Облік та розподіл витрат на незавершене виробництво

У сільському господарстві час виробництва і робочий період не збігаються в часовому діапазоні, тому на кінець ка­лендарного року є залишки по незавершеному виробництву.

Розділ 2

До незавершеного виробництва відноситься продукція (робо­ти послуги), що не пройшли всіх стадій (фаз, переділів) ви­робництва, передбачених технологічним процесом, а також вироби, які не укомплектовані та не пройшли випробувань і технічного приймання. У сільському господарстві до незавер­шеного виробництва включаються витрати під озимі посіви, на оранку зябу, підготовку пару, парників і теплиць, а також видатки на закладання садів, ягідників і виноградників. До не­завершеного виробництва можуть також належати незакінчені роботи, які виконуються за договорами підряду.

Для незавершеного виробництва передбачені різні варіан­ти оцінки: за нормативною (плановою) виробничою собівар­тістю, за прямими статтями витрат або за вартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів. Право вибору варіанту оцінки залишається за господарюючим суб'єктом самостійно. Але найбільш прийнятною оцінкою незавершеного виробництва у сільському господарстві для готової продукції є виробнича собівартість.

Облік незавершеного виробництва і незавершених робіт (послуг) здійснюється відповідно до встановленого порядку на рахунках бухгалтерського обліку, передбачених для уза­гальнення інформації про витрати основного і допоміжного виробництв та обслуговуючих господарств. Незавершене ви­робництво обліковується на нижчезазначених рахунках.

Незавершене виробництво і напівфабрикати власного ви­робництва (вироби, роботи і послуги) відображаються за оцін­кою, що застосовується господарюючим суб'єктом відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.99 р.

У бухгалтерському обліку закінчені етапи робіт у сумі фактичних витрат списуються записом: Дебет рахунка 90 «Собівартість реалізації», Кредит рахунка 23 «Виробництво». Списування провадиться після оформлення в установленому порядку прийняття закінчених етапів виконаних робіт.

Іванюта П.В., Левченко З.М.

У статті Балансу «Незавершене виробництво» (код 120) показуються витрати на незакінчені до кінця звітного періоду роботи з капітального ремонту основних засобів та незаверше­ного виробництва сільського господарства.

Малі господарюючі суб'єкти суму витрат, які проведені у звітному періоді, але підлягають віднесенню у наступних звіт­них періодах на витрати виробництва та обігу, тобто витрати майбутніх періодів, включають до статті «Незавершене вироб­ництво». Наказом Міністерства фінансів України № 124 від 14.06.98 р. затверджено Порядок ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах у неза­вершеному виробництві і залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на складах). При веденні обліку приросту (убутку) вартості матеріальних ресурсів у незаверше­ному виробництві і залишках готової продукції визначається вартість не всього незавершеного виробництва або залишків готової продукції, а лише вартість матеріальних ресурсів, які використовуються у виробництві продукції (товарів, робіт, по­слуг). Вартість матеріальних ресурсів у залишках незаверше­ного виробництва на кінець звітного періоду (кварталу, року), які відображені в балансі за фактичними виробничими витра­тами, визначається господарюючим суб'єктом як добуток вар­тості незавершеного виробництва на кінець звітного кварталу (року) і частки матеріальних витрат у затратах на виробниц­тво продукції (робіт, послуг) за звітний квартал (рік), визначе­ної за даними бухгалтерської звітності. Платники податку, в яких незавершене виробництво відображається в балансі за вартістю використаної сировини, матеріалів і напівфабри­катів, вартість матеріальних ресурсів у незавершеному вироб­ництві визначають як таку, що дорівнює вартості незаверше­ного виробництва. Якщо вартість незавершеного виробництва відображається в балансі за нормативною (плановою) вироб­ничою собівартістю, то вартість матеріальних ресурсів у за-

Розділ 2

пишках незавершеного виробництва на кінець звітного пері­оду (кварталу, року) визначається господарюючим суб'єктом як добуток вартості незавершеного виробництва на кінець звітного періоду (кварталу, року) і частки матеріальних вит­рат у калькуляції нормативної (планової) виробничої собівар­тості продукції (робіт, послуг) за звітний квартал (рік). При складанні Відомості про балансову вартість матеріальних ре­сурсів у незавершеному виробництві і готовій продукції виз­начаються залишок на початок періоду і залишок на кінець періоду, а також приріст (+) і убуток (—). Облік приросту (убутку) товарних і матеріальних ресурсів ведеться тільки що­до тих товарних запасів і матеріальних ресурсів, витрати на придбання яких відповідно до Закону включаються до складу валових витрат.

Визначення приросту або убутку балансової вартості ма­теріальних активів і товарів виконується шляхом порівняння їх залишків на початок і кінець звітного кварталу. При веденні обліку приросту або убутку товарно-матеріальних цінностей на рахунках обліку виробничих запасів показується вартість залишків цінностей, що перебувають на складі. На рахунках обліку незавершеного виробництва і готової продукції відоб­ражається вартість не всього незавершеного виробництва або готової продукції, а тільки тих матеріалів, сировини, комплек­туючих виробів і напівфабрикатів, які використані у їх вироб­ництві. Дані про залишки і рух матеріалів, сировини (у т.ч. і в готовій продукції, незавершеному виробництві, напівфабри­катах) беруться із Відомостей обліку руху товарно-матеріаль­них цінностей, журналів-ордерів № 6 і № 10.

В багато профільних сільськогосподарських господарю­ючих суб'єктах в наявності є перероблюючі цехи, в даному випадку розподіл незавершеного виробництва здійснюється на кінець звітного періоду.

Величину вартості сировини і матеріалів, раніше списаних у виробництво, але таких, частина яких залишається у залишках

Іванюта П.В., Левченко З.М.

незавершеного виробництва і готової продукції, можна визна­чити розрахунковим шляхом. Встановлення нормативів неза­вершеного виробництва має для господарюючих суб'єктів істотне значення. Завищення обсягу незавершеного вироб­ництва викликає уповільнення оборотності обігових коштів, а заниження порівняно з реальною необхідністю перешкоджає створенню необхідних накопичень і тим самим спричиняє по­рушення ритмічності виробничого процесу. Вдосконалення організації виробництва, скорочення тривалості виробничого циклу є вирішальними факторами зменшення обсягу незавер­шеного виробництва і покращання показників роботи підпри­ємства.

Для правильного визначення фактичної собівартості гото­вої продукції, виконаних робіт та послуг доцільно на кінець звітного періоду визначити залишки незавершеного вироб­ництва, тобто кількість незакінченої обробкою продукції в процесі виробництва. Залишки незавершеного виробництва відображаються на дебеті рахунка № 23 «Виробництво» за формулою, грн:

НВПк = НВПп + В - СРП,

де: НВПк — незавершене виробництво продукції на кінець звітного періоду;

НВПп — незавершене виробництво продукції на початок звітного періоду;

В — витрати на виробництво продукції у звітному періоді;

СРП — виробнича собівартість реалізованої продукції (то­варів, робіт, послуг).

Інформація про собівартість незавершеного виробництва, розрахована за змінними виробничими витратами, використо­вується керівниками, спеціалістами, в тому числі працівника­ми відділів маркетингу та аналізу, а також іншими спеціаліста­ми з внутрішньогосподарського (управлінського) обліку для прогнозування майбутньої собівартості готової продукції та порівняння ЇЇ з витратами конкурентів. Виробнича собівар-

Розділ 2

тість незавершеного виробництва відображається у фінан­совій звітності та використовується для аналізу фінансового стану господарюючого суб'єкту тощо. Собівартість незаверше­ного виробництва слугує орієнтиром при формуванні цінової політики та обґрунтуванні оптимальної структури вироб­ництва.

З цією метою існує комп'ютерна технологія розподілу не­завершеного виробництва, яка включає вирішення таких за­дач:

♦ визначати вартість матеріалів, що знаходяться в неза­
вершеному виробництві;

♦ оцінювати залишки незавершеного виробництва за змінними виробничими витратами (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі ви­трати, змінні загальновиробничі витрати);

♦ формувати вартісну оцінку незавершеного виробниц­тва у відповідності з вимогами П(С)БО 16 «Витрати», тобто за всіма виробничими витратами (прямі матері­альні затрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі операційні витрати, загальновиробничі витрати);

Основні блоки алгоритму вирішення комплексу задач пе­редбачають виконання таких операцій: введення інформації, контроль введення, розрахунок показників вихідних форм, формування і видача вихідної інформації та формування ін­формації, що зберігається.

Алгоритм передбачає розподіл інформації, необхідної для оцінки незавершеного виробництва, на декілька режимів вве­дення та обробки:

♦ в режимі «Довідники» вводиться вся постійна інфор­мація;

♦ в режимі «Розрахунок виробітку» вводяться щотижня дані зі звітів про виробіток, які щомісяця звіряються з даними інвентаризаційних відомостей та відомостей ^ПР° РУХ незавершеного виробництва, та розраховують­ся залишки незавершеного виробництва;

Іванюта П.В., Левченко З.М.

♦ в режимі «Податковий облік» визначається вартість матеріальних ресурсів у незавершеному виробництві та розраховується сума коригування валових витрат, ви­дається «Відомість вартості матеріальних ресурсів у не­завершеному виробництві»;

♦ в режимі «Внутрішньогосподарський (управлінський) облік — 1» до вартості матеріальних ресурсів у незавер­шеному виробництві додаються прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, а також змінні загальногоспо­дарські витрати і видається «Відомість оцінки залиш­ків незавершеного виробництва за змінними виробни­чими витратами»;

♦ в режимі «Фінансовий облік» до оцінки залишків неза­вершеного виробництва за змінними виробничими вит­ратами додаються постійні загальновиробничі витрати та видається «Відомість оцінки залишків незавершено­го виробництва за виробничою собівартістю»;

♦ в режимі «Внутрішньогосподарський (управлінський) облік — 2» до оцінки залишків незавершеного вироб­ництва за виробничою собівартістю додаються адміні­стративні витрати і витрати на збут та видається «Відо­мість оцінки залишків незавершеного виробництва за повною собівартістю»;

♦ в режимі «Підготовка до наступного періоду» вводять­ся параметри наступного розрахункового періоду.

В результаті вирішення комплексу задач формуються та друкуються такі вихідні форми:

♦ відомість вартості матеріальних ресурсів у незаверше­
ному виробництві, яка друкується по всіх структурних
підрозділах господарюючого суб'єкта та/ або по кожно­
му виду матеріальних ресурсів з файлу НЗВм і має та­
кий вигляд:

Розділ 2

Таблиця 2.6

 

♦ відомість оцінки залишків незавершеного виробництва за змінними виробничими витратами друкується по всіх структурних підрозділах або видах незавершеного виробництва з файлу НЗВз і має такий вигляд:

Таблиця 2.7

Всього по підрозділу _Всього_по го сподарству

* відомість оцінки залишків незавершеного виробництва за виробничою собівартістю друкується по всіх струк­турних підрозділах або видах незавершеного вироб­ництва з файлу НЗВв і має такий вигляд:

Іванюта П.В., Левченко З.М.

Таблиця 2.8

Всього по підрозділу Всього по господарству

відомість оцінки залишків незавершеного виробництва за повною собівартістю друкується по всіх структурних підрозділах або видах незавершеного виробництва з файлу НЗВп і має такий вигляд:

Таблиця 2.9

♦ розрахунок повної собівартості незавершеного вироб­ництва по певному структурному підрозділу дру­кується з файлів НЗВз, НЗВв, НЗВп і має такий ви­гляд:

Розділ 2

Таблиця 2.10

Всього по підрозділу Всього по господарс тву

розрахунок повної собівартості певного виду незавер­шеного виробництва по всіх структурних підрозділах друкується з файлів НЗВз, НЗВв, НЗВп і має такий ви­гляд:

Таблиця 2.11

При цьому розрахунок показників вихідних форм має та­кий вигляд:

♦ у відомості вартості матеріальних ресурсів у незавер­шеному виробництві розрахунок вартості матеріалів

Іванюта П.В., Левченко З.М.

де: К — сума коригування валових витрат;

Мнзв_1? Мнзв₀ — вартість матеріальних ресурсів у незавер­шеному виробництві на кінець і початок місяця відповідно; ♦ у відомості оцінки незавершеного виробництва за змін­ними виробничими витратами вартість незавершеного виробництва кожного виду на кожній операції обробки розраховується за формулою:

Знзв = Мнзв + Пнзв + Інзв + ЗЗнзв;

де: Знзв — вартість незавершеного виробництва, що розрахо­вана за змінними виробничими витратами;

Пнзв — прямі витрати на оплату праці;

Інзв — інші прямі витрати;

ЗЗнзв — змінні загальновиробничі витрати.

При цьому складові цього рівняння визначаються таким чином:

Пнзв = НЗВн х Бо,

де: Во — вартість обробки одиниці незавершеного вироб­ництва певного виду на певній операції обробки.

Розділ 2

Інзв = НЗВн х Іод,

де: Іод — інші прямі витрати на одиницю продукції у незавер­шеному виробництві (порядок розрахунку залежить від особ­ливостей господарювання).

ЗЗнзв = БРф х ЗВВф,

де: БРф — фактична база розподілу загальновиробничих витрат, що відносяться до незавершеного виробництва певного виду;

ЗВВф — загальновиробничі витрати на одиницю бази роз­поділу;

♦ у відомості оцінки залишків незавершеного вироб­
ництва за виробничою собівартістю розрахунок вироб­
ничих витрат здійснюється за формулою:

Внзв = Знзв + ПЗнзв,

де: Внзв — виробнича собівартість незавершеного вироб­ництва;

ПЗнзв — постійні загальновиробничі витрати.

При цьому постійні загально виробничі витрати, які вклю­чаються до виробничої собівартості незавершеного вироб­ництва, розраховуються так:

ПЗнзв = БРф х ЗВВн, де: ЗВВн — постійні загальновиробничі витрати на одиницю бази розподілу;

♦ у відомості оцінки залишків незавершеного виробниц­
тва за повною собівартістю витрати в незавершеному
виробництві визначаються за формулою:

Пнзв = Внзв + Анзв + ЗБнзв,

де: Пнзв — повна собівартість незавершеного виробництва;

Анзв — адміністративні витрати, що відносяться до за­лишків незавершеного виробництва;

ЗБнзв — витрати на збут у незавершеному виробництві.

При цьому розрахунок адміністративних витрат і витрат на збут, що включаються до повної собівартості незавершеного

Іванюта П.В., Левченко З.М.

виробництва, на нашу думку, може здійснюватись таким чи­ном:

Анзв = А / Вп х Внзв,

де: А — адміністративні витрати за звітний (розрахунковий) період в господарюючому суб'єкті;

Вп — виробнича собівартість готової продукції за відпо­відний період в господарюючому суб'єкті;

ЗБнзв = 3 / Вгп х Внзв,

де: 3 — витрати на збут продукції за звітний (розрахунковий) період в господарюючому суб'єкті;

Вгп — виробнича собівартість реалізованої продукції за відповідний період.

Технологічний процес вирішення комплексу задач «Оцін­ка незавершеного виробництва» передбачає збір вхідної ін­формації, яка в залежності від складу поділяється на умовно-постійну та змінну інформацію.

Перелічені довідники заповнюються у відповідності з тех­нологічними інструкціями на початку запровадження комплек­су і вводяться до комп'ютера. У подальшому за необхідністю ці довідники коригуються. Довідник «виробничі завдання під­розділів» оновлюється періодично.

До змінної інформації відносяться такі вхідні документи:

♦ звіт про вирощення сільськогосподарських культур;

♦ відомість руху незавершеного виробництва;

♦ інвентаризаційні відомості незавершеного виробниц­тва.

Звіт про виробіток містить інформацію про кількість ви­конаних за кожен робочий день операцій. Інформація відомо­стей про рух незавершеного виробництва та інвентари­заційних відомостей дозволяє визначити залишки по кожному структурному підрозділу суб'єкта господарювання.

Після друку сформованих відомостей оцінки незаверше­ного виробництва необхідно опрацювати режим «підготовка до наступного місяця», у якому відбувається переведення

Розділ 2

файлів у режим зберігання та по файлу НЗВм переносяться залишки матеріальних ресурсів на кінець звітного періоду як залишки на початок наступного періоду.

Використання на практиці такої технології накопичення і

обробки інформації сприяє зменшенню трудомісткості, дозво­ляє усунути зайве дублювання та отримати повну інформацію [109].