Періодизація розвитку бухгалтерського обліку

Зміст

стор.

Вступ Тема 1. Виникнення бухгалтерського обліку і періодизація його розвитку Питання для самоконтролю Перелік тем рефератів до теми 1 Тести до теми 1 Тема 2. Виникнення і розвиток подвійної бухгалтерії в країнах Європи Питання для самоконтролю Перелік тем рефератів до теми 2 Тести до теми 2 Тема 3. Формування бухгалтерського обліку як науки(19 – початок 20 ст.) Питання для самоконтролю Перелік тем рефератів до теми 3 Тести до теми 3 Тема 4. Розвиток бухгалтерського обліку в Росії до 1917 р. Питання для самоконтролю Перелік тем рефератів до теми 4 Тести до теми 4 Тема 5. Бухгалтерський облік у соціалістичному суспільстві Питання для самоконтролю Перелік тем рефератів до теми 5 Тести до теми 5 Тема 6. Розвиток бухгалтерського обліку в Україні Питання для самоконтролю Перелік тем рефератів до теми 6 Тести до теми 6 Іменний покажчик Список літератури, що рекомендується

Вступ

 

Для того, щоб краще зрозуміти сутність бухгалтерського обліку, необхідно вивчити його історію. Тільки глибокі знання поступового розвитку обліку вчать заслужено цінувати його переваги та значення для господарського життя.

Питання необхідності вивчення цієї дисципліни не викликає сумніву, тому що краще працює той бухгалтер, який добре володіє досвідом попередників. Він не витрачає часу, намагаючись винайти те, що вже було винайдено раніше. Вивчаючи історію, бухгалтер не може її переробити, але спроможний глибоко переосмислити минуле та краще усвідомити майбутнє.

Знання основних етапів становлення і розвитку бухгалтерського обліку дозволяє:

1. Розглянути еволюцію методів бухгалтерського обліку і формування його категорій;

2. Довідатися, які проблеми бухгалтерського обліку виникали раніше і ознайомитися зі шляхами їх вирішення.

3. Об'єктивно оцінювати сучасну методологію обліку.

4. Відкрити багатовікові таємниці, тому що бухгалтерські документи відображають справжні історичні події.

Таким чином, ціллю викладання цієї дисципліни є ознайомлення студентів із літописом злетів і падінь обліку для розуміння його теперішнього і передбачення майбутнього стану.

Даний навчально-методичний посібник складено викладачами кафедри бухгалтерського обліку ДонДУЕТ ім. М. Туган-Барановського за матеріалами попередніх досліджень професора Соколова Я.В., професора Бутинця Ф.Ф., Малькової Т.Н., Маздорова В.А., Швеця В.

 

Тема 1. Виникнення бухгалтерського обліку і періодизація його розвитку

 

1. Періодизація розвитку бухгалтерського обліку;

2. Виникнення господарського обліку в різних країнах;

3. Облік епохи Середньовіччя.

Цільова настанова

Після вивчення теми студенти повинні знати:

ü основні ознаки періодизації розвитку бухгалтерського обліку;

ü види облікових носіїв, способи і прийоми реєстрації господарських фактів, порядок організації господарського обліку в Стародавньому Єгипті, Месопотамії, Іудеї, Китаєві, Греції, Римі;

ü фактори, що впливали на розвиток обліку в епоху Середньовіччя.

 

Періодизація розвитку бухгалтерського обліку

На питання, коли виник облік, існує три варіанти відповіді:

1. 6 тис. років тому, коли почалася цілеспрямована реєстрація фактів господарського життя. Саме тоді з'явився вид практичної діяльності – рахівництво – спосіб відображення господарських операцій.

2. 500 років тому, коли з'явилася книга Л. Пачолі «Трактат про рахунки і записи».

3. 100 років тому, коли з'явилися перші теоретичні дослідження. Тоді облік виділився в самостійну науку – рахівництво.

Соколовим Я.В. розроблена найбільш повна періодизація розвитку бухгалтерського обліку за рядом ознак:

1. За характером облікових носіїв:

1.1. Використання для реєстрації господарських операцій «підручних» матеріалів: у Вавилоні - глиняні таблички, у Єгипті — папірус, у Греції — черепки, у Римі — воскові таблички, в імперії Інків — мотузки, у середньовічній Європі — пергамент і т.п.

1.2. Застосування папера. У Європі був поширений в 10 ст.

1.3. Використання магнітних, безпаперових носіїв.

