Предмет і об’єкти бухгалтерського обліку і їх групування.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Предмет і об’єкти бухгалтерського обліку і їх групування.



Предмет і об’єкти бухгалтерського обліку і їх групування.

Предметом бухгалтерського обліку в широкому розумінні є господарсько-фінансова діяльність підприємства. У вузькому розумінні предметом обліку виступають дії та події господарської діяльності, які трансформуються у своїй су-купності в певний стан і результати господарської діяльності. Предмет обліку обмежується рамками господарюючого суб’єкта і складається з окремих елементів, які називають об’єктами. Гос-подарські засоби підприємства класифікують за двома ознаками: 1) складом і розміщенням; 2) джерелами утворення (формуван-ня). Під об’єктом обліку розуміють конкретний засіб (майно), джерело його утворення та їх pyx у процесі розширеного відтво-рення. Об'єкти обліку можна об'єднати в такі групи:

1) господарські засоби (майно);

2) джерела формування засобів;

3) господарські процеси.

Таким чином, предметом бухгалтерського обліку є госпо-дарські засоби, джерела їх утворення, господарські процеси, що відбуваються на підприємстві, та їх результати.


 

Метод бухгалтерського обліку.

Метод БО - це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають його предмет. БО вивчає свій предмет за допомогою таких методів:

1) хронологічного і систематичного спостереження;

2) вимірювання господарських засобів і процесів;

3) реєстрації та класифікації даних з метою їх систематизації;

4) узагальнення інформації з метою звітності.

Облікові дані формуються за допомогою таких елементів методу:

- документування;

- інвентаризація;

- оцінювання;

- калькулювання;

- рахунки;

- подвійний запис;

- бухгалтерський баланс;

- фінансова звітність.

Методу спостереження відповідають прийоми документування та інвентаризації. Вимірювання здійснюють оцінюванням і калькулюванням. Реєстрацію та класифікацію (поточне групу-вання) проводять на рахунках за допомогою подвійного запису.

Узагальнення інформації з метою звітності відбувається у бухга-лтерському балансі та фінансовій звітності.

Документування - спосіб первинного спостереження і відображення господарських операцій у первинних бухгалтерських документах.

Інвентаризація – перевірка відповідності об*єктів обліку в натуральному вираженні данним бух.обліку. Метою проведення інвентаризації є приведення у відповідність облікових даних до фактичної наявності цінностей.

Оцінка – грошове вираження вартості об*єкта.

Калькуляція – визначення собівартості одиниці продукції. Облік кругообороту капіталу грунтується на трьох калькуляціях: собівартості придбання (постачання, закупки), виробничої собівартості та повної собівартості реалізованої продукції.

Бухгалтерський рахунок – рах., призначені для сбору інф-ії з метою поточного управління підприємством. Графічно відображається у вигляді двосторонньої таблиці, ліва сторона якої називається дебет, а права - кредит.

Подвійний запис – реєстрація госп.операції в дебеті одного рахунку і в кредиті іншого в однаковій сумі.

Бухгалтерський баланс – ек.групування майна підприємства в активі, джерел утв. в пасиві у грошовій одиниці на певну дату.

Фінансова звітність - метод підсумкового узагальнення і одержання системи економічних показників, що характеризують господарську діяльність підприємства за звітний період.

Балансовий метод відображення інформації

Бухгалтерський баланс - метод узагальнення даних про склад майна суб'єкта діяльності за видами (складом і використанням) і джере-лами утворення на певну дату в узагальненому вартісному вимір-нику.

За формою баланс являє собою двосторонню таблицю, ліва сто-рона якої називається активом і призначена для відображення госпо-дарських засобів за складом і розміщенням, а права сторона, що на-зивається пасивом, призначена для відображення джерела форму-вання господарських засобів. Така форма побудови бухгалтерського балансу називається горизонтальною. Вона широко використовуєть-ся в країнах континентальної Європи, в тому числі й в Україні. Анг-ломовні країни використовують вертикальну форму побудови бала-нсу, коли спочатку показують склад активу, а потім - пасиву.

У бухгалтерському балансі всі господарські засоби підприєм-ства та джерела їх формування об'єднані в економічно однорідні групи, які називають статтями балансу. Статті балансу мають за-гальну назву, окремий код і записуються окремими сумами. Стат-ті бухгалтерського балансу поділяють на активні (ті, що розміще-ні в активі балансу) і пасивні (ті, що розміщені в пасиві балансу).

