Поняття господарського обліку.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття господарського обліку.



Поняття господарського обліку.

Поняття облік у широкому розумінні означає спостереження, вимірювання та реєстрацію певних природних і суспільних явищ. Для людей важливим є облік того, що впливає на суспільство, й об'єктом особливої уваги є господарська діяльність, основу якої становить виробництво матеріальних благ.

Господарська діяльність — це будь-яка діяльність, що пов'язана з виробництвом, обміном і споживанням матеріальних і нематеріальних благ.

Суб'єктами господарської діяльності є фізичні та юридичні особи. Фізичними особами є громадяни країни та інших держав,

юридичними особами — підприємства, організації й установи, їхня діяльність в Україні регулюється чинним законодавством.

Господарський облік здійснюють як фізичні, так і юридичні особи.

Юридичні особи — суб'єкти господарської діяльності є обліковими одиницями, які мають окрему систему бухгалтерського обліку і складають встановлену звітність із дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Господарський облік історично зумовлений; виник і розвивався разом із господарською діяльністю людини. У XV ст. з'явилися перші друковані праці з правил ведення обліку, автором однієї з яких був Лука Пачолі (1445—1515), відомий як родоначальник бухгалтерії. Його книга "Трактат про рахунки і записи" є першою працею з бухгалтерського обліку. Із розвитком продуктивних сил і виробничих відносин у різних соціально-економічних формаціях облік адаптувався до вимог суспільства і в результаті сформувався як прикладна економічна наука.

Метою господарського обліку є адекватне відображення фактів господарської діяльності, надання повної і правдивої інформації для прийняття рішень.

Зміст господарського обліку пізнають через його стади (етапи): спостереження; вимірювання; реєстрацію;групування; узагальнення.

Кожному з названих етапів (стадій) технології обліку відповідає певний набір способів і прийомів (методологія): документація та інвентаризація, оцінка і калькуляція, регістри, рахунки і подвійний запис, баланс і звітність.

Господарський облік завжди за своїм призначенням забезпечує інформацією процес управління та його апарат, оскільки господарський облік у широкому розумінні є функцією управління, поряд із плануванням (бюджетуванням), контролем, аналізом і прогнозуванням.

В Україні господарський облік поділяють на 3 види: оперативний, статистичний, бухгалтерський, кожен з яких має свої завдання, об'єкти обліку, способи одержання й обробки інформації, функції.

Оперативний облік використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і процесами на найважливіших ділян-

ках господарської діяльності з метою управління ними в міру їх здійснення. Він тісно пов'язаний з контролем, не має певної системи документації, використовує всі вимірники, забезпечує оперативність одержання інформації.

Статистичний облік вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси. При цьому кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному зв'язку з якісним змістом у конкретних умовах місця і часу. Статистика застосовує різні вимірники і властиві їй способи спостереження (масові та вибіркові), систему показників (абсолютні, відносні та середні величини).

Дані статистичного обліку застосовують для макроекономічного аналізу й управління, тому оперативний і бухгалтерський облік підпорядковують завданням державної статистики.

 

Облік в системі господарського механізму.

Існування людей можливе лише за наявності певних матері-
альних благ. Ці блага необхідно виробляти, тобто здійснювати матеріальне виробництво. У процесі матеріального виробництва постає потреба в обліку кількості здобутих засобів існування, а пізніше — кількості предметів, необхідних для виробництва тих чи інших продуктів. Із розвитком матеріального виробництва потрібним стає облік міри праці і міри споживання. Такий облік ведеться шляхом спостереження, вимірювання і реєстрації елементів процесу виробництва (засобів і предметів праці, готової продукції, грошових коштів та ін.).

Господарський облік —це кількісне відображення і якісна характеристика господарської діяльності з метою виявлення відхилень у реалізації планів виробничо-господарської діяльності підприємства та їхнього усунення.