2. За типом облікових регістрів:

2.1. Вільні аркуші - глиняні таблички, черепки, воскові таблички визначили картки;

2.2. Книги – до 20 в. були головним видом облікових регістрів.

2.3. На початку XX в. - картки і вільні аркуші (з розвитком обчислювальних машин з'явилися табуляграми, машинограми, відеограми).

3. За організаційною структурою:

3.1. «Бухгалтерія» в особі самого господарюючого суб'єкта.

3.2. Централізовані бухгалтерії (виникнення зв'язано з появою державних установ)

3.3. Децентралізовані бухгалтерії при виникненні великих підприємств. У кожній філії, у кожнім цеху однієї і тієї ж фірми відкривалися свої бухгалтерії.

3.4. Централізація обліку на початку 20 ст. (пов'язано з появою обчислювальних машин).

3.5. Поява міні-ЕОМ привело знову до децентралізації

4. За цілями ведення:

4.1. Констатація фактів господарського життя, «вузлики на пам'ять»

4.2. З метою контролю за зберіганням майна (1531 р.).

4.3. З метою визначення прибутку (1860 р.). Вчені почали вивчати поняття доходу і як його розрахувати.

4.4. Відображення відносин всередині підприємства - облік управлінський (середина XX ст. у США)

5. За методологією обліку:

5.1. Інвентарний облік, тобто пряме перерахування майна власника. Вимірювання здійснюється в натуральних одиницях, ніякого узагальнення вартості майна немає.

5.2. Із застосуванням двох вимірників — натурального і грошового - з'явилося два види обліку - камеральна і комерційна (патримоніальна) бухгалтерія. Перша веде облік грошових витрат і надходжень, друга — облік майна і результати його використання.

5.3. Подвійна бухгалтерія

6. За складом рахунків:

6.1. Майнові (матеріальні, інвентарні) рахунки.

6.2. Рахунки розрахунків, сукупність яких одержала назву ресконтро.

6.3. Рахунки власних засобів (Б. Котрульі — 1458 р.)

6.4. Результатні рахунки, з яких центральне значення мав рахунок реалізації

6.5. Операційні рахунки (Є. Леоте та А. Гільбо — 1860 р.).

7. За формами рахівництва розвиток обліку зв'язаний з порядком реєстрації.

7.1. Хронологічний і систематичний записи.

7.2. Діфафичний запис. В 1952 р. його називають журнально-ордерною формою обліку.

 

Виникнення господарського обліку в різних країнах

Відзначити той день, коли виник облік неможливо. Він виникав поступово, довго і непереборно.

Вважається, що матеріальні передумови господарського обліку склалися ще в часи первісного ладу. Вже в той час існувала людина, що вміла обліковувати господарство без записів, тому що необхідно було формувати запаси за результатами землеробства, полювання, риболовлі.

Поступовий розвиток господарства призвів до необхідності письмової реєстрації господарських фактів. Цьому також сприяв винахід фінікійцями алфавіту і виникнення елементарної арифметики.

Подальший розвиток господарського обліку здійснювалося одночасно з розвитком мінових відносин. Саме операції обміну породили подвійний запис, тому що необхідно було показувати надходження одного предмета і вибуття іншого. Тому в стародавньому світі облік розвивався у тих народів, де розвивалася торговельна діяльність (Вавилон, Фінікія, Єгипет, Китай і ін.).

Стародавній Єгипет

Стародавній Єгипет був самою великою торговельною державою, тому вважають, що облік зародився саме там.

У 15 ст. до н.е. у Єгипті облік вівся в окремих господарствах і в язичеських храмах. Крім того існував державний облік.

Господарства виробляли продукти і здавали їх на державні склади.

Майно єгипетських фараонів обліковували державні писарі – клас людей, що повинні були пройти курс навчання в спеціальній школі під доглядом жерців. Писарі вели спеціальні книги державних доходів і витрат. Книги зберігалися в храмах під доглядом жерців.

Об'єктами обліку виступали засоби праці, раби, оплата праці, сільськогосподарські продукти та інше майно. Вимірники застосовувалися лише натуральні.

Записи здійснювалися на сувоях папірусу. Довжина сувоїв складала 4-5 метрів, висота 24-18 см. Форма папірусу визначала табличний варіант регістра: по стовпцях вказувалися найменування різних цінностей (найбільша таблиця містила 87 стовпців), а по рядках – дні, по яких відзначався кількісний рух цінностей.

