Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Правові засади бухгалтерського обліку в банкахСодержание книги
Поиск на нашем сайте
^ Нормативні акти про бухгалтерський облік у банках ^ Графіки документообороту ^ Інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов'язань ^ Бухгалтерські рахунки ^ План рахунків бухгалтерського обліку Нормативні акти про бухгалтер ський облік у банках Для нормального функціонування будь-якої ланки економіки необхідно, щоб суб'єкти господарювання та інші користувачі інформації, приймаючи рішення, мали правдиві й об'єктивні відомості про майно, грошовий та фінансовий стан, результати роботи як свого підприємства, так і партнерів. Таку інформацію надає бухгалтерський облік, який не тільки відбиває господарські процеси, а й активно впливає на них. Бухгалтерський облік у банках здійснюється на підставі: — Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р.; — Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків, затверджених постановою Правління Національного банку України за № 388 від 21 листопада 1997 р.; — Правил бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків, затверджених постановою Правління Національного банку України за № 316 від 25 вересня 1997 р.; — Правил бухгалтерського обліку банками України обмінних операцій в іноземній валюті та банківських металах, затверджених постановою Правління Національного банку України за № 238 від 21 липня 1997 р.; — роз'яснень Національного банку України щодо бухгалтерського обліку. Господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і на фінансові результати, відображаються в облікових регістрах на підставі первинних документів. Первинні документи повинні бути складені в момент здійснення операції, а якщо це неможливо, — безпосередньо після закінчення операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах і необхідна для відображення у бухгалтерському обліку, нагромаджується та систематизується в облікових регістрах. Регістри — носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді машинограм, ордерів, журналів, особових рахунків тощо. Форми облікових регістрів рекомендує Національний банк України або банки їх розробляють самі. Згруповані відомості про господарські операції банку за звітний період з облікових регістрів переносять до фінансових (бухгалтерських) звітів. Графіки документообороту _____ Щоб упорядкувати рух та своєчасно відобразити господарські операції у бухгалтерському обліку, банки розробляють графіки документообороту. Рух паперів за банківськими операціями — це послідовне переміщення розрахунково-грошових документів із моменту їх виписування або надходження іззовні до завершення операцій цього робочого дня і здавання в поточний архів. Графіком встановлено чітко визначене переміщення документів між банком і клієнтами, між різними установами банків; кількість підрозділів, через які проходить кожен первинний документ, та виконавців, які беруть у цьому участь. Цим же графіком визначено максимальний час перебування даних паперів у підрозділі, строки, відведені для відображення інформації у обліку. Рух документів залежить від специфіки тих або інших операцій, структури обліково-операційного апарату банку, автоматизації обліку тощо. Тому порядок проходження документів у банку встановлюється ним самостійно з урахуванням вимог Національного банку до окремих операцій, а також із дотриманням основних правил: кожний документ підлягає попередньому контролю; документи по безготівкових розрахунках спочатку проводяться за дебетом рахунків платників і лише потім — за кредитом рахунків одержувачів; прибуткові касові документи обліковуються після того, як гроші прийме каса, а видаткові направляються в касу для оплати тільки після відображення їх за рахунками бухгалтерського обліку. Графіки документообороту за різними операціями банку можуть набувати різних форм. Вони оформляються у вигляді схеми або переліку робіт зі створення, перевірки та обробки документів, що розробляються кожним підрозділом банку, а також усіма виконавцями із зазначенням їх взаємозв'язку і строків виконання робіт. Національний банк надає комерційним банкам ліцензії на ведення банківських операцій лише тоді, коли у них є внутрішні документи, які регламентують діяльність, що за законом підлягає ліцензуванню. Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності банк проводить інвентаризацію майна, коштів і фінансових зобов'язань. Інвентаризації __________________ Інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов'язань Інвентаризації бувають повні (коли охоплюються всі кошти, грошові зобов'язання та майно установи банку) і часткові (коли охоплено лише один або кілька господарських об'єктів). Кількість інвентаризацій у звітному році, дати їх проведення, перелік майна і зобов'язань, що підлягають інвентаризації під час кожної з них, визначаються банком, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим, наприклад, при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому-передачі справ); при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей, а також за приписом судово-слідчих органів; у разі пожежі або стихійного лиха; у разі ліквідації банку. Розбіжність фактичної наявності матеріальних цінностей та коштів з даними бухгалтерського обліку, що встановлені під час інвентаризації, установа банку врегульовує у такому порядку: виявлений надлишок підлягає оприбуткуванню та зарахуванню на результати фінансово-господарської діяльності як прибуток банку; нестача цінностей і коштів відшкодовується винними особами або зараховується на збитки банку. Бухгалтерські рахунки __________ Для групування, відображення руху засобів, коштів, їх джерел і господарських процесів у обліку ведуться рахунки. За своєю формою бухгалтерський рахунок — це таблиця, що має дві протилежні за своїм призначанням сторони — дебет і кредит. Підсумки записів за дебетом та кредитом називають оборотами, а різниця між ними (з урахуванням залишку на початок періоду, за який беруться обороти) називається сальдо. Господарські операції відображаються на рахунках бухгалтерського обліку подвійним записом, тобто з одночасною реєстрацією кожної операції в однаковій сумі в дебеті одного рахунка та кредиті іншого. У результаті цього між рахунками виникає взаємозв'язок, що називається кореспонденцією рахунків. Вона подається проводкою, тобто формулою, яка показує, за дебетом та кредитом яких рахунків і в якій сумі записується та чи інша операція. За допомогою подвійного запису господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку забезпечується контроль. В однаковій сумі вони відображаються на дебеті одного і на кредиті іншого рахунка, чим досягається тотожність підсумків оборотів за дебетом і кредитом усіх рахунків. Відсутність такої рівності свідчить про те, що у записах операцій на рахунках допущено помилку. Крім цього, подвійний запис дає змогу контролювати економічний зміст проведених господарських операцій. Можна з'ясувати, після яких операцій відбулися зміни певного виду за- собів, джерел їх утворення чи господарських процесів; звідки ці засоби надійшли і куди вони вибули. Рахунки бухгалтерського обліку поділяють на балансові і позабалансові. Головними для їх розмежування є такі критерії: — ймовірність того, що банк отримає або втратить якусь майбутню економічну вигоду, пов'язану з конкретним видом активу або пасиву; — конкретний вид активу або пасиву має вартість, яка може бути точно оцінена. Якщо господарські засоби, кошти і цінності не відповідають цим двом критеріям, то вони обліковуються на позабалансових рахунках. На них же заносять: вимоги та зобов'язання банку, що можуть виникнути у майбутні періоди та за якими він несе ризики; документи й цінності; операції з приватизації. Рахунки поділяють на активні, пасивні і активно-пасивні залежно від обліку засобів або джерел їх утворення. Активні призначені для обліку розміщення коштів і господарських засобів, а пасивні — для обліку джерел утворення господарських засобів і коштів. Певна частина рахунків має змішаний характер, вони так і називаються: активно-пасивні. За способом групування та узагальнення облікових даних бухгалтерські рахунки поділяють на синтетичні й аналітичні. Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації про склад та рух господарських засобів, коштів, джерел їх утворення і господарських процесів в узагальненому вигляді й у грошовому вимірі. Облік, що ведеться на таких рахунках, називається синтетичним. У банках він ведеться на рівні балансових рахунків II, III та IV порядків. Для ґрунтовної характеристики об'єктів бухгалтерського обліку призначені аналітичні рахунки. Вони уточнюють зміст синтетичних рахунків. Облік, що ведеться на аналітичних рахунках, так і називається: аналітичний. Для відображення у бухгалтерському обліку та звітності майно та господарські операції оцінюються в національній грошовій одиниці України. Записи за валютними рахунками в синтетичному обліку роблять у