Виникнення господарського обліку в різних країнах

Відзначити той день, коли виник облік неможливо. Він виникав поступово, довго і непереборно.

Вважається, що матеріальні передумови господарського обліку склалися ще в часи первісного ладу. Вже в той час існувала людина, що вміла обліковувати господарство без записів, тому що необхідно було формувати запаси за результатами землеробства, полювання, риболовлі.

Поступовий розвиток господарства призвів до необхідності письмової реєстрації господарських фактів. Цьому також сприяв винахід фінікійцями алфавіту і виникнення елементарної арифметики.

Подальший розвиток господарського обліку здійснювалося одночасно з розвитком мінових відносин. Саме операції обміну породили подвійний запис, тому що необхідно було показувати надходження одного предмета і вибуття іншого. Тому в стародавньому світі облік розвивався у тих народів, де розвивалася торговельна діяльність (Вавилон, Фінікія, Єгипет, Китай і ін.).

Стародавній Єгипет

Стародавній Єгипет був самою великою торговельною державою, тому вважають, що облік зародився саме там.

У 15 ст. до н.е. у Єгипті облік вівся в окремих господарствах і в язичеських храмах. Крім того існував державний облік.

Господарства виробляли продукти і здавали їх на державні склади.

Майно єгипетських фараонів обліковували державні писарі – клас людей, що повинні були пройти курс навчання в спеціальній школі під доглядом жерців. Писарі вели спеціальні книги державних доходів і витрат. Книги зберігалися в храмах під доглядом жерців.

Об'єктами обліку виступали засоби праці, раби, оплата праці, сільськогосподарські продукти та інше майно. Вимірники застосовувалися лише натуральні.

Записи здійснювалися на сувоях папірусу. Довжина сувоїв складала 4-5 метрів, висота 24-18 см. Форма папірусу визначала табличний варіант регістра: по стовпцях вказувалися найменування різних цінностей (найбільша таблиця містила 87 стовпців), а по рядках – дні, по яких відзначався кількісний рух цінностей.

Основним обліковим прийомом була інвентаризація. У період з 3400 до 2980 р. до н.е. кожні два роки проводилася інвентаризація майна. Пізніше переривана (дискретна) інвентаризація була замінена поточним (перманентним) обліком. Метою поточного обліку був чіткий опис руху цінностей (срібла, хліба, рабів і т.п.)

Факт господарського життя оформлявся трьома особами – одна відзначав на папірусі число цінностей, намічених до відпустки, друга проставляла поруч кількість фактично відпущених цінностей і третя порівнювала числа і робила відмітки при виявлені відхилення.

Особливістю давньоєгипетського обліку було щоденне виведення залишків цінностей на складі. Зрозуміло, що це було можливе тільки в зв'язку з невеликими обсягами господарської діяльності.

Месопотамія

У Вавилоні вже в 8 в. до н.е. існувала банківська контора, яка з доручення клієнтів за плату здійснювала торговельні операції; приймала гроші і товари на зберігання; видавала кредити, відсотки по яких виплачувалися у формі врожаю з полів боржників.

У Вавилоні виникло перше спеціальне законодавство. Закони Хаммурабі (1790-1752р. до н.е.) пропонували купцям – ведення самостійного обліку; храмам – державне рахівництво; передача грошей без розписки вважалася недійсною.

Про значний розвиток обліку свідчить зародження у Вавилоні нормування, що виконувало функції попереднього контролю за використанням засобів. Розроблялися норми зерна для посіву, збору врожаю в залежності від категорії землі, норми матеріалів, необхідних для будівництва, норми витрат на утримання робочої сили.

Крім об'єктів обліку, що існували в Єгипті, у Вавилоні був розповсюджений облік розрахунків. Причиною розвитку обліку розрахунків є поява банків. Грошові розрахунки здійснювалися в одиницях ваги, тому що монетна система ще не застосовувалася. Відсотки розраховувалися грішми, продуктами, робочими днями.