Основним обліковим прийомом була інвентаризація. У період з 3400 до 2980 р. до н.е. кожні два роки проводилася інвентаризація майна. Пізніше переривана (дискретна) інвентаризація була замінена поточним (перманентним) обліком. Метою поточного обліку був чіткий опис руху цінностей (срібла, хліба, рабів і т.п.)

Факт господарського життя оформлявся трьома особами – одна відзначав на папірусі число цінностей, намічених до відпустки, друга проставляла поруч кількість фактично відпущених цінностей і третя порівнювала числа і робила відмітки при виявлені відхилення.

Особливістю давньоєгипетського обліку було щоденне виведення залишків цінностей на складі. Зрозуміло, що це було можливе тільки в зв'язку з невеликими обсягами господарської діяльності.

Месопотамія

У Вавилоні вже в 8 в. до н.е. існувала банківська контора, яка з доручення клієнтів за плату здійснювала торговельні операції; приймала гроші і товари на зберігання; видавала кредити, відсотки по яких виплачувалися у формі врожаю з полів боржників.

У Вавилоні виникло перше спеціальне законодавство. Закони Хаммурабі (1790-1752р. до н.е.) пропонували купцям – ведення самостійного обліку; храмам – державне рахівництво; передача грошей без розписки вважалася недійсною.

Про значний розвиток обліку свідчить зародження у Вавилоні нормування, що виконувало функції попереднього контролю за використанням засобів. Розроблялися норми зерна для посіву, збору врожаю в залежності від категорії землі, норми матеріалів, необхідних для будівництва, норми витрат на утримання робочої сили.

Крім об'єктів обліку, що існували в Єгипті, у Вавилоні був розповсюджений облік розрахунків. Причиною розвитку обліку розрахунків є поява банків. Грошові розрахунки здійснювалися в одиницях ваги, тому що монетна система ще не застосовувалася. Відсотки розраховувалися грішми, продуктами, робочими днями.

У Вавилоні розповсюджена система синтетичного й аналітичного обліку (Зернові -> пшениця, рис і т.п.)

Облік вівся на глиняних картках (від 2 см. до 30х40 см.). Документи без помилок і помарок сушився на сонці, а невірний – розбивався. Реєстрація господарських операцій здійснювалася в систематичному і хронологічному порядку.

Підставою для записів були виправдувальні документи, відсутність яких оформлялося спеціальними застереженнями.

Уже складалися наряди для виконання робіт, відомості зарплати.

Найдавніша відомість показує, що витрати на зарплату вже розподілялися за видами робіт. Підсумок кожного рядка показував належну кількість зерна даному працівникові, підсумок кожного стовпчика – величину витрат на об'єкт робіт.

В основі обліку так само як і в Єгипті знаходився інвентарний опис (сучасною мовою прийом інвентаризації). У господарствах періодично складався інвентар усього майна. У державі складалися описи полів (розмір, категорія, врожайність), здійснювався перепис населення, худоби, державного майна.

Китай

У Китаї панувало державне регулювання бухгалтерського обліку. Було розроблено законодавство, що докладно описувало порядок ведення обліку державними органами і підприємствами.

У Китаї існували особливості в організації обліку. Облікові працівники були зосереджені в трьох відділах:

- перший показував надходження цінностей;

- другий – вибуття і залишок обліковий;

- третій – проводив інвентаризацію і виводив натуральний залишок, але не знав залишку облікового.

Порівняння облікового і фактичного залишку здійснювала вища адміністрація.

У зв'язку з застосуванням такого порядку обліку балансова формула мала вигляд:

Н – В = Зк – Зп

Цікаво відзначити, що вже в ті часи вибуття цінностей здійснювалося за принципом: перша партія отримана – перша відпущена.

Стародавня Греція

Найбільшого розвитку облік одержав у 5 в. до н.е. у банках, що називалися трапези. У грецьких банках уперше стала застосовуватися форма безготівкових розрахунків. Перекази оформлялися платіжними дорученнями - «діаграфе», які у хронологічному порядку записувалися в журнал. Запис містив дату, одержувача грошей, причину і суму платежу.

Отримав розвитку облік для державних потреб. Його вели десять обраних населенням осіб, до функції яких належав облік доходів і витрат і складання звітів, облік храмового майна, проведення інвентаризацій.

На кожен вид доходів відкривався окремий глечик, якому привласнювався буквений індекс. На конкретні витрати можна було брати гроші тільки зі строго визначеного глечика. Ключ від каси з глечиками знаходився в одного чиновника, а ключ від приміщення з документацією — в іншого. Обмін ключами був заборонений.