Із розвитком ринкових відносин постійне ускладнення господарського життя спричинило поділ господарського обліку за видами:

¨ оперативний облік;

¨ статистичний облік;

¨ бухгалтерський облік.

Оперативний облік —це спосіб спостереження, відображення та контролю за окремими господарськими та технічними операціями безпосередньо в процесі їх здійснення з метою оператив­ного управління.

До прикладу, за допомогою оперативного обліку відображаються такі процеси, як вихід працівників на роботу, реєстрація підписаних за місяць угод та ін.

Статистичний облік ведеться з метою вивчення і контролю масових явищ, а також закономірностей їх розвитку.

 

 

Господарський облік як функція управління.

Поняття облік у широкому розумінні означає спостереження, вимірювання та реєстрацію певних природних і суспільних явищ. Для людей важливим є облік того, що впливає на суспільство, й об'єктом особливої уваги є господарська діяльність, основу якої становить виробництво матеріальних благ.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік як функція управління тісно пов'язаний із плануванням, аналізом, контролем і регулюванням.

Нині виділяють два види бухгалтерського обліку — фінансовий і управлінський.
Фінансовий облік охоплює всі ділянки обліку, завершується складанням фінансової звітності і ведеться для зовнішніх користувачів.
Управлінський облік —це сукупність методів та процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації для планування, контролю та прийняття рішень на різних рівнях управління підприємством.Синонімом управлінського обліку — внутрішній облік, внутрішньогосподарський облік, виробничий облік.Управлінський облік — це внутрішній облік, який ведеться для задоволення потреб в інформації керівників усього підприємства та його структурних підрозділів.
Бухгалтерський облік дає інформацію для багатьох інших видів обліку, для аналізу, контролю та прийняття управлінських рішень, оскільки він ведеться безперервно і відображує всю господарську діяльність підприємства.Отже, продукт бухгалтерського обліку — це облікова інформація, облікові рішення та проекти управлінських рішень.

Бухгалтерський облік, його зміст та особливості.

Для управління підприємством потрібен постійний, безперерв­ний, достовірний і юридично підтверджений облік господарських операцій, що охоплює всю діяльність підприємства. Таким єбухгалтерський облік.Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16 лип­ня 1999р.: «Бухгалтерський облік —процес виявлення, вимі­рювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень».

Особливості бухгалтерського облікутакі:

— безперервне, повне і послідовне відображення господарських операцій;

— обов’язкове документальне підтвердження наявності господарських засобів та здійснення господарських операцій;

— узагальнення даних у грошовому виразі;

— використання специфічних засобів та прийомів (оцінка, калькулювання, рахунки).

Бухгалтерський облік у свою чергу поділяється на фінансовий та управлінський.

 

 

Розрахункові рахунки.

Розрахункові рахунки призначені для обліку розрахункових операцій підприємства з іншими підприємствами. Ці рахунки за своєю будовою можуть бути активними, пасивними та активно-пасивними.Це рахунки:16,34,36,37,50-53,55,60-68.

Активні розрахункові рахунки відображають заборгованість інших підприємств та окремих осіб перед даним підприємством. До таких рахунків належать: 16 «Довгострокова дебіторська заборгованість», 34 «Короткострокові векселі одержані», 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками», 37 «Розрахунки з різними дебіторами». На дебеті цих рахунків відображають виникнення заборгованості та її дальше збільшення, а на кредиті — погашення (зменшення) заборгованості. Сальдо за вказаними рахунками дебетове і показує залишок заборгованості перед даним підприємством на кінець звітного періоду.

Пасивні розрахункові рахунки призначено для обліку розрахунків з іншими підприємствами, установами чи окремими особами, щодо яких дане підприємство має заборгованість. До таких рахунків належать: 60 «Короткострокові позики», 50 «Довгострокові позики», 66 «Розрахунки з оплати праці», 64 «Розрахунки за податками і платежами», 65 «Розрахунки зі страхування», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками» та ін. На кредиті цих рахунків відображається виникнення та збільшення заборгованості даного підприємства, а на дебеті — її зменшення, погашення. Сальдо за цими рахунками є кредитовим і показує суму заборгованості підприємства.

