Витрати на оплату праці; паливо і мастильні матеріали; сировина і матеріали.

Управлінський облік

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить таке визначення внутрішньогосподарського (управлінського) обліку:

1) система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством;

2) процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

3) система обліку, яка повинна задовольняти потреби адміністрації в інформації, необхідній для вирішення проблем управління;

4) це облік господарської діяльності підприємства, а також його активів, зобов’язань та власного капіталу, який полягає у спостереженні, вимірюванні та реєстрації.

 

2. Управлінський облік охоплює….:

1) всі види облікової інформації, яка необхідна для управління в межах даного підприємства;

2) інформацію, яка використовується зовнішніми та внутрішніми користувачами (учасники, засновники, менеджери, акціонерами, банками, податковими органами тощо);

3) інформацію, яка використовується зовнішніми користувачами (контрольними органами, інші зацікавлені структури);

4) інформацію у вартісному вигляді про зміни в стані активів, власного капіталу та зобов’язань підприємства з метою оцінки його майнового та фінансового стану, а також результатів діяльності.

3. Управлінський облік має свої особливості, серед яких:

1) система обліку повинна задовольняти потреби адміністрації в інформації, необхідній для вирішення проблем управління;

2) розвиток автоматизації виробничих процесів, а також нових методів управління;

3) надання у вигляді фінансових звітів - інформації про фінансовий і майновий стан підприємства;

4) використання комп'ютерної техніки для управління та автоматизація облікових робіт.

4. Метою управлінського обліку є:

1) допомога керівництву в досягненні стратегічної мети підприємства;

2) використання різних прийомів і способів, за допомогою яких відображаються об’єкти управлінського обліку в інформаційній системі підприємства;

3) облік витрат за центрами відповідальності;

4) автоматизація планування обліку і калькулювання собівартості продукції та автоматизація аналізу витрат.

5. Розвиток ринкових відносин в Україні зумовив зростання потреби в обліковій інформації, необхідної для управління підприємством. Тож, вперше термін “управлінський облік” з'явився в Україні:

1) в ухваленому в 1999 році Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

2) в середині 50-х років XX ст.;

3) на початку XX століття;

4) з прийняттям Податкового кодексу України.

6. Положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" управлінський облік розглядається як:

1) синонім внутрішньогосподарського обліку;

2) синонім фінансового обліку;

3) синонім виробничого обліку;

4) синонім господарського обліку.

7. Управлінський облік щодо того, хто його організовує та щодо обов’язковості:

1) організовується керівництвом підприємства та не є обов'язковим;

2) організовується державними органами (міністерствами і відомствами) та є обов'язковим;

3) організовується керівництвом підприємства та є необов'язковим з окремих питань;

4) організовується керівництвом підприємства та є обов’язковим за вимогами Податкового кодексу України.

8. Загальноприйнятими принципами, які можна застосовувати до управлінського обліку є такі:

1) принцип методологічної незалежності;

2) інформаційний принцип;

3) прогнозний принцип;

4) аналітичний принцип.

9. В процесі історичного розвитку сформувалися і розвивалися три основні системи обліку, які включають:

1) загальну систему обліку;

2) систему управлінського обліку;

3) систему фінансового обліку;

4) систему господарського обліку.

10. Загальну систему обліку можуть застосовувати в Україні:

1) лише суб'єкти малого підприємництва;

2) більшість підприємств України (крім суб'єктів малого підприємництва, що обрали загальну систему обліку);

3) більшість промислових підприємств;

4) більшість сільськогосподарських підприємств.

11. Загальна система обліку щодо обліку витрат та запасів ґрунтується на:

1) обліку витрат підприємства за функціональною ознакою (застосовують рахунки "Виробництво", "Виробничі накладні витрати", "Адміністративні витрати", "Витрати на збут" та безперервному обліку запасів;

2) обліку витрат підприємства за елементами та періодичному обліку запасів;

3) обліку витрат підприємства за видами та періодичному обліку запасів;

4) окремому веденні рахунків фінансового та виробничого обліку, які не кореспондують один з одним. Взаємозв'язок фінансового та виробничого обліку досягається за допомогою спеціальних контрольних рахунків.

12. Переплетена система обліку передбачає:

1) окреме ведення фінансового та виробничого обліку в системі рахунків, які не кореспондують один з одним;

2) калькулювання собівартості окремих видів продукції та контроль витрат на її виробництво;

3) виокремлення двох автономних систем рахунків відповідно до цілей фінансового й управлінського обліку;

4) обліку витрат підприємства за елементами та періодичному обліку запасів.

