Особливості розвитку внутрішньогосподарського

(управлінського) обліку в сільськогосподарських

Господарюючих суб'єктах

Слід відмітити що з розвитком людського суспільства по­треби виробництва і торгівлі вимагали удосконалення обліку. Розвиток бухгалтерського обліку здійснювався головним чи­ном в окремих промислових і торговельних організаціях і не давав загальної характеристики в масштабах галузі чи країни.

Іванюта П.В., Левченко З.М.

Наукові дослідження по удосконаленню обліку проводи­лись у XVIII-XX ст. в Полтавській губернії, про що свідчать архівні дані. В 1893 р. існуючі закони і інструкції були заплу­тані, методологічної бази обліку, а тим більше статистичного в, Росії і Україні зовсім не було. Полтавчанин Г. Ротмістров ра­зом із групою статистиків були першовідкривачами в цій справі.

Оцінюючи глибинні здобутки Г.Ротмістрова (1864-1940) на ниві статистики і обліку, коротко зазначимо, що з усіх його праць особливу увагу звертає на себе перепис Полтавської гу­бернії в 1910 p., який був блискуче проведений за короткий час (З місяці). Програму й методологію перепису викладено ста­тистиком у передмові до опублікованих в 17 томах матеріалах, які послужили зразком для проведення всеросійських пере­писів в 19і6, 1917, 1920 pp. Під керівництвом Г.Ротмістрова були виконанні дослідницькі роботи по земельному кадастру на Полтавщині в період 1911-1913 pp. За його редагуванням вийшла ціла низка статистичних видань, в тому числі 17 ог­лядів «Сільського господарства», 13 — «Статистичних що­річників», 10 — «Довідників по Полтавській губернії», «Ста­тистичний довідник по півдню Росії» та ін. Полтавське губерніальне земство в площині статистики на зламі століть вважалося чи не найпотужнішим на території російської імперії. З робіт, проведених під керівництвом Г.Ротмістрова, можна зупинитись на таких:

♦ подвірний сільськогосподарський перепис здійсню­вався по єдиній подвірній картці. Переписані були всі господарства, як селянські, так і поміщицькі, і класифі­кувались вони за 10 ознаками;

♦ методика і програма перепису, що послужила зразком переписів у державному масштабі;

♦ розробка переписів протягом двох років по одній про­грамі для всіх 15 уїздів дала можливість порівнянню їх з використанням середніх і відносних величин;

Розділ 1

♦ оцінка найманої праці як в малих господарствах, так і в великих, причому в останніх виділена праця в промис­лових господарствах, які переробляли продукти сіль­ського господарства;

♦ повна характеристика економічного стану кустарів і ремісників у сільському господарстві.

У порівнянні з іншими земськими переписами Г.Ротміст-ров опрацював питання найму і відпусток членів сім'ї в літній і в зимовий час, кількість оброблюваної землі в господарстві, поголів'я худоби і птиці, засобів транспорту, використання до­брив. Ним проведена класифікація нерухомого майна — землі, ріллі, лісів, пасовищ, місцевого майна промислових госпо­дарств, торговельних закладів. Робота полягала в визначенні норм чистих доходів для кожного виду майна, в опису їх з відповідними ознаками, покладеними в основу оціночних норм, у проведенні інвентаризації, що забезпечує в подальшо­му точний облік майна, в складанні особових рахунків влас­ників майна. Метою даного обліку було оподаткування неру­хомості. Дана методика в подальшому була використана в Харківській, Тверській, Череповецькій губерніях, а також по всій Росії і Україні.

Дослідник соціально-економічного розвитку України XVIII — першої половини XX ст. Дмитро Соловей став відо­мий на Україні своїми працями «Динамічні показники розвит­ку внутрішньої торгівлі на Лівобережній Україні наприкінці XVIII — століття» (м. Харків, 1929), «Короткий нарис яр­марків та ярмаркової торгівлі» (видання Полтавського Біржо­вого Комітету, 1925), «Заготівля та збут хліба на Україні року 1926 — 27» (м. Харків, 1929). У подальшому методологічні ос­нови обліку використовувались і вдосконалювались в СРСР.

Враховуючи особливості сільськогосподарської галузі (се­зонний характер виробництва; основний засіб виробництва — земля; характер технологічних процесів в рослинництві і тва­ринництві; наявність основної, побічної та супутньої продукції;

Іванюта II.В., Левченко З.М.

залежність від природно-кліматичних умов), прийняття уп­равлінських рішень неможливе без ведення внутрішньогоспо­дарського (управлінського) обліку як за окремими видами продукції, підрозділами, так і по підприємству в цілому.

