Класифікація та облік витрат за елементами (на рахунках класу 8) (

Облік витрат за елементами передбачає групування витрат за ознакою їх однорідності, незалежно від того, на які конкретно цілі витрати здійснені.

Так, елемент «Матеріальні витрати» включає:

- сировину й основні матеріали;

- купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;

- паливо і енергію;

- будівельні матеріали;

- запасні частини;

- тару і тарні матеріали;

- допоміжні та інші матеріали.

До елементу «Витрати на оплату праці» відносяться:

заробітна плата за окладами й тарифами;

премії та заохочення;

компенсаційні виплати;

оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

Елемент «Відрахування на соціальні заходи» охоплює такі витрати:

відрахування на пенсійне забезпечення;

відрахування на соціальне страхування;

страхові внески на випадок безробіття;

відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;

відрахування на інші соціальні заходи.

Елемент «Амортизація» включає:

амортизацію основних засобів;

амортизацію нематеріальних активів;

амортизацію інших необоротних активів.

Елемент «Інші операційні витрати» включає:

витрати на відрядження;

послуги зв’язку;

матеріальну допомогу;

плату за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Для обліку витрат за елементами у плані рахунків бухгалтерського обліку передбачені рахунки класу 8 «Витрати за елементами». За дебетом цих рахунків протягом звітного періоду здійснюється відображення витрат по мірі їх виникнення, а за кредитом списання у кінці звітного періоду на дебет рахунка 79 «Фінансові результати», або на дебет рахунків класу 9 «Витрати діяльності», якщо облік витрат на підприємстві ведеться за схемою розгорнутого обліку. Рахунки класу 8 залишків не мають.

 

 

56. Облік собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) (характеристика рахунку, склад собівартості реалізованої продукції, Основні вимоги до визнання, складу та оцінки витрат викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». За дебетом рахунків відображаються суми витрат, за кредитом — списання суми витрат у кінці звітного року або щомісяця на рахунок 79 «Фінансові результати». Узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконання робіт, наукових послуг ведеться на рахунку 90 «Собівартість реалізації». За дебетом рахунка 90 «Собівартість реалізації» відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів, страхових виплат відповідно до договорів страхування, за кредитом —списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати». Рахунок 90 «Собівартість реалізації» має такі субрахунки: «Собівартість реалізованої готової продукції»; «Собівартість реалізованих товарів»; «Собівартість реалізованих робіт і послуг»; «Страхові виплати». На субрахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» ведеться облік виробничої собівартості реалізованої готової продукції. На субрахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» відображається собівартість реалізованих товарів, яка визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». На субрахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг» ведеться облік собівартості реалізованих за звітний період робіт, послуг. На субрахунку 904 «Страхові виплати» підприємства, які є страховиками відповідно до Закону України «Про страхування», узагальнюють інформацію про страхові суми і страхові відшкодування за умовами договору страхування при настанні страхового випадку. Дебіт рахунку 90 «Собівартість реалізації» узагальнюються у журналі № 5 (5А). Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з: виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду; нерозподілених постійних загальновиробничих витрат; наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: S прямі матеріальні витрати; S прямі витрати на оплату праці; S інші прямі витрати; S змінні загальновиробничі витрати та постійні розподілені загально виробничі витрати. Собівартість готової продукції (робіт, послуг) визначається за вирахуванням з витрат на її виробництво справедливої вартості побічної продукції, що відпускається на сторону, та вартості можливого використання побічної продукції, якщо вона використовується на підприємстві. Перелік витрат, що включається до виробничої собівартості нововведення в таблиці.

 

Основні методи калькулювання та їх характеристика

Кальк-ня – це визначення розміру затрат у вартісному виражені,які припадають на калькуляційну одиницю. Осн. методи: 1) Простий метод-(викор-ють підпр-ва видобувн. пром-ті та підпр-ва, що випуск. один вид прод.). Суть: факт. собів-ть визнач-ся шляхом діленням суми вир. затрат на факт. кількість виробл. прод. 2) Позамовний метод (викор-ся на індивідуальних та дрібносерійних підпр-х). Суть: Всі витрати врахов-ся по заказах, об’єктом кульк-є собів-ть виконаних заказів. В межах кожного заказу витрати врах-ся по статтям кальк-ції. Непрямі витрати врах-ся на рах.91 і щомісяця включ-ся в собів-ть окремих заказів. Недолік методу: неспівпадання калькуляц. періоду з звітним. 3)Попередільний метод (викор-ся на на під-вах з постадійною переробкою сировини). Суть: тут витрати врах-ся по окремим стадіям (переділам) по статтям кальк-ції. На вир-вах, де із сир-ни отрим-ть декілька видів прод., витрати між видами розподіл-ть за допом. спец. коефіцієнтів. Є 2 вар-ти цього методу: а)полуфабрикатний (де також розрах-ть собів-ть полуфабр.) Собів-ть гот. прод. розрах-ся шляхом додавання один до одного затрат всіх переділів. б) безполуфабр, де в затратах кожного цеху врах-ся тільки власні витрати, які і спис-ся на собів-ть. заг.-виробн. витрати + втрати від браку між переділами не розподіл-ся, а включ-ся в собів-сть. 4) Нормативн. метод – спочатку склад-ся нормат. кальк-ція на основі норм витрат. Факт. собів-ть порівн-ся з нормат. Поточний облік витрат на вир-во здійсн-ся окремо – по нормах та відхиленням від норм. При калькул-нні відхилення від норм відносять на собів-ть товарн. прод. Незаверш.вир-во оцін-ся за нормат. витратами. При складанні калькул-ції врах-ють вплив зміни норм. А факт. собів-ть розрах-ся як сума затрат по нормах плюс-мінус відхилення та зміни норм по кожній калькул.статті.

 

Оцінка готової продукції

Для оцінки готової продукції можливо застосувати наступні методи:

1. За фактичною собівартістю - Використовується в основному на підприємствах індивідуального виробництва, які випускають унікальне обладнання і транспортні засоби. Може застосовуватись на підприємствах з обмеженою номенклатурою масової продукції.

2. За оптовими цінами в якості облікових з виділенням відхилень фактичної собівартості від облікової - При стійких оптових цінах цей варіант оцінки продукції є найбільш поширеним, тому що він дозволяє порівняти оцінку продукції в поточному обліку та звітності, що важливо для контролю за правильним визначенням товарного випуску.

3. За плановою виробничою собівартістю в якості облікових цін з виділенням відхилень фактичної собівартості від планової - перевага способу полягає у забезпеченні єдності оцінки планування та обліку. Але якщо планова або нормативна собівартість продукції змінюється часто, то переоцінка ' залишків готової продукції ускладнюється. Варіантом цього способу оцінки готової продукції є оцінка за методом скорочення планової виробничої собівартості

4. За неповною (скороченою) виробничою собівартістю - обчислюється за фактичними витратами без урахування загальногосподарських витрат. Може застосовуватись у випадках, аналогічних для першого способу оцінки

5. За вільними відпускними і цінами і тарифами, збільшеними на суму ПДВ - використовується при виконанні одиничних замовлень та робіт.

6. За вільними ринковими цінами - застосовуються для обліку готової продукції, що реалізується через роздрібну мережу.

7. За порівняними (незмінними) цінами - діють на певну дату для забезпечення порівняння звітних даних з плановими показниками.