Активно-пасивні розрахункові рахунки призначено для обліку розрахунків з підприємствами та установами, які протягом певного періоду мають заборгованість перед даним підприємством, а в інший період дане підприємство стає боржником щодо тих самих установ чи організацій. Отже, за цих умов підприємство виступає то як дебітор, то як кредитор. На таких рахунках відображають, головно, розрахунки з різними дебіторами і кредиторами, внутрішні та внутрішньогосподарські розрахунки тощо. Вони можуть мати одночасно дебетове і кредитове сальдо та відображатися в балансі розгорнуто, тобто окремо в активі й пасиві.

Регулюючі рахунки.

Регулюючі рахунки призначені для регулювання (уточнення) оцінки об’єктів обліку, що відображаються на основних рахунках. До регулюючих рахунків належать: 13 «Знос необоротних активів», 38 «Резерв сумнівних боргів», 45 «Вилучений капітал», 46 «Неоплачений капітал», субрахунок 5 «Торгова націнка» до рахунка 28. Регулюючі рахунки не мають самостійного значення, завжди розглядаються в нерозривному зв'язку з тими основними рахунками, до яких вони відкриваються, і регулюють оцінку відповідних засобів чи процес використання певних джерел. Ці рахунки забезпечують облік окремих видів засобів за двома оцінками: наприклад, початкова та залишкова вартість основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, або роздрібні ціни й ціни придбання товарів, або планова й фактична собівартість готової продукції. На регулюючих рахунках обліковують лише суми, на які необхідно регулювати (коригувати) вартість засобів чи суму джерел, обрахованих за основним рахунком. Залежно від призначення регулюючі рахунки поділяються на доповнюючі та контрарні. Регулюючі доповнюючі рахунки призначено для відображення сум, на які необхідно збільшити залишок на основному рахунку з тим, щоб обліковані на ньому засоби було відображено за їхньою фактичною вартістю. На підприємствах, які ведуть облік руху товарно-матеріальних цінностей за встановленими обліковими цінами, до субрахунків «Матеріали», «Паливо», «Запасні частини» та ін. відкривають окремий аналітичний рахунок «Транспортно-заготівельні витрати» або рахунок «Відхилення від облікових цін», котрий і є регулюючим (доповнюючим). Завдяки цьому суттєво спрощується поточний облік товарно-матеріальних цінностей, відпадає необхідність визначати щомісяця ціну за кожним видом витрачених матеріальних цінностей і уможливлюється списання їх за фактичною собівартістю. Контрарні регулюючі рахунки призначено для обліку сум, на які необхідно зменшити залишок на основних рахунках, які ними регулюються.

 

Контрарні рахунки.