 

13. Більшість українських підприємств (крім суб'єктів малого підприємництва, що обрали загальну систему обліку) застосовують ….. систему рахунків:

1) загальну;

2) інтегровану;

3) переплетену;

4) автономну.

14. Етичні норми бухгалтерів з управлінського обліку включають:

1) компетентність;

2) професійність;

3) відповідальність;

4) зосередженість.

15. Предметом управлінського обліку є:

1) виробнича діяльність підприємства в цілому та окремих його структурних підрозділів;

2) ресурси (запаси, обладнання, трудові ресурси тощо) та господарські процеси;

3) сукупність різних прийомів і способів, за допомогою яких відображаються об’єкти управлінського обліку в інформаційній системі підприємства;

4) елементи методу бухгалтерського обліку (документування, інвентаризація, система рахунків, подвійний запис, оцінка, калькуляція та ін.).

16. Об’єктами управлінського обліку виступають:

1) ресурси (запаси, обладнання, трудові ресурси, фінансові ресурси тощо) та господарські процеси;

2) сукупність різних прийомів і способів, за допомогою яких відображаються об’єкти управлінського обліку в інформаційній системі підприємства;

3) сукупність об’єктів в процесі всього циклу управління підприємством;

4) елементи методу бухгалтерського обліку (документування, інвентаризація, система рахунків, подвійний запис, оцінка, калькуляція та ін.).

 

17. Методом управлінського обліку є:

1) сукупність різних прийомів і способів, за допомогою яких відображаються об’єкти управлінського обліку в інформаційній системі підприємства;

2) ресурси (запаси, обладнання, трудові ресурси, фінансові ресурси тощо) та господарські процеси;

3) сукупність об’єктів в процесі всього циклу управління підприємством;

4) елементи методу бухгалтерського обліку (документування, інвентаризація, система рахунків, подвійний запис, оцінка, калькуляція та ін.).

 

18. Метод управлінського обліку включає такі елементи методу бухгалтерського обліку:

1) документація;

2) індексний метод;

3) факторний аналіз;

4) лінійне програмування.

19. Принцип безперервності діяльності підприємства:

1) передбачає оцінку діяльності активів та зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триває далі;

2) відображає виробничий цикл підприємства і є важливим для побудови системи управлінського обліку;

3) означає, що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати інтереси підприємства в цілому;

4) ґрунтується на разовій фіксації даних в первинних документах або виробничих розрахунках і багаторазовому їх використанні в усіх видах управлінської діяльності без повторної фіксації, реєстрації або розрахунків.

20. Принцип періодичності:

1) відображає виробничий цикл підприємства і є важливим для побудови системи управлінського обліку;

2) передбачає оцінку діяльності активів та зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триває далі;

3) означає, що при здійсненні будь-яких видів діяльності слід постійно порівнювати витрати, понесені в результаті діяльності з отриманим результатом;

4) ґрунтується на разовій фіксації даних в первинних документах або виробничих розрахунках і багаторазовому їх використанні в усіх видах управлінської діяльності без повторної фіксації, реєстрації або розрахунків.

21. Принцип методологічної незалежності:

1) передбачає, що кожне підприємство встановлює свої правила організації та порядку ведення управлінського обліку;

2) означає, що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати інтереси підприємства в цілому;

3) означає, що при підготовці інформації слід враховувати всі можливі варіанти, однак обрати найоптимальніший з метою прийняття управлінських рішень;

4) ґрунтується на разовій фіксації даних в первинних документах або виробничих розрахунках і багаторазовому їх використанні в усіх видах управлінської діяльності без повторної фіксації, реєстрації або розрахунків.

22. Принцип орієнтації обліку на досягнення стратегічних цілей підприємства:

1) означає, що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати інтереси підприємства в цілому;

2) означає, що при здійсненні будь-яких видів діяльності слід постійно порівнювати витрати, понесені в результаті діяльності з отриманим результатом;

3) передбачає визначення тенденцій і перспектив кожного підрозділу в формуванні прибутку підприємства на всіх його стадіях (від виробництва до реалізації продукції);

4) не означає, що при здійсненні будь-яких видів діяльності слід постійно порівнювати витрати, понесені в результаті діяльності з отриманим результатом.