У Вавилоні розповсюджена система синтетичного й аналітичного обліку (Зернові -> пшениця, рис і т.п.)

Облік вівся на глиняних картках (від 2 см. до 30х40 см.). Документи без помилок і помарок сушився на сонці, а невірний – розбивався. Реєстрація господарських операцій здійснювалася в систематичному і хронологічному порядку.

Підставою для записів були виправдувальні документи, відсутність яких оформлялося спеціальними застереженнями.

Уже складалися наряди для виконання робіт, відомості зарплати.

Найдавніша відомість показує, що витрати на зарплату вже розподілялися за видами робіт. Підсумок кожного рядка показував належну кількість зерна даному працівникові, підсумок кожного стовпчика – величину витрат на об'єкт робіт.

В основі обліку так само як і в Єгипті знаходився інвентарний опис (сучасною мовою прийом інвентаризації). У господарствах періодично складався інвентар усього майна. У державі складалися описи полів (розмір, категорія, врожайність), здійснювався перепис населення, худоби, державного майна.

Китай

У Китаї панувало державне регулювання бухгалтерського обліку. Було розроблено законодавство, що докладно описувало порядок ведення обліку державними органами і підприємствами.

У Китаї існували особливості в організації обліку. Облікові працівники були зосереджені в трьох відділах:

- перший показував надходження цінностей;

- другий – вибуття і залишок обліковий;

- третій – проводив інвентаризацію і виводив натуральний залишок, але не знав залишку облікового.

Порівняння облікового і фактичного залишку здійснювала вища адміністрація.

У зв'язку з застосуванням такого порядку обліку балансова формула мала вигляд:

Н – В = Зк – Зп

Цікаво відзначити, що вже в ті часи вибуття цінностей здійснювалося за принципом: перша партія отримана – перша відпущена.

Стародавня Греція

Найбільшого розвитку облік одержав у 5 в. до н.е. у банках, що називалися трапези. У грецьких банках уперше стала застосовуватися форма безготівкових розрахунків. Перекази оформлялися платіжними дорученнями - «діаграфе», які у хронологічному порядку записувалися в журнал. Запис містив дату, одержувача грошей, причину і суму платежу.

Отримав розвитку облік для державних потреб. Його вели десять обраних населенням осіб, до функції яких належав облік доходів і витрат і складання звітів, облік храмового майна, проведення інвентаризацій.

На кожен вид доходів відкривався окремий глечик, якому привласнювався буквений індекс. На конкретні витрати можна було брати гроші тільки зі строго визначеного глечика. Ключ від каси з глечиками знаходився в одного чиновника, а ключ від приміщення з документацією — в іншого. Обмін ключами був заборонений.

У Греції вперше з'явилося поняття матеріальної відповідальності. Однак державі були вигідні нестачі в матеріально відповідальних осіб: украв людина драхму, а держава 10 драхм одержить. Важливо, щоб у розтратника було що брати, тому на посади з матеріальною відповідальністю призначалися тільки багаті люди, здатні внести заставу або представити впливових поручителів. Звідси й інше розуміння інвентаризації, що була тільки засобом перевірки звіту матеріально відповідальної особи за визначений період. Поняття раптової інвентаризації було далеке грекам. Більш того, ініціатива інвентаризації повинна була виходити від матеріально відповідальної особи, він здав звіт, він повинний і подбати про докази вірогідності.

У Греції вперше з'являються гроші у виді монет. Спочатку вони виступали як самостійний об'єкт обліку, далі — як засіб у розрахунках (усі контокорентні рахунки велися в грошах) і, нарешті, як міра вартості (у грошах стали вимірювати весь інвентар).

Облік вівся переважно на дощечках, вибілених гіпсом; іноді застосовувався папірус.

Поточний облік здійснювався у виді хронологічного запису. Для цілей звітності по даним хронологічного регістра робилася рекапітуляція (системне рознесення всіх хронологічних записів).

