Подвійний запис, його суть і значення

Економічна сутність господарської операції полягає в тому, що вона викликає подвійні та рівновеликі зміни засобів та джерел їх формування. Двоїстий характер господарської операції зумов-лює необхідність відображення її на рахунках методом подвійно-го запису. Подвійний запис - метод відображення кожної госпо-дарської операції одночасно за дебетом одного і кредитом іншого рахунку в одній і тій самій сумі.

Взаємозв'язок між рахунками, що виникає в результаті по-двійного запису, називається кореспонденцією рахунків (або бухгалтерською проводкою), а рахунки - кореспондуючими. Зале-жно від кількості кореспондуючих рахунків розрізняють прості і складні бухгалтерські проводки. Простою називають таку бухга-лтерську проводку, за якої один рахунок дебетується, а другий кредитується на одну й ту саму суму, тобто коли кореспондують між собою тільки два рахунки. Складною називають таку бухга-лтерську проводку, за якої один рахунок дебетується, а кілька кредитуються на загальну суму, або навпаки - один кредитується, а кілька дебетуються на загальну суму.

Алгоритм складання бухгалтерської проводки

1) зі змісту господарської операції визначаються об'єкти об-ліку, які зазнають змін під впливом даної операції;

2) залежно від виду об'єктів обліку визначається характерис-тика рахунків, на яких вони обліковуються;

3) за кожним об'єктом обліку встановлюється характер змін, що відбулися (збільшення, зменшення);

4) залежно від характеристики рахунків (активний, пасивний) та змін, що відбулися з кожним об'єктом обліку, визнача-ється, який рахунок дебетується, а який - кредитується.

Кожну складну бухгалтерську проводку можна розкласти на декілька простих. Проте застосування у практиці обліку складних проводок дозволяє зменшити кількість записів та зробити їх більш наочними.

Для забезпечення єдиних підходів до відображення операцій розробляються інструкції і типові кореспонденції рахунків, які наводяться в спеціальних довідниках та в коментарях до плану рахунків.

 

Рахунки синтетичного і аналітичного обліку, оборотна відомість

Групування інформації з проводок шляхом перенесення на відповідні бухгалтерські рахунки для накопичення і узагальнення називається систематичним обліком. У практиці облікової ро-боти хронологічний і систематичний облік може вестися парале-льно в окремих облікових регістрах або комбіновано шляхом по-єднання хронологічного і систематичного записів у таких обліко-вих регістрах як Журнал-головна, журнали-ордери тощо.

Залежно від обсягів інформації і рівня узагальнення рахунки бухгалтерського обліку поділяються на:

1) синтетичні - призначені для обліку економічно однорідних груп засобів, їх джерел та господарських процесів у гро-шовому вимірнику. Облік, який здійснюють на підставі та-ких рахунків, називається синтетичним;

2) аналітичні - призначені для формування детальної інфор-мації про конкретні види засобів, джерел їх утворення та господарських процесів у грошовому, натуральних та тру-дових вимірниках. Облік, здійснюваний на підставі аналі-тичних рахунків, називається аналітичним.

боротна відомість є способом узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку з метою перевірки повноти і правильності облікових записів і характеристики руху засобів та джерел їхньо-го утворення за звітний період.

Оборотні відомості складають і за синтетичними, і за аналі-тичними рахунками. В них відображають обороти по дебету і кредиту рахунків, а також залишки (сальдо) на початок і кінець звітного періоду (місяця). Оборотна відомість за синтетичними рахунками будується у вигляді багатографної таблиці за контоко-рентною формою.

В Оборотній відомості мають місце три пари рівностей:

1) сума сальдо на початок за дебетом дорівнює сумі сальдо за кредитом усіх рахунків (ХО - зумовлюється рівністю під-сумків активу і пасиву балансу;

2) сума оборотів за дебетом усіх рахунків дорівнює сумі обо-ротів за кредитом (Х2) - зумовлюється подвійним записом операцій;

3) сума сальдо на кінець за дебетом дорівнює сумі сальдо за кредитом усіх рахунків (Х3) - зумовлюється двома попере-дніми рівностями.

Повноту облікових записів за синтетичними рахунками пере-віряють шляхом порівняння підсумків дебетових і кредитових оборотів в Оборотній відомості з підсумками Журналу реєстрації операцій за звітний період. При повному відображенні всіх гос-подарських операцій підсумок Журналу (хронологічний облік) має дорівнювати підсумку оборотів за дебетом і кредитом оборо-тної відомості (систематичний облік).

Облік процесу постачання

Господарська діяльність підприємства пов’язана з викорис-танням коштів, матеріальних і нематеріальних засобів, які пос-тійно перебувають у кругообороті, що реалізується через госпо-дарські процеси. Під господарським процесом розуміють сукуп-ність однорідних операцій, спрямованих на виконання певного господарського завдання, і які характеризують рух засобів у сис-темі кругообороту капіталу. При цьому капітал може набувати в процесі такого руху г’ошову, товарну або виробничу форми. Процес постачання повязаний з використанням рахунків обліку грошових коштів, розрахунків, засобів та предметів праці. Про-цес виробництва відображається на рахунках витрат виробництва і готової продукції. Процес реалізації відображається на рахунках собівартості реалізації, грошових коштів та розрахунків.