Статті активу характеризують господарські засоби: основні засоби, запаси, кошти, дебіторську заборгованість тощо. Статті пасиву характеризують джерела власних і залучених коштів: ста-тутний капітал, прибуток, кредити банку, кредиторську заборго-ваність тощо.

Загальні підсумки активу і пасиву балансу дорівнюють один одному. Це обов'язкова умова правильності його складання. Рів-ність підсумків активу і пасиву балансу зумовлена тим, що в обох його частинах відображені у вартісній оцінці одні й ті самі госпо-дарські засоби, які згруповані за різними ознаками: в активі за складом і розміщенням, а в пасиві - за джерелами їх формування. Кожна група господарських засобів, розміщених в активі, має ві-дповідне джерело їх формування, відображене в пасиві балансу. Відсутність рівності підсумків активу і пасиву балансу свідчить про наявність помилок, допущених при його складанні. Підсумок активу або пасиву (оскільки вони мають дорівнювати один одно-му) називається валютою балансу.

У практиці бухгалтерського обліку мають місце такі види балансів:

- початковий (вступний) - складається на дату створення пі-дприємства;

- річний - складається за календарний рік як основний звіт-ний період в діяльності підприємства;

- періодичний - складається за проміжні звітні періоди (мі-сяць, квартал);

- об'єднувальний - складається при злитті кількох підпри-ємств в одне;

- розподільний - складається у разі поділу одного великого підприємства на декілька менших суб'єктів господарюван-ня з правами юридичних осіб;

- зведений - складається об'єднанням підприємств і містить звітні дані всіх суб'єктів господарювання - учасників тако-го об'єднання;

- консолідований - складається шляхом впорядкованого до-давання показників фінансової звітності дочірніх підпри-ємств до аналогічних показників фінансової звітності мате-ринського підприємства з урахуванням внутрішньогрупо-вих сальдо;

- ліквідаційний - формується у випадку ліквідації підприєм-ства з урахуванням умов розподілу активів для покриття зобов'язань підприємства та повернення коштів засновни-кам.

Змістовна частина балансу визначається його будовою та структурою. Розміщення статей в активі та пасиві у світовій і віт-чизняній практиці істотно відрізняється (табл. 4.1).

Порівняльна хар-ка побудови балансу

  Актив Пасив
Вітчизняна практика Будується в порядку зростання ліквідності: - нерухомість; - запаси; - грошові кошти Будується за скороченням терміну погашення: - акціонерний капітал; - довгострокові зобов*язання; - поточні зобов*язання
Світова практика Будується в порядку убування ліквідності: - грошові кошти; - запаси; - нерухомість Будується за зростанням терміну погашення: - поточні зобов*язання; - довгострокові зобов*язання; - акціонерний капітал

 

Порівняльна хар-ка побудови балансу

  Актив Пасив
Вітчизняна практика Будується в порядку зростання ліквідності: - нерухомість; - запаси; - грошові кошти Будується за скороченням терміну погашення: - акціонерний капітал; - довгострокові зобов*язання; - поточні зобов*язання
Світова практика Будується в порядку убування ліквідності: - грошові кошти; - запаси; - нерухомість Будується за зростанням терміну погашення: - поточні зобов*язання; - довгострокові зобов*язання; - акціонерний капітал

 

Структура бух. Балансу

Актив Пасив
І розділ – «Необоротні активи» І розділ – «ВК»
ІІ розділ – «Оборотні активи» ІІ розділ – «Забезпечення майбутніх витрат і платежів»
ІІІ розділ – «Довгострокові зобов*язання»
ІІІ розділ – «ВМП» IV розділ – «Поточні зобов*язання»
V розділ – «ДМП»

У I розділі активу “Необоротні активи” наводяться статті: нематеріальні активи, основні засоби (за первісною та залишковою вартістю, яка включається до валюти балансу, та сумою зношення), незавершене будівництво, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи.

ІІ розділ активу - “Оборотні активи” містить дані про виробничі запаси, незавершене виробництво, готову продукцію, товари, векселі одержані, поточну дебіторську заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їхні еквіваленти.

У III розділі активу “Витрати майбутніх періодів” відображають витрати майбутніх періодів. Це витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних періодів (сплачені аванси за узяті в оренду необоротні активи, оплачена передплата на періодичні видання, оплачена абонентна плата за користування засобами зв’язку тощо).