Контрарні рахунки зменшують оцінку основного рахунка. Ці рахунки поділяються на контрактивні та контрпасивні. Відрізняються контрактивні рахунки від контрпасивних тільки місцем у балансі. Контрактивні рахунки, як зрозуміло вже із самої назви (проти активу), є пасивними, а основні рахунки, які вони регулюють, — активними. Контрактивним регулюючим рахунком є, наприклад, рахунок 13 «Знос необоротних активів», який регулює залишок на рахунках 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 12 «Нематеріальні активи». На вказаному контрактивному рахунку відображаються суми зносу необоротних активів. Завдяки такому відображенню завжди є можливість визначити залишкову вартість основних засобів та інших предметів як різницю між їхньою початковою вартістю та сумою нарахованого зносу. У такій оцінці вони й відображаються в балансі підприємства. До контрактивних рахунків належить також субрахунок «Торгова націнка», на якому обліковуються торгова націнка на товари. Цей рахунок є регулюючим до рахунка 28 «Товари», на якому обліковуються товари за продажними цінами. Якщо необхідно визначити залишок товарів за їхньою купівельною вартістю, то в цьому разі від вартості товару, облікованого на рахунку 28 «Товари», необхідно відняти суму, обліковану на субрахунку «Торгова націнка». Серед контрактивних рахунків особливе місце займає рахунок 38 «Резерв сумнівних боргів», який застосовується для уточнення дебіторської заборгованості покупців і замовників (рахунок 36), щодо якої є ризик неповернення. На кредиті рахунка 38 відображається створення резерву, а на дебеті — його використання. У балансі підприємства відображається чиста реалізаційна вартість як різниця за рахунками 36 і 38. Будова контрактивних рахунків така сама, як і решти пасивних рахунків: на кредиті обліковується збільшення, нарахування, а на дебеті — зменшення, списання раніше нарахованих сум. Контрпасивні рахунки навпаки — є активними (проти пасиву), а основні рахунки, які ними регулюються, — пасивними. До контрпасивних належать рахунки: 45 «Вилучений капітал», на якому ведуть облік вилученого капіталу внаслідок викупу власних акцій для наступного їх анулювання чи перепродажу. На дебеті рахунка відображають вартість викуплених акцій, а на кредиті — їх анулювання чи продаж; 46 «Неоплачений капітал». За своїм призначенням та будовою він є активним. На цьому рахунку ведеться облік розрахунків із засновниками підприємства щодо їхніх внесків до статутного капіталу. На дебеті рахунка відображають заборгованість засновників, а на кредиті — її погашення. Аналітичний облік ведеться в розрізі окремих засновників. Сальдо цих рахунків (45 та 46) обраховується для визначення власного капіталу. Отже, названі рахунки є регулюючими щодо рахунків обліку власного капіталу і дають можливість визначити реальну фактичну його величину та відобразити її в балансі підприємства. Будова контрпасивних рахунків така сама, як і всіх активних рахунків: на дебеті відображають збільшення, а на кредиті — зменшення, списання використаного капіталу.

Операційні рахунки.

Важливу групу рахунків становлять операційні рахунки. їх призначено для відображення однорідних операцій, спрямованих на здійснення найважливіших господарських процесів. Характерною рисою операційних рахунків є те, що вони безпосередньо (прямо) не входять у баланс і закриваються з виконанням ними свого призначення.

Операційні рахунки поділяються на збірно-розподільні, калькуляційні та контральто-накопичувальні.

Операційні збірно-розподільні рахунки призначено для обліку непрямих витрат, тобто таких, котрі в момент їх виникнення не можна віднести на конкретний об'єкт обліку.

Калькуляційні рахунки призначено для обліку витрат, пов'язаних із виробництвом конкретних видів продукції, виконанням певних робіт чи наданням послуг.

Контрольно-накопичувальні рахунки призначено для накопичення інформації про витрати, які мають цільовий характер.

 

План рахунків та його характеристика.