23. Принцип результативності означає:

1) що при здійсненні будь-яких видів діяльності слід постійно порівнювати витрати, понесені в результаті діяльності з отриманим результатом;

2) що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати фінансові результати підприємства;

3) передбачає визначення тенденцій і перспектив кожного підрозділу в формуванні прибутку підприємства на всіх його стадіях (від виробництва до реалізації продукції);

4) не передбачає визначення тенденцій і перспектив кожного підрозділу в формуванні прибутку підприємства на всіх його стадіях (від виробництва до реалізації продукції).

 

24. Принцип багатоваріантності:

1) означає, що при підготовці інформації слід враховувати всі можливі варіанти, однак обрати найоптимальніший з метою прийняття управлінських рішень;

2) ґрунтується на разовій фіксації даних в первинних документах або виробничих розрахунках і багаторазовому їх використанні в усіх видах управлінської діяльності без повторної фіксації, реєстрації або розрахунків;

3) означає, що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати інтереси підприємства в цілому;

4) не означає, що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати інтереси підприємства в цілому.

25. Принцип відповідальності означає:

1) що за величину і витрат і результатів відповідальність несе конкретна особа, яка їх контролює;

2) що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати інтереси підприємства в цілому;

3) що кожне підприємство встановлює свої правила організації та порядку ведення управлінського обліку;

4) ґрунтується на разовій фіксації даних в первинних документах або виробничих розрахунках і багаторазовому їх використанні в усіх видах управлінської діяльності без повторної фіксації, реєстрації або розрахунків.

26. Для цілей управлінського обліку витрати класифікують за принципом:

1) “ різні витрати – для різних цілей ”;

2) за економічним змістом;

3) прийняття управлінських рішень;

4) залежності від обсягу виробництва.

27. Класифікація витрат здійснюється за такими напрямами:

1) оцінка запасів та визначення фінансового результату;

2) витрати на продукцію;

3) витрати періоду;

4) витрати діяльності.

 

Релевантні витрати — це:

1) витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття певного рішення;

2) витрати, що не залежать від прийняття рішення;

3) витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або впливати на них значний вплив;

4) витрати, які менеджер не може контролювати або не може на них впливати.

 

 

29. Дійсні витрати — це:

1) витрати, які зумовлюють зменшення активів або збільшення зобов’язань;

2) вигода, яка втрачається, коли вибір одного напряму дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення;

3) витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення;

4) витрати на виробництво додаткової одиниці продукції.

30. Основні витрати — це:

1) сукупність прямих витрат на виробництво продукції;

2) вартість витрачених матеріалів, які стають частиною готової продукції і які можна віднести до певного виробу економічно доцільним шляхом;

3) витрати, пов'язані з процесом виробництва, які не можна віднести до певних виробів економічно доцільним шляхом;

4) витрати, пов'язані з процесом виробництва, які можна віднести до певних виробів економічно доцільним шляхом.

 

31. Альтернативні витрати — це:

1) вигоди, які втрачаються, коли вибір одного напряму дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення;

2) витрати на виробництво додаткової одиниці продукції;

3) витрати на обробку сировини для перетворення її на готовий продукт;

4) витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення, а нерелевантні витрати — це витрати, що не залежать від прийняття рішення.

 

32. Маржинальні витрати — це:

1) витрати на виробництво додаткової одиниці продукції;

2) витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або справляти на них значний вплив;

3) витрати, які менеджер не може контролювати або не може на них впливати;

4) середні витрати на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг).

Поведінка витрат — це:

1) характер реагування витрат на зміни у діяльності підприємства;

2) реагування витрат при зміні виробництва;

3) діапазон діяльності, в межах якого містяться елементи змінних і постійних витрат;

4) математичний опис взаємозв'язку між витратами та їх факторами.

 

Функція витрат — це:

1) математичний опис взаємозв'язку між витратами та їх факторами;

2) процес обчислення динаміки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв'язку між витратами й різними факторами на підставі дослідження діяльності;

3) реагування витрат при зміні виробництва;

4) прогнозування майбутніх витрат для різних рівнів (умов) діяльності.

 

35. У спрощеному вигляді функцію витрат можна описати за формулою………(де У – загальні витрати; а – загальні постійні витрати; b – змінні витрати на одиницю діяльності; х – значення фактора витрат):

1) У = а + bх;

2) У = а – bх;

3) У = аbх;

4) У = а + b + х.