У I розділі пасиву “Власний капітал” подають інформацію про статутний, неоплачений, вилучений, пайовий, додатковий і резервний капітал та нерозподілений прибуток (непокриті збитки).

ІІ розділ пасиву “Забезпечення наступних витрат і пла-тежів” містить інформацію про визнані в звітному періоді майбу-тні витрати та платежі, величина яких на дату складання балансу може бути розрахована тільки шляхом прогнозних оцінок (забез-печення виплат відпусток, гарантійних зобов’язань, додаткове пенсійне забезпечення); залишки коштів цільового фінансування, які формуються за рахунок зовнішніх надходжень і мають бути використані виключно за передбаченою цільовою ознакою (суб-сидії, асигнування з бюджету і позабюджетних фондів, цільові внески фізичних та юридичних осіб тощо).

У III розділі пасиву балансу “Довгострокові зобов’язання” наводять дані про кошти, залучені на довгостроковій основі шля-хом випуску підприємством цінних паперів власного боргу, дов-гострокові кредити банків та інші зобов’язання підприємства з строком погашення, що перевищує 12 місяців з дати балансу.

У IV розділі пасиву балансу “Поточні зобов’язання” відобра-жають зобов’язання за одержаними кредитами банку та за вида-ними векселями зі строком погашення до 12 місяців з дати балан-су, кредито’ську заборгованість за товари, роботи і послуги, по-точні зобовязання за розрахунки з бюджетом, зі страхування, оплати праці тощо.

У V розділі пасиву балансу “Доходи майбутніх періодів” ві-дображаються доходи, які отримані протягом поточного або по-передніх звітних періодів, які належать до наступних звітних пе-ріодів (одержані аванси за здані в оренду необоротні активи, оде-ржана передплата на періодичні видання, виручка від продажу

квитків транспортних і театрально-видовищних о’ганізацій, стяг-нута абонентна плата за користування засобами звязку тощо).


 

Облік процесу постачання

Господарська діяльність підприємства пов’язана з викорис-танням коштів, матеріальних і нематеріальних засобів, які пос-тійно перебувають у кругообороті, що реалізується через госпо-дарські процеси. Під господарським процесом розуміють сукуп-ність однорідних операцій, спрямованих на виконання певного господарського завдання, і які характеризують рух засобів у сис-темі кругообороту капіталу. При цьому капітал може набувати в процесі такого руху г’ошову, товарну або виробничу форми. Процес постачання повязаний з використанням рахунків обліку грошових коштів, розрахунків, засобів та предметів праці. Про-цес виробництва відображається на рахунках витрат виробництва і готової продукції. Процес реалізації відображається на рахунках собівартості реалізації, грошових коштів та розрахунків.

Кругооборот капіталу призводить до змін у структурі активів і пасивів підприємства. Кожен операційний цикл може відрізня-тися від попереднього за тривалістю, обсягами та структурними змінами в активах і зобов’язаннях, при цьому послідовність реа-лізації господарських процесів на підприємствах різних галузей та видів економічної діяльності залишається незмінною.

Процес постачання полягає в забезпеченні підприємства не-обхідними для його діяльності засобами Придбані запаси в обліку оцінюються за фактичною собівартістю, яка складається з:

- купівельної вартості запасів за вирахуванням непрямих податків (ПДВ), які відшкодовуються підприємству;

- сум ввізного мита;

- сум непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) (на транспорту-вання, страхування, вантажно-розвантажувальні роботи тощо);

- інших витрат, які пов’язані з придбанням запасів і дове-денням їх до стану, в якому вони придатні для викорис-тання в запланованих цілях.

Облік процесу постачання ведеться з використанням рахун-ків(табл. 8.1):

1) запасів - 20 “Виробничі запаси”, 22 “Малоцінні та швид-козношувані предмети”, 28 “Товари”;

2) грошових коштів - 30 “Каса”, 31 “Рахунки в банках”, 33 “Інші кошти”;

3) розрахунків - 371 “ Розрахунки за виданими авансами”, 62 “Короткострокові векселі видані”, 63 “Розрахунки з поста-чальниками та підрядниками”, 64 “Розрахунки за податка-ми й платежами”, 68 “Розрахунки за іншими операціями”.

Документальне оформлення операцій придбання проводиться з використанням: договору купівлі-продажу, рахунку (рахунку-фактури), накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, прибуткового ордера, довіреності, платіжного дору-чення тощо.