План рахунків бухгалтерського обліку — це обов'язковий для застосування в усіх галузях народного господарства систематизований перелік синтетичних рахунків, які забезпечують накопичення, групування та узагальнення облікової інформації про господарську діяльність з метою її використання для управління, контролю і звітності.План рахунків та інструкцію з його застосування затверджено Міністерством фінансів України ЗО листопада 1999 р. для впровадження протягом 2000 р.Під час розробки плану рахунків використовувались загальновживані принципи бухгалтерського обліку і фінансової звітності, основні положення Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку.План рахунків побудований за десятковою системою. Усі рахунки поділяються на десять класів, кожен рахунок може мати субрахунки в межах 10. Тому першою цифрою коду є клас рахунка, другою — номер синтетичного рахунка (в цьому класі), третьою — номер субрахунка. У практичній діяльності застосовуються щонайменше двозначні коди. Для забалансових рахунків встановлено коди за тим самим принципом.Рахунки класів 0—7 є обов'язковими для всіх підприємств.Рахунки класу 9 «Витрати діяльності» ведуть всі підприємства, крім суб'єктів малого підприємництва, а також некомерційних організацій, що відкривають рахунки класу 8 «Витрати за елементами».Рахунки класу 8 можуть запроваджувати також інші підприємства з метою забезпечення необхідної інформації для складання звітності. У цьому разі такі рахунки використовуються як транзитні.План рахунків тісно пов'язаний із структурою балансу та звіту про фінансові результати. Так, залишки на рахунках класів 1—3 є підставою для складання активу балансу, класів 4—6 — пасиву балансу. А рахунки класів 7—9 побудовано з огляду на потребу підготовки звіту про фінансові результати. Дані рахунків класу 0 забезпечують інформацію, необхідну для заповнення приміток до фінансових звітів. Таким чином, планом рахунків передбачене відображення облікової інформації відповідно до вимог звітності, що значно полегшує та прискорює її складання.Групування рахунків в окремі класи сприяє більш обґрунтованій побудові плану рахунків та спрощує його використання, застосування в повсякденній обліковій роботі.Клас 1. Необоротні активи Рахунки цього класу призначено для обліку наявності, руху активів та інвестицій. До цього класу входять десять синтетичних рахунків. Необоротними вважаються активи, інвестиції та розрахунки зі строком використання понад один рік.Клас 2. Запаси.На рахунках цього класу ведеться облік наявності та руху належних підприємству предметів праці, що їх призначено для використання у виробництві та для господарських потреб, а також наявна худоба на вирощуванні та відгодівлі, малоцінні та швидкозношувані предмети, готова продукція, напівфабрикати та витрати на виробництво. Облік запасів ведеться за їхньою кількістю та вартістю. До цього класу входять дев'ять рахунків.Клас 3. Кошти, розрахунки та інші активи Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух коштів як у вітчизняній, так і в іноземній валюті. Іноземна валюта перераховується в гривні за курсом Національного банку України на дату здійснення відповідної операції. До цього класу входять дев'ять рахунків.До цього класу відносять також рахунки з обліку одержаних короткострокових векселів, поточні фінансові інвестиції та розрахунки з дебіторами.Клас 4. Власний капітал та забезпечення зобов'язань На рахунках цього класу обліковують наявність та рух власного капіталу, цільових надходжень та забезпечення майбутніх витрат і платежів. До цього класу входять десять рахунків. Рахунки класу 4 забезпечують необхідну інформацію для контролю за рухом капіталу та складання звітності про його наявність і ефективність використання.Клас 5. Довгострокові зобов'язання Рахунки цього класу призначено для обліку заборгованості підприємства, строк погашення якої перевищує 12 місяців. До такої заборгованості належать довгострокові позики, довгострокові векселі видані, зобов'язання за облігаціями, договорами оренди та ін. До цього класу входять шість рахунків. Указані рахунки забезпечують інформацію, потрібну для контролю за станом розрахунків та складання звітності.Клас 6. Поточні зобов'язання На рахунках цього класу обліковується короткотермінова заборгованість підприємства за позичками банку, виданими короткостроковими векселями, податками, оплаті праці, заборгованість постачальникам та інші зобов'язання, строк погашення яких перебуває в межах операційного циклу (12 місяців). До цього класу входять десять рахунків.За своїм призначенням вони такі самі, як і рахунки класу 5. Проте виділення їх в окремий клас дає можливість посилити контрольні функції обліку, визначити цілу низку важливих економічних показників, зокрема наявність власних оборотних коштів.Клас 7. Доходи і результати діяльності Рахунки цього класу призначено для відображення доходів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а також від надзвичайних подій. На рахунках накопичується виручка від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг, а також доходи, одержані від іншої діяльності. Доходи, одержані за звітний період, списують на фінансові результати. Отже, рахунки цього класу забезпечують інформацію про формування фінансових результатів підприємства. Указані рахунки за побудовою узгоджуються з вимогами складання звіту про фінансові результати.Клас 8. Витрати за елементами Рахунки цього класу використовуються з рішення самого підприємства як транзитні з метою накопичення інформації про витрати підприємства за елементами. Така інформація є необхідною для складання звітності, розробки кошторису витрат.Клас 9. Витрати діяльності Рахунки цього класу використовують всі підприємства, за винятком підприємств малого бізнесу, а також організацій, які не займаються комерційною діяльністю. На рахунках витрат діяльності відображають інформацію про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати щодо усунення наслідків надзвичайних подій. Ці рахунки забезпечують інформацію для визначення фінансових результатів і складання звітності.Клас 0. Забалансові рахунки На рахунках цього класу обліковують активи, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають в його користуванні, а також умовні зобов'язання. Облік на цих рахунках ведеться за простою системою без застосування подвійного запису.