 

 

36. Вичерпані (спожиті) витрати — це:

1) збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду;

2) збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах;

3) витрати на обробку сировини для перетворення її на готовий продукт;

4) витрати на виробництво продукції.

37. Для контролю діяльності окремих підрозділів та оцінки роботи їх керівників класифікують витрати:

1) контрольовані та неконтрольовані;

2) релевантні та нерелевантні;

3) змінні та постійні;

4) напівзмінні та змішані.

 

38. Діяльність, яка впливає на витрати, називають:

1) фактором витрат;

2) операціями, що мають місце в процесі господарської діяльності підприємства;

3) поведінкою витрат;

4) характером реагування витрат на зміни у діяльності підприємства.

 

39. Формула розрахунку валового прибутку має наступний вигляд:

1) Продаж (Виручка) – Собівартість реалізованих товарів;

2) Запас товарів на початок періоду + Собівартість придбаних товарів - Запас товарів на кінець періоду;

3) Змінні доходи + Постійні доходи (за всіма видами діяльності);

4) Доходи - Витрати.

 

40. Наявність змішаних витрат ускладнює побудову функції витрат. Тому для визначення функції витрат застосовують різні методи, серед них:

1) метод вищої-нижчої точки;

2) коефіцієнт детермінації;

3) інтервал упевненості;

4) лінійне програмування.

41. Для визначення функції витрат застосовують різні методи. Сутність методу “Технологічний аналіз” полягає в наступному:

1) передбачає системний аналіз функції діяльності з метою визначення технологічного взаємозв'язку між витратами ресурсів та результатом діяльності;

2) визначені функції витрат шляхом розподілу їх на змінні та постійні щодо відповідного чинника на підставі вивчення даних рахунків бухгалтерського обліку;

3) визначенні функції витрат на підставі припущення, що змінні витрати є різницею між загальними витратами за найвищого та найнижчого рівнів діяльності;

4) передбачає розподіл показників на дві групи, виходячи зі зростання значення х, та розрахунок постійних витрат на основі середніх значень х і у.

42. Калькулювання – це:

1) процес визначення собівартості певного об'єкта витрат;

2) предмет або сегмент діяльності, що потребує окремого вимірювання пов'язаних з ним витрат;

3) собівартість об'єктів витрат, яку визначають за допомогою системи виробничого обліку;

4) система обліку, яка забезпечує калькулювання і контроль собівартості об'єктів витрат.

 

43. Вибір системи виробничого обліку залежить від технології й організації виробництва. Тому різні підприємства використовують різні системи виробничого обліку. Однак упровадження будь-якої системи виробничого обліку передбачає:

1) вибір відповідної системи калькулювання продукції;

2) вимірювання витрат на виробництво кожного спільного продукту після точки розподілу;

3) вибір прямих витрат для простеження до об'єкта витрат;

4) вибір сукупностей непрямих витрат, що підлягають розподілу між об'єктами витрат.

44. Головною проблемою віднесення витрат до відповідних об'єктів є непрямі витрати. Типовим прикладом непрямих витрат є:

1) накладні витрати;

2) контрольовані витрати;

3) неконтрольовані витрати;

4) виробничі витрати.

45. Загальні витрати – це:

1) витрати на здійснення діяльності, що споживається кількома виробничими або обслуговуючими підрозділами;

2) витрати одного процесу, в результаті якого одночасно виробляється кілька продуктів;

3) метод калькулювання, що передбачає включення до собівартості всіх (змінних і постійних) вироб­ничих витрат;

4) сума, на яку розподілені накладні витрати перевищують їхню фактичну величину.

46. Як називають калькуляцію, яку складають після закінчення звітного періоду:

1) фактична;

2) планова;

3) нормативна;

4) очікувана.

 

 

47. Ставка розподілу накладних витрат розраховується за формулою:

 

1)	Розмір накладних витрат	/	Фактичне значення бази розподілу
2)	Розподілена сума накладних витрат	х	Фактичне значення бази розподілу
3)	Розподілена сума накладних витрат	-	Заздалегідь визначена ставка розподілу накладних витрат
4)	(Фактичний обсяг діяльності - Очікуваний обсяг діяльності) х Ставка розподілу загальновиробничих витрат

48. Метод розподілу взаємних послуг – це:

1) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно з урахуванням взаємних послуг;

2) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого їхні витрати списують безпосередньо на витрати виробничих підрозділів;

3) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно щодо виробничих під­розділів та інших обслуговуючих підрозділів;

4) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, що передбачає розподіл взаємних послуг шляхом розв'язання системи рівнянь.