 

Облік процесу виробництва

Процес виробництва являє собою сукупність операцій з виго-товлення продукції, виконання робіт та надання послуг, що здій-снюються в результаті взаємодії та витрачання трьох факторів виробництва - засобів праці, предметів праці і живої праці. Всі витрати, пов'язані з процесом виробництва, в сукупності станов-лять виробничу собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Витрати виробництва - це виражені в грошовій формі поточні витрати матеріальних, трудових та фі-нансових ресурсів на виробництво продукції. Витрати можуть здійснюватися шляхом:

1) виплати грошових коштів;

2) зменшення негрошових активів;

3) виникнення заборгованості за прийнятими до оплати рахун-ками, виданими векселями, за нарахованою заробітною пла-тою, платежами до бюджету та позабюджетних фондів.

Для правильного розрахунку собівартості продукції в облі-ку виробничі витрати диференціюються за способом віднесення на конкретні види продукції, процеси або стадії виробництва на прямі і непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов'язані з вироб-ництвом конкретного виду продукції і в момент їхнього виник-нення можуть бути відразу включені до собівартості цього виду продукції. Непрямі витрати пов'язані з виробництвом кількох ви-дів продукції, тому прямо до собівартості конкретного продукту можуть бути віднесені лише наприкінці місяця на основі розподі-лу за певним критерієм.

Облік витрат виробництва ведеться на активному калькуляцій-ному рахунка 23 "Виробництво", за дебетом якого відображаються понесені витрати на виробництво продукції, а за кредитом - факти-чна собівартість виготовленої продукції. Сальдо за дебетом раху-нку 23 означає залишки незавершеної виробництвом продукції, які встановлюються шляхом проведення на кожну звітну дату ін-вентаризації. Аналітичний облік ведеться за конкретними видами продукції, виконаних робіт, наданих послуг та статтями витрат (табл. 8.2).

До виробничої собівартості продукції (робіт і послуг) вклю-чаються такі витрати:

- прямі матеріальні витрати (вартість сировини і матеріалів та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції та інші витрати);

- прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші ви-плати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, ви-конанні робіт, наданні послуг);

- інші прямі витрати (відрахування на соціальні заходи, амо-ртизація, витрати від браку та інші прямі витрати);

- загальновиробничі витрати (витрати на управління та обслу-говування виробництва, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних засобів та інші непрямі витрати).

Непрямі витрати протягом місяця обліковуються на збірно-розподільчому рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”, а в кінці місяця після розподілу за певним критерієм між об’єктами каль-кулювання списуються в дебет рахунка 23 “Виробництво”. Кри-теріями (базами) розподілу непрямих витрат можуть виступати:

1) загальна сума прямих витрат;

2) прямі витрати матеріалів;

3) прямі витрати на оплату праці;

4) години роботи обладнання тощо.

Під час вибору критерію розподілу необхідно дотримуватися таких умов:

- безпосередній зв’язок критерію з витратами, що розподі-ляються;

- економічну доцільність проведення розподілу за даним критерієм.

Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'-єкт витрат з використанням бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розпо-ділу при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загально-виробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення.

Оскільки розрахувати фактичну собівартість виготовленої продукції можна лише по завершенні звітного переоду, випущену з виробництва готову продукцію обліковують за плановою собі

вартістю, яка коригується до рівня фактичної після інвентаризації залишків незавершеного виробництва наприкінці місяця. Факти-чна собівартість виготовленої продукції розраховується як сума незавершеного виробництва на початок та виробничих витрат за місяць, зменшена на залишок незавершеного виробництва на кі-нець періоду.

Відхилення планової собівартості від фактичної означає:

1) економію (фактична собівартість менша за планову);

2) перевитрати (фактична собівартість більша за планову). Відхилення відображають в обліку за тими самими рахунками, що та випуск готової продукції з виробництва, але економію відображають способом червоного сторно.

Документальне оформлення витрат виробництва здійснюєть-ся з використанням вимог-накладних, накладних, нарядів на ви-конання робіт, актів прийому виконаних робіт, табелів, прибут-кових ордерів, рахунків-фактури, авансових звітів, видаткових касових ордерів, довідок бухгалтерії, відомостей розподілу ви-трат тощо.