 

127.Класи рахунків та їх використання при складанні балансу.Групування рахунків в окремі класи сприяє більш обґрунтованій побудові плану рахунків та спрощує його використання, застосування в повсякденній обліковій роботі.Клас 1. Необоротні активи Рахунки цього класу призначено для обліку наявності, руху активів та інвестицій. До цього класу входять десять синтетичних рахунків. Необоротними вважаються активи, інвестиції та розрахунки зі строком використання понад один рік.Клас 2. Запаси На рахунках цього класу ведеться облік наявності та руху належних підприємству предметів праці, що їх призначено для використання у виробництві та для господарських потреб, а також наявна худоба на вирощуванні та відгодівлі, малоцінні та швидкозношувані предмети, готова продукція, напівфабрикати та витрати на виробництво. Облік запасів ведеться за їхньою кількістю та вартістю. До цього класу входять дев'ять рахунків.Клас 3. Кошти, розрахунки та інші активи Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух коштів як у вітчизняній, так і в іноземній валюті. Іноземна валюта перераховується в гривні за курсом Національного банку України на дату здійснення відповідної операції. До цього класу входять дев'ять рахунків.До цього класу відносять також рахунки з обліку одержаних короткострокових векселів, поточні фінансові інвестиції та розрахунки з дебіторами.Клас 4. Власний капітал та забезпечення зобов'язань На рахунках цього класу обліковують наявність та рух власного капіталу, цільових надходжень та забезпечення майбутніх витрат і платежів. До цього класу входять десять рахунків. Рахунки класу 4 забезпечують необхідну інформацію для контролю за рухом капіталу та складання звітності про його наявність і ефективність використання.Клас 5. Довгострокові зобов'язання Рахунки цього класу призначено для обліку заборгованості підприємства, строк погашення якої перевищує 12 місяців. До такої заборгованості належать довгострокові позики, довгострокові векселі видані, зобов'язання за облігаціями, договорами оренди та ін. До цього класу входять шість рахунків. Указані рахунки забезпечують інформацію, потрібну для контролю за станом розрахунків та складання звітності.Клас 6. Поточні зобов'язання На рахунках цього класу обліковується короткотермінова заборгованість підприємства за позичками банку, виданими короткостроковими векселями, податками, оплаті праці, заборгованість постачальникам та інші зобов'язання, строк погашення яких перебуває в межах операційного циклу (12 місяців). До цього класу входять десять рахунків.За своїм призначенням вони такі самі, як і рахунки класу 5. Проте виділення їх в окремий клас дає можливість посилити контрольні функції обліку, визначити цілу низку важливих економічних показників, зокрема наявність власних оборотних коштів.Клас 7. Доходи і результати діяльності Рахунки цього класу призначено для відображення доходів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а також від надзвичайних подій. На рахунках накопичується виручка від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг, а також доходи, одержані від іншої діяльності. Доходи, одержані за звітний період, списують на фінансові результати. Отже, рахунки цього класу забезпечують інформацію про формування фінансових результатів підприємства. Указані рахунки за побудовою узгоджуються з вимогами складання звіту про фінансові результати.Клас 8. Витрати за елементами Рахунки цього класу використовуються з рішення самого підприємства як транзитні з метою накопичення інформації про витрати підприємства за елементами. Така інформація є необхідною для складання звітності, розробки кошторису витрат.Клас 9. Витрати діяльності Рахунки цього класу використовують всі підприємства, за винятком підприємств малого бізнесу, а також організацій, які не займаються комерційною діяльністю. На рахунках витрат діяльності відображають інформацію про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати щодо усунення наслідків надзвичайних подій. Ці рахунки забезпечують інформацію для визначення фінансових результатів і складання звітності.Клас 0. Забалансові рахунки На рахунках цього класу обліковують активи, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають в його користуванні, а також умовні зобов'язання. Облік на цих рахунках ведеться за простою системою без застосування подвійного запису.Оскільки план рахунків передбачено застосовувати в усіх галузях народного господарства, то на кожному конкретному підприємстві цілком закономірно використовується лише певна частина синтетичних рахунків, передбачених планом. Тому кожне підприємство розробляє для себе робочий план рахунків, включаючи до нього лише ті, що мають практичне застосування на даному підприємстві. Робочий план рахунків затверджується керівником підприємства. Але порядок використання кожного рахунка є незмінним, встановленим інструкцією зі застосування плану рахунків.