У Греції зародився прийом лінійного запису. Причиною його появи став облік податків. Так документи про платежі податків розподілялися по рядках. Чиновники, одержуючи гроші, викреслювали платників. У підсумку списки містили дані про прострочені платежі і неплатників.

В Афінах звітність носила публічний характер. Звіти храмів, державних установ записувалися на мармурові або бронзові дошки і виставлялися в народних зібраннях, в огорожах храмів, уздовж доріг.

Переломним моментом у розвитку обліку став 256 р. до н.е., коли Зенон реформував систему обліку, що склалася в приватних маєтках.

Зенон спеціалізував облік по галузях господарства: облік землеробства, тваринництва, виноградарства і т.д. Окремо виділявся складський облік (облік хлібних запасів). За кожним видом діяльності складалася самостійна звітність.

Порядок документообігу строго регламентувався. Облікові регістри велися за принципом систематичного запису.

Рахунки поділялися на матеріальні, особисті і фінансові.

До особистих рахунків відносили:

рахунки боржників - відображалося збільшення і погашення боргу

рахунок власника — на якому відбивали надходження і виплати, не зв'язані з керуванням маєтком.

Фінансовим рахунком був рахунок податків на майно (вівся в натуральному вимірі).

Запису в рахунках виконувалися в хронологічному порядку, сальдо виводилося після реєстрації кожної господарської операції.

У III ст. до н.е. був відомий принцип накопичення. На основі даних первинних документів складався зведений документ і в рахунку робили запис на основі денного підсумку зведеного документа.

Рим

Для реєстрації господарських операцій найчастіше застосовувалися навощені дощечки, папірус і пергамент.

Основні досягнення в обліку містяться в системі облікових регістрів. Основною книгою була Адверсарія, призначена для щоденного запису господарських операцій. У систематичному порядку запису з Адверсарії переносилися в Кодекси. В одному кодексі приводилися рахунки коштів ірозрахунків, в іншому – матеріально-речовинні рахунки. По рахунках кодексів виводилися сальдо.

У державному обліку в провінціях велася книга Бреваріум, де відбивали кошторисні асигнування і їхнє використання. За даними книг складалася загальнодержавна звітність.

У часи Римської імперії одержав широкий розвиток систематичний запис. Він застосовувався при розрахунках із солдатами й у фінансовому відомстві при обліку податків. На кожного платника податків відкривався особовий рахунок, у якому вказувалося: об'єкт оподаткування і його оцінка, внески різних податків, загальна сума внеску. Була створена спеціальна податкова поліція с ціллю одержання відомостей про доходи, що укриваються від оподаткування, і майна.

У легіонах на кожного солдата відкривався окремий особовий рахунок. Солдатові три рази в рік нараховувалося жалування, з нього віднімалася вартість наданого майна і харчування, а також утримання на прапор і пожертвування.

Звітність у Римі була також публічною. Причому більшу довіру викликав усний звіт.

Збережені дані промислового обліку показують, що калькуляції в той час не було. У промисловому виробництві результати господарської діяльності визначалися в цілому по підприємству шляхом зіставлення усіх витрат із усіма доходами.

Підводячи підсумок, відзначимо, що облік древнього світу був статичний. У його основі лежать інвентаризація і звітність.

 

Облік епохи Середньовіччя

 

Падіння Римської імперії і завоювання Європи варварами привело до ослаблення торговельних відносин. Тривалий час облік перестав розвиватися. Облік вівся тільки в монастирях, тому що в той час вони володіли значним майном.

У монастирях облік вівся професійними бухгалтерами. З 8 по 12 ст. була поширена професія мандрівних писарів, що за плату складали звіти.

У період розквіту Середньовіччя з'явилися трактати, що описували порядок ведення обліку. Домініканський чернець Вальтер Хенлі вимагав:

1. Ретельної перевірки звітів;

2. Щорічної інвентаризації;

3. Строгої інвентаризації дебіторської заборгованості;

4. Підтверджень свідків про правильність цін, що вказуються в звіті, тому що трапляється, що особи, що звітують перебільшують вартість покупки і применшують виторг від продажу.