Починаючи з 1932 p., поступово принцип організації обліку за нормами «стандарт-кост» почав впроваджуватись на підприємствах України, в тому числі і в сільськогосподарсь­ких підприємствах. У 1953 р. з'явився метод «директ-костинг». В умовах глобальних змін у технології та в системах управ­ління внутрішньогосподарський (управлінський) облік ство­рює необхідну базу для стратегічного управління. У 1981 р. сільськогосподарським господарюючим суб'єктам був реко­мендований випробуваний у промисловості прогресивний нормативний метод обліку і контролю витрат на виробництво, заснований на організації обліку витрат шляхом відхилень від норм, що масово застосовувався в більшості розвинутих країн.

Одним із напрямів удосконалення обліку і контролю вит­рат у сільському господарстві було запровадження чекової форми контролю. Суть її полягає в тому, що на підставі норма­тивів використання ресурсів виробництва та їх вартісної (цінової) оцінки встановлювалися ліміти витрат в натурально­му і грошовому виразі для здійснення виробничої діяльності в кожному виробничому підрозділі сільськогосподарського гос­подарюючого суб'єкта. Протягом певного виробничого періоду проводиться контроль і аналіз виробничих витрат, підводять­ся підсумки, визначається економія і перевитрати, після чого проводиться матеріальне стимулювання працівників за еко­номію витрат. Основна мета чекової форми контролю — підви­щення контрольної функції обліку, посилення його аналітич-ності, оперативності за раціональним використанням ресурсів виробництва. Слід відмітити, що в деяких сільськогосподарсь­ких господарюючих суб'єктах зберігся внутрішньогоспо­дарський розрахунок, який забезпечує високу ефективність і конкурентоспроможність продукції сільського господарства

Розділ 1

саме через збереження даної системи обліку. При викорис­танні чекової форми контролю виникають певні труднощі що­до обчислення госпрозрахункового доходу і відповідно систе­ми матеріального стимулювання. Саме тому він здійснювався, як правило, економістами, а працівники бухгалтерії самоусу­нулися від цієї роботи, мотивуючи тим, що ведення такого обліку не закріплено законодавчо.

У 1987—1989 pp. в сільськогосподарських господарюючих суб'єктах освоюється орендний підряд як більш прогресивна форма організації внутрішньогосподарського розрахунку. Облік витрат виробництва, контроль за використанням за­собів виробництва, взятих в оренду, за їх ресурсами здійсню­вався безпосередньо у виробничому підрозділі і зіставляв із вартістю виробленої продукції, оціненої за внутрішньогоспо­дарськими цінами. В умовах інфляційних процесів, значних коливань цін на ресурси виробництва, частої зміни рівнів оп­лати праці не можна було чітко визначити (прогнозувати) роз­рахункові та планово-облікові ціни. Виникла необхідність за­провадження такого методу обліку витрат на виробництво продукції, який дозволяв би оперативно впливати на виробни­чий процес і забезпечувати ефективне ведення підприємниць­кої діяльності відповідно до вимог ринкової економіки.

Слід відмітити, що вищезгадані методи обліку сприяли розвитку методології і організації впровадження внутрішньо­господарського (управлінського) обліку.

Після прийняття Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1] суб'єкти підприєм­ництва отримали право: самостійно визначити облікову полі­тику підприємства; обирати форму бухгалтерського обліку, як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них; затверджувати правила доку­ментообігу і технологію обробки облікової інформації; встанов­лювати межі та форми ведення обліку для внутрішніх потреб управління, включаючи ведення в окремій системі рахунків і

Іванюта П.В., Левченко З.М.

реєстрів обліку доходів, витрат, активів, зобов'язань у потріб­ному господарству аспекті деталізації та регламентації. У біль­шості П(С)БО містяться норми за попередньою нормативною базою, яка діяла в період командно-адміністративної еконо­міки. Водночас вони доповнені деякими новими методами оцінки, розподілу, складу річної бухгалтерської звітності. Збе­режені національні традиції щодо ведення внутрішньогоспо­дарського (управлінського) обліку і затверджена уніфікована форма бухгалтерської звітності.

Наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99 р. [7] затверджений План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій. Для полегшення практичного за­стосування положень (стандартів) із складанням балансу та переходу до нового плану рахунків розроблені Методичні ре­комендації. Постановою Кабінету Міністрів України № 419 від 28.02.2000 р. [4] затверджено порядок подання фінансової звітності. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про бухгал­терський облік та фінансову звітність в Україні» до річної фінансової звітності господарюючих суб'єктів включені Ба­ланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал. При цьому для суб'єктів гос­подарської діяльності наказом Міністерства фінансів України №39 від 25.02.2000 р. [12] встановлена скорочена за показни­ками річна і квартальна фінансова звітність. Законодавчі і нормативні документи з регулювання бухгалтерського обліку в Україні зображені на рис. 1.3 [95]. Створена нормативна ба­за сприяє використанню можливостей внутрішньогосподарсь­кого (управлінського) обліку в сільському господарстві.

Внутрішньогосподарський (управлінський) облік має свої особливості (табл. 1.2), які полягають в наступному:

♦ внутрішньогосподарський (управлінський) облік не підпорядкований загальноприйнятим бухгалтерським стандартам і схемам, тоді як фінансовий і податковий

Розділ 1

Рис. 1.3. Система законодавчого і нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні

чітко регламентовані за змістом і формами подання да­них;

♦ внутрішньогосподарський (управлінський) облік зосе­реджує увагу на конкретних сегментах господарської діяльності — підрозділах, окремих видах продукції, яку вирощують, виробляють і реалізують;

♦ внутрішньогосподарський (управлінський) облік спря­мований на майбутнє, у зв'язку з чим забезпечує плану­вання, фінансовий та податковий облік;

Івашота П.В., Левченко З.М.

Таблиця 1.2 Порівняльна характеристика внутрішньогосподарського (управлінського), фінансового та податкового обліку

 

Ознака порівняння	Внутрішньогоспо­дарський (управ­лінський) облік	Фінансовий облік	Податковий облік
Правове за­безпечення	Регламентується статутом	В Україні регулю­ється Законом України "Про бух­галтерський облік та фінансову звіт­ність"	Податкове зако­нодавство
Користувачі інформації	Управлінський персонал, акціоне­ри	Широке коло вну­трішніх та зовні­шніх користувачів	Податкові органи
Вимоги до інформації	Приблизні оцінки	Незначні відхи­лення у відобра­женні даних	Великі вимоги до точності
Об'єкт обліку	Виробничі підроз­діли	Господарство в цілому	База оподатку­вання
Мета обліку	Мінімізація витрат на виробництво і отримання макси­мального прибутку	Складання звітно­сті для потреб зовнішніх і внут­рішніх користува­чів	Надання інфор­мації про нараху­вання та сплату податків податко­вих органах
Принципи обліку	Корисність інфор­мації для прийнят­тя рішення	Загальноприйняті принципи обліку	Сувора державна регламентація об­лікових процедур
Предмет обліку	Контроль за фор­муванням собівар­тості	Контроль за фі­нансовими ре­зультатами госпо­дарюючого суб'єкта	Контроль за пода­тковою звітністю
Часовий ас­пект інфор­мації	Поряд з фактич­ними даними -оцінка та плани на майбутнє	Фіксація госпо­дарських фактів в обліку безпосере­дньо після їх здій­снення	Формування даних відбувається не обов'язково в день здійснення опера­цій. Залежить від звітного періоду

Розділ 1

Продовження табл. 1.2

 

і
Вимірники в o6лiкy_	Вартісні, натуральні, трудові, якісні	Вартісні, трудові, натуральні	Вартісні
Термін вико­нання	Оперативно по за­кінченні звітного періоду	На вимогу корис­тувачів або у вста­новлені законо­давством строки	У встановлені законодавством строки
Відповідаль­ність за поми­лки в обліку	Дисциплінарна (до­гана, зауваження тощо)	Адміністративна відповідальність	Адміністратив­на і кримінальна відповідальність
Методи бух­галтерського обліку	Підпорядкування запитам управлінсь­кої системи, але не обов'язково рахунки і подвійний запис	Всі елементи мето­ду: рахунки і по­двійний запис, до­кументація і інвен­таризація, оцінка і калькуляція, ба­ланс і звітність	У відповідності з інструкціями
Облік вироб­ничих витрат	За статтями кальку­ляції, за способами включення до собіва­ртості, за ступенем впливу обсягу виро­бництва, на рівень витрат	За елементами витрат	За нормами законодавства щодо складу валових витрат
Ступінь від­критості ін­формації	Інформація має кон­фіденційний харак­тер	Інформація є від­критою, публіч­ною	Надається тіль­ки податковим органам, але не є комерційною таємницею
Порядок роз­рахунку фі­нансових ре­зультатів	В залежності від мети обліку розраховують прибуток або маржи-нальний дохід як результат діяльності окремого центру в відповідальності	У відповідності з стандартами (ПСБО) та мето­дичними рекомен­даціями	Відповідно до інструкцій
Зв'язок з ін­шими наука­ми	Пов'язаний з еконо­мікою, фінансами, економічним аналі­зом, математичною статистикою	Заснований на власному методі	Тісно пов'язаний з фінансовим обліком

Іванюта П.В., Левченко З.М.