 

128.Коди (шифри) рахунків і їх будова.

Рахунок - це спосіб групування фінансово-економічної інформації для Ті поточного відображення в бухгалтерському обліку і для здійснення контролю за рухом і станом коштів: за їх надходженням, зарахуванням і перерахуванням за призначенням.

У плані рахунків наводяться також шифри (коди) кожного рахунка, тобто умовне числове позначення, що характеризує належність цього рахунка до певної групи. У практичній діяльності замість назв рахунків найчастіше використовують їхні шифри, що значно прискорює та спрощує обліковий процес. Шифри рахунків особливо необхідні, коли облікову інформацію обробляють на комп'ютерах.

Планом рахунків передбачені відповідні синтетичні рахунки з їхніми назвами й шифрами, які часто називають головними рахунками, або рахунками першого порядку. Підприємство не може самостійно впроваджувати нові рахунки чи вносити зміни до старих. Воно має використовувати лише ті рахунки, які передбачені планом, і в такому порядку, як це визначено інструкцією Міністерства фінансів.

Крім того, план рахунків визначає і відповідні субрахунки стосовно головних напрямів деталізації обліку. Такі субрахунки використовуються підприємством з метою здійснення поточного контролю та забезпечення необхідної інформації для складання звітності. Підприємства можуть запроваджувати окремі субрахунки, уточнювати їх (не змінюючи нумерації) залежно від галузевих особливостей. Порядок ведення аналітичного обліку регламентується інструкцією щодо відповідних синтетичних рахунків, або положеннями щодо ведення обліку на конкретних об'єктах.Інструкція зі застосування плану рахунків установлює однаковий порядок відображення однорідних господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Вона стосується, головним чином, питань, які визначають основні принципи організації та методики бухгалтерського обліку на відповідних об'єктах. Для цього дається коротка характеристика кожного синтетичного рахунка і його субрахунків, розглядається їхня структура і призначення, наводиться порядок обліку найбільш типових господарських операцій. Під час розробки плану рахунків використовувались загальновживані принципи бухгалтерського обліку і фінансової звітності, основні положення Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку.

План рахунків побудований за десятковою системою. Усі рахунки поділяються на десять класів, кожен рахунок може мати субрахунки в межах 10. Тому першою цифрою коду є клас рахунка, другою — номер синтетичного рахунка (в цьому класі), третьою — номер субрахунка. У практичній діяльності застосовуються щонайменше двозначні коди. Для забалансових рахунків встановлено коди за тим самим принципом.

Рахунки класів 0—7 є обов'язковими для всіх підприємств.

Рахунки класу 9 «Витрати діяльності» ведуть всі підприємства, крім суб'єктів малого підприємництва, а також некомерційних організацій, що відкривають рахунки класу 8 «Витрати за елементами».

