Облік надходження виробничих запасів та транспортно-заготівельних витрат (документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік, шляхи надходження)



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Облік надходження виробничих запасів та транспортно-заготівельних витрат (документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік, шляхи надходження)



. Джерелами надходження виробничих запасів є: а) придбання; б) внески до статутного капіталу, безоплатне одержання; в) власне виготовлення, обмін; г) усі наведені варіанти правильні. Первинними документами з надходження запасів є: а) прибутковий касовий ордер; б) накладна, товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура, прибутковий ордер, накладна на здачу готової продукції, товарний чек, акт приймання, комерційний акт, податкова накладна; в) вимога, лімітно-забірна картка, накладна на реалізацію на сторону, рахунок-фактура, товаро-транспортна накладна, накладна, податкова накладна, акт на списання МШП, акт на вибуття МШП; г) платіжне доручення, платіжна вимога доручення, чек, вексель.
Документом аналітичного обліку запасів є: а) матеріальний звіт; б) касова книга; в) інвентарна картка; г) картка складського обліку. Звітним документом матеріально відповідальної особи є: а) звіт про використання коштів, наданих на відрядження та у підзвіт; б) матеріальний звіт та реєстри здачі документів; в) касовий звіт; г) виписка. Регістром синтетичного обліку запасів є: а) відомість обліку запасів; б) картка складського обліку; в) Ж 5 та

Запаси, отримані з інших джерел, запис-ся по Дт 20 та Кт рах-ків 40; 719; 742. Транс.-заготів. витрати, пов¢язані з придбанням запасів, відобр-ся на Дт 20 (на аналіт. рах-ку "Транс.-заготів. витр.") і Кт відпов-го рах-ку (63/685).

 

 

30. Облік вибуття виробничих запасів (шляхи вибуття, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік вибуття виробничих запасів) За якою вартістю оцінюються запаси при вибутті? а) первісною; б) за вартістю, визначеною за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості, середньозваженої собівартості, ФІФО, методом нормативних затрат та ціни реалізації; в) обліковою; г) первісною або чистою реалізаційною.
При орг-ції обліка витрат вир. запасів визначають метод їх оцінки.щодо Стандарту БО 9 «Витрати» при відпустці запасів у вир-во,продажу або іншому вибутті оцінка їх здійсн-ся по одному з методів: 1)ідентифікованої собів-ті одиниці запасів( викор-ся для оцінки запасів, які відпускаються, та послуги,які здійсн-ся для спец. замовлень і проєктів, а також запасів, які не замінюють один одне); -2) оцінка середньозваж. собів-сті( проводиться по кожній од. запасів діленням вартості залишку таких запасів на початок отчетного місяца і вартості отриманих в звітному міс. запасів на кіл-ть запасів на початок звітного міс. та отриманих в звітному міс. запасів) ; -3)собів-ть перших за часом надходження запасів(ФІФО)( припускається,що запаси викорис-ся (списуються на вир-во, продаж) в тій послідовності, в якій вони надходили на підпр-во і відображені в БО. При цьому вартість залишку запасів на кін. звітного міс. визн-ся по собів-сті останніх за часом надходженнь запасів; - 4)собів-сть останніх за часом надходження запасів(ЛІФО)( запаси викор-ся в послідовності протилежнії їх надходж. на підпр-во, залишок оцін-ся за собів-тю перших за часом одержаних; 5) оцінка по нормат. витратам полягає у застосуванні норм витрат на од.прод, які встановлені підп-вом з урахув. норм рівня викор-ння запасів, праці, вир.потужн-стей, цін. Для здійснення max наближення нормат. витрат до факт. норми витрат і ціни в нормат. базі перевір-ся і перегляд-ся., 6)Ціни продажу (відбувається у роздр.торг.) Кожен з методів має свої переваги та недоліки.Документи вибуття: лімітно-забірна картка, акт-вимога на заміну матеріалів, накладна на випуск матеріалів, матер. Звіт.