гривнях, а в аналітичному обліку — у подвійному вираженні: в іноземній валюті за її номіналом і в гривнях за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України на час виконання операції. Активи та зобов'язання в іноземній валюті повинні переоцінюватися на звітну дату. Але в банках така переоцінка проводиться того ж дня, коли змінюється курс валюти. Активи та пасиви обліковуються за фактичними витратами на їх придбання або виникнення. При здійсненні операцій потрібно розрізняти дату операції та дату валютування. Перша з них — це дата відображення у бухгалтерському обліку операції на момент її здійснення, тобто виникнення прав (активів) або зобов'язань (пасивів) незалежно від того, коли фактично були одержані чи сплачені за цією операцією гроші. Дата валютування — це день реального (фактичного) зарахування або списання коштів за операцією. План рахунків бухгалтерського о бліку Банк веде бухгалтерський облік майна та результатів своєї роботи згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку. План рахунків фінансових банківських установ — систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для реєстрації господарських операцій. За рахунками відображаються операції, визначені чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України. Балансові рахунки в Плані рахунків класифікуються за видами контрагентів, характером операцій і ступенем зниження ліквідності. Балансові рахунки (синтетичний облік) забезпечують інформацію про операції, які виконуються банком, та їх відображення у фінансовій звітності. Докладна інформація про кожного контрагента та кожну операцію забезпечується за допомогою аналітичного обліку, що дає змогу уникнути використання зайвої кількості окремих балансових рахунків. Класифікація загальних та специфічних параметрів рахунків клієнтів, а також вимоги до нумерації рахунків аналітичного обліку викладені у вказівках про ведення параметрів аналітичного обліку в банках України. План рахунків складається з дев 'яти класів: Структура Плану 1. Казначейські та міжбанківські операції. 2. Операції з клієнтами. 3. Операції з цінними паперами та інші активи і зобов'язання. 4. Довгострокові вкладення, основні засоби та нематеріальні активи. 5. Капітал банку. 6. Доходи. 7. Витрати. 8. Управлінський облік. 9. Позабалансові рахунки. Кожний клас поділяється на: рахунки II порядку (двозначні — розділ); рахунки III порядку (тризначні — група); рахунки IV порядку (чотиризначні — балансовий рахунок). Перший клас Плану рахунків визначає взаємовідносини між Національним та комерційними банками, а також між комерційними банками, а саме: операції з готівкою, банківськими металами, кредитами, депозитами та цінними паперами, що рефінан-суються Національним банком України. У другому класі Плану рахунків відображаються операції з клієнтами, зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими депозитами, резерви під заборгованість за наданими клієнтам кредитами, кошти до запитання і строкові кошти клієнтів банку, дебіторська, кредиторська заборгованість і транзитні рахунки за операціями клієнтів. За третім класом Плану рахунків передбачені операції з цінними паперами (окрім цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України, та вкладень в асоційовані та дочірні компанії) та операції за іншими розрахунками, зокрема за господарськими операціями банку, операціями з формування банківських резервів, субординованого боргу, клірингових та транзитних рахунків, розрахунки між установами одного банку, позиції банку за іноземною валютою та банківськими металами тощо. У четвертому класі відображені вкладення банку до статутних фондів підприємств та операції за основними засобами і нематеріальними активами банку. У п'ятому класі відображені статутний капітал та фонди і резерви, створені за рахунок прибутку банку; результати індексації основних засобів; результати поточного року. У шостому та сьомому класах Плану рахунків відображаються відсоткові та комісійні доходи та витрати банку, прибуток та збиток від торговельних операцій банку, інші банківські операційні доходи та витрати, небанківські операційні доходи та витрати, зменшення резервів, непередбачені доходи та витрати, податок на прибуток. Доходи — це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу або зростання активів, або зменшення зо-бов 'язань, що спричиняють збільшення капіталу і не є внесками акціонерів. Витрати — це зменшення економічної вигоди у звітному періоді у формі відпливу або