Кругооборот капіталу призводить до змін у структурі активів і пасивів підприємства. Кожен операційний цикл може відрізня-тися від попереднього за тривалістю, обсягами та структурними змінами в активах і зобов’язаннях, при цьому послідовність реа-лізації господарських процесів на підприємствах різних галузей та видів економічної діяльності залишається незмінною.

Процес постачання полягає в забезпеченні підприємства не-обхідними для його діяльності засобами Придбані запаси в обліку оцінюються за фактичною собівартістю, яка складається з:

- купівельної вартості запасів за вирахуванням непрямих податків (ПДВ), які відшкодовуються підприємству;

- сум ввізного мита;

- сум непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) (на транспорту-вання, страхування, вантажно-розвантажувальні роботи тощо);

- інших витрат, які пов’язані з придбанням запасів і дове-денням їх до стану, в якому вони придатні для викорис-тання в запланованих цілях.

Облік процесу постачання ведеться з використанням рахун-ків(табл. 8.1):

1) запасів - 20 “Виробничі запаси”, 22 “Малоцінні та швид-козношувані предмети”, 28 “Товари”;

2) грошових коштів - 30 “Каса”, 31 “Рахунки в банках”, 33 “Інші кошти”;

3) розрахунків - 371 “ Розрахунки за виданими авансами”, 62 “Короткострокові векселі видані”, 63 “Розрахунки з поста-чальниками та підрядниками”, 64 “Розрахунки за податка-ми й платежами”, 68 “Розрахунки за іншими операціями”.

Документальне оформлення операцій придбання проводиться з використанням: договору купівлі-продажу, рахунку (рахунку-фактури), накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, прибуткового ордера, довіреності, платіжного дору-чення тощо.

 

Облік процесу виробництва

Процес виробництва являє собою сукупність операцій з виго-товлення продукції, виконання робіт та надання послуг, що здій-снюються в результаті взаємодії та витрачання трьох факторів виробництва - засобів праці, предметів праці і живої праці. Всі витрати, пов'язані з процесом виробництва, в сукупності станов-лять виробничу собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Витрати виробництва - це виражені в грошовій формі поточні витрати матеріальних, трудових та фі-нансових ресурсів на виробництво продукції. Витрати можуть здійснюватися шляхом:

1) виплати грошових коштів;

2) зменшення негрошових активів;

3) виникнення заборгованості за прийнятими до оплати рахун-ками, виданими векселями, за нарахованою заробітною пла-тою, платежами до бюджету та позабюджетних фондів.

Для правильного розрахунку собівартості продукції в облі-ку виробничі витрати диференціюються за способом віднесення на конкретні види продукції, процеси або стадії виробництва на прямі і непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов'язані з вироб-ництвом конкретного виду продукції і в момент їхнього виник-нення можуть бути відразу включені до собівартості цього виду продукції. Непрямі витрати пов'язані з виробництвом кількох ви-дів продукції, тому прямо до собівартості конкретного продукту можуть бути віднесені лише наприкінці місяця на основі розподі-лу за певним критерієм.

Облік витрат виробництва ведеться на активному калькуляцій-ному рахунка 23 "Виробництво", за дебетом якого відображаються понесені витрати на виробництво продукції, а за кредитом - факти-чна собівартість виготовленої продукції. Сальдо за дебетом раху-нку 23 означає залишки незавершеної виробництвом продукції, які встановлюються шляхом проведення на кожну звітну дату ін-вентаризації. Аналітичний облік ведеться за конкретними видами продукції, виконаних робіт, наданих послуг та статтями витрат (табл. 8.2).

До виробничої собівартості продукції (робіт і послуг) вклю-чаються такі витрати:

- прямі матеріальні витрати (вартість сировини і матеріалів та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції та інші витрати);

- прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші ви-плати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, ви-конанні робіт, наданні послуг);

- інші прямі витрати (відрахування на соціальні заходи, амо-ртизація, витрати від браку та інші прямі витрати);

- загальновиробничі витрати (витрати на управління та обслу-говування виробництва, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних засобів та інші непрямі витрати).

Непрямі витрати протягом місяця обліковуються на збірно-розподільчому рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”, а в кінці місяця після розподілу за певним критерієм між об’єктами каль-кулювання списуються в дебет рахунка 23 “Виробництво”. Кри-теріями (базами) розподілу непрямих витрат можуть виступати:

1) загальна сума прямих витрат;

2) прямі витрати матеріалів;

3) прямі витрати на оплату праці;

4) години роботи обладнання тощо.

Під час вибору критерію розподілу необхідно дотримуватися таких умов:

- безпосередній зв’язок критерію з витратами, що розподі-ляються;

- економічну доцільність проведення розподілу за даним критерієм.

Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'-єкт витрат з використанням бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розпо-ділу при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загально-виробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення.

Оскільки розрахувати фактичну собівартість виготовленої продукції можна лише по завершенні звітного переоду, випущену з виробництва готову продукцію обліковують за плановою собі

вартістю, яка коригується до рівня фактичної після інвентаризації залишків незавершеного виробництва наприкінці місяця. Факти-чна собівартість виготовленої продукції розраховується як сума незавершеного виробництва на початок та виробничих витрат за місяць, зменшена на залишок незавершеного виробництва на кі-нець періоду.

Відхилення планової собівартості від фактичної означає:

1) економію (фактична собівартість менша за планову);

2) перевитрати (фактична собівартість більша за планову). Відхилення відображають в обліку за тими самими рахунками, що та випуск готової продукції з виробництва, але економію відображають способом червоного сторно.

Документальне оформлення витрат виробництва здійснюєть-ся з використанням вимог-накладних, накладних, нарядів на ви-конання робіт, актів прийому виконаних робіт, табелів, прибут-кових ордерів, рахунків-фактури, авансових звітів, видаткових касових ордерів, довідок бухгалтерії, відомостей розподілу ви-трат тощо.

 

Облік процесу реалізації

Процес реалізації є завершальним етапом кругообороту капі-талу і являє собою сукупність операцій з продажу готової проду-кції споживачам та посередницьким організаціям (підприємствам оптової та роздрібної торгівлі). Процес реалізації пов'язаний з ві-двантаженням готової продукції і товарів покупцям та отриман-ням продавцем грошових коштів або визнанням дебіторської за-боргованості за реалізовану продукцію.

В обліку реалізована продукція відображається за двома ви-дами оцінки:

- фактичною собівартістю, що становить собівартість (витрати) реалізації;

- продажною вартістю, яка формує дохід від реалізації.

Порівняння цих двох видів оцінки реалізованої продукції даєможливість визначити фінансовий результат від продажу: прибу-ток або збиток. Перевищення продажної вартості над фактичною собівартістю реалізованої продукції свідчить про прибутковість операцій з продажу, тоді як перевищення фактичної собівартості над продажною вартістю означає, що така діяльність приносить підприємству збитки.

Облік процесу реалізації здійснюється з використанням ра-хунків:

1) запасів - 26 "Готова продукція", 28 “Товари”;

2) розрахунків - 36 "Розрахунки з покупцями і замовника-ми", 37 "Розрахунки з різними дебіторами", 64 "Розрахун-ки за податками і платежами", 68 "Розрахунки за іншими операціями”;

3) доходів, витрат, фінансових результатів - 70 "Доходи від реалізації", 79 "Фінансові результати", 90 "Собівартість реалізації", 93 "Витрати на збут" (табл. 8.3).

Фактична собівартість реалізованої продукції, товарів, ви-конаних робіт і наданих послуг формується за дебетом рахунка 90 “Собівартість реалізації”. Наприкінці місяця для визначення фінансового результату від реалізації сума фактичної собівартос-ті реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг підлягає списан-ню за кредитом у порядку закриття дебетових оборотів на раху-нок 79 “Фінансові результати”.

Витрати операційної діяльності, які не включаються до скла-ду виробничої собівартості готової та реалізованої продукції (ад-міністративні, на збут та ін..), обліковуються на рахунках 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витра-ти операційної діяльності”. Наприкінці місяця суми дебетових оборотів цих рахунків списуються з кредиту на дебет рахунка 79 “Фінансові результати”.

Визнання доходу від реалізації в бухгалтерському обліку припадає на дату передачі покупцю продукції (товарів) та необ-хідних документів. У податковому обліку датою збільшення ва-лового доходу є дата, яка припадає на податковий період, протя-гом якого відбулася будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів, що підлягають продажу, а в разі продажу товарів за готів-ку - дата її оприбуткування в касі підприємства;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг). Продажна вартість реалізованої продукції, товарів, робіт і послуг (виручка від реалізації) відображається за кредитом рахунка 70 “Доходи від реалізації”. В кінці місяця для визначення фінансового результату від реалізації сума чистого доходу (виручка від продажу за вирахуванням наданих знижок покупцям та непрямих податків) проводиться за дебетом рахунка 70 у порядку закриття кредитових оборотів на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Враховуючи те, що фактичну собівартість готової продук-ції можна визначити тільки по закінченні місяця, а її випуск та реалізація відбуваються протягом місяця, існує необхідність ви-значати відхилення фактичної собівартості від планової не тільки за виготовленою, а й за реалізованою продукцією.

Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за плановими цінами, що відноситься до ре-алізованої продукції, відображається за кредитом рахунка 26 "Гото-ва продукція" і дебетом рахунка 90 "Собівартість реалізаціГ'. Як і за виготовленою продукцією перевитрати відображаються простим додатковим записом, а економія - червоним сторно.