У Греції вперше з'явилося поняття матеріальної відповідальності. Однак державі були вигідні нестачі в матеріально відповідальних осіб: украв людина драхму, а держава 10 драхм одержить. Важливо, щоб у розтратника було що брати, тому на посади з матеріальною відповідальністю призначалися тільки багаті люди, здатні внести заставу або представити впливових поручителів. Звідси й інше розуміння інвентаризації, що була тільки засобом перевірки звіту матеріально відповідальної особи за визначений період. Поняття раптової інвентаризації було далеке грекам. Більш того, ініціатива інвентаризації повинна була виходити від матеріально відповідальної особи, він здав звіт, він повинний і подбати про докази вірогідності.

У Греції вперше з'являються гроші у виді монет. Спочатку вони виступали як самостійний об'єкт обліку, далі — як засіб у розрахунках (усі контокорентні рахунки велися в грошах) і, нарешті, як міра вартості (у грошах стали вимірювати весь інвентар).

Облік вівся переважно на дощечках, вибілених гіпсом; іноді застосовувався папірус.

Поточний облік здійснювався у виді хронологічного запису. Для цілей звітності по даним хронологічного регістра робилася рекапітуляція (системне рознесення всіх хронологічних записів).

У Греції зародився прийом лінійного запису. Причиною його появи став облік податків. Так документи про платежі податків розподілялися по рядках. Чиновники, одержуючи гроші, викреслювали платників. У підсумку списки містили дані про прострочені платежі і неплатників.

В Афінах звітність носила публічний характер. Звіти храмів, державних установ записувалися на мармурові або бронзові дошки і виставлялися в народних зібраннях, в огорожах храмів, уздовж доріг.

Переломним моментом у розвитку обліку став 256 р. до н.е., коли Зенон реформував систему обліку, що склалася в приватних маєтках.

Зенон спеціалізував облік по галузях господарства: облік землеробства, тваринництва, виноградарства і т.д. Окремо виділявся складський облік (облік хлібних запасів). За кожним видом діяльності складалася самостійна звітність.

Порядок документообігу строго регламентувався. Облікові регістри велися за принципом систематичного запису.

Рахунки поділялися на матеріальні, особисті і фінансові.

До особистих рахунків відносили:

рахунки боржників - відображалося збільшення і погашення боргу

рахунок власника — на якому відбивали надходження і виплати, не зв'язані з керуванням маєтком.

Фінансовим рахунком був рахунок податків на майно (вівся в натуральному вимірі).

Запису в рахунках виконувалися в хронологічному порядку, сальдо виводилося після реєстрації кожної господарської операції.

У III ст. до н.е. був відомий принцип накопичення. На основі даних первинних документів складався зведений документ і в рахунку робили запис на основі денного підсумку зведеного документа.

Рим

Для реєстрації господарських операцій найчастіше застосовувалися навощені дощечки, папірус і пергамент.

Основні досягнення в обліку містяться в системі облікових регістрів. Основною книгою була Адверсарія, призначена для щоденного запису господарських операцій. У систематичному порядку запису з Адверсарії переносилися в Кодекси. В одному кодексі приводилися рахунки коштів ірозрахунків, в іншому – матеріально-речовинні рахунки. По рахунках кодексів виводилися сальдо.

У державному обліку в провінціях велася книга Бреваріум, де відбивали кошторисні асигнування і їхнє використання. За даними книг складалася загальнодержавна звітність.

У часи Римської імперії одержав широкий розвиток систематичний запис. Він застосовувався при розрахунках із солдатами й у фінансовому відомстві при обліку податків. На кожного платника податків відкривався особовий рахунок, у якому вказувалося: об'єкт оподаткування і його оцінка, внески різних податків, загальна сума внеску. Була створена спеціальна податкова поліція с ціллю одержання відомостей про доходи, що укриваються від оподаткування, і майна.

У легіонах на кожного солдата відкривався окремий особовий рахунок. Солдатові три рази в рік нараховувалося жалування, з нього віднімалася вартість наданого майна і харчування, а також утримання на прапор і пожертвування.

Звітність у Римі була також публічною. Причому більшу довіру викликав усний звіт.

Збережені дані промислового обліку показують, що калькуляції в той час не було. У промисловому виробництві результати господарської діяльності визначалися в цілому по підприємству шляхом зіставлення усіх витрат із усіма доходами.

Підводячи підсумок, відзначимо, що облік древнього світу був статичний. У його основі лежать інвентаризація і звітність.