49. Метод одночасного розподілу – це:

1) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, що передбачає розподіл взаємних послуг шляхом розв'язання системи рівнянь;

2) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого їхні витрати списують безпосередньо на витрати виробничих підрозділів;

3) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно щодо виробничих під­розділів та інших обслуговуючих підрозділів;

4) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно з урахуванням взаємних послуг.

50. У практиці вибір бази розподілу накладних витрат залежить від характеру діяльності й технології виробництва. Найпоширенішими базами розподілу є:

1) пряма заробітна плата;

2) чисельність робітників;

3) заробітна плата керівників різних рівнів управління;

4) вартість устаткування.

51. Одиниця вимірювання окремих видів продукції (робіт, послуг), собівартість яких визначається, — це:

1) калькуляційна одиниця;

2) об'єкт обліку витрат;

3) об'єкт калькуляції;

4) натуральні показники.

52. Яка база розподілу непрямих витрат використовується в умовах переважно ручних робіт:

1) години праці робітників;

2) відпрацьовані машино-години;

3) прямі витрати матеріалів;

4) пряма заробітна плата.

53. Калькулювання за замовленнями – це:

1) система калькулювання собівартості продукції на основі обліку витрат за кожним індивідуальним виробом або за окремою партією виробів;

2) система калькулювання собівартості продукції на основі групування витрат у межах окремих процесів або стадій виробництва;

3) метод калькулювання, що передбачає включення до собівартості всіх (змінних і постійних) вироб­ничих витрат;

4) метод калькулювання, що передбачає включення у собівартість продукції лише змінних виробничих витрат.

54. Цю систему калькулювання традиційно застосовують в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах (кораблебудування, авіаційна промисловість, будівництво, виробництво меблів, видавнича діяльність тощо):

1) калькулювання за замовленнями;

2) калькулювання за процесами;

3) калькулювання повних витрат;

4) калькулювання змінних витрат.

 

55. Фактична собівартість робіт та послуг допоміжних виробництв (за винятком гужового транспорту) визначається:1) щомісяця; 2) 1 раз в кінці року; 3) щоквартально;4) потребами користувача (в робочому режимі). 56. Послуги, надані одним допоміжним виробництвом іншому допоміжному виробництву, оцінюються за: 1) плановою собівартістю; 2) фактичною собівартістю;3) справедливою вартістю;4) первісною вартістю. 57. Аналітичні рахунки по допоміжним виробництвам закриваються:1) в певній послідовності; 2) довільно, без дотримання послідовності;3) за розпорядженням керівництва підприємства;4) за ініціативою керівництва допоміжних виробництв. 58. Для розрахунку фактичної собівартості 1 м³ газу необхідно витрати на газопостачання, включаючи вартість, поділити на його кількість: 1) придбаного газу;2) спожитого газу; 3) добутого газу;4) спецодягу. 59. Для розрахунку собівартості 10 кіловат-годин електроенергії потрібно вартість електроенергії, одержаної із загальної мережі, витрати на утримання електрогосподарства (без урахування вартості енергії спожитої в допоміжних виробництвах) поділити на загальну кількість спожитої електроенергії без урахування: 1) електроенергії, використаної електрогосподарством; 2) електроенергії, використаної рослинництвом;3) електроенергії, використаної тваринництвом;4) електроенергії, використаної адміністрацією підприємства. 60. Для потреб управлінського обліку фактична собівартість виконаних робіт та приплоду живої тяглової сили визначається: 1) 1 раз в кінці року; 2) щомісяця; 3) щоквартально;4) в робочому режимі на вимогу керівника підприємства. 61. В бухгалтерському обліку загальновиробничі витрати ремонтної майстерні розподіляються між окремими замовленнями (ремонтами) пропорційно до: 1) нарахованої прямої оплати праці працівникам ремонтної майстерні; 2) прямих витрат за кожним ремонтом; 3) кількості виконаних ремонтів;4) вартості використаних запасних частин. 62. Фактична собівартість закінчених поточних ремонтних робіт (виконаних замовлень з поточного ремонту техніки) списується на: 1) споживачів послуг (галузі, для потреб яких виконувався ремонт); 2) збільшення вартості відремонтованої техніки;3) збільшення загальновиробничих витрат ремонтної майстерні;4) фінансові результати. 63. В бухгалтерському обліку загальновиробничі витрати ремонтної майстерні обліковуються на рахунку: 1) 234; 2) 91; 3) 92;4) жодної правильної відповіді. 64. Фактична собівартість послуг холодильних камер відноситься на: 1) споживачів (галузі, для потреб яких надаються послуги холодильної камери); 2) збільшення вартості продукції, яка зберігалась (в дебет рахунків 26, 27, 208); 3) окремий аналітичний рахунок субрахунку 234;4) фінансові результати. 65. Послуги вантажного автотранспорту з перевезення вантажів обліковуються в: 1) тонно-кілометрах; 2) кілометрах пробігу;3) машино-годинах;4) погонних метрах. 66. Собівартість однієї голови приплоду по ЖТС обчислюється за вартістю: 1) 60 кормо-днів утримання однієї голови дорослої рогатої худоби; 2) 60 кормо-днів утримання однієї голови молодняку лошат;3) 60 коне-днів утримання однієї голови дорослої рогатої худоби;4) 60 коне-днів утримання однієї голови молодняку лошат. 67. Собівартість одного кормо-дня (для оцінки вартості приплоду) розраховується: 1) діленням всієї суми витрат з утримання робочої худоби на загальну кількість кормо-днів; 2) діленням загальної суми витрат на утримання робочої худоби (без вартості приплоду, гною та іншої побічної продукції) на кількість відпрацьованих робочих днів (без днів роботи на самообслуговуванні);3) діленням загальної вартості кормо-днів на кількість кормоднів;4) діленням всієї суми витрат з утримання робочої худоби на загальну кількість виконаних коне-днів;

