершеного виробництва: виробничі запаси, які ще не підлягали обробці, втрати від браку, напівфабрикати власного виробництва, своєчасно не списані витрати, пов'язані з готовою продукцією або виконаними замовленнями.

 

 

Постачальники та підрядники

Поточні зобов'язання — зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Для обліку таких зобов'язань використовується рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» На рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» ведеться облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і наданні послуги. За кредитом відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом — її погашання, списання тощо.

 

Облік податку на доходи з фізичних осіб (сутність податку, об’єкт оподаткування, соціальні податкові пільги, ставка податку, відображення в обліку податку на доходи з фізичних осіб, порядок звітування перед податковими органами)

Платниками податку є:

резидент – фізична особа, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

нерезидент – фізична особа, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

податковий агент

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерела їх походження в Україні і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, які він отримує безпосередньо від провадження дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором діяльності.

Об’єктом оподаткування резидента є:

загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об’єктом оподаткування нерезидента є:

. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;

доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Базою оподаткування є: загальний оподатковуваний дохід — будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: S доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); S суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору; S доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди,
дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування); дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна;
Податковим кодексом України встановлено помірно- прогресивну шкалу ставок податку з доходів фізичних осіб: для сум доходу, що не перевущує 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного податкового року -15 % від бази оподаткування; для сум доходу, що перевищує зазначену межу — 17 % (в 2011 р. понад 9400 грн). Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу, нарахованого як: S процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок; S процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; S процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці; S дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону;
Ставка податку становить 30 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих як виграш чи приз (крім у державній та недержавній грошовій лотереї та виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри) на користь резидентів або нерезидентів; Ставка податку становить 10 відсотків бази оподаткування щодо доходу у формі заробітної плати шахтарів

 

 

Облік витрат в ПК

Витратами для здійснення діяльності визнаються: зменшення активів; збільшення зобов’язань, що призводить до до зменш.власного кап.п-ств. Витратами не визнаються: 1)платежі за договорами комісії, агентальними угодами та іншими аналогічними договорами на користь клієнта, принципала тощо; 2)попередня (авансована) оплата запасів, робіт, послуг; 3)погашення одержаних позик; 4)зменшення власного капіталу п-ва внаслідок його вилучення або розподілу власниками.Не включаються до складу витрат: витрати пов язані з організацією прийомів, презинтацій, придбання лотерейних білетів, фінансування особистих потреб фіз. Особ тощо. До складу витрат включається:витрати операційної діяльності, до яких відноситься собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: S прямих матеріальних витрат; S прямих витрат на оплату праці; S амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; S вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з їх виробництвом (наданням); S інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). З метою аналізу складових собівартості і практичного застосування цього показника в податкових розрахунках нижче наведено таблицю 3 та 4 порівнянь переліку видів витрат за ПКУ та П(С)БО 16 «Витрати»
ОБЛІК ВИЗНАННЯ ВИТРАТ ПОДВІЙНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ : Витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, спеціальним (форменим) одягом, мийними та знешкоджувальними засобами, засобами індивідуального захисту, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування
Витрати (крім тих, що піддягають амортизації), здійснені у порядку, встановленому законодавством, на організацію, утримання та експлуатацію пунктів безоплатного медичного огляду, безоплатної медичної допомоги та профілактики працівників (у тому числі забезпечення медикаментами, медичним устаткуванням, інвентарем, а також витрати на заробітну плату найманих працівників), Витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов'язані з науково- технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експеримен- тальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних із основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку;

 

Облік плати за землю

Плата за землю — загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 14 ПК України). Земельний податок — обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності — обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Платники плати за землю є суб'єктами податкових правовідносин, це фізичні та юридичні особи, які постійно користуються земельною ділянкою у зв'язку з набуттям права власності на неї або використовують на підставі укладеного договору оренди земельну ділянку, яка перебуває в державній або комунальній формі власності. Документами, що посвідчують право власності на земельну частку (пай), також є: S свідоцтво про право на спадщину; S засвідчені у встановленому законом порядку договори купів- лі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка (частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами), а також земельна частка (пай), що перебуває у власності чи користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Розмір орендної плати, як і податку на землю, не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря, а обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земель. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок — це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Ставка податку — це законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки. Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки. ПКУ встановлює два види ставок земельного податку залежно від типу сільського господарського угіддя: для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,1 % та для багаторічних насаджень — 0,03 %. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Розмір земельного податку = Об'єкт справляння (площа земельної ділянки) • Грошову оцінку земельної ділянки (за 1 га) • • Ставка земельного податку Від сплати податку звільняються фізичні особи: S інваліди першої і другої групи; S фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; S пенсіонери (за віком); S ветерани війни; S фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

 

49.Облік місцевих податків: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиного податкуВідповідно до статті 265 Податкового кодексу встановлено, що до місцевих податків належить: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості. Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: S якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває в спільній частковій власності кількох осіб платником податку є кожна з цих осіб, за належну їй частку; S якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості. Не є об'єктом оподаткування: S об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності); S об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом; S будівлі дитячих будинків сімейного типу;гуртожиток. Базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості. База оподаткування об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється органом державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Ставки податку встановлюються сільською, селищною або міською радою в таких розмірах за 1 кв. метр житлової площі об'єкта житлової нерухомості: S для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів, ставки податку не можуть перевищувати 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року; S для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів, ставка податку становить 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Обчислення суми податку з об'єктів житлової нерухомості, які знаходяться у власності фізичних осіб, проводиться органом державної податкової служби за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості.
Платники податку-юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього ж року подають органу державної податкової служби за місцезнаходженням об'єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: S фізичними особами — протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення; S юридичними особами — авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

 

 

50. Облік місцевих зборів: збору за проведення деяких видів підприємницької діяльності, збору за місця для паркування транспортного засобу, туристичного збору



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.237.52.11 (0.017 с.)