 

Облік оборотних МШП

Малоцінні та швидкозношувані предмети за своєю функціональною роллю в підприємстві є такми засобами праці, як і основні засоби (використовуються в процесі виробництва без зміни натуральної форми і поступово зношуються), але мають і особливості оборотних засобів.

Малоцінні та швидкозношувані предмети належать до складу оборотних засобів.

Малоцінні та швидкозношувані предмети можуть знаходитися на складах підприємства і в експлуатації ( в цехах або конторі підприємства) на матеріальній відповідальності окремих працівників.

Всі МШП згідно з вимогами стандартів бухгалтерського обліку класифікують, виходячи з однієї з наступних ситуацій:

якщо строк корисної експлуатації МШП перевищує один рік, їх включають до складу необоротних активів і амортизують;

якщо МШП знаходяться на складі і відповідають вимогам П(С)БО 9 “Запаси”, вони обліковуються у складі запасів;

якщо МШП передані в експлуатацію в поточному звітному періоді, вони визнаються витратами звітного періоду.

Основними завданнями обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів є:

визначення первісної вартості придбаних МШП;

контроль за їх зберіганням як в період перебування на складі, так і в період експлуатації в цехах, відділах підприємства;

контроль за правильністю використання МШП під час їх експлуатації.

Правильна організація бухгалтерського обліку МШП на підприємстві передбачає своєчасне складання первинних документів, дотримання правил при прийманні МШП на склад і відпуску їх в експлуатацію.
Форми первинних документів, які застосовуються для обліку руху МШП:.

МШ-1 Відомість на повернення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв) Використовується для обліку зміни запасу інструментів (пристроїв) на тих підприємствах, де облік ведеться за принципом встановлення постійного обмінного фонду

МШ-2 Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів Використовується для обліку МШП, які були видані під розписку працівнику для тривалого користування. Заповнюється на кожного працівника, який одержав МШП

МШ-3 Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристроїв) Застосовується для обліку інструментів (пристроїв), які передаються на заточування або ремонт

МШ-4 Акт на вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів Застосовується для обліку зіпсованих і втрачених МШП

МШ-5 Акт на списання інструментів (пристроїв) та їх обмін на придатні Застосовується для оформлення списання інструментів (пристроїв), що стали непридатними, та обміну їх на придатні на тих підприємствах, де облік ведеться за принципом встановлення постійного обмінного фонду. Складається на підставі актів вибуття

МШ-6 Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів Використовується для обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів, які видаються працівникам підприємства для індивідуального користування

МШ-7 Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів Застосовується для обліку видачі спецодягу, спецвзуття працівникам підприємства в індивідуальне користування за встановленими нормами, а також для обліку приймання від працівників спецодягу, спецвзуття на прання, дезинфекцію, ремонт та зберігання

МШ-8 Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів Застосовується для оформлення списання морально застарілих, зношених і непридатних для подальшого використання інструментів (пристроїв), спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів по закінченню строку експлуатації, інших малоцінних та швидкозношуваних предметів і здавання їх до комор для утилю.

Для обліку МШП призначено рахунок 22. Журнал 5

 

 

32. Склад витрат виробництва та їх групування за різними ознаками. Характеристика етапів обліку витрат виробництва

Згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» витрати — це зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які приводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітній період. Витрати виробництва — це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють в собі минулу працю (сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю працівників, зайнятих у процесі виробництва). Виробничі витрати — це прямі матеріальні витрати, витрати на оплату праці, інші прямі витрати та загальновиробничі. Собівартість продукції — виражені в грошовій формі витрати підприємства на виробництво продукції (виробнича собівартість). У виробничу собівартість продукції згідно з П(С)БО 16 «Витрати» не включаються адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати тощо. До собівартості продукції включається вартість використаних у процесі виробництва сировини й основних матеріалів, комплектуючих виробів, палива, енергії на оплату праці та відрахування до соціальних фондів, загальновиробничі витрати, інші витрати, пов'язані з виготовленням продукції на рівні виробничих підрозділів (цехів). Залежно від характеру та призначення виробничих процесів структурні підрозділи підприємства (місця виникнення витрат) поділяються на основні, допоміжні (підсобні). До основних належать виробництва, цехи, дільниці, які безпосередньо беруть участь у виготовленні продукції (заготівельні, механічно-обробні, збиральні тощо). Допоміжні (підсобні) виробництва призначені для обслуговування основних (енергетичні, ремонтні, транспортні тощо). Усі витрати виробництва включаються в собівартість окремих / об'єктів обміну (окремих виробів, груп однорідних» виробів, окремих замовлень). Одноелементні витрати складаються тільки з одного елемента витрат, а комплексні — з кількох економічних елементів. Економічний елемент — це економічно однорідний вид витрат; серед них розрізняють: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші витрати. Склад кожного елемента витрат дається в П(С)БО 16 «Витрати», а групування за елементами показує, що витрачено. Для визначення собівартості конкретного об'єкта калькулювання витрати виробництва групуються за статтями калькуляції. Номенклатура статей калькуляції залежить від технологічних і організаційних особливостей підприємства (підрозділу підприємства). Статті калькуляції встановлюються самим підприємством у наказі про облікову політику (або рекомендуються органом управління). Номенклатура статей калькуляції може бути така:рах.201,66,65,203,91, втрати від браку, виробнича собівартість.
Важливим моментом для визначення собівартості є розподіл витрат на прямі та непрямі. Прямі — це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо на конкретний об'єкт витрат (вид продукції і т. д.) економічно можливим способом. Непрямими є витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо на певний об'єкт обміну витрат. Ці витрати належні, до кількох (багатьох) видів продукції, і їх потрібно розподіляти між об'єктами обліку пропорційно вибраній базі (пряма заробітна плата робітників тощо). Для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції призначено рахунок 23.За Дт 23- прямі витрати,а також розподілені загальновироб. Витрати, по Кт 23 - вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунків 26, 27), вартість виконаних робіт і послуг (у дебет рахунка 90), собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, робіт, послуг (інструменту, енергії, ремонтне-транспортних послуг тощо).

 

33.Оцінка та облік незавершеного виробництва

Продукція, що не пройшла всіх етапів технологічної обробки на даному підприємстві і не відповідає визначеним параметрам та стандартам, а також незавершені роботи, не прийняті замовниками, вважаються незавершеним виробництвом. Для визначення розміру незавершеного виробництва необхідно врахувати облік руху сировини і матеріалів, деталей, вузлів та напівфабрикатів, ступінь їх обробки та всі витрати на обробку, включаючи накладні витрати. У виробництвах, що мають постійні залишки незавершеного виробництва, для визначення витрат, що відносяться до готової продукції, їх необхідно постійно щомісяця оцінювати. Собівартість готової продукції за наявності незавершеного виробництва визначають таким чином: до незавершеного виробництва на початок місяця додають витрати звітного місяця, вираховують повернення запасів, а також незавершене виробництво на кінець звітного періоду. Тому правильна оцінка незавершеного виробництва е важливою. Визначаючи вартість незавершеного виробництва, слід ураховувати: фактично здійснені прямі витрати (за первинними документами); транспортно-заготівельні витрати за середнім відсотком виходячи з вартості витрачених матеріальних цінностей; додаткову заробітну плату за визначеним відсотком; витрати на соціальне страхування за відсотками, визначеними відповідно до вимог чинного законодавства до основної та додаткової заробітної плати; загальновиробничі (накладні) витрати виходячи з визначеної підприємством бази розподілу. Для точнішої оцінки незавершеного виробництва підприємства проводять його інвентаризацію. В акті інвентаризації залишки незавершеного виробництва відображають за окремими об'єктами обліку витрат виходячи зі ступеня їх обробки і порівнюють з даними, отриманими з бухгалтерського обліку. Одержанні відхилення аналізують, Не відображаються у складі незавершеного виробництва: виробничі запаси, які ще не підлягали обробці, втрати від браку, напівфабрикати власного виробництва, своєчасно не списані витрати, пов'язані з готовою продукцією або виконаними замовленнями.

 

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.173.209 (0.014 с.)