 

Облік епохи Середньовіччя

 

Падіння Римської імперії і завоювання Європи варварами привело до ослаблення торговельних відносин. Тривалий час облік перестав розвиватися. Облік вівся тільки в монастирях, тому що в той час вони володіли значним майном.

У монастирях облік вівся професійними бухгалтерами. З 8 по 12 ст. була поширена професія мандрівних писарів, що за плату складали звіти.

У період розквіту Середньовіччя з'явилися трактати, що описували порядок ведення обліку. Домініканський чернець Вальтер Хенлі вимагав:

1. Ретельної перевірки звітів;

2. Щорічної інвентаризації;

3. Строгої інвентаризації дебіторської заборгованості;

4. Підтверджень свідків про правильність цін, що вказуються в звіті, тому що трапляється, що особи, що звітують перебільшують вартість покупки і применшують виторг від продажу.

З метою підвищення точності і юридичної обґрунтованості облікових записів формується торговельне (господарське) право. У 13 в. середземноморські купці дотримувалися наступних правил:

1. Завершені операції записуються відповідно до зростаючого порядку їх дат;

2. Нехай у облікових книгах між записами не буде порожніх місць;

3. Нехай буде по кожній операції зроблене посилання на розпорядчий документ;

4. Нехай усі числа будуть буквені, а не цифрові, щоб не було підробок.

У епоху пізнього Середньовіччя панував партіоний метод обліку товарів. У цьому зв'язку бухгалтер визначав фінансовий результат не взагалі по підприємству, а по кожній партії товарів.

Розвиток господарської діяльності вимагав і розвитку форм контролю за якістю облікової інформації. Для цього в Англії з'явився інститут контролерів (аудиторів) (audio – вислухувати). Перше згадування про аудиторів відноситься до 1299р. Поява аудиторів зв'язана з необхідністю гарантування якості звітності.

 

Питання для самоконтролю:

1. Вкажіть періоди розвитку бухгалтерського обліку за характером облікових носіїв та типом облікових регістрів.

2. Вкажіть періоди розвитку бухгалтерського обліку за організаційною структурою та цілями ведення обліку.

3. Розкрійте поняття централізований та децентралізований облік.

4. Вкажіть періоди розвитку бухгалтерського обліку за методологією обліку та за складом рахунків.

5. Що таке камеральна бухгалтерія. Які причини її виникнення.

6. Вкажіть особливості розвитку обліку в Стародавньому Єгипті.

7. Вкажіть особливості розвитку обліку в Вавилоні.

8. Вкажіть особливості розвитку обліку в Китаєві.

9. Зазначте особливості розвитку обліку в Стародавній Греції.

10. Вкажіть особливості розвитку обліку в Римі.

11. Опишіть систему облікових регістрів, що застосовувалася в Римі.

12. В якій країні з'явилися перші банківські установи.

13. Опишіть стан обліку в епоху Середньовіччя.

 

Перелік тем рефератів до теми 1:

1. Зародження бухгалтерського обліку в Єгипті.

2. Зародження бухгалтерського обліку в Месопотамії (Вавилоні)

3. Порівняння розвитку обліку в Єгипті та Вавилоні.

4. Зародження бухгалтерського обліку у фінікійців (англійців Стародавнього світу).

5. Зародження бухгалтерського обліку в Іудеї.

6. Зародження бухгалтерського обліку в Індії.

7. Зародження бухгалтерського обліку в Центральній Америці.

8. Зародження бухгалтерського обліку в Китаї.

9. Зародження бухгалтерського обліку в Персії.

10. Зародження бухгалтерського обліку в Греції.

11. Зародження бухгалтерського обліку в Римі.

12. Загальна характеристика обліку стародавнього світу.

13. Визначення рахівництва в обліковій літературі кінця XIX – поч.. XX ст.

14. Типові підходи різних авторів до вивчення історії бухгалтерського обліку

15. Періодизація розвитку бухгалтерського обліку різними авторами.

 

Тести до теми 1

 

1. Матеріальні передумови обліку сформувалися в період:

а) первісного ладу;

б) рабовласницького ладу;

в) феодального ладу.

 

Обведіть номер правильної відповіді:

2. У процесі розвитку бухгалтерського обліку рахунки з'являлися в наступній послідовності:

 

а) майнові рахунки, рахунки розрахунків, рахунки власних засобів, результатні рахунки, операційні рахунки;

б) майнові рахунки, рахунки розрахунків, операційні рахунки, результатні рахунки, рахунки власних засобів;

в) майнові рахунки, рахунки розрахунків, результатні рахунки, операційні рахунки, рахунки власних засобів.