використання активів, або виникнення заборгованості, що ведуть до зменшення власного капіталу і не є розподіленням між: акціонерами. Усі операційні доходи і витрати поділяють на банківські та небанківські. До банківських належать доходи і витрати, безпосередньо пов'язані з банківською діяльністю, визначеною Законом України «Про банки і банківську діяльність». Небанківські доходи і витрати можуть включати інші доходи і витрати, які не відносяться до основної діяльності банку, але забезпечують здійснення банківської діяльності. Доходи, перераховані клієнтам, і витрати, які відшкодовуються клієнтами, обліковуються на рахунках третього класу як кредиторська і дебіторська заборгованість відповідно. Банківські доходи (витрати) поділяють на: відсоткові, комісійні, торговельні та інші банківські операційні доходи (витрати). До відсоткових доходів (витрат) відносять доходи (витрати), які обчислюються пропорційно часу і сумі та є компенсацією банку за взятий на себе кредитний ризик: — доходи (витрати) за кредитами і депозитами та за іншими відсотковими фінансовими інструментами, в тому числі за цінними паперами з фіксованим прибутком, що так чи інакше підраховані; — доходи (витрати) у вигляді амортизації дисконту (премії) за цінними паперами; — комісійні, подібні за природою до відсотків. Наприклад, доходи (витрати) від розміщення коштів у вигляді позики або за зобов'язання її надати, що визначаються пропорційно часу і сумі вимоги (зобов'язання). Комісійні доходи (витрати) — це доходи (витрати) за усіма послугами, наданими (одержаними) контрагентам, окрім комісійних, що подібні за природою до відсотків. До категорії комісійних належать: — комісійні за гарантії розміщення позик від імені інших кредиторів та за операціями з цінними паперами; — комісійні доходи (витрати) від операцій за розрахунково-касове обслуговування, обслуговування кредитних (депозитних) рахунків, за зберігання цінностей та здійснення операцій з цінними паперами; — комісійні за проведення операцій з іноземною валютою та за продаж або купівлю монет і банківських металів для третіх сторін; — інші комісійні доходи (витрати) за операціями, що визначаються Законом України «Про банки і банківську діяльність». Торговельні прибутки (збитки) — це чисті прибутки (збитки) від операцій купівлі-продажу різних фінансових інструментів. До них належать: — чисті прибутки (збитки) від діяльності на валютному ринку і ринку банківських металів; — чисті прибутки (збитки) від операцій з цінними паперами на продаж; — чисті прибутки (збитки) від торгівлі іншими фінансовими інструментами. Інші банківські операційні доходи (витрати) — доходи (витрати) від банківської діяльності, що не включені у вищеперерахова-ні групи, визначені як «інші» доходи (витрати). До них належать: доходи від цінних паперів з непередбаченим доходом (дивіденди від акцій, що зберігаються як об'єкт торгівлі та капіталовкладень). Небанківські операційні доходи і витрати поділяють на такі групи: адміністративні витрати; інші небанківські операційні доходи (витрати). Адміністративні витрати — це витрати, пов 'язані із забезпеченням діяльності банку. До них належать: витрати на утримання персоналу (заробітна плата, премії); сплата податків та інших обов'язкових платежів, крім податку на прибуток; витрати на утримання та експлуатацію основних засобів та нематеріальних активів; інші експлуатаційні витрати (роботи і послуги, що використовуються банком у процесі комерційної діяльності, 5\УІРТ, винагорода посередникам, охорона тощо). Інші небанківські операційні доходи (витрати) виникають у процесі здійснення небанківських операцій, які є складовою діяльності банку. До них належать: доходи (витрати) від продажу основних засобів, нематеріальних активів і фінансових інвестицій (вкладення у цінні папери та інвестиції в асоційовані і дочірні компанії); доходи від орендних операцій; доходи від продажу окремих небанківських послуг (аудиторські послуги, підтримка програмного забезпечення, консультації нефінансового характеру тощо) та інших операцій. Операції з резервом банку здійснюються банком для відображення реального результату діяльності банку із урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості його операцій. Резерви формуються під знецінення заборгованості за кредитами, втрати від знецінення цінних паперів та під іншу сумнівну дебіторську заборгованість, яка визначається у цей звітний період. Непередбачені доходи і витрати. Доходи (витрати) вважаються непередбаченими, якщо вони мають такі ознаки: — виникають у разі надзвичайних подій і мають одноразовий характер — прибуток (збиток) буде визначений тільки за фактом подій; — не повторюються по суті (наприклад, виникли через зміни у правилах бухгалтерського обліку активів і пасивів). Непередбачені доходи і витрати не можуть бути взяті до уваги для фінансової оцінки банку. Доходи та витрати мають визнаватися такими, що належать до того звітного періоду, до якого вони відносяться, незважаючи на те, коли одержується або виплачується готівка чи її еквівалент. Установи, що звітують, відносять до відповідної статті звіту нараховані суми доходів і витрат за кожним фінансовим інструментом на кожну звітну дату. Винагороди, комісійні та інші прибутки реєструються в міру виконання операцій. Дивіденди, які одержуються, визнаються в тому періоді, в якому банк одержує інформацію про їх оголошення. Обороти і залишки за рахунками доходів і витрат накопичуються з початку звітного року і наприкінці року закриваються на рахунок 5900 «Результат поточного року». У восьмому класі відкриваються рахунки, деталізація яких визначається банком самостійно. Дані восьмого класу не враховуються у фінансових звітах банку. У дев 'ятому класі обліковуються позабалансові операції: — вимоги та зобов'язання банку, які можуть виникнути в майбутні періоди та за якими банк зазнає ризику; документи і цінності. — розрахунки за операціями з приватизації. Бухгалтерський облік операцій за позабалансовими рахунками, як і за балансовими, ведеться за системою подвійного запису. Позабалансові рахунки кореспондують тільки між собою. Усі рахунки дев'ятого класу поділяють на три частини. 1. Рахунки розділів 90—95 використовуються для обліку операцій, які є ризиковими для банку. Це зобов'язання та вимоги за укладеними, але ще не виконаними угодами, як, наприклад, кредитні лінії, дозволений овердрафт, непокриті безвідкличні акредитиви, різні гарантійні зобов'язання, зобов'язання за цінними паперами, спотові, форвардні та умовні контракти з купівлі-продажу іноземної валюти й інших фінансових інструментів. За рахунками розділів 90—95 не обліковуються надані зобов'язання, за якими не існують кредитні або ринкові ризики, наприклад, видані гарантії або акредитиви, за якими існує покриття у формі заставних депозитів або блокованих коштів клієнтів. При цьому такі кошти обліковуються за рахунком «Кошти в розрахунках». Рахунки розділів 90—95 можуть бути активними або пасивними. За рахунками розділів 90—95 обліковуються безвідкличні операції лише за угодами, які мають юридичну силу. Відкличні зобов'язання не є ризиковими і можуть на розсуд банку обліковуватись у розділі 98 або позасистемно. 2. Рахунки розділів 96—98 використовуються для обліку документів, цінностей та розрахунків за операціями з приватизації. Всі рахунки цих розділів активні. 3. Рахунки розділу 99 використовуються для обліку позабалансових операцій на контррахунках, які використовуються для подвійного запису. Контррахунки відкриваються в аналітичному обліку у будь-якому розрізі на розсуд банку. Наприклад: — у розрізі контрагентів — тоді на контррахунку кожного контрагента відображатиметься позиція банку за позабалансовими зобов'язаннями і вимогами до цього контрагента; — у розрізі фінансових інструментів як технічні рахунки без аналітичного змісту. Література 1. Крумноу Ю. Банковский учет по международньш стандартам бухгал-терской отчетности // Бизнес и банки. — М., 1996. — № 49. 2. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку: Пер. з англ. // За ред. С. Голова. - К., 1998. 3. Петрова С. Бухгалтерський та складський облік запасів товарно-матеріальних цінностей комерційних банків України // Вісник Національного банку України. — 1999. — № 7. 4. Ричаківська В. Бухгалтерський облік — основа формування економічної інформації // Вісник Національного банку України. — 1999. - № 2. 5. Сенищ П., Ричаківська В., Олексієнко М. Теоретичні аспекти реформування бухгалтерського обліку в банках // Вісник Національного банку України. — 1997. — № 11. 6. Собко В. Бухгалтерський облік у підприємництві. — К., 1995. 7. Стоян В. Управлінський облік і контролінг у системі управління комерційним банком // Банківська справа. — 1997. — № 4. 8. Ширинская 3. Принципи бухгалтерского учета // Бизнес и банки. — М., 1999. - № 16. Розділ 14
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; просмотров: 277; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.133.145.168 (0.012 с.) |