 

Облік процесу реалізації

Процес реалізації є завершальним етапом кругообороту капі-талу і являє собою сукупність операцій з продажу готової проду-кції споживачам та посередницьким організаціям (підприємствам оптової та роздрібної торгівлі). Процес реалізації пов'язаний з ві-двантаженням готової продукції і товарів покупцям та отриман-ням продавцем грошових коштів або визнанням дебіторської за-боргованості за реалізовану продукцію.

В обліку реалізована продукція відображається за двома ви-дами оцінки:

- фактичною собівартістю, що становить собівартість (витрати) реалізації;

- продажною вартістю, яка формує дохід від реалізації.

Порівняння цих двох видів оцінки реалізованої продукції даєможливість визначити фінансовий результат від продажу: прибу-ток або збиток. Перевищення продажної вартості над фактичною собівартістю реалізованої продукції свідчить про прибутковість операцій з продажу, тоді як перевищення фактичної собівартості над продажною вартістю означає, що така діяльність приносить підприємству збитки.

Облік процесу реалізації здійснюється з використанням ра-хунків:

1) запасів - 26 "Готова продукція", 28 “Товари”;

2) розрахунків - 36 "Розрахунки з покупцями і замовника-ми", 37 "Розрахунки з різними дебіторами", 64 "Розрахун-ки за податками і платежами", 68 "Розрахунки за іншими операціями”;

3) доходів, витрат, фінансових результатів - 70 "Доходи від реалізації", 79 "Фінансові результати", 90 "Собівартість реалізації", 93 "Витрати на збут" (табл. 8.3).

Фактична собівартість реалізованої продукції, товарів, ви-конаних робіт і наданих послуг формується за дебетом рахунка 90 “Собівартість реалізації”. Наприкінці місяця для визначення фінансового результату від реалізації сума фактичної собівартос-ті реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг підлягає списан-ню за кредитом у порядку закриття дебетових оборотів на раху-нок 79 “Фінансові результати”.

Витрати операційної діяльності, які не включаються до скла-ду виробничої собівартості готової та реалізованої продукції (ад-міністративні, на збут та ін..), обліковуються на рахунках 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витра-ти операційної діяльності”. Наприкінці місяця суми дебетових оборотів цих рахунків списуються з кредиту на дебет рахунка 79 “Фінансові результати”.

Визнання доходу від реалізації в бухгалтерському обліку припадає на дату передачі покупцю продукції (товарів) та необ-хідних документів. У податковому обліку датою збільшення ва-лового доходу є дата, яка припадає на податковий період, протя-гом якого відбулася будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів, що підлягають продажу, а в разі продажу товарів за готів-ку - дата її оприбуткування в касі підприємства;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг). Продажна вартість реалізованої продукції, товарів, робіт і послуг (виручка від реалізації) відображається за кредитом рахунка 70 “Доходи від реалізації”. В кінці місяця для визначення фінансового результату від реалізації сума чистого доходу (виручка від продажу за вирахуванням наданих знижок покупцям та непрямих податків) проводиться за дебетом рахунка 70 у порядку закриття кредитових оборотів на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Враховуючи те, що фактичну собівартість готової продук-ції можна визначити тільки по закінченні місяця, а її випуск та реалізація відбуваються протягом місяця, існує необхідність ви-значати відхилення фактичної собівартості від планової не тільки за виготовленою, а й за реалізованою продукцією.

Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за плановими цінами, що відноситься до ре-алізованої продукції, відображається за кредитом рахунка 26 "Гото-ва продукція" і дебетом рахунка 90 "Собівартість реалізаціГ'. Як і за виготовленою продукцією перевитрати відображаються простим додатковим записом, а економія - червоним сторно.


 

План рахунків бухгалтерського обліку

План рахунків -це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку для відображення господарських операцій і накопичення обліко-вої інформації про діяльність підприємства, необхідної користу-вачам для прийняття рішень. На сьогодні в Україні застосовують п'ять планів рахунків бухгалтерського обліку:

- підприємств і організацій;

- суб'єктів малого підприємництва;

- бюджетних установ;

- Національного банку України;

- комерційних банків.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зо-бов'язань і господарських операцій підприємств і організацій складається з десяти класів (табл.. 3.1).