 

 

Установіть відповідність у виді комбінації цифр і букв:

Цільова настанова

Після вивчення теми студенти повинні знати:

ü період, місце і причини виникнення подвійної бухгалтерії;

ü знаменні дати життя засновника наукової бухгалтерії - Лукі Пачолі;

ü особливості розвитку подвійної бухгалтерії в Італії;

ü основний зміст книги Лукі Пачолі "Трактат про рахунки і записи";

ü вплив англомовних країн на розвиток подвійної бухгалтерії;

ü особливості розвитку подвійної бухгалтерії у Франції;

ü особливості розвитку подвійної бухгалтерії в Німеччині.

 

Вплив англомовних країн

Тривалий час Англія користувалася перекладною бухгалтерською літературою. Наприклад, книги Джеймса Піла і Гью Олдкастла цілком повторювали «Трактат про рахунки і записи».

Пізніше англійські автори внесли свої доповнення в систему подвійної бухгалтерії:

1. Праця Джона Веддінгтона (1567 р.) містила наступні відхилення від італійської системи:

- розподіл Меморіалу на серію спеціалізованих книг (інвентар, грошові надходження, платежі, реалізація, покупка). Підсумкові записи переносилися безпосередньо в Головну книгу;

- застосування складних проводок;

- використання тільки арабських цифр.

2. Едуард Томас Джонс (1794-1796 р.р.) у книзі «Англійська система рахівництва» критикував систему подвійного запису. Він вважав, що вона сприяє фальсифікації і прихованню дійсного стану справ на підприємстві.

Опис англійської системи: В обліку виділялися тільки касові операції. В основному регістрі - журналі - виводилися три стовпчики:

У середньому вказувалися операції і суми, що стосуються каси;

У лівому (дебітор) – суми, що надходили до каси;

У правому (кредитор) – суми, що видані з каси.

Сума підсумків крайніх стовпчиків дорівнювала підсумкові середнього стовпчика, що виводився для контрольних функцій.

Перед визначенням прибутку проводилася інвентаризація товарів і підсумок заносився в дебетовий стовпчик журналу. Капітал розраховувався за формулою:

Капітал = Підсумок Дт – Підсумок Кт – Кредиторська заборгованість

Прибуток (Збиток) = Капітал кін. – Капітал поч.

 

Англійська система обліку одержала визнання, однак, з розвитком великих промислових підприємств, поступилася місцем подвійної бухгалтерії.

3. Викладач математики Джеймс Додсон у 1750 р. спробував застосувати подвійну бухгалтерію у виробничому обліку. Він описав техніку бухгалтерського і натурально-вартісного обліку виробництва. «Рахунок матеріалів дебетується на кількість і суму при покупці матеріалів, а кредитується в кореспонденції з рахунками майстрів».

4. Професор філософії Роберт Гамільтон (1788 р.) обґрунтував необхідність визначення прибутку і збитку по кожному переділу виробництва з метою управління виробництвом.

5. Джон Меліс (1588 р.) вперше описав поняття амортизації. Під нею він розумів пряму витрату нерухомого майна.

Дт «Прибутки та збитки» Кт «Нерухоме майно»

Таким чином, досягненнями англійської школи є розробка ідей амортизації, форм обліку, а також введення інституту незалежних бухгалтерів.

Тести до теми 2

 

1. Виникнення терміна «бухгалтер» пов'язують з епохою:

а) Стародавнього світу (до 5 ст.);

б) Середньовіччя (5-14 ст.);

в) Відродження (ренесансу) (14-16 ст.).

 

2. Першою посадовою особою, що одержала звання бухгалтера, був:

а) Венедікт Котрулі;

б) Христофор Штехер;

в) Франческо Штефані.

 

3. Вкажіть місце і дату виникнення подвійної бухгалтерії:

а) Середина 13 – початок 14 ст.;

б) Кінець 14 – початок 15 ст.;

в) Іспанія;

г) Італія.

 

4. Лука Пачолі:

а) винайшов подвійний запис;

б) найбільш повно описав систему подвійного запису;

в) проголосив бухгалтерський облік наукою.

 

 

5. Першим літературним твором по бухгалтерії є праця:

а) «Про торгівлю і досконалого купця» Венедікта Котрулі;

б) «Трактат про рахунки і записи» Лукі Пачолі;

в) «Світоч бухгалтерії» Антоніо Тальете.