Рахунки класу 8 можуть запроваджувати також інші підприємства з метою забезпечення необхідної інформації для складання звітності. У цьому разі такі рахунки використовуються як транзитні.

План рахунків тісно пов'язаний із структурою балансу та звіту про фінансові результати. Так, залишки на рахунках класів 1—3 є підставою для складання активу балансу, класів 4—6 — пасиву балансу. А рахунки класів 7—9 побудовано з огляду на потребу підготовки звіту про фінансові результати. Дані рахунків класу 0 забезпечують інформацію, необхідну для заповнення приміток до фінансових звітів. Таким чином, планом рахунків передбачене відображення облікової інформації відповідно до вимог звітності, що значно полегшує та прискорює її складання.

Групування рахунків в окремі класи сприяє більш обґрунтованій побудові плану рахунків та спрощує його використання, застосування в повсякденній обліковій роботі.

 

Поняття господарського обліку.

Поняття облік у широкому розумінні означає спостереження, вимірювання та реєстрацію певних природних і суспільних явищ. Для людей важливим є облік того, що впливає на суспільство, й об'єктом особливої уваги є господарська діяльність, основу якої становить виробництво матеріальних благ.

Господарська діяльність — це будь-яка діяльність, що пов'язана з виробництвом, обміном і споживанням матеріальних і нематеріальних благ.

Суб'єктами господарської діяльності є фізичні та юридичні особи. Фізичними особами є громадяни країни та інших держав,

юридичними особами — підприємства, організації й установи, їхня діяльність в Україні регулюється чинним законодавством.

Господарський облік здійснюють як фізичні, так і юридичні особи.

Юридичні особи — суб'єкти господарської діяльності є обліковими одиницями, які мають окрему систему бухгалтерського обліку і складають встановлену звітність із дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Господарський облік історично зумовлений; виник і розвивався разом із господарською діяльністю людини. У XV ст. з'явилися перші друковані праці з правил ведення обліку, автором однієї з яких був Лука Пачолі (1445—1515), відомий як родоначальник бухгалтерії. Його книга "Трактат про рахунки і записи" є першою працею з бухгалтерського обліку. Із розвитком продуктивних сил і виробничих відносин у різних соціально-економічних формаціях облік адаптувався до вимог суспільства і в результаті сформувався як прикладна економічна наука.

Метою господарського обліку є адекватне відображення фактів господарської діяльності, надання повної і правдивої інформації для прийняття рішень.

Зміст господарського обліку пізнають через його стади (етапи): спостереження; вимірювання; реєстрацію;групування; узагальнення.

Кожному з названих етапів (стадій) технології обліку відповідає певний набір способів і прийомів (методологія): документація та інвентаризація, оцінка і калькуляція, регістри, рахунки і подвійний запис, баланс і звітність.

Господарський облік завжди за своїм призначенням забезпечує інформацією процес управління та його апарат, оскільки господарський облік у широкому розумінні є функцією управління, поряд із плануванням (бюджетуванням), контролем, аналізом і прогнозуванням.

В Україні господарський облік поділяють на 3 види: оперативний, статистичний, бухгалтерський, кожен з яких має свої завдання, об'єкти обліку, способи одержання й обробки інформації, функції.

Оперативний облік використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і процесами на найважливіших ділян-

ках господарської діяльності з метою управління ними в міру їх здійснення. Він тісно пов'язаний з контролем, не має певної системи документації, використовує всі вимірники, забезпечує оперативність одержання інформації.

Статистичний облік вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси. При цьому кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному зв'язку з якісним змістом у конкретних умовах місця і часу. Статистика застосовує різні вимірники і властиві їй способи спостереження (масові та вибіркові), систему показників (абсолютні, відносні та середні величини).

Дані статистичного обліку застосовують для макроекономічного аналізу й управління, тому оперативний і бухгалтерський облік підпорядковують завданням державної статистики.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.172.223.30 (0.016 с.)