68. По електропостачанню обчислюють собівартість:

1) 10 кВт/год. спожитої електроенергії;

2) 1 кВт/год. відпущеної електроенергії;

3) 10 кВт/год. отриманої електроенергії;

4) 100 кВт/год. відпущеної електроенергії.

 

69. До інформації, що відображається протягом року по дебету аналітичного рахунку “Млин” належить:

1) фактична собівартість переробки давальницького зерна;

2) виробничі витрати, які забезпечують процес помолу зерна та кількість і вартість переробленого власного зерна;

3) кількість основної (борошно) і побічної (висівки) продукції отриманої від переробки свого зерна;

4) кількість переробленого давальницького зерна в оцінці за плановою собівартістю 1 ц переробки.

 

70. Загальні витрати на утримання машинно-тракторного парку (за винятком оплати праці та вартості палива) розподіляються пропорційно обсягу в:

1) умовних еталонних гектарах;

2) тонно-кілометрах;

3) коне-днях;

4) гектарах.

 

71. На суму перевищення доходів від первісного визнання сільськогосподарської продукції, над фактичними витратами рослинництва, буде складено бухгалтерську проводку:

1) Дебет 231 та Кредит 710;

2) Дебет 710 та Кредит 231;

3) Дебет 740 та Кредит 231;

4) Дебет 231 та Кредит 740.

 

72. Собівартість 1 ц приросту живої маси ВРХ визначається діленням:

1) загальної суми витрат на утримання ВРХ (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси;

2) загальної суми витрат на утримання ВРХ на кількість центнерів приросту живої маси;

3) загальної суми витрат на утримання ВРХ на кількість поголів’я;

4) загальної суми витрат на утримання ВРХ (без вартості побічної продукції) на кількість поголів’я.

 

73. На собівартість приплоду ягнят відноситься … %, загальної суми на утримання овець основного стада (залежно від породи овець):

1) 1, 2, 3;

2) 5, 10, 20;

3) 10, 11, 12;

4) 10, 12, 15.

74. До статті витрат виробництва "Інші витрати на утримання необоротних активів" включаються: 1) вартість пального та мастильних матеріалів на переїзд тракторів та самохідних машин з однієї ділянки на іншу;2) вартість спецодягу та спецвзуття, що видаються працівникам, зайнятим доглядом за худобою, птицею тощо (за винятком вартості спецодягу, який видається ветпрацівникам і сторожам), а також інших малоцінних і швидкозношуваних предметів; 3) витрати на будівництво та утримання літніх таборів, загонів, навісів та інших споруд некапітального характеру для тварин; 4) платежі за страхування майна, тварин, урожаю сільськогосподарських культур, а також окремих категорій працівників, зайнятих безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя і здоров'я у випадках, передбачених законодавством.