 

6. Як називалися розділи «Трактату про рахунки і записи»:

а) інвентар і диспозиція;

б) меморіал і інвентар;

в) інвентар і адверсарія.

 

Цільова настанова

Після вивчення теми студенти повинні знати:

ü причини наукового становлення бухгалтерського обліку;

ü загальну характеристику італійської школи обліку;

ü розходження між юридичним і економічним напрямком італійської школи обліку;

ü особливості французької школи обліку;

ü характеристику німецької школи обліку;

ü причини виникнення й основні риси напрямку обліку "Балансоведення";

ü характерні риси англо-американської школи обліку на етапі її зародження в Англії;

ü мету обліку і способи її досягнення, що існували в США в 20 ст.

 

Французька школа

На відміну від Італії у Франції вважали, що облік – це економічна наука.

Ціль обліку – вивчення ефективності функціонування кожного об'єкта підприємства: машини, поля, товару і т.п.

Рахунки поділялися на:

Внутрішні – рахунки об'єктів підприємства. Автор називає їх не матеріальними, а результатними рахунками експлуатації об'єктів;

Зовнішні – рахунки кореспондентів

Представники французької школи відокремили облікові ідеї від вузьких практичних знань. Наука повинна вивчати зміст реальних процесів, що протікають, а практика займатися вибором форм регістрів і звітів, розробкою типових прийомів і методів реєстрації.

У цьому зв'язку було виділено три функції обліку:

1. Рахівничу –розробка облікової логіки, класифікація об'єктів;

2. Соціальну – зіставлення класових інтересів;

3. Економічну – як за допомогою облікової інформації здійснювати управління господарством.

Французи створили навчання про перманентність інвентарю, відповідно до якого необхідно всі цінності обліковувати тільки по собівартості і безупинно обчислювати фінансовий результат (щоденний баланс).

Доходом вважалося тільки надходження грошових коштів. Наприклад, сума товарів, відвантажених покупцеві, але не оплачених не є доходом. Немає грошей – немає прибутку.

Франція вважається батьківщиною макрообліку. П.Ж. Прудон і Р.П. Коффі вважали, що бухгалтерський облік - це частина політичної економії. Він надає інформацію про економічний стан усієї країни.

Німецька школа

Німецька школа поєднувала вчених-бухгалтерів Німеччини, Австро-Угорщині і німецькомовної частини Швейцарії.

У роботах німецьких учених велике значення приділялося процедурним питанням, конструюванню форм рахівництва, послідовності записів. Якщо в Італії в основі обліку стояла юриспруденція, у Франції – політекономія, то в Німеччині – математика. Усі господарські операції відображалися у виді математичних формул.

Основною метою обліку була розробка найбільш досконалих облікових процедур. Тому й основний напрямок німецької школи був названий процедурним.

Процедурний аспект німецької школи, вивчаючи облік у виді математичних формул, сприяв розвиткові обчислювальної техніки, створенню карткових форм обліку, поширенню математичних і статистичних методів, уніфікації Плану рахунків.

Основною відмінністю німецької школи від італійської і французької було вивчення бухгалтерського обліку від балансу до рахунків.

Наприкінці 19- поч. 20 ст. виник новий напрямок – балансоведення, автором якого є І. Шер. В основі балансу лежить рівняння капіталу

К = А - П

Метою обліку Шер І. визначав виведення чистого майна, тобто розрахунок капіталу. Отже, баланс виступав засобом визначення майна.

Усі рахунки стосовно балансу були поділені на активні і пасивні. Дебет активного рахунка означало збільшення, пасивного – зменшення і навпаки. Кожному рахункові зіставлялася окрема стаття балансу.

Німецькими юристами були розроблені вимоги до балансу:

1. Точність – ступінь точності залежить від думки юристів і членів правління;

2. Повнота – відповідно до даної вимоги капітал у балансі повинний відбивати не по номінальної, а по фактично внесеній сумі. Різниця показувалася в активі як дебіторська заборгованість;

3. Ясність. Існувало два трактування даної вимоги: суб'єктивна ясність - баланс повинний бути зрозумілий для фахівця й об'єктивна – для будь-якої грамотної людини

4. Правдивість – баланс повинний бути складений відповідно до вимог закону на підставі первинних документів

5. Наступність – зовнішня – збереження структури балансу і внутрішня – принципів оцінки статей балансу

6. Єдність балансу – баланс центра повинний включати результати балансів філій.