З метою підвищення точності і юридичної обґрунтованості облікових записів формується торговельне (господарське) право. У 13 в. середземноморські купці дотримувалися наступних правил:

1. Завершені операції записуються відповідно до зростаючого порядку їх дат;

2. Нехай у облікових книгах між записами не буде порожніх місць;

3. Нехай буде по кожній операції зроблене посилання на розпорядчий документ;

4. Нехай усі числа будуть буквені, а не цифрові, щоб не було підробок.

У епоху пізнього Середньовіччя панував партіоний метод обліку товарів. У цьому зв'язку бухгалтер визначав фінансовий результат не взагалі по підприємству, а по кожній партії товарів.

Розвиток господарської діяльності вимагав і розвитку форм контролю за якістю облікової інформації. Для цього в Англії з'явився інститут контролерів (аудиторів) (audio – вислухувати). Перше згадування про аудиторів відноситься до 1299р. Поява аудиторів зв'язана з необхідністю гарантування якості звітності.

 

Питання для самоконтролю:

1. Вкажіть періоди розвитку бухгалтерського обліку за характером облікових носіїв та типом облікових регістрів.

2. Вкажіть періоди розвитку бухгалтерського обліку за організаційною структурою та цілями ведення обліку.

3. Розкрійте поняття централізований та децентралізований облік.

4. Вкажіть періоди розвитку бухгалтерського обліку за методологією обліку та за складом рахунків.

5. Що таке камеральна бухгалтерія. Які причини її виникнення.

6. Вкажіть особливості розвитку обліку в Стародавньому Єгипті.

7. Вкажіть особливості розвитку обліку в Вавилоні.

8. Вкажіть особливості розвитку обліку в Китаєві.

9. Зазначте особливості розвитку обліку в Стародавній Греції.

10. Вкажіть особливості розвитку обліку в Римі.

11. Опишіть систему облікових регістрів, що застосовувалася в Римі.

12. В якій країні з'явилися перші банківські установи.

13. Опишіть стан обліку в епоху Середньовіччя.

 

Перелік тем рефератів до теми 1:

1. Зародження бухгалтерського обліку в Єгипті.

2. Зародження бухгалтерського обліку в Месопотамії (Вавилоні)

3. Порівняння розвитку обліку в Єгипті та Вавилоні.

4. Зародження бухгалтерського обліку у фінікійців (англійців Стародавнього світу).

5. Зародження бухгалтерського обліку в Іудеї.

6. Зародження бухгалтерського обліку в Індії.

7. Зародження бухгалтерського обліку в Центральній Америці.

8. Зародження бухгалтерського обліку в Китаї.

9. Зародження бухгалтерського обліку в Персії.

10. Зародження бухгалтерського обліку в Греції.

11. Зародження бухгалтерського обліку в Римі.

12. Загальна характеристика обліку стародавнього світу.

13. Визначення рахівництва в обліковій літературі кінця XIX – поч.. XX ст.

14. Типові підходи різних авторів до вивчення історії бухгалтерського обліку

15. Періодизація розвитку бухгалтерського обліку різними авторами.

 

Тести до теми 1

 

1. Матеріальні передумови обліку сформувалися в період:

а) первісного ладу;

б) рабовласницького ладу;

в) феодального ладу.

 

Обведіть номер правильної відповіді:

2. У процесі розвитку бухгалтерського обліку рахунки з'являлися в наступній послідовності:

 

а) майнові рахунки, рахунки розрахунків, рахунки власних засобів, результатні рахунки, операційні рахунки;

б) майнові рахунки, рахунки розрахунків, операційні рахунки, результатні рахунки, рахунки власних засобів;

в) майнові рахунки, рахунки розрахунків, результатні рахунки, операційні рахунки, рахунки власних засобів.

 

 

Установіть відповідність у виді комбінації цифр і букв: