Загальна характеристика витрат та їх класифікація

В процесі своєї діяльності підприємство здійснює матеріальні та грошові витрати. Залежно від ролі, яку вони відіграють у процесі відтворення, їх поділяють на три групи:

1.Витрати, пов'язані з основною діяльністю підприємства. Це витрати на виробництво або реалізацію продукції, так звані поточні витрати, які відшкодовуються за рахунок

виручки від реалізації продукції (послуг).

2.Витрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю, тобто на розширення та оновлення виробництва. Одноразові витрати на просте та розширене відтворення основних фондів,

приріст оборотних коштів та формування додаткової робочої сили для нового виробництва. Джерелами фінансування цих витрат є амортизаційні відрахування, прибуток, емісія цінних паперів, кредити тощо.

3.Витрати на соціальний розвиток колективу (соціально-культурні, оздоровчі, житлово-побутові та інші потреби). Ці витрати не пов'язані з процесом виробництва, а тому

джерелом їх фінансування є прибуток.

Найбільшу питому вагу у загальному обсязі витрат підприємства мають витрати на виробництво.

Розрізняють витрати економічні та бухгалтерські. Економічні витрати -- це всі види виплат постачальникам за сировину та матеріальні ресурси. Ці витрати складаються із зовнішніх (явних) та внутрішніх (неявних або імпліцитних). Зовнішні витрати — це платежі постачальникам матеріальних ресурсів, виплата заробітної плати, нараху­вання амортизації тощо. Ця група витрат і становитиме бухгалтерські витрати, які фактично відповідають витратам наших підприємств.

Внутрішні витрати мають неявний, імпліцитний характер, оскільки відображають використання ресурсів, що належать власнику підприємства у вигляді землі, приміщень, активів тощо, за які він формально не платить. Підприємець фактично здійснює ці витрати, але не в явній формі, не в грошовій. Звідси:

Економічні витрати - Імпліцит = Бухгалтерські витрати.

Поняття " економічні витрати " є загальноприйнятим, бухгалтерські — обчислюються на практиці для визначення реальної суми фактично здійснених витрат, оподаткованого прибутку тощо.

Розрізняють витрати на одиницю продукції та загальні витрати на весь обсяг виготовленої продукції (наданих послуг).

При плануванні, обліку та аналізі витрати класифікують за різними ознаками. Основними з них є ступінь однорідності, економічна роль у формуванні собівартості, спосіб обчислення на окремі види продукції, зв'язок з обсягом виробництва, час виникнення та обчислення.

Залежно від ступеня однорідності витрати поділяються на прості (елементні) та комплексні. Прості (елементні) — це витрати однорідні за економічним змістом (сировина, основні матеріали, заробітна плата). Комплексні витрати різнорідні за своїм складом, вони охоплюють кілька економічних елементів (витрати на утримання та експлуатацію машин, загальновиробничі, втрати від браку тощо).

За економічною роллю у формуванні собівартості продукції витрати поділяють на основні та накладні: основні витрати безпосередньо пов'язані з процесом виготовлення виробів і утворюють їх головний речовий зміст. Це витрати на сировину, основні матеріали, технологічне паливо та енергію, заробітну плату основних виробничих робітників. З допомогою накладних витрат створюються необхідні умови для функціонування виробництва, його організації, управління, обслуговування (загальновиробничі витрати).

За способом обчислення на окремі види продукції витрати поділяються на прямі та непрямі. Прямі витрати безпосередньо відносять на собівартість виготовлення конкретного виду продукції і можуть бути розраховані на її одиницю прямо (матеріали, паливо, заробітна плата). Непрямі витрати пов'язані з виготовленням різних видів продукції, в цьому разі не можна безпосередньо обчислити витрати на окремі види продукції (загальновиробничі витрати, витрати на утримання та експлуатацію машин тощо). Непрямі витрати розподіляються на окремі види продукції пропорційно визначеній базі. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі підвищує точність обчислення витрат на одиницю продукції.

Залежно від зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні та змінні. Постійні витрати - - це такі, абсолютна величина яких у даний період при зміні обсягу виробництва в певних межах не змінюється. При істотних змінах обсягів виробництва, наслідком яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства, величина постійних витрат змінюється стрибкоподібне, після чого вона знову залишається постійною. Це витрати на утримання й експлуатацію будівель, споруд, управління цехом, орендна плата. До постійних витрат відносять також витрати, які неістотно змінюються внаслідок зміни обсягів виробництва, тому їх називають умовно-постійними.

Змінні витрати -- це такі витрати, величина яких у даний період безпосередньо залежить від обсягу виробництва. У свою чергу, змінні витрати поділяють на пропорційні, прогресивні і регресивні.

Пропорційні змінні витрати змінюються прямо пропорційно до обсягу виробництва (коефіцієнт пропорційності дорівнює одиниці). Це витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну заробітну плату.

Прогресивні змінні витрати зростають у відносно більшій пропорції, ніж обсяг виробництва (коефіцієнт пропорційності більший за одиницю). До них можна віднести витрати на відрядно-прогресивну оплату праці.

Регресивні змінні витрати змінюються у відносно меншій пропорції, ніж виробництво (коефіцієнт пропорційності менший за одиницю). До цих витрат належать витрати на експлуатацію машин та устаткування, його ремонт, інструмент тощо.

Поділ витрат на постійні та змінні дає змогу визначити кількісну залежність різних витрат від змін в умовах виробництва та реалізації при здійсненні планування, виборі варіантів рішень.

Залежно від часу виникнення витрати можуть бути поточними, одноразовими, майбутніми. Поточні витрати здійснюються щоденно в даному періоді, одноразові - - це разові витрати, що здійснюються не частіше як один раз на місяць. Майбутні витрати — це витрати, на які резервуються кошти в кошторисно-нормативному порядку (оплата відпусток, сезонні витрати та ін.).

Такий вид класифікації дає змогу забезпечити економічно обгрунтований рівномірний у часі розподіл витрат на виробництво продукції.

 

25. Собівартість продукції. Кошторис виробництва. Види собівартості.

Собівартість продукції є одним із основних якісних показників господарсько-фінансової діяльності підприємства. Виробнича собівартість продукції підприємства – це поточні витрати на виробництва продукції, виражені в грошовій формі. Повна собівартість продукції підприємства – це поточні витрати на виробництво на виробництво і реалізацію продукції, виражені в грошовій формі. таким чином, повна собівартість продукції підприємства – це її виробнича с/в в сумі з адміністративними витратами і витратами на збут.

Собівартість – це частина вартості, що виражає витрати підприємства на спожиті в процесі виробництва кошті праці, предмети праці й оплату праці, тобто виражені в грошовій формі витрати підприємства на виробництво й реалізацію продукції.

с/с необхідна:

· для контролю за використанням ресурсів,

· для визначення економічної ефективності,

· для встановлення ціні на продукцію.

Собівартість характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві, відображає рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці та інше.

Особлива роль показника с/в продукції виражається також у тому, що величина планової с/в служить основною для розрахунку ряду найважливіших показників діяльності підприємства: потреби в оборотних коштах, планового об’єму прибутку, економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів, ефективності виробництва, показників внутрізаводських планів, рівня цін.

При обчислені собівартості важливе значення має склад витрат, які до неї входять. Це повинні бути витрати необхідної праці, які забезпечують процес відтворення усіх факторів виробництва (предметів і засобів праці, робочої сили і природних ресурсів), і не включати витрат додаткової праці, що відшкодовуються за рахунок прибутку.

Витрати виробничого підприємства, які необхідні при основній його діяльності за певний період, незалежно від того, відносяться вони на собівартість продукції в цьому періоді чи ні, називаються кошторисом виробництва.

Таким чином, кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються.

Термін «кошторис» уживається стосовно планових розрахунків майбутніх витрат. План по с/в продукції підприємства включає широку систему кошторисно-нормативних розрахунків. Вони розробляються в певній послідовності, оскільки простіші із них служать основою для розрахунку складніших.

Кошторис виробництва складається за економічними елементами за наступним переліком.