Для німецької школи характерна оцінка по продажній вартості. Тобто передбачалася мнима ліквідація підприємства й оцінка майна по поточних ринкових цінах.

Однак були прихильники і бухгалтерського номіналізму – оцінки по собівартості. Вони називали її чисто бухгалтерського, позбавленого суб'єктивізму.

Оцінка по собівартості не одержала широкого поширення, тому що робила непорівнянними цінності і приводила до заниження прибутків.

Англо-американська школа

Англійська бухгалтерська школа не вважала облік наукою. Англійські вчені не прагнули розробити нову концепцію обліку, а описували доцільні, з їхнього погляду, досягнення практики. Бухгалтерська школа стояла на позиціях позитивізму, тобто зведення завдань науки до опису явищ.

Англійські бухгалтера розуміли бухгалтерію як систему відносин між працівниками бухгалтерії і підприємства. Тобто бухгалтерія вивчала психологію.

На розвиток бухгалтерського обліку вплинуло прийняття ряду законів.

1. Закон про реєстрації акціонерних компаній, прийнятий у 1844р., зобов'язував акціонерів проводити аудиторські перевірки фірм-банкрутів. Цей Закон одержав неофіційну назву - "товариш бухгалтера", оскільки розширював границі цієї професії.

2. Закони про компанії (1855, 1862) вимагали періодичного надання акціонерам повного і достовірного балансу, підтвердженого аудиторами.

3. Закон про компанії, прийнятий у 1929 р., зобов'язував складати Звіт про прибутки і збитки.

У зв'язку з вимогою підтвердження звітів аудиторами бухгалтерський облік у Великобританії придбав більш швидкі темпи розвитку.

До утворення акціонерних товариств переважав принцип інвентарної оцінки (переоцінки цінностей). Так Э. Купер у 1883 р. визначав прибуток як приріст активу після переоцінки (як різниця між собівартістю і поточною ринковою вартістю). Томас Вельтон у 1890 р. висловив, що оцінка об'єктів повинна випливати з первинних документів, а не бути суб'єктивною думкою бухгалтера.

Особлива увага приділялася організації обліку. У літературі кінця 19 ст. можна виділити 6 принципів організації бухгалтерського обліку:

1. Розподіл праці. Кожен бухгалтер виконує ряд однотипних операцій;

2. Локалізація інформації – реєстрацію господарських операцій (первинний облік) виконують оперативні працівники;

3. Конкуренція в контролі – одна операція реєструється в різних облікових регістрах різними виконавцями. Згодом суми звіряються.

4. Дієвість бухгалтерії – раз на місяць на підставі регістрів первинного обліку, що ведуть оперативні працівники, бухгалтер робить проводки в журналі

5. Методологічна незалежність – кожна фірма установлює свої правила організації, методології і ведення обліку.

6. Психологічний клімат – недовіра до співробітників. Основна задача обліку – не допустити зловживань з боку працівників. Діяльність бухгалтерів стала регламентуватися, тобто визначалися права, обов'язки і відповідальність.

 

США

Наприкінці 19 ст. з Лондона до Нью-Йорка прибула група фахівців-обліковців. З участю в Америці в 1886 р. була створена перша в США бухгалтерська фірма, а в 1887 р. - перша американська професійна організація бухгалтерів. Таким чином облікові ідеї Англії були розповсюдженні і в США. Але розвитку англо-американська школа набула у 20-40 р. 20 ст.

Для англо-американської школи того часу був характерний психологічний підхід, тобто вивчення психіки і поведінки працівників підприємства. Показники звітності, нормативи, бухгалтерські терміни вважалися стимулами, що викликають визначену реакцію в залежності від інтересів людей.

Керувати людьми, а отже виробництвом, - це вміти карати і заохочувати, тобто використовувати негативні і позитивні стимули.

Ціль обліку - управління людьми, а через них – підприємством.

Для досягнення цілей обліку були висунуті нові ідей:

1. Натуральні вимірники. Вважали, що вони є найбільш достовірними, тому що на них не впливають коливання цін. Управління стає ефективним, коли ґрунтується на них.

2. Стандартні витрати. Розроблено такі методи обліку витрат як “стандарт-кост” і “дірект-костінг”. Гаррісон запропонував розробляти стандарти (норми) витрат, на підставі яких розраховується сума матеріально-технічного забезпечення. У підсумку, бухгалтер може порівнювати фактичний рух цінностей з нормами і планувати ціни на готову продукцію.

Ціль методу – визначення ефективності праці підприємства шляхом пор