♦ внутрішньогосподарський (управлінський) облік, на відміну від фінансового та податкового, не є обов'язко­вим, і управлінський персонал самостійно вирішує, ве­сти його чи ні;

♦ внутрішньогосподарський (управлінський) облік не обмежений у виборі методів і правил, розробляється са­мим підприємством із застосуванням різних парамет­рів, що відповідають вимогам управління виробничим процесом.

Визначаючи роль і значення внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, можна виділити такі його суттєві оз­наки:

♦ підпорядкування методології обліку запитам управлін­ської системи;

♦ забезпечення інформацією менеджерів та спеціалістів господарюючого суб'єкта;

♦ об'єктом обліку є виробничі витрати, запаси, основні засоби, доходи внутрішньогосподарських підрозділів;

♦ конфіденційність.

Предметом внутрішньогосподарського (управлінського) обліку є контроль за формуванням собівартості продукції в розрізі витрат і сфер відповідальності, а метою — мінімізація витрат на виробництво продукції і отримання максимальної економії. Слід відмітити, що ведення внутрішньогосподарсь­кого (управлінського) обліку займає велику питому вагу в обліково-аналітичній роботі бухгалтерського персоналу, тому в сільськогосподарській галузі нагальною потребою сьогоден­ня є застосування інформаційних систем з використанням комп'ютерної техніки.

Впровадження інформаційних систем обліку вносить зміни в організацію обліку взагалі і внутрішньогосподарсько­го (управлінського) зокрема. Особливості впровадження авто­матизованої обробки даних призвело до думки ряду вчених про стирання межі між видами обліку. Так, Е.Гільде відмічає:

ЗО

Розділ 1

«...впровадження обчислювальної техніки стирає межу між... видами обліку, чи після фіксації любої первинної інформації і вводу її в комп'ютер питання про результативну інформацію вирішується лише в відповідності з потребами підприємства і народного господарства незалежно від того, до якого виду обліку відноситься ця інформація» [29].

В.І.Подольський вважає, що впровадження обчислюваль­ної техніки призведе до інтеграції обробки інформації з метою використання її для різних видів обліку на основі однократно­го вводу даних і багатократного їх використання. Інтеграція сприяє централізації проведення розрахунків, усуненню дуб­лювання при формуванні первинної облікової інформації, ліквідації паралельної обробки даних, забезпечує опера­тивність у формуванні звітності, економить час бухгалтерсь­кого персоналу [81].

В.П.Астахов зазначає, що використання обчислювальної техніки розділяє поняття «інтеграція обліку» і «інтеграція об­робки даних». Заперечуючи наявність процесу інтеграції об­ліку, він звертає увагу на взаємозв'язок трьох видів обліку на основі впровадження обчислювальної техніки. На думку В.П.Астахова, в результаті вводу первинної інформації в ЕОМ та ПК здійснюється інтеграція обробки облікових даних, тобто створюється єдина інформаційна система. В даному випадку кожний вид обліку може використовувати ці дані для отриман­ня потрібної інформації для оперативного, бухгалтерського та статистичного обліку, використовуючи методи, прийоми, спо­соби, які притаманні кожному виду обліку [15].

П.П.Немчинов доводить, що ведення обліку за допомогою обчислювальної техніки дає можливість суттєво скоротити за­трати праці і засобів на виконання облікових процесів, підви­щити якість праці, значно розширити його аналітичні функції, і тим самим перетворює бухгалтерський облік в діючий засіб оперативного (повсякденного) економічного контролю за про­цесом господарської діяльності |*70].

Іванюта П.В., Левченко З.М.

Автор підтримує думку В.Г.Макарова, який констатує, що відбудеться лише інтеграція збору первинних даних про гос­подарські операції, зміни відбуваються лише в техніці обліку. Методологія видів обліку залишається сталою [60].

У зв'язку з інтеграцією вхідна і вихідна облікова інфор­мація, як ми вважаємо, трансформувалася в облікову і кон­трольну функцію менеджменту.

Таким чином, перехід до ринкових відносин по-іншому визначає роль обліку в системі управління. Менеджерів ціка­вить якість, оперативність, повнота інформації, що залежать від багатьох чинників, визначальними серед яких є застосу­вання інформаційних систем обліку.