Поняття важкості та напруженості виробничого процесу. Класифікація виробничих процесів за ступенем важкості.

Трудовий процес визначається показниками важкості та напруженості праці.

Важкість праці – це ступінь залучення до роботи м’язів і фізіологічні витрати внаслідок фізичних навантажень.

Напруженість праці – це навантаження на ЦНС, яке оцінюється за показниками, що характеризують інтелектуальні, сенсорні, емоційні і т. ін. навантаження.

Важкість та напруженість праці - це ступінь сукупної дії всіх елементів, що становлять умови праці й впливають на працездатність і здоров'я людини та відтворення її сил.

Поняття “важкість” праці однаково може застосовуватись як до фізичної, так і щодо розумової праці, а також до тих видів робіт, що виконуються у шкідливих або небезпечних умовах.

Отже, важкість праці – це функціональне напруження організму або окремих його систем під дією фізичних або нервово-емоційно-психічних навантажень.

Ступінь функціональних змін залежить від умов праці.

За комфортних умов праці поліпшуються функціональні можливості організму за рахунок тренованості.

За несприятливих умов знижується продуктивність праці, накопичується втома або перевтома, а з часом розвиваються професійні або виробничо-обумовлені хронічні захворювання.

Відомо три функціональні якісно відмінні стани організму підчас трудової діяльності:

· нормальний;

· граничний(між нормою та патологією);

· патологічний.

Такі функціональні стани організму можуть проявлятися при самих різних видах як фізичної, так і розумової діяльності.

В процесі трудової діяльності у людини може сформуватися лише один з трьох вище вказаних функціональних станів. Вони є критерієм для встановлення категорії важкості праці.

Гігієнічним класифікатором обґрунтовано шість категорій важкості (тяжкості) праці.

1. категорія важкості праці – це роботи, що виконуються в оптимальних умовах виробничого середовища, де людина зберігає здоров'я і високу працездатність;

2. категорія важкості праці – роботи, що виконуються в умовах, що відповідають гігієнічним нормативам, у здорових людей не виникає відхилень у стані здоров'я, пов’язаних з професійною діяльністю;

3. категорія важкості праці – це роботи з підвищеними м’язовими та нервово-емоційно-психічними навантаженнями. За таких робіт погіршуються фізіологічні та техніко-економічні показники і формується пограничний стан організму;

4. категорія важкості праці – це роботи, що призводять до більш глибокого пограничного стану. У практично здорових людей можуть виникати професійні хвороби;

5. категорія важкості праці – це роботи, що формують паталогічний функціональний стан організму. Для цієї категорії важкості праці характерна наявність професійних виробничо-обумовлених захворювань;

6. категорія важкості праці – це роботи в умовах надмірних перенавантажень, стресових психічних ситуацій, що призводить до гострих паталогічних реакцій і тяжких порушень функціонування організму.

Для адекватної оцінки конкретної категорії важкості умов праці має бути розроблений і впроваджений у виробничу діяльність комплекс санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та технічних засобів профілактики професійних захворювань.

 

19. Гігієнічна класифікація умов праці.

Умови праці - це сукупність взаємозв'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я і працездатність людини.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на чотири класи:

1 клас - оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

2 клас - допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періоді.

3 клас - шкідливі умови праці - характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

1-й ступінь - умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань та найчастіше сприяють зростанню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності;

2-й ступінь - умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загальної захворюваності, появи окремих ознак професійної патології;

3-й ступінь - умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до підвищення рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та розвитку, як правило, початкових стадій професійних захворювань;

4 клас - небезпечні (екстремальні) - умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

 

20. Чинники виробничого середовища та їх класифікація.

Негативні виробничі фактори прийнято також називати небезпечними і шкідливими виробничими факторами (ОВПФ), які якісно прийнято розділяти на небезпечні фактори та шкідливі фактори.

Небезпечним виробничим чинником (ОПФ) називають такий виробничий фактор, вплив якого на людину призводить до травми або летального (смертельного) кінця. У зв'язку з цим ВПФ називають також травмуючим (травмоопасним) фактором. До ВПФ можна віднести рушійні машини і механізми, різні підйомно-транспортні пристрої і переміщувані вантажі, електричний струм, відлітаючі частки оброблюваного матеріалу і інструменту і т. д.

Шкідливим виробничим чинником (ВПФ) називають такий виробничий фактор, вплив якого на людину призводить до погіршення самопочуття або, при тривалому впливі, до захворювання. До ВПФ можна віднести підвищену або знижену температуру повітря в робочій зоні, підвищені рівні шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань, радіації, забруднення повітряв робочій зоні пилом, шкідливими газами, шкідливими мікроорганізмами, бактеріями, вірусами і т. д.

Між небезпечними (травмуючими) і шкідливими виробничими факторами існує певний взаємозв'язок. При високих рівнях ВПФ вони можуть ставати небезпечними. Так, надмірно високі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони можуть призвести до сильного отруєння або навіть до смерті.

Важливою значення на першій стадії ідентифікації небезпек має класифікація небезпечних і шкідливих виробничих факторів.По впливу на людину небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділяються на 4 групи:

1. Фізичні;

2. Хімічні;

3. Біологічні;

4. Психофізіологічні.

До фізичних чинників відносять електричний струм, кінетичну енергію рухомих машин і обладнання або їх частин, підвищений тиск парів або газів в судинах, неприпустимі рівні шуму, вібрації, інфра-та ультразвуку, недостатню освітленість,електромагнітні поля, іонізуючі випромінювання та ін

Хімічні фактори являють собою шкідливі для організму людини речовини в різних станах.

Біологічні фактори - це впливи різних мікроорганізмів, а також рослин і тварин.

Психофізіологічні чинники - це фізичні та емоційні перевантаження, розумове перенапруження, монотонність праці.