 

1) Матеріальні витрати:

• витрати на сировину й основні матеріали;

• купівельні вироби для укомплектування продукції (двигуни, прилади);

• купівельні напівфабрикати (штамповки, поковки, відливки);

• виробничі послуги сторонніх підприємств і організацій з виготовлення продукції;

• допоміжні матеріали, які використовуються у технологіч-ному процесі (з’єднуючі деталі, фарби, інструмент);

• матеріали при ремонті та обслуговуванні устаткування; матеріали на господарські та управлінські потреби; канцелярсь-кі товари тощо;

• паливо й енергія (електроенергія, пара, газ);

• тара і тарні матеріали.

2 ) Витрати на оплату праці складаються з усіх форм основної оплати праці за окладами та тарифами штатного і позаштатного виробничого персоналу підприємства, який зайнятий ви-робництвом продукції, обслуговуванням виробничого процесу й управлінням; премії та заохочення; компенсаційні виплати.

3 ) Відрахування на соціальні потреби включають відрахування на пенсійне страхування; відрахування на соціальне страхування; страхові внески на випадок безробіття; відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства; відрахування на інші соціальні заходи.

4) Амортизація основних фондів включає амортизаційні відрахування на повне відтворення основних фондів (основних ресурсів, нематеріальних активів, спеціальних інструментів та пристосувань, тимчасових споруд та природних ресурсів) за встановленими нормами від балансової вартості.

5) Інші витрати — це витрати, що не увійшли до складу перелічених вище елементів, а саме: витрати на відрядження, на послуги зв’язку, виплати матеріальної допомоги, страхування майна, винагороди за винаходи і раціоналізацію тощо.

Кошторис виробництва, узагальнюючи по елементні витрати підприємства, показує їх ресурсну структуру, що необхідно для аналізу факторів формування і зниження собівартості продукції.

Більш обґрунтовано кошторис виробництва обчислюється по кожному елементу на підставі планових обсягів продукції, норм і цін (тарифів).

Види й показники собівартості:

Залежно від часу формування витрат:

Планова с/с (визначається перед початком планового періоду);

Фактична с/с або звітна (визначає фактичні витрати на виробництво й реалізацію продукції за даними бух. обліку);

Проектна або прогнозована с/с (визначається в техніко-економічних обґрунтуваннях на майбутній період);

Нормативна с/с (розраховується на основі поточних норм витрат);

Кошторисна с/с (характеризує витрати на вироби або замовлення, які виконуються в разовому порядку)

Залежно від місця формування:

Цехова (сума витрат у границях цеху);

Виробнича (витрати на виробництво продукції в границях усього підприємства);

Повна (сукупність виробничих і невиробничих витрат).

За тривалістю розрахункового періоду:

Місячна, квартальна, річна, за ряд років.

За масштабом охоплювального об’єкта:

Індивідуальна (характеризує витрати окремого підприємства на виробництво й реалізацію продукції);

Галузева (середні по галузі видатки на виробництво й реалізацію продукції)

По складу продукції с/с має бути: товарної продукції, валовій продукції, реалізованій продукції, собівартість незавершеної продукції.

У собівартість ТП входять витрати п-п на виробництво й збут ТП в розрізі калькуляційних статей видатків.

С/с реал. продукції = с/с ТП за винятком підвищених витрат першого року масового виробництва нових виробів + с/с продукції реалізованої із залишків минулого року.

С/с одиниці продукції включає витрати підприємства на виробництво й реалізацію продукції в натур. вираженні.

Види с/с:

1. Технологічна с/с – формується безпосередньо на робочому місті при виконанні осн. технологічних операцій осн. робітниками і складає львину долю с/с (осн. та допоміжні матеріали за мінусом відходів; осню з/п осн. виробничих працівників; додаткова з/п осн. виробничих працівників;відрахування на соц..страх.; паливо та енергія для технол. цілей; Витрати на освоєння нового виробництва; витрати на утриманню обладнання)

2. Цехова – с/с технол. та цехові витрати.

3. Виробнича – включає цехову с/с та загальнозаводські витрати.

4. Повна – це витрати, що включають усі інші невиробничі витрати (реклама, збут і т.д.)

5. Ціна – С/Сповна та Прибуток