 

План рахунків Форма фінансової звітності
Клас Назва класу
1. 2. 3.   4.   5. 6. Необоротні активи Запаси Кошти, розрахунки та інші активи Власний капітал та забезпечення зобов'язань Довгострокові зобов'язання Поточні зобов'язання Баланс(актив)
Баланс(пасив)
7.   8. 9. Доходи і результати діяльності Витрати за елементами Витрати   Звіт про фінансові результати
0. Позабалансові рахунки Примітки до фінансової звітності

 

У Плані рахунків використана децимальна система кодуван-ня, за якої кожна цифра в коді рахунка визначає відповідну скла-дову (клас, синтетичний рахунок, субрахунок). Наприклад, код 281 означає: 2 - клас "Запаси", 8 - синтетичний рахунок "Това-ри"; 1 - субрахунок "Товари на складі".


 

Класифікація документів

Для раціональної організації документального оформлення господарських операцій загальну сукупність використовуваних в облік1 документів класифікують за такими ознаками: .Замісцемскладання.

1.1. Внутрішні - оформлюються на підприємстві і тут же за-стосовуються (авансові звіти, табелі обліку використання

робочого часу, інвентарні картки основних засобів, прибу-ткові ордери). 1.2. Зовнішні - оформлені іншими підприємствами і отримані від них в процесі господарських контактів (рахунки-фактури, платіжні вимоги-доручення, виписки банків, по-станови, листи, угоди). При надходженні на підприємство обов'язково реєструються.

2. За призначенням.

2.1. Розпорядчі - містять розпорядження (дозвіл, наказ, за-вдання) на здійснення операції (накази про приймання та звіль-нення з роботи, грошові чеки, платіжні доручення, довіреність на отримання матеріальних цінностей).

2.2. Виконавчі - підтверджують факт здійснення операції (авансові звіти, виписки банків, прибуткові касові ордери, акти, квитанції).

2.3. Документи бухгалтерського оформлення - документи, якими оформлюють бухгалтерські записи (меморіальні ордери, бухгалтерські довідки, різні розрахунки - амортизації, розподілу витрат, звітні калькуляції.

2.4. Комбіновані - об'єднують функції перелічених вище до-кументів (розпорядчих, виконавчих, бухгалтерського оформлен-ня). Наприклад, видатковий касовий ордер.

3. За ступенем узагальнення інформації:

3.1. Первинні - безпосередньо відображають факт здійснення операції (прибуткові та видаткові касові ордери, накладні, акти прийому робіт).

3.2. Зведені - складають на підставі однорідних первинних документів шляхом групування і узагальнення і балансової ув'язки їх показників (звіти касира, авансові звіти, товарні звіти, платіжні відомості).

4. За способом використання:

4.1. Разові - використовуються для відображення операції один раз (ордери, вимоги, акти, платіжні доручення, накладні).

4.2. Накопичувальні - містять відомості про однорідні госпо-дарські операції за визначений строк, використовуються в обліку після того, як зроблено останній запис і виведено загальний під-сумок (табель обліку робочого часу, лімітно-забірна картка, ден-ний забірний лист).

5. За змістом проведених операцій:

5.1. Грошові - оформляють операції, пов'язані з грошовими коштами (касові ордери, грошові чеки).

5.2 Розрахункові - оформлюють розрахунки між фізичними і юридичними особами (рахунок-фактура, платіжне доручення).

5.3. Матеріальні - оформлюють операції, пов'язані з рухом матеріальних цінностей (накладна, лімітно-забірна картка).

6. За технікою формування:

6.1. Паперові - складаються на паперових носіях;

6.2. машинні - формуються з використанням обчислювальної техніки.


 

Предмет і об’єкти бухгалтерського обліку і їх групування.

Предметом бухгалтерського обліку в широкому розумінні є господарсько-фінансова діяльність підприємства. У вузькому розумінні предметом обліку виступають дії та події господарської діяльності, які трансформуються у своїй су-купності в певний стан і результати господарської діяльності. Предмет обліку обмежується рамками господарюючого суб’єкта і складається з окремих елементів, які називають об’єктами. Гос-подарські засоби підприємства класифікують за двома ознаками: 1) складом і розміщенням; 2) джерелами утворення (формуван-ня). Під об’єктом обліку розуміють конкретний засіб (майно), джерело його утворення та їх pyx у процесі розширеного відтво-рення. Об'єкти обліку можна об'єднати в такі групи:

1) господарські засоби (майно);

2) джерела формування засобів;

3) господарські процеси.

Таким чином, предметом бухгалтерського обліку є госпо-дарські засоби, джерела їх утворення, господарські процеси, що відбуваються на підприємстві, та їх результати.


 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.197.197.23 (0.015 с.)