75. У промислових виробництвах сільськогосподарських підприємств обчислюється фактична собівартість продукції, отриманої від переробки якої сировини:

1) власної;

2) давальницької;

3) власної та давальницької;

4) тієї, яка переробляється за плату.

 

76. Яким бухгалтерським записом в промислових виробництвах сільськогосподарських підприємств оформляється переробка давальницької сировини:

1) Дебет 233 та Кредит 27;

2) Дебет 27 та Кредит 233;

3) Дебет 903 та Кредит 233;

4) Дебет 233 та Кредит 903;

 

77. Яким бухгалтерським записом оформлюєтья направлення на переробку в власній олійниці сільськогосподарського підприємства власної сировини (насіння соняшнику):

1) Дебет 233 та Кредит 27;

2) Дебет 27 та Кредит 233;

3) Дебет 903 та Кредит 27;

4) Дебет 233 та Кредит 903;

 

78. В розрізі зазначених промислових виробництв (млин, олійниця) вказати найменування побічної продукції:

1) комбікорм;

2) борошно;

3) висівки;

4) олія.

79. Звіт № 5.6 с.-г. про витрати та вихід продукції (робіт, послуг) інших виробництв виступає: 1) регістром аналітичного обліку; 2) регістромсинтетичного обліку; 3) регістром меморіально-ордерної форми обліку;4) регістри Журнал-Головної форми обліку. 80. Для аналітичного обліку основних виробництв (субрахунки 231 «Рослинництво», 232 «Тваринництво») за журнально-ордерної форми обліку передбачено ведення: 1) Звіту № 5.5 с.-г. про витрати та вихід продукції основного виробництв; 2) Звіту № 5.6 с.-г. про витрати та вихід продукції (робіт, послуг) інших виробництв;3) Журналу-ордеру 5 В с.-г.;4) Головної книги.

81. За кредитом субрахунків 231 та 232, сільськогосподарські підприємства згідно П(С)БО 30 «Біологічні активи» обліковують:

1) додаткові біологічні активи та суму витрат по посівах, що загинули від стихійного лиха;

2) сільськогосподарську продукцію переробних (промислових) виробництв;

3) виконані роботи та надані послуги; 4) прямі матеріальні витрати, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та витрати від браку.

82. Сальдо рахунку 231:

1) завжди нульове;

2) завжди дебетове;

3) може бути кредитове;

4) завжди дебетове або нульове.

83. За цільовим призначенням, господарською цінністю, економічними вигодами від використання сільськогосподарська продукція поділяється на основну, побічну та….:

1) супутню;

2) додаткові біологічні активи;

3) іншу сільськогосподарську продукцію;

4) ваш варіант.

 

84. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

1) загальновиробничі витрати, прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати;

2) надзвичайні витрати;

3) фінансові витрати;

4) адміністративні витрати.

85. Згідно п. 12 П(С)БО 30 “Біологічні активи” та п. 6.1. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів - сільськогосподарську продукцію рослинництва при її первісному визнанні оцінюють за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, а за відсутності активного ринку на неї за:

1) виробничою собівартістю (нормативними витратами);

2) плановою собівартістю;

3) фактичною собівартістю;

4) первісною вартістю.

86. В тому випадку, якщо планова собівартість перевищує рівень фактичної собівартості, то коригування проводиться через застосування:

1) методу “червоне сторно”;

2) методу допроводки (звичайного запису);

3) коректора;

4) жодної правильної відповіді.

 

87. В тому випадку, якщо сума фактичної собівартості (фактичних витрат) перевищує суму планової собівартості, то складається кореспонденція на суму калькуляційної різниці через застосування:

1) методу допроводки (звичайного запису);

2) методу “червоне сторно”;

3) коректора;

4) жодної правильної відповіді.

 

88. Об’єктом калькулювання продукції рослинництва (на прикладі соняшнику на зерно) є:

1) насіння соняшнику;

2) культура “соняшник на зерно”;

3) 1 центнер;

4) витрати на виробництво 1 ц насіння соняшнику;

 

89. По зернових і зернобобових культурах основною продукцією є:

1) зерно;

2) мертві відходи;

3) солома;

4) полова.

 

90. Для обчислення собівартості овочів, які вирощуються в полі (відкритого грунту) з витрат за рік віднімається вартість побічної продукції за